Закладу сторінка 6

59
Вкористання інформаційних технологій обумовлено соціальною потребою в підвищенні якості навчання, виховання дітей дошкільного віку. Вітчизняні та зарубіжні дослідження використання інформаційно- комунікаційних технологій в дошкільних навчальних закладах доводять особливу роль комп’ютера в розвитку інтелекту та загальному гармонійному розвитку дитячої особистості (дослідження
С. Л. Новоселової, Р. Петку, І. Пашеліте) [1, с. 6].
На сучасному етапі зростає необхідність в інноваційних педагогічних технологіях мистецько-естетичного спрямування, які допоможуть розкритита розвинути творчий потенціал дитини.
Підкреслимо значущість створення спеціальних умов, які сприяють успішній творчій самореалізації дитини: атмосфера зацікавленості, психологічного комфорту та емоційної безпосередності як на організованих так і самостійних видах життєдіяльності ; театрально-ігрове середовище, яке сприяє комплексному впливу на емоційно-чуттєву сферу дошкільника; врахування вікових і психофізіологічних особливостей розвитку; надання свободи вибору виду діяльності та тривалості зайнятості дитини; ненав'язлива, доброзичлива допомога з боку дорослого[4, с. 62].
Використання медіаресурсів з метою розвитку творчих здібностей дитини, формування особистості, збагачення пізнавальної сфери дошкільників сприяють розширенню педагогічних можливостей вихователів, створюють базу для активізації дітей, що в свою чергу дозволяє дитині проявити себе, розкрити яскравий, творчий власний потенціал [2, с. 28].
Упровадження інформаційних технологій в систему дидактичних засобів дошкільного закладу стає позитивним фактором збагачення різних сфер розвитку дитини. Але, безперечно, сам комп'ютернічого не

60 вартий без науковозваженої, психологічно обґрунтованої загальної концепції його використання. Безсумнівно, успіх комп'ютеризації дошкільної освіти залежить насамперед від коректного використання
інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес, компетентності спеціалістів, які беруться за впровадження даних технологій, від якості методики їх застосування.
Інформаційні технологіїрозглядаються як комплекс навчально- методичних матеріалів, технічних інструментів, а також система наукових знань в навчальному процесі, формах і методах їх застосування для вдосконалення педагогічного процесу (Ю. М. Горвіц,
І. Г. Захарова, С. Л. Новоселова, Е. С. Полат, A. B. Шатрів) [2, с. 95].
Застосування ІКТ докорінно змінює роль і місце педагога й дитини в навчальному процесі. У такій моделі вихователь перестає бути просто «ретранслятором» знань, а є співтворцем сучасних технологій навчання.
Важливими складовими
інформаційної підготовки педагогів є вміння коректно застосовувати комп’ютерні засоби в практичній роботі з дітьми, аналізувати їх зміст, технічну реалізацію, критично оцінювати можливість дитини самостійно працювати з ними тощо.
Коректне включення інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес дошкільного навчального закладу. Критеріями коректного використання інформаційних технологій в освітньо- виховний процес з дітьми дошкільного віку вважаємо: уміння адекватно формулювати педагогічну потребу в
інформації; оновленнязнань про можливості застосування інформаційних технологій у професійному і загальнокультурному середовищі; професійна мобільність і адаптивність в інформаційному суспільстві; ефективне здійснення пошуку потрібної інформації;

61 уміння адекватно відбирати й оцінювати інформацію, переробляти інформацію і створювати, відповідно віку дітей, нову; узгодженість у постановці й послідовному рішенні педагогічних задач з використанням засобів інформаційних технологій; оцінюваннянавчально- розвивальногоефектуінформаційногозасобу; оптимальне використання інформаційних технологій; дотриманнягігієни використання інформаційних технологій.
Отже, театрально-ігрова діяльність може стати потужним емоційно забарвленим засобом гармонійного розвитку дитини за умови професійного поєднання та доповнення сучасної педагогічної діяльності оптимальним використанням мультимедіаресурсів, які в жодному випадку не замінюють живого спілкування вихователя з дітьми.
Сучасним педагогам необхідно вивчати можливості використання та коректного впровадження інформаційних технологій в практичну діяльністьз дітьми дошкільного віку, що дозволить модернізувати навчально-виховний процес, підвищити ефективність, мотивувати дітей до творчої діяльності.
Контрольні запитання
1. Визначте
роль
застосування
інформаційно-комунікаційних
технологій в освітньому середовищі дошкільного закладу
2. У чому полягають спеціальні умови успішної творчої самореалізації
дитини?
3.
Опишіть критерії коректного використання інформаційних
технологій в освітньо-виховному процесі дошкільного закладу.

62
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГіЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ
ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО
ВІКУ
3.1. РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ
ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У останні роки в системі дошкільної освіти простежується пріоритетна увага до інтелектуального розвитку дитини, тим часом як розвитку емоційної сфери часто надається меншого значення. Проте, як справедливо зазначали Л.С. Виготський і О.В.Запорожець, тільки узгоджене функціонування цих двох систем - емоційної сфери та
інтелекту у тісній єдності може забезпечити успішність будь-яких форм діяльності. Розумовий розвиток тісно пов'язаний з емоційною сферою дитини, світом її почуттів та переживань.
Щоб відтворити, свої почуття і зрозуміти почуття інших, необхідно розвивати емоційну сферу особистості починаючи з дошкільного віку. Вивченням проблеми розвитку емоційної сфери дитини займалися вітчизняні психологи: A. Запорожець, Л.Стрєлкова,
В. Абраменкова, A. Рояк, А. Миколаєва, Т. Гаврилова.
У розмаїтті засобів впливу на розвиток емоційної сфери дитини дошкільного віку важливе місце посідає театралізована діяльність.
Театр поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, музику, літературу та живопис. Він допомагає дитині глибше пізнати свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття та емоції в ході театралізованого дійства. Проте педагогами дошкільних навчальних закладів приділяється недостатня увага питанню театралізованої діяльності як ефективного засобу розвитку емоційної сфери.
Проблема використання театралізованої діяльності як повноцінної та ефективної складової виховного процесу хвилювала і хвилює

63 педагогів та психологів минулого та сучасності. Зокрема Л. Артемова,
Р. Жуковська, О. Кононко, О. Козлюк, І. Луценко, Л. Макаренко, Д.
Менждерицька, Г. Михайлова, Г. Марчук, Т. Поніманська,
С. Русова, М. Шуть досліджували проблему педагогічної цінності театралізованої діяльності, різні аспекти значення театру у вихованні дитини.
Сучасною педагогічною наукою пропонуються різні засоби розвитку емоційної сфери: музичні заняття, слухання казок і художніх розповідей, знайомство з природою, малювання. Проте театралізована діяльність як ефективний засіб розвитку емоційних почуттів дитини недооцінюється.
Необхідно змінити відношення вихователів дошкільних навчальних закладів до потенціалу театралізованої діяльності, так як театр є особливим засобом безпосереднього емоційного впливу на особистість дитини.
Творчий розвиток дитини є одним з пріоритетних завдань реформування системи освіти. Творчо спрямованній особистості притамані активність у мисленні, ініціативність, образна уява, здатність помічати, переживати, творити нове.
Оскільки провідною діяльністю в дошкільному віці є ігрова діяльність, тому саме гра в різних її формах має стати для педагогів дієвим засобом формування особистісних якостей та творчих здібностей дітей дошкільного віку. Відтак різнобічний вплив театралізованих ігор на дитячу особистість дає змогу використовувати
їх як ненав`язливий педагогічний засіб. Розвивальна можливість таких
ігор полягає в формуванні емоційної сфери дошкільників, дитина немовби переживає внутрішнє оновлення, відчуває сценічну дію як своє власне життя, має можливість безпосередньо проявляти емоції та задовольняти різнобічні інтереси. Залежно від провідних засобів емоційної виразності театралізовані ігри, за Л.Артемовою, розподілені на дві групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.

64
Під час театралізованої діяльності діти в ігровій формі вчаться визначати причини емоцій, відтворювати та проявляти емоції, регулювати свою поведінку, розуміти себе й інших. Саме тому, дбаючи про розвиток та корекцію емоційної сфери дитини, педагогу необхідно спрямувати діяльність на :
- Формування компетентності дитини щодо внутрішнього світу почуттів, збагачення внутрішнього світу дитини позитивними емоціями, корегувати прояви негативних емоцій;
- Орієнтування дитини у різних емоційних станах, їх назвах та специфіці проявів основних емоцій;
- Визначення дитиною власного емоційного стану, а також стану
інших людей за зовнішніми проявами емоцій (виразом обличчя, мімікою, жестами, позою);
- Вміння співвідносити характер емоційної поведінки з її наслідками;
- Створення позитивного психологічного клімату, забезпечення емоційного благополуччя дошкільника. [2, с. 12].
Безперечно розвиваючи емоційну сферу дитини усвідомлюємо високу ефективність театралізованої діяльності як засобу невичерпних педагогічних можливостей. Для удосконалення системи роботи засобами театралізованої діяльності, розробити інструментальне збагачення емоційної сфери дошкільника.
1. Розвиток «словника емоцій» у дошкільників шляхом вербального позначення емоцій і почуттів, інтенсивності їх прояву.
Даний напрямок роботи можна реалізовувати шляхом театралізованих вправ складаючи ряди образних характеристик емоційних станів за схожістю та відмінністю; застосовуючи схематичні зображення емоцій (піктограми) та ілюстрації персонажів для відтворення та вербального позначення емоцій.

65 2. Розвиток здатності розпізнавати емоції, які переживають дорослі та ровесники, розуміти емоційні стани за експресивними ознаками (зчитування емоцій з фото еталона та схематичних піктограм).
Окреслене завдання по інструментальному збагаченню емоційної сфери дітей реалізовується під час розвивальних міні-занять або як частина заняття з мистецького виду діяльності( музичне, образотворче тощо).
3. Розвиток здатності довільно виражати задані емоційні стани, дотримуючись певних критеріїв (адекватності, експресивності, пластичності відтворення з активізацією мімічних, пантомімічних та
інтонаційних засобів).
Дане завдання реалізовується під час організованих розвивальних занять з елементами театралізованої діяльності, спеціальних заняттях,
іграх-заняттях, на яких використовуються імітаційні та рольові ігри, етюди, психогімнастика, прийоми саморегуляції, метод спрямованої уяви тощо.
4. Розвиток здатності до регуляції емоцій, що переживаються, зниження інтенсивності емоційного переживання, стримування та трансформація соціально-регламентованих емоційних проявів
(загальна (всі м’язові групи) і парціальна (окремі м’язові групи) релаксація, психом’язове розслаблення).
Це завдання здійснюється під час розвивальних, інтегрованих занять, що проводяться і спільно психологом та вихователем, і під час корекційно-розвивальної роботи (проводить психолог за потребою), і під час різних режимних моментів протягом дня (вихователь) [3, с. 32].
Отже, театралізована діяльність є невід’ємною складовою творчих проявів та безпосереднього розвитку емоційної сфери дитини дошкільного віку, а театр може стати ефективним та потужним емоційно забарвленим засобом виховання і гармонійного розвитку

66 дитини за умови систематичної, творчої та цілеспрямованої роботи театралізованою діяльністю в комплексі з іншими засобами педагогічного впливу.
Контрольні запитання
1. Розкрийте особливостірозвитку емоційної сфери дітей старшого
дошкільного віку.
2. Якою є роль інструментального збагачення емоційної сфери дітей
в дошкільному закладі?
3. Дайте визначення поняття «емоційна сфера».
3.2. ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ
ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ІГОР
У сучасному суспільстві затребуваним в освітньому просторі є вивчення особливостей та закономірностей емоційного світосприймання дитини дошкільного віку, розвиток емоційної сфери як реалізація гармонійності й цілісності особистісного потенціалу дитини. Саме тому особливої актуальності сьогодні набуває завдання щодо цільового вивчення особливостей індивідуальних емоційних проявів через розкриття переживань дитини. На данному етапі розвитку психолого-педагогічних технологій актуальним постає питання спрямованості способів і засобів розвитку емоційної сфери дитини та емоційної культури зокрема. Можливість гармонійного розвитку дитини дошкільного віку обумовлена гармонійною взаємодією базових потреб в основі яких є емоційно-чуттєва сфера та формування собистісної культури.
Виховання емоційної культури дитини, як важливої складової її соціальної компетентності, набуває особливої уваги з боку педагогів та психологів. Наукове підґрунтя для розробки педагогічної проблеми створюють положення вчених про емоційний розвиток

67 особистості на ранніх етапах онтогенезу (І. Бех, Л. Божович,
Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, А. Кошелєва), дослідження гуманістичного виховання дошкільників
(О. Савченко,
Т. Поніманська, С. Рубінштейн). Ідея гуманізації сучасної освіти, розглядається в сучасній педагогіці з позиції взаємостосунків, взаємодопомоги, активного співпереживання
(Ш. Амонашвілі,
В. Абраменкова, А. Асмолов, Е. Шиянов).
Розвиток емоційної культури, як здібності людини до співчуття і співпереживання іншим людям, до розуміння їх станів, є одним з найважливіших компонентів етичного розвитку дітей. Саме тому проблема формування емоційної культури вимагає особливої уваги по відношенню до дітей старшого дошкільного віку, оскільки саме в цей віковий період дитина активно вирішує завдання взаємодії з навколишнім світом, інтенсивно знаходить досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Незаперечним є факт, що найбільш сприятливий період для розвитку емоційної сфери дитини є дошкільний вік. Проте в сучасній дошкільній освіті довгий час існувала проблема переваги раціонально- логічної сторони пізнання над чуттєво-емоційною. Як справедливо зазначали
Л. Виготський
і
О. Запорожець, лише узгоджене функціонування емоційної та інтелектуальної сфери в тісній єдності може забезпечити успішність будь-яких форм діяльності особистості.
Розумовий розвиток тісно пов'язаний з емоційною сферою дитини, світом її почуттів та переживань.
Важливу роль у розробці проблеми особистісного становлення та емоційного розвитку дошкільника відіграють праці відомих вітчизняних дитячих психологів та педагогів: О. І. Кульчицької
(формування моральних почуттів), О. Л. Кононко (психологічні основи особистісного становлення дошкільника), С. Є. Кулачківської
(емоційні взаємини дитини з дорослими), Т. І. Поніманської

68
(гуманістичне виховання дітей дошкільного віку в контексті
інноваційної педагогічної діяльності), Ю. О. Приходько (ціннісне ставлення дошкільників до однолітків), С. П. Тищенко (розвиток внутрішнього світу дитини). Дослідження доводять, що саме в старшому дошкільному віці закладаються основи емоційно-етичної культури особистості, в якій емоційна культура займає провідне місце.
Закономірно проаналізувати поняття емоційна культура, розглянути ефективні принципи, які сприятимуть розвитку емоційної культури у процесі театралізованих ігор.
У сучасній дошкільній психології та педагогіці проблема емоційного розвитку дітей по праву визнана однією із пріоритетних.
Насамперед це пов’язано з багатозначністю розуміння терміну
«емоційний розвиток» у різних теоретичних підходах і окремих концепціях. Інтегруючи положення досліджень емоційної сфери дитини, ми розуміємо емоційний розвиток як комплексний закономірний процес ускладнення та збагачення емоційної сфери у контексті загальної соціалізації дитини. Саме в дошкільному віці буття дитини організовується таким чином, щоб запобігти проявам
інертності, байдужості, емоційної глухоти, щоб активність дитини проявлялася через розвиток емоційного життя.
Наукову основу дослідження становлять: фундаментальні наукові положення про емоції, як особистісне утворення (І. Бех, В. Вілюнас,
Б. Додонов, П. Симонов), особливості емоційного розвитку в онтогенезі
(І. Бех,
Л. Божович,
О. Запорожець,
О. Кононко,
А. Кошелєва); формування емоційної культури дитини (П. Єлисєєва,
Л. Кондрашова, Л. Соколова, Л. Стрєлкова).
У старшому дошкільному віці діти вчаться контролювати свою поведінку і управляти нею, опиратися спокусам і пригнічувати різні види поведінки, виражати внутрішній емоційний стан у вербальній

69 формі і використовувати мову і афект для спонукання інших людей діяти відповідно до своїх емоційних потреб і цілей [3, 236].
В сукупності зазначені зміни можна розцінювати як підтвердження розвитку регуляції емоцій. Поняття регуляції емоцій зазвичай уживається для позначення процесів, за допомогою яких діти контролюють і регулюють свої емоційні стани і вираження цих станів при адаптації до різних соціальних ситуацій і вимог. В даному сенсі цей термін відображає як зміни в результаті дозрівання дитини, так і специфічні ефекти соціалізації, які різняться внутрішньою культурою особистості.
Провідні фахівці дитячої психології І. Бех, О. Запорожець, А.
Кошелєва, Я. Неверович вказують, що знання і уявлення про норми поведінки, доповнені емоційним ставленням до них, перетворюються у переконання і стають «внутрішніми спонуканнями»до діяльності і поведінки.
Робота Керолін Саарні демонструє послідовний розвиток здатності дітей керувати вираженням емоцій. Вона виділила чотири основні види мотивацій для управління вираження емоцій: 1) уникнення негативних наслідків або посилення позитивних; 2) захист самооцінки; 3) підтримка стосунків; 4) дотримання норм і пристойності [5, с. 309].
Аналізуючи процес розвитку емоцій дітей старшого дошкільного віку розуміємо,що: емоції дошкільника опосередковуються його ставленням до тих чи
інших явищ; внаслідок появи опосередкованості емоцій вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими; емоції у функції передбачення включаються у внутрішні механізми забезпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент;

70
інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка – трудової, продуктивної, ігрової; особливістю вищих почуттів є їх тісний взаємозв’язок [2, с. 201].
Термін «емоційна культура» знаходимо в словнику під редакцією
А. Реана, в якому зазначається, що емоційна культура (лат.cultura) — вихованість емоцій; рівень розвитку емоцій, який припускає емоційну чуйність і відповідальність за свої переживання перед собою та оточуючими.
Пропонуємо дослідити зміст понять «емоції» та «культура».
Емоції – психічні стани і процеси, виражені у формі безпосереднього переживання, ставлення людини до світу, до того що вона почуває і робить [4, с. 8-9].
Емоції – це специфічна форма взаємодії людини із середовищем, спрямована на пізнання і перетворення світу, а також, себе в цьому світі. Провідні фахівці дитячої психології І. Бех, О. Запорожець, А.
Кошелєва, Я. Неверович вказують, що знання і уявлення про норми поведінки, доповнені емоційним ставленням до них, перетворюються у переконання і стають «внутрішніми спонуканнями»до діяльності і поведінки.
У педагогічній науці «культура» визначена середовищем, яке
«вирощує та живить особистість». Її пов’язують із іншою категорією –
«особистісна культура», що розглядається фахівцями як «внутрішня культура» особистості. Виокремлюючи у структурі культури
«зовнішню культуру» і «культуру почуттів», Г. Францев вказує на уміння володіти почуттями і настроями, які «…являють собою властивості суспільної людини, що знаходять власне вираження в культурі».
Найбільш виразно поняття культури представлено у працях
Ш. Амонашвілі, який переконаний, що сутність людини спрямована на

71 вдосконалення. Сама вона часто не хоче помічати цей невсипучий
імпульс. Людина навіть намагається опиратися найкращим спонуканням, але десь глибоко в надрах «чаші» вже сяє зародок зерна
Культури. Рано чи пізно зерно проросте, і тому кожна людина вже несе в собі частину загальнолюдскості. Поняття культури, за значенням самого свого кореня, спрямовує до самовідданого вивчення, пізнання і нашарування всіх пошуків, що звеличують свідомість [1, с. 36].
Емоційна культура один з критеріїв особистісної культури людини.
Особистісна культура дитини становить синтез
індивідуальних якостей, які проявляються у сприйнятті та усвідомленні культурних цінностей і спрямованні на творчу взаємодію з навколишнім середовищем та іншими людьми. Погоджуємося з думкою А. Шевчук у тому, що особистісна культура дитини характеризується ступенем усвідомлення культурних цінностей та відповідною поведінкою і виявляється: у ставленні до культурних цінностей – емоційно переживає, виявляє інтереси, смаки до красивих предметів, мистецьких творів, цінує їх; у мисленні – аналізує, порівнює красиве і некрасиве, проводить аналогію між природними і культурними явищами тощо; у духовно-практичній і продуктивній діяльності – сприймає культуру, виявляє почуття, здібності; діє згідно з правилами і проявляє творчість; у мистецькій або художній активності – ініціює зміни, втілює їх, докладає домірні зусилля для реалізації власного задуму тощо [7, с.5-6].
Дитина емоційна, чуттєва, сприймання для неї – основа пізнання й орієнтації в навколишньому світі, умова розвитку особистісних якостей. Саме тому слід наблизитися до природних можливостей дитини. Серед різноманітних засобів розвитку емоційної культури, на

72 особливу увагу заслуговують театралізованіігри та власне театр, який є для дітей школою емоційної культури та людського спілкування.
Театралізована діяльність
є
імпровізаційною, виступає як
індивідуальний творчий процес і об’єднує різні за характером творчі принципи: продуктивний, виконавчий, оформлювальний та вміння дитинисприймати специфічне сценічне мистецтво. Лише такий синтез створює умови для розвитку та вдосконалення емоційної сфери і творчості дитини [4, с.4-5].
Педагогічні можливості театралізованої діяльності в розвитку емоційної культури досить високі, оскільки: театралізована діяльність – це ігрова діяльність в якій дитина, в силу специфічних особливостей, має тонко відчувати емоційний стан персонажів, займати позицію співпереживаючого героя або глядача; обов`язковим елементом театралізованих ігор (ігор-драматизацій,
ігор-етюдів, ігор-імпровізацій, режисерських ігор) в дошкільному віці є ігровий образ, що вимагає від дитини не лише зовнішнього перевтілення, але й емоційного переживання, глибокого чуттєвого входження в зміст виконуваної ролі; репродуктивність при підготовці дітьми спектаклю або процес сприйняття театрального дійства спонукає дітей до активної роботи: від співчуття до співпереживання, викликає наслідування улюбленим героям, їх поведінці. Це залишає глибокий слід в емоційному досвіді та впливає на поведінку і характер взаємодії дитини з навколишнім світом; театралізована діяльність — це системний процес, який починається з ознайомлення з літературною основою майбутнього спектаклю і підготовки дитячого сприймання, супроводжується детальним аналізом сюжету і вчинків героїв, обговоренням стратегій їх поведінки, продовжується в пробах себе в обраній ролі, в осмисленні
і розучуванні ролі, самостійному втіленні образу героя і задуму

73 спектаклю. Чітка етапність процесу театралізованої діяльності дозволяє формувати у дітей старшого дошкільного віку емоційну культуру.
Педагог має створити умови для збагачення емоційної сфери дитини, надавати можливість проявляти власні почуття, підтримувати живий інтерес повноцінного особистісного розвитку, як невичерпного джерела соціальної та емоційної активності дитини. Зауважимо що структуру емоційного розвитку складають афективний, когнітивний та реактивний компоненти.
Афективний компонент характеризується як сукупність різномодальних індивідуальних переживань дитини: базові емоції, переживання, почуття. Він включає знання про емоції, вербалізацію та
інтенсифікацію емоцій.
Когнітивний компонент визначається системою знань та уявлень дитини про емоційну сферу: сутність емоційних явищ, причини і наслідки виникнення емоцій, способи їх вираження. Включає досвід,
інтенсивність та модальність переживань.
Реактивний компонент представлений способами мимовільного емоційного вираження та можливістю довільної регуляції емоцій.
Соціальний контекст даної структури задається способами використання дитиною власного емоційного досвіду у соціальній взаємодії, загальними та індивідуальними формами її соціалізації.
Принципи, на яких базується педагогічна технологія розвитку емоційної культури старших дошкільників в процесі театралізованих
ігор:
1. Принцип системності, дозволяє вирішувати завдання розвитку емоційної культури в дітей дошкільного вікуу взаємозв’язкузбагачення уявлень про емоції та почуття, активізацію особистого досвіду, поступового перенесення емпатійних дій та емоційної культури в реальний життєвий контекст.

74 2. Принцип єдності діагностики і розвитку, який відображає цілісність процесу розвитку. Процес розвитку вимагає від педагога постійного контролю динаміки змін у розвитку особистості, в нашому випадку - динаміки емоційних станів дитини, почуття, переживань, емоційної культури поведінки.
3. Діяльнісний принцип розвитку емоційної культури базується на теорії психічного розвитку дитини, розкрито в працяхА.Н. Леонтьева
і Д.Б. Ельконіна, центральним положенням якої є роль діяльності в психічному розвитку дитини.Провідним способом процесу розвитку емоційної культури старших дошкільників є організація дорослим активної самостійної діяльності дитини, створення умов, в яких би, активізувалися прояви емоційної культури дітей.
4. Принцип урахування вікових психологічних та індивідуальних особливостей дитини.
5. Принцип комплексності методів у формуванні емоційної культури дошкільників доводить необхідність використання різноманіття педагогічних та психологічних методів і прийомів. Враховуючи сукупність завдань формування емоційної культури, послідовність їх розв’язання з використанням театралізованих ігор, ігор-етюдів, необхідно використовувати комплекс взаємодоповнюючих методів і прийомів: бесіду, розповідь, читання дитячої художньої літератури, вирішення соціально-емоційних проблемних ситуацій, емоційні
імпровізації тощо.
6. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення дитини визначається провідною роллю, яку відіграє сім`я, педагоги, найближче оточення дитини.
Специфіка відбору педагогічних засобів формування емоційної культури дітей обумовлена урахуванням наступних особливостей дітей старшого дошкільного віку: прагнення до самостійності і активності дитини в діяльності; егоцентричність мислення, що виявляється в

75 труднощах прийняття позиції іншого; потреба дитини в ігровій взаємодії.
Погоджуємося з думкою Т. Поніманської, яка зазначає про
«необхідність формувати у дошкільнят відкритість до світу людей як потребу особистості, навички соціальної поведінки…формувати готовність до сприймання соціальної інформації, виховувати співчуття, співпереживання, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки» [6, с.8], що є очевидною передумовою формування емоційної культури дитини. Гармонійне співжиття дитини з довкіллям передбачає її компетентність у світі емоцій і почуттів. Здійснивши аналіз поняття емоційна культура, розглянувши прояви особистісної культури та компоненти емоційного розвитку дитини, розкриваючи педагогічні можливості театралізованої діяльності у формуванні емоційної культури дітей маємо підстави стверджувати про те, що компетентність педагога з питання організації театралізованих ігор є необхідною початковою сходинкою до проектування професійної, системної, творчої роботи з дітьми.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

скачати