Ім'я файлу: Regionalna_shema_oblasti.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 4771кб.
Дата: 29.05.2023
скачати

69 територію (Сумська область) з Міжрічинсько–Мезинською сполучною територією, проходячи долиною річки Сейм в межах території Чернігівської області. Коридор включає заплавні та долинні комплекси нижньої течії
Сейму.
Тут представлені ділянки справжніх лук, місцями остепнених, острівні ділянки заплавних дібров та евтрофних трав’яних боліт.
До неї входять 4 гідрологічних заказника місцевого значення –
"Максимове" (13 га), "Халимонове" (14 га), "Кучугурське" (24 га),
"Обмачівське" (210 га), та заповідне урочище "Лозовиця" (80 га).
Нижньосновська сполучна територія з’єднує Ріпкинсько–Новгород–
Сіверську сполучну територію з Міжрічинсько–Мезинською сполучною територією, проходячи долиною річки Снов. Найбільші природно–заповідні об’єкти цієї сполучної території – це гідрологічний заказник місцевого значення "Торфовище" (100 га), гідрологічний заказник місцевого значення "Городок" (337 га); лісовий заказник місцевого значення "Бігацький ліс" (345 га); ботанічний заказник місцевого значення "Церківка" (288 га), ботанічний заказник місцевого значення "Маліїве" (608 га).
Таблиця 5.2.3.
Сполучні території локального значення
Локальні
№
Назва сполучної території
1 2
3 4
1
Бистрицько–Басанська
1.22
Локальна
2
Борзенська
1.23
Локальна
3
Слотська
1.24
Локальна
4
Смошська
1.25
Локальна
4
Галківська
1.26
Локальна
5
В'юницька
1.27
Локальна
6
Сокиринська
1.28
Локальна
7
Білоуська
1.29
Локальна
В рамках реалізації ідей розбудови Поліського екологічного коридору, формування регіональної екомережі Чернігівській області передбачається

70 здіснення ряду заходів, а саме:
 створення нових об’єктів ПЗФ на територіях, що відповідають умовам забезпечення охорони екосистем;
 збільшення площ існуючих територій ПЗФ;
 збереження природних ландшафтів на ділянках, що мають історико–
культурну та рекреаційну цінність;
 проведення заходів щодо створення та впорядкування водоохоронних зон
і прибережних захисних смуг водних об'єктів, берегових смуг водних шляхів і зон санітарної охорони;
 запровадження особливого режиму використання земель на ділянках витоку річок;
 формування системи транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення;
 збільшення площ захисних лісових насаджень, створення полезахисних лісових смуг та залуження земель;
 консервація деградованих і забруднених земель з наступним їх частковим залісненням;
 збільшення площі лісів, типових для даного регіону.
Розбудова на території поліської частини Чернігівської області елементів Поліського екокоридору в рамках формування національної та регіональної екомережі забезпечить збереження, відтворення біологічного і ландшафтного різноманіття та сприятиме дотриманню екологічної рівноваги на території області; створенню умов для життя у екологічно збалансованому природному середовищі, запобіганню безповоротній втраті частини гено–, ценофонду, екосистем і ландшафтів регіону як частини півночі України; забезпеченню збалансованого та невиснажливого природокористування; розвитку ресурсної і рекреаційної бази для екологічного та зеленого туризму, відпочинку та оздоровлення населення; ренатуралізації земельних угідь, що вилучаються із сільськогосподарського використання.

71
РОЗДІЛ 6.
ЕЛЕМЕНТИ ЕКОМЕРЕЖІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЯК СКЛАДОВІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОМЕРЕЖІ УКРАЇНИ
6.1. Дніпровський екокоридор та прилеглі до нього території
На території Чернігівської області довжина річки Дніпра, яке протікає на
її заході, складає 91 км. Річка Дніпро протікає по території 3-х адміністративних районів, а саме Ріпкинського, Чернігівського та
Козелецького. Її заплава, притерасся та частина борової тераси мають досить значний відсоток природності і збереженості, яка місцями становить 95%.
Дніпровська ключова територія в межах Чернігівської області має площу понад 30 тис. га. Вона являє собою прилеглу до Дніпра територію з чисельними протоками і озерами, мальовничими ландшафтами. Західна частина цієї території розміщується в заплаві Дніпра, східна і центральна займають борову терасу річки та частину болотного масиву “Замглай".
Ця ключова територія має достатньо збережені в природному стані лісові масиви, найціннішими з яких є лісові ценози тераси р. Дніпра. Вона також охоплює долину Дніпра з заплавними озерами, мальовничими ландшафтами, що має достатньо збережені лісові масиви, найціннішими з яких є "Любецький масив", "Нова зимниця", "Єсинське", "В'юнище",
"Рокитне". На придніпровській частині рослинний світ представлений комплексами, як:
Деснянська сполучна територія є однією з найбільш збереженою і об'єднує північний схід області з південним заходом, проходячи долиною
Десни [1]. Вона характеризується великою різноманітністю заплавних та долинних комплексів середньої течії р. Десни, але має частково фрагментований характер рослинного покриву та незначно антропогенно перетворені ландшафти. В цілому (в межах України та Росії).

72
Рис. 6.1.1. Місце регіональної екомережі Чернігівської області
в системі сусідніх регіонів

73
Деснянську сполучну територію можна розглядати як частину екокоридору національного значення, навіть Пан–Європейського, за умов її кількох складових – екокоридорів регіонального рівня, які будуть розміщуватися в Чернігівській, Сумській областях України та Брянській та
інших областях Російської Федерації.
На цій території в межах Чернігівської області є велика кількість
існуючих територій ПЗФ, це переважно гідрологічні, ландшафтні та ботанічні заказники, в основному місцевого рівня [2]. Водоохоронна смуга річки Десни, маючи відповідні обмеження та лімітування, відіграє також досить позитивну роль у підтримання в існуючому стані та відновленні частини території. Вона може розглядатися, як транзитна з подальшим переходом в Дніпровську сполучну територію.
Гідроекологічне значення цієї сполучної території полягає в тому, що річка Десна є незарегульованою і найбільшою лівою дніпровською притокою. На більшій частині своєї течії вона має широку заплаву та долину, ширина її русла складає близня 100 м, а нижче Чернігова – майже до 150 м.
Слід відзначити характерну для р. Десни рису, як високий рівень весняної повені, яка сприяє щорічному затопленню майже всієї заплави річки, а це сприяє формуванню значного біорізноманіття на цій території. В басейні
Десни знаходиться майже 300 заплавних озер загальною площею більше 10 тис. га., які також відіграють значну роль у збереженні біорізноманіття гідробіонтів, водоплавних птахів, ссавців та гідрофільних фітокомплексів [5].
Слід відзначити, що характерними рисами цієї сполучної території є наявність природних ландшафтів місць знаходжень популяцій окремих раритетних видів флори і фауни, територій для ренатуралізації, а це в цілому може забезпечити майже суцільний заплавний (широколистяний), лучний та заплавний (річково–долинний) деснянський коридор майже по всій території
Чернігівської області від її північних до західних регіонів.

74
6.2. Значення екомережі Чернігівщини у національній
екомережі України
Основне призначення регіональної екомережі Чернігівщини у системі національної екомережі – це стабілізація просторової структури екосистем та ландшафтів Чернігівської області, які зазнали значного антропогенного впливу. Відомо, що одна з найважливіших функцій екологічної мережі – запобігання фрагментації екосистем, збереження просторових і функційних зв’язків між природними територіями і популяціями. Між тим національні розробки по екологічних мережах у країнах Центральної Європи передбачають створення екологічних мереж не лише з метою підтримки екологічного балансу, але і рекреації, водоохоронних функцій, оптимізації структури сільськогосподарського землекористування тощо. Засадою практичного впровадження екологічної мережі Чернігівської області, як складової екомережі України має бути принцип запобігання втрат її фрагментів. [12, 21, 22 ]
В заплаві поліського Дніпра найширше представлені луки (75 – 90% від загальної площі). Таке переважання лучного типу рослинності не відповідає природному розвитку заплавного ландшафту; воно склалось в результаті господарської діяльності людини. У минулому в заплаві поліського Дніпра деревна і чагарникова рослинність були представлені значно ширше, ніж тепер. Про це свідчить, наявність ґрунтів з яскраво вираженими ознаками підзолотворного процесу і рештків певних видів лісової рослинності. Ширше була представлена також болотна і водно–прибережна рослинність, причому значна частина боліт була вкрита лісовими фітоценозами. Деревні і чагарникові насадження були зведені в основному в інтересах розширення площ під лучні ділянки. Частково лучні площі розширювались за рахунок боліт, які під впливом алювіальних і делювіальних відкладів і природного розвитку болотної рослинності перетворювались на лучні угіддя.
Перетворенню боліт в луки сприяло також щорічне косіння трави на сіно.

75
Рис. 6.2.1. Елементи регіональної екомережі і їх зв'язок з природно-
заповідними об’єктами та біотопами території Чернігівської області

76
Луки поліського Дніпра за своїм походженням є в основному синантропно–вторинними, що вийшли з–під лісу. Тільки невелику їх частину можна віднести до синантропно–первинних, які виникли в останній час на знову утворених мандруючою річкою ділянках. Вторинному з’явленню на лучних ділянках деревних і чагарникових фітоценозів перешкоджають щорічне сінокосіння і випас худоби.
Після того як лучна рослинність завоювала в заплаві вільні від лісу площі, прослідковуються великі зміни (метаморфоз від лісу до луків) як в самих місцезростаннях, так і в угрупованнях, що їх заселяють. Лучні угруповання виникли не відразу, а в процесі конкуренції окремих видів і особин у фітоценозі.
Сучасні лучні угруповання заплави р. Дніпра, як і багатьох інших річок, сформувались під впливом систематичного сінокосіння і випасання худоби.
Вплив цих факторів на формування і розвиток лучних угруповань настільки великий, що можна з певністю сказати, що коли б на цих лучних площах систематично траву на сіно не косили і не випасали худобу, то на них
існували б зовсім інші угруповання. [22, 23 ]
У заплаві Дніпра зростає рідкісний центрально–європейський вид
Clematis recta, євросибірський вид Iris sibirica. У прикордонних заплавних водоймах відмічені реліктові види Salvinia natans, Trapa natans, Nymphaea
alba. Заплавні луки Дніпра прикордонних територій у межах Чернігівської області є місцезростанням низки видів родини Orchidaceae: Dactylorhiza
incarnata, D. maculata, D. majalis, Orchis coriophora.
Цінність заплавних луків полягає у тому, що вони є більш стійкими екосистемами, ніж сіяні. Їх збереження необхідне для проведення досліджень взаємозв’язку між компонентами цих екосистем з метою подальшого використання їх у якості моделі при створенні сіяних луків. Охорона окремих видів лучних рослин та їх комплексів можлива на ценотичному рівні.
Еталонні лучні ділянки заплави р. Дніпра є важливою цілісною складовою складової Дніпровського екокоридору. Створення Дніпровського

77 екокоридору, яке передбачає проведення природоохоронних заходів, дозволить не лише підвищити продуктивність заплавних лук як кормових угідь, а й зберегти корисні та рідкісні види рослин та рослинні угруповання, як цінний екологічний, ценотичний та флористичний фонд лук.
Складові Дніпровського екокоридору в прикордонній смузі України: заплава проектованого Дніпровського національного природного парку та лучний масив лівобережної заплави між селами Скиток та Старі. Яриловичи
Ріпкінського р–ну.
Зазначені еталонні ділянки відіграють першочергову роль для створення з українською частиною заплави р. Дніпра цілісної складової
Дніпровського екокоридору.
На лівобережній заплаві Дніпра у прикордонній смузі на території
України між селами Скиток та Старі Яриловичи (Чернігівська область,
Ріпкинський р-н) у якості еталонних ділянок виступають відносно сухі луки з домінуванням – Agrostis vinealis, Poa angustifolia, Koeleria delavignei,
Calamagrostis epigeios, які належать до союзу Agrostion vinealis порядку Poo–
Agrostietalia vinealis. Остепнені луки в заплаві з’явились не відразу після зведення лісової рослинності, а значно пізніше. Вони виникли на місці справжніх лук, місцезростання яких змінились під впливом випасання худоби
і сухості заплавного мікроклімату.
Ці ділянки є продовженням лучно–болотного заплавного комплексу у межах проектованого Дніпровського національного природного парку, який охоплює прикордонну смугу.
Луки Дніпровського національного природного парку зосереджені переважно в заплаві р. Дніпра. Раніше тут переважали справжні та болотисті луки. Справжні луки більш високих рівнів були представлені переважно ценозами – Agrostideta tenuis, Siegungieta decumbens, Fesiuceta rubrae,
Anthoxantheta odorati, середніх рівнів – Agropyreta repentis, Alopecureta
pratensis, Festuceta pratensis. На помірно низьких і низьких рівнях заплави розміщувалися болотисті та торф'янисті луки. На болотистих луках

78 переважали ценози формації Beckmannieta eruciformis, а на торф’янистих –
Deschampsieta cespitosae та Molinieta caeruleae.
Зараз у рослинному покриві більшої частини лук внаслідок пасквальної дигресії на підвищених ділянках переважають похідні дрібнозлакові угруповання справжніх лук з переважанням Sieglingia
decumbens, Festuca rubra. Пасквальна дигресія спричинила формування значних за площею угруповань з переважанням Juncus effuses.
Фізико–географічні фактори (географічне положення, рельєф, клімат,
ґрунти) спричинили формування унікального мало порушеного природного комплексу Дніпровської заплави, його численного фіторізноманіття. На території заплави зростають практично всі види рослин характерні для
Українського Полісся, в тому числі і рідкісні. Наводимо їх характеристику та поширення у заплаві Дніпра.
Популяції
європейсько–середземноморського виду
Dactylorhiza
incarnata (L.) Soo у районі відмічені в декількох місцезростаннях, найбільші з них за площею і чисельністю екземплярів виявлені в урочищі "Мокрець" смугою 2 м х 500 м поблизу справжньої луки з домінуванням Poa pratensis.
Окремі популяції нараховували 60 – 70 квітуючих особин на 3 м
2
. Найбільші популяції налічують до 30 особин. Для популяцій характерне річне коливання чисельності особин (до повної відсутності у певні сезони).
Факторами, що обмежують поширення виду є скошування під час квітування та плодоношення, витоптування, руйнування болотних екосистем: осушувальна меліорація, торфорозробки.
Epipactis palustris (L.) Crantz трапляється у чагарниково–гіпнових, трав’яно–гіпнових болотах та заболочених луках Дніпра в урочищах
Мокрець, Боблово, Кротинське.
Iris sibirica L. – євросибірсько–кавказький вид, ареал якого охоплює простір від Франції до Східного Сибіру та Монголії. Окремі ексклави виду є на Кавказі та в Малій Азії. У минулому столітті був широко поширеним на
Поліссі. Осушувальна меліорація призвела до катастрофічного стану

79 популяцій виду. Iris sibirica зростає на болотистих луках. У заплаві виявлений переважно на ділянках лук, берегах стариць та краях боліт в угрупованнях багаторічних трав, які розвиваються за умов високого та помірного зволоження і високого мінерального живлення. Популяції різної чисельності – від поодиноких екземплярів до 100 особин.
Salix starkeana Willd. – реліктовий кореальний вид на межі ареалу, який охоплює Скандинавію, Середню та Схіжну Європу, Сибір, Монголію. На
Поліссі трапляється зрідка. На досліджуваній території відмічено зростання
Salix starkeana, Найбільші популяції Salix starkeana відомі на території боліт "Боблове", "Мокрець". Трапляється як на відкритих так і чагарникових луках.
Переважно росте як асектатор в угрупованнях класів Scheuchzerio-Caricetea nigrae (Nordhagen 1936) R.Tx. 1937 и Alnetea glutinosae Br.–Bl. et R.Tx. 1943.
Факторами, що лімітують поширення Salix starkeana є трансформація болотних екотопів, надмірне випасання або заліснення лучно-болотних територій – місцезростань цього виду.
Adenophora liliifolia (L.) A. DC. належить до європейського поетично–
самартського елементу флори. На території України вид вказується для лісової зони та Лісостепу. На окремих ділянках заплави Дніпра за 4 км. від с.
Коробки відмічено зростання цього виду в угрупованнях класс Trifolio-
Geranietea Th. Müller 1962.
Silene lithuanica Zapal – спостерігається тенденція поширення цього виду на Поліссі. На території Ріпкинського р–ну Чернігівської області на ділянці заплави р. Дніпра за 2 км. від с. Новосілки відмічено зростання в угрупованнях Koelerio glaucae-Corynephoretea canescentis Klika in Klika et
Novak 1941.
Чисельні популяції європейсько–західноазійського виду Gentiana
pneumonanthe L. (регіонально рідкісний для Чернігівської область) виявлені нами на торф’янистих луках лучно–болотних екосистем по всій заплаві
Дніпра. Найбільші популяції відмічені у таких асоціаціях: Deschampsia
caespitosa – Centaurea jacea – Rhinanthus minor, Deschampsia caespitosa –

80
Ptarmica cartilaginea. Місцезростання цього виду скорочуються внаслідок осушування та розорювання його природних екотопів.
Флористичним ядром території заплави є урочище "Пушкарівське", площа – 110 га. Воно входить до об'єднання "Агроліс". Урочище розташоване за 6 км. від р. Дніпро, за 1,5 км невеликого населеного пункту
Углова Рудня. На півдні урочище межується з типовим евтрофним болотом "Мокрець", на півночі – з лісовим урочищем "Любецький масив", яке розташоване на піщаних підвищеннях.
Таким чином "Пушкарівське" з півночі захищене від холодних північних вітрів, а південне сусідство з збереженим від пагубної меліорації болотом, сприяє стабільності гідрологічного режиму. Основним багатством урочища є зростання видів з Червоної книги України, та видів регіональної охорони. Серед видів з Червоної книги України тут зростають: насамперед з родини: Зозулинцеві (зозулині черевички, зозулині сльози яйцевидні, коручка болотна та коручка чемерниковидна, любка дволиста, пальчатокорінник м’ясочервоний). В урочищі також зростає осока затінкова, а також види папоротей роду гронянка, а саме: гронянка багатороздільна та гронянка віргінська, крім них – папороть вужачка звичайна. Трапляються види регіональної охорони (синюха голуба, валеріана лікарська, півники сибірські, перстач білий, дзвоники персиколисті, гвоздика несправжньорозчепирена).
На південній окраїні Дніпрової заплави в лісовому урочищі
"Ясенське" відмічено зростання таких видів як: пальчатокорінника Фукса, також любки дволистої та любки зеленоквіткової.
На території болота "Боблове" відмічено зростання у другому під’ярусі трав’яного ярусу: образків болотних.
В урочище "Павучище" (за 3 км від с. Углова Рудня) віднайдено зростання бобівника трилистого.
Заплавні луки у прикордонній смузі є не лише місцем збереження рідкісних видів, а у порушеному стані можуть виступити форватером для

81 поширення адвентивних видів флори. Як показують сучасні дослідження фітоінвазій, деякі види, занесені в екотопи з нестабільною або порушеною структурою, відразу стають компонентами рослинних угруповань цих екотопів. У зв’язку з цим для порушених ділянок заплави р. Дніпра є небезпечними перспективи активного поширення інвазійних видів, осередки яких вже виявлені у межах Чернігівського Полісся на територіях, прилеглих до заплави Дніпра: Setaria glauca, Xanthium albinum, Heracleum
mantegazzianum, Conyza canadensis, Oenothera rubricaulis, O. biennis,
Helianthus tuberosus, H. subcanescens, Impatiens glandulifera, Bidens frondosa,
Echinocystis lobata, Reynotria japonica, Iva xanthifolia, Ambrosia artemisifolia.
Конкуренція за екотопи, інсуляризація через поширення адвентивних видів може призвести до скорочення чисельності аборигенних організмів, що призводить до роз’єднання їх на мікропопуляції, іноді з невеликих груп чи навіть кількох особин.
Отже, сполучні території регіональної екомережі Чернігівської області виступають як природні каркасні екологічні коридори, які зв'язують між собою ключові території і включають існуюче біорізноманіття різного ступеню природності і збереженості, та середовища його існування, частково території ренатуралізації. Вони сприяють підтриманню процесів репродукції, обміну генетичним матеріалом, розповсюдженню, міграції та поширенню видів на сусідні території, а також можуть виступати окремими територіями з густою мережею збережених природних ареалів.
До сполучних територій національного значення регіональної екомережі належать території долинного характеру і заплав найбільших річок, зокрема Дніпровська (55 км довжиною), Деснянська (310 км) і
Дніпровсько–Сновсько–Сіверська (200 км).

82
РОЗДІЛ 7.

1   2   3   4   5   6   7   8

скачати