Ім'я файлу: Догляд за хворими.doc
Розширення: doc
Розмір: 5921кб.
Дата: 28.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Характеристика звуків.docx
Розширення: doc
Розмір: 5921кб.
Дата: 28.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Характеристика звуків.docx
Терапевтичний стаціонар
Терапевтичний стаціонар – лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання медичної допомоги хворим з внутрішніми хворобами, які потребують тривалого лікування, догляду, проведення складних діагностичних процедур.
У терапевтичному стаціонарі виділяють основні відділення: приймальне, загальнотерапевтичне (кардіологічне, гастроентерологічне, пульмонологічне тощо), діагностичне, фізіотерапевтичне та допоміжні підрозділи (адміністративно-господарська частина, харчоблок тощо).
З метою успішного лікування хворих, догляду за ними запобігання можливим шкідливим впливам на хворого, для профілактики внутрішньолікарняної інфекції в лікарні необхідно суворо дотримуватися лікарняного режиму, який включає проведення лікувально-охоронних та санітарно-протиепідемічних заходів (лікувально-охоронний та санітарно-протиепідемічний режим).
Лікувально-охоронний режим – це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, що можуть зустрітися в умовах лікарні, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і сприяють швидкому одужанню. Основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотримання розпорядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого. Розпорядок дня незалежно від профілю лікувального відділення складається з таких елементів: підйом, вимірювання температури тіла, виконання призначень лікаря, лікарський обхід, лікувально-діагностичні процедури, прийняття їжі, відпочинок, прогулянки, прибирання та провітрювання приміщень, денний та нічний сон (таблиця 1.1.).
Таблиця 1.1.
Розпорядок дня у терапевтичному відділенні
і обов’язки медичної сестри
| Години | Заходи розпорядку дня | Обов’язки медичної сестри |
| 7.00 | Підйом | Вмикає світло в палатах |
| 7.05–7.30 | Термометрія | Роздає термометри і стежить за правильністю вимірювання температури; результати термометрії записує у температурний листок. |
| 7.30–8.00 | Ранковий туалет хворих | Допомагає важкохворим провести гігієнічні процедури (догляд за шкірою, обробляє ротову порожнину, очі, ніс, підмиває, розчісує; перестеляє ліжко), відправляє біологічний матеріал (сечу, кал, харкотиння) в лабораторію |
| 8.00–8.30 | Прийом ліків | Роздає ліки і стежить за їх прийманням |
| 8.30– 9.00 | Сніданок | Допомагає роздати їжу, годує важкохворих |
| 9.00–10.00 | Лікарський обхід | Бере участь в обході, записує призначення лікаря |
| 10.00–13.00 | Виконання призначень | Виконує лікарські призначення: робить ін’єкції, зондування;готує хворих до обстеження, супроводжує їх у діагностичні кабінети, до лікарів-консультантів; доглядає за важкохворими. |
| 13.00–13.30 | Приймання ліків | Роздає ліки і стежить за їх прийманням |
| 13.30–14.30 | Обід | Допомагає роздати їжу, годує важкохворих |
| 14.30–16.30 | Денний відпо- чинок, сон | Стежить за порядком у відділенні, за станом важкохворих |
| 16.30–17.00 | Термометрія | Роздає термометр і стежить за правильністю вимірювання температури; результати термометрії записує у температурний листок |
| 17.00–19.00 | Відвідування хворих родичами | Стежить за порядком у відділенні, контролює вміст передач з продуктами |
| 19.00–19.30 | Приймання ліків | Роздає ліки і стежить за їх прийомом |
| 19.30–20.00 | Вечеря | Допомагає роздати їжу, годує важкохворих |
| 20.00–21.30 | Виконання призначень | Виконує лікарські призначення: робить ін’єкції; ставить клізми, гірчичники, компреси; готує хворих до рентгенівського та ендоскопічного дослідження; доглядає за важкохворими. |
| 21.30–22.00 | Вечірній туалет | Підмиває важкохворих, перестеляє ліжко, обробляє ротову порожнину, проводять туалет носа, вух; провітрює палати |
| 22.00–7.00 | Сон | Вимикає світло в палатах, укриває хворих, стежить за порядком у палатах. Щогодини робить обхід у відділенні |
Крім дотримання розпорядку дня до заходів лікувально-охоронного режиму відносять: належний санітарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах; медичний персонал повинен бути взірцем чистоти та акуратності, завжди бути підтягнутим, спокійним, стриманим, терплячим і в той же час вимогливим до виконання всіх призначень лікаря; важливо запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд предметів лікарського догляду (брудні бинти, невимите судно, шприци тощо). Не варто надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклування про хворого. Часто невміло висловлюючи свої співчуття чи наводячи приклади тяжких наслідків при подібних захворюваннях, вселяють у хворих неспокій і хвилювання. Треба створити навколо хворого душевний спокій, сприятливий емоційний клімат з оптимістичним настроєм.
Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції. Санітарно-гігієнічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції та санітарного стану приміщень лікарні. Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікарні, є проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізація.
Протиепідемічні заходи у вогнищі проводяться в 3 напрямках:
відносно до джерела інфекції (хворого людини або носія)
відносно до осіб, які контактували із джерелом інфекції
відносно до зовнішнього середовища (дезінфекція)
Відносно до джерела інфекції (хворого людини або носія):
Раннє виявлення хворого (активне або під час звернення за медичною. допомогою)
Рання діагностика (лабораторна);
Повідомлення про інфікованого хворого у санітарно-епідеміологічну станцію (екстрене повідомлення Ф. 58, по телефону);
Своєчасна госпіталізація (протягом 3 годин у місті й 6 годин у сільській місцевості);
Санітарна обробка при надходженні в лікарню;
Постановка остаточного діагнозу й проведення специфічного лікування;
Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарі для інфекційних хворих;
Дотримання правил і термінів виписки реконвалесцентів;
Диспансерне спостереження .
Санітарно-просвітня робота серед населення.
Відносно до осіб, які контактували із джерелом інфекції:
Раннє виявлення контактних осіб (у родині, на роботі, дитячих установах);
Встановлення медичного спостереження (карантин, обсервація);
Бактеріологічне, серологічне, біохімічне дослідження з метою виявлення носія або ранньої діагностики;
Санітарна обробка при деяких захворюваннях;
Специфічна профілактика (вакцинація, серопрофілактика, введення гамма-глобуліну, прийом бактеріофагу);
Санітарно-просвітня робота
Відносно до зовнішнього середовища – заходи дезінфекції
(див. нижче).
Крім загального лікувального режиму існує декілька видів індивідуальних режимів, регламентованих загальним станом хворого. Сюди входить стаціонарний режим, який має декілька різновидів, а саме: суворий постільний режим призначається хворим на важку хворобу (гострий інфаркт міокарда, шлунково-кишкова кровотеча тощо), коли навіть незначні рухи хворого можуть привести навіть до смертельного наслідку; напівпостільний режим призначається хворим із захворюванням середньої важкості (стенокардія, серцева недостатність), цим хворим дозволяється сидіти в ліжку, ходити в санвузол. Індивідуальний режим призначають виснаженим хворим, що повільно одужують після важких захворювань, їм може приписувати додаткові прогулянки на свіжому повітрі, додаткове харчування, фізіотерапію.
Приймальне відділення лікарні – підрозділ стаціонару, де проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об’єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарну обробку, транспортування хворих у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу, в разі необхідності надають невідкладну медичну допомогу. Від того, наскільки правильно та оперативно організовано роботу приймального відділення, залежить успіх та результати подальшого лікування хворого.
Типи приймальних відділень. Централізовані – це одне відділення зі складною структурою, що створюється у багатопрофільних неінфекційних лікарнях, особливо тоді, коли відділення розташовані в одному корпусі. Децентралізовані – це відділення, що створюються на базі інфекційного, дитячих відділень або пологових будинків.
Основні функції приймального відділення:
Прийом, реєстрація, огляд (первинна діагностика) та розподіл пацієнтів.
Заповнення медичної документації.
Санітарна обробка пацієнтів, яких госпіталізують.
Транспортування пацієнтів у лікувальне відділення.
Надання невідкладної медичної допомоги.
Інформаційно-довідкова функція.
Структура приймального відділення терапевтичного стаціонару
Приймальне відділення складається із таких приміщень:
вестибюль, де хворий та його родичі очікують прийому. В вестибюлі має бути стіл для довідок, стільці, дошка відомостей про правила внутрішнього розпорядку в лікарні, часи відвідування хворих, бесід з лікарем, номера телефонів для довідок, список продуктів харчування, що можна приносити хворому;
оглядові кімнати: реєстратура, де медична сестра заповнює документацію на хворого, кімната для огляду хворого лікарем, ізолятор (для прийому хворого з підозрою на інфекційне захворювання або гарячку невідомого ґенезу), кімната для консультацій фахівців, кімната для антропометричних досліджень;
санітарний пропускник: душові, ванна; кімната для санітарної обробки хворого (боротьба з педикульозом, коростою); кімната, де хворий переодягається в лікарняний одяг;
процедурні кабінети: маніпуляційний, кабінет де проводять катетеризацію сечового міхура, ставлять клізми, промивають шлунок);
діагностичні кабінети (в основному у великих стаціонарах): лабораторія, ендоскопічний, рентгенологічний, кабінет функціональної діагностики;
кабінет чергового лікаря;
туалетна кімната (санвузол);
гардероб з камерою для зберігання одягу, сейфом для зберігання документів та коштовності.
Документація, що заповнюється у приймальному відділенні:
Журнал реєстрації хворих, які надходять до стаціонару, та відмов від госпіталізації (записують: №/№, дату та час госпіталізації, П.І.Б., дату та рік народження, місце проживання, контактні телефони, місце роботи, професію та посаду, ким направлений до стаціонару та з яким діагнозом, діагноз приймального відділення, назву лікувального відділення, куди госпіталізовано пацієнта, причину відмови від госпіталізації та статус хворого на момент обстеження) – форма 001/о
Медична карта стаціонарного хворого (лікарська історія хвороби) –титульний листок – форма 003/о До карти додається персональний лист лікарських призначень та температурний листок.
Статистична карта вибулого зі стаціонару – форма 066/о
Екстрене повідомлення про виявлення випадків інфекційного паразитарного захворювання, харчового або професійного отруєння чи незвичайної реакції на щеплення форма 058/о. Відсилається у районне відділення санітарно-епідеміологічної та дезінфекційної станції не пізніше 12 годин з моменту виявлення, дублюється поданням телефонограми.
Журнал обліку інфекційних та паразитарних захворювань – форма 060/о.
Примітка: при ургентному надходженні невідомого пацієнта до стаціонару та в разі відсутності документів слід дати телефонограму до районного відділку міліції.
Організація надходження хворих до стаціонару
Шляхи госпіталізації хворих до стаціонару:
Планова госпіталізація за направленням лікаря закладів первинної медичної допомоги (районні поліклініки, медико-санітарні частини, тощо).
Ургентна госпіталізація хворих, доставлених машиною «Швидкої допомоги».
Переводом з одного стаціонару до іншого за домовленістю.
Шляхом самозвернення.
Прийом та реєстрація хворих. Порядок реєстрації зумовлюється причиною госпіталізації хворого та станом його здоров’я.
1. При масовому надходженні хворих існує певний порядок черговості госпіталізації: спочатку приймають та реєструють важкохворих, потім хворих середнього ступеня важкості, і в останню чергу приймають хворих за направленням поліклініки. Якщо хворий у надто важкому стані або потребує реанімаційних заходів, спочатку надають відповідну допомогу, а тільки потім його реєструють.
2. Якщо хворий, якого доставила машина «Швидкої допомоги», знаходиться у непритомному стані, його реєстрація відбувається зі слів супроводжуючих або за наявними документами; але якщо їх немає – лікар приймального відділення докладно описує його зовнішні дані та прикмети і подає ці відомості до міліції.
3. Хворі, які доставлені машиною «Швидкої допомоги» або які звернулися самостійно, реєструються тільки після їх огляду черговим лікарем та встановлення ним попереднього діагнозу і вирішення питання про необхідність госпіталізації у певне відділення стаціонару або відмови у госпіталізації (що реєструється у спеціальному журналі). Основні причини відмовлення у госпіталізації: відсутність необхідності у госпіталізації взагалі; якщо після надання допомоги стан хворого повністю нормалізувався (гіпертонічний криз); непрофільність хвороби. У цих випадках, якщо під час огляду хворого бригада «Швидкої допомоги» ще не поїхала, то вона повинна доставити хворого до профільної лікарні. Якщо вона вже поїхала, черговий лікар повинен викликати бригаду «Швидкої допомоги», що спеціалізується на перевезенні таких хворих.
4. На хворих, які надходять за направленням поліклініки, медична сестра приймального відділення одразу заповнює історію хвороби та реєструє їх у різних журналах.
5. Якщо у хворого під час надходження до стаціонару у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то медичний персонал повинен: розмістити хворого в ізоляторі, заповнити «Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне захворювання» (форма № 058-у) і не пізніше 12 годин з моменту виявлення направити його до санепідемстанції. Викликати бригаду «Швидкої допомоги» для переводу хворого до інфекційного відділення.
Послідовність дій при прийомі хворих у стаціонар.
Оформлення надходження хворого у лікувальне відділення стаціонару
Хворого оглядає лікар і вирішує питання про госпіталізацію, спосіб санітарної обробки і транспортування.
Медична сестра або лікар оглядають хворого на наявність інфекційних захворювань та педикульозу. З цією метою оглядають шкірні покриви, волосисті ділянки тіла, зів, вимірюють температуру тіла.
Медична сестра оформляє титульну сторінку «Медичної карти стаціонарного хворого». При цьому уважно заповнює всі паспортні дані (прізвище, ім’я, по батькові, дату, місяць і рік народження, домашню адресу, телефон – домашній, службовий, місце роботи, посаду); ким хворий направлений; діагноз при направленні; діагноз приймального відділення; відділення, в яке направляється хворий; дату і годину з хвилинами надходження.
Із паспорта, якщо там відмічено, записують дані про групу крові та резус-фактор.
Шляхом опитування виясняють і відмічають у карті побічну дію ліків (алергічні реакції).
При надходженні в стаціонар дітей або хворих похилого віку записують домашню адресу, місце роботи, телефон батьків, дітей або найближчих родичів.
Якщо хворий надходить в непритомному стані, всі дані про хворого медична сестра отримує від осіб, які його супроводжують або медичного персоналу «Швидкої допомоги».
У випадку, коли відсутні будь-які паспортні дані про хворого, який знаходиться у непритомному стані, медична сестра повідомляє про це у найближче відділення міліції, вказує прикмети хворого, перелік його одягу. В усіх документах до вияснення даних хворий реєструється як «невідомий».
Дані про хворого медична сестра заносить у алфавітну книгу (прізвище, ім’я, по батькові, № карти, дату надходження, назву відділення стаціонару), яка є документом для довідникової служби.
Якщо у хворого є документи, гроші, цінні речі, медична сестра приймає їх відповідно опису в трьох екземплярах і здає на зберігання в сейф бухгалтерії лікарні.
Якщо хворому відмовляють у госпіталізації із-за відсутності показання або місця у відділенні, то тоді його записують у «Журнал відмовлень у госпіталізації», де вказують паспортні дані, дані об’єктивного обстеження, діагноз, причину відмовлення. Всі дані засвідчує лікар.
Огляд хворого лікарем. Хворих, які надходять у стаціонар, у приймальному відділенні оглядає черговий лікар на наявність інфекційних захворювань та педикульозу (огляд шкірних покровів, термометрія). Після вирішення лікарем питання про госпіталізацію хворого медична сестра оформлює відповідну медичну документацію: титульну сторінку історії хвороби (ф.003/о), «Журнал реєстрації хворих, які надходять» (ф.001/о), «Статистичну карту вибулого зі стаціонару» (ф.066/о).
Далі лікар проводить повне клінічне обстеження хворого; при необхідності призначає лабораторно-інструментальне дослідження, консультацію лікарів-фахівців; ставить попередній діагноз; визначає обсяг обстеження, необхідні методи лікування та догляду; спосіб санітарної обробки і спосіб транспортування хворого у певне відділення.
Обов’язки медичної сестри
Реєстрація хворих, заповнення медичної документації.
Вимірювання температури тіла хворого (термометрія) .
Проведення антропометричних досліджень.
За призначенням лікаря надає невідкладну допомогу хворому.
При підозрі на інфекційне захворювання за призначенням чергового лікаря бере мазок із зіва або носа; заповнює екстрене повідомлення про інфекційного хворого.
Проводить санітарну обробку хворого.
Проведення антропометричних досліджень
Антропометричне дослідження хворого включає вимірювання зросту, маси тіла, окружності грудної клітки та живота.
Вимірювання зросту проводять за допомогою зростоміра, який має вертикальну стійку з сантиметровою поділкою і рухомою горизонтально розташованою планшеткою. Хворий стоїть спиною до стійки, щільно торкаючись її п’ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Голова хворого повинна знаходитись у такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей були на одній горизонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хворого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки. Вимірювання зросту можна проводити й у положенні хворого сидячи; до висоти хворого у положенні сидячи додають відстань від підлоги до лавки зростоміра. Зріст важкохворого вимірюють сантиметровою стрічкою у положенні хворого лежачи. Отриманий результат заносять до історії хвороби.
Вимірювання маси тіла хворого проводять на медичних вагах, які перед цією процедурою правильно встановлюють та врегульовують. Зважування проводять натще після випорожнення сечового міхура та кишок. Хворий стає на площадку вагів при опущеному затворі. Коли досягнуто рівновагу, затвор вагів піднімають, важки пересувають на планках коромисла вагів ліворуч до тих пір, поки воно не стане на одному рівні з контрольною рискою. Потім затвор вагів знову опускають, а показники нижньої (1 поділка = 1 кг) та верхньої (1 поділка = 100 г) планок підсумовують. Отриманий результат заносять до історії хвороби.
Окружність грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою спереду по ІV ребру (у чоловіків під сосками), ззаду – під лопатками. Руки хворого повинні були в опущеному положенні. Вимірювання проводять піл час максимального вдиху та видиху, а також при спокійному диханні.
Окружність живота проводять натще сантиметровою стрічкою спереду на рівні пупка, ззаду на рівні ХІ поперекового хребця. Клінічне значення вимірювання окружності живота має у хворих з асцитом, при ожирінні.
Надання невідкладної допомоги хворим у приймальному відділенні
Невідкладну допомогу у приймальному відділенні надають у таких випадках:
раптове погіршення стану хворого, якого доставлено машиною «Швидкої допомоги» (гіпертонічний криз, приступ бронхіальної астми, виникнення больового приступу тощо);
самозвернення хворого внаслідок поганого самопочуття (біль у серці, животі, запаморочення тощо);
раптове погіршення стану хворого, що надходить за направленням поліклініки.
Санітарна обробка хворих
Санітарна обробка хворих – комплекс заходів, спрямованнях на попередження проникнення та розповсюдження інфекційних та паразитарних захворювань в лікувально-профілактичних закладах (профілактика внутрішньолікарняної інфекції). Санітарна обробка хворих проводиться при госпіталізації хворого у стаціонар у санпропускнику приймального відділення і включає наступні заходи:
Огляд пацієнта на наявність інфекційних, шкірних та паразитарних (педикульоз та скабіоз) захворювань.
При необхідності проведення протипедикульозної та протискабіозної обробки.
Гігієнічні водні процедури (обтирання, душ або ванна).
Гоління, стрижка волос та нігтів.
Перевдягання у лікарняний одяг.
Виділяють наступні види санітарної обробки хворих: повна (включає всі заходи) та часткова; загальні гігієнічні процедури та спеціальні заходи (протипедикульозні, протискабіозні). Питання про обсяг санітарної обробки хворого вирішує лікар приймального відділення після огляду хворого, встановлення діагнозу та оцінки його загального стану. Проводить санітарну обробку хворого безпосередньо медична сестра за допомогою санітарки.
Загальна санітарна обробка у повному обсязі проводиться хворим, у яких задовільний загальний стан, а також тим, хто не має важких захворювань або ушкоджень шкірних покривів; важкохворим (інфаркт міокарду, інсульт), хворим з високою гарячкою, у непритомному стані, важких ураженнях шкіри проводиться часткова обробка, а у випадках важкого стану пацієнта, які потребують термінових реанімаційних заходів, санітарна обробка не проводиться.
Оснащення санпропускника для проведення санітарно-гігієнічної обробки хворого:
кушетки, шафи для чистої білизни і бачки для брудної білизни, мочалки для миття хворих, мило, машинки для стрижки волосся, бритви для гоління, ножиці, повітряні та водні термометри, мочалки і щитки для обробки ванни, промаркірований інвентар (відра, швабри), дезінфікуючи розчини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 34