1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: госсы.docx
Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 21.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
масаж.doc
рррр.docx
практична 7.docx
Практична_робота_підбір_компонентів_персонального_комп'ютера.doc

9. М’язи плеча та передпліччя, їх топографія та функції.

8. М’язи стегна та гомілки, їх топографія та функції.

М’язи вільної верхньої кінцівки поділяються на м’язи плеча, передпліччя, кисті.

М’язи плеча поділяються на два згиначі на передній поверхні і два розгиначі на задній поверхні. Вони впливають на ліктьовий суглоб, виконуючи рухи навколо фронтальної осі, і тому розташовуються на передній і задній поверхнях плеча, прикріплюються до кісток передпліччя. Ці групи м’язів відділяються сполучнотканинними перетинками.

Передні м’язи плеча:

 двоголовий м’яз плеча починається довгою головкою від верхнього краю суглобової западини лопатки і короткою головкою від дзьобоподібного відростка лопатки, прикріплюється до ліктьової кістки;

 плечовий м’яз починається від плечової кістки, прикріплюється до променевої кістки; згинає передпліччя.

Задні м’язи плеча:

 триголовий м’яз плеча вкриває всю задню поверхню плеча, починається довгою головкою від нижнього краю суглобової западини лопатки, медіальною і латеральною головками від плечової кістки, прикріплюється до ліктьового відростка; розгинає плече і передпліччя;

 ліктьовий м’яз починається на задній поверхні латерального виростка плечової кістки, прикріплюється до ліктьового відростка; розгинає передпліччя.

М’язи передпліччя за функцією поділяються на згиначі та розгиначі, більшість їх є багатосуглобовими, оскільки діють на багато суглобів; за розташуванням ці м’язи поділяються на передню (згиначі) і задню (розгиначі) групи.

М’язи передньої групи згинають передпліччя, кисть, зап’ясток, фаланги пальців кисті, повертають у середину передпліччя і кисть (пронують). Більшість м’язів передньої групи починаються від медіального виростка плечової кістки і прикріплюються до кісток передпліччя та кисті, до них належать:

 круглий пронатор;

 квадратний пронатор;

 променевий згинач зап’ястка;

 ліктьовий згинач зап’ястка;

 довгий долонний м’яз;

 поверхневий згинач пальців;

 глибокий згинач пальців;

 довгий згинач великого пальця.

М’язи задньої групи розгинають передпліччя, кисть, зап’ясток, фаланги пальців кисті, повертають назовні передпліччя і кисть (супінують). Більшість м’язів задньої групи починаються від латерального виростка плечової кістки і прикріплюються до кісток передпліччя та кисті, до них належать:

 плечепроменевий м’яз;

 довгий променевий розгинач зап’ястка;

 короткий променевий розгинач зап’ястка;

 розгинач пальців;

 розгинач мізинця;

 ліктьовий розгинач зап’ястка;

 супінатор (повертає передпліччя назовні);

 довгий відвідний м’яз великого пальця;

 довгий розгинач великого пальця;

 розгинач вказівного пальця.

Значна кількість м’язів кисті розміщена з долонного її боку, вони поділяються на три групи – м’язи підвищення великого пальця, м’язи підвищення мізинця та середня група м’язів кисті, розміщених між цими двома групами на тильній стороні кисті.

До м’язів кисті належать:

 короткий відвідний м’яз великого пальця;

короткий згинач великого пальця;

 протиставний м’яз великого пальця;

 привідний м’яз великого пальця;

 короткий долонний м’яз;

 відвідний м’яз мізинця;

 короткий згинач мізинця;

 протиставний м’яз мізинця;

 чотири червоподібні м’язи (згинають проксимальні, розгинають середні та дистальні фаланги 2–5-го пальців);

 три долонні міжкісткові м’язи (приводять 2–5-й пальці);

 чотири тильні міжкісткові м’язи (відводять 2–5-й пальці).

М’язи нижньої кінцівки поділяються на м’язи пояса нижньої кінцівки і м’язи вільної нижньої кінцівки. М’язи нижньої кінцівки інервуються від поперекового та крижового сплетінь.

М’язи пояса нижньої кінцівки прямують від таза до верхнього кінця стегнової кістки і роблять рухи в кульшовому суглобі навколо всіх його осей. М’язи розташовані з усіх сторін суглоба і виконують усі види рухів. За точками прикріплення на стегні і за функціями м’язи пояса нижньої кінцівки поділяються на передню і задню групи.

М’язи передньої групи:

 клубово-поперековий м’яз починається двома м’язами – клубовим (лежить у клубовій ямці) і великим поперековим м’язом (починається від поперекових хребців). Обидва м’язи з’єднуються в клубово-поперековий, що прикріплюється до малого вертлюга; згинає стегно, при фіксованих кінцівках згинає тулуб.

М’язи задньої групи:

 великий сідничний м’яз починається від сідничної поверхні клубової кістки, прикріплюється до сідничної горбистості стегнової кістки; розгинає стегно, при фіксованих кінцівках розгинає тулуб;

 середній сідничний м’яз лежить під великим, прикріплюється до сідничної поверхні клубової кістки, прикріплюється до великого вертлюга; відводить стегно;

 малий сідничний м’яз лежить під середнім, починається від сідничної поверхні клубової кістки, прикріплюється до великого вертлюга; відводить стегно;

 м’яз – натягач широкої фасції починається від верхньої передньої клубової ості та клубового гребеня, прикріплюється до латерального виростка великогомілкової кістки; згинає стегно;

 грушоподібний м’яз починається на тазовій поверхні крижової кістки, прикріплюється до великого вертлюга; повертає стегно назовні;

 внутрішній затульний м’яз починається від внутрішнього краю затульного отвору, прикріплюється до великого вертлюга; повертає стегно назовні;

 близнюкові м’язи – верхній починається від сідничної ості, нижній від сідничного горба; обидва м’язи прикріплюються до великого вертлюга; повертають стегно назовні;

 зовнішній затульний м’яз починається від зовнішнього краю затульного отвору, прикріплюється до великого вертлюга; повертає стегно назовні;

 квадратний м’яз стегна починається від сідничного горба, прикріплюється до великого вертлюга; повертає стегно назовні.

М’язи вільної нижньої кінцівки поділяються на м’язи стегна, м’язи гомілки, м’язи стопи.

М’язи стегна поділяються на три групи:

 передня група:

o чотириголовий м’яз стегна починається 4-ма головками: прямий м’яз стегна – від нижньої передньої клубової ості, латеральний, медіальний і проміжний широкі м’язи – від шорсткої лінії стегнової кістки; всі прикріплюються до горбистості великогомілкової кістки; розгинає гомілку, прямий м’яз стегна бере участь у згинанні стегна;

o кравецький м’яз починається від верхньої передньої клубової ості, прикріплюється до горбистості великогомілкової кістки; згинає стегно в кульшовому суглобі і згинає гомілку в колінному суглобі;

 задня група:

o півсухожилковий м’яз починається від сідничного горба, прикріплюється до великогомілкової кістки; розгинає стегно і згинає гомілку;

o півперетинчастий м’яз починається від сідничного горба, прикріплюється 3-ма пучками до великогомілкової кістки; розгинає стегно і згинає гомілку;

o двоголовий м’яз стегна починається двома головками: довгою від сідничного горба і короткою від стегнової кістки, прикріплюється до головки малогомілкової кістки, розгинає стегно і згинає гомілку;

 медіальна група:

o гребінний м’яз;

o довгий привідний м’яз;

o короткий привідний м’яз;

o великий привідний м’яз;

o стрункий (ніжний) м’яз.

М’язи гомілки поділяються на три групи:

 передня група:

o передній великогомілковий м’яз (розгинає стопу);

o довгий розгинач пальців (розгинає 2–5-й пальці, розгинає стопу);

o довгий розгинач великого пальця (розгинає великий палець, стопу);

o довгий малогомілковий м’яз (пронує стопу);

o короткий малогомілковий м’яз (піднімає латеральний край стопи);

 латеральна група:

o довгий малогомілковий м’яз (пронує стопу);

o короткий малогомілковий м’яз (підіймає латеральний край стопи);

 задня група:

o триголовий м’яз литки (згинає стопу-ставить стопу на пальці);

o підошовний м’яз (згинає гомілку і стопу);

o підколінний м’яз (згинає гомілку, при зігнутому коліні повертає гомілку всередину);

o довгий згинач пальців (згинає 2–5-й пальці та стопу);

o довгий згинач великого пальця;

o задній великогомілковий м’яз (згинає стопу, супінує стопу).

М’язи стопи поділяють на м’язи тильної поверхні стопи і м’язи підошовної поверхні стопи. До тильних м’язів належать:

 короткий розгинач пальців;

 короткий розгинач великого пальця.

Підошовні м’язи:

 відвідний м’яз великого пальця;

 короткий згинач великого пальця;

 привідний м’яз великого пальця;

 відвідний м’яз мізинця;

 короткий згинач мізинця;

 протиставний м’яз мізинця;

 короткий згинач пальців;

 квадратний м’яз підошви;

 чотири червоподібні м’язи;

 три підошовні міжкісткові м’язи;

 три тильні міжкісткові м’язи.

10. Анатомічна будова серця. Мале та велике коло кровообігу.

Серце – чотирикамерний порожнистий м’язовий орган конусоподібної форми масою 250–300 г. Розташовується серце між легенями, у так званому середостінні. Лежить воно асиметрично: 2/3 його розміщено ліворуч, 1/3 – праворуч від передньої серединної лінії. Поздовжня вісь серця йде зверху вниз, справа наліво, ззаду наперед. Верхня границя серця проходить по хрящах третіх ребер, права границя – від середини хряща 3-го правого ребра до середини хряща 5-го правого ребра, ліва границя – від середини хряща 3-го лівого ребра до 6-го лівого ребра, нижня границя – від середини хряща 5-го правого ребра до 6-го лівого ребра. В серці розрізняють основу, яка повернена вверх, назад і праворуч, округлену верхівку, що спрямована вниз, вперед і ліворуч від передньої серединної лінії, і три поверхні: грудинно-реберну, легеневу і діафрагмальну. Зовні серце вкрите перикардом – це навколосерцева сумка, що являє собою замкнений серозний мішок. Він складається з двох шарів: зовнішнього фіброзного та внутрішнього серозного. Фіброзний шар переходить у зовнішню оболонку магістральних судин серця і утворює сполучнотканинні тяжі, якими перикард прикріплюється до внутрішньої поверхні грудини. Внутрішній серозний шар ділиться на два листки: вісцеральний, або епікард, і парієнтальний, який щільно зрощений з внутрішньою поверхнею зовнішнього фіброзного шару і вистилає його зсередини. Між вісцеральним і парієнтальним листками є щілиноподібна серозна перикардіальна порожнина, заповнена невеликою кількістю серозної рідини, яка зменшує тертя при роботі серця. Середня оболонка серця м’язова – міокард. Міокард являє собою сітку одноядерних клітин – кардіоміоцитів. Третя (внутрішня) оболонка серця вистилає внутрішню поверхню порожнин серця – ендокард, складається з шару сполучної тканини з еластичними волокнами і непосмугованих м’язових клітин.

Серце людини поздовжньою перетинкою поділено на ліву і праву половини. У праву надходить венозна кров, у ліву – артеріальна; ця перетинка не має отворів, і у нормі артеріальна кров не змішується з венозною. Кожна половина поділяється на передсердя (верхня камера) і шлуночок (нижня). Передсердя і шлуночок кожної половини серця сполучаються між собою передсердно-шлуночковим отвором. Ендокард у ділянці цих отворів утворює складки, які називаються клапанами. Правий передсердно-шлуночковий клапан має три стулки (тристулковий), лівий передсердно-шлуночковий клапан має дві стулки, цей клапан називається мітральним.

У праве передсердя впадають верхня порожниста вена, нижня порожниста вена, венозний синус, що збирає кров від стінки серця, і невеликі вени серця. На його передньоверхній стінці є додаткова порожнина – праве вушко. Під час систоли кров з правого передсердя через передсердно-шлуночковий отвір надходить у правий шлуночок. Тристулковий (правий) передсердно-шлуночковий клапан забезпечує напрямок руху крові і перешкоджає її зворотній течії під час систоли шлуночка.

На внутрішній поверхні правого шлуночка є конусоподібні виступи – сосочкові м’язи, до яких прикріплюється вільний край тристулкового клапана, що не дозволяє йому вивертатися під час систоли у бік передсердя. З правого шлуночка виходить легеневий стовбур, по якому до легенів від серця надходить венозна кров. У місці відходження легеневого стовбура є півмісяцевий тристулковий клапан у вигляді кишеньок, який перешкоджає зворотному рухові крові у шлуночок.

У ліве передсердя впадають чотири легеневі вени, по яких надходить артеріальна кров з легенів. На його передньоверхній стінці є додаткова порожнина – ліве вушко.

Будова лівого шлуночка подібна до будови правого, у ньому теж є сосочкові м’язи, до яких прикріплюється вільний край двостулкового клапана, що не дозволяє йому вивертатися під час систоли у бік передсердя. З лівого шлуночка виходить аорта, отвір у неї теж закривається півмісяцевим тристулковим клапаном.

Важливу роль у ритмічній роботі серця відіграє провідна система серця, яка виробляє ритм роботи серця і розповсюджує його по всьому серцю; вона складається з двох вузлів та двох пучків. Вузли: синусно-передсердний, розміщений між верхньою порожнистою веною і правим вушком, відповідає за синхронне скорочення передсердь; передсердно-шлуночковий, розміщений біля перегородкової стулки, відповідає за синхронне скорочення шлуночків. Пучки: синусно-передсердний пучок – передає подразнення з однойменного вузла на передсердно-шлуночковий вузол; передсердно-шлуночковий пучок Гіса йде по міжшлуночковій перегородці, ділиться на дві ніжки: праву і ліву, які йдуть під ендокардом в міокард шлуночків, забезпечуючи їх ритмічне скорочення.

Кровозабезпечення серця здійснюється гілками правої і лівої коронарних артерій, що відходять від аорти відразу за півмісяцевим клапаном.

Шлях, по якому кров йде від серця по артеріальних судинах і по венозних судинах повертається до серця, називається колом кровообігу. Розрізняють:

 велике коло кровообігу, яке забезпечує кров’ю всі органи і тканини організму. Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка серця, звідти кров надходить в аорту, яка галузиться на артерії, артеріоли, капіляри. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинами організму – кисень та поживні речовини надходять у тканини, а вуглекислий газ і продукти обміну – у кров;

 мале коло кровообігу, у якому відбувається газообмін між повітрям альвеол і венозною кров’ю. Мале коло кровообігу починається у правому шлуночку; венозна кров з нього надходить у легеневий стовбур, який поділяється на праву і ліву легеневі артерії, і кожна з них несе кров відповідно у праву і ліву легеню, галузиться на артеріоли, капіляри, які густою сіткою обплітають легені; між венозною кров’ю капілярів та повітрям альвеол відбувається газообмін: вуглекислий газ з легеневих капілярів переходить в альвеоли, а кисень з альвеол – у кров; легеневі капіляри збираються у вени – з кожної легені виходить по дві легеневі вени, які впадають у ліве передсердя.

11Органи дихальної системи. Будова легень. Поняття про бронхіальне та

альвеолярне дерево.

До органів дихання відносяться легені, де відбувається газообмін між повітрям і кров’ю, і дихальні шляхи, по яких проходить повітря в легені і з легенів у зовнішнє середовище. Повітря з зовнішнього середовища у легені проходить послідовно через порожнину носа або рота, глотку, гортань, трахею і бронхи. Характерною особливістю дихальних шляхів є те, що їх стінки не спадаються при зміні положення тіла, при нахилах, обертаннях та ін., оскільки мають тверду хрящову основу. Легені – парний орган, розташовані в грудній порожнині, їх верхня границя на рівні 2–3 см над першим ребром, нижня границя для лівої легені на рівні 7-го ребра, для правої – 6-го ребра. У кожній легені розрізняють основу, верхівку, і три поверхні – діафрагмальну, реберну і медіальну. На медіальній поверхні легень розташовані ворота легень, через які входять головні бронхи, легенева артерія, що несе венозну кров, і нерви. Кожна легеня борознами поділяється на частки. Права легеня має три частки, ліва – дві. У кожній легені нараховується по 10 бронхолегеневих сегментів. Бронхолегеневий сегмент – ділянка легень, що відповідає первинній гілочці бронха і супроводжуючій його сегментарній гілці легеневої артерії. Кінцеві бронхіоли дають початок дихальним бронхіолам, на стінках яких містяться легеневі міхурці, або альвеоли. Від кожної дихальної бронхіоли відходять альвеолярні ходи, які закінчуються сліпими альвеолярними мішечками, все це називається ацінус. Альвеолярні ходи та мішечки, що належать до однієї дихальної бронхіоли останнього порядку, становлять первинну часточку. Їх у ацинусі близько Дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеолярні ходи з мішечками утворюють єдине альвеолярне дерево, або дихальну паренхіму легень. Серозна оболонка легень називається плеврою; у ній розрізняють два листки – легеневий (вісцеральний) та пристінковий (парієнтальний). Вісцеральний листок щільно покриває з усіх боків саму легеню, біля воріт легені він переходить у парієнтальний, який міцно прилягає до грудної клітки. Між вісцеральним та парієнтальним листками є щілина, яка заповнена серозною рідиною (2 мл), що зволожує поверхні плеври, полегшуючи тертя між ними під час дихальних рухів. Повітря в щілині немає, тиск нижче атмосферного, що сприяє розтягуванню легенів при вдиху і збільшенню дихальної поверхні легенів. При захворюваннях у плевральну щілину може проникати інфекція і розвитися запальний процес (плеврит), який супроводжується накопиченням у щілині рідини, гною.

12. Черепні нерви, їх кількість, місця виходу від мозку та виходу з черепа, зони

Інервації

До периферичної нервової системи належать 12 пар черепних нервів і 31 пара спинномозкових.

Усі черепні нерви відходять від основи головного мозку, крім ІV пари, що виходить з дорзальної сторони мозку. Порядок нумерації відображає послідовність виходу нервів. Черепні нерви поділяються на чутливі (І, ІІ, VIII), рухові (III, IV, VI, XI, XII) та змішані (V, VII, IX, X).

І пара – нюховий нерв, складається з нюхових ниток, які відходять від рецепторів нюху, що розміщені у слизовій оболонці верхнього носового ходу та перегородки носа, ідуть до нюхової цибулини, по нюховому тракту в нюховий трикутник, до парагіпокампальної звивини, де закінчуються.

ІІ пара – зоровий нерв, починається від мультиполярних нейронів сітківки ока, проникає в порожнину черепа і попереду турецького сідла утворюється перехрестя з таким же нервом з другого боку, іде по зоровому тракту в підкіркові зорові центри.

ІІІ пара – окоруховий нерв, містить парасимпатичні волокна, що йдуть до м’яза, який звужує зіницю, та до війкового м’яза; ядро лежить на дні водопроводу середнього мозку. Нерв відходить від основи головного мозку, входить в очну ямку і іннервує всі м’язи очного яблука, крім верхнього косого і зовнішнього прямого м’яза.

IV пара – блоковий нерв, його ядро лежить поряд з ядром окорухового нерва, іннервує верхній косий м’яз ока.

V пара – трійчастий нерв, ядро лежить у ділянці моста, у верхній частині ромбовидної ямки. Чутлива частина нерва має трійчастий вузол, від якого відходять три гілки: очний, верхньощелепний, нижньощелепний нерви. Кожна гілка складається з численних гілок, які іннервують шкіру обличчя, скроневу ділянку голови, кон’юнктиву повік, рогівку ока, слизову оболонку носа, язика, ясен, м’якого та твердого піднебіння, тверду оболонку головного мозку. До діяльності гілок трійчастого нерва приєднуються парасимпатичні та симпатичні волокна, що іннервують секреторні клітини слізної залози, залоз слизової оболонки порожнин носа та рота, великих слинних залоз. Руховий корінець нерва починається від моторного ядра, що лежить в задньому мозку, і приєднується до 3-ої гілки нерва, іннервуючи м’язи, що прикріплюються до нижньої щелепи.

VІ пара – відвідний нерв, ядро лежить у ділянці моста, у верхній частині ромбовидної ямки. Нерв виходить з мозку, входить в очну ямку, і іннервує зовнішній прямий м’яз очного яблука.

VІІ пара – лицевий нерв, має рухові, чутливі та парасимпатичні волокна. Рухові волокна починаються від рухового ядра в покришці моста і в товщі привушної залози поділяються на 5–10 гілок, які іннервують мімічні м’язи та частину під’язикових. Чутлива частина складається з волокон смакового аналізатора. Парасимпатичні волокна ідуть до підщелепної та під’язикової слинних залоз та залоз слизової оболонки язика.

VІІ пара – присінково-завитковий нерв. Присінкова частина проводить імпульси, що здійснюють контроль за положенням голови і тіла; рецептори цього нерва містяться у внутрішньому вусі, аксони досягають ядер моста та мозочка, не вступаючи в зв’язок з руховими ядрами. Завиткова частина нерва проводить звукові подразнення від рецепторів кортієвого органа завитки; аксони досягають ядер заднього мозку, де переключаються на слуховий провідний шлях.

ІX пара – язикоглотковий нерв, містить рухові, чутливі та парасимпатичні (секреторні) волокна. Чутливі волокна ідуть від слизової оболонки язика, рецепторів глотки і барабанної порожнини. Секреторні волокна іннервують привушну залозу, рухові – м’язи глотки.

X пара – блукаючий нерв, містить рухові, чутливі та парасимпатичні волокна; виходить з довгастого мозку на основу черепа 10–20-ма тонкими короткими корінцями, які об’єднуються в загальний стовбур нерва, що залишає порожнину черепа через яремний отвір, проникає в грудну, черевну порожнину, розгалужуючись у м’язах, оболонках, органах голови, шиї, грудей, живота. Парасимпатичні та симпатичні волокна утворюють численні сплетіння, які у черевній порожнині продовжуються стовбурами.

XІ пара – додатковий нерв, іннервує м’язи гортані, грудинно-ключично-сосковий, трапецієподібний м’язи.

XІІ пара – під’язиковий нерв, іннервує м’язи язика та м’язи нижче під’язикової кістки

1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас