Густинська(1 об'єкт)
ПЗФ Прилульцький р-н
місцевого значення:
1. гідрологічний заказник місцевого значення "Густинський".
857 га
57
Продовження таблиці 5.1.1.
1 2
3 6
Вороб'ївська (4 об'єкти)
ПЗФ Новгород-Сіверського р-ну
місцевого значення:
1. ботанічний заказник "Косий клин";
2. гідрологічний заказник "Купели";
3. гідрологічний заказник "Гало";
4. лісовий заказник "Гремяцький".
5 300 га
7
Кобижчанська (15 об'єктів)
ПЗФ Бобровицького району (14 об'єктів)
місцевого значення:
1. ботанічний заказник "Кобижчанська дача";
2. ботанічний заказник "Коляжинська дача";
3. гідрологічний заказник "Бурчак";
4. гідрологічний заказник "Турчиновий";
5. заповідне урочище "Миничін Ріг";
6. гідрологічний заказник "Грабівський";
7. гідрологічний заказник "Козарський";
8. ландшафтний заказник "Кобижчанська дача–2";
9. ботанічний заказник "Лиса гора";
10. гідрологічний заказник "Омський";
11. гідрологічний заказник "Черепаха";
12. гідрологічний заказник "Білий";
13. ботанічний заказник "Кобижчанська дача–1";
14. гідрологічний заказник "Великий".
ПЗФ Носівського району (1 об'єкт)
місцевого значення:
1. ботанічний заказник "Козарська дача".
14 800 га
8
Кістерська (2 об'єкти)
ПЗФ Корюківського району
місцевого значення:
1. гідрологічний заказник "Жукляно–Кістерська дача";
2. заповідне урочище "Кістерська дача".
8 950 га
9
Фаївська (4 об'єкти)
ПЗФ Новгород-Сіверського р-ну (4 об'єкти)
місцевого значення:
1. парк пам'ятка садово–паркового мистецтва "Красний хутір";
2. ботанічний заказник "Краснохутірська дача";
3. ландшафтний заказник "Краснохутірський";
4. ботанічний заказник місцевого значення "Поруб".
8 500 га
58
Продовження таблиці 5.1.1.
1 2
3 10
Вольницька (2 об'єкти)
ПЗФ Коропського району
загальнодержавного значення:
1. ботанічний заказник "Вольниця".
місцевого значення:
2. ландшафтний заказник урочище ''Чаща''.
3 700 га
Ключові території локального значення
До складу ключових територій локального значення входять об’єкти
ПЗФ – площею більше 500 га, водно–болотні угіддя та окремі лісові масиви та інші збережені території, що мають важливе місцеве природоохоронне і стабілізуюче значення.
До таких територій належать: Лозовська, Сосинька, Туркенівська . Їх площі та склад об’єктів ПЗФ адміністративних районів наведено в таблиці
5.1.2.
Таблиця 5.1.2.
Площі та склад об’єктів ПЗФ адміністративних районів ключових
територій локалного значення екомережі Чернгівської області
№
Назва об’єкту
Площа
1
Лозовська (5 об'єктів)
ПЗФ Сосницького району
місцевого значення:
1. лісовий заказник "Лісопарк";
2. ботанічний заказник "Гладомирівка";
3. ботанічний заказник "Урочище ''Кути'';
4. гідрологічний заказник "Довженківський";
5. гідрологічний заказник "Масалаївський".
4 100 га
59
Продовження таблиці 5.1.2.
1 2
3 2
Сосинська (5 об'єктів)
ПЗФ Козелецького району (2 об'єкти)
загальнодержавного значення:
1. гідрологічний заказник "Сосинський";
2. заповідне урочище "Паньківський ліс".
ПЗФ Чернігівського району (3 об'єкти)
загальнодержавного значення:
1. гідрологічний заказник "Сосинський";
місцевого значення:
2. гідрологічний заказник "Ліпське";
3.
гідрологічний заказник "Гатка–Земське".
2 400 га
3
Туркенівська (1 об'єкт)
ПЗФ Ічнянського району
місцевого значення:
1.
ландшафтний заказник "Туркенівка".
550 га
Таким чином, ключові території регіональної екомережі Чернігівської області виступають, як території важливого біологічного значення, є
інтегрованими в об'єднану екосистемо–ландшафтну структуру та є осередками збереження біорізноманіття на його різних рівнях (від видового, екосистемного і до ландшафтного), та середовищ існування біоти.
