1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 26 Ім'я файлу: Соціологія Конспект лекцій.doc Розширення: doc Розмір: 666кб. Дата: 17.11.2020 скачати Пов'язані файли: практика виробнича.docx наукова стаття.doc ТАУ.docx Технологія виробництва запечених страв з м`яса.doc otsinyuvannya-1-4-kl-2020.doc bestreferat-296618.docx KR_Skvarok_2016-конвертирован.docx Kravchenko.doc 11041698_metodichka_ond_(zhukov)_broshura.docx ABC-XYZ-analysis.pdf наукова робота з фізкультури.docx методичка 23.pdf Реферат.docx Гломерулонефрит.docx bibliofond.ru_664715.rtf молодша.docx 2-1 Кримінологія.docx лес---.ru.uk.docx антиангінальні.ppt ТЕМА 3. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН І ПРОЦЕСІВПоняття особистості в соціології. Соціалізація: сутність, етапи, агенти. Соціальний статус та соціальна роль особистості. Девіантна поведінка: форми, види, причини. Після вивчення матеріалу лекції студенти повинні вміти: розкрити поняття особистості, її роль в системі соціальних відносин та процесів; визначити складові соціальної структури особистості та охарактеризувати їх; пояснити сутність процесу соціалізації, етапи її проходження; усвідомити зміст поняття «соціальний статус» та «соціальна роль» особистості; охарактеризувати соціальний тип особистості; проаналізувати сутність девіації та її основні форми, види, причини. 1. Поняття особистості в соціологіїЕлементами соціальних систем є люди. Входження людини в суспільство відбувається через різноманітні соціальні спільноти: групи, інститути, організації та системи прийнятих у суспільстві норм і цінностей (культуру). Внаслідок цього людина залучена до багатьох соціальних систем, кожна з яких справляє на неї системоформуючий вплив. Вона стає не тільки елементом соціальної системи, а системою, що має складну структуру. У соціології особистість розглядається не як продукт природи, а передусім як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства. Особистість як соціальна якісь людини є предметом соціальних наук: філософії, соціології, психології та ін. Соціологія досліджує особистість як суб’єкт соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються під впливом соціальних інститутів, а також шляхи та канали зворотного впливу особистості на соціальний світ. Отже, специфіка соціального підходу до вивчення особистості полягає в тому, що він аналізує її суто соціальні характеристики. У повсякденній і науковій мові дуже часто зустрічаються терміни: "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість". Найчастіше ці слова вживаються як синоніми. Але, якщо ставитися суворо до визначення даних понять, то можна виявити істотні значеннєві відтінки. Людина – поняття саме найзагальніше, родове. Поняття "людина" використовується для позначення загальних, властивих усім людям можливостей, що відрізняють нас від тваринного світу. Індивід – одиничний представник людського роду і його "першоцеглинка" (від лат. «ИПУІЙ - неподільний, кінцевий). Його характеристиками є такі ознаки, як стать, вік, раса, статус, роль. Індивідуальність – сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого, причому розбіжності проводяться на різних рівнях - біологічному, нейрофізіологічному, психологічному, соціальному та ін. Особистість. Поняття особистості використовується в різних науках. Спочатку слово "особистість" означало маску, роль, яку відігравав актор у грецькому театрі (у російській мові є слово "личина"). Соціологічне поняття особистості легше засвоюється при порівнянні його з поняттям особистості в інших науках. Психологія. Для психолога особистість - це, насамперед, індивідуальність людини, яка показує відмінність цієї людини від інших людей. Проте ознака індивідуальності сама по собі недостатня; індивідуальні і тварини. Інша важлива риса психологічного розуміння особистості - самосвідомість. Філософія. Особистість у філософії - більш складне утворення. Воно містить у собі психологічні риси, але вводить і нові. Особистість у філософії - це "властивість" поведінки людини, що виявляється в ряді властивостей суб'єктивного плану. Це, насамперед, свобода волі, здатність приймати рішення й нести за них відповідальність. Чим складніше приймати рішення, тим більше розкривається властивість людини як особистості. Обов'язковою рисою особистості є критичність і самокритичність. Ще одна риса особистості у філософському плані – здатність до творчості. Історія. Історична наука також активно використовує поняття особистості, але з нього виключається більшість населення. Мається на увазі не концепція "героїв і натовпу", відповідно до якої історію творять тільки видатні особистості. Історики вважають особистістю будь-кого, чия діяльність має значимість для інших людей у тому чи іншому масштабі й контексті. Подані визначення особистості в інших науках створюють фон для з'ясування власного соціологічного розуміння цієї властивості людини. Основна відмінність соціологічного трактування особистості полягає в тому, що соціологія включає в поняття особистості об’єктивний зміст діяльності людини. Соціологія. Особистість - це певна соціальна властивість людини, що визначає її зв'язки з іншими людьми в даний час. Як писав К. Маркс, сутність людини складають, не її кров, борода й вуса, а її соціальна властивість. Особистість з погляду соціології, означає одиничну людину, що виявляє соціально значимі риси індивідуальної життєдіяльності завдяки взаємодії з іншими людьми і цим сприяє стабілізації та розвитку суспільних відносин. Соціальна властивість – це здатність здійснювати соціально значиму діяльність. Людина починається як особистість у соціологічному плані в той момент, коли вона набуває здатності виконувати соціально значиму діяльність – хоча б одну соціальну роль. З оволодінням першою соціальною роллю людина починається як особистість, а з набуттям певної матеріальної незалежності від батьків або інших осіб вона стає особистістю. Соціальна структура особистості. Особистість взаємодіючи із суспільством, виявляє свої характерні риси: самосвідомість, ціннісні орієнтації, соціальні відносини, автономність, внутрішню духовну структуру (потреби, інтереси, цінності, мотиви, соціальні настанови тощо). Соціологічний підхід до структури особистості враховує передусім особливості й механізм її соціальної поведінки. Вона має певні спонукальні чинники, до яких належать потреби та інтереси. Найважливішим критерієм аналізу особистості є потреби – внутрішні стимули її активності, те, що забезпечує її існування і самозбереження. Виділяють два види потреб: природні і соціальні. Природні потреби – це потреби людини як біологічної істоти, наприклад, потреба в їжі, житлі, одязі і т.п.. Соціальні потреби створюються суспільством і залежать від рівня його розвитку, а також від специфічних умов діяльності соціальних суб’єктів (особистості, соціальної групи і т.д.). прикладами соціальних потреб можуть бути потреби в спілкуванні, в трудової діяльності, турботі про інших тощо. Усвідомлені потреби виступають вже як інтереси. Інтерес – це форма прояву потреби, що скеровує суб’єкт на усвідомлення мети діяльності. Для того, щоб людина здійснила конкретні дії, вона повинна усвідомити потреби та інтереси, зробити їх внутрішніми мотивами. Мотив - побудження до активної діяльності суб’єкта (особистості, соціальні групи, спільності), пов’язане з прагненням задовольнити певні потреби. В соціології мотив розглядається як усвідомлена потреба суб’єкта в досягненні певних цілей. З потребами та інтересами тісно пов’язані цінності. Цінність виражає соціальне становлення людини до об’єктів та явищ оточуючої дійсності. Цінності вазначають ціннісні орієнтації особистості. Ціннісні орієнтації – соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею. Ціннісні орієнтації виступають як соціальні настанови особистості, регулюють її діяльність. Соціальні настанови – соціально визначені загальні орієнтації особистості, які відображають можливості особи діяти відповідно до об’єкта дії. 1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 26 |