1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: вступ екз (1-10)(31,32).docx
Розширення: docx
Розмір: 143кб.
Дата: 31.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Module Test.docx
Філософія сз6.docx
укрмоваекзамен.docx
етика 42-51.docx
укрмова.docx

Нинішня система ЗМІ в Україні прагне розвиватися за об'єктивними законами, використовуючи світовий досвід


Тип кожного нового видання, що народжуються в Україні після проголошення незалежності і прийняття відповідних законів про пресу, його періодичність визначаються наявністю вже функціонуючої системи. І нове видання чи програма беруть на себе відповідні обов'язки її складової частини, підвищуючи силу і ефективність самої системи.

Найбільшою інформаційною насиченістю володіють словесні знаки, які повніше передають значення і менше, ніж інші знаки, залежать від індивідуальних та інших особливостей і умов сприйняття.

Ставлення до преси визначається фізичними і побутовими умовами сприйняття її матеріалів: газету, наприклад, ми читаємо в зручний для нас час, швидко переглядаємо чи вивчаємо, читаємо увесь матеріал або вибірково. При цьому маємо можливість зупинитись, осмислити прочитане або пізніше знову повернутися до нього.

Психофізіологічні і фізичні умови сприйняття матеріалів газети визначають її найбільш сильну сторону – аналітичність.

Крім аналітичності, преса розвиває властиві їй в більшій мірі, ніж радіо і телебаченню, такі специфічні якості, як послідовність і систематичність.

Специфічні властивості і характерні комунікативні форми радіомовлення випливають з його технічної природи. Властивість синхронного і безмежного поширення інформації, а також відтворення живої мови і акустичних картин дійсності визначають основні риси радіомовлення:

  • високий ступінь оперативності,

  • виникнення у слухачів ефекту співучасті, присутності на місці події,

  • більша в порівнянні з газетою сила емоціонального впливу на людину;

  • всюдисущність (можливість прийому передач за будь-яких умов).

Радіожурналістика наших днів широко використовує природні виражальні можливості ефіру: багатство живої мови, діалогічність, встановлення контактів із слухачами, удосконалення засобів передачі звукових образів картин події, які документально підтверджують ситуацію, відображують атмосферу дії і впливають на емоціональну сферу свідомості.

Усі ці властивості радіомовлення, а також висока оперативність ("миттєвість") передач обумовлюють іншу сторону його комунікативної природи - специфіку сприйняття: виникнення у слухача ілюзії участі, асоціацій, уявних образів сприяє підвищенню емоційності прийому інформації, ідентифікації.

Кожна складова частина засобів масової інформації має свої специфічні, найбільш ефективні способи впливу на людину.

Забезпечити безперервний потік соціальної інформації може тільки система ЗМІ, внутрішня структура якої являє собою специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії її компонентів.

Структурі будь-якої системи, що стала цілісно визначеною, властиві, як найбільш характерні, відносини кооперації і координації.

10. Типи відображення дійсності в журналістиці.

Кожен з різновидів засобів масової інформації використовує свій власний, специфічний спосіб відображення дійсності, створення журналістських матеріалів. У газетярів один інструмент – написання (надрукованих чорними літерами на білому папері) слів. Співробітники друкованих видань описують словами подію, факт, ідею – читач пробігаючи очима по рядкам, складує літери в слова, слова – в речення, окремі фрази – в контекст и декодує прочитане, сприймає його в тому ключі, в якому це задумав журналіст, або розуміє прочитане інакше – і це вже не його провина, а відсутність журналістського професіоналізму.

Радіожурналіст має на озброєнні слово сказане у всьому багатстві інтонацій, смислових і логічних наголосів, пауз, підкріплене музикою і шумами, що дозволяє нести аудиторії не тільки текст, але й підтекст, збагачуючи зміст радіоматеріалу. У споживача радіоінформації головний орган сприйняття − слух.

Телебачення оперує аудіовізуальними образами. Його сила в наочності, конкретності, практичній неможливості трактувати побачене інакше.

Класифікаційні якості представників журналістської професії можна розділити на чотири рівня: природні можливості, світоглядні позиції, освітній рівень і специфічні професійні вимоги. 

Що стосується специфічних професійних вимог, то вони обумовлені самим характером, особливостями майбутньої діяльності. Тому професійні вимоги слід розглядати відповідно до характеристик журналістських професій, які в свою чергу можна класифікувати за родами і видами, а інколи і жанрами журналістики, технологічним операціям в процесі масової комунікації.

11.Різновиди журналістських професій.

Журналісти спеціалізованих друкованих видань (газети, журнали)

В даний час особливий попит на журналістів, які пишуть з економічної тематики. Популярні спеціалісти в галузі телекомунікацій, нерухомості, будівництва, медицини (перевага - мають профільну освіту). Роботодавці побоюються «професійно поверхневого» підходу журналістів до вузькоспеціальний темою, що потребує досконалого знання предмета. Високоосвічені журналісти-універсали, однак, цінуються вище. Робота пропонується як у штаті, так і поза штатом, з перспективою зарахування в штат.

Теле-і радіожурналісти

Основні вимоги - досвід роботи на аналогічній посаді (підготовка репортажів), самостійний пошук тематики, творчий підхід і ... почуття гумору.

Кореспонденти

Якщо раніше стати кореспондентом газети чи журналу міг кожен, хто писав пристойні статті для шкільної газети, то тепер, щоб обіймати посаду кореспондента, необхідно мати вищу освіту в галузі журналістики або телекомунікацій. І, звичайно, вміти бути в потрібному місці в потрібний час.

Журналісти для написання текстів в довідники й енциклопедії

Як правило, вимагається філологічна чи журналістська освіту, добре володіння рідною мовою і знання іноземної. Основні обов'язки - літературна обробка текстів. Робота, можливо, не творча, але зате стабільна: досі не перевелися фахівці, які знають свою справу, а написати про це не можуть.

Робота в Інтернеті - журналісти, контент-менеджери та керівники проектів

Цінуються фахівці, здатні самостійно вести стрічки новин та знаходити матеріали. Крім обов'язкового знання продукту, вміння позначати теми, визначати стратегію «віртуального видання», часто необхідні організаторські здібності, вміння знаходити і працювати з авторами. Звичайно, фахівець повинен бути «просунутим» користувачем інтернету і редакторської програм, в деяких випадках бажано знати графічні редактори.

Журналісти в PR-агенції чи PR-відділи великих компаній

Як правило, потрібен досвід роботи в PR-агентствах, вільне володіння хоча б однією іноземною мовою, вміння вести переговори, спілкуватися зі ЗМІ, організовувати прес-конференції. Особливо цінується здатність генерувати нестандартні ідеї, відповідальність і висока працездатність.

Райтер

Вимоги - до профільного фахової освіти, пов'язаному з конкретною сферою діяльності (медицина, телекомунікації і т.д.). «Журналістика» допускається, як додаткову освіта, при цьому головним свідченням професійної спроможності є портфоліо публікацій. Обов'язково - знання англійської та редакторські комп'ютерних програм.

Не обійтися у журналістиці та видавничій справі без таких фахівців, як:

Редактори

Від них вимагається вміння оцінювати чужу роботу і створювати власні тексти, працювати зі спеціальними програмними продуктами; звертати увагу на переваги читачів, враховувати тенденції розвитку ринку. У великих виданнях редактори ведуть спеціалізовані відділи: внутрішньої політики, міжнародного життя, фінансових новин, мистецтва, новинок літератури і т.п. У маленьких видавництвах їм доводиться займатися всіма питаннями, що при цьому ще багато писати і готувати макети.

Фотографи і художники

Фотографи та художники виконують одні завдання, хоча і різними способами. Як правило, фахівці цих професій працюють за наймом. Гарне портфоліо найчастіше стає вирішальним аргументом при найманні на роботу.

Коректори

Виправляти чужі помилки - робота невдячна. Але не будь коректорів, статті в газетах і журналах, книгах і на Інтернет сайтах були б повні помилок і друкарських помилок. Для роботи коректором, як правило, вимагається грамотність, уважність, скрупульозність.

12.Типологічні концепції інформації у журналістиці.

Масова інформація є різновидом соціальної інфор­мації. Соціальна інформація — це повідомлення, передані будь-якою зро­зумілою людині знаковою системою про процеси функціонування суспіль­ства, а також про те, що стосується цих процесів і може вплинути на них.

Існує кілька типологічних концепцій соціальної інформації.

