Програма партії " укроп " сторінка 2

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Ім'я файлу: ПРОГРАМА ПАРТІЇ.docx
Розширення: docx
Розмір: 165кб.
Дата: 15.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Асканія-Нова.docx
ФРИКЦІЙНІ ПЕРЕДАЧІ (2).docx
Шановні клієнти.docx
безпека.docx
5569.docx
0-02-05-c4077bf2a87691e98728d26bf3f72ea687bcfadcea1a6fc32640ad84
Реферат, УС-412 ФККПІ, Зінчук М. С..docx
Білети.docx
Курсова_робота_Microsoft_Access_БД_Пенсійний_фонд.docx
SPPR_tema-2.pdf
258839.doc
Помилки в англійському буклеті.docx
реферат.docx
fpnvs01_01_2006(ukr).doc
Навчальний проект.doc

1.3. Деолігархізація економіки и створення державних компаній в стратегічних галузях

Протягом одного року всі промислові підприємства, які розташовані й працюють на території України, мають стратегічне значення для економіки і національної безпеки, а також критичне значення для забезпечення життя людей на певних територіях, повинні бути зобов'язані відкрити своїх кінцевих бенефіціарів і провести обов’язкове розміщення контрольних пакетів своїх акцій – спочатку на вітчизняних, а потім і на світових фондових біржах.

Це і є реальна деолігархізація економіки й держави, що дійсно є вимогою суспільства.

Жоден власник або інвестор не може мати можливості просто зупинити роботу підприємства, від якого залежать життя людей і соціально-економічна стабільність країни.

У разі рішення власника закрити підприємство, що належить до таких категорій, держава повинна мати право і можливість ввести професійне тимчасове управління на період націоналізації.

Після націоналізації тимчасове управління має змінюватися постійною керівною компанією, вибір якої здійснюється згідно з відкритими і прозорими конкурсними умовами.

До управління державними активами повинні залучатися міжнародні керівні компанії, які мають високий рейтинг і гарну ділову репутацію.

Однією з конкурсних умов при залученні керівної компанії завжди має бути обов'язок забезпечити працівникам підприємства стабільні зарплати і соціальні пакети.

Вкрадені Системою й олігархами, які входили до її складу, активи української економіки необхідно повернути в національну власність.

Їхніми власниками – від імені та в інтересах народу України – мають стати Суверенні та Пенсійні фонди. Таким чином всі громадяни стануть співвласниками значної частини національної економіки (за прикладом Швеції, Норвегії, Сінгапуру та низки арабських держав).

На базі повернутих підприємств нова держава повинна побудувати великі вертикально інтегровані бюджетоформівні компанії. Контрольні або блоківні пакети в цих підприємствах мають належати державі, решту треба продати на вітчизняних і світових фондових біржах.

Доходи цих компаній підуть на забезпечення соціальних зобов'язань держави перед громадянами.

Передусім в національну власність мають повернутися підприємства й активи, що належать російським власникам, які підтримали ідеологію «русского мира» та/або агресію проти України, без відшкодування вартості. Країна-агресор повинна заплатити за війну.

Незаконно приватизовані підприємства необхідно повернути в національну власність шляхом викупу державою – за ціною купівлі та компенсацією за доведені інвестиції. Викуп може здійснюватися як грошима, так і державними борговими зобов'язаннями.

Стратегічно важливі підприємства, які необхідні для створення державних бюджетоформівних компаній і які були чесно придбані власниками на вторинному чи фондовому ринку, мають бути викуплені державою за ринковою вартістю.

Для підвищення ефективності роботи державних компаній управління ними має бути передане міжнародним керівним компаніям з бездоганною репутацією, які працюють в умовах прозорої звітності та зацікавлені в підвищенні прибутковості.

Природні багатства України та її промисловий потенціал усе ще дозволяють створити такі компанії в низці ключових галузей:

Національна гірничо-металургійна компанія.
Національна нафтогазова компанія.
Національна енергетична компанія.
Національна хімічна компанія.
Національна аграрна компанія
Національна транспортна компанія.
Національна компанія оборонної промисловості.

Навіть зараз, в умовах кризи, такі компанії можуть давати мільярди доларів чистого прибутку.

При цьому робота даних компаній повинна відповідати фундаментальним принципам міжнародного антимонопольного законодавства і сприяти зростанню конкуренції в зазначених галузях економіки.

1.4. Збереження права на землю

Земля сільськогосподарського призначення має бути визнана національним надбанням України.

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель має бути продовжений, а орендні відносини переглянуті в інтересах громадян-власників земельних паїв з урахуванням реальних ринкових ставок.

Невеликі земельні ділянки можна буде отримати в оренду безкоштовно, в інших випадках – платня за оренду землі за тарифами, які здатні забезпечити нормальну прибутковість народу України (як власникові активу).

Застосування принципу «використовуй або втратиш» стосовно землі (всіх призначень).

Інвестиції в сільське господарство повинні залучатися з використанням механізмів довгострокової цільової оренди.

Держава повинна надавати підтримку створенню та розвитку кооперативів в різних галузях сільського господарства з метою підвищення ступеня переробки і виробництва конкурентоспроможних на світових ринках продуктів харчування.

1.5. Стратегування економічного розвитку

Наші принципи в економічній політиці:

першість чесної праці, інновацій та економічної ініціативи;
держава як стимулятор стратегічного розвитку, регулятор і гарант соціальної справедливості;
вільне підприємництво, що функціонує за умов рівноправної конкуренції – основне джерело багатства і робочих місць;
соціальна економіка, заснована на економічному динамізмі та цивільній відповідальності.

Щоб країна могла врятувати і розвинути свій економічний потенціал, слід не скорочувати робочі місця, а зберігати ті, що вже є, і створювати нові – у промисловості, інноваційних галузях, які потребують висококваліфікованої робочої сили.

Необхідні програми держзамовлення і державно-приватних інвестицій у стратегічні галузі з високим технологічним потенціалом:

важке машинобудування (особливо енергетичне обладнання),
електроніка,
авіабудування,
суднобудування,
космос,
атомна промисловість,
військова промисловість.

2. Незалежна монетарна і бюджетна політика

Соціальність держави полягає не тільки в тому, як вона розподіляє ресурси. Соціальність держави – це також захист доходів і накопичень громадян, особливо доходів і заощаджень найбільш незахищених верств населення (пенсіонери, працівники бюджетної та соціальної сфер, бідні люди). Головним економічним ворогом таких громадян є інфляція, а також неконтрольована різка девальвація національної валюти, яка призводить до знецінення доходів і заощаджень через високу інфляцію. Ми вважаємо, що державна антициклічна політика (сукупність монетарної та бюджетної політики) не повинна ставати причиною фінансової дестабілізації економіки, як це було в минулому.

Незважаючи на те, що задекларований перехід Національного банку України до політики інфляційного таргетування є правильним кроком задля забезпечення фінансової стабільності, цього недостатньо. Ми визнаємо зростання незалежності НБУ, яке відбулося, однак ми вважаємо, що для справжньої незалежності НБУ повинен існувати механізм, який, з одного боку, забезпечує незалежність, а з іншого – пряме покарання керівництва НБУ у разі доведення фактів застосування логіки «політичної доцільності» на догоду досягненню мети фінансової стабільності. Аналогічний механізм повинен бути задіяний і стосовно бюджетної політики.

Незалежність проведення бюджетної політики також слід посилити зміною принципу здійснення державних інвестицій: будь-яка державна інвестиційна програма повинна бути оцінена сторонніми консультантами з міжнародною репутацією на предмет ефективності/доцільності: ми надто бідні, щоб будувати «мости в нікуди».

3. Забезпечення економічної свободи

Неефективна податкова система, неможливість захисту права власності та репресивне економічне регулювання не дозволяють українському суспільству реалізувати свій економічний потенціал.

На зміну економічним репресіям повинен прийти дозвільний підхід: звільнення суспільства і зменшення ролі держави – як шляхом децентралізації (місцеве самоврядування), так і економіки – сприяння підприємництву, рівність прав і відповідальності (негативна свобода).

Для досягнення цієї мети ми вважаємо за необхідне зосередитися на трьох ключових напрямах реформ:

мінімізація факторів виникнення корупції;
податкова реформа;
дерегуляція та підвищення ефективності державного регулювання.

Ключовим показником успішності змін, які ми пропонуємо, стане просування України в рейтингу економічної свободи до категорії «частково вільні» вже до 2018 року.

3.1. Мінімізація чинників виникнення корупції

Корупція – це найвідоміша проблема української держави: в індексі сприйняття корупції Україна перебуває на гірших позиціях, ніж усі країни-сусіди. Шкода корупції відома суспільству, суспільство вимагає розв’язання цієї проблеми, і кожна політична сила обіцяє її вирішити. Так триває протягом усіх років Незалежності.

Ми пропонуємо не наступати вкотре на ті ж граблі, а рішуче, раз і назавжди, вирішити цю, безумовно, складну проблему: ми атакуємо корупцію в найбільш вразливому місці – ми збираємося усунути причини її виникнення. Корупція – це хвороба, тому, лікуючи, необхідно усувати причину, а не боротися з симптомами.

Корупція як злочин має бути прирівняна до зради Батьківщини. Вона повинна каратися жорсткими заходами – аж до застосування найвищої міри покарання. Власність корупціонера має підлягати конфіскації.

Корупціонерам має бути оголошений режим нульової толерантності, з невідворотним і жорстким покаранням за доведені злочини.

Але найголовніше в боротьбі з корупцією – це створення чесної та незалежної судової системи і ефективних правоохоронних органів: реформа законодавства та державних інститутів, впровадження таких державних механізмів і процесів, коли закони працюють для всіх, а також достойна мотивація державних службовців. Тоді громадянам і бізнесу стануть доступні державні послуги – без використання неофіційної «допомоги» державних службовців.

Одночасно з цим ми повинні знищувати можливості для розвитку і поширення корупції. Це означає:

дерегулювати економіку, скоротивши до мінімуму кількість дозволів, для чого слід перевести процес їх отримання виключно в електронну форму. Дозволи, які не можна ліквідувати, повинні бути отримані шляхом повідомлення;
скоротити державний апарат;
зробити цілком прозорим процес державних закупівель;
вести моніторинг витрат чиновників та членів їхніх родин.

3.2. Податкова реформа

Мета змін у податковій сфері – перестати змушувати чесний бізнес і чесних громадян ухилятися від сплати податків, зробити податкову систему дружньою, а не ворожою до них.

Система оподаткування, що діє в Україні, є репресивною і глибоко корумпованою. Вона спрямована на те, щоб вичавити з бізнесу та громадян максимум грошей до бюджету, навіть якщо це вбиває бізнес і не дає громадянам чесно заробляти. Державна фіскальна служба володіє безпрецедентними можливостями для тиску на платників податків, а її працівники активно зловживають цими можливостями для шантажу та здирництва. Збір податків здійснюється не за справжніми можливостями економіки, а за планом, відірваним від економічної реальності.

Щоб змінити це й зробити оподаткування дружнім стосовно громадян, необхідно змінити підхід до адміністрування податків. Державна фіскальна служба буде розділена на повністю ізольовані один від одного фронт-офіс і бек-офіс, у кожного з яких буде своя функція. Фронт-офіс виконуватиме сервісну функцію – його завданням стане якісне обслуговування платників податків та взаємодія з бізнесом. При цьому жодних планів зі збору податків фронт-офіс виконувати не буде. Завданням бек-офісу, що не взаємодіє безпосередньо з бізнесом і навіть не знає, який конкретно бізнес він перевіряє, буде аналіз податкових надходжень і виявлення порушень. Окремо функціонуватиме служба перевірок, не пов’язана з бек-офісом, яка здійснюватиме виїзні перевірки за його поданням. Аналіз, виявлення порушень та подання на перевірки будуть анонімними – працівники бек-офісу не знатимуть, яку конкретно компанію вони перевіряють і хто саме в службі перевірок здійснює перевірку за поданням.

Щоб зробити систему оподаткування більш справедливою, буде впроваджений ефективний податок на дороге майно, таке як дорога нерухомість, автомобілі, інші транспортні засоби. Ставки з цього податку поступово підвищуватимуться протягом 5 років.

Для детінізації економіки, спрощення адміністрування і зниження величезного податкового навантаження на заробітні плати громадян України єдиний соціальний внесок (ЄСВ) буде об’єднаний з податком на доходи фізичних осіб (ПДФО), а ставка такого сукупного податку буде істотно знижена.

3.3. Дерегуляція і ефективність регулювання

В Україні державне регулювання перетворилося на джерело збагачення для корумпованих чиновників. Замість того, щоб зробити регулювання максимально ефективним і, в той же час, дружнім для бізнесу та громадян, чиновники роблять його максимально незручним, а потім за хабар дають можливість обійти таке регулювання і не виконувати законних правил і вимог держави. Таким чином, чиновники грабують безпосередньо народ України, роблять український бізнес неконкурентоспроможним через великі обсяги корупційних витрат і перешкоджають створенню робочих місць у країні.

Щоб виправити цю ситуацію, в Україні необхідно провести комплекс заходів із дерегуляції, які скасували б нагромадження корупційного регулювання та забрали б у чиновників можливість заробляти на хабарах, а саме:

застосування «регуляторної гільйотини» – усі види державного регулювання будуть проаналізовані і для кожного з них будуть пред’явлені переконливі й очевидні докази необхідності та ефективності. Ті види регулювання, ефективність і необхідність яких не буде належним чином доведена, негайно скасовуватимуться;
запровадження принципу «мовчазної згоди» у дозвільній системі. Скрізь, де чиновник зобов’язаний видати громадянам той чи інший дозвіл або відмовити в його видачі, йому буде виділений на це чітко обмежений період часу. Якщо після закінчення цього періоду чиновник усе ще не відповів громадянину, вважається, що його відповідь є позитивною, а дозвіл – отриманим. Це дасть можливість усунути корупційні схеми чиновників, які затягують видання дозволів з метою вибивання хабарів;
заборона на проведення необґрунтованих перевірок. Будь-які виїзні перевірки можна буде проводити тільки при наявності чіткого обґрунтування необхідності такої перевірки, підписаного відповідальним за її проведення чиновником. Причому, це обґрунтування може бути оскаржене в суді та, у разі успіху такого оскарження, чиновник відповідатиме за свої дії. В окремих випадках перевірки можна буде проводити тільки за рішенням суду.

Після проведення реформи з дерегуляції буде введений мораторій на запровадження нового регулювання. Це перешкодить можливим спробам у майбутньому знову повернути в дію корупційні норми, які дозволяють чиновникам заробляти на хабарах.

У той же час, після закінчення реформи і приведення до ладу регуляторної сфери в країні, будуть посилені вимоги до дотримання регуляторних норм і покарання за їх невиконання. При наявності якісного регулювання не може бути виправдань за його невиконання: порушники жорстко каратимуться, а уряд неухильно стежитиме за дотриманням регуляторних вимог і норм.

Розділ 2.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Висока нерівність у розподілі доходів порушує баланс інтересів суспільства, перешкоджає економічному зростанню та провокує спалахи політичної нестабільності. Це особливо небезпечно в умовах зовнішньої військової агресії. Саме тому держава повинна забезпечувати соціальний захист для найбільш вразливих верств населення. Однак для цього недостатньо просто збільшити розмір програм допомоги: українська держава має стати ефективною і діяти за принципом «економічно сильніші зобов’язані підтримувати слабших».

В Україні склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, формально українська держава є соціальною – вона надає громадянам формально безкоштовні освіту і медицину, забезпечує пенсії, різні форми соціальної підтримки. Статус соціальної держави зафіксований у Конституції. Однак насправді саме поняття соціальності в Україні виявилося перекрученим.

Максимальна пенсія в країні більша від мінімальної в 60 разів, а одержувачами великих пенсій, є, як правило, заможні домогосподарства, члени яких багато заробляли, коли працювали, або займали посади в держапараті, які дозволяють отримувати привілейовані спецпенсії.

Таким чином, соціальна підтримка в Україні перетворена на ще одну форму отримання пільг з боку державних чиновників та інших привілейованих верств. У той же час, вона не виконує своєї функції – підтримки бідних і забезпечення певного гарантованого мінімального рівня життя для всіх громадян.

В Україні має бути побудована справжня соціальна держава, яка підтримує бідних (нехай навіть вони складають 70% громадян країни) і забезпечує громадянам надійно гарантований мінімальний рівень життя, замість монстра, який під виглядом соціальної підтримки забезпечує заможних громадян.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

скачати