Аналіз наявності руху технічного стану і використання основних засобів

Зміст

Введення

1. Теоретичні аспекти аналізу основних засобів

1.1 Цілі, завдання і основний зміст аналізу основних засобів

1.2 Показники ефективності використання та управління основними засобами

2. Аналіз руху і технічного стану основних засобів на прикладі підприємства ТОВ "Нарат"

2.1 Аналіз складу, структури і динаміки основних засобів

2.2 Аналіз технічного стану основних засобів та ефективність їх використання

3. Аналіз інтенсивності та ефективності використання основних засобів

3.1 Факторний аналіз фондовіддачі і Фондорентабельность

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Одним з найважливіших факторів будь-якого виробництва є основні засоби.

Досягнення основної мети підприємницької діяльності комерційної організації - одержання прибутку - забезпечується багатьма чинниками, серед яких велике значення має модернізація діючих і введення в експлуатацію нових основних засобів, у тому числі обладнання, а також ефективне їх використання.

Особливо актуальний цей чинник для організації, що функціонують у промисловості, сільському господарстві, на транспорті та інших сферах діяльності, де складова основних виробничих фондів у майні організацій вельми істотна.

Склад, структура, технічний рівень використовуваного на підприємстві обладнання безпосередньо впливають на обсяг виробництва і споживчі властивості продукції, що випускається, виконуваних робіт, послуг, що надаються.

Ефективне використання основних засобів покращує техніко-економічні показники виробництва, в тому числі сприяє збільшенню випуску продукції, зниження її собівартості та трудомісткості виготовлення, зростанню прибутку. Розмір і динаміка основних засобів - об'єкти фінансового, управлінського та інвестиційного аналізу.

Ефективність використання основних засобів (технологічних систем) визначається їх "місцем" на кривій життєвого циклу і положенням товарів на ринку. Різні сполучення цих двох параметрів характеризує цілком певні співвідношення результатів і витрат при виготовленні продукції.

Аналіз основних засобів може проводитися за кількома напрямами, розробка яких у комплексі дозволяє оцінити структуру, динаміку та ефективність використання основних засобів і довгострокових інвестицій.

Особливість аналізу основних засобів - його багаторівнева структура. Кінцева мета аналізу основних засобів - це виявлення можливостей збільшення обсягів випуску та продажу продукції без додаткового залучення ресурсів або визначення потреб у відновленні або в розширенні виробничого потенціалу.

Якість аналізу основних засобів залежить від постановки та порядку ведення обліку основних засобів, тобто від правильної класифікації основних засобів; визначення одиниці обліку об'єктів основних засобів; встановлення принципів оцінки основних засобів; виявлення фактичної наявності об'єктів основних засобів (проведення інвентаризації); вибору форм первинних документів та облікових регістрів, складу бухгалтерської звітності.

Актуальність аналізу основних засобів полягає в тому, що основні фонди є основою матеріально-технічної бази підприємства, яка необхідна для здійснення виробничого процесу, тобто від технічного стану і наявності основних засобів залежить використання виробничої потужності підприємства, обсяг випущеної продукції і кінцевий фінансовий результат.

Мета даної курсової роботи - провести аналіз наявності, руху, технічного стану і використання основних засобів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

розглянути теоретичні аспекти аналізу основних засобів;

провести аналіз руху і технічного стану основних засобів на прикладі підприємства ТОВ "Наратив";

вивчити аналіз інтенсивності та ефективності використання основних засобів.

При написанні роботи були використані навчальні посібники авторів Савицька Г.В. "Методика комплексного аналізу", Любушин Н.П. "Комплексний економічний аналіз господарської діяльності", Басовский Л.Є. і Басов c кая Є.М. "Комплексний економічний аналіз господарської діяльності"; періодичні видання Корабейников О.П. та ін "Застосування нормативного підходу для аналізу та оцінки вартості основних засобів при реорганізації підприємства", Коханов Т. "Шляхи оновлення основних фондів" та інші.

1. Теоретичні аспекти аналізу основних засобів

1.1 Цілі, завдання і основний зміст аналізу основних засобів

Досягнення основної мети підприємницької діяльності комерційної організації - одержання прибутку - забезпечується багатьма чинниками, серед яких велике значення має модернізація діючих і введення в експлуатацію нових основних засобів, у тому числі обладнання, а також ефективне їх використання.

Основні засоби - один з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності організації. Раціональне використання основних засобів і виробничих потужностей організації сприяє покращенню техніко-економічних показників виробництва, у тому числі збільшення випуску продукції, зниження її собівартості та трудомісткості виготовлення (1, с.215).

Метою проведення аналізу основних виробничих фондів є наступне:

пошук резервів підвищення обсягу продукції, що випускається через ефективність використання обладнання;

скорочення витрат по експлуатації, модернізації, технічного переоснащення, переобладнання основних виробничих фондів.

З поставленими цілями в процесі аналітичної роботи вирішуються такі завдання:

1) оцінка забезпеченості підприємства необхідним плановим кількістю обладнання;

2) оцінка технічного стану основних засобів;

3) аналіз політики проводиться підприємством у плані управління основними фондами (через розрахунок показників оновлення, вибуття, заміни обладнання та терміну оновлення);

4) аналізу руху та структури основних засобів за їх видами;

5) оцінка ефективності використання основних засобів в цілому і її активної частини;

6) оцінка ефективності використання основних засобів та виявлення резервів щодо підвищення ефективності управління ними.

Інформаційна база для вирішення названих завдань може бути сформована на основі даних бухгалтерського балансу (форма № 1), Додатки до бухгалтерського балансу (форма № 5), відомостей, що містяться в наступних джерелах:

формою № 11 статистичної звітності "Відомості про наявність та рух основних фондів (засобів) та інших нефінансових активів" (річна);

формою № 1 ДАП статистичної звітності "Обстеження ділової активності промислової організацією" (місячна), розділ 3 "Фактори, що обмежують зростання виробництва";

формі № П-2 статистичної звітності "Відомості про інвестиції" (квартальна), розділ 2 "Інвестиції у нефінансові активи, здійснені даним підприємством";

картці обліку основних засобів;

інвентаризаційних відомостях і додатках до карток обліку;

розпорядчих документах за обліковою і податкової політики;

бізнес-плані;

на відповідних рахунках синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку.

Джерелом інформації для розрахунку показників руху основних засобів є бухгалтерська звітність (форма № 5 "Додаток до бухгалтерського балансу"). Для розрахунку коефіцієнтів оновлення та ліквідації основних засобів необхідні дані первинного аналітичного обліку про надходження нового і ліквідації зношеного обладнання.

Зміст аналізу основних виробничих фондів відповідає поставленим завданням в процесі аналізу:

1) аналіз забезпеченості підприємства основними фондами;

2) аналіз руху і технічного стану основних засобів;

3) аналіз ефективності використання основних засобів.

1.2 Показники ефективності використання та управління основними засобами

Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою узагальнюючих і приватних показників. Узагальнюючі показники відображають рівень використання всієї сукупності основних виробничих підрозділів.

Приватні показники дають оцінку застосування окремих видів основних засобів або характеризують яку-небудь сторону їх функціонування у виробничому процесі.

До узагальнюючих показників відносяться:

1) коефіцієнт фондовіддачі (ФО);

2) коефіцієнт фондомісткості (ФЕ);

3) коефіцієнт Фондорентабельность (ФР);

4) відносна економія (вивільнення) основних виробничих фондів (Еопф).

Коефіцієнт фондовіддачі (ФО) визначається як відношення вартості виробленої продукції (робіт, послуг) у цінах підприємства-виробника (ТП) до середньої вартості основних виробничих фондів (ОПФ) за аналізований період (1, с.150):

ФО = ТП / ОПФ ​​(1)

Значення ВПФ розраховується виходячи з первісної (відновної) вартості як середня хронологічна величина.

Коефіцієнт фондовіддачі показує, скільки продукції (робіт, послуг) одержує організація з кожного рубля (100 руб., 1000 руб), вкладеного в основні засоби. Показник фондовіддачі може нараховуватися і в натуральних вимірниках при випуску однорідної продукції. Він більш точно характеризує ефективність використання основних виробничих фондів.

При розрахунку фондовіддачі у вартості основних засобів враховуються власні й орендовані засоби, не враховуються основні засоби, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим організаціям.

При оцінці динаміки фондовіддачі вихідні дані приводять у порівнянний вид. Обсяг продукції варто скорегувати на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів переоцінити за поточною (відновної) вартості шляхом індексації чи прямого перерахунку по документально підтвердженим ринковими цінами.

Підвищення фондовіддачі основних засобів за інших рівних умовах призводить до зниження суми амортизаційних відрахувань, що припадає на 1 рубль готової продукції, або амортізаціоемкость, і відповідно сприяє підвищенню частки прибутку в ціні товару (там же):

Ae = A / N, (3)

Де Ае - амортізаціоемкость;

А - сума нарахованої амортизації;

N - вартість виробленої продукції.

Зростання фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції. Перевищення зростання випуску продукції за рахунок фондовіддачі основних засобів над часткою приросту за рахунок збільшення споживаних ресурсів означає, що темп зростання витрат ресурсів, що за інших рівних умов призведе до збільшення рентабельності капіталу і продажів, а також до нарощування економічного потенціалу організації.

Важливою умовою росту рентабельності при збільшенні фондовіддачі основних засобів є рівність обсягів випуску і реалізації продукції, так як фондовіддача розраховується по показнику випуску продукції, а рентабельність відбиває фінансовий результат від реалізації. У цьому сенсі фондовіддача відбиває технологічну ефективність виробництва, а рентабельність - економічну ефективність.

Таким чином, чим вище фондовіддача, тим більш ефективно і раціонально використовуються основні засоби, так як фондовіддача характеризує обсяг товарної продукції у вартісному вираженні, що припадає на кожен рубль використаних у виробничому процесі основних засобів. Звідси випливає, що обсяг товарної продукції розраховується як добуток фондовіддачі і середньорічної вартості основних засобів.

Іншим показником ефективності використання коштів є коефіцієнт фондомісткості (ФЕ), яка визначається відношенням середньої вартості основних засобів до вартості виробленої продукції в цінах підприємства-виробника:

ФЕ = ОПФ / ТП (4)

Коефіцієнт фондомісткості - зворотний показник коефіцієнта фондовіддачі. Він відображає вартість основних засобів, що припадає на один рубль (100 руб., 1000 руб.) Вартості виробленої продукції (1, С.151).

Основний сенс набуває розрахунок і оцінка фондоємності в динаміці. Зміна фондомісткості показує приріст або зниження вартості основних засобів на 1 карбованець продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії або перевитрати коштів в основних засобах.

Сума відносної економії (перевитрати) основних засобів визначається за формулою:

Е (ОПФ) = (ОПФ - ОПФ) * J (V), (5)

де ОПФ і ВПФ - вартість основних виробничих фондів відповідно за аналізований і базовий період;

J (V) - індекс обсягу випущеної продукції.

Співвідношення темпів росту вартості основних засобів і темпів зростання обсягу випуску дозволяє визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1% приросту продукції. Якщо граничний показник фондомісткості менше одиниці, то має місце підвищення ефективності використання основних засобів і зростання використання виробничих потужностей.

При нарощенні виробничого потенціалу на ресурсномістких етапах розвитку технологічних систем можливе зростання фондомісткості виробництва.

Ще одним показником ефективності використання основних засобів є коефіцієнт Фондорентабельность, який визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних засобів. Рівень фонндорентабельності залежить не тільки від фондовіддачі, а й від рентабельності продукції. Взаємозв'язок цих показників можна представити наступним чином:

R (ОПФ) = ФО (ОПФ) * R (ВП), (6)

де R (ВПФ) - фондорентабельность основних засобів;

ФО (ВПФ) - фондовіддача основних засобів;

R (СП) - рентабельність випуску продукції.

Таким чином, основними показниками, що характеризують ефективність управління та використання основних засобів є: коефіцієнт фондовіддачі (ФО), коефіцієнт фондомісткості (ФЕ),

коефіцієнт Фондорентабельность (ФР), відносна економія (вивільнення) основних виробничих фондів (Еопф).

2. Аналіз руху і технічного стану основних засобів на прикладі підприємства ТОВ "Нарат"

2.1 Аналіз складу, структури і динаміки основних засобів

На початковому етапі аналізу вивчаються склад і структура основних засобів. Вони залежать від характеру і особливостей виробництва, типу його організації (серійне, масове, індивідуальне), технології, рівня спеціалізації і кооперування як виробництва в цілому так і його підрозділів.

У ході аналізу необхідно виявити, як змінилася структура основних засобів в результаті введення в дію нових потужностей, модернізації старих фондів, вдосконалення технологічних процесів і пов'язаного з ним більш раціонального розміщення обладнання на виробничих площах.

При аналізі структури основних засобів загальноприйнято визначати питома вага вартості їх активної частини, від якої залежить зростання потужностей підприємства і фондовіддача. Слід зазначити, що у великих виробництвах питома вага активної частини основних засобів набагато вище, ніж у дрібних.

Аналіз руху основних засобів проводиться на основі наступних показників: коефіцієнтів надходження (введення) основних засобів, оновлення, вибуття, ліквідації, розширення. Для характеристики технічного стану основних засобів розраховуються коефіцієнти придатності, зносу, заміни.

Джерелом вихідної інформації для розрахунку показників руху основних засобів є бухгалтерська звітність (форма № 5 "Додаток до бухгалтерського балансу"). Для розрахунку коефіцієнтів оновлення та ліквідації основних засобів необхідні дані первинного аналітичного обліку про надходження нового і ліквідації зношеного обладнання. (1, С.218).

Методику розрахунку показників руху основних засобів розглянемо на прикладі підприємства ТОВ "Наратив", дані якого наведені в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Баланс руху та наявності основних засобів (тис. крб)

Для аналізу руху основних засобів розрахуємо наведені вище показники за наступними формулами:

1) коефіцієнт надходження (введення) К (ВВ):

Вартість знову надійшли ОС (7)

Вартість ОС на кінець періоду

Коефіцієнт надходження (введення) показує частку поступили основних засобів у звітному році (1, С.81).

У нашому прикладі К (ВВ) становитиме:

К (ВВ) = (85 520 / 231 260) * 100% = 36,98%;

тобто частка поступили основних засобів у звітному році склала 36,98%.

2) коефіцієнт оновлення К (ПРО):

Вартість нових ОС (8)

Вартість ОС на кінець періоду

Коефіцієнт оновлення показує, скільки копійок підприємство інвестує в оновлення основних засобів, що припадають на кожен рубль наявних основних фондів (там же).

У нашому прикладі коефіцієнт оновлення буде складати:

К (ПРО) = (60 680 / 231 260) * 100% = 26,24%;

тобто підприємство інвестує 26 копійок, які припадають на кожний рубль наявних основних фондів.

коефіцієнт вибуття основних засобів К (виб):

Вартість вибулих ОС (9)

Вартість ОЗ на початок періоду

Коефіцієнта вибуття показує інтенсивність вибуття обладнання. Чим вище коефіцієнт відновлення і нижче коефіцієнт вибуття, тим ефективніше політика управління основними засобами на підприємстві (там же).

У нашому прикладі коефіцієнт вибуття буде складати:

К (виб) = (760 / 146 500) * 100% = 0,52%;

тобто коефіцієнт вибуття становить 0,52%. Так як коефіцієнт оновлення (26,24%) вище коефіцієнта вибуття (0,52%), то політика управління основними засобами на підприємстві ефективна.

коефіцієнт ліквідації К (Л):

Вартість ліквідованих ОС (10)

Вартість ОЗ на початок періоду

коефіцієнт заміни К (ЗАМ):

Вартість вибули в результаті зносу ОС (11)

Вартість знову надійшли ОС

Коефіцієнт заміни показує частку введених основних засобів спрямовується на заміну вибулих основних засобів (там же). У нашому прикладі К (ЗАМ) становить:

К (ЗАМ) = (760 / 85 520) * 100% = 0,9%;

тобто частка вводяться основних засобів, що направляється на заміну вибулих, склала незначну величину, рівну 0,9%.

Для аналізу стану основних засобів розрахуємо наступні показники:

а) коефіцієнт зносу К (ізн):

Сума зносу ОС (12)

Первісна вартість ОЗ

Коефіцієнт зносу показує частку основних фондів повністю зношених (1, С.82).

б) коефіцієнт придатності К (придатних):

Залишкова вартість ОЗ (13)

Первісна вартість ОЗ

Коефіцієнт придатності характеризує ту частину основних засобів, яка придатна до експлуатації. Чим вище коефіцієнт придатності і нижче коефіцієнт зносу, тим ефективніше підприємство управляє своїми фондами і вище їх технічний стан (там же).

Коефіцієнт придатності може бути розрахований як різниця між одиницею або 100% і коефіцієнтом зносу:

К (Годня) = 1 - К (ізн). (14)

К (ізн) і К (придатні) розраховуються за станом на початок і кінець аналізованого періоду:

К (ізн) поч = (43 500 / 146 500) * 100% = 29,7%;

К (ізн) кон = (46 750 / 231 260) * 100% = 20,22%.

Зниження коефіцієнта зносу основних засобів для підприємства ТОВ "Наратив" обумовлено високим рівнем коефіцієнта їх оновлення.

Таким чином, проаналізувавши рух основних засобів бачимо, що в звітному 2005 році частка надійшли основних засобів становила 36,98%, з них нових - 26,24%.

Мета оновлення основних засобів - підвищення якості продукції, зниження витрат з утримання та експлуатації обладнання, зниження простоїв обладнання, зростання продуктивності праці.

Таким чином, показники руху та використання основних засобів розрізняють як за стадіями розвитку систем, так і з технічних етапів. На стадії розвитку максимального значення досягають коефіцієнти введення, придатності, змінності роботи устаткування. На стадії зрілості починають рости коефіцієнти оновлення, зносу, вибуття, заміни, ліквідації.

2.2 Аналіз технічного стану основних засобів та ефективність їх використання

Основні засоби - один з видів виробничих ресурсів. Оцінка ефективності їх використання заснована на застосуванні загальної для всіх видів ресурсів технології оцінки, яка передбачає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.

Аналіз фондовіддачі починається з дослідження динаміки цього показника. Потім визначається вплив окремих факторів на зміну фондовіддачі.

Двухфакторная мультиплікативна модель коефіцієнта фондовіддачі може бути представлена ​​наступним чином:

ФО = Уа * Фоа = ((ПФА / ОПФ) * (ТП / ОПФа)), (15)

де Уа - питома вага вартості активної частини в загальній вартості основних засобів (5, С.160);

ОПФа - середня вартість активної частини основних засобів за аналізований період, розрахована виходячи з первісної (відновної) їх вартості як середня хронологічна величина;

Фоа - фондовіддача активної частини основних засобів.

Аналіз технічного стану основних засобів та ефективності їх використання можна розглянути на прикладі підприємства ТОВ "Наратив".

Дані для проведення аналізу фондовіддачі наведені в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1

Дані для проведення аналізу фондовіддачі основних виробничих фондів