1. Офіційна інформація. Сюди належать державні постанови, ре­золюції партійних з'їздів і конференцій, промови політичних діячів…

2. Подієва інформація. Це — основний інформативний блок, створюваний редакційним колективом, його репортерами й кореспон­дентами. Сюди належать оперативні повідомлення про факти й події внутрішнього й міжнародного життя.

Подієва інформація надходить з двох джерел:

а) від інформаційних агентств

б) від власних кореспондентів.

Цей тіш інформації створює особливо гарний ґрунт для реалізації творчих можливостей журналіста.

3. Ділова інформація. До неї відносяться виступи фахівців з як­найширшого кола питань, що цікавлять аудиторію. Це можуть бути ма­теріали з медицини, освіти, будівництва, агрономії тощо, як створені са­мими спеціалістами, так і отримані від них у вигляді інтерв'ю.

4. Довідкова інформація і реклама. До цього виду інформації на­лежать програми радіо і телебачення, театральна й кіноафіша, розклад руху транспорту. Рекламна інформація займає в сучасній журналістиці вагоме місце й виконує не тільки функцію повідомлення, але й фінансо­вого забезпечення видань.

5. Естетична інформація. Це літературні твори, репродукції жи­вопису й художні фотографії в друкованих ЗМІ; музика, вистави, теле-й художні фільми на радіомовленні й телебаченні.

6. Публіцистична інформація або просто —публіцистика. Це сер­цевина, стрижень журналістики, аналітичні матеріали різних жанрів від коментаря до огляду, статті, нарису.

Типи соціальної інформації:

1. Масово-розповсюджувана (масова) інформація, до якої відно­сять усю публічно розповсюджувану друковану або аудіовізуальну про­дукцію (книжки, брошури, пресу, теле- й радіопередачі, а також будь-які записи на касетах чи компакт-дисках).

2. Статистична інформація — це офіційно документована інфор­мація державних органів чи наукових установ про процеси, що відбува­ються в економічному, соціальному й культурному житті суспільства.

3. Довідково-енциклопедична інформація — це офіційно повідо­млення або систематизовані відомості, складені за відповідною формою з використанням передбачених законом засобів про різноманітні події, явища, процеси, героїв та персонажів історії та сучасності.

4. Інформація про особу — це сукупність офіційних документова­них анкетних відомостей про особу.

5. Інформація про діяльність державних органів і організацій (правова інформація) — це офіційна інформація, що створюється в про­цесі діяльності органів влади, громадських чи партійних об'єднань, державних та приватних підприємств, установ та організацій25.

Ще одним різновидом соціальної інформації є професійний її тип. Кожна спеціатьність (фах) має свої секрети, потребу певних спеціальних знань, навичок і вмінь. Для того, щоб розповісти широкому чнтмчені про професійні обов'язки та діяльність інженера чи агронома, учителя чи лікаря, будівельника чи митника, необхідно також звернутися до про­стих і звичайних понять, зуміти професійну термінологію (часто цілий соціальний діалект) перекласти на зрозумілу масовій аудиторії мову.

13.”Факт” і “новина” як основні поняття новинної журналістики

Факт – означає дійсну подію, що відбулася реально; під словом “факт” прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксований реальний факт; форму людського знання, якій властива достовірність.

Відображений факт – це те, що відбулося в дійсності й адекватно відбито людською свідомістю. У нашому випадку – свідомістю журналіста. Обов’язкова умова журналістської діяльності - оперування реальними фактами, а не спотвореними. Журналіст зобов’язаний всебічно перевіряти факт і повністю за нього відповідати.

Цікавий чи резонансний факт (подію) часто називають “інформаційним приводом” – підставою для розголошення інформації. Інформаційні приводи можуть мати як календарний характер, так і можуть бути пов’язані з якимись новинами, тенденціями, змінами в житті.

У процесі відбору інформації журналіст, цілком природно, стикається з такми критеріями як новизна й актуальність. Словники подають різні тлумачення цього терміну “новина”, однак спільною тезою є наступна характеристика цього терміну “нова, “свіжа”, цікава інформація (повідомлення)”.

Новинну інформацію поділяють умовно на три категорії: “календарну”, “пряму” (“гарячу”) та “організовану”.

 “Календарна” інформація – це новини, які пов’язані із річницями тих чи інших подій, національними та історичними святами, або з тими подіями, що обов’язково повинні відбутися. 

“Гарячі” новини − це подієва інформація, гострі соціальні проблеми, сенсації, катастрофи. 

“Організована” новина – штучна сенсація. Сутність її в тому, щоб відповідно дозованою інформацією, спеціально підібраною, привернути увагу читачів.


Елементи новини: актуальність, загальний інтерес, структура, зрозумілість, об'єктивність. Як правило, новина не повинна бути довше 20 рядків або 1 хвилини ефіру. Довший матеріал називають повідомленням.

14.Журналіст як суб*єкт масово-інформаційної діяльності

Серед них як на найважливіші слід вказати на такі.

1. Масово-інформаційна діяльність надає людині широкі можливості самореалізуватися; вона містить у собі елементи цілого ряду привабливих творчих професій.
Здійснюючи свою професійну діяльність, журналіст виступає під час інтерв'ю в ролі психолога, він мусить бути гарним комунікатором і вміти "розговорити" співбесідника.
Збираючи інформацію, він повинен виявити неабиякі акторські здібності, зуміти, де це потрібно, залишитися непоміченим, спрацювати у ролі стороннього спостерігача, а в іншому місці зіграти важливу персону, домогтися довіри, схилити співрозмовника на свій бік і обов'язково спо-добатися йому, адже тільки за умов цілковитої довіри можливе розкрит-тя інформаційної скрині Пандори, якою, безумовно, є кожна людина.
Спілкуючись щодня з численними співрозмовниками й читаць-кою аудиторією, журналіст здійснює функції педагога, щонайменше в двох аспектах: по-перше, відкриваючи людям шлях до нових знань, і по-друге, навчаючи їх жити. Він вислуховує й дає корисні поради. У нашо-му суспільстві журналіст — це не просто професія, а певне звання, її представники наділені великим суспільним авторитетом, до них звер-тається пересічний громадянин у скрутні моменти свого життя, шукаючи поради й підтримки. Тому в професійній діяльності журналістові ча-сто доводиться здійснювати й лікарські функції.
2. Журналістика приваблює людину можливістю мати творчу за характером роботу. Творчість виступає як головна умова опанування людиною свободи, разом з тим свобода є головною умовою здійснення особою творчої діяльності.
3. Професія журналіста приваблює можливістю доносити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за справедливість. У здійсненні цих завдань полягає реалізація безпосередніх функцій жур-налістики.

4. Професія журналіста приваблює можливістю впливати на фор-мування суспільної свідомості, громадської думки. Зрештою, у цьому теж полягає здійснення важливої функції журналістики. Працівник мас-медіа, інформуючи читачів про події в регіоні й світі, висловлюючи свою думку про них, втягує в поле свого впливу аудиторію, запліднює її своїм баченням дійсності та її проблем.
5. Журналістика дає можливість представникові цієї професії спілкуватися з видатними людьми і прожити цікаве життя. Для журналіста тут розкриваються максимальні можливості. Він за своїм службовим стано-вищем мусить брати інформацію в перших за компетентністю в даній галузі осіб, розмовляти з провідними науковцями, письменниками, політичними діячами.
Кожне інтерв'ю збагачує журналіста новими знаннями, поглиб-лює його розуміння проблемі, яку він вивчає.


6. Професія зобов'язує журналіста першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки і витлумачу-вати їх для загалу. В американській журналістиці народилася приказка: журналіст мусить бути на пожежі за чверть години до її початку.

7. Важливою перевагою журналіста є те, що його професійні обов'язки дають йому можливість подорожувати. Кореспондент район-ної газети мусить бувати в усіх його населених пунктах. Співробітник регіональної (обласної) преси за предмет своїх журналістських творів має життя усіх районів, сіл, містечок і міст. Журналіст центральної га-зети має перед очима всю Україну, повинен черпати матеріал з усії її регіонів.

8. Журналістика дає можливість людині стати знаменитою, бачи-ти своє ім'я надрукованим у газеті чи журналі, чути свій голос в ефірі, бути відомою багатьом громадянам особою. 

9. Журналістика приваблює можливістю мати гарні заробітки, посідати престижне місце в структурі суспільства.

15.Способи подачі інформації в журналістиці.Шляхи досягнення інформативної насиченості

Способи підвищення інформативності 
«Орієнтація на певну міру прагматичної (нової, корисної) інформації допомагає більш доцільно підвищувати інформативність тексту. Для цього існують два шляхи: інтенсивний і екстенсивний. 
Обидва шляхи підвищення інформативності тексту здійснюються при обліку таких текстових категорій, як експліцитних та імпліцитних при передачі сенсу; напруженість і ненапруженість структури; мовна надмірність і недостатність. При цьому враховується і той факт, що зменшення кількості знаків для передачі інформації не обов'язково означає збільшення самої інформації, хоча частіше за все так і трапляється, тому що збільшується смислова ємність знаків. 
Інтенсивний спосіб підвищення інформативності тексту пов'язаний із процесом згортання інформації за рахунок скорочення обсягу текстового простору при збереженні обсягу самої інформації. Згортання інформації дозволяє ту ж саму думку передати більш економічними мовними засобами. Це досягається підвищенням структурної напруженості тексту. 
Екстенсивний спосіб підвищує інформативність шляхом збільшення обсягу самої інформації. Застосування його приводить до максимальної деталізації викладу, що дозволяє глибше проникнути в сутність явища, розкрити зв'язки і відносини досліджуваного об'єкта з зовнішнім світом. Екстенсивний спосіб підвищення інформативності тексту пов'язаний з введенням додаткової інформації, яка конкретизує, пояснює, розширює знання про предмет повідомлення. Цей шлях у свого призначення передбачає збільшення кількості мовних одиниць. Найбільш типовими реалізаціями екстенсивного способу є дефініції в енциклопедіях та словникові статті, в яких розкривається сутність явища чи предмета. 

Таким чином, одна і та ж інформація передається різною кількістю мовних знаків, з згадкою різної кількості наявних ознак. 
Крім того, «важливу роль у справі підвищення інформаційних та інформативних якостей тексту відіграють різного роду виноски, посилання, системи покажчиків і полів, виділення курсивом, розрядкою і т.д. За своєю суттю вони є також додатковою інформацією, оскільки пов'язані з введенням додаткових знаків, однак їхня роль полягає не в поясненні раніше сказаного, а в забезпеченні цілеспрямованого пошуку потрібної інформації »

Чим характерна динаміка розвитку інформаційних жанрів нині? Назвемо основні ознаки:

1. Взаємовплив і взаємоперехід жанрів. Насамперед - репортажу в інтерв'ю і навпаки. Подекуди навіть фахівець не може визначити, що перед ним: репортаж з елементами інтерв'ю чи інтерв'ю з елементами репортажу.

2. Жорстка прив'язка до конкретного засобу масової інформації, стилю і манери подачі цього друкованого ЗМІ (класичний репортаж в “ПіК”; жовтий стиль “Киевских ведомостей”; класичний стиль у поєднанні з пошуком нових форм у “Студентській газеті”).

3. Поява великої кількості гострих політичних репортажів та інтерв'ю як реакція на об'єктивні часові обставини.

4. Швидкий розвиток нових для української журналістики видів репортажу, серед яких - репортаж-передбачення та історичний репортаж, що має характер літературної праці.

Це позитивні характеристики розвитку інформаційних жанрів. Заважає стабільній динаміці процесу велика для України ціна кожного високопрофесійного матеріалу, написаного у жанрі інтерв'ю, а тим більше - репортажу.

Класичний поділ системи інформаційних жанрів такий: замітка, інтерв'ю, репортаж, звіт. Інформаційні агентства радянських часів готували так звані інформаційні добірки: зібрані за тематичною ознакою інформаційні замітки, що зазвичай розташовувалися у вигляді шпальти на газетній сторінці. Але домінувала завжди умова трьох питань: що? де? коли?

Головні професійні вимоги до факту такі:

1. Факт відповідає на питання хто? що зробив? Де? коли? яким чином? (у який спосіб?).

2. Перша фраза факту повинна максимально ясно містити суть повідомлення.

3. Факт вимагає максимальної простоти та лаконічності викладу.

4. У факті відсутнє авторське “я”.

5. У факті не припустимо використовувати власні оцінки чи коментарі.

6. Тональність факту принципово нейтральна.

7. Спосіб подачі факту максимально об'єктивний” [97, 40].

1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас