Ім'я файлу: Звіт про науково-дослідну практику.doc
Розширення: doc
Розмір: 1088кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат_ Маркетинг_Тимошенко.docx
Розширення: doc
Розмір: 1088кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат_ Маркетинг_Тимошенко.docx
4.Відзив на автореферат дисертації за спеціальністю або науковою проблематикою.
Спеціалізованій вченій раді Д 26.001.12
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
м. Київ, вул. Васильківська 90-а, ауд.704
Відзив
на автореферат дисертації Куліш Олени Андріївни
на тему: «Фондовий ринок у системі економічних відносин»
за спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки
Фондовий ринок є структурною частиною загального ринку, одним з найкращих інструментів регулювання ринкової економіки. Незважаючи на те, що ринок цінних паперів є доволі небезпечним для економіки, його наявність та правильне, збалансоване функціонування в країні є нагальною потребою і однією з важливих запорук нормального розвитку. Цінні папери, що обертаються на ринку мають надзвичайно широкий діапазон властивостей, форм та призначень. Проте скориговані відповідними державними та недержавними органами відносини купівлі-продажу цінних паперів на фондовому ринку дають можливість залучати у сферу виробництва тимчасово вільні кошти у надзвичайно великих обсягах і саме у потрібний час. В перехідний період економіки в Україні розвиток ринку цінних паперів має неабияке значення. Його нормальне, ефективне функціонування може дати поштовх для прискореного розвитку галузей народного господарства. Розвиток фондового ринку сьогодні є одним з найактуальніших завдань для відродження української економіки, яка переживає не найкращі часи.
Актуальність даної роботи полягає в нагальній необхідності розробки співвідношення державного і ринкового регулювання фондових відносин, вивчення взаємозв'язку з формуванням нових форм власності.
Основними задачами дослідження виступають:
- обґрунтування категоріальної сутності фондового ринку, визначення за допомогою методів структурно-функціонального та історико-генетичного аналізу його ролі, місця та функціонального призначення у структурі сучасної економічної системи;
- проведення кількісного та якісного аналізу сучасної системи світового фондового ринку, комплексне дослідження його місця та ролі у механізмі перерозподілу фінансових ресурсів та відносин власності;
- визначення системи внутрішніх і зовнішніх факторів фінансово-кредитного та структурно-відтворювального характеру, що обумовлюють становлення та ефективність функціонування фондового ринку у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються;
- аналіз особливостей формування, сучасного стану та структури фондового ринку України, дослідження взаємозв’язку його макропропорцій та економічного розвитку країни з метою виявлення недоліків та обґрунтування напрямків підвищення інвестиційної активності;
- дослідження напрямків саморегулювання та державного регулювання фондового ринку, що спрямовані на вирішення протиріч інтересів суб’єктів;
- розробка комплексу економічних заходів щодо вдосконалення системи державної підтримки розвитку фондового ринку України у напрямку підвищення ефективності його функціонування в першу чергу шляхом удосконалення інституційної структури.
Поставлені задачі визначили композиційну побудову дисертації.
У першому розділі дисертації розкрито методологію аналізу сутності фондового ринку, визначено його місце та роль у структурі сучасної економічної системи, проведено історичний аналіз тенденцій розвитку світового фондового ринку.
Другий розділ дисертації містить аналіз ролі фондового ринку як механізму перерозподілу коштів та трансформації прав власності, систематизованої сукупності факторів, що обумовлюють його становлення.
У третьому розділі дисертації досліджено специфіку умов формування фондового ринку в трансформаційний період, проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку його складових; обґрунтовано практичні заходи щодо підвищення ефективності політики держави на фондовому ринку України.
Науковими результатами дослідження є розроблена авторська сучасна концепція функціонування та розвитку фондового ринку в умовах економіки України, що базується на використанні методів структурно-функціонального аналізу сутності фондових відносин та інституціональної теорії прав власності і дає змогу отримати системне уявлення про фондовий ринок як економічну категорію та застосовувати його у якості механізму ефективного перерозподілу грошових ресурсів і трансформації відносин власності. Також вперше запропоновано механізм стимулювання портфельного інвестування, що базується на формуванні критеріїв включення цінних паперів в інвестиційний портфель та методів управління ним, який дозволяє реалізувати основні напрямки політики фінансового інвестування суб’єктів господарчої діяльності шляхом мінімізації трансакційних витрат по операціям з цінними паперами. Крім того автор удосконалив визначення терміну «фондовий ринок», розкривши його соціально-економічну сутність та заперечивши еквівалентність термінів «фондовий ринок» та «ринок цінних паперів».
В роботі отримало подальший розвиток обґрунтування ролі держави у процесі становлення фондового ринку та формування його інституційного та інформаційного забезпечення, що дозволило розробити комплекс економічних заходів держави щодо ліквідації існуючих диспропорцій ринку України та його ефективного розвитку, які базуються на вирішенні основних протиріч його функціонування (між якісно тотожними, відмінними та протилежними елементами). До того ж було визначено систему важелів і стимулів ефективного оподатковування операцій з цінними паперами та застосування цільових податкових пільг, тобто зниження податкових ставок на доходи від вкладень у цінні папери (включаючи позитивну курсову різницю при реалізації даних інструментів) за певних умов володіння фондовими активами.
Проте, на нашу думку, в роботі не знайшов відображення аналіз нормативно-правової бази функціонування фондового ринку України. Автор не описав існуючі проблеми в законодавстві на прикладі конкретних актів чи постанов, а також не запропонував внести корективи та зміни до існуючих законів чи прийняти проекти законодавчих актів, що могли б покращити ситуацію на даному сегменті вітчизняного фінансового ринку.
Оцінюючи загалом зміст автореферату, зазначимо, що дисертація на тему “Фондовий ринок у системі економічних відносин” має теоретичну та практичну цінність, виконана на належному рівні, являє собою закінчене самостійне наукове дослідження та відповідає вимогам ВАК України, що висуваються до кандидатських дисертацій. Дослідження являє собою цінний внесок у розробку проблем формування, функціонування, розвитку та регулювання фондового ринку в умовах ринкової економіки. Робота характеризується високим рівнем викладу матеріалу. Її автор - Куліш О.А. - заслуговує на присудження наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки.
Рецензент
студентка магістратури 2 року навчання
спеціальності «Фінанси»
економічного факультету
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка Андрущенко М.В.
Рецензія на наукову статтю у фаховому виданні за науковою проблематикою.
Рецензія
на статтю Юркевича О.М.
Місце та роль кредитних компаній на фінансовому ринку України // «Фінанси України». - № 11. – 2009. – С. 88 – 93.
Розвиток вітчизняних фінансових посередників визначив пріоритетну на сьогодні роль банків порівняно з іншими фінансовими інститутами. Але протягом останніх років дедалі більше зростає попит на кредитні ресурси з боку не тільки великих і середніх підприємств, а й у першу чергу малого бізнесу і населення. Як показує світовий досвід, небанківські кредитні установи спроможні ефективно забезпечувати кредитними ресурсами саме ці останні категорії економічних суб'єктів. Проте у вітчизняній літературі відсутні дослідження щодо діяльності на фінансовому ринку України таких небанківських кредитних установ, як кредитні компанії, що діють поряд із банками, кредитними спілками і ломбардами.
Як свідчить зміст рецензованої статті, проблеми дослідження характеризуються науковою новизною отриманих результатів. До них слід віднести авторське визначення різниці між поняттями «кредитні компанії» та «кредитні установи» (с. 89), складу фінансових інститутів на вітчизняному ринку фінансових послуг та перелік державних регуляторів на цьому ринку, а також місця небанківських фінансових установ, і зокрема кредитних компаній, на фінансовому ринку (с. 90).
Науковий інтерес представляє ґрунтовний аналіз та узагальнення автором підходів до класифікації фінансових інститутів, висвітлених як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі (с. 88-89) та визначення поняття «кредитна установа» і її основного виду діяльності відповідно до вітчизняного законодавства (с. 90).
У рецензованій роботі перераховані всі фінансові установи, які зазначені в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» як учасники фінансового ринку (с. 90). На увагу заслуговує також авторське представлення структури фінансового ринку у вигляді схеми для остаточного з’ясування місця кредитних компаній як фінансових посередників (с. 91), пояснення прямого та непрямого фінансування на фінансовому ринку та необхідність небанківських кредитних установ при непрямому фінансуванні (с. 92). Автор широко висвітлює шляхи залучення та інвестування коштів кредитними компаніями, їх функції та корисність від їх діяльності (с. 92-93).
Разом з тим, слід зазначити, що висвітлення проблематики функціонування кредитних компаній на вітчизняному фінансовому ринку має обмеження, які полягають у відсутності загальної характеристики особливостей діяльності конкретних кредитних компаній на вітчизняному фінансовому ринку, обсягів їх діяльності у порівнянні з іншими кредитними посередниками, напрямів вирішення проблем стимулювання розвитку кредитних компаній як учасників ринку фінансових послуг.
Оцінюючи загалом зміст наукової статті, зазначимо, що вона має теоретичну та практичну цінність, виконана на належному рівні, являє собою закінчене самостійне наукове дослідження та відповідає вимогам ВАК України.
| Рецензент, студентка магістратури 2 року навчання спеціальності «Фінанси» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка | Андрущенко М.В. |
6. Текст доповідей на наукових конференціях.
VII Міжнародна науково-практична конференція «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України»
Андрущенко Майя Володимирівна
КНУ ім. Тараса Шевченко
2 курс магістратури
спеціальність «Фінанси»
Науковий керівник – асист. Боровікова М.О.
Тенденції функціонування ринку первинних цінних паперів України у 2008-2009 роках
Особливістю функціонування фондового ринку в економічній системі України є те, що (на відміну від еволюційного виникнення в результаті розвитку виробничих відносин) період його становлення співпадає за часом з формуванням всіх складових ринкової економіки, тобто він безпосередньо здійснює вплив і приймає активну участь у структурній перебудові системи. За умов масового акціонування державних підприємств, створення нових акціонерних структур, які гостро потребують інвестицій, постійних позик коштів державою, первинний ринок слугує провідним сегментом ринку цінних паперів.
Ринок акцій почав розвиватися в процесі масової приватизації. До середини 90-х років на акції підприємств припадало близько 50% загальної суми випущених цінних паперів [ 1, c. 89].
Серед фінансових інструментів у 2009 році найбільші обсяги випусків зареєстровано з інвестиційними сертифікатами КУА ПІФ – 42,71% та акціями - 35,95% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів.
За станом на 01.01.2010 ДКЦПФР зареєстровано випусків акцій на загальну суму 292,08 млрд. грн. Комісією зареєстровано 1 161 випусків акцій на суму 46,14 млрд. грн. у 2009 році. Порівняно з 2008 роком обсяг зареєстрованих випусків акцій у 2009 році зменшився на 3,86 млрд. грн. Зареєстровано 1155 випусків іменних простих акцій на суму 46,13 млрд. грн. та 6 випусків іменних привілейованих акцій на суму 0,013 млрд. грн.
Обсяг виконаних договорів з акціями становив 352,82 млрд. грн. (39,94% від загального обсягу виконаних договорів у 2009 році), з облігаціям – 205,21 млрд. грн. (23,22%), з векселями - 191,84 млрд. грн. (21,88%) [3].
Зареєстровано 929 випусків акцій на суму 30,30 млрд. грн. у документарній формі та 232 випуски акцій на суму 15,84 млрд. грн. у бездокументарній.
Протягом 2009 року Комісією зареєстровано 912 випусків облігацій підприємств на суму 31,35 млрд. грн.. Порівняно з 2008 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшився на 13,13 млрд. грн.. У структурі обсягу зареєстрованих Комісією випусків облігацій підприємств (за видом емітента) значна частка належала банкам (22,7% від загального обсягу випусків облігацій). Обсяг зареєстрованих випусків облігацій, здійснений банками, зменшився майже у 2,5 рази, порівняно з 2008 роком.
Обсяг виконаних договорів торговцями на ринку цінних паперів становив 883,42 млрд. грн., що більше на 129,11 млрд. грн. порівняно з обсягом виконаних договорів у 2008 році. У IІІ кварталі обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів був найбільший за 2009 рік і становив 246,03 млрд. грн., що у 1,33 рази більше ніж обсяг виконаних договорів у відповідному періоді 2008 року [4].
Станом на 01.01.2010 року ДКЦПФР зареєстровано випусків іпотечних облігацій на загальну суму 320,00 млн. грн.. У 2009 році зареєстровано 8 випусків звичайних іпотечних облігацій на загальну суму 270,00 млн. грн..
Станом на 01.04.2010 кількість ліцензій, які видано Комісією професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної діяльності становила 1868, в тому числі:
802 ліцензії на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами;
263 ліцензій на провадження депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів;
380 ліцензія на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
412 ліцензій на провадження діяльності з управління активами інвестиційних інвесторів;
11 ліцензій на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів (10 бірж та 1 торговельно-інформаційні системи);
2 ліцензій на провадження розрахунково-клірингової діяльності;
2 ліцензій на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів [6].
Діяльність з організації торгівлі здійснювалась 10 біржами та 1 торговельно-інформаційною системою. Відповідно до вимог у біржові списки організаторів торгівлі станом на 01.04.2010 включено 1 862 цінних папери 912 емітентів. Кількість цінних паперів, які входять до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становить 301. У біржовому реєстрі до котирувального списку за І рівнем лістингу включено 14 цінних паперів, за ІІ рівнем лістингу – 287 цінних папери.
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі зафіксовано з акціями (39,94% до загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі за період) та облігаціями підприємств (23,23 %) [3].
Оцінюючи стан розвитку ринків групи “Frontier”, “Standard & Poor’s” розраховує для кожної країни цілу низку показників (ринкова капіталізація, коефіцієнти P/E і P/BV тощо) та індекс S&P/IFCG. При цьому всі показники, які характеризують стан фондового ринку України, “Standard & Poor’s” розраховує на підставі даних ПФТС [5].
Порівнюючи розраховані агентством показники фондового ринку України за 2008 рік із аналогічними даними по нових незалежних державах групи “Frontier”, можна побачити, що:
за рівнем капіталізації Україна посідала 1-е місце у групі “Frontier” (42 869,7 млн. дол. США), значно випереджаючи Румунію (32 784,3 млн. дол. США) і Хорватію (29 005,6 млн. дол. США);
за рівнем зростання місцевого індексу України поступалася лише Хорватії та за рівнем зростання індексу S&P/IFCG – Хорватії, Словенії й Румунії. До «індексного кошика» індексу S&P/IFCG-Україна у 2008 році входили цінні папери 14-ти емітентів: ВАТ “Укртелеком”, “Укрнафта”, “Західенерго”, “Центренерго”, “Дніпроенерго”, “Концерн “Стірол”, “:Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, “Маріупольський металургійних комбінат ім. Ілліча”, “Азовсталь”, “АКБ “Укрсоцбанк”, “Міттал Стіл Кривий Ріг”, “Полтавський ГЗК”, “Райффайзен Банк Аваль” та “Авдіївський коксохімічний завод”;
ВАТ “АКБ “Укрсоцбанк”, “Укрнафта”, “Міттал Стіл Кривий Ріг” та “Укртелеком” входять до переліку 50-ти найбільших за капіталізацією підприємств групи “Frontier” [ 2, c. 102-103].
Отже, можна зробити висновок, що в обігу на фондовому ринку України переважають первинні цінні папери. За найбільшими обсягами випусків лідирують акції та облігації. В свою чергу, інструменти фондового ринку є недостатньо розвиненими, як і сам ринок. Подальший його розвиток та удосконалення вимагають, з одного боку, використання досвіду функціонування розвинутих фондових ринків, а з іншого, необхідно врахування вихідних умов та специфіки задач його становлення. Так, на відміну від еволюційного виникнення в результаті розвитку виробничих відносин, поява фондового ринку в Україні обумовлена, передусім, проведенням процесу приватизації та структурною перебудовою економіки.
Список використаних джерел:
Козлов Н.Б. “Формирование рынка ценных бумаг в постсоциалистических странах” - Москва - РАН – 2002.
Чернишук В.Р., Данькевич А.П. “Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи”// Фінанси україни - 2008 - №8
www.ssmsc.gov.ua – сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
www.smida.gov.ua – сайт системи розкриття інформації на фондовому ринку України.
www.standardandpoors.ru – сайт агентстваStandard & Poor’s в країнах СНД
www.epravda.com.ua – сайт интернет-видання “Економічна правда”.
IX Міжнародна наукова міждисциплінарна конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна 2011»
Андрущенко Майя Володимирівна
КНУ ім. Тараса Шевченко
2 курс магістратури
спеціальність «Фінанси»
Науковий керівник – к.е.н., ас. Боровікова М.О.
Особливості використання похідних фінансових інструментів на фондовому ринку України
In the article there is given the determination of derivatives in accordance with the current legislation of Ukraine. The historical aspect of formation of domestic market of derivatives is considered. Reasons of the insignificant use of derivatives at the financial market of Ukraine are analysed. Wide description of the underlying assets of domestic options is given. Functions which are served by options are investigated, as well as volumes of issues of these contracts during the last 5 years are analysed. Thisarticlecontains adescription ofthe companywhich carried outan option contractissuesin Ukraine, andmotives, theywere guided. The articledescribes thesituationwith the issuanceandregistration offuturescontractsaspart ofthe marketof derivatives.
В Україні процес реєстрації похідних цінних паперів почався з 2000 року. Відтоді ДКЦПФР зареєстровано випуски опціонів, здійснені 26 емітентами, обсяги яких незначні порівняно з обсягами ринків похідних цінних паперів розвинутих країн [3]. На сьогодні вітчизняний ринок деривативів відіграє вкрай незначну роль на ринку в Україні — питома вага деривативів не досягає і 1 %.
Відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” ( 448/96-ВР ) похідні цінні папери - це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів [1] . Відповідно до статті 14 пункту 1.45 Податкового кодексу України дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. До деривативів належать: своп; опціон; форвардний контракт; ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) [2].
На шляху використання строкових (похідних) фінансових інструментів (деривативів) в Україні існують певні проблеми. Більшість вітчизняних виробників відмовляються від використання похідних цінних паперів з причин недовіри до нових невідомих фінансових інструментів, а також з причини побоювання використання їх незвичних форм. Деякі науковці до основних перешкод розвитку строкового ринку відносять відсутність обґрунтованої законодавчої бази (адже існує лише Проект Закону України "Про похідні (деривативи)"), яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям та регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів [6].
В 2009 році торги опціонами проводились на Придніпровській фондовій біржі (ПФБ) – 264,3 млн. грн., Українській фондовій біржі (УФБ) – 252 млн. грн., Українській міжбанківській валютній біржі – 157 млн. грн. та на Першій фондовій торговій системі (ПФТС)– 0,03 млн. грн.[5]. Треба також відмітити, що до початку 2010 року кількість площадок, які проводять аукціони з продажу опціонів, скоротилась до двох – УМВБ та ПФБ. В основному серед опціонів, що випускалися у 2007-2009 рр., були опціони на товари та послуги. Наприклад, базовим активом опціонів ВАТ “Укртелеком”. виступали послуги телефонних мереж зв’язку. Також, в ДКЦПФР були зареєстровані і випуски опціонів, базовими активами яких були житлові приміщення [5].
Представники ДКЦПФР відмічають, що базовими активами українських опціонних контрактів найчастіше виступають не традиційні для цивілізованих ринків активи – валюта, акції, нафта чи зерно, а екзотичні. Зокрема, нерідко компанії випускають опціони на поставку товарів – житла, послуг телефонних мереж, місць на площадках для паркування і т.д. Фінансові інструменти, нажаль, не стають базовими активами вітчизняних опціонів. Пов’язано це насамперед із рівнем розвитку фондового ринку та його низькою активністю, що не дозволяє розробляти фінансові інструменти, де базовим активом були б акції або інші біржові товари. При цьому опціони, що випущені українськими компаніями, практично не надходять у вільне обертання, а відразу надходять особам, зацікавленим у їх купівлі. Вітчизняні компанії розглядають їх перш за все як метод оптимізації податкових зобов'язань.
Н
а початок 2010 року ДКЦПФР зареєстровано випусків опціонів на суму 6,55 млн. грн. Ознайомившись з даними рис. 1, можна зробити висновок, що порівняно з 2008 роком обсяг випусків опціонів збільшився більш ніж на 6 млн. грн..Рис. 1. Обсяг та кількість зареєстрованих випусків опціонів у 2005-2009 роках
Джерело: Рiчний звiт ДКЦПФР за 2009 рiк [4].
Аналізуючи нинішню ситуацію на ринку, можна відзначити, що цим інструментом зацікавилися відразу кілька категорій господарських суб'єктів: (а) оператори оренди торговельної нерухомості, бажаючі подолати обмеження рентабельності; (б) речові і продуктові ринки (яскравим прикладом може слугувати ринок «Троєщина» у Києві, який здійснив вже дві емісії опціонів); (в) металотрейдери, для яких опціон є як інструментом податкової оптимізації, так і способом вирішення проблеми відкладеного попиту; (г) фармацевти, для яких методи оптимізації податкових наслідків є також дуже актуальними. Економічна вигода використання опціонів підтверджується також тим, що основна стаття витрат, які несе емітент - це державне мито у вигляді 0,1% від обсягу емісії. При цьому відсутні витрати на обов'язкове рейтингування цих цінних паперів [3].
Починаючи з 2000 року, близько 30 емітентів здійснили випуски опціонів, серед яких ВАТ “Укртелеком”; ТОВ “Промбудіндустрія”; КП “Білоцерківтепломережа”; ТОВ “Масивтепломережа”; ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”; ДП “Сплав” ТОВ “Ді-Стар”; ВАТ “Автоальянс XXI сторіччя”; ВАТ “Подільська телефонна компанія “Мітел”; ТОВ “ТТК” та інші [5]. Звідси можна зробити висновок, що емітентами опціонних контрактів в основному виступає низка найбільших вітчизняних компаній з різних галузей економіки..
Окрім опціонних контрактів, вітчизняний ринок деривативів також був представлений ф’ючерсними контрактами. Так, станом на 01.01.2007 року ДКЦПФР зареєстровано 46 специфікацій ф’ючерсних контрактів:
16 специфікацій в аграрному секторі;
22 специфікації у валютному секторі;
8 специфікацій у паливно-енергетичному секторі.
Проте, протягом останніх років ДКЦПФР випуски специфікацій ф'ючерсних контрактів не реєструвалися [4].
Новим поштовхом у торгівлі похідними інструментами може стати діяльність Української біржи з приводу реєстрації в ДКЦПФР правил функціонування строкового ринку ф'ючерсів і опціонів, що розпочалася навесні 2010 року. На погляд спеціалістів фондового ринку, цей крок забезпечить в майбутньому стале зростання обсягів ф’ючерсних контрактів на фінансовому ринку України.
Таким чином, можна стверджувати, що похідні фінансові інструменти, в тому числі опціонні й ф’ючерсні контракти, поки-що не відіграють визначної ролі на фінансовому ринку України. Дані ДКЦПФР свідчать про те, що на вітчизняному ринку деривативів переважають опціонні контракти, при чому й цей вид похідних інструментів не виконує своїх класичних функцій в Україні. Якщо на розвинених ринках опціонний контракт сам по собі є товаром та забезпечує спекулятивні операції продавців, то в Україні даний фінансовий інструмент виступає скоріше допоміжним інструментом для розрахунків між компаніями та оптимізації оподаткування.
Список використаних джерел:
Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 № 448/96-ВР - http://portal.rada.gov.ua/.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI - http://portal.rada.gov.ua/
«Опционы: новые возможности для товарного и фондового рынка», 13 листопада 2009 року – стаття на сайті юридичної фірми «Василь Кисіль та партнери» - www.kisilandpartners.com.
www.ssmsc.gov.ua – сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
www.smida.gov.ua – сайт системи розкриття інформації на фондовому ринку України.
www.uapravo.net – сайт законодавчих актів України.