ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ
МЕРЕЖІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇЇ РОЛЬ В ОХОРОНІ
БІОРІЗНОМАНІГТЯ
Нормативно–правовою основою побудови регіональної екомережі
Чернігівської області є Закони України [7-11]., зокрема:
"Про охорону навколишнього природного середовища";
"Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки";
"Про природно–заповідний фонд України";
"Про тваринний світ";
"Про рослинний світ";
"Земельний, Лісовий та Водний кодекси".
Основною метою розбудови екомережі є збільшення в Чернігівській області земель з природними ландшафтами до рівня близького до притаманного їм природного стану, та формування територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, різноманіття флори і фауни.
При цьому екомережа Чернігівської області має відповідати вимогам щодо її функціонування в національній та Всеєвропейській екологічних мережах, виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття. Також, розбудова екомережі має сприяти збалансованому та невиснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності.
Для реалізації підходів до розбудови екомережі передбачається збільшення площ екологічної мережі в цілому через здійснення таких заходів як: створення об’єктів природно–заповідного фонду на територіях, що відповідають умовам забезпечення охорони природних комплексів;
30 збільшення площ земель, наданих у користування установам природно–
заповідного фонду, з; проведення заходів щодо створення та впорядкування: водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об'єктів; запровадження особливого режиму використання земель на ділянках витоку річок; формування транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення; збільшення площ захисних лісових насаджень та створення нових полезахисних лісових смуг, додаткове залуження земель; консервація деградованих і забруднених земель, з наступним їх частковим залісненням; збереження природних ландшафтів на землях технокомплексів, екологічно доцільне збільшення площі лісів.
Принцип побудови екомережі Чернігівської області базується відповідно до концепції Всеєвропейської екологічної мережі та Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–
2015 роки в цілому.
Вся територія Чернігівської області входить до Центрального
Поліського природного регіону, по якій проходять, перетинаючись два природні коридори загальнодержавного значення: широтний – Поліський і меридіональний – Дніпровський.
Для формування єдиної просторової екологічної мережі Чернігівської області, крім загальнодержавних, визначені природні регіони і коридори місцевого (регіонального і локального) значення, до складу яких ввійшли, в основному території з відносно збереженими комплексами заплав та частково борових терас Десни, Сейму, Снову, Остру.
З метою наукового забезпечення виконання заходів з формування національної екологічної мережі система розбудови регіональної екомережі передбачала проведення наукових досліджень, спрямованих на розроблення рекомендацій і методів щодо збереження та відтворення біо– та ландшафтного різноманіття, в тому числі проведення оцінки сучасного стану природних ландшафтів, обґрунтування найбільш ефективних заходів, що забезпечать збалансоване використання
їх природних ресурсів,
31
інвентаризацію природних комплексів та їх компонентів, організацію ведення кадастрів природних ресурсів та моніторингу довкілля у межах національної екомережі, створення відповідних баз даних і систем.
Реалізація засад розбудови регіональної екомережі Черніговської області розрахована на кілька етапів.
На першому з них передбачається забезпечити збільшення площі окремих елементів національної екологічної мережі, застосування економічних важелів сприяння їх формуванню на землях усіх форм власності, здійснення комплексу необхідних наукових досліджень та організаційних заходів.
На наступних етапах планується довести площу екологічної мережі до рівня, необхідного для збереження притаманних області природних ландшафтів та комплексів, введення в дію сталої системи природоохоронних заходів збереження ландшафтного і біологічного різноманіття.
Розбудова регіональної екомережі Чернігівській області передбачає систему таких заходів:
створення нових об'єктів природно–заповідного фонду на територіях, що відповідають умовам забезпечення охорони біоти, ценозів та екосистем;
збільшення площі земель, наданих у користування установам природно–заповідного фонду;
збереження природних ландшафтів на ділянках, що мають історико–
культурну та рекреаційну цінність;
проведення заходів щодо створення та впорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів, берегових смуг водних шляхів і зон санітарної охорони;
запровадження особливого режиму використання земель на ділянках витоку річок;
формування системи транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення,
збільшення площ захисних лісових насаджень, створення полезахисних
32 лісових смуг та залуження земель;
консервація деградованих і забруднених земель з наступним їх частковим залісненням;
збільшення площі лісів, типових для даного регіону.
Формування екомережі Чернігівської області забезпечить збереження і відтворення біологічного, ценотичного і ландшафтного різноманіття та сприятиме:
підтриманню складових екологічної рівноваги на території
Чернігівської області;
створення умов для життя і розвитку людини у екологічно збалансованому природному середовищі,
запобіганню безповоротній втраті частини гено–, ценофонду, екосистем і ландшафтів Чернігівської області як найбільшого регіону частини півночі України;
забезпеченню збалансованого і невиснажливого природокористування;
розвитку ресурсної і рекреаційної бази для екологічного і зеленого туризму, відпочинку та оздоровлення населення;
ренатуралізації земельних угідь, що вилучаються
із сільськогосподарського використання, шляхом їх заліснення та залуження;
посиленню узгодженості діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських екологічних організацій у вирішенні актуальних проблем екологічної безпеки Чернігівської області.
Таким чином, реалізація загальних засад розбудови регіональної екомережі Чернігівської області забезпечить збереження і відтворення ландшафтного різноманіття, а також сприятиме:
дотриманню екологічної рівноваги на території області;
створення природних умов для життя і розвитку людини у екологічно збалансованому природному середовищі;
33
запобіганню втраті частини гено–, цено– та екофонду області;
забезпеченню збалансованого та невиснажливого природокористування;
розвитку ресурсної бази для туризму і рекреації,
ренатуралізації земельних угідь, що вилучаються
із сільськогосподарського використання;
посиленню узгодженості діяльності різних структур у розв’язанні проблем екологічного багополуччя і збалансованого розвитку території
Чернігівської області.
Розбудова екомережі (в межах існуючої нормативно-правової бази) в системі цілісних функціональних комплексів є інтегральною організації збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, поєднує в собі попередні системи охорони природи, пов'язує природоохоронну діяльність з різними напрямами природокористування, та є основним елементом стратегії збалансованого розвитку. До складу екомережі входять землі різних категорій, а саме: природно-заповідного фонду, водно–болотні угіддя, водоохоронні зони річок та озер; землі лісового фонду; полезахисні лісові смуги; землі оздоровчого і рекреаційного призначення з їх природними ресурсами, території, в з природними об'єктами, що мають особливу природну цінність; ділянки, раритетного біорізноманіття частково землі сільськогосподарського призначення (пасовища, луки, сіножаті); та радіоактивно забруднені землі як природні регіони з окремим статусом.
Для охорони, збереження і відтворення рідкісних та зникаючих видів рослин, тварин, ландшафтів, цінних природних комплексів, які мають значну наукову, історичну, екологічну та естетичну цінність, в Чернігівській області сформована мережа природно-заповідного фонду. яка налічує 654 об’єкти 8 категорій. Існуюча система природно-заповідних територій області виступає своєрідних екологічним каркасом розроблено регіональної екологічної мережі і потребує подальшої розбудови переважно шляхом створення полі функціональних об’єктів та заповідання територій, площею більше 500 га.
34
РОЗДІЛ 4.
ПІДХОДИ ДО ПРОСТОРОВОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ
ОРГАНІЗАЦІї ЕКОМЕРЕЖІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Розбудова екологічної мережі Чернігівської області здійснються в контексті вимог та на виконання Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–
2015 роки" та Закону України "Про екологічну мережу України" та ряду концептуальних і методичних підходів [3- 5, 33, 37].
Важливе значення у її реалізації має створення на основі територій з природним станом ландшафтів та інших природних комплексів, які підлягають особливій охороні, єдиної системи, яка сприятиме зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.
Формування екомережі Чернігівської області передбачає зміни в структурі земельного фонду області шляхом віднесення (на підставі обґрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття.
Складовими основних елементів екологічної мережі Чернігівської області виступають (рис. 4.1., 4.2.):
існуючі об’єкти природно–заповідного фонду;
водні об'єкти,
водно–болотні угіддя,
водоохоронні зони,
прибережні захисні смуги;
ліси першої групи;
ліси другої групи;
рекреаційні території;
35
Рис. 4.1. Кількість природно–заповідних об’єктів
за районами Чернігівської області
36
Рис. 4.2. Відсоток заповідності по адміністративним районам
Чернігівської області
37
інші природні території (сіножаті, луки, пасовища);
земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;
земельні ділянки, які є місцем існування видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України та видів регіональної охорони;
радіоактивно забруднені землі як природні регіони з окремим статусом.
В складі розробленої регіональної екомережі Чернігівської області та відповідної її схеми виділяються такі основні елементи як: 19 ключових територій (з них 6 – національного значення, 10 – регіонального, 3 – значення, 19 – регіонального, 7 – локального значення)) (рис. 4.3).
Ключеві та сполучні території регіональної екомережі Чернігівської області виділені на основі прийнятих критеріїв вибору (за матеріалами "Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації" /за ред.
Ю.Р. Шеляга–Сосонка – К., 2004. с. 51, 53.) [33].
На розробленій нами схемі "Регіональної екомережі Чернігівської області" наведені структурні елементи екомережі, їх позначення, власні назви, які наведені в таблицях 4.1. і 4.2., зроблено відповідні позначення на картографічному матеріалі та опис всіх її елементів.
Виходячи з ландшафтних особливостей Чернігівської області та відповідного розподілу її фізико–географічних областей (Чернігівське і
Новгород–Сіверське Полісся, Північнопридніпровська терасова низинна область та Північнополтавська височинна область) слід відзначити, що існує пряма залежність та зв’язок елементів екомережі зі збереженістю ландшафтів області (рис. 4.4., 4.5.).
38
Рис. 4.3. Регіональна схема екомережі Чернігівської області
Умовні позначення: до рис. регіональна схема екомережі Чернігівської області наведено у таблиці 4.1. і 4.2.
39
Таблиція 4.1.
ПЕРЕЛІК
ключових територій регіональної екомережі Чернігівської області
№
Сполучні території
Номер на карті
Статус
Національні
1
Дніпровська
1 національна
2
Верхньо–Деснянська
2 національна
3
Мезинська
3 національна
4
Ічнянська
4 національна
5
Межирічинська
5 національна
6
Сновська
6 національна
Регіональні
7
Удайська
7 регіональна
8
Ніжинська
8 регіональна
9
Заїздівська
9 регіональна
10 Гетьманщина–Свидок
10 регіональна
11 Густинська
11 регіональна
12 Вороб'ївська
12 регіональна
13 Кобижчанська
13 регіональна
14 Кістерська
14 регіональна
15 Фаївська
15 регіональна
16 Вольницька
16 локальна
Локальні
17 Лозовська
17 локальна
18 Сосинька
18 локальна
19 Туркенівська
19 локальна
40
Таблиція 4.2.
ПЕРЕЛІК
сполучних територій регіональної екомережі Чернігівської області
№
Ключові території
Номер на карті
Статус
Національні
1
Дніпровська
1.1 національна
2
Деснянська
1.2 національна
3
Дніпровсько–Сновсько–Сіверська
1.3 національна
Регіональні
4
Остерсько–Удайська
1.4 регіональна
5
Шаболтасівська
1.5 регіональна
6
Удайська
1.6 регіональна
7
Сеймська
1.7 регіональна
8
Нижньо–Сновська
1.8 регіональна
9
Верхньо–Сновська
1.9 регіональна
10 Убідська
1.10 регіональна
11 Ревнська
1.11 регіональна
12 Замглайська
1.12 регіональна
13 Смолянсько–Вересоцька
1.13 регіональна
14 Смолянська
1.14 регіональна
15 Смолянсько–Доцька
1.15 регіональна
16 Північно–Сіверська
1.16 регіональна
17 Менсько–Брецька
1.17 регіональна
18 Лисогірська
1.18 регіональна
19 Носівсько–Супійська
1.19 регіональна
20 Переходівська
1.20 регіональна
21 Остерсько–Роменська
1.21 регіональна
22 Бистрицько–Басанська
1.22 локальна
Локальні
23 Борзенська
1.23 локальна
24 Слотська
1.24 локальна
25 Смошська
1.25 локальна
26 Галківська
1.26 локальна
27 В'юницька
1.27 локальна
28 Сокиринська
1.28 локальна
29 Білоуська
1.29 локальна
41
Рис. 4.4. Елементи регіональної схеми екомережі і їх зв'язок з
ландшафтами Чернігівської області
42
Рис. 4.5. Елементи регіональної схеми екомережі та їх зв'язок з системою
фізико–географічного районування Чернігівської області
43
В межах Чернігівської області ядрами екомережі виступають території, які характеризуються значним заболоченням, лісистістю та зниженою родючістю ґрунтів, що призвело до часткового їх використання у народному господарстві. Ці території мало заселені, а кількість осіб в населених пунктах не перевищує 1500-2000. Тому ці поселення не являються перешкодою для міграції біоти в біоцентрах.
Зональні типи ландшафтів Чернігівської області поділяються на хвойно-широколистяні та лісостепові.
Хвойно-широколистяні ландшафти входять до складу 9 ключових територій схеми регіональної екомережі, з них 7 (3- національного, 3- регіонального і 1 – локального значення) - знаходяться повністю в межах низовин з потужним антропогеновим покривом на неоген-палеогенових відкладах. Це переважно піщані тераси, хвилясто-горбисті, з дерново- підзолистими піщаними ґрунтами, під острівними борами та суборами, з низинними болотами та алювіально-зандрові низовини, хвилясті, з дерново- підзолистими піщаними ґрунтами, під суборами. 2 регіональні ключові території представлені височинами та низовинами з малопотужним антропогеновим покривом на крейдових відкладах, місцями перекритих неоген-палеогеновими відкладами (моренно-зандрові низовини, з останцями корінних порід, з дерново-підзолистими піщано-супіщаними ґрунтами, під суборами та алювіально-зандрові низовини, з карстовими западинами, з дерново-підзолистими ґрунтами, переважно під борами і суборами).
Лісостепові ландшафти представлені у 8 ключових територіях (3- національного, 2- регіонального і 3 – локального значення). Всі крім однієї знаходяться в межах низовини і височини з потужним антропогеновим покривом на палеогенових відкладах (лесові височини, горбисті, сильно розчленовані, з давньозсувними останцями, з сірими і темно-сірими опідзоленими ґрунтами, "нагірними" дібровами; лесові низовини, полого- хвилясті, слабо розчленовані на вододілах та більш еродовані в прирічкових територіях, з численними долинами та балками, з потужними малогумусними
44 та опідзоленими чорноземами, сірими та темно-сірими опідзоленими
ґрунтами терас, зі значними масивами дібровних та грудових лісів; лесові низовини, полого-хвилясті, з чорноземами типовими середньогумусними, острівними дубовими та грабово-дубовими дібровами та лучними степами; лесові низовини, терасові, слабодреновані, з давньоозерними зниженнями, з комплексом ґрунтів - чорноземів малогумусних опідзолених, чорноземно- лучних солонцюватих та лучно-солончакових; лесові низовини - давні прохідні долини, низькі, слабохвилясті, з чорноземно-лучними, дерново- лучними, дерновими глесвими, місцями торфово-болотяними ґрунтами).
Лише Верхньо-Деснянська ключова територія складається з лесових височин, сильно розчленованих ярами та балками, врізаними до крейдових відкладів, з сірими і темно-сірими опідзоленими ґрунтами, з дібровами.
Інтразональні ландшафти алювіальних рівнини входять до складу екомережі переважно у вигляді сполучних територій.