До ключових територій національного значення належать найбільш збережені центри гено– ,біо– , цено– та ландшафтного різноманіття північного сходу України, а саме: Дніпровська (53 тис. га, 20 об’єктів ПЗФ) ,
Верхньо–Деснянська (6,800 га, частина Деснянського біосферного резервату,
1 об’єкт ПЗФ), Мезинська (31035,2 га, 9 об’єктів ПЗФ), Ічнянська (9665,8 га;
8 об’єктів ПЗФ), Межирічинська (102472,95 га; 14 об’єктів ПЗФ), Сновська
(48 тис. га; 24 об’єкти ПЗФ).
60
5.2. Сполучні території
Сполучні території (екологічні коридори) – це просторові структури, які зв'язують між собою ключові території і включають існуюче біорізноманіття різного ступеню природності і збереженості, та середовища його існування, та частково території ренатуралізації.
Вони забезпечують підтримання процесів репродукції, обміну генетичним матеріалом, розповсюдженню, міграції та поширенню видів на сусідні території. Також, вони можуть виступати окремими територіями з густою мережею збережених природних ареалів.
Важливим є те, що вони повинні включати найбільшу кількість природних об’єктів, проходити на основі природних границь і були достатньо широкими для створення відповідних умов для різноманіття.
Сполучні території є суцільними та носити неперервний характер. А тому, чим вужчою є сполучна територія, тим гірше вона виконує свої функції, і чим вона є ширшою, тим є оптимальнішим її призначення.
Сполучні території регіональної екомережі Чернігівської області виступають, як шляхи міграції, колонізації і обміну генетичним матеріалом на різні відстані. їх структурування, розміри та форма можуть бути різними
(від лінійної до видовженої, від прямої до звивистої).
29 сполучних територій регіональної екомережі Чернігівської області
(рис. 5.2.1., таблиця 5.2.1.) нами розподілено на три категорії:
3 сполучних територій національного значення;
19 сполучних територій регіонального значення;
7 сполучних територій місцевого (локального) значення.
До сполучних територій національного значення регіональної екомережі Чернігівської області належать території долинного характеру і заплав найбільших річок, зокрема Дніпровська (55 км довжиною),
Деснянська (310 км) і Дніпровсько–Сновсько–Сіверська (200 км).
61
Рис. 5.2.1. Схема розміщення сполучних території регіональної
екомережі Чернігівської області
(Відповідні пояснення і назви ключових територій наведені на узагальненій
інтегративній карті рис. 4.2.1. та відповідній таблиці 4.2.1.)
62
Таблиця 5.2.1.
Довжина сполучних територій в РСЕМ Чернігвської області
№
Назва сполучної території
Довжина, км
1 2
3 1
Дніпровська
55 км
2
Деснянська
310 км
3
Дніпровсько–Сновсько–Сіверська
200 км
4
Остерсько–Удайська
112 км
5
Шаболтасівська
66 км
6
Удайська
60 км
7
Сеймська
36 км
8
Нижньо–Сновська
27 км
9
Верхньо–Сновська
21 км
10 Убідська
43 км
11 Ревнська
26 км
12 Замглайська
35 км
13 Смолянсько–Вересоцька
58 км
14 Смолянська
25 км
15 Смолянсько–Доцька
48 км
16 Північно–Сіверська
37 км
17 Менсько–Брецька
58 км
18 Лисогірська
50 км
19 Носівсько–Супійська
53 км
20 Переходівська
21 км
21 Остерсько–Роменська
54 км
22 Бистрицько–Басанська
41 км
23 Борзенська
53 км
24 Слотська
46 км
25 Смошська
27 км
26 Галківська
44 км
27 В'юницька
27 км
28 Сокиринська
9 км
29 Білоуська
47 км
Сполучні території національного значення
1. Дніпровська сполучна територія (73127,0 тис. га) розглядається як субмеридіональний орографічно чітко виражений водно–болотно–лучно–
лісовий екокоридор на межі Чернігівського Полісся з Прип'ятським Поліссям
63 республіки Білорусі та з Київським Поліссям. Долина Дніпра в усіх своїх ландшафтних складових є значною транзитною сполучною територією, що проходить
із зони мішаних лісів
Росії та
Білорусі через широколистянолісову, лісостепову, степову зони України.
Ця територія охоплює долину Дніпра, яка являє територію з заплавними озерами, мальовничими ландшафтами, що має достатньо збережені лісові масиви, найціннішими з яких є на терасі Дніпра. Ця сполучна територія є частиною екомережі транскордонної ділянки басейну Дніпра.
На придніпровській частині рослинний світ представлений комплексом заплавної рослинності (лучної, болотної, водної), ділянок лісів на боровій дніпровській терасі, окремими ділянками листяних лісів.
2. Деснянська сполучна територія (278781,0 тис. га) об’єднує північний схід області з південним заходом, проходячи долиною р. Десни.
Вона характеризується великою різноманітністю заплавних та долинних комплексів середньої течії Десни, але має фрагментований характер рослинного покриву та частково антропогенно перетворені ландшафти.
В цілому (в межах України та Росії) Деснянську сполучну територію можна розглядати як частину екокоридору національного значення, навіть
Пан–Європейського, за умов її кількох складових – екокоридорів регіонального рівня, які будуть розміщуватися відповідно в Чернігівській,
Сумській областях України та Брянській та інших областях Російської
Федерації.
На цій території є велика кількість існуючих територій ПЗФ – це переважно гідрологічні, ландшафтні та ботанічні заказники, в основному місцевого рівня.
Водоохоронна смуга р. Десни, маючи відповідні обмеження та лімітування, відіграє також досить позитивну роль у підтримання в
існуючому стані та відновленні частини території.
Деснянська сполучна територія може розглядатися як транзитна
64 територія з подальшим переходом в Дніпровську сполучну територію.
Гідроекологічне значення цієї сполучної території полягає в тому, що
Десна є незарегульованою і найбільшою лівою притокою Дніпра (довжина –
1126 км, площа басейну – біля 89 тис. км
2
). На більшій частині своєї течії вона має широку заплаву та долину, ширина її русла складає близня 100 м, а нижче Чернігова – майже до 150 м.
Слід відзначити характерну для Десни рису як високий рівень весняної повені, яка сприяє щорічному затопленню майже всієї заплави річки, а це сприяє формуванню значного біорізноманіття на цій території. Так, для
Десни слід відзначити наявність 400 таксонів водоростей (переважно зелених), більше 100 видів зоопланктону, більше 400 видів зообентосу, більше 30 видів риб.
В басейні Десни знаходиться майже 300 заплавних озер загальною площею більше 10 тис. га, які також відіграють значну роль у збереженні біорізноманіття гідробіонтів, водоплавних птахів, ссавців та гідрофільних фітокомплексів.
Також, слід відзначити, що характерними рисами цієї сполучної території є наявність натуральних ландшафтів місць знаходжень популяцій окремих раритетних видів флори і фауни, територій для ренатуралізації, а це в цілому може забезпечити майже суцільний заплавний (широколистяний), лучний та заплавний (річково–долинний) деснянський коридор майже по всій території Чернігівської області від її північних до західних регіонів.
Так, у ботанічних заказниках загальнодержавного значення "Путивський" (150 га, Новгород–Сіверський р–н) та "Оболонський" (400 га,
Коропський р–н) охороною охоплені заплавні ділянки справжніх лук; на території загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Каморетський" (515 га, Менський р–н) охороняться найбільші ділянки заплавних деснянських дібров з представниками болотного, навколоводного та водного фауністичних комплексів.
Гідроекологічне значення цієї сполучної території полягає в тому, що
65
Десна є незарегульованою і найбільшою лівою притокою р. Дніпра (довжина
її на території Чернігівської області – 505 км). На більшій частині своєї течії вона має широку заплаву та долину, ширина її русла складає близько 100 м, а нижче Чернігова – місцями до 150 м. В басейні Десни знаходиться майже 300 заплавних озер загальною площею більше 10 тис. га, які відіграють певну роль у збереженні гідробіорізноманіття та функціонуванні гідрофільних фітокомплексів.
3. Дніпровсько–Сновсько–Сіверська сполучна територія (225160,0 тис. га) охоплює північну частину області (Ріпкинський, Городнянський,
Щорський, Корюківський, Семенівський, Новгород–Сіверський р–ни). В її складі досить збережені поліські ділянки соснових лісів (І–ІІ групи) на борових терасах річок Дніпра, Снову, Десни, місцями дубово–соснових, дубових, менше ділянки з участю Tilia, Acer.
Значна заболоченість даної території є репрезентативної щодо
Лівобережного Полісся і цілому, і характеризується переважанням евтрофних трав’яних і осокових боліт, місцями є окремі ділянки мезотрофних і оліготрофних боліт з ядром північних бореальних видів.
До складу цієї сполучної території входять окремі площі запроектованих "Сновського природного заповідника", "Дніпровського", "Мезинського" національних природних парків, ряд заказників загальнодержавного і місцевого значення, заповідних урочищ і пам'яток природи (більше 30 об’єктів загальною площею 4 тис. га).
Вона також, відіграє ключову роль у підтримці життєдіяльності міграційних потоків птахів в міграційних шляхах "Схід–Захід", "Північний схід – Південний захід".
Дніпровсько–Сновсько–Сіверська сполучна територія має вихід на
Дніпровсько–Сожське природне ядро (яке має транскордонний характер і розміщується на місце злиття р. Дніпра і р. Сожу). Воно характеризується значним флористичним різноманіттям і збереженістю заплавних ландшафтів.
