1. Введення
1.1. Мовні варіанти і діалекти англійської мови
1.1.1. Що таке мовний варіант і що таке діалект
1.1.2. Як відрізнити мовної варіант від діалекту
1.1.3. Основні фактори, що впливають на формування діалектної мови
1.2. Територіальні і соціальні діалекти Великобританії
1.2.1. Класифікація сучасних територіальних діалектів
1.2.2. Класифікація соціальних діалектів
1.3. Мовний стандарт і діалектна мова
Фонетична варіативність в англійських діалектах
2.1. Фонетична варіативність у територіальних діалектах
2.1.1. Вокалізм
2.1.2. Консонатізм
2.2. Фонетична варіативність у соціальних діалектах
Висновок
Англійська мова - національна мова Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Австралії, Нової Зеландії і більшої частини населення Канади. На сьогоднішній день люди, які населяють вищевказані країни, мають свій варіант вимови, який вважається їх національною мовою. Майже будь-яку мову має різні, офіційно закріплені варіанти вимови, тому існування американського, австралійського і канадського англійської ні в кого не викликає здивування. Однак не слід плутати мовної варіант з діалектом (різновид мови, що вживається більш-менш обмеженою групою людей, пов'язаних територіальної, професійної чи соціальної спільністю).
Досить складно провести межу між поняттям мовної варіант і поняттям діалектна мова, тому що згідно з визначенням, обидва їх можна охарактеризувати як варіант вимови даного мови, специфічний для певної групи людей. Але не слід забувати, що основна відмінність полягає в тому, що деякі варіанти мови, в даному випадку англійської, вже почали зарекомендовивать себе як самостійні мови (інші неминуче підуть їх прикладу), чого ніколи не станеться з діалектною мовою.
Вивчення діалектів дає безцінний і воістину невичерпний матеріал не тільки для проникнення в найглибші витоки мови, його історичне минуле, але дозволяє тверезо, без упередженості та однобічності оцінити і зрозуміти особливості становлення і розвитку літературної норми, різних соціальних і професійних говірок, а також мовних варіантів. Тільки облік діалектних даних відкриває можливість зрозуміти не тільки так звані «відхилення» від правил вимови та граматики, а й самі ці правила, і може служити міцною основою для дослідження становлення і розвитку значень слів.
Існує точка зору, що діалекти - це «вульгарна мова», що вживається «неосвіченими» верствами суспільства. Однак таке судження антиісторично і невірно фактично, тому що, по-перше, літературна норма, як правило, складається на основі одного або кількох місцевих діалектів, по-друге, мовні особливості будь-якого місцевого діалекту обумовлені не «недбалістю» промови його носіїв, а суворими історичними закономірностями.
Було б примітивно і невірно уявляти собі мова носіїв діалекту як абсолютно однорідну і складається суцільно з діалектизмів на всіх мовних рівнях (фонетика, граматика, лексика) і у всіх мовних ситуаціях. Мова - складне суспільне явище, він існує в людському суспільстві, в реальному повсякденному мовної практиці людей, що належать до різних соціальних, професійних, територіальним формаціям. Широке поширення літературного стандарту по всій території Великобританії, міждіалектні контакти, вплив професійних і соціальних мовних зразків, притаманних певним верствам говорять, вплив радіо і телебачення - все це визначає в кінцевому підсумку мова окремих носіїв діалекту, яка і в межах єдиної території в такій же мірі неоднорідна, як і в різних ареалах. Навіть промову окремих носіїв діалекту в межах одного села чи громади має свої специфічні особливості. Слід особливо відзначити, що невблаганно протікає процес урбанізації у великій мірі звужує і нівелює кордони поширення територіальних діалектів та можливості їх розвитку. Це, однак, ні в якій мірі не знижує, а, навпаки, збільшує величезну важливість вивчення ареальних діалектів для більш поглибленого і неупередженого розуміння етимології, історії та теорії англійської мови. Ось чому неминущу цінність має кожна окрема діалектна лексема, кожне діалектне значення, фонетична чи граматична особливість, незалежно від того, чи є вони в даний час живими, перебувають у стадії відмирання або вже вийшли з ужитку.
