1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: Захворювання_щитовидної_залози_у_дітей.docx
Розширення: docx
Розмір: 81кб.
Дата: 22.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Особливості вогнепальних ран.docx
1 - 2 фіз розв і функц проби.doc
Біохімічне_дослідження_АГ_укр_1.doc
шлуночкова тахікардія.pdf
3 фіз. прац..doc
Концентрація ТТГ >50 мО/л – ймовірний гіпотиреоз

- Рівень ТТГ >100 мО/л з високим ступенем вірогідності вказує на наявність захворювання, що потребує лікування.

- При ТТГ 20-50 мО/л – повторне дослідження із того ж зразка крові, при збереженні високого ТТГ – дослідження ТТГ і вільного Т4 (вТ4 ) у сироватці крові.

- При ТТГ >10 мО/л і вільному Т4<10 пмоль/л – терміново призначаються тиреоїдні препарати.

- При ТТГ 20-50 мО/л і вільному Т4>10 пмоль/л – лікування не призначається, повторне дослідження ТТГ і вільного Т4 – через 7 і 30 днів. У разі наростання рівня ТТГ – призначається замісна терапія.

- При ТТГ 50-100 мО/л – висока вірогідність наявності вродженого гіпотиреозу. Проводять повторне дослідження рівня ТТГ і вТ4 із того ж зразка крові та у сироватці крові, взятої у дитини амбулаторно. Не очікуючи результатів, призначають лікування тиреоїдними препаратами L-тироксином). Якщо рівні ТТГ і вТ4 виявились нормальними, лікування припиняють. Якщо рівень ТТГ перевищує норму, лікування проводять під наглядом педіатра- ендокринолога.

- При ТТГ > 100 мО/л – терміново повідомляють поліклініку за місцем проживання дитини. Повторно беруть кров для дослідження ТТГ і вТ4 у сироватці крові. Не очікуючи результатів, призначають лікування тироїдними препаратами.

Якщо рівні ТТГ і вТ4 виявились нормальними , лікування припиняють.

Якщо ТТГ перевищує норму, лікування продовжують під регулярним спостереженням педіатра-ендокринолога.

ІІ етап (проводиться в дитячій поліклініці).

- Контрольне визначення рівнів ТТГ, Т4, Т3 через 2 тиж і 1,5 міс від початку замісної терапії. У дітей до 1 року орієнтуються на рівень ТТГ і Т4.

- Нормальний рівень ТТГ і Т4, або нормальний рівень вільного Т4 при відносно підвищених показниках ТТГ свідчать про адекватну дозу L-тироксину.

- Подальші контрольні визначення концентрації ТТГ, Т3, Т4 слід проводити на першому році життя кожні 2-3 міс., після року – кожні 3-4 міс.

- При підтвердженні діагнозу «Вроджений гіпотиреоз» лікування L-тироксином продовжують з постійним контролем адекватності дози препарату, що отримує дитина.

- При субклінічному гіпотиреозі – підвищення ТТГ (вище за 2,5 мО/л, але не вище за 10 мО/л) при нормальному рівні вільного Т4 і відсутності клінічної симптоматики.

- При маніфестному первинному гіпотиреозі – підвищення рівня ТТГ (вище за 10 мО/л) і зниження рівнів загального та вільного Т4 та Т3

- При вторинному гіпотиреозі – рівень ТТГ у межах норми або знижений і знижений вільний Т4. Після стимуляції тиротропіном рівень тиреоїдних гормонів в крові підвищується. - При третинному гіпотиреозі концентрація ТТГ в сироватці крові знижена і підвищується у відповідь на введення тироліберину.

- У недоношених дітей, новонароджених з низькою масою тіла, у випадках транзиторної або ідіопатичної гіпотироксинемії визначення рівнів ТТГ і вТ4 у крові здійснюють кожні 2 тиж для виявлення запізнілих випадків вродженого гіпотиреозу.

●Допоміжне значення для діагностики гіпотиреозу мають результати додаткових обстежень: гіперхолестеринемія (більше 6,8 ммоль/л), зниження рівня лужної фосфатази в крові, затримка темпів скостеніння, зменшення швидкості ахілового рефлексу, зміни на ЕКГ: знижений вольтаж зубців, синусова брадикардія, при УЗД розміри ЩЗ можуть бути нормальними, зменшеними

(аплазія чи гіпоплазія) або збільшеними. Для виключення ураження ЦНС інфекційними чинниками – ан. крові на токсоплазмоз. Для діагностики аутоімунного тиреоїдиту, визначення причини гіпотиреозу – визначення титру антитіл до тиропероксидази тироцитів, мікросомальної фракції, тироглобуліну.

Диференціальна діагностика

∙ Для диференціальної діагностики первинного і вторинного гіпотиреозу проводиться проба з тироліберином: досліджують рівень ТТГ до і через 30 хв після внутрішньовенного уведення тироліберину. При первинному гіпотиреозі рівень ТТГ зростає вище 25 мО/л, при вторинному – залишається незміненим.

∙ У ранньому віці дітей вроджений гіпотиреоз диференціюють із хворобою Дауна, рахітом, фенілкетонурією, жовтяницею різного походження, анемією, ахондроплазією ∙ У більш старшому віці диференціальну діагностику проводять із захворюваннями, що супроводжуються затримкою росту (хондродистрофія, гіпофізарний нанізм, дисгенезія статевих залоз тощо), хворобою Пертеса, мукополісахаридозами, хворобами нирок, ревматизмом, вродженими вадами серця, хворобою Гіршпрунга. Слід диференціювати також із псевдогіпотиреозом, коли порушення обміну трийодтироніну відбувається за умов збереження функції ЩЗ.

Лікування

∙ Замісна терапія препаратами тиреоїдних гормонів (Л-тироксин, трийодтиронін) призначаєтьсявідразу після установлення діагнозу ВГ, щоб попередити або звести до мінімуму ураження ЦНС.

∙ Лікування вродженого гіпотиреозу довічне.

∙ доза L-тироксину складає: недоношені- 8-10 мкг/кг/добу, 0-3 міс -10-15 мкг/кг/добу, 3-6 міс – 8- 10 мкг/кг/добу 6-12 міс – 6-8 мкг/кг/добу, 1-3 роки – 4-6 мкг/кг/добу, 3-10 років – 2-4 мкг/кг/добу, 10-15 років – 2-4 мкг/кг/добу, більш 15 років - 2-3 мкг/кг/добу

∙ Застосовується відразу повна добова доза, яку необхідно давати вранці за 30 хв до сніданку з невеликою кількістю рідини. Маленьким дітям препарат можна давати під час ранішнього годування в розтовченому вигляді.

∙ Рівень Т4 нормалізується через 1-2 тижні, рівень ТТГ – через 3-4 тижні від початку лікування. ∙ Критерії ефективності лікування: — нормальний рівень ТТГ в сироватці крові (0,4–2,0 мОД/мл), у дітей першого року життя – рівень тироксину, — відсутність клінічних ознак хвороби, — нормальні темпи росту і статевого дозрівання.

∙ При важкій декомпенсації захворювання показана госпіталізація.

∙ Контроль ТТГ (при первинному гіпотиреозі) або вільного Т4 (при вторинному гіпотиреозі) здійснюється: - при підборі дози – 1 раз на 1 міс, - після досягнення компенсації (ТТГ 0,5-2,0 мО/л) – 1 раз на 6 міс

∙ На фоні проведення замісної терапії L-тироксином призначають кардіотрофічні, гепатопротекторні препарати, ферменти, ноотропні, антианемічні, гіпохолестеринемічні засоби, вітамінотерапію. Проводять курси масажу, ЛФК, водолікування.

∙ Показане санаторно-курортне лікування.

Прогноз ВГ щодо психофізичного розвитку залежить від ступеня тяжкості захворювання, віку дитини, в якому встановлений діагноз, початку замісної терапії та від її адекватності. -Визначальним фактором є терміни початку замісної терапії та її адекватність. -Якщо лікування призначено в перші місяці життя і є адекватним всі діти з вродженим гіпотиреозом, за незначним винятком, мають можливість досягти оптимального фізичного, інтелектуального і статевого розвитку.

-Запізнілі діагностика і лікування, неадекватна замісна терапія (недостатня доза, переривчасті курси) не можуть запобігти різним ступеням затримки психофізичного розвитку.

Диспансерне спостереження

Діти з вродженим гіпотиреозом потребують довічного диспансерного нагляду

⮚ Ендокринолог- для дітей до 5 років – 1 раз на 3 міс, старших 5 років – 1 раз на 6 міс. ⮚ Загальний аналіз крові, сечі, ліпідний профіль крові – 1 раз на 3- 6 місяців, ⮚ оральний глюкозо-толерантний тест – 1 раз на рік,

⮚ УЗД щитоподібної залози – 1 раз на рік,

⮚ ТТГ (первинний гіпотиреоз), вільний Т4 (вторинний гіпотиреоз) - 1 раз на 3- 6 місяців. ⮚ АТТГ (титр антитіл до тироглобуліну), АТПО (титр антитіл до тиропероксидази тироцитів) – 1 раз на рік

Вторинний гіпотиреозрозвивається при різноманітних патологічних процесах в гіпофізі: інфекція, травма, пологова травма, пухлини, крововилив, некроз, хірургічна та променева гіпофізектомія, вади розвитку гіпофізу.

Клінічно характеризується менш чіткою клінічною картиною, ніж первинний, тому що при дефіциті ТТГ перебіг захворювання менш тяжкий. В клінічній картині на перший план виступають ознаки дефіциту інших тропних гормонів, особливо гормону росту. У новонароджених можуть відзначатися гіпоглікемії, крипторхізм, гіпоплазія мошонки, мікропеніс; у більш старших дітей – відставання в рості, затримка статевого розвитку.

При вторинному гіпотиреозі рівні тиротропіну і тиреоїдних гормонів знижені. Лікування вторинного гіпотиреозу у дитини з гіпопітуїтаризмом здійснюють після нормалізації (при необхідності) функції кори надниркових залоз. Замісна доза L-тироксину складає зазвичай 2-2,5 мкг/кг/добу. Критерієм адекватності лікування є нормальний рівень Т4.


1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас