Ім'я файлу: Догляд за хворими.doc
Розширення: doc
Розмір: 5921кб.
Дата: 28.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Характеристика звуків.docx
Тема 4. «ЗАГАЛЬНИЙ І СПЕЦІАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА ВАЖКОХВОРИМИ І АГОНУЮЧИМИ»Розширення: doc
Розмір: 5921кб.
Дата: 28.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Характеристика звуків.docx
Догляд за важкохворими
До тяжкохворих відносяться категорії пацієнтів, котрі хворіють на недуги з ускладненим перебігом, які не піддаються ефективному лікуванню або мають несприятливий прогноз. Стан цих хворих проявляється глибокими порушеннями найважливіших функцій організму (нервової діяльності, дихання, кровообігу, травлення, виділення), що часто призводить до численних загострень недуги і навіть до смерті. Однак перебіг і наслідки навіть досить складного захворювання зазвичай можна визначити якісним доглядом за хворими, своєчасним і добросовісним виконанням медичною сестрою призначень лікаря. Стан тяжкохворого може змінюватися у будь-який момент, тому вони вимагають постійної уваги і повинні бути під систематичним медичним наглядом протягом всього періоду тяжкого стану.
Для забезпечення догляду за важкохворими організовують індивідуальний пост. Медична сестра весь час повинна знаходитися біля хворого, стежити за його станом, кольором шкіри, частотою пульсу та дихання, артеріальним тиском, характером виділень. Індивідуальний пост забезпечують необхідними засобами для догляду за важкохворими (поїльник, підкладне судно, грілка, сечоприймач, газовідвідна трубка тощо) та надання їм невідкладної допомоги.
Для забезпечення важкохворим спокою і щоб не турбувати інших хворих, їх поміщають у палати на 1 або 2 місця з сигналізацією. Хворому забезпечують зручне положення в ліжку. Краще використовувати функціональне ліжко. Для запобігання пролежнів хворому щодня перестеляють ліжко, перемінюють постільну білизну двічі на день. Простирадла, наволочки, сорочки повинні бути без рубців, швів, застібок на поверхні, повернутій до тіла хворого. Під сідниці хворого по всій ширині ліжка підкладають клейонку, зверху її застеляють простирадлом, яке по всій довжині підгортають під матрац, щоб не збиралися складки. Після сечовипускання та дефекації обмивають та висушують промежину, щодня оглядають ділянку лопаток, сідниць, хребта тощо. При нетриманні сечі підкладають гумове судно. Якщо хворий не може мочитися самостійно, йому ставлять катетер.
Особиста гігієна важкохворих
Ліжко хворого
Оскільки важкохвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащають двома типами ліжок: звичайними з пружинною сіткою і функціональними, з допомогою яких можна підняти головний або ножний кінець тулуба. Ліжка в палаті необхідно розташовувати так, щоб забезпечити вільний доступ до хворого з усіх сторін.
Підготування постелі хворому. Застеляють ліжко хворого таким чином:
Поверх сітки кладуть матрац із наматрацником, який повинен бути достатньої товщини, рівним, без горбів і впадин. Для важкохворих, хворих з нетриманням сечі і калу матрац обшивають на 2/3 довжини клейонкою, щоб запобігти забруднення його екскрементами.
Зверху застеляють чисте простирадло, край якого по всій довжині підгинають під матрац так, щоб воно не збиралося в складки. При необхідності важкохворим використовують пелюшки або невеликі простирадла під поперекову ділянку і таз.
Під голову хворого підкладають дві подушки: нижню з пір’ями, верхню – з пуху. На кожну подушку надівають наволочку. Подушки кладуть так, щоб нижня лежала рівно і виступала дещо з-під верхньої, а верхня опиралася об спинку ліжка.
Хворого накривають ковдрою з підковдрою. Бажано, щоб ковдра була бавовняною або вовняною.
Забезпечують хворого двома рушниками – для обличчя і для ніг.
Після виписування хворого матрац, ковдру, подушки здають в дезінфекційну камеру, а постільні приналежності – в пральню.
Надання хворому необхідного положення за допомогою функціонального ліжка
За допомогою ручок, розміщених біля головного і ножного кінців ліжка або розміщених посередині ліжка, піднімають або опускають секції ліжка та надають хворому зручне функціональне положення, тобто таке положення, при якому поліпшується функція хворого органу. Наприклад, при задишці піднімають головний кінець ліжка, щоб хворий зайняв напівсидяче положення. При різкому зниженні артеріального тиску головний кінець ліжка опускають до горизонтального рівня, а ножний кінець ліжка піднімають. Таким чином покращується кровопостачання головного мозку.
Надання хворому необхідного положення в звичайному ліжку:
При можливості використовують спеціальні підголовники.
При відсутності підголовника використовують додаткову подушку, ватяну ковдру або матрац.
Для того, щоб хворий не зсувався вниз, на ліжко кладуть опору для ніг, а зверху покривають її ковдрою і пелюшкою. В такому разі хворий опирається ступнями ніг. В деяких випадках доцільно під матрац на рівні колін покласти валик із ковдри – хворий лежить з напівзігнутими ногами.
Якщо необхідно надати підвищене положення нижній кінцівці, то під гомілку підкладають подушку або шину Белера, обшиту пелюшкою.
В разі, коли необхідно збільшити кровопостачання головного мозку, доцільно під ножний кінець ліжка підставити табурет або стілець.
Зміна постільної та натільної білизни важкохворим
Взагалі змінюють натільну і постільну білизну в стаціонарі один раз на 7-10 днів або щоразу після забруднення. При зміні постільної білизни, якщо дозволяють умови і стан хворого, краще посадити його на стілець або перекласти його на інше ліжко чи кушетку. Мокру від поту білизну слід прати, сушити її не рекомендується. З метою запобігання передачі інфекції в лікувальних закладах зміну і збирання брудної білизни необхідно проводити в гумових рукавичках. Білизну, забруднену кров’ю або виділеннями організму, необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончастих мішках. Для сортування білизни в відділеннях виділяється окрема кімната.
Мал. 4.1. Зміна постільної та натільної білизни
Послідовність зміни постільної білизни важкохворому в разі дозволу йому повертатися в ліжку:
Чисте простирадло згортають валиком по довжині до половини.
Піднімають голову хворого і забирають подушку.
Підсовують хворого на край ліжка і повертають його на бік
Брудне простирадло згортають по довжині в напрямку до хворого.
На звільнену частину постелі розстеляють чисте простирадло, щоб його вільний край дещо звисав із ліжка.
Повертають хворого на спину, а потім на другий бік, тобто на частину ліжка, накриту чистим простирадлом.
Забирають брудне простирадло і розправляють чисте.
Повертають хворого на спину.
Край простирадла заправляють під матрац.
Кладуть під голову подушку.
Вкривають хворого ковдрою з підковдрою
Послідовність зміни постільної білизни важкохворому, якщо йому заборонено повертатись на бік (мал. 4.1):
Чисте простирадло згортають до половини валиком.
Трохи піднімають верхню половину тіла хворого, забирають подушку і згортають брудне простирадло з-під голови і спини до крижів.
На звільнене місце розстелюють приготовлене чисте простирадло.
На чисте простирадло кладуть подушку і опускають на неї голову хворого.
Потім піднімають таз хворого, прибирають з-під нього брудне простирадло і продовжують розправляти чисте.
Піднімають ноги хворого, прибирають брудне простирадло, розправити чисте і опускають його ноги.
Заправляють край простирадла під матрац.
Кладуть під голову подушку.
Можна брудне простирадло згорнути двома валиками від голови і від ніг до середини ліжка і акуратно витягти. Підкласти під таз хворого приготовлене чисте простирадло і розправити його в напрямку до голови і до ніг. Край простирадла заправити під матрац. Під голову хворого покласти подушку.
Запам’ятайте! Зміна постільної білизни важкохворому треба здійснювати із мінімальною затратою сил хворого.
Зміна білизни важкохворому:
Підводять руки під крижі хворого, беруть край сорочки і обережно піднімають її ззаду до потилиці, а спереду – до грудей.
Піднімають обидві руки хворого і скатану біля шиї сорочку знімають через голову хворого, а потім знімають рукава.
Одягають хворого у зворотному порядку: спочатку надягають рукава, а потім перекидають сорочку через голову і розправляють її на спині хворого і на грудях.
Якщо у пацієнта хвора одна рука, то спочатку знімають рукав зі здорової, а потім із хворої руки; одягають хворого у зворотному порядку, починаючи з хворої руки.
Якщо хворому необхідний повний спокій, то використовують сорочку, яка має розріз уздовж усієї спини. Надягають таку сорочку лише на руки, а край закладають під спину хворого і розправляють.
Догляд за шкірою важкохворого
Шкіра виконує ряд важливих функцій. Вона бере участь у процесі дихання, регуляції температури тіла, обміні речовин. Шкіра захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, а також є важливим органом чуття – шкірним аналізатором.
Головною умовою нормальної життєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних залоз, змішані з поверхневим роговим шаром шкіри, що відшарується, і пилом, постійно відкладаються на шкірі і перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів. Забрудненість шкіри сприяє розмноженню мікробів, в тому числі і хвороботворних. Шкіра під пахвових ділянок додатково забруднюється секретом апокринових залоз, шкіра промежини – виділеннями сечостатевих органів і кишечника. Взагалі, до шкіри важкохворого пред’являються підвищені вимоги, в зв’язку з чим утримання її в чистоті набуває особливого значення.
Хворі, які перебувають на загальному режимі, при відсутності протипоказань можуть приймати ванну або душ щоденно, через день але не рідше одного разу на тиждень.
Важкохворим туалет шкіри повинна проводити медична сестра: протирати шкіру рушником або ватним тампоном чи м’якою губкою, змоченими теплою водою або теплим розчином камфорного спирту чи оцту (1 столова ложка 9% розчина на 1 склянку води), після цього шкіру витирають сухим рушником.
Умивання важкохворих проводять не рідше двох разів на добу, а при потребі й частіше. Обличчя протирають м’яким рушником або ватним тампоном, змоченим теплою водою, потім витирають сухим рушником.
Миття рук важкохворим проводять не рідше трьох разів на добу, а при потребі й частіше. Біля хворого ставлять миску, набирають у глечик води і ллють її на руки хворого (якщо хворий спроможний милити рук, він це робить і самостійно змиває мило). Нерухомому хворому медична сестра милить руки та змиває мило правою рукою, а лівою – поливає руки хворого з глечика.
Миття ніг важкохворому: медична сестра відгортає нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставить миску з теплою водою і занурює в неї ноги хворого; намиленою губкою ретельно протирає поверхню ніг до середини гомілки, потім витирає їх сухим рушником, начинає з міжфалангових проміжок. При наявності грибкових уражень шкіри ніг ці місця протирають протигрибковим розчином або маззю.
Догляд за волоссям важкохворих. При поганому догляді волоссям стає жирним, з’являється лупа, утворюються ковтуни. Якщо хворий не може самостійно розчісуватися – це робить медична сестра двічі на день. У кожного хворого має бути свій гребінець. Коротке волосся розчісують від корнів до його кінців, а довге волосся, навпаки, поступово від кінців до корнів.
Миття волосся проводять один раз на тиждень, якщо волосся жирне, і один раз на 10–14 днів – якщо волосся нормальне та сухе. У випадку забруднення волосся під час блювання, його миють негайно або одразу після покращення стану хворого. Волосся миють у ліжку (мал. 4.2.):
Головний кінець матраца підгортають під плечі хворого;
Під голову та плечі підкладають спеціальну підставку, щоб голова хворого була піднятою та відкинутою назад;
Під голову підставляють миску;
Для миття застосують рідкий шампунь або кип’ячену воду з милом;
Воду на голову ллють з глечика;
Після миття волосся насухо витирають рушником та розчісують гребінцем.
Мал. 4.2. Миття голови важкохворому
Стригти волосся слід не рідше одного разу на місяць.
Пролежень (змертвіння, некроз) – це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, підшкірної основи і навіть окістя, які розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та іннервації. Утворюються пролежні там, де шкіра тривалий час стискується між кісткою і ліжком.
При лежанні хворого на спині пролежні утворюються переважно в ділянці потилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п’яток. Якщо хворий лежить на боці або животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілок (мал. 4.3).
Першою ознакою пролежнів є поблідніння шкіри з наступним почервонінням. Набряком та відшаруванням епідермісу. Потім з’являються пухирі і шкіра некротизується (мал. 4.4.).
Мал. 4.3. Місця можливого утворення пролежнів
а) б)
Мал. 4.4. Стадії розвитку пролежнів: а) рання стадія, пізня стадія
Послідовність дій при догляді за шкірою важкохворого:
При необхідності під хворого підстеляють клейонку.
Використовують памперси та прокладки при нетриманні сечі та калу, своєчасно їх міняють.
Полотняну серветку змочують теплою водою з оцтом, віджимають та протирають поступово шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскують в чистій воді.
Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо заднього проходу.
Обмивання шкіри здійснюють послідовно і зразу ж ретельно протирають чистим сухим рушником, щоб хворий не застудився. При необхідності можливо використати мило, 40% етиловий спирт, одеколон.
Використовують для обробки сухої шкіри зволожуючі креми або масла.
При виникненні зопрілостей їх обережно протирають м’яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушують шкіру «промоканням» і припудрюють дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можливо змазувати 1% розчином діамантового зеленого з наступним припудрюванням. Часткову обробку шкіру важкохворого здійснюють щоденно вранці і ввечері.
Навчають пацієнта самостійно змінювати положення тіла в ліжку.
Профілактика пролежнів
Необхідне устаткування: гідростатичне ліжко з плаваючою поверхнею або протипролежневі матраци; прокладки із хутра, поролону, подушки, які наповнені губкою, гелем, повітрям або водою; постільна білизна; памперси для дорослих; тепла вода, рідке мило; зволожуючі креми або масла, захисні креми (за призначенням лікаря); графік зміни положення пацієнта, годинник.
Послідовність виконання профілактики пролежнів:
Міняють положення пацієнта кожні 2 години, якщо дозволяє його стан. Пацієнту, що знаходиться в інвалідній колясці або в кріслі допомагають кожні 15-20 хвилин підніматися або нахилятися.
Запам’ятайте! Вибір положення та їх чергування залежить від захворювання пацієнта та його стану
Стежать за тим, щоб постіль була чиста, суха, рівна, щоб на білизні не було складок і крихт. Усувають грубі шви на постелі та одязі.
Перевіряють стан постелі 3-4 рази на добу, а у пацієнтів з нетриманням сечі – кожну годину.
Під сідниці важкохворого підкладають надувний гумовий круг, покритий пелюшкою. Під лікті та п’ятки підкладають ватно-марлеві круги.
Двічі на день здійснюють часткову обробку шкіри.
Місця можливого утворення пролежнів протирають ватним тампоном, змоченим одним із нижчеперерахованих розчинів: 10% розчин камфорного спирту, 1% розчин саліцилового спирту, 40% розчин етилового спирту, слабкий розчин оцтової кислоти (1 столова ложка оцту на склянку води).
Щодня кварцують шкіру спини та сідничних ділянок.
Дезінфікують використане обладнання
Роблять запис про виконання процедури.
Обробка та лікування пролежнів
Початкові пролежні в стадії мацерації обмивають холодною перекип’яченою водою з милом, висушити, протерти 70% етиловим спиртом і припудрити тальком.
При почервонінні шкіри періодично розтирають її сухим рушником для поліпшення кровообігу і змазують 5% розчином калію перманганату.
Пухирі змазують 1% розчином діамантового зеленого, потім накладають суху асептичну пов’язку.
При некрозі змертвілі тканини видаляють, рану закривають стерильною серветкою, змоченою розчином фурациліну 1:5000. В міру очищення рани накладають мазеві пов’язки (10% синтоміцинова мазь, 10% стрептоцидові мазь та інші).
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 34