Класифікація сучасних англійських територіальних діалектів представляє серйозні труднощі, тому що їх межі відрізняються великою хиткість, а мовний стандарт все більше і більше вторгається в область розповсюдження діалектної мови. Одна з найбільш серйозних спроб була зроблена А. Еллісом. Хоча ця класифікація і не позбавлена недоліків, вона в цілому досить точно відображає діалектну карту сучасної Великобританії і прийнята за основу багатьма діалектології. У загальних рисах, спираючись на схему А. Елліса, сучасні англійські діалекти можна класифікувати наступним чином: північні діалекти, що підрозділяються на три підгрупи - 1) Нортамберленд, півн. Дарем, 2) півд. Дарем, велика частина Камберленда, Вестморленд, півн. Ланкашир, горбиста частину Вест-райдингу в Йоркширі, 3) Іст-Райдінг і Норт-Райдінг в Йоркширі;
середні діалекти, що підрозділяються на десять підгруп: 1) Лінкольншир, 2) південно-сх. Ланкашир, пн.-сх.. Чешир, пн.-зх.. Дарбішір, 3) пн.-зх.. Ланкашир, півд. Ріббл, 4) середній Ланкашир, острів Мен, 5) південний Йоркшир, 6) велика частина Чешира, півн. Стаффордшир, 7) більша частина Дарбішіра, 8) Ноттінгемшир, 9) Флінт, Денбай, 10) сх. Шропшир, півд. Стаффордшир, велика частина Уорікшір, півд. Дарбішір, Лестершир;
східні діалекти, що підрозділяються на п'ять підгруп: 1) Кембріджшир, Ратленд, пн.-сх.. Нортхемптоншира, 2) велика частина Ессекса, Хартфордшира, Гантінгдонширі, Бедфордшир, середня частина Нортхемптоншира, 3) Норфолк і Саффолк, 4) велика частина Бакінгемшир, 5) Міддлсекс, південно-сх. Бакінгемшир, півд. Хартфордшир, південно-зах. Ессекс;
західні діалекти, що підрозділяються на дві підгрупи: 1) зап. і півд. Шропшир (на захід від річки Северн), 2) Херфордшір, крім східної його частини, Реднор, сх. частина Брекнока;
південні діалекти, що підрозділяються на десять підгруп: 1) частину Пемброкшіра і Гламорганшир, 2) Уїлтшир, Дорсетшир, півн. і сх. частині графства Сомерсетшир, велика частина Глостершира, південно-зах. Девоншир, 3) велика частина графства Хемпшир, острів Уайт, велика частина Беркшира, південна частина Саррея, зап. частина Сассекса, 4) півн. Глостершир, сх. Херфордшір, Вустершир, півд. частину графства Уорікшір, північ Оксфордшира, південно-захід Нортхемптоншира, 5) велика частина графства Оксфордшир, 6) північ графства Саррей, північно-зах. Кента, 7) більша частина графства Кент, схід графства Сассекс, 8) зап. Сомерсетшир, пн.-сх.. Девоншир, 9) сх. Корнуолл, велика частина Девоншіру, 10) зап. Корнуолл.
Однією з основних особливостей сучасних англійських територіальних діалектів (як і діалектів інших мов) є їх консерватизм. Ті чи інші відхилення від літературного стандарту обумовлені в більшості своїй не еволюцією, а саме відсутністю еволюції: у діалектах зберігаються багато мовні явища різних періодів історії мови, а також різного роду іншомовні нашарування - скандинавські, норманські і ін Іншою особливістю сучасних англійських діалектів є їх варіантність на всіх мовних рівнях (фонетика, граматика і особливо лексика).
Багато авторів вказують також на те, що характерною ознакою ладу діалектів є так звана «надмірність». Маються на увазі, наприклад, звороти, використовувані в Ірландії, типу: It's sorry you will be замість You will be sorry або парафрази типу I do love замість I love, що вживаються в південно-зах. графствах, нагромадження заперечень у фразі і ін
Як вже було сказано вище, діалект - це територіальна або соціальна різновид мови (варіанти мови, якими користується та чи інша соціальна спільність чи група людей). Соціальні діалекти включають в себе цілий ряд генетично. функціонально і структурно різних явищ:
Професійні діалекти, тобто різновид соціального діалекту, що об'єднує людей однієї професії чи одного роду занять (СЛТ, з 131)
Жаргони (арго), тобто діалекти, що складаються з більш-менш довільно вибраних, що видозмінюються і поєднуваних елементів одного або кількох природних мов і застосовувані (зазвичай в усному спілкуванні) окремої соціальної групою з метою мовного відокремлення, відділення від інших частин цієї мовної спільності, іноді в якості таємних мов (наприклад , злодійський жаргон) - СЛТ, з 148.
Можна відзначити такі різновиди англійської жаргону, як а) «зворотний сленг»: наприклад, yob замість boy, б) «центральний сленг»: наприклад, ilkem замість milk; в) «римуються сленг»: наприклад, artful dodger замість lodger; г) так званий «medical Greek»: наприклад, douse-hog замість house-dog. Всі ці види псевдосленга використовуються ісключітельпо з метою зробити мову тієї чи іншої соціальної групи незрозумілих для непосвяченого. Для жаргону характерно не тільки спотворення існуючих слів мови, а й численні запозичення, зовнішній вигляд яких нерідко модифікується таким чином, що вони нічим не відрізняються від інших лексем даної мови.
Вузькоспеціальне характер жаргону може бути проілюстрований на матеріалі лексики, типової для різних навчальних закладів: за межами цих установ зазначена лексика або зовсім не вживається, або використовується в іншому значенні. Наприклад, в Ітоні використовуються наступні жаргонізми: scug «нікчемна людина», «негідник», tug «учень коледжу»; у Вестмінстер-Скул: bag «молоко», beggar «цукор»; в вінчестерських коледжі: to go continent «залишатися вдома» , tug «позбавлений смаку, несвіжий»; «звичайний, простий».
Більшість закордонних лінгвістові деякі російські вчені дотримуються тієї думки, що вплив екстралінгвістичних умов існування мови позначається тільки на його лексико-семантичному складі: виникає більша або менша в кількісному відношенні прошарок «соціально забарвлених» слів, яка власне і визначає характер і істота соціальних діалектів. Таке спрощене розуміння соціальних діалектів відбилося у ряді спеціальних робіт. Насправді ж мова вов всіх своїх проявах і різновидах (в тому числі і в різних діалектах) постає як суто соціальне явище: було б невірним вважати, що основні чинники, що регулюють існування та розвиток мови, носять лише «внутрішньомовний характер» або що мова являє собою якусь «саморегулюючу систему», а соціальні чинники - це тільки «периферійні впливу». Людина та її мову - нерозривні. Як справедливо вказує проф. Р.А. Будагов, «суспільна природа мови визначає не тільки умови його побутування, але і всі його функції, особливості його лексики і фразеології, граматики та стилістики» (ВЯ, 1975, № 3, с 24).
Зовсім особливе положення серед соціальних діалектів в англійській мові займає так званий сленг. Під це поняття нерідко підводяться найрізноманітніші явища лексичного і стилістичного плану. Найбільший дослідник англійського сленгу Е. Партрідж і його послідовники визначають сленг як існуючі в розмовній сфері дуже неміцні, нестійкі, ніяк не кодифіковані, а часто і зовсім безладні і випадкові сукупності лексем, що відображають суспільну свідомість людей, що належать до певної соціальної або професійному середовищі. Сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературної словника в розмовній мові в чисто стилістичних цілях: для створення ефекту новизни, незвичайності, відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою мовця, для додання висловленню конкретності, жвавості, виразності, точності, а також щоб уникнути штампів, кліше. Це досягається, як вважають дослідники, використанням таких стилістичних засобів, як метафора (Т. К. Честертон: "All slang is metaphor"), метонімія, синекдоха, литота, евфемізм.
Діалекти мови і літературний стандарт (зразковий, нормалізоване мову, норми якого сприймаються як «правильні» і загальнообов'язкові і який протиставляється діалектам і просторіччя (СЛТ, з 532)) нерозривно пов'язані не тільки тому, що діалектна мова виникає на основі стандарту, але й тому , що, як правило, мовний стандарт складається на основі діалектного мовлення. Літературний стандарт англійської мови не є винятком: у 15 ст. Великобританія рясніла наявністю безлічі різних діалектів, у міру того, як збільшувався приплив населення з села в місто, ці діалекти все більше і більше змішувалися і в результаті склався мовний стандарт (можна сказати, що спочатку це була лондонська форма південно-східного діалекту). З плином часу ця мова удосконалювався і був визнаний мовою, на який говорила освічена частина населення країни.
Однак було б неправильно вважати, що стандарт - це зафіксована форма вимови, яка не підлягає змінам. Природна еволюція мови, а також різні екстралінгвістичні фактори призводять до зміни і літературного стандарту (але процес зміни проходить дуже повільно). Деякі норми мови виходять з ужитку і змінюються новими чинності зникнення одних реалій і появи інших.
Ступінь відмінності діалектної мови від літературного стандарту визначається низкою факторів: історією виникнення та розвитку діалекту, соціоекономічної структурою суспільства і т.п. У багатьох випадках в діалектної мови можна виявити норми мови, які вже вийшли з ужитку в мовному стандарті.
Синхронне стан фонетичної системи сучасних англійських діалектів прямо зумовлено специфікою її історичного розвитку в тому чи іншому ареалі, взаємними контактами діалектів, впливом мовних зразків мови переможця на мову переможених або відсутністю такого впливу. Якщо на деяких територіях (особливо південних) вимова ряду звуків і звукосполучень збігається з літературним стандартом (останній в тій чи іншій мірі проник в усі діалекти), то в інших ареалах можна відзначити значні розбіжності в порівнянні з загальнонаціональним мовою - вимова окремих звуків в англійських діалектах в ряді випадків не тільки відрізняється від літературної, а й диференціюється на окремих територіях.
Основні фонетичні відмінності діалектів від літературного стандарту складаються як у кількісних характеристиках, так і в якісних показниках окремих звуків. Для діалектів дуже характерно вимову тих звуків, які в літературному варіанті взагалі не вимовляються. З іншого боку, багато звуки, вимовлені в літературному варіанті, в діалектах опускаються. Дуже характерно також використання паразитичних звуків у слові, епентези, міни приголосних, дисиміляції, рухливих форматива. Нижче будуть розглянуті специфічні риси діалектного вживання як голосних і їх поєднань в різних позиціях у слові, так і приголосних.
Вокалізм
У Шотландії, Ольстері, Нортамберленде, Дареме, Камберленд, Йоркширі, Ланкаширі, Оксфордширі, Бедфордширі, Лестершир в закритому складі а відображається як довгий [a:] в таких словах літературної мови, як father, alms, dark. Прикладами можуть служити слова: lad [la: d], sad [sa: d], cat [ca: t].
У південному Ланкаширі, південному Вустерширі, південному Чеширі, Дарбішіре, Хертфордширі, сх. Саффолку, Шропширі, Глостерширі а в тій же позиції відображається як [o], особливо перед m, n: apple [opl], lad [lod], back [bok], man [mon].
Комбінація а + до не відрізняється за вимовою від літературного варіанту. Однак у південному Ланкаширі, зап. і Південно-Західну. Йоркширі, півн. Дарбішіре голосний цього поєднання реалізується як дифтонг [ai] або [ei]: back [beik] або [baik], black [bleik] або [blaik].
Перед sh в закритих складах а відображається як [ai] у сх. Девонширі, півд. Ланкаширі, зап. Уілтширі, Сомерсетшіре, зап. Йоркширі: ash [aish]. У середньому Ланкаширі а в тій же позиції реалізується як [oi]: wash [woish]. У пн.-зх.. Ланкаширі, пн.-зх.. Йоркширі, півн. Дарбіршіре, пн.-зх.. Уілтширі а перед sh відбивається як [ei], а в Единбурзі, Лестершир, Сомерсетшіре, сх. Девонширі, Кенті, Сассексі - як довгий [a:]. У сх. і середньому Уілтширі в тих же випадках знаходимо дмфтонг [ei].
Вимова a + nd в діалектах в більшості випадків не відрізняється від літературного. Однак у Нортамберленде, півн. Дареме, середньому Камберленд, півн. Дарбішіре, півн. Хартфордширі, Лестершир, сх. Оксфордширі, Глостерширі, пн.-сх.. Норфолку голосний цього поєднання у відповідних словах реалізується як [o:]: candle [ko: ndl], land [lo: nd]. Довгий [a:] в цьому поєднанні знаходимо у сх. і зх. Сассексі, на півдні графства Саррей, в південно-сх. Кенті, в Шотландії: hand [ha: nd], brand [bra: nd].
У сполученнях asp, ass, ast вимова а зазвичай збігається з літературним в північних графствах, проте в південних і особливо в південно-західних графствах а в цих випадках зазвичай відображається як [е], а в Шотландії як [e]. Так, в Нортамберленде, Дареме, Камберленд, Йоркширі, Лінкольнширі, Ноттінгемширі знаходимо: grass [grеs], fast [fеst].
У комбінації «al + приголосний» l зазвичай не вимовляється. При цьому гласний а в цій комбінації відбивається або як [a:], або як [o:]. У південному Нортамбереленде, Дорсетшир, на Шетландських островах, у пн. Дареме, в Сассексі, Сомерсетшіре та ін можна почути: talk [ta: k], walk [wa: k]. З іншого боку, у сх. Дарбішіре, пн.-сх.. Оксфордширі, Лінкольнширі, Саффолку та ін а в тій же позиції відображається як [o:]: half [ho: f], walk [wo: k], а в Глостерширі, півд. Сассексі, Дорсетшир, півн. Шропширі голосний а в зазначеному поєднанні реалізується як [е]: half [hеf], talk [tеk].
У сполученнях a + l, a + ll голосний a відбивається по-різному. При цьому l в деяких графствах зберігається, а в інших не вимовляється зовсім. У південному Нортамберленде, пн.-сх.. Йоркширі, сх. Стаффордширі, Дорсеті, сх. Кенті зазначені поєднання реалізуються як [a: l], а в Глостерширі, Уілтширі, північно-західному і східному Сомерсетшіре чується [еl]. У середньому Йоркширі розглядається поєднання відображається як [uеl]. У Ессексі, Глостерширі, Уорікшір вимова поєднання all не відрізняється від літературного. У ряді випадків