1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНО-
ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність та особливості організації транспортно-експедиційної
діяльності підприємства
У даний час досить перспективним видом послуг є сфера вантажних перевезень і пов'язана з нею транспортна експедиція. Сучасні вимоги вантажовласників, високий рівень конкуренції і взаємини з зовнішнім середовищем змушують компанії транспортної галузі до пошуку нових
інструментів і шляхів розвитку, використання нових підходів для залучення і утримання клієнтів. Останнім часом ця проблема стає все більш актуальною.
Потреба в розвитку ринку транспортно-експедиційних послуг очевидна. Не тільки рівень витрат, але і якість пропонованих послуг (навіть базових) не відповідає поточним потребам компаній і задачам розвитку країни. Це і визначило предмет цього дослідження.
Наразі, враховуючи тенденцію до глобалізації світової економіки, збільшення ефективності вантажних перевезень входить в пріоритетні напрямки розвитку та оптимізації витрат промислових підприємств, компаній сфер торгівлі і послуг, та ін.[1, c.112]
Послуги, що надають експедиційні компанії – це не просто фізична доставка вантажу з одного пункту в інший, а цілий комплекс дій та операцій, ціль яких – забезпечення якісного перевезення по самій економічній, безпечній та швидкій схемі.
Транспортно-експедиційна діяльність (ТЕД) - діяльність в логістичній галузі, що охоплює весь комплекс операцій і послуг з доставкою товару від виробника продукції до споживача. В міжнародній практиці під ТЕД мається на увазі особливий тип спеціалізованої діяльності з організації доставки вантажів і виконання супутніх цьому послуг, здійснюваної експедитором для вантажовласника по договору, який передбачає експедиторську винагороду
(комісію). Одним з основних завдань ТЕД в сучасних умовах є пошук найбільш
14 ефективного для замовника варіанта доставки вантажу, використовуючи один вид транспорту, чи комбінацію різних.
Питання організації процесу транспортування та логістичних послуг досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, тому з роками тлумачення поняття транспортно-експедиційної діяльності зазнавало метаморфоз. З розвитком наукоємних галузей, індустрії машинобудування у сфері транспорту та світової торгівлі, в нього вкладали дещо різний зміст. Прослідкувати тенденцію зміни можемо з табл. 1.1.
Таблиця 1.1 – Динаміка зміни поняття транспортно-експедиційної діяльності
Рік
Автор
Поняття
1960
Гоберман І.М.
«Весь комплекс допоміжних операцій, пов’язаних із проце-сом переміщення вантажу, що містить всі проміжні операції з моменту приймання вантажу до моменту здачі його одержувачу». [2, c.
24]
1975
Афанасьєв Л.Л.
«Комплекс додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів різними видами транспорту, виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт, короткостроковим і тривалим складським зберіганням вантажів, спостереженням за рухом вантажів, страхуванням вантажів і оформленням різних документів». [3, c. 35]
1986
Тульчинский Л.І.
«Вид платних послуг, пов’язаних
із перевезенням і експедируванням вантажів, а також послуг, що супроводжують переміщення пасажирів».
[4, c. 5]
1991
Гараніна Л.І.
«Повний цикл перевезення вантажів з пункту відправки до пункту здачі»[5, с.2]
2002
Нагорний Є.В.
«Процес надання експедиторських послуг відправникам вантажу й вантажоодержувачам згідно з договором транспортної експедиції за встановленими нормами». [6, с.2]
2005
Флорова А.Т.
«Основна сукупність операцій та допоміжних рішень в питаннях транспортування та експедитування товару від відправника до дорученого одержувача»[7, с.3].
2010
Ревуцька Т.В.
«Вид підприємницької діяльності, що виконується в інтересах вантажовласника та пов’язаний з належним виконанням договору перевезення й супутніх операцій, а також із забезпеченням комерційного завантаження притягнутого для перевезення транспорту». [8, с.2]
Джерело: складено автором
15
З вищенаведеної таблиці можемо зробити висновок, що поняття ТЕД поступово трансформувалось із процесу надання додаткових послуг у повноцінну окрему галузь ведення підприємницької діяльності.
Основні визначення ТЕД:
Експедитор - сторона договору транспортної експедиції, організує і надає транспортно-експедиційні послуги (ТЕП).
Вантажовідправник - споживач ТЕП, уповноважений за договором транспортної експедиції на передачу вантажу експедитору.
Вантажоодержувач - споживач ТЕП, уповноважений за договором транспортної експедиції на прийом вантажу від експедитора.
Перевізник - сторона договору перевезення, яка зобов'язується доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення і видати його вантажоодержувачу або передати іншій транспортної організації.
Доставка вантажу - процес переміщення вантажу від відправника до вантажоодержувача з виконанням певних умов, пов'язаних зі строками, режимами, збереженням, тощо. Ці умови традиційно описуються в договорі транспортного експедування.
Перевезення вантажу - це переміщення вантажу певним транспортним засобом (ТЗ) від пункту відправлення до пункту призначення. ТЕД тісно пов'язана з перевізними процесами і тими технологіями, які використовуються для доставки вантажу.
Транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) – це діяльність спеціалізованих організацій, спрямованих на забезпечення належної доставки вантажу і виконання будь-яких послуг, пов'язаних з підготовкою вантажу до перевезення, виконання перевезення і його зберігання. Така діяльність виконується за дорученням вантажовідправника або вантажоодержувача і включає в себе виконання транспортно-експедиційних операцій і послуг.
Транспортно-експедиційна операція
- елементарна, періодично повторювана дія, що забезпечує ТЕО. [9, c. 4]
Під експедиційною діяльністю варто розуміти не тільки сам момент
16 фізичного переміщення вантажу, а й супутні перевізному процесу операції чи роботи, що часто пов’язані з складуванням, зберіганням, упаковкою, навантажувально-вивантажувальними роботами, консультаційною діяльністю у сфері оформлення товаросупровідних документів(особливо у контексті міжнародних перевезень), митним оформленням, тощо.
Усі вищенаведені функції можуть виконуватися експедитором незалежно від виду транспорту, характеру вантажу, типу пакування, маршруту слідування та митного режиму, якщо вантаж ввозиться чи вивозиться за межі країни.
Загальні функції експедиційної компанії в загальному процесі транспортного обслуговування клієнтів через послідовність виконуваних при доставці вантажів операцій, зображено на рис. 1.1.
Рисунок 1.1 – Загальні функції компанії-експедитора
Джерело: розроблено автором на основі [6, c. 38]
Отже бачимо, що функції деякою мірою порівнюються з основними обов'язками експедитора. Також, на практиці, види конкретних експедиційних послуг ототожнюються з певним набором операцій, що можуть бути запропоновані клієнтові як окремий продукт експедиційного обслуговування.
17
Функції експедитора з часом не трансформуються і є сталими, в той час як види послуг інколи здатні до динамічного перетворення під впливом кон'юнктури загального транспортного ринку, політичних, економічних, соціальних чинників зовнішнього середовища, тощо. [10, c.2]
Загальною тенденцією в сучасній сфері експедиційного обслуговування у світі є інтеграція різних національних транспортних систем у одну загальну загальносвітову. В таких умовах доставку вантажів стараються здійснювати переважно користуючись системою "від дверей до дверей" в режимі "точно в термін" на будь-якій адресі, на чому зараз і зосереджена основна діяльність транспортно-експедиційних фірм у різних країнах.
Сучасний міжнародний досвід свідчить, що без розвиненої мережі транспортно-експедиційних підприємств різних форм власності сформувати повноцінний ринок транспортних послуг і забезпечити високу якість логістичного обслуговування вкрай складно, а то і неможливо.[11, c.24]
Екпедиційні підприємства за кордоном варіюються та можуть бути як малими підприємствами (зі штатом до 10 чоловік), діяльність яких можна організувати без великих початкових капіталовкладень, так і великими, з числом працюючих близько 2-х тисяч більш співробітників при наявності розгалуженої мережі філій по всьому світу.
Вони можуть бути самостійними суб’єктами, або ж входити до складу крупних залізничних, автомобільних і суднових транспортних компаній, будучи
їх філіями. Крім того, такі компанії на Заході підрозділяються на міжнародні і внутрішні, хоча їхня діяльність у дійсності тісно переплітається. Але в ряді країн фірми строго спеціалізуються тільки на одному з видів перевезень (міжнародних чи внутрішніх). Транспортно-експедиційне підприємство може мати, власний рухомий склад або ж по мірі потреби залучати транспортні засоби великих автомобільних, залізничних і суднових компаній, приватних власників шляхом підписання з ними договору. В Україні, як і за кордоном велика частина транспортно-експедиційних служб знаходиться у приватній власності окремих компаній чи обличь і лише незначна – у державній власності. Великі
18 транспортно-експедиційні компанії, що є акціонерними товариствами, можуть бути змішаними, тобто певна частка власності акціонерного товариства є приватною, а інша частка - державною чи муніципальної. [11, c.25]
Суттю діяльності транспортно-експедиційних компаній є надання перш за все якісних логістичних послуг. Таке обслуговування визначається як діяльність компаній, що пов’язана з процесом переміщення вантажу територіально з наданням послуг навантаження/розвантаження, страхування та послуг зберігання. Побічною частиною процесу обслуговування клієнта є експедиційне обслуговування. Воно визначає перелік додаткових робіт та дій, без яких перевезення не може бути почате та завершене. При експедиційному обслуговуванні клієнта надаються послуги комерційно-правового, фінансового та інформаційно-консультаційного характеру. Розглядаючи ринок транспортно- експедиційних послуг, необхідно виділити його основні суб'єкти. Суб'єкт - носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт. Суб'єктів ТЕД можна розділити на три основні групи: державні органи, споживачі послуг та організації, які надають послуги в процесі доставки вантажу[9, c.8]. Докладніше цю структуру і зв’язки між ними зображено на рис.
1.2.
Рисунок 1.2 - Класифікація суб’єктів експедиційної діяльності
Джерело: розроблено автором на основі [9, c.9]
19
Державні органи у досліджуваній діяльності відіграють регулюючу та контролюючу роль. Експедиційна діяльність керується чинним законодавством країни та зазнає впливу від нього. Зокрема, законодавчі норми регулюють не тільки процес ведення діяльності, а й визначають норми для перевезень вантажів різного характеру. Споживачами послуг варто назвати прямих партнерів компанії-експедитора. Це традиційно вантажовласники, вантажоодержувачі та
інші посередники у наданні транспортних послуг.
ТЕД як діяльність базується на системі послуг, які необхідні для доставки вантажу. За ознакою взаємозв'язку з основною діяльністю транспортної організації транспортно-експедиційні послуги розподіляють на транспортувальні
і нетранспортувальні, за видом споживача - на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться транспортно-експедиційні послуги, що надаються не транспортним організаціям, до внутрішніх – ті що надають транспортним організаціям. По характеру діяльності послуги ділять на технологічні,
інформаційні, комерційні, сервісні та організаційні. Схематично класифікацію зображено на рис. 1.3.
Рисунок 1.3 - Класифікація послуг транспортно-експедиційної діяльності
Джерело:розроблено автором на основі
[6, с.15]
20
Докладніше розберемо послуги за характером діяльності та визначимо, які операції до них відносяться.
Технологічні послуги в свою чергу включають навантажувально- розвантажувальні роботи, пакування, маркування, пломбування, зважування, зберігання вантажу, тощо. З боку транспортування – супровід вантажу, перевірка відповідності транспортного засобу та документів вимогам законодавства та міжнародних стандартів. Зі сторони прийому/передачі вантажу – оформлення документації.
Інформаційні послуги включають надання консалтингових послуг, надання інформації про стан, місцезнаходження вантажу та деталі транспортування, виконання рекламних функцій.
В комерційні ж послуги зазвичай входить виконання взаєморозрахунків з перевізниками від імені відправника вантажу, або ж його одержувача, ведення фінансової та операційної звітності, продаж клієнту тари чи пакування, продаж вантажу, що було неможливо доставити, виконання функцій комерційного посередника між виробниками та споживачами, надання в оренду техніки, тощо.
1.2 Показники ефективності транспортно-експедиційної діяльності
підприємства
Збільшення ефективності виробництва характеризується більш комплексною відповідністю потребам суспільства, у зв’язку з чим головним показником високої ефективності у виробництві постає виготовлення продукції у вираженні характеристики її якостей та властивостей. Продукція транспортної- експедиційної системи в даному випадку – це фізичне переміщення вантажів.
Отже, логічно постає потреба виділення окремих факторів, які впливають на рівень ефективності транспортної системи в цілому. Наведена на рис. 1 класифікація наглядно показує рівень залежності ефективності від всіх чинників та дозволяє відслідкувати вплив на загальний рівень ефективності як окремих факторів так і їх в індивідуальній оцінці.
21
Рисунок 1.4 - Фактори, що впливають на ефективність транспортно- експедиційної діяльності
Джерело: розроблено автором на основі
[12, с.2]
Сутність проблеми збільшення ефективності транспортно-експедиційної діяльності полягає у тому, що на кожну одиницю витрат (трудових, матеріальних або фінансових) має припадати максимально збільшений обсяг прибутку.
Виходячи з цього, основним критерієм ефективності діяльності є зростання продуктивності праці.
Кількісне значення та якісний зміст критерію визначається у показниках ефективності виробничо-господарської та логістичної діяльності підприємства.
Визначаючи систему окремих показників ефективності діяльності транспортно- експедиційної компанії доцільно притримуватись основних принципів [13, c.15]:
- Наявність взаємозв’язку критерію та системи визначених показників ефективності;
- Відображення ефективності застосування всіх наявних ресурсів та можливостей;
- Використання показників ефективності для управління різними ланками діяльності організації
- Виконання провідними показниками стимулюючі функції в процесі застосування резервів зростання ефективності діяльності [13, c.15].
Система загальних показників ефективності експедиційної діяльності
22 підприємства має включати декілька груп. Це узагальнюючі показники діяльності, показники використання персоналу, показники ефективності використання фінансових коштів.
Окремі види активності можуть виділятися не тільки різними результатами та ефектами діяльності підприємства, але й використовуються при розрахунках. Використані ресурси - це сукупність праці, споживані ресурси - це витрати на виробництво продукції надання послуг зв’язку з цим на практиці ведення діяльності. Потрібно виділяти активність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічну форму прояву загальної активності діяльності.
Узагальнюючими показниками активності використаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю окремої послуги, що характеризує рівень поточної собівартості. До собівартості продукції використані ресурси входять у статтях оплати праці, амортизації та матеріальних витрат.
Серед узагальнюючих показників ефективності діяльності підприємства виокремлюють перш за все відносний рівень відповідності потребам ринку. Він визначається відношенням фактичного обсягу надання послуг до виявленого попиту споживачів. До важливих загальних показників ефективності діяльності належить ще частка приросту об’єму послуг за рахунок посилення функціонування підприємства.
Система загальних показників ефективності експедиційної діяльності підприємства має включати декілька груп. Це узагальнюючі показники діяльності, показники використання персоналу, показники ефективності використання фінансових коштів.
Окремі види активності можуть виділятися не тільки різними результатами та ефектами діяльності підприємства, але й використовуються при розрахунках. Використані ресурси - це сукупність праці, споживані ресурси - це витрати на виробництво продукції надання послуг зв’язку з цим на практиці ведення діяльності. Потрібно виділяти активність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічну форму прояву загальної активності діяльності.
Узагальнюючими показниками активності використаних ресурсів може
23 бути показник витрат на одиницю окремої послуги, що характеризує рівень поточної собівартості. До собівартості продукції використані ресурси входять у статтях оплати праці, амортизації та матеріальних витрат.
Серед узагальнюючих показників ефективності діяльності підприємства виокремлюють перш за все відносний рівень відповідності потребам ринку. Він визначається відношенням фактичного обсягу надання послуг до виявленого попиту споживачів. До важливих загальних показників ефективності діяльності належить ще частка приросту об’єму послуг за рахунок посилення функціонування підприємства.
Комплексний аналіз економічної ефективності роботи транспортної системи слід розпочинати з узагальнюючих показників, для яких характерною є різнонаправленість їх динамік. Так зниження питомих доходів внаслідок зниження обсягів перевезень є свідченням зниження ефективності роботи досліджуваної транспортної системи. У той же час це може викликати зниження питомих витрат на доставку вантажів, якщо дана послуга була поєднана з відносно високими витратами трудових та матеріальних ресурсів, що в цілому відображає підвищення ефективності роботи транспортної системи.
Таку різнонаправленість узагальнюючих показників цього рівня дозволяють подолати показники питомого прибутку та рентабельності, які можуть розглядатися як показники другого рівня, або синтетичні, оскільки дають змогу врахувати наявну різнонаправленість показників першого рівня.
При цьому питомий прибуток як синтетичний показник слід використовувати у випадку, якщо в якості базового варіанту для порівняння обрано роботи даної транспортної системи за попередній період.
Якщо базою порівняння є конкуруюча транспортна система, то в якості синтетичного показника доцільно використовувати показник рентабельності.
Динаміка показників питомих доходів та питомих витрат, у свою чергу, визначається групою часткових показників, які дозволяють дослідити ефективність використання у транспортних системах різних видів ресурсів. Ці показники виражаються через натуральні, вартісні та натурально-вартісні
24 показники.
У кожній групі часткових показників показники, що виражаються через вартісні величини (трудомісткість, фондоємність, паливо-, енергоємність, узагальнюючий показник якості) є синтетичними груповими показниками ефективності використання окремих видів ресурсів і тим самим показниками, що згладжують ймовірну внутрішньогрупову різнонаправленість показників, що аналізуються.
Слід відзначити, що значення часткових показників не зводяться лише до визначення резервів та ефективності використання окремих видів ресурсів. В залежності від урахування різних факторів вони можуть ставати критеріальними при оцінці ефективності роботи транспортних систем.Так, низька забезпеченість трудовими ресурсами потребує у розгляді в якості критеріального показника виробіток продукції на одного працівника виробничого персоналу.
Обмеженість та висока вартість паливно-енергетичних ресурсів може стати обґрунтуванням ефективного використання в першу чергу цього виду ресурсу.Фактори зовнішнього (конкурентного) середовища здійснюють вплив більшою мірою на показники економічної ефективності роботи транспортної системи та не здійснюють вплив на показники часткові, використання палива та енергії та ефективності якості продукції.
Дослідження економічної ефективності роботи транспортної системи має за мету аналіз всіх груп факторів та показників, що визначають ефективність роботи досліджуваної транспортної системи, та дає змогу провести оцінку як кожного показника економічної ефективності роботи транспортної системи та в комплексі.
З усіх показників економічної ефективності роботи транспортних систем найбільш повним і ґрунтовним є собівартість транспортування, оскільки комплексно включає в себе всі аспекти економічної ефективності, тобто всі показники ефективності.