66
Ця сполучна територія характеризується значним збереженням мальовничої, ландшафтної різноманітної присновської та придеснянської природи.
До сполучних територій регіонального значення Чернігівської екомережі (таблиця 5.2.2.) належать території переважно долинного характеру і заплав найбільших річок, зокрема Дніпровська (55 км довжиною), Деснянська (310 км) і Дніпровсько–Сновсько–Сіверська (200 км).
Таблиця 5.2.2.
Сполучні території регіонального значення
Регіональні
№
Назва сполучної території
Позначення на картосхемі
Статус
1 2
3 4
1 Остерсько–Удайська
1.4 регіональна
2 Шаболтасівська
1.5 регіональна
3 Удайська
1.6 регіональна
4 Сеймська
1.7 регіональна
5 Нижньо–Сновська
1.8 регіональна
6 Верхньо–Сновська
1.9 регіональна
7 Убідська
1.10 регіональна
8 Ревнська
1.11 регіональна
9 Замглайська
1.12 регіональна
10 Смолянсько–Вересоцька
1.13 регіональна
11 Смолянська
1.14 регіональна
12 Смолянсько–Доцька
1.15 регіональна
13 Північно–Сіверська
1.16 регіональна
14 Менсько–Брецька
1.17 регіональна
15 Лисогірська
1.18 регіональна
16 Носівсько–Супійська
1.19 регіональна
17 Переходівська
1.20 регіональна
18 Остерсько–Роменська
1.21 регіональна
Сновсько–Удайська сполучна територія (257693,0 тис. га) є об’єднуючою ланкою ключових територій, з півночі (запроектований "Сновський" природний заповідник) до півдня області ("Ічнянський" національний природний парк та долина р. Удай). Вона проходить по долині
67 р. Снов, певний відрізок заплави, частково долини р. Десни та ряду її приток в центральній частині області, долину р. Удай.
Тут представлені досить різноманітні природні комплекси і ландшафти
(які презентують Чернігівську область в меридіанному варіанті). Ця територія також пересікає З сполучні території (Дніпровсько–Сновсько–
Сіверську, Деснянську, Остерсько–Ічнянсько–Роменську), що формує об’єднуючу і цілісну систему .
Сновсько–Удайська сполучна територія є субмеридіональним водно–
болотно–лучно–лісовим екокоридором, якій пов’язує поліську та лісостепову частини Чернігівської області, з подальшим переходом на територію Росії і
Білорусі в північному напрямку та Полтавської області в південному напрямку.
На цій території знаходиться значна кількість гідрологічних, ботанічних заказників, пам’яток природи, переважно місцевого статусу, серед яких ряд об’єктів значної площі, які мають стабілізуючу та регулюючу роль.
Остерсько–Удайська сполучна територія (84218,0 тис. га) являє собою поєднання трьох субтериторій, які займають центральну, частково південно–
східну частину області: заплаву р. Остер, частково територію "Ічнянського" національного парку та заплаву р. Ромен. Вона є з’єднуючою центральні, найбільш господарсько освоєні регіони області, і характеризується певною фрагментарністю, мозаїчністю, і тільки частковою збереженістю переважно лісових, заплавних, місцями болотних та прибережно–водних територій (як територій вторинного заболочування).
Цінність цієї території полягає в тому, що вона проходить майже по границі між поліською частиною області та лісостеповою, і виступає своєрідним екотоном для видів, які характерні для цих природних регіонів.
Вона може виступати, як модельна територія, на якій можливо створення локальних ключових територій та територій відновлення ландшафтів.
На цій території знаходиться певна кількість гідрологічних, ботанічних
68 заказників, пам'яток природи, переважно місцевого статусу, але серед них є території екологічні стійкі (території площею більше 100 га). Серед них ряд об’єктів значної площі, які мають стабілізуючу та регулюючу роль в регіоні є території ПЗФ площею більше 500 га, зокрема: "Кобижчанська дача" (1184 га), "Кобижчанська дача–2" (610 га), Дорогинський гідрологічний заказник загальнодержавного значення (1880 га), "Туркенівка" (550 га), "Українсько–
березовицький" (560 га).
Ця сполучна територія буде виконувати значну роль у відновленні трансформованих меліоративними роботами територій, підтриманні гідрологічного і природного ландшафтів центральної частини області, яка є досить трансформованою та освоєною.
Також доцільним є на цій території створення ділянок ренатуралізації ландшафтів, особливо в порушених і трансформованих місцевостях проводити заліснення, залуження та відтворення вторинних ландшафтів.
Крім того територія є з’єднуючою Дніпровські ключові та сполучні території та південні території, з переходом на територію Сумської області.
1 2 3 4 5 6 7 8