Ім'я файлу: Regionalna_shema_oblasti.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 4771кб.
Дата: 29.05.2023
скачати

ІСТОРИКО–КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА
В РЕГІОНАЛЬНІЙ ЕКОМЕРЕЖІ ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
В природному середовищі пам'ятки історії та культури набувають риси
індивідуальності та самобутності. На сучасному етапі комплексний підхід до охорони навколишнього середовища передбачає включення нерухомої культурної спадщини як складових елементів середовища, а тому архітектурні пам’ятки, історичні місця, історичні ландшафти, історико–
культурні заповідники, пам'ятки садово–паркового мистецтва, тобто культурну традицію, доцільніше розглядати разом з природною основою, яку також слід включати до складу культурних цінностей, та разом використовувати в екологічному і естетичному вихованні.
На сучасному етапі система охорони культурно–природної спадщини в
Україні характеризується відсутністю нормативно–організаційної єдності, різної підпорядкованості, ієрархічності, різнопотребною фінансової і матеріальної бази галузі [3, ].
Серед об’єктів історико-культурної спадщини в якості існуючих об’єктів природно-заповідного фонду виступають 2 дендропарки і 21 парк–пам’ятка садово–паркового мистецтва.
Нижче наведена
їх
інформаційна характеристика, але вони потреують додаткових досліджень і розробки проектів реконструкції і відновлення втрачених компонентів.
Дендропарк загальнодержавного значення.:
Дендропарк "Тростянець" знаходиться у селі Тростянець Ічнянського району. Його площа становить 204,4 га, підпорядкований Національній академії наук України. Парк заснований Іваном Михайловичем
Скоропадським (1804 – 1887) у 30–х роках XIX ст.
Дендропарк "Тростянець" має одну з найчисельніших в Україні колекцію голонасінних, створення якої розпочалося за часів
І.М. Скоропадського (з 1834 р.). На сучасному етапі дендропарк

92
"Тростянець" виступає базою наукових досліджень з актуальних проблем
інтродукції. На території було представлено дендропарку налічується 574 видів, підвидів та культи варів деревних рослин, серед них: Picea, Abies – 51 вид та культивар, Larix – 6, Pinus – 27, Thuja – 32, Juniperus – 25, Quercus –
50, Acer – 60, Fraxinus – 37, Tilia – 27, Betula – 16, Ulmus – 34, Alnus – 9,
Populus – 18, Aesculus – 25, Salix – 18, Sorbus – 17. Решта родів налічувала менше 6 видів та культиварів. Якщо, у 1888 році у парку налічувалось 574 види та культиварів, то у 1927 – 202, у 1935 – 197, у 1948 – 383; у 1960 в дендропарку та арборетумі (створення якого розпочато у 1957 р.) – 969. У
1960 – 1970 рр. у дендропарку – 793 види, а з різновидностями та формами
(сортами) – 1155, на території старовинного парку – 278 видів та форм, а з урахуванням арборетуму – 771.
Дендропарк місцевого значення.:
"Прилуцький" дендропарк (11,9 га, м. Прилуки) був заснований 2002 року на території, яка належить Прилуцькій дослідній станції. На території парку зростає близько 3000 особин рослин. На території парку висаджено два види рододендрону: рододендрон карпатський, відомий більше під назвою
«червона рута» та рододендрон жовтий. Вирощуються туї, чорна смородина, шовковиця та канна, представлено 180 сортів півників.
Парк–пам’ятка садово–паркового мистецтва загальнодержавного
значення.
"Сокиринський парк" (58 га, Срібнянський р–н, с. Сокиринці).
Сокиринський садово–парковий комплекс – пам’ятка садово–паркового мистецтва XVIII ст., це в основному лісовий тип садово–паркового ландшафту. Цей чарівний комплекс поєднує в собі природні лісові масиви навколо річки Утки, штучно створені паркові композиції, і архітектурні комплекси палацу Галаганів. Парк створено на базі вікового дубового лісу з великим ставком, газонами, алеями побудовано багато малих архітектурних

93 форм. У насадженнях парку переважають листяні породи супутники дуба, зокрема липи серцелисті, клени гостролисті, в’язи та інші. Всього близько 40 видів деревних порід. Серед насаджень є дерева – екзоти: єдиний в області віковий платан західний (висота – 27 м, діаметр крони – 18 м, діаметр стовбура 110 см) та 2 буки лісові, горіх чорний. На території парку знаходиться величезний палац Галаганів (видатна пам’ятка архітектури
XVIII–XIX ст.
Парки–пам’ятки садово–паркового мистецтва місцевого значення.
"Кочубеївський" (9,9 га, Бахмацький р–н, м. Батурин) – старовинний ландшафтний парк, заснований у XVII ст. на базі природної діброви. Є кілька дерев дуба звичайного віком 200–300 років.
"Тиницький" (20 га, Бахмацький р–н, с. Тиниця) старовинний парк створений з листяних і хвойних видів, головна алея парку – з вікових дерев
Picea abies (L. ) Karst.).
"Ваганицький" (6 га, Городнянський р–н, с. Ваганичі) – мальовничий парк із ставком та рядом видів дерев–екзотів віком 100–150 років.
"Городнянський" (10 га, Городнянський р–н, м. Городня) – закладений у 1965 році. Налічує близько 120 видів деревних рослин різних природних зон, переважно північноамериканської та далекосхідної флористичних областей.
"Дружби народів" (10 га, Городнянський р–н, с. Сеньківка) – мальовничий парк, посаджений у 1967 році силами громадськості з трьох республік (Білорусії, Росії та України).
"Тупичівський" (3 га, Городнянський р–н, с. Тупичів) – мальовничий парк з віковими деревами переважно Tilia cordata Mill.).
"Панський парк" (1 га, Козелецький р–н, с. Савин) – старовинний парк пана Солонини, має широкий склад листяних та голонасінних видів (Picea,
Abies). Частина дерев, зокрема Robinia pseudoacacia L., досягли віку 200 років. В 1857 році тут гостював Т.Г. Шевченко, де створив кілька малюнків.

94
"Стольненський парк" (12 га, Менський р–н, с.Стольне) – парк дендрологічного типу з системою ставків, заснований у XIX ст. В парку зростає більше 50 видів і культиварів деревних рослин.
Парк "Ніжинського" педуніверситету (5 га, м. Ніжин) – цінний старовинний парк з віковими Quercus, Acer, Populus, є ряд екзотичних видів в посадках.
Парк "імені Т.Г. Шевченка" (10 га, м. Новгород–Сіверський) – старовинний парк з віковими деревами Tilia cordata Mill., Quercus robur L.,
Fraxinus excelsior L., Ulmus laevis Pall.
"Софіївський" старовинний парк (53 га, Носівський р–н, с. Софіївка) – старовинний парк з насадженням Quercus robur L., Tilia cordata Mill., Acer
platanoides L., Robinia pseudoacacia L. та інших видів, є алеї, ставок і мальовничі галявини.
"Рівчак–Степанівський парк" (12 га, Носівський р–н, с. Рівчак–
Степанівка) – парк в центрі села з багатим видовим складом деревних рослин та курганами на його території, закладений у 1957 році.
Парк "Жевахівщина" (19,3 га, Прилуцький р–н, смт. Линовиця) створений у 70-х роках XVIII ст. Унікальна алея Pinus sibirica Du. Tour., кілька вікових дерев Quercus robur L.
Парк "імені Т.Г.Шевченка" (16,6 га, Прилуцький р–н, смт. Линовиця) – парк з віковими деревами Acer platanoides L., Populus alba L., Tilia cordata
Mill. та комплексу ставків).
Парк "Івківці" (2,5 га, Прилуцький р–н, с. Івківці) – старовинний панський парк XVIII ст., в деревостані якого старі дерева Quercus robur L.,
Betula pendula Roth., Aesculus hippocasranum L., Robinia pseudoacacia L. Він знаходиться на схилах яру, виконує рекреаційне, важливе протиерозійне та водоохоронне значення.
"Дігтярівський" (4,5 га, Срібнянський р–н, смт. Дігтярі) – старовинний парк, закладений у 1825–1832 рр. як складова частина Дігтярівського маєтку
П. Галагана. Він являє собою насадження з Quercus robur L., Tilia cordata

95
Mill., Acer platanoides L.
"Срібнянський" (25,8 га, Срібнянський р–н, смт. Срібне) – старовинний парк, заснований у XIX ст. У парку зростають вікові Quercus,
Picea, Larix, декілька екземплярів Acer saccharinum L., Acer pseudoplatanus
L., декоративні чагарники (Philadelphus coronarius L., Syringa vulgaris L.).
"Талалаївський" (96 га, Талалаївський р–н, смт. Талалаївка) – парк створений силами громадськості райцентру в 1956–1957 рр. на схилах ярів і балок. В парку налічується понад 100 видів деревних рослин, є ряд
інтродуцентів; створено мальовничий ставок площею 18,8 га.
"Червоно–Плугатарський" (20 га, Талалаївський р–н, с. Червоний
Плугар) – старовинний парк дендрологічного типу, створений в 60-х роках
XIX ст. На території парку в 6 га налічується 52 види і підвиди деревних видів.
"Лизогубівський" ("Седнівський парк") (22 га, Чернігівський р–н, смт.
Седнів) – старовинний парк, заснований наприкінці XVII ст. на базі природної діброви на високому березі р. Снов. В парку вікова алея з Aesculus
hippocasranum L., чимало багатовікових дерев.
Інтеграція історико–культурних пам’яток в регіональну екомережу
Чернігівської області значно збагатить її функціональне значення і дозволить органічно хоча б частково вирішити проблему збереження об’єктів
історичної спадщини у форматі існуючих об’єктів природно-заповідного фонду (дендропарків і парків–пам’яток садово–паркового мистецтва) і включення нових, що не мають природоохоронного статусу, але вирізнаються відповідною природною і ландшафтною цінністю.

96
ВИСНОВКИ
1. Чернігівська область розташована на півночі України, є другою за площею (32,9 тис. км
2
) та знаходиться у 2-х фізико–географічних зонах
(Полісся та Лісостепу), що обумовлює своєрідність її біоти, ценозів і ландшафтів. Гідрологічна мережа ї області включає 1570 великих, середніх та малих річок різного розміру, які є важливими компонентами і складовими регіональної екологічної мережі регіону, переважно сполучних територій.
Рослинність Чернігівської області збереглася у природному стані приблизно на третині її території, переважно у поліській частині області. Загальний характер рослинного покриву цієї території визначається як території поширення соснових, сосново–дубових і дубових лісів, евтрофних осокових та осоково-–гіпнових боліт, торф’янистих, заплавних та болотистих лук.
2. Розбудова екомережі (в межах існуючої нормативно-правової бази) в системі цілісних функціональних комплексів є інтегральною організації збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, поєднує в собі попередні системи охорони природи, пов'язує природоохоронну діяльність з різними напрямами природокористування, та є основним елементом стратегії збалансованого розвитку. До складу екомережі входять землі різних категорій, а саме: природно-заповідного фонду, водно–болотні угіддя, водоохоронні зони річок та озер; землі лісового фонду; полезахисні лісові смуги; землі оздоровчого і рекреаційного призначення з їх природними ресурсами, території, в з природними об'єктами, що мають особливу природну цінність; ділянки, раритетного біорізноманіття частково землі сільськогосподарського призначення (пасовища, луки, сіножаті); та радіоактивно забруднені землі як природні регіони з окремим статусом.
3. Для охорони, збереження і відтворення рідкісних та зникаючих видів рослин, тварин, ландшафтів, цінних природних комплексів, які мають значну

97 наукову, історичну, екологічну та естетичну цінність, в Чернігівській області сформована мережа природно-заповідного фонду. яка налічує 654 об’єкти 8 категорій. Існуюча система природно-заповідних територій області виступає своєрідних екологічним каркасом розроблено регіональної екологічної мережі і потребує подальшої розбудови переважно шляхом створення полі функціональних об’єктів та заповідання територій, площею більше 500 га.
4. Основною метою розбудови регіонально екологічної мережі
Чернігівської області є збільшення в області земель з природними ландшафтами до рівня близького до притаманного їм природного стану, та формування територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, забезпечення збереження природних екосистем, ландшафтів
і біорізноманіття.
5. Принцип побудови регіональної екологічної мережі Чернігівської області базується відповідно до загальноприйнятих концепцій і програм формування екологічної мережі в Україні. Слід констатувати, що вся територія області входить до складу Центрального Поліського природного регіону, а також по її території проходять (перетинаючись) два природні коридори загальнодержавного значення: широтний – Поліський і меридіональний – Дніпровський.
6. В складі розробленої регіональної екомережі Чернігівської області та відповідної її схеми виокремлюються і відповідним чином виділяються такі основні елементи як: 19 ключових територій (з них 6 – національного значення, 10 – регіонального, 3 – локального значення) і 29 сполучних територій (з них 3 – національного значення, 19 – регіонального, 7 – локального значення)).

98 7. Ключові території регіональної екомережі Чернігівської області виступають як території важливого біологічного значення, є інтегрованими в об'єднану екосистемо–ландшафтну структуру .та осередками збереження різноманіття на його різних рівнях (від видового, екосистемного і до ландшафтного), та середовищ існування біоти. До ключових територій національного значення належать найбільш збережені центри гено–,біо–, цено та ландшафтного різноманіття північного сходу України, а саме:
Дніпровська (53 000 га, 20 об’єктів ПЗФ) , Верхньо–Деснянська (6 800 га, частина Деснянського біосферного резервату, 1 об’єкт ПЗФ), Мезинська
(31035,2 га, 9 об’єктів ПЗФ), Ічнянська (9665,8, 8 об’єктів ПЗФ),
Межирічинська (102472,95га 14 об’єктів ПЗФ), Сновська (48 000 га, 24 об’єкти ПЗФ).
8. Сполучні території регіональної екомережі Чернігівської області виступають як природні каркасні екологічні коридори, які зв'язують між собою ключові території і включають існуюче біорізноманіття різного ступеню природності і збереженості, та середовища його існування, та частково території ренатуралізації. Вони сприяють підтриманню процесів репродукції, обміну генетичним матеріалом, розповсюдженню, міграції та поширенню видів на сусідні території, а також можуть виступати окремими територіями з густою мережею збережених природних ареалів. До сполучних територій національного значення регіональної екомережі належать території долинного характеру і заплав найбільших річок, зокрема Дніпровська (55 км довжиною), Деснянська (310 км) і Дніпровсько–Сновсько–Сіверська (200 км).
9. Інтеграція історико–культурних пам’яток в регіональну екомережу
Чернігівської області значно збагатить її функціональне значення і дозволить органічно хоча б частково вирішити проблему збереження об’єктів
історичної спадщини у форматі існуючих об’єктів природно-заповідного

99 фонду (дендропарків і парків–пам’яток садово–паркового мистецтва) і включення нових. Щ о не мають природоохоронного статусу, але вирізнаються відповідною цінністю.
10. Розбудова регіональної екомережі Чернігівській області передбачає систему таких заходів: створення нових об'єктів природно–заповідного фонду; збільшення площі земель, наданих у користування установам природно–заповідного фонду; збереження природних ландшафтів на ділянках, що мають історико–культурну та рекреаційну цінність; проведення заходів щодо водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів; особливого режиму використання земель на ділянках витоків річок; формування системи транскордонних природоохоронних територій, збільшення площ захисних лісових насаджень, створення полезахисних лісових смуг та залуження земель; консервація деградованих і забруднених земель з наступним їх частковим залісненням; збільшення площі лісів, типових для даного регіону.

100
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Андриенко Т.Л., Блюм О.Б., Вассер С.П. [и др.] Природа Украинской
ССР . Растительный мир / Т.Л. Андриенко, О.Б. Блюм, С.П. Вассер и др. –
Киев: Наук. думка, – 1985. – 208 с.
2.
Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского
Полесья в аспекте охраны. / Т.Л. Андриенко, Ю.Р. Шеляг – Сосонко – К.:
Наук. думка, – 1983. – 216 с.
3.
Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клестов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я.
Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. / Т.Л. Андрієнко, В.А. Онищенко, М.Л. Клестов, О.І. Прядко,
Р.Я. Арап – К.: 2001. – С 6-14, 48-55.
4.
Дадашева Т.Г., Карпенко Ю.О. Програма формування екомережі в
Чернігівській області: загальні засади її побудови та роль в охороні біорізноманіття. // Природничі науки на межі століть (До 70-річчя природничо–географічного факультету НДПУ). – Мат-ли наук, практ. конф.
5.
Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування України та суміжних територій / Я.П. Дідух, Ю.Р. Шеляг–Сосонко // Укр. ботан. журн.,
– 2003. – Вип. 60 – №1. – С. 6 - 17.
6.
Загороднюк И.В., Хоменко В. Фауна України у "Червоній книзі
Української PCP" (1980). Біогеографічний аналіз // Ойкумена. – 1995. – N 1–
2. – С. 95–99.
7.
Закон України "Про природно-заповідний фонд України" – м. Київ, –16 червня 1992.
8.
ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища";
9.
ЗУ "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки";
10.
ЗУ "Про тваринний світ";
11.
ЗУ "Про рослинний світ";
12. Карпенко Ю.А. Роль экологической сети Черниговской области в формировании системы межгосударственных природоохранных территорий.
// Еврорегион «Днепр»: создание и развитие, проблемы и перспективы. –
Гомель: 2003, – С. 193–195.
13. Карпенко Ю.О. [кол. авт.] Зелені скарби Чернігівщини. [Під заг. ред.
Ю.О. Карпенка] – Чернігів, – 2004. – 84 с.
14. Карпенко Ю.О. Екомережа межиріччя Десна–Сейм в систем екомережі

101
Чернігівського і Новгород–Сіверського Полісся. – //Регіональні екологічні мережі України та роль громадськості в їх впровадженні. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2004, – С.23-29.
15. Карпенко Ю.О. Заплава р. Десни як сполучна територія структурних елементів пропонованої екомережі Чернігівської області. //Мат-ли І
Всеукр.з’їзду екологів України. – Вінниця, 2006. – С.46–50.
16. Карпенко Ю.О. Природно-заповідний фонд Чернігівської області [Під ред. Ю.О. Карпенка] – Чернігів, – 2002. – 240 с.
17. Карпенко Ю.О. Раритетний ценофонд Чернігівського Полісся та його охорона на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного рівня / Ю.О. Карпенко // Збірн. наук. праць Полтав. держ. педагог. універ.
імені В.Г. Короленка. Вип. 4 (37). – Полтава: ПДПУ, – 2004. – С. 157 – 165.
18. Карпенко Ю.О., Горностай В.І., Марисова І.В. [та ін.] Дивосвіт природи
Чернігівщини. Кн. І. Зелений аксомит лісів нав. пос. для вчителя /
Ю.О. Карпенко, В.І. Горностай, І.В. Марисова та ін. – Чернігів, – 2001. –
С. 3 – 13.
19. Карпенко Ю.О., Горностай В.І., Потоцька С.О. [та ін.] Вищі спорові судинні рослини флори Чернігівщини. / В.І. Горностай, С.О. Потоцька. //
Представленість вищих спорових судинних рослин в гербарних фондах
ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка. – Чернігів, – 2005. – С. 60 – 70.
20. Карпенко Ю.О., Горностай В.І., Потоцька С.О. [та ін.] Голонасінні
Чернігівщини (біологія, екологія, хорологія, фітосозологія та інтродукція) /
Ю.О. Карпенко, В.І. Горностай, С.О. Потоцька та ін. – Чернігів, – 2006. –
С. 80 – 86.
21. Карпенко Ю.О.Поліський екокоридор на Чернігівщині. – Жива України.
– № 6. 2006. – С.8 –9.
22. Лукаш О.В. Природно–заповідні території Чернігівського Полісся – перспективні складові коридору міжнародного значення екомережі
Українського Полісся, їх фітоценотична характеристика. – //Регіональні екологічні мережі України та роль громадськості в їх впровадженні. – К.:
Центр екологічної освіти та інформації, 2004. – С.85-92.
23. Лукаш О.В., Карпенко Ю.О. Флористичні та геоботанічні дослідження на Чернігівщині: історія і сучасність. – //Актуальні проблеми ботаніки та екології. – К.:2000. – С. 4–6.
24. Мовчан Я.І. Екомережа України: обґрунтування структури та шляхів утілення // Конвенція про біорізноманіття: громадська обізнаність і участь.

102
К.: Стилос, 1997. – 150 с.
25. Мулярчук С.О. Ліси Чернігівщини. І. Соснові та широколистяні хвойні ліси. / С.О.Мулярчук // Укр. ботан. журнал., – 1968. – Вип. 25, №1. – С. 47 –
54.
26. Національний атлас України : атлас / [наук. ред. Руденко Л. Г.] ;
Інститут географії НАН України [та ін.]. – / [наук. ред. Руденко Л. Г.]. – К.:
ДНВП "Картографія", 2007. – 440 с.
27. Панченко С.М., Кузьменко Ю.В., Андрієнко Т.Л., Гаврись Г.Г.,
Кругліков С.А. Екологічна мережа Новгород–Сіверського Полісся. –
//Регіональні екологічні мережі України та роль громадськості в їх впровадженні. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2004. – С.57–68.
28. Потоцька С.О. Підходи до оптимізації природно–заповідної мережі міста Чернігова з врахуванням системи охорони дендрофлори. "Медобори". /
С.О. Потоцька: мат–ли міжнар. наук.–практ. конф. [Присвяченої 20-річчю природного заповідника "Медобори"]. - Тернопіль, – 2010. – С. 837 – 841.
29. Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі
[Наук. ред. д.б.н. Андрієнко Т.Л.]. – К., – 1997. – 62 с.
30. Розбудова екомережі України. /Під ред. Ю.Р.Шеляга–Сосонка. – К.:
Програма розвитку ООН. Проект "Екомережі". 1999. – 127 с.
31. Романенко В.Д. Гидроэкологические проблемы и их приоритетное решение //Гидробиол.журн. – 1994. – 30, №1, – С.3–9.
32. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона. [Під заг. ред.
Т.Л. Андрієнко]. – Київ: Фітосоціоцентр, – 2006. – 316 с.
33. Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації) / За ред. Ю.Р.Шеляга–Сосонко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2004. 71 с..
34. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха – К:
Глобалколсантинг, – 2009. – 900 с.
35. Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. – К.:
Глобалконсалтинг, 2009. – 600 с.
36. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества
[Под общ. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко] – Киев: Наук, думка, – 1987. – 216 с.
37. Шеляг–Сосонко Ю.Р., Гродзинський М.Д., Романенко В.Д. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины. – Киев: Фитосоциоцентр,
2004. – 144 с.