Виникнення Мюридизм - ідейно - політичної течії в ісламі:

• Правовірний не може бути підданим царя - не мусульманина.

• Рівність мусульман перед Аллахом

• Духовне вдосконалення кожного мусульманина.

20 - 30 роки.

Освіта на території Чечні і Дагестану військово-теократичної держави (імамат). Оголошення Росії священної війни (ГАЗАВАТ).

Тактика:

- Планомірний наступ

на Чечню і Дагестан.

- Створення лінії опорних фортець.

Опір народів Кавказу військового вторгнення Росії: 1821 - 1826 р.р.

російські придушили повстання в Кабарді, Адигеї, Чечні.

Лідери визвольного руху Північного Кавказу:

1828-1832 р.р. - Імам Газі - Магомед

1832-1834 р.р. - Імам Гамзат - Бек

1834-1859 р.р. - Імам Шаміль (Великий)

Кавказька війна призвела до воєн Росії з Туреччиною, Іраном за вплив

регіоні.

Росія отримує Дагестан, Пн. Азербайджан

(Нахічівань, Еривань).

Росія може тримати військовий флот на Каспійському морі.

Іран виплачує Росії 20 млн. руб. контрибуції.

Сторони домовилися про режим вільної торгівлі.

Росія отримує гирлі Дунаю з островами.

Росія закріпила узбережжі Чорного моря (від Анапи до Сухумі).

Туреччина сплачує Росії 33 млн. руб. контрибуції.

Греція отримує незалежність з 1830 р.

Розширення автономії Сербії, Молдавії, Валахії.

1840 - 1841 р.р.

Лондонська конвенція

Кримська (Східна) війна 1853 - 1855 р.р.

Коротка хроніка:

18 листопада 1853 - розгром турецького флоту в Синопській бухті.

Січень 1854 - англо - французька ескадра входить в Чорне море.

Февраль1854 р. - Англія і Франція оголосили війну Росії.

Березень 1854 - російські війська форсували Дунай, зайнявши Молдавію

і Валахію.

• - Загроза нападу з боку Австрії змусила

Миколи I відвести війська за р.. Прут.

Вересень 1854 - висадка військ союзників у Криму.

8 вересня 1854 - битва на р.. Альма. Поразка росіян.

5 жовтня 1854 - облога Севастополя, першого бомбардування,

загибель адм. Корнілова

13 жовтня 1854 - поразка союзників під Балаклавою.

18 февраля1855 р. - смерть Миколи I, вступ на престол Олександра II.

6 червня 1855 - штурм Севастополя в районі Малахового кургану

відбитий захисниками міста.

28 червня 1855 - загибель адмірала П. Нахімова.

27. серпня 1855 р. - останній штурм Севастополя. Союзники захопили

Малахов курган, російські відійшли на південну сторону

Севастопольської бухти. Закінчилася 349-ти

денна оборона міста.

Березень 1856 - Паризький мир.

Головна причина поразки Росії - техніко-економічна

відсталість, викликана кріпосним правом.

Хронологічна таблиця

Рішення селянського питання в першій половині XIX століття.

1801 р. - указ про дозвіл купцям, міщанам, казенним селянам купувати

незаселені землі.

1803 р. - указ про вільних хліборобів (0,5%, бл. 300 тис. чол.).

1816 р. - звільнення селян в Естонії і Латвії (без землі).

1817 р. - проект А. Аракчеєва: поступова скупка поміщицьких маєтків у казну (5 млн. руб. З бюджету), селяни залишаються міцні державі.

1820 р. - указ про право поміщиків засилати кріпаків у Сибір без суду.

1824 р. - декабристи: «Конституція» Муравйова, «Руська правда» Пестеля.

1826 р. - секретний комітет В. Кочубея:

• поміщикам заборонено продавати селян без землі

• поміщикам забороняється віддавати селян у тяжкі горнозаводские роботи

• заборона продажу кріпаків з публічного торгу і розлучення сімей.

1833 - 1842 р.р. - Секретний комітет П. Кисельова:

- Закон про «зобов'язаних» селян: добровільне угоду поміщиків і селян про користування землею за встановлені повинності (0,25% ревізьких душ).

1837 р. - утворення Міністерства державного майна (П. Кисельов пропонує особисте звільнення селян з невеликим наділом).

1837 р. - реформа державних селян (П. Кисельов):

- Селяни мають право утримувати школи, лікарні (за свій рахунок)

- Переселення селян на вільні землі

- Організація громадської оранки, як страхування від неврожаю.

1840 р. - розгляд питання про дворових селян (без рішення).

1844 р. - дозвіл відпускати дворових на волю без землі з їх згоди.

- Звільнення дворових в маєтках, закладених банк.

1846 р. - інвентарна реформа: регламентація відносин між селянами і

поміщиками. Мета - обмежити сваволю поміщиків у визначенні розмірів

селянських наділів і повинностей. Доручалася поміщикам.

1847 р. - селянам надана можливість скупатися за волю, якщо маєток йде

з молотка.

1848 р. - кріпаком надано право набувати власність (за згодою

поміщиків).

Безпосередня підготовка скасування кріпацтва Олександром II.

1856 р. - звернення Олександра II до дворянам: "Краще скасувати кріпацтво згори, ..."

1857 р. - звернення литовських дворян до Олександра II про звільнення кріпаків (без землі).

1857 р. - рескрипт литовському губернатору Назимову про підготовку звільнення селян у Литві. Початок гласного обговорення селянського питання.

1857 р. - секретний комітет (з миколаївських чиновників) готує план звільнення селян:

передбачалося 3 етапи звільнення: - Приуготовительная

- Перехідний,

- Остаточний (звільнення без землі).

1858 р. - освіта Головного комітету з селянського питання на чолі з Ростовцеви (передбачається звільнення селян із землею).

1859 р. - початок роботи редакційних комісій. Розглядаються проекти губернських комітетів (за 1 рік і 7 місяців подано понад 1000 проектів). Активну участь у їх роботі беруть: Д. Мілютін (прозваний «червоним бюрократом»), Ю. Самарін («Листи з Риги»), кн. Черкаський, Семенов - Тян-Шанський.

Сер. 1859 р. - підготовлений початковий проект «Положення про селянську реформу»:

• особисте звільнення селян.

• надання їм цивільних прав.

• створення селянського самоврядування.

• наділення селян землею.

1859 р. - пропозицію сенатора Безобразова про скликання зборів представників дворянства для обговорення селянського питання відхилено (паралель з Великою Французькою революцією).

1860 р. - смерть Ростовцева. Головний комітет очолив міністр юстиції Панін (консерватор). Він серйозно вплинув на перегляд умов звільнення селян.

17 лют. 1861 р. - затвердження Положень про звільнення селян Олександром II. Імператор підтримав думку меншості (прихильників звільнення селян): «Зроблено все можливе для огорожі інтересів поміщиків».

19 лют. 1861 р. - опублікування Маніфесту про звільнення селян.

5 березня 1861 - опублікування Положень про звільнення селян.

Характерні риси

феодалізму і капіталізму

Економічні кризи в XIX столітті.

1825

1837

1842

1847

1857-1859 р.р.

2 шляхи звільнення селян і розвитку капіталізму в сільському господарстві.

Великі реформи 60-х - 70-х років.

Причини скасування кріпосного права

Великі реформи 60 - 70 років дали потужний поштовх еволюційному розвитку російського суспільства, держави, економіки по буржуазному шляху.

Для реформ 60 - 70 років характерно складне переплетення ліберальних і консервативних почав.

« Маніфест »19 лютого 1861 року.

«Положення 19 лютого 1861 року»

(Опубліковано 5 березня 1861 р.).

«Маніфест» надавав селянам особисту свободу і ряд прав.

«Положення» регулювали питання наділення селян землею та їх відносини

з поміщиком і державою.

Цивільні:

• особиста свобода, незалежність від поміщика

• селяни - вільні сільські обивателі

• право переходити в інші стани

• самостійно вступати в шлюб

• свобода вибору роду занять

• сплата подушної податі

• рекрутська повинність

• збереження тілесних покарань

Майнові:

• самостійно здійснювати операції

• набувати та розпоряджатися майном

• займатися торговельними операціями

• заводити промисли

Політичні:

• участь у виборчому місцевому самоврядуванні

• заборона займати державні посади

Поміщик: - залишається власником землі і зберігають за собою:

1 / 3 маєтку в Нечорнозем'я,

1 / 2 маєтку в чорноземи.

- Зберігає за собою ліси, луки, випаси.

Земельні наділи не отримували: дворові, посесійні робітники, селяни дрібнопомісних дворян

Земля надається сільській громаді

Селянин міг одержати 2,5 десятини без викупу

Селянин отримує надів на правах користування і не може відмовитися від нього

Селянин сплачує викуп за наділ

Розмір наділу залежить від природних та економічних умов

«Відрізки»

в середній смузі до 20%,

в чорноземній до 40%.

«Прирізки»

Норма наділу встановлюється від 3 до 12 десятин і фіксується у Статутний грамоті

Розташування селянських наділів визначає поміщик, що веде до черезсмужжю

Сума річного оброку

(Збільшеного у 17 разів)

6% річних за банківським вкладом

Реальна ціна 1 десятини:

у чорноземах -25 р.,

селяни платять - 60 крб.

+

Контролюються світовими посередниками

(Призначаються Сенатом з числа поміщиків і підкоряються лише закону).

Волость

(Кілька сільських товариств).

Сільське суспільство (громада,

селяни одного маєтку).

Схід

Схід

Сільський староста (обирається на 3 роки)

Волосний старшина

20% викупної суми селянин виплачує поміщику протягом 9 років + 6% річних при збереженні временнообязаних відносин

(Скасовані в 1881 р.)

80% викупу поміщику виплачувало держава. Селянин повертає цю суму державі + 6% річних протягом 49 років

(Скасовані в 1907 р.)

До 1906 року селяни виплатили 3 млрд. руб. викупних платежів за ринкової вартості землі - 500 млн. руб.

Складаються у 1861 - 1863 р.р. за взаємною згодою між селянами і поміщиком.

Визначають розмір земельного наділу та суму викупу ..

Визначають розмір селянських повинностей:

• 40 чоловічих днів і

• 30 жіночих днів на рік

(135 днів раніше).

Сільські сходи:

• Розподіляють земельні наділи

• Розкладають повинності

• Визначають черговість рекрутчини

• Вирішують питання прийому і виходу з общини

І тоги скасування кріпосного права

«Права поміщиків дотримані повною мірою»

Олександр II

Збережено поміщицьке землеволодіння

Збережена селянська община і кругова порука

Позбавлення селян угідь

Викуп за наділ

Отсутствие частной собственности

на землю у крестьян

Отрезки

Сохранение полуфеодальных форм зависимости крестьян от помещиков

Последствия реформы

1861 года

Развитие капиталистических отношений в сельском хозяйстве.

Формирование рынка рабочей силы.

Расширение потребительского рынка.

Всплеск крестьянских выступлений (1860 за 1861 год).

Подъем либерального

и революционно-демократического движения.

Босния, Герцеговина получают автономию.

Россия получает южную Бесарабию. На Кавказе - Карс, Ардаган, Баязет, Батум (территорию ок. 600 тыс. кв. км., населенную армянами.

Турция уплачивает России

310 млн. руб. контрибуції.

Болгария получает автономию.

Русские войска остаются в ней на 2 года.

Сербия, Черногория,

Румыния получают независимость

Турция обязана провести реформы в областях, населенных армянами.

Проливы в военное и мирное время открыты для судов нейтральных стран, направляющихся в русские порты.

Северная Болгария (63,972 тыс. кв. км.;

2 млн. жителей и 200 тыс. беженцев). Княжество с христианским правителем, милицейскими отрядами. Русский комиссар – до введения конституции.

Конституция («Органический устав»), разработан Россией. Княжеская власть существенно ограничена Народным собранием. Принята 22 февраля 1879 г. в Тырново.

Болгария.

Разделена на Северную , с правами автономии и Южную (Восточную Румелию) –остающуюся турецкой провинцией.

Австро-Венгрия

Оккупировала, а позже, оккупировала Боснию и Герцеговину.

Англія

Оккупировала о. Крит.

Восточная Румелия – турецкая провинция с христианским генерал-губернатором, назначается Турцией на 5 лет.

Численность русской армии, участвовавшей войне - 942,4 тыс. чел., потери – 200 тыс. Расходы - 1 млрд. руб. Кроме того - 14,5 млн. руб. добровольных пожертвований.

Балканский кризис разрешен лишь на время.

Обстановка на полуострове остается взрывоопасной.

Правление Александра III (1881-1894 г.г.)

Внутрішня політика.

До онтрреформы.

Обновленный вариант теории «официальной народности» С. Уварова:

«Самодержавие, православие и дух смирения».

Укрепить самодержавие, поддержав дворянство в качестве его опоры.

Понятие «народ» опущено как опасное.

Увольнение либеральных министров:

Д. Милютина, А. Абаза,

Т. Лорис-Меликова, великого князя Константина Николаевича.

1881-1883 г.г.

Правительство И. Игнатьева (МВД)

Авг. 1881 г.

«Положение об усиленной и чрезвычайной охране».

При его введении власти могут высылать нежелательных лиц, закрывать учебные заведения, ограничивать юрисдикцию гражданских судов,

закрывать периодические издания. Вводились военные суды.

«Положение» действовало до 1917 г.

1881-1885 г.г.

Разгром «Народной воли».

Исполком «народной воли» предлагает Александру III ввести в стране конституцию в обмен на прекращение террора. Власти ответили репрессиями.

Разгром Исполкома:

28 чел. казнено,

56 – брошены в крепость,

500 – сосланы на каторгу.

Последним актом народовольцев

стало неудавшееся покушение 1887 г.

на Александра III.

Революционное народничество сходит с политической сцены.

1881-дек.1882 г.

«Священная дружина»

П. Шувалова – тайная организация придворной аристократии для борьбы с революционерами. Распущена по требованию МВД Толстого.

1881

Припинення

временнообязанных

отношений (с 1883 г.).

Снижение суммы выкупных платежей.

Совещание министров внутренних дел, народного просвещения, Синода может закрыть любое нелояльное издание.

27 авг. 1882 г.

Временные правила для печати.

1882 г.

Создание Крестьянского банка (кредит под 6,5%).

Ликвидирована оппозиционная либеральная пресса (1884 г. закрыты

«Отечественные записки»).

Рупором правительства становятся «Московские ведомости» М. Каткова и «Гражданин» князя

В. Мещерского.

1882-1887 г.г.

Отмена подушной подати.

Проект созыва Земского собора

(3 тыс. представителей от всех сословий) без каких-либо прав, для выражения почтения новому императору в дни коронации.

Падение правительства Н. Игнатьева в результате интриг

К. Победоносцева и переход к открытому курсу контрреформ.

Начальник канцелярии МВД А. Пазухин

Брошюра «Состояние современной России и сословный вопрос» - манифест контрреформ:

«Задачи настоящего…

в восстановлении разрушенного».

1884 г. Образование.

Увеличена плата за обучение в ВУЗах с 10 до 50 руб.

Новый Устав ограничивает автономию ВУЗов: ректоры и преподаватели назначаются министром.

Закрытие женских курсов (кроме Бестужевских).

1882-1894 г.г. - Увеличение числа приходских школ (с 4,5 тыс. до 32 тыс.) и передача их в ведение Синода (главный предмет – Закон Божий).

1887 г. - Введение процентной квоты для еврейских детей в учебных заведениях и 5% квота на прием евреев в ВУЗы.

1887 г. - При поступлении в

ВУЗ предъявляется справка

из полиции о благонадежности.

15 июля 1887 г. - Циркуляр о «кухаркиных детях».

12 июля 1889 г. Земства .

Введение должности окружных земских начальников:

• назначаются только из дворян

• обладают судебными функциями

• осуществляют административный контроль над сельскими и волостными сходами.

1887 г. - Ликвидация мировых судов.

12 июня 1890 г.

К землевладельческой курии отнесены только дворяне, при снижении для них имущественного ценза.

Крестьянские гласные, после избрания, утверждаются губернатором.

Решения земств утверждаются

губернатором.

1887 г. - От участия в земствах отстранены евреи.

11 июня 1892 г. Городское самоуправление.

Увеличение имущественного ценза (число избирателей снизилось до 0,5%).

Увеличение числа избирателей-дворян.

Ограничение прав городского самоуправления.

Усиление административного контроля над выборными органами.

1885

Образован Дворянский банк (кредит – 4,5%).

1889 г.

Разрешение крестьянам переселяться за Урал (налоговые льготы на 3 года и освобождение от воинской повинности).

Русификация.

1882 г . – Евреям запрещено селиться вне городов и местечек, покупать и продавать землю.

Сокращена черта оседлости (15 западных губерний).

1885 г. – Прибалтика. Делопроизводство и переписка должны вестись на русском языке (борьба с германизацией).

1885 г. – Польша. Польский банк преобразован в Варшавскую контору Государственного банка. В учебных заведениях введено обязательное преподавание русского языка, польский преподается как иностранный. Русский язык вводится на железных дорогах и частных обществах. В Варшавский университет открыт доступ православным семинаристам.

1887 г. - Евреи отстранены от участия в земствах и городском самоуправлении.

1890 г. - Финляндия. Упразднение самостоятельности финляндской почты. Введение русского языка в делопроизводство (1900 г.). Уничтожение самостоятельности финского войска (1901 г.). Ограничение прав финского Сейма.

1891-1892 г.г. - выселение 20 тыс. евреев из Москвы.

Спокойствие в царствование Александра III было достигнуто путем жестокого подавления инакомыслия и инакодействия. Тягостный мир Александра III приближал Россию к государственному краху Николая II.

Распространение марксизма в России.

Промышленный подъем 90-х годов XIXвека.

Внешняя политика России в конце XIX века .

Направления и задачи:

Поддержание мирных отношений со всеми странами.

Министр иностранных дел - П. Гирс (с1882 г.)

1875, 1885, 1887 г.

Россия отказалась гарантировать Германии благожелательный нейтралитет в ее конфликте с Францией.

Австро-Венгрия и Германия не поддержали Россию на Берлинском конгрессе 1878 г.

1887

Таможенная война между Россией и Германией.

Австро-Венгрия расширяет экспансию на Балканах (оккупация Боснии и Герцеговины).

1879 г.

Австро-Венгрия и Германия заключают союз против России.

1882 г.

К этому союзу присоединяется Италия. Оформился

Тройственный союз.

1891-1893 г.г.

Оформление франко-русского союза.

Начало формирования Антанты.

Борьба за раздел сфер влияния в Китае и Корее.

Китай уступает Японии Манчжурию, Ляодунский п-ов с Порт-Артуром.

Под давлением России, Германии, Франции Япония вынуждена отказаться от этого требования.

Договор о строительстве КВЖД.

1898

Россия арендует у Китая Ляодунский п-ов с Порт-Артуром на 25 лет с правом создания там военно-морской базы и ж/д к КВЖД.

Япония превращается в ведущую азиатскую державу.

Обострение отношений с Японией и рядом европейских стран.

Подавлено карательной экспедицией при участии Англии, США, Японии, Франции, России, Италии, Германии, Австро-Венгрии.

Россия заняла Манчжурию.

«Безобразовская клика» толкает правительство на активизацию действий на Дальнем Востоке.

1895 г.

Россия и Англия окончательно договариваются

о границах на юге (в Афганистане).

Россия в начале XX века.

Економічний розвиток.

Признаки империализма (монополистический капитализм).

Концентрация производства и капитала ведет к образованию промышленных и банковских монополий

Сращивание промышленного и банковского капиталов ведет к образованию финансовой олигархии , влияющей на политику правительств.

Вывоз капитала преобладает над вывозом товаров.

Борьба за рынки сырья и рынки сбыта ведет к экономическому разделу мира (сферы влияния).

Борьба за политический раздел мира (за колонии).

Быстрое развитие капитализма началось лишь после 1861 г.

Российская буржуазия лишена доступа к политической власти и находилась в оппозиции к самодержавию, тормозившее экономическое развитие страны.

Россия – среднеразвитая страна «второго, догоняющего, эшелона» капитализма, что обусловило высокие темпы развития экономики.

Огромную роль в экономике страны играет государственный сектор (казенные заводы, государственные заказы) и иностранный капитал.

Сохранение многоукладности в экономике: от натурального хозяйства до крупных монополий.

Неравномерность экономического развития и по регионам (наиболее развиты Польша, Прибалтика) и по отраслям (преобладает тяжелая промышленность).

Виды монополистических объединений

Проявление и особенности монополистического капитализма (империализма) в России.

У

Европейское:

Союз с Францией.

Обязательство сохранять статус-кво на Балканах (1897 г. договор с Австро-Венгрией).

Отказ от раздела Турции (1898 г.)

Инициатива созыва международной конференции по разоружению в Гааге (1899 г.).

Азиатское:

Давление на Японию с целью ограничить ее влияние в Китае

(1895 г.).

Аренда Порт-Артура и Дальнего.

Усиление экономической экспансии в Китае, Монголии, Корее.

Строительство КВЖД.

Получение права транзита войск по КВЖД.

Русско-японская война 1904-1905 г.г.

Поражение Китая в войне с Японией (1894-1895 г.г.)

Потеря Кореи, Формозы (Тайваня) и др. территорий.

Разгром восстания ихэтуаней силами европейских государств и США.

Борьба империалистических государств за сферы влияния в Китае.
Росія	Японія	Німеччина	Франція	Англія	США
Корея. Манчжурия. Монголія. Тайвань.		П-ов Шандунь	Южный Китай.	Южный Китай, Тибет, о. Хайнань	Стремление к экономическому доминированию в Китае.

Обострение соперничества России и Японии в Дальневосточном регионе.

Краткая хроника войны

27 января 1904 г. – в результате атаки японских миноносцев повреждены 2 русских броненосца и крейсер в Порт-Артуре.

Гибель «Варяга» и «Корейца» в бою у Чемульпо.

Японцы обеспечили себе преимущество на море.

24 февраля 1904 г. – в Порт-Артур прибыл адмирал С. Макаров, назначенный командующим 1-й Тихоокеанской эскадрой. Начало активных действий флота.

Март 1904 г. – гибель адмирала В. Макарова на броненосце «Петропавловск» у Порт-Артура.

Апрель 1904 г. – японцы беспрепятственно высаживаются в Корее, форсируют р. Ялу, вторгаются в Манчжурию.

Май 1904 г. – японцы высаживаются на Квантунском п-ове, начало осады Порт-Артура (продлится до декабря 1904 г. 50-ти тыс. гарнизон выдержат четыре штурма).

28 июля 1904 г. – неудачная попытка 1-ой Тихоокеанской эскадры прорваться из Порт-Артура во Владивосток (сражение в Желтом море). Несколько кораблей погибло, «Диана», «Цесаревич», «Аскольд» прорвались в нейтральные порты, «Новик» погибнет в бою у Сахалина

Август 1904 г. – сражение под Ляояном. Відступ російської армії.

Сентябрь-октябрь 1904 г. – генерал А. Куропаткин пытается перейти в наступление.

В жестоком сражении на р. Шахе русские были остановлены.

Октябрь 1904 г. – 2-я Тихоокеанская эскадра адмирала З. Рожественского вышла с Балтики на Дальний Восток (с отрядом адмирала Небогатова – 48 вымпелов).

Ноябрь 1904 г. – четвертый штурм Порт-Артура. Японцы заняли господствующую позицию - гору Высокая и уничтожают русскую эскадру на рейде Порт-Артура.

2 декабря 1904 г. – гибель ген. Кондратенко (организатор обороны Порт-Артура).

23 декабря 1904 г .– комендант Порт-Артура, ген. Стессель, сдал Порт-Артур, хотя крепость еще могла обороняться (японцы потеряли в боях за Порт-Артур 110 тыс. чел.).

февраль 1905 г. – русская армия терпит поражение под Мукденом и отступает на север на 120 верст.

14-15 мая 1905 г. – разгром 2-й Тихоокеанской эскадры адмирала З. Рожественского в Цусимском проливе японским флотом под командованием адмирала Того (19 кораблей потоплено, 3 крейсера и 2 миноносца прорвались во Владивосток).

Май 1905 г. – президент США Т. Рузвельт предлагает свое посредничество воюющим сторонам

Июль 1905 г. – мирная конференция в Портсмуте.

Убытки России от войны - 2 млрд. руб.

Людские потери России – 50 тыс. чел.

Общие обеих сторон потери составили

270 тыс. чел.

Поддержка Японии со стороны США и Великобритании

(их кредиты покрыли 40% расходов Японии на войну).

Военно-техническое превосходство Японии.

Неблагоприятная для России международная ситуация.

Ошибки и просчеты русского командования.

Отсутствие возможности быстрой переброски резервов на Дальний Восток.

Усиление общественного недовольства самодержавием, падение авторитета императора.

Нарастание внутренней политической напряженности и нестабильности – рост революционной борьбы.

Ослабление позиций России на Дальнем Востоке.

«Несчастная война на десятки лет приблизила революцию».

С.Ю. Вітте.

Особенности процесса модернизации на рубеже XIX-XX в.в.