додати матеріал

приховати рекламу

Великобританія

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Загальні Відомості

Офіційна назва - Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northem Ireland).

Площа країни - 244,82 тис. кв. км.

Населення - 60, 9 млн. осіб(на 2007 р.)

Столиця - м. Лондон (7,557 млн. осіб з передмістям).

Найбільші міста: Бірмінгем (2,4 млн. осіб.), Манчестер (2,1 млн. осіб), Глазго (1,5 млн. осіб), Ліверпуль (1,5 млн. чосіб), Лідс (1,3 млн. осіб), Шеффілд (1,2 млн. осіб), Ньюкасл (1 млн. осіб ), Едінбург (700 тис. осіб), Белфаст (550 тис. осіб), Кардіфф (400 тис. осіб).

Адміністративний поділ - складається з чотирьох історичних областей (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія), які поділяються в адміністративному відношенні на 39 графств (Gounty), 6 метрополітенських графств (Metropolitan Country) і особлива адміністративна одиниця - Великий Лондон(Greater London); в Уельсі - 8 графств(Gounty); в Північній Ірландії - 26 округів(District); в Шотландії- 12 областей(Region). Острів Мен і Нормандські острови - самостійні адміністративні одиниці.

Державна мова - англійська

Релігія - англіканська державна церква(відноситься до протестантського християнства, глава церкви - монарх) в Англії і Уельсі(27 млн. осіб), просвітеріанська в Шотландії, римсько - католицька - 9 млн. осіб, мусульмани - 1,6 млн. осіб.

Грошова одиниця - фунт стерлінгів= 100 пенсів

Національне свято - 12 червня - День народження королеви (на 2010р.). Дата свята кожного року оголошується королевою.

Державний прапор - Великобританія використовує королівський штандарт як національний прапор (називається Union Flag илиUnion Jack). Зовнішній вигляд прапора сягає союзу Великобританії та Ірландії 1801 р. Правильні пропорції - 1:2. Версія, що використовується британською армією має пропорції 3:5. Union Jack (Юніон Джек) - загальноприйнята неофіційна назва для прапора Великобританії (офіційна назва прапора - Union Flag (Прапор Союзу). Прапор також використовувався в колишній Британській імперії. Він зберігає офіційний або напівофіційний статус у багатьох країнах Співдружності.

Державний герб - Королівський герб Великобританії - це офіційний герб британського монарха (нині -Єлизавети ІІ). Інші члени королівської родини та уряд країни використовують інші герби. Королівський герб зустрічається в двох варіантах, один з яких використовується тільки в Шотландії.

Географічне положення

Велика Британія - острів, на якому розташовані Англія, Шотландія і Уельс, утворює, разом з безліччю дрібних островів, архіпелаг неправильної форми з дуже різноманітним ландшафтом і природою. Останнє є наслідком того, що Британські острови колись були частиною Європи, але були відрізані від материка після затоплення низинних земель, що тепер є дном Північного моря і протоки Ла-Манш. Північна Ірландія, яка політично доповнює Сполучене Королівство, розташована на другому за величиною острові, Ірландії, і є західним розширенням шотландських гір. Ці гірські місцевості розділені між собою вузьким Північним каналом.

Рельєф

Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні ріки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини.

На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Природні умові та ресурсі

Клімат

Клімат Великобританії класифікують як середньоширотний океанічний клімат (за класифікацією Коппена) з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000 – 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни — південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 – 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на півострові Корнуолл до +3,5°С у Східній Англії, однак бувають і морози до -15°...-18°С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16°С, а в районі Лондона – +11°...+13°С.

Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії, стверджує, що вона здається єдиним великим красивим парком.

Основні фактори, які впливають на клімат Великобританії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.

Рельєф

Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні ріки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини.

На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Корисні копалини

Острів Велика Британія багатий на вугільні ресурси, запаси яких на сьогодні дуже виснажені. Найбільші кам'яновугільні басейни — Йоркширський, Ньюкаслський (північ Англії) та Уельський. Значними є запаси нафти ц газу (шельф Північного моря). У Британському секторі Північного моря зосереджені значні поклади нафти та природного-газу. Велика Британія є єдиною з. європейських країн "великої сімки", яка повністю забезпечує свої потреби власними нафтою і газом

Надра острова містять невеликі запаси залізної руди у центральних узбережних частинах держави, свинцево-цинкових та олов'яних руд на півострові Корнуелл (південний захід Великої Британії). У центральній частині Англії є поклади кухонної та калійної солей.

На водні ресурси держава порівняно багата (вологий клімат сприяє повноводності річок). Лише в центральній Англії спостерігається дефіцит водних ресурсів. Незначні гідроресурси сконцентровані на річках Шотландії та Уельсу.

Запаси лісу в країні незначні. Лише 10 % її території покрито лісами і за рахунок власних ресурсів покривається лише 15 % потреби в деревині.

У країні переважає рівнинний рельєф. Значні площі займають старі зруйновані гори (Кембрійські, Пенінські), які не мають істотного впливу на характер освоєння території.

Клімат країни помірний морський з м'якою зимою, прохолодним літом. Він сприяє вирощуванню всіх культур помірного поясу. На західному узбережжі острова випадає 2000 мм опадів, а на східному — 600 мм опадів на рік.

Велика Британія має обмежені ресурси сільськогосподарських угідь. Ґрунти держави досить родючі (бурі лісові, підзолисті), але вимагають значної кількості мінеральних і органічних добрив.

На півночі Шотландії розміщений великий озерний край, що характеризується значними рекреаційними ресурсами.

Населення та міста

Станом на 2007 р. населення Великобританії складало 60, 776 млн. осіб.

Британці ("білі" за кольором шкіри) складають 85,7% населення, серед них:

англійці – 83, 6%

шотландці – 8,6%

валлійці – 4,9%

північноірландці – 2,9%

Найчисленніша група населення Великобританії — це англійці, вони населяють Англію, велику частину Уельсу і утворюють компактні поселення в деяких районах на півдні Шотландії. Англійська мова входить до північно-західної групи німецьких мов. Більшість шотландців і жителів Уельсу кельтського походження також говорять англійською мовою. З кельтських народів найбільш багаточисельний — шотландці. Шотландці населяють переважно північно-західні області острова Великобританія і прилеглі до їхнього узбережжя Шетландські, Орканейські і Гебрідські острови. Один з північних діалектів англосакської мови став основою для створення національної шотландської мови. До цієї мови увійшло багато слів з галльської. Національна шотландська мова за лексикою і фонетикою значно відрізняється від літературної англійської. У горах північно-західної частини острова проживає своєрідна етнічна група, що зберігає самобутні традиції і культуру, — гели (хайлендери). Валлійці — населяють Уельс. Північна Ірландія: 500 тис. корінних жителів острова — ірландці — католики, 1 млн. англо-ірландці і шотландо-ірландці.

Статистичні дані

Структура віку: 0-14 років – 17,2 %, 15-64 роки – 67 %, 65 років і старше – 15,8 %

Середній вік населення: 39,6 років; чоловіки – 38,5 років, жінки – 40,7 років

Темп приросту населення: 0,275 % на рік

Середня тривалість життя: 78,7 років; чоловіки – 76,23 років, жінки – 81,3 року

Розселення

Переважає міський тип розселення: 89% населення - жителі міст, причому майже половина з них проживає у великих містах і міських агломераціях. Найбільш урбанізованою є південно-східна і центральна частини країни - між містами Лондон, Бірмінгем, Ліверпуль, Манчестер і Лідс. Поза цими агломераціями знаходяться ще три великі центри розселення: Ньюкасл, Глазго і Белфаст. Найбільшими містами Великобританії є Лондон (7,7 млн. осіб), Бірмінгем (2,3), Манчестер (2,27), Лідс (1,5), Ліверпуль (0,87 млн. осіб).

Середня густота населення - 245 осіб/кв. км.

Рівень грамотності

Рівень освіти в країні високий - 99 % населення грамотні. Британські університети з дуже давніми традиціями належать до кращих у світі.

Релігія (станом на 2001 р.)

Християнство – 71,6%

Іслам – 2,7%

Індуїзм – 1 %

Сикхізм – 0,6 %

Іудаїзм – 0,5 %

Буддизм – 0,3 %

Інші релігії – 0,3 %

Кожен громадянин Великобританії має право сповідувати свою релігію. Британія — це переважно християнська країна: 10 % громадян належать до Римської католицької церкви, а 1,7 мільйона британців є прихожанами Англіканської церкви, яка офіційно має статус державної. У Шотландії налічується 1,1 мільйона членів Пресвітеріанської церкви, що єдержавною церквою Шотландії. У Північній Ірландії приблизно половина населення відносить себе до протестантів, а майже 40 % жителів складають католики. В Уельсі Англіканська церква втратила статус державної в 1920 році. Це означає, що зараз там немає офіційної державної церкви, а найбільш численними конфесіями є інші протестантські течії. Найбільш авторитетною з них є Пресвітеріанська Церква Уельсу. Священнослужителі офіційно визнаних церков Великобританії можуть отримувати заробітну плату від держави, якщо вони працюють у в'язницях або лікарнях.

Міста

4 історичні провінції: Англія (35 графств, Великий Лондон і 50 унітарних органів влади, з яких 36 є міськими боро), Уельс або Вельс (22 унітарні органи влади — графства і боро), Шотландія (29 унітарних органів влади і 3 острівні адміністративно-територіальні одиниці), Північна Ірландія (26 районів). Острів Мен і Норманські острови не є частиною Великої Британії, а залежними від Великої Британії територіями.

Господарство

Характеристика промисловості

Економіка Великої Британії за обсягами ВВП є 7-ою за розмірами у світі і 3-ою в ЄС після Німеччини (традиційно) та Франції (з 2008 року вперше за останню декаду). У 2009 році ВВП Великобританії становив 2184 млрд. дол. США, а за паритетом купівельної спроможності - 2128 млрд. дол. США. Із доходом на душу населення 33700 дол. США Великобританія посіла 35 місце у світі. У період світової фінансово-економічної кризи економіка країни переживала рецесію (майже 5% у 2009 році).

Найбідніші 10% населення володіють 2,1% ВВП, у той час як 10% найбагатших - 28,5% ВВП. Розподіл сімейних доходів - індекс Джині - близький до оптимального (34-36).

Господарство Великої Британії має усі ознаки постіндустріальної фази розвитку: у сільському господарстві та супутніх галузях виробляється 1,2% ВВП, у промисловості 23,8% ВВП, у сфері послуг 75%. Понад 80% усіх зайнятих зайняті у сфері послуг, 18% - у промисловості і лише 1,4% - у сільському господарстві. Таким чином, частка сільського господарства в структурі британської економіки є дуже низькою, практично найнижчою серед великих розвинених країн Європи.

Територіальні диспропорції у розподілі виробленого ВВП Великобританії значні: понад 80% його припадає на Англію, закрема на Мідленд та південний схід країни із столицею. Шотландія дає 10%, Уельс 7% і Північна Ірландія лише 3% ВВП. Проте у розрахунку на душу населення лише Північна Ірландія виявляє відставання від загальнодержавного рівня доходів.

Великобританія була батьківщиною промислової революції, вона ж першою перейшла трансформацію від трудо-, енерго- та матеріалоємкої економіки до розвитку сучасних наукоємних галузей промисловості та сфери послуг, хоча деякі з галузей останньої, зокрема фінансова сфера, вже з 18 століття були на високому рівні розвитку. Проте втративши світове лідерство у старих галузях (вугільна промисловість, металургія, суднобудування, виробництво текстилю), Британія не змогла втримати світове лідерство, бо товари, що вироблялись у нових галузях, були неконкурентноспроможними на світовому ринку. Впродовж 1970-их та 80-их років майже 3,5 млн. працівників у промисловості було піддано скороченню, але у кінці століття майже стільки ж робочих місць було створено у галузях сфери послуг. Внаслідок такого зсуву у структурі господарства південний захід, південний схід країни та Мідленд ще більше збагатились, в той час як економіки півночі Англії та Північної Ірландії опинились у депресивному стані. Незважаючи на всі економічні та соціальні потрясіння, Велика Британія залишається одним із світових лідерів з виробництва споживчих товарів, надання фінансово-кредитних послуг, експорту капіталу, новітніх наукових розробок у військовій, космічній галузях, енергозберігаючих та комунікаційних технологіях. Економіка Великої Британії належить до частково-регульованого ринкового типу і являє собою проміжний варіант між США та країнами материкової Європи. 80 британських компаній входять до числа найбільших 500 компаній світу, зокрема "British Petroleum", "Imperial chemical industries", "British steel corporation" та "British layland". Велику роль в економіці відіграють американські монополії.

Економічні райони Великобританії можна згрупувати за особливостями спеціалізації. Найпотужнішим промисловим районом з розвинутим портовим господарством є Південна Англія. Тут розташована могутня агломерація Великий Лондон, славетні університетські центри Оксфорд та Кембридж, а на узбережжі – курортні міста. Індустріально-аграрною є західна частина району з промисловим вузлом Брістолем. В центральній Англії склалися індустріальні райони Мідленд, Йоркшир і Ланкашир. Переважно аграрною є Північна Англія. Уельс, Шотландія та Північна Ірландія переживають складні економічні проблеми. Для них характерні значні проблеми із зайнятістю населення. В Уельсі на базі кам’яновугільного басейну працює металургійна промисловість, сільське господарство спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби та овець. У Шотландія розвинуте суднобудування, металургія, текстильна і електротехнічна промисловість. Північна Ірландія (Ольстер) – найбільша соціальна проблема Великобританії внаслідок протистояння католиків і протестантів. Тут найнижчі показники економічного розвитку. У Північній Ірландії найвища в країні зайнятість у сільському господарстві та найвищий рівень безробіття.

Характериска сільського господарства

Велика Британія має обмежені ресурси сільськогосподарських угідь - 19 млн.га, з них 7 млн.га орних земель. Ґрунти півдня країни є родючими за умови внесення значної кількості мінеральних і органічних добрив. Площа сільськогосподарських угідь скорочується у зв'язку із вилученням земель під міську забудову та видобуток корисних копалин.

Для Великої Британії характерна наявність великих землевласників - лендлордів, які здають частини своїх земель в оренду фермерам (хоча частина фермерів вже викупили свої наділи і володіють ними на постійних правах). Більшість земельних площ зосереджена на фермах площею понад 100 га, однак понад 50% фермерів володіють невеликими ділянками площею до 30 га.

Сільське господарство Великобританії належить до найбільш механізованих у світі і має надзвичайно високу продуктивність при мінімумі залучених трудових ресурсів (1,4%). Країна має розвинену систему фермерських господарств (біля 250 тис) та потужних тваринницьких комплексів. Рівень самозабезпечення власними сільськогосподарськими продуктами зони помірного клімату за останні 20 років зріс із 68 до 85%. Обсяги виробництва таких продуктів, як зерно, яловичина, свинина, м'ясо птиці, яйця, молоко відповідають потребам споживання або й перевищують їх. Але багато важливих продуктів Великобританії доводиться завозити з інших країн, зокрема олію, цукор, пшеницю, бекон, яловичину та телятину. Таким чином, сучасне сільське господарство забезпечує населення країни продуктами харчування лише на 75%.

У структурі виробництва переважає тваринництво (60%) через наявність потужної природної кормової бази та обмеженість якісних грунтів для землеробства (розорано лише 23% площі країни). Основна галузь тваринництва - розведення великої рогатої худоби різних напрямків: сформувались райони молочного та м'ясомолочного скотарства на півночі та заході країни і навколо великих міст, при цьому існують і спеціальні породи, призначені для відгодівлі на м'ясо. Суто м'ясна спеціалізація властива для схилів гір і височин. В Англії та Уельсі існують потужні свиноферми, розвинуте птахівництво (кури, качки, індики). У гірських та височинних районах існує значне поголів'я овець. Поголів'я ВРХ перевищує 15 млн.голів, овець 30 млн.голів, свиней 8 млн.голів, домашньої птиці - 100 млн.голів. Щорічно виробляється понад 4 млн. тон м'яса та 15 млн. тон молока.

Рослинництво дає 23-25 % сільськогосподарської продукції країни. У рослинництві домінує вирощування зернових (понад 30% ріллі), де переважають пшениця (18%) і ячмінь (11%), також овес. Головною житницею Великої Британії є Східна Англія і особливо Південний Схід, а також околиці Великого Лондона. Технічні культури представлені цукровим буряком та картоплею (Англія), льоном-довгунцем. Навколо великих міст сформувались райони вирощування квітів, хмелярства, овочівництва, плодівництва та ягідництва. Понад половину від посівних площ займають багатолітні кормові трави.

Соціальна та транспортна інфраструктура

Транспорт

Оскільки Великобританія є острівною країною, найрозвинутішими тут є морський (86% вантажообороту) та повітряний види транспорту. На автомобільний транспорт припадає 75% внутрішніх перевезень, на залізничний – близько 20%.

Довжина автомобільних доріг - 398,4 тис.км (17 місце в світі), з них 3,5 тис.км швидкісних автобанів. Практично всі шляхи загального користування мають тверде покриття. Країна займає одне з перших місць у світі за густотою мережі автомобільних доріг — 1580 км на 1000 км2 території і поступається лише Німеччині за густотою мережі залізниць — 70 км на 1 000 км2 території. Парк легкових автомобілів у країні перевищує 35 млн.(400 на 1000 жителів і близько 1,5 у середньому на родину). Автомобільний транспорт виконує 75% вантажообороту. Головна автомагістраль: Лондон – Бірмінгем - Манчестер – Глазго з відгалуженнями. Довжина залізниць - 16,5 тис.км, з них третину електрифіковано. Використовується стандартна європейська ширина колії, а у Північній Ірландії є 303 км широкої колії. Важливими залізничними вузлами є Лондон, Ковентрі, Рагбі, Глазго, Карлайл, Манчестер, Лідс, Шеффілд тощо. Щодня залізницями курсують більш ніж 18 тис.пасажирських та 1 тис. вантажних поїздів, забезпечується 20% вантажообороту. Свого часу довжина залізниць Великобританії перевищувала 48 тис.км, але була скорочена у період з 1955 по 1975 роки. Є плани із спорудження нових швидкісних магістральних залізниць до 2025 року. Річкові шляхи (3,2 тис.км), втративши свою роль, більше використовуються для рекреаційних потреб, лише окремі ділянки найбільших річок досі використовуються як транспортні артерії (620 км), найбільше на Темзі та Северні. Інтенсивно використовується Манчестерський канал. Морський торговий флот складає 518 суден, ще 391 приписані портах інших країн. Найбільшими портовими містами є Лондон, Саутгемптон, Ліверпуль, Гуль, Брайтон, Едінбург, Дувр, Іммінгем та Харідж, всього понад 36 портів. Найбільший продовольчий порт - Іммінгем, порти з прийому великотаннажних вантажів - Порт-Толбот та Редкар, нафтопорти - Саутгемптон, Мілфорд-Хейвен. Зростає роль трубопроводів (газопроводи 7 тис.км, нафтопроводи 700 км, нафтопродуктопроводи 4,4 тис.км). З континентом Великобританія зв’язана тунелем під протокою Ла-Манш, який було відкрито в 1993 році. Повітряний транспорт використовується головним чином для зв'язків із зарубіжними країнами, внутрішнє його значення дещо менше. В країні нараховується 505 аеропортів, з них 306 мають тверде покриття злітних смуг. Найпотужнішим аеропортом Британії та світу за кількістю іноземних пасажирів, що обслуговуються, є Хітроу в Лондоні, який є базовим аеропортом (хабом) для національної компанії British Airways, так само як для Virgin Atlantic та BMI. Є 11 майданчиків, облаштованих для посадки та зльоту вертольотів.

Загальної кількості транспортних засобів та обсягів перевезень є важливою проблемою Великої Британії. Підраховано, що в разі її невирішення до 2025 року збитки внаслідок втрат часу пасажирами складуть додаткових 22 млрд фунтів стерлінгів.

Соціальна інфраструктура

Освіта

Вся освіта в Англії і вся вища освіта у Великобританії контролюється міністерством освіти. Північна Ірландія і Шотландія мають окремі департаменти освіти. Місцевій владі надається фінансова допомога; існує загальнонаціональна шкала зарплат для вчителів. Школи, проте, працюють за своїми власними програмами, мають свій власний штат і власність.

Навчальний рік триває з вересня до кінця липня і поділяється на 3 семестри.

Початкова школа. Навчання безкоштовне і є обов'язковим для дітей від 5 до 16 років. Продовження освіти – до 19 років – за вибором. Для дітей до 5 років існують дитячі садки.

Середня школа. Курс середньої школи зазвичай включає англійську мову, історію, географію, математику, гуманітарні науки, мистецтво, музику, іноземну мову, навчання ремеслу і фізичне виховання. Більшість дітей, що закінчують школу в 16 років, відвідують «сучасні» середні школи, де не викладаються іноземні мови, а більше часу приділяється ремеслам і веденню домашнього господарства. Окрім державних шкіл, існує велика кількість приватних шкіл-пансіонатів. В Англії їх називають «суспільними» (public), насправді – це приватні установи, плата за навчання і проживання в яких складає більше 3000 фунтів за рік.

Університети. У Сполученому Королівстві більше сорока університетів, серед них передові – Оксфорд і Кембридж – також і найстаріші навчальні заклади, засновані відповідно у XII і XIII ст. Найбільшим вищим навчальним закладом є Лондонський університет. Виділяються також університети Уельсу, Едінбургу, Лідса, Глазго, Бірмінгема, Ліверпуля і Брістоля. Всі вони утримуються на засоби, які отримують від приватних пожертвувань; з 1919 частина коштів поступає від парламенту. Уряд фінансує Відкритий університет, що пропонує заочне навчання і курси з радіо і телебачення. Більшість студентів отримують стипендії або іншу фінансову допомогу від університетів чи місцевих і загальнонаціональних урядових фондів.

Наука

Британські вчені отримали більше нобелівських премій (понад 70), ніж будь-яка інша країна світу за винятком США. На частку Великобританії припадає 4,5% об'єму всіх наукових досліджень у світі. Уряд постійно вкладає гроші в розвиток науки і техніки. Тільки за останній рік було витрачено 14, 5 млн фунтів стерлінгів (це майже 2% ВНП Великобританії), закладених в бюджеті, а в наступні два роки до суми додасться ще 1,400 млн фунтів додатково. Зі всієї суми тільки близько 2 млн фунтів стерлінгів пішли на дослідження в області озброєння.

Зовнішні економічні звязки

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Географія | Реферат | 65кб. | скачати

Схожі роботи:
Великобританія 2
Великобританія 3
Великобританія ЗМІ
США і Великобританія
Великобританія релігія
Великобританія свята
Великобританія в 20 столітті
Великобританія в 50-60 роках ХХ століття
Великобританія традиції парламенту
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru