Фінансовий аналіз комерційного банку: Основні поняття і значення.

План.
1. Предмет і методи аналізу діяльності банку.
2. Роль і значення фінансового аналізу.
3. Основні методи і значення фінансового аналізу.

1. Предмет і методи аналізу діяльності банку.
Розмір капіталу (власних коштів) банку має виключно важливе значення для його діяльності. По-перше, регулюючі органи встановлюють мінімально необхідний розмір капіталу для знову створюваних і працюючих банків. По-друге, капітал банків служить основою (капітальної базою) для встановлення регулюючими органами нормативів, що визначають контрольовані показники їх діяльності. Нарешті, чим більше розмір капіталу банку, тим вище впевненість його вкладників, кредиторів і клієнтів, оскільки при цьому підвищується його надійність. Капітал банку є резервом для адекватних дій у несподівано виникають непередбачених обставин, що дозволяє уникнути неплатоспроможності в процесі пристосування до роботи в умовах, що змінюються, або, інакше кажучи, джерелом фінансування у випадку фінансових труднощів.
За своєю економічною сутністю капітал банку включає внески його учасників (статутний фонд, звичайні і привілейовані акції), додатковий капітал у разі продажу акцій акціонерних банків за ціною вище згадувала (емісійну різницю) та нерозподілений прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після всіх виплат.
У законі "Про Центральний банк Республіки Узбекистан" вказується, що Центральний Банк може встановлювати для кредитних організацій з метою забезпечення їх стійкості мінімальний розмір статутного капіталу для знову створюваних і мінімальний розмір власних коштів (капіталу) для діючих кредитних організацій як мінімально необхідну суму статутного капіталу, фондів кредитної організації та нерозподіленого прибутку.
У публікується звітності комерційних банків власні кошти (капітал) відповідно до вказівок Центрального банку поділяються наступним чином:
статутний фонд;
інші фонди та інші власні кошти;
прибуток (збитки) за звітний рік;
використання прибутку в звітному році;
нерозподілений прибуток (збитки);
все власних коштів (капітал).
У такій класифікації нерозподілений прибуток минулих років і можлива емісійна різниця відображаються за принципом їх обліку у фондах банку.
У балансовому звіті комерційних банків, що входить у їх спільну фінансову звітність, розділ "Власні кошти" включає наступні статті:
статутний капітал - прості акції; привілейовані акції; емісійні різниці; прибуток, залишена в розпорядженні банку; переоцінка основних засобів; чистий прибуток (збитки) звітного періоду; власні кошти - всього.
Така класифікація відповідає економічній сутності капіталу банку з дещо більш докладним його поділом на окремі складові.
Деякі комерційні банки у публікованих звітах приводять свою класифікацію власних коштів (капіталу). Наприклад, у балансовому звіті «Узжілсбербанка» станом на 01.01.2004 наведено такі дані (тис. сум).

Акціонерний капітал «Узжілсбербанка» таблиця 1.

Привілейовані акції 5192000 (2500 акції на 2076800 сум) Звичайні акції 1050000 (262 500 акцій по 4000 сум) Власні акції, (50 000) викуплені в акціонерів Капітал в акціях за номіналом 6192000 Прибуток, залишена в розпорядженні банку 32504695 Нереалізована курсова різниця 3390455 по власних коштів Балансова прибуток поточного року 29874895 Розподілена балансовий прибуток, (29874895) поточного року Нерозподілений прибуток 0 поточного року Акціонерний капітал - разом 42087150

Слід мати на увазі, що розмір капіталу банку, що приводиться в балансових звітах, є його обліковим (книжковим) значенням. Реально в капітал банку виходячи з його економічної сутності, входять також резерв на покриття збитків за позиками та інші резерви, формовані з доходу. Такі резерви відображаються в активі балансу, зменшуючи загальну суму кредитів (нетто) або іншої групи активів. Наприклад, в опублікованому балансовому звіті "Узжілсбербанка" але станом на 1 січня в активі наведені статті, пов'язані з формуванням резервів (в тис. сум):
Стан кредитного портфеля «Узжілсбербанка» таблиця 2

Короткострокові позики 3098885 Прострочені позики 33 069 Резерв на можливі втрати (114 810) за позиками Короткострокові позики - нетто 3517144

Довгострокові позики 1083105 Резерв на можливі втрати (219 662) за позиками Довгострокові позики - нетто 103 443 Довгострокові фінансові 62204 вкладення в акції Резерв під знецінення (35011) цінних паперів Довгострокові фінансові 1248971 вкладення - нетто

Крім облікового капіталу банку і оголошених резервів при управлінні його фінансами необхідно знати реальну поточну ринкову вартість активів, в які вкладено його капітал. Перевищення ринкової вартості таких активів над облікової буде означати наявність у банку прихованих резервів, що збільшують фактичний капітал банку, негативна різниця ринкових та облікових цін буде представляти собою приховані збитки.
Слід також враховувати, що при встановленні регулюючими органами нормативів діяльності банку, пов'язаних з розміром його капіталу, класифікація складових частин капіталу і його розмір, що розраховується відповідно до вимог цих органів, можуть відрізнятися від класифікації та розміру, що приводяться в балансових звітах. Так, в західних країнах при визначенні достатності капіталу, або. Як прийнято "таких випадках говорити, капітальної бази банку, прийнято його поділ на основний (первинний, стрижневий, капітал 1-го порядку) і додатковий (вторинний, капітал 2-го порядку). При цьому в різних країнах підходи до визначення первинного і вторинного капіталу можуть різнитися.
За Базельським угодою, прийнятому найбільшими банками 12 економічно розвинутих країн, в основний капітал банку включаються акціонерний капітал і вкладення в консолідовані дочірні підприємства (менше 50% акцій). У додатковий капітал включаються резерви па покриття безнадійної заборгованості по позиках та лізингу, безстрокові і довгострокові привілейовані акції (з початковим строком 20 років і більше), зобов'язання, конвертовані в обов'язковому порядку, а також боргові зобов'язання другої черги і середньострокові привілейовані облігації (від 7 років ).
При визначенні достатності капіталу (капітальної бази) комерційних банків для розрахунку відповідних нормативів діяльності банку його складові частини та порядок розрахунку розміру докладно визначаються інструкціями Центрального банку.
Стан капіталу фінансової організації або банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками різних його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових. При проведенні аналізу стану капіталу в першу чергу слід визначати відповідність його розміру вимогам регулюючих органів. При цьому дані аналізу доцільно представити у вигляді таблиці з виділенням основних складових власних коштів (капіталу) банку. Як найбільш узагальненої класифікації можна взяти класифікацію капіталу, встановлену Центральним банком для звітності, що публікується комерційних банків, що дозволить також провести порівняльний аналіз розміру і структури капіталу банку з даними інших банків, близьких за характером і масштабами діяльності.
Сума в дужках у графі "Нерозподілений прибуток звітного року" у Промбудбанку означає, що цей банк протягом року використовував весь отриманий прибуток і 2 034 млн. сум з прибутку минулих років.
Аналізуючи ці дані, необхідно, перш за все визначити відповідність капіталу в цілому або окремих його складових існуючим вимогам регулюючих органів. У законі "Про Центральний банк Республіці Узбекистан" говориться, що Центральний банк може встановлювати мінімальний розмір статутного фонду для новостворюваних банків, а також змінювати вимоги до мінімального розміру власних коштів (капіталу) існуючих банків, попереджаючи їх про це за три роки. На HI квартал 2005 р . мінімальний розмір статутного фонду для новостворюваних узбецьких комерційних банків був встановлений 2,5 млн дол. США сум, а для приватних банків - 1,5 млн. дол США
Як видно з наведених результатів, розмір статутного фонду, не кажучи вже про загальну суму власних коштів, у розглянутих узбецьких банків значно перевищує 3 млрд. сум.
Темпи зростання банків Таблиця 3

Банк	Темпи зростання капіталу		Темпи зростання статутного фонду		Темпи зростання прибутку
	номінальні	реальні	номінальні	реальні	Номінальні	реальні
Савдогар банк	5,19	1,83	3,48	1	7,07	0,5
Промбудбанк	7,44	2,63	2,57	0,91	3,55	1,25
УзЖілСбербанк	3,82	1,34	2,78	0,98	2,07	0,73
Авіа банк	3,83	0,9	3,36	1,19	3,34	1,18
Замін банк	2,23	1,91	2,4	7,21	1,48	0,52

Проаналізувавши облікові дані про капітал банку, що наводяться в його балансовому звіті, слід провести аналіз реального значення капіталу банку з урахуванням сум що зазначені у балансі резервів, що формуються за рахунок доходів банку. У таблиці 4 представлені результати такого аналізу, проведеного па основі даних, узятих з опублікованого балансового звіту АКБ "АвіаБанк" станом на января2003 р.

Таблиця 4. Балансовий звіт АКБ «Авіа банку»
(У млн. сум)

Складові капіталу банку	На 1,01.03	На 01,01,04	Абсолютна зміна	Темпи зростання
Акціонерний капітал за балансом	5661	42087	36426	6,4
Резерви на можливі втрати по короткострокових позиках	235	1015	780	4,3
Резерв на можливі втрати по довгострокових позиках	0	220	220	-
Резерв під знецінення цінних паперів	73	3434	3361	47
Резерви - всього	308	4669	4361	14,2
Реальний капітал - разом	5969	46756	40787	6,8

Підсумовуючи облікові дані про капітал, оголошених і прихованих резервах банку, можна визначити фактичний розмір його капіталу на поточний момент часу з урахуванням всіх резервів і використовувати ці дані при управлінні операціями.
2. Роль і значення фінансового аналізу.
Після визначення та аналізу показників, що характеризують абсолютний розмір і структуру капіталу, а також темпи його зростання, необхідно встановити відносні показники, що характеризують його достатність з точки зору діяльності фірми чи фінансової організації. Такі показники і їх необхідні значення можуть встановлюватися регулюючими органами, а також керівництвом банку. Основним показником такого роду вважається відношення капіталу банку до суми його активів з урахуванням ризику. Цей показник визначається як:

Коефіцієнт зваженого ризику =	Капітал
	Активи з урахуванням ризику

У різних країнах складу капіталу і коефіцієнти ризику різних груп активів можуть визначатися по-різному. В Узбекистані розмір капіталу (капітальної бази) комерційних банків при розрахунку цього та інших нормативів встановлюється па основі існуючого плану рахунків відповідно до вказівок Центрального банку Республіки.
Вагові коефіцієнти, що характеризують ступінь ризику вкладення коштів у різні активи, на початку 2001 р . визначалися таким чином (склад статей і коефіцієнти ризику можуть змінюватися відповідно до вказівок Центрального банку).
У I групу з даної класифікації входять активи, вільні від ризику, в II - активи з мінімальним ризиком, в III - VI групи - активи з підвищеним ризиком.
Показник достатності капіталу узбецьких комерційних банків, що розраховується таким чином, називається нормативом HI Мінімально допустиме значення нормативу HI па середину 2003 р . становило (4%)
Після розрахунків нормативу HI за даними балансу банку доцільно порівняти отримане значення з його значеннями для інших комерційних банків, _{(близьких} за характером і масштабами діяльності Подібний аналіз може бути корисний з точки зору визначення доцільного значення такого показника в допустимій області його значень, що перевищують нормативне, встановлене Центральним банком, і більше обгрунтованої оцінки структури активів банку. Оціночні значення нормативу HI для інших банків можна одержати на основі аналізу їх публікованих балансів. При цьому для статей активу, що є узагальненими, треба буде прийняти деякі коефіцієнти ризику.
Як видно з наведених результатів, значення цього показника, розраховані з урахуванням прийнятих припущень, як у великих, так і у великих банків значно перевищують мінімально допустиме значення нормативу HI. Слід також зазначити, що значення цього показника в середньому вище, ніж у середніх узбецьких банків.
Аналогічні показники для оцінки достатності капіталу з урахуванням ризику платоспроможності використовуються в практиці за сумежних банків. Так, у Франції при оцінці ризику платоспроможності застосовується показник, в чисельнику якого знаходиться власний капітал банку за вирахуванням капіталу, вкладеного в капітал інших банків та фінансово-кредитних установ, а в знаменнику - обсяги виданих кредитів з урахуванням коефіцієнтів надійності їх одержувачів, або, інакше кажучи, коефіцієнтів ризику, аналогічних коефіцієнтам-ризику, що використовується при визначенні нормативу HI. При цьому коефіцієнт ризику для більш надійних позичальників (банків або інших фінансово-кредитних установ) дорівнює 20%, а для менш надійних позичальників (підприємств, які не займаються фінансовою діяльністю) - 100%. Розрахований таким чином коефіцієнт ризику платоспроможності повинен бути не менше 5%.
У великих банках Франції та країн Спільного ринку для оцінки ризику платоспроможності використовується коефіцієнт Кука, де під величиною ризику також розуміється сума, активів банку, розрахована з урахуванням відповідних коефіцієнтів ризику. Власний капітал при цьому розраховується як сума основного і додаткового капіталу, склад якого розглядалося вище. Ставлення основного капіталу до активів, пов'язаних з ризиком, має бути не менше 4%. Для обчислення знаменника використовується вдосконалений коефіцієнт надійності, що враховує економічне становище країни - одержувача кредиту. З 1 січня 2002 р . в країнах - членах ЄЕС при оцінці ризику платоспроможності обов'язково застосовується коефіцієнт Кука.
У США для оцінки достатності власного капіталу з урахуванням ризику використовується показник, рівний відношенню активів, зважених з урахуванням ризику, до власного капіталу. При цьому активи поділяються на активи високого класу (коефіцієнт ризику 20%), середнього класу (коефіцієнт ризику 50%) і ризикові (коефіцієнт ризику 100%). Як видно, такий показник є величину, зворотну нормативу HI.

У теорії фінансового аналізу в якості показників, що характеризують достатність капіталу розглядаються відносини власного капіталу до позикових коштів і до активів, звані показниками фінансової стійкості. Інструкцією Центрального банку. Таким чином, співвідношення власних і залучених коштів, як це і робиться за сумежом, більш логічно вважати показником достатності капіталу банку.
Зазначеною Інструкцією для співвідношення капіталу банку і його зобов'язань були встановлені мінімально допустимі нормативні значення, що мали директивний характер:
1 / 12 (8%) для всіх комерційних банків, створених на базі установ скасованих спеціалізованих банків;
1 / 12 (8%) для інших комерційних банків, що діють у вигляді акціонерних товариств закритого типу;
1 / 12 (8%) для інших комерційних банків, що діють у вигляді акціонерних товариств відкритого типу.
При розрахунку цього показника зобов'язання банку повинні визначатися па основі Плану рахунків бухгалтерського балансу банку відповідно до вказівок Центрального банку. Слід зазначити, що співвідношення власних і залучених коштів банку навіть якщо воно не є нормативним представляє собою один з показників що характеризують фінансову стійкість (фінансову незалежність, ступінь надійності, рівень ризику) банку. Після визначення значення цього показника його доцільно порівняти з його значеннями для інших банків, близьких за характером і масштабами діяльності, використовуючи для цього дані з опублікованих балансів. За даними фінансової друку, за розмірами активів узбецьких банків значення відносини власних коштів (капіталу) до зобов'язань на кінець 2003 р . склали від 0,31 до 48%.
Ще одним показником, що використовуються при аналізі достатності капіталу фірм і фінансових організацій, є ставлення їх капіталу до активів. У таблиці 5 наведені значення цього показника для згадуваних узбецьких банків, визначені за їх опублікованими балансам на 1 января2004 р.
Таблиця 5.
Достатність капіталу

Банк	Капітал, млн. сум	Активи, млн. сум	Капітал
			% Активи
Савдогар банк	3 462	50 236	6,9
ПСБ	21 416	282 098	7,59
УЖСБ	33 322	277 362	12
Авіабанк	3015	19532	15,4
Замінбанк	414	1580	26,2

Крупные банки приводят значения отношения акционерного капитала к активам в своих отчетах. По данным на 31.12.2003 г., у 50 крупнейших банков мира значения отношения акционерного капитала к активам составляли от 0,73 до 9,17%
Следует отметить, что по показателю “капитал/активы” часто можно определять выполнение банком показателя достаточности капитала с учетом риска. Действительно, теоретически возможное минимальное значение этого показателя будет при размещении всех его активов с риском 100%. При этом он, как видно, будет представлять собой показатель “капитал/активы”. Поскольку эта ситуация является чисто теоретической, хотя бы из-за направления части средств банков в качестве обязательных резервов в распоряжение Центрального банка, значение отношения капитала к активам с учетом риска будет всегда больше значения отношения капитала к активам. Следовательно, если значение отношения капитала банка к его активам будет больше установленного норматива отношения капитала к активам с учетом риска, этот норматив будет заведомо выполняться.
Платой за капитал акционерного банка являются дивиденды, выдаваемым акционерам по их акциям. Акция представляет собой ценную бумагу, дающую право ее владельцу (акционеру) участвовать в управлении акционерным обществом, в его прибылях и распределении остатков имущества при его ликвидации. Владелец (держатель) акции является, таким образом, участником капитала акционерного общества.
Доход по акциям выплачивается в виде дивиденда, под которым понимается часть чистой прибыли акционерного общества, подлежащей распределению среди акционеров, приходящаяся на одну акцию. В зависимости от особенностей порядка начисления и выплаты дивидендов акции делятся на привилегированные и обыкновенные (привилегированные акции могут быть различного типа). Держатели привилегированных акций пользуются преимущественным правом на получение дивиденда, минимальная величина которого должна гарантироваться при выпуске (эмиссии) таких акции. Поскольку коммерческие интересы держателей привилегированных акций защищены, их владельцы, как правило, не имеют права голоса в акционерном обществе.
Дивиденд по обыкновенным акциям зависит от результатов деятельности акционерного общества и начисляется по решению собрания акционеров (промежуточные дивиденды могут начисляться по решению совета директоров акционерного общества). Дивиденд по обыкновенным акциям за прошедший год может не выплачиваться (например, в случае убытков или направления полученной прибыли по решению собрания акционеров па расширение деятельности акционерного общества). Поскольку коммерческие интересы держателей обыкновенных акций в этом плане не защищены, они наделяются правом голоса в акционерном обществе.
Курс (цена) продажи обычных и привилегированных акций может отличаться от их поминала. За счет такой разницы как уже указывалось, может быть образован избыточный (дополнительный) капитал банка или в соответствии с классификацией капитала банка в общей финансовой отчетности эмиссионная разница.
Дивиденд по привилегированным акциям, как правило, объявляется в процентах от их поминала, причем объявленный дивиденд может быть больше указанного при их выпуске. Сумма начисленного дивиденда будет равна

где К - количество привилегированных акций;
N - поминал привилегированной акции;
f - ставка процента по акциям в относительных единицах.
Поскольку на выплату дивиденда по обыкновенным акциям может идти не вся сумма дохода, выплачиваемый дивиденд определяется дивидендным выходом:


Засумежные акционерные общества приводят доход и объявленный дивиденд на одну обыкновенную акцию в своей публикуемой отчетности.
Коммерческие банки в настоящее время объявляют дивиденды по их акциям в виде годовых ставок процентов, хотя с точки зрения мировой практики это считается некорректным. В подобных объявлениях имеется в виду годовая ставка процентов, определяемая соотношением



де
i _r - годовая ставка процентов в относительных единицах;
Iг - сумма процентов за год;
Р - сумма, на которую начисляются проценты.
Следовательно, сумма процентов за год составит
1г=1г'Р ,
а за 5 лет (а может быть меньше единицы)

Поскольку эти нормативы связаны с определением капитала как базы для проведения различных активных операций банка и привлечения средств кредиторов (вкладчиков), из их наличия следует, что если банк планирует увеличить размер активов, перераспределить их структуру с увеличением доли более рискованных или выдавать больше крупных кредитов, то для соблюдения установленных нормативов ему может потребоваться увеличить размер собственных средств. Аналогичная ситуация может возникнуть, если банку неожиданно предложат крупный депозит, сумму которого можно было бы выгодно разместить, а размер капитала банка не будет соответствовать предполагаемой сумме активов с учетом риска и (или) максимальному размеру риска на одного кредитора (вкладчика). Таким образом, эти ситуации являются проявлением риска недостаточности капитала банка.
3. Основные методы и значения финансового анализа.
Следует, однако, отметить, что банки, очевидно, всегда будут соблюдать нормативы достаточности капитала, поскольку невыполнение их связано с соответствующими санкциями со стороны регулирующих органов. Поэтому основной проблемой при планировании капитала банка, или, иначе говоря, определении его целесообразного значения, является выбор приемлемого соотношения собственных средств (капитала) банка и его обязательств в области допустимых значений, обеспечивающих выполнение нормативов регулирующих органов. Такая задача является одной из основных задач, рассматриваемых в теории финансового анализа. Важность ее обусловлена тем, что, с одной стороны, чем больше такое отношение, тем больше финансовая независимость фирмы или степень надежности банка, с другой стороны, чем больше доля заемных средств (привлеченных) в общей сумме средств фирмы или банка, тем при прочих равных условиях будет больше прибыльность собственного капитала.
Таким образом, при определении необходимого размера капитала банка приходится идти на компромисс, выбирая между степенью его надежности с точки зрения возможности успешно противостоять непредвиденным финансовым осложнениям, которая будет тем больше, чем больше будет доля собственного капитала банка в общей сумме его средств, и прибыльностью капитала которая при прочих равных условиях (стоимость привлеченных средств , прибыльность активных операций) будет тем больше, чем меньше будет доля собственного капитала банка в его средствах. Кроме того, с учетом существующих нормативов регулирующих органов необходимо, как уже указывалось, учитывать предполагаемый рост объема активов банка и требования к минимальному размеру его капитала, если регулирующими органами будет принято решение об его увеличении.
При принятии решения об увеличении капитала банка необходимо выбрать соответствующие пути его осуществления. Капитал банка может быть увеличен как за счет внутренних источников (доходов от операций, продажи части активов с прибылью, переоценки основных средств), так и за счет внешних (выпуска дополнительных акций). Выбор способа увеличения капитала банка определяется ростом капитала, располагаемым временем, а также допустимыми затратами на приобретение дополнительного капитала. Так, если предполагается достаточно медленный рост капитала банка с учетом предполагаемого роста активов, его необходимое увеличение может быть обеспечено за счет внутренних источников, как правило, из нераспределенной прибыли. Если же планируется быстрый рост активов или необходимо неожиданное существенное увеличение капитала в соответствии с изменившимися требованиями регулирующих органов, потребуется привлечение капитала внешних инвесторов за счет дополнительной эмиссии акций.
При выборе способа увеличения капитала банка, как и при принятии любых финансовый решений при управлении финансами организации (банка, фирмы и др.), теория финансового диализа рекомендует исходить из принципа повышения ценности организации. Считается, что ценность организации возрастает при увеличении ее прибыли и росте курса акций на рынке. Эти вопросы , однако, являются не столь однозначными. Акционеры банка с точки зрения очередности выплаты вознаграждения на вложенный капитал занимают подчиненное положение относительно вкладчиков и других кредиторов. Принимая на себя, таким образом, более высокий риск, |они должны получать и более высокое вознаграждение за участие в капитале банка в виде дивидендов и роста курсовой стоимости его акций. Регулярная выплата дивидендов, тем более с увеличением их размера, приводит к росту курса акций банка на рынке. С другой стороны, с увеличением выплаты дивидендов будет уменьшаться оставшаяся часть прибыли, используемая с целью увеличения капитала для роста активов и получения в будущем большей прибыли, а также для создания резервов на случай непредвиденных финансовых осложнений. Поэтому решение об увеличении капитала за счет получаемой прибыли должно всегда тщательно анализироваться из-за возможных последствий.
Увеличение капитала банка за счет дополнительной эмиссии акций также имеет как положительные, так и отрицательные стороны. С одной стороны, в этом случае увеличивается капитал банка на значительную/ сумму. С другой стороны, акционеры банка могут неодобрительно отнестись к выпуску дополнительных акций, поскольку это может привести к снижению прибыли на акцию и падению курсовой стоимости акций банка на рынке. Кроме того, в этом случае возникает риск приобретения большого количества акций инвесторами, которые могут затем существенно повлиять на политику банка и управление им. При сохранении же существовавшего размера дивиденда и значительном увеличении количества акций может уменьшиться нераспределенная прибыль банка со всеми вытекающими последствиями. Еще одним осложняющим фактором является необходимость правильного выбора момента выпуска дополнительных акций с учетом возможной оценки рынком их курсовой стоимости, поскольку считается, что стоимость акций на фондовой бирже отражает рыночные ожидания относительно возможности получения дохода в будущем и оценку рынком достоверности финансовой отчетности банка.
Следует также учитывать, что за привлечение дополнительного акционерного капитала новым акционерам надо платить дивиденды. Если поддерживать выплачиваемый дивиденд на прежнем уровне, это может привести к дополнительным расходам. При выплате дивидендов уменьшается объем средств для создания резервов, ослабляется процесс формирования собственного капитала банка, уменьшается книжная стоимость акций и способность банка к развитию и обеспечению прибыльности в будущем. С другой стороны, при выплате повышенных дивидендов обычно увеличиваются значение отношения рыночной цены акции к доходу на акцию (показатель Р/Е) и рыночная стоимость собственного капитала (ценность финансового учреждения или фирмы). Следовательно, если в этих условиях будут выпускаться новые, акции, их можно будет продать по более высокой цене. Таким образом, при определении необходимого размера капитала банка и выборе варианта его увеличения следует учитывать всю совокупность рассмотренных факторов и связанные с ними возможные риски.
Ключевые слова: предмет анализа, методы анализа, финансовый анализ, уставной фонд, собственные средства, использование прибыли, нераспределенная прибыль, акционерный капитал, долгосрочные финансовые вложения, убыток, резервный фонд.
Контрольні питання:
 
1. Определения и составные части капитала банка.
2. Анализ показателей характеризующие состояние капитала банка.
3. Анализ факторов влияющих на необходимый размер капитала.
4. Вертикальный анализ.
5. Горизонтальный анализ.
6. Использование отчета о прибылях убытках.
7.Собственные средства банка.
8. Долгосрочные финансовые вложения.
9.Анализ и оценка уровня надежности коммерческих банков Узбекистана в современных условиях.(1545)
10.Анализ диверсификации активов и снижение рисков в банковской деятельности. (1561)
11.Анализ инструментов краткосрочного и долгосрочного финансирования. (1571)

Список використаної літератури.
1. Сухова Л.Ф. Практикум з аналізу фінансового стану і оцінки кредитоспроможності банку - позичальника. М.: Фінанси і статистика, 2003р. 152 с.
2. Збірник завдань з банківської справи: Навчальний посібник. Під ред. А.І. Валенцовой. - М.: Фінанси і статистика. 2002. 264 с.
3. Напетова І.А. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Учеб. метод. посіб. - М.: Форум - Інфра 2004р. - 128 с.
4. Ковальов В.В. Збірник завдань з фінансового аналізу: Учеб посібник: - М.: Фінанси і статистика. 2003р. - 124 с.
5. Грюнінг Х. Ван. Брайоновіч Братановіч С. Аналіз банківських ризиків. Система оцінки корпоративного управління та управління фінансовим ризиком. Пер. з англ. Вступ. Сл. д.е.н. К.Р. Тагірбекова. М.: Вага. Світ, 2004. - 250 с.