Закладу сторінка 9

100
4. Яких правил має дотримуватися вихователь для оптимізації
спілкування з дітьми?
4.3. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКИХ УМІНЬ
ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Педагогічний потенціал театралізованих ігор обумовлює доцільність їх широкого впровадження в систему дошкільної освіти.
Ефективність використання мистецьких ігор, театралізованих зокрема, залежить від педагогічної майстерності та творчості вихователя дошкільного закладу. Основна проблема полягає в необхідності володінням педагогом-дошкільником професійними способами організації освітньої роботи, режисерськими уміннями, в процесі яких реалізовується ефективний вплив мистецтва на розвиток особистості дитини дошкільного віку.
У дошкільному закладі доцільно використовувати у практиці систему детального ознайомлення педагогів з засобами театрального мистецтва та навчання акторським та режисерським умінням. Адже процес формування творчих умінь дошкільників багато в чому залежить від спрямованості педагогів на застосування в освітньому процесі засобів театральної діяльності, практичних занять для вдосконалення власних акторських та режисерських умінь.
Процес педагогічної дії мистецтва складний і неоднозначний. Він пов'язаний глибинним корінням з явищами, що відбуваються в психіці, духовному світі особистості; через безпосередній або опосередкований вплив чинників соціального буття, які можуть як підсилювати так і знижувати ефективність процесу [4, С. 56].
Проблема використання театралізованої діяльності як повноцінного та ефективного засобу педагогічного впливу на розвиток особистості дитини усвідомлюється педагогами та психологами минулого та сучасності. Зокрема, Л.Артемова, Р.Жуковська,

101
О.Кононко, О.Козлюк, І.Луценко, Л.Макаренко, Д.Менждерицька, Г.
Михайлова, Г.Марчук, С.Русова, М.Шуть, Л.Загородня, С.Тітаренко у своїх дослідженнях на перше місце висували проблему педагогічної цінності театралізованої діяльності.
Ідея про необхідність володіння педагогом засобами театрального мистецтва була висловлена видатним українським режисером
Олександром Соломарським, який зазначав: «Вміле використання мистецтва режисера педагогами та батьками має першорядне значення… Отже, першим пунктом у програмі естетичного виховання дітей я б означив питання, що умовно називається виховання вихователів». За умови вмілого використання принципів театральної педагогіки педагогічне мистецтво вдосконалюватиметься.
Микола Шуть вважає гру ефективним засобом досягнень педагогічної мети при відповідній організації ігрового простору та майстерному володінні аудиторією, зокрема дитячим колективом.
Серед необхідних якостей сучасного вихователя вагоме місце посідає
ігромайстерність. У комплексі творчих здібностей ігромайстра виокремлюють:
- перцептивні – здатність сприймати і розуміти інших, педагогічна спостережливість і пильність;
- організаторські – здатності моделювати події, ситуації, створювати умови для ефективного розгортання гри і формування ігрової культури, спрямовувати на досягнення єдиної мети;
- режисерські – здатність проектувати, аналізувати ситуації, результати діяльності, оперувати знаннями, уміннями, досвідом;
- експресивні – здатність ефективно виражати свої думки, знання, почуття, переживання за допомогою мовлення,міміки, жестів.
Забезпечуються значною мірою ораторськими здібностями. Висока культура мовлення, гарна дикція, гумор, іронія, здібність до

102 експромтів виступають потужними засобами впливу слова на особистість;
- сугестивні здатності виражаються в емоційно-вольовому впливі, в умінні навіювати, в наявності динамічних харизматичних характеристиках особистості;
- комунікативні – здатність ігромайстра відчувати потребу у спілкуванні, у встановленні гуманістично доцільних стосунках з колективом дітей ;
- спеціальні – особистісні схильності до певних видів діяльності, які дозволяють
ігромайстру
інтенсивно розвиватись самому, розширюють діапазони впливу на аудиторію, підвищують його авторитет;
- творчі
– здатність нестандартно вирішувати завдання, спроможність генерувати ідеї, вільно імпровізувати, демонструвати креативні здібності [3, С. 114].
Процес формування творчого педагога залежить від певних творчих здібностей, мистецької праці та самовдосконалення. У контексті характеристики педагогічної діяльності крізь призму мистецтва, педагога-дошкільника можна порівняти з актором, метою діяльності якого є активна спвдія з дітьми та емоційно-комфортне спілкування.
Погоджуємося з думкою Л. Загородньої, щодо сутності та складових педагогічної майстерності вихователя дошкільного закладу, спільних особливостей театральної творчості і педагогічних впливів.
Науковці виділили наступні спільні ознаки:
1. Змістовна ознака – комунікативність, жива співпраця об’єктів і суб’єктів діяльності: актора з публікою, вихователя – з вихованцями.
2. Цільова ознака – вплив людини на людину та виклик відповідного переживання у партнера-глядача (вихованця).

103 3. Інструментальна ознака - особистість творчого педагога як
інструмент впливу на вихованців.
4. Процесуальні характеристики:
- процес театральної і педагогічної творчості здійснюються під час публічного виступу, де діти (глядачі) активні учасники цього процесу;
- театральна і педагогічна творчість перетворюють об’єкт впливу на суб’єкт;
- в основі акторської і педагогічної творчості лежить творчість у відведений для цього час, що вимагає оперативності в керівництві своїм організмом, створення робочого самопочуття;
- результати театральної і педагогічної творчості динамічні, розвиваються, змінюються, тобто являють собою процес;
- театральна і педагогічна творчість мають колективний характер.
5. Структурна ознака – аналіз матеріалу, визначення проблем, протиріч; народження задуму, аналіз результату, корегування. При цьому робота над матеріалом заняття і роллю відбувається в три основні етапи:
- репетиційний – у актора, підготовчий – у вихователя;
- технічний (на репетиціях закріплюється роль актора; у вихователя складається план, фіксується хід заняття);
- період втілення творчого задуму (робота актора на спектаклі, вихователя на занятті).
6. Концептуальні ознаки: наявність елементів роботи, що не піддається автоматизації; здійснення соціальної функції виховання; присутність
інтуїції; специфічні професійні емоції; необхідність безперервної внутрішньої роботи [2, С.119].
Досліджуючи необхідність театральної майстерності та режисерських умінь вихователя в професійній діяльності, можемо

104 стверджувати, що кожна гра є педагогічною або за певних обставин може стати такою [3, С.7]. Перебуваючи в ролі режисера, вихователь має керуватися насамперед особливостями свого розуму і таланту, оперувати знаннями психолого-педагогічних особливостей дошкільників задля досягнення поставленої мети, так як режисер – автор вистави, так вихователь «постановник» освітнього процесу з аикористанням засобів театралізованої діяльності.
Основні шляхи та засоби становлення професійної компетентності педагогів реалізуються в театрально-ігровій динаміці через реалізацію наступних завдань: забезпечення науково-теоретичної, методичної та практичної допомоги педагогів щодо організації та керівництва театралізованою діяльністю дітей у дошкільному навчальному закладі; удосконалення професійних знань з питання організації театрально-
ігрової діяльності у дошкільному навчальному закладі засобами
інтерактивних форм роботи; стимулювання та активізація саморозкриття кожного учасника, формування творчих якостейпедагогів у взаємодії з вихованцями; розвиток самоаналізу, театрально-акторської творчості, способів комунікації, емоційно-чуттєвої сфери, емоційної культури, артистизму та професійної майстерності; сприянняактивній культурно-просвітницькій діяльності,
ініціативній творчій синхронізованій роботі педагогів, координації взаємодії спеціалістів
(вихователя, музичного керівника, хореографа, практичного психолога, логопеда) закладу з питання театрально-ігрової діяльності дітей дошкільного віку; розкриття особливостей специфіки театрального мистецтва, педагогічний аналіз передумов успішної організації театрального

105 простору, зокрема театрально-ігрового середовища дітей у дошкільному закладі [10, с. 117].
Саме тому процес творчого розвитку дошкільників засобами театральної діяльності потребує від педагогів проходження «шляху набуття сценічної творчості»: розкриття таланту актора й режисера у процесі вдосконалення та набуття нових знань і вмінь зі сфери театральної педагогіки. Тому маємо підстави, щоб виокремити елемент
ігромайстерності педагога – дошкільника як один з найефективніших засобів педагогічного впливу на комфортний та природний розвиток особистості, потужний виховний потенціал в освітньо-виховний роботі з дітьми дошкільного віку.
Контрольні запитання
1. Дайте
характеристику
режисерським
умінням
педагога
дошкільного закладу.
2. Якими є спільні особливості театральної творчості та
педагогічного впливу?
3. Розкрийте творчі здібності педагога-ігромайстра.
4. Визначте спільні ознаки театральної творчості та педагогічного
впливу.
5. Проаналізуйте професійні якості сучасного вихователя?
6. Що означає поняття «ігромайстерність»?
4.4. РОЗВИТОК МОБІЛЬНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ
ІГРОМАЙСТЕРНОСТІ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ
ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Динамічний освітній простір, глибинні зміни у всіх сферах життєдіяльності, сьогодні
вимагають від особистості якостей, які дозволять ефективно орієнтуватися у різноманітті навколишньої дійсності, творчо та продуктивно сприймати та реалізовувати сучасні зміни. Виклики сьогодення актуалізував появу нових завдань та

106 цінностей в системі професійної освіти, спрямованих на формування спеціалістів, здатних до гнучкого, оперативного реагування на постійні зміни й потреби суспільства, конкурентоспроможність, розвиток освітніх технологій та неперервно оновлюючого інформаційного простору.
Необхідним стає постійне удосконалення змісту і форм навчання, готовність до конкурентоспроможності, оскільки постійно зростають вимоги до професійної компетентності, якості та ефективності роботи вихователів. Це гостро актуалізує проблему контексно-професійної підготовки фахівців дошкільної освіти, розвитку їхньої мобільності та
індивідуальних особистісно-професійних якостей, формування внутрішньої професійної культури, творчої майстерності майбутнього вихователя – педагога-новатора в умовах вишу.
Питанню професійної підготовки кадрів для системи дошкільної освіти присвячені дослідження Л. Артемової, Г. Бєлєнької, О. Богініч,
Н. Гавриш, Л. Загородньої, Ю. Косенко, І. Луценко, Л. Машкіної, Т.
Поніманської, М. Шутя, де автори розкривають змістовні, методичні й технологічні аспекти підготовки фахівців за спеціальністю «Дошкільне виховання». Проблему становлення професійної педагогічної майстерності вихователя дошкільного навчального закладу досліджували Л. Загородня, Г. Люблінська, С. Кулачківська, С.
Тітаренко
[5, с. 128].
Аналіз сучасних науково-теоретичних досліджень Богініч О.,
Макрідіної Л., Манчуленко Л., Приходько О., Слободян О. дає можливість стверджувати зацікавленість вчених питанням творчого професійного розвитку педагога. У дослідженні Макрідіної Л. зроблено спробу визначити і сформулювати нові якості професійно- особистісного блоку: творчу спрямованість та творчі здібності – здатність мислити оригінально, нешаблонно, критично; ініціативність; здібність до творчої уяви, фантазії, здібність винаходити щось нове;

107 потяг до самореалізації. Дослідженнями науковців визначено спрямованість та зміст фахової підготовки педагога, і серед професійних вимог до педагогічних якостей неодноразово згадано професійну мобільність, педагогічну майстерність та ігромайстерність, як креативний, творчий розвиток особистості [6, с. 9]. У процесі професійної підготовки освітня система покликана виконувати два завдання: формування мобільності та творчих якостей студента, розкриття його особистості. Важливо стимулювати студентів, виявляти бажання до створення передумов для розкриття їхніх творчих та професійних можливостей [1, 136].
Особливої ваги у підготовці фахівця дошкільної освіти займає застосування ігромайстерності. З перших днів навчання в педагогічному закладі майбутньому вихователю потрібно систематично та напружено працювати (теоретично і практично) над формуванням професійної спрямованості, максимально готувати себе безпосередньо до справи навчання і виховання підростаючого покоління. За роки навчання студент має фундаментально оволодіти науками, основами яких буде керуватися у розвитку та вихованні дітей дошкільного віку, мобільно орієнтуватися у сучасному просторі.
В широкому сенсі під «мобільністю» розуміють здатність швидко перебудовуватися, змінюватися та взаємодіяти під впливом нових умов діяльності, які висуває особистості сучасне суспільство (швидкість, темп, ефективність, оперативність).
Мобільність у руслі компетентнісного підходу, визначається як ключова компетенція, яка забезпечує самореалізацію та самовдосконалення особистості у різних ситуаціях повсякденного, професійного або соціального життя.
Професійна мобільність характеризується, особистими якостями людини, які забезпечують внутрішній механізм сформованості ключових, загально професійних компетентностей, діяльність людини детермінована постійно змінними подіями, результатом яких виступає

108 самореалізація людини в професії та житті, а також удосконалення особистості в професійному та життєвому середовищі.
Реалізація мобільності в професійній діяльності залежить від сформованості у педагога низки якостей, серед яких важливе професійне значення має творчість, педагогічна майстерність та
ігромайстерність у роботі з дітьми дошкільного віку.
У «вертикальному» розрізі, під професійною мобільністю, маємо на увазі готовність у просуванні по кар`єрній стежині, від педагога до управлінця різного рівня, у сфері освіти. Сенс професійної мобільності полягає у соціально-професійному розвитку спеціаліста, коли в процесі практичної діяльності людина розвивається до більш високого рівня, а набутий практичний досвід забезпечує надійний фундамент для подальшого професійного росту та розвитку.
«Горизонтальна» мобільність педагога передбачає професійну підготовку до роботи в дошкільних закладах різного типу та форм власності, в умовах інноваційної організації діяльності, удосконалення професійної майстерності [2, с.16].
Підготовка педагогів-новаторів не може бути ефективною за умови відсутності впливу мистецьких та творчих дисциплін, адже
«сьогодні на часі - креативна педагогіка(наука про виховання і навчання дошкільників, що ґрунтується на активному задіяні творчого потенціалу вихователя, впровадженні креативних освітніх технологій)»
[7,с. 118].
Особливої актуальності набуває проблема розвитку професійних особистісних якостей педагога. Професійно важливі якості відображають рівень професійної готовності та є критерієм ефективності та продуктивності педагогічної діяльності. Професійно важливими можна вважати якості, які сприяють успішній професійній діяльності в середовищі освіти, дошкільної зокрема.

109
Одним із важливих напрямків підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів має стати педагогічна мотивація студентів до професійної майстерності, набуття практичного досвіду щодо здійснення пізнавально-розвивальної діяльності дітей, володіння професійною ігромайстерністю як ефективним засобом, що дозволяє організовувати та здійснювати динамічну, цікаву, емоційно-позитивну життєдіяльність дітей.
Значне місце у професійній майстерності вихователя дошкільного закладу посідає саме творча діяльність, імпровізація, уміння зацікавити дитину, активізувати її пізнавальні процеси та усіляко сприяти творчій діяльності малюка. Безперечно вихователь, відіграє важливу роль у становленні дитячої особистості, творчої та неповторної. Недарма у практиці роботи, ми часто можемо чути вислів: «у творчого вихователя
– творчі діти». Основною рисою такого педагога має бути постійна готовність до гри й уміння перетворювати на неї найнудніше й найсерйозніше заняття. У дошкільному віці гра є основним засобом спілкування, навчання, пізнання та формування характеру особистості дитини. Здатність зайняти «ігрову позицію» є, як свідчать наші дослідження, значущою складовою таланту вихователя. Характерні ознаки такого педагога: яскраво виражений інтерес дорослих до ігор дітей; здатність до «ігрової позиції» у взаємодії з вихованцями; широка опора при керівництві театрально-ігровою діяльністю на мотивацію дітей до гри, надання переваги опосередкованим методам взаємодії (за допомогою взятої на себе ролі в грі, лялькового персонажа, схильність до жарту, гумору, здатність «заразити» своїм оптимізмом,
«сонячністю» передусім дітей; чуйність до настрою дітей, їх реакцій на
ігрові дії; емпатія; високий рівень соціально-психологічної спостережливості; опора при оцінюванні перш за все на поведінку дитини, успіхи дитини в ігровій діяльності. Саме тому треба бути готовим до участі в грі й уміти її організовувати та підтримувати

110 непомітно для дитини.
Вихователь має уміло створювати потрібну атмосферу та настрій під час організації розвивально-пізнавальної діяльності дітей [7, с. 43].
Визначаючи спектр професійно значущих якостей педагога дошкільного закладу, за основу було взято дослідження І. А. Зімньої.
До спектру якостей та особливостей педагога який працює з дітьми дошкільного віку відносимо врівноваженість, велику мобільність, помірну екстравертність, тобто відкритість в емоційних проявах, стенічність емоцій та емоційну стійкість, цілеспрямованість, емпатійність, емоційну привабливість.
З-поміж зазначених професійних якостей виокремимо високий рівень уяви, фантазії та творчості. З одного боку, педагогічна діяльність – творчий процес в якому розвивається творчий потенціал педагога. Саме творчий педагог зуміє виховати любов до творчості, розкрити творчий потенціал та розвинути творчі здібності у дітей дошкільного віку [5, с. 61].
Студенту дошкільної спеціальності, як майбутньому вихователю дошкільного навчального закладу важливо навчитися легко та пластично змінювати соціальні ролі. В залежності від ситуації бути для дитини другом, мамою, педагогом, кумиром тощо (В.Леві). Звичайно створити сталий, стандартний та єдиний образ педагога-дошкільника неможливо і не потрібно, проте еталон до якого варто прагнути культивуючи в собі зазначені якості необхідно.
Вважаємо що у дошкільному закладі доцільно використовувати у практиці систему детального ознайомлення педагогів з засобами театрального мистецтва та формуванні ігромайстерності. Адже процес формування творчих умінь дошкільників багато в чому залежить від спрямованості педагогів на застосування в освітньому процесі засобів театральної діяльності, практичних занять для вдосконалення власних акторських та режисерських умінь.

111
Процес педагогічної дії мистецтва, звичайно, складний і неоднозначний. Він пов'язаний глибинним корінням з явищами, що відбуваються в психіці, духовному світі особистості; через безпосередній вплив чинників соціального буття, які можуть як підсилювати так і знижувати ефективність процесу [4, с. 56].
Професійне становлення вихователя відбувається, головним чином, у процесі роботи в дошкільному навчальному закладі. Розвиток мобільності педагогів в процесі професійної підготовки неможливий без переосмислення традиційних форм організації навчального- виховного процесу. Значні можливості у досягненні цієї мети належать
інтерактивному навчанню, яке передбачає перш за все навчання діалогу, в ході якого досвід кожного є основним базисом пізнання, відбувається активна взаємодія учасників освітнього процесу з метою взаєморозуміння та спільного розв’язання педагогічних завдань. Тому
інструментом підвищення професійного рівня педагога є безпосередня участь в різних методичних заходах, які сприяють творчому самовизначенню, спрямованості педагога-дошкільника на самовдосконалення та самоосвіту. Практика роботи з вихователями переконує, що впровадження інтерактивних форм cприяє підвищенню професійного зростання, активності, творчості, розвитку комунікативних навичок педагогів. Доцільність використання
інтерактивних форм у методичній роботі з вихователями незаперечна
[8, с. 21].
Важливо, що під час інтерактивної взаємодії відбувається не тільки накопичення знань, а також формується механізм самореалізації вихователя. Інтерактивні технології дозволяють стимулювати процеси набуття професійної компетентності вихователів, санкціонують стабільне професійне зростання особистості, формують прагнення до самоосвіти, саморозвитку, допомагають педагогам усвідомлювати свої професійні можливості й свою професійну цінність. Основна мета

112
інтерактивного процесу є створення умов для взаємодії, за яких всі учасники відчувають свою успішність та інтелектуальну спроможність.
Отже, в процесі контекстно-професійної
підготовки у виші, необхідно цілеспрямовано розвивати професійну мобільність студента та формувати особливий елемент творчої майстерності –
ігромайстерність, оскільки дані особливості змістовно орієнтовані на соціально важливі компетенції майбутнього спеціаліста дошкільної освіти. Тому маємо підстави виокремити елемент ігромайстерності педагога-дошкільника, як один з найефективніших засобів педагогічного впливу на комфортний та природний розвиток особистості, потужний виховний потенціал в освітньо-виховний роботі з дітьми дошкільного віку.

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12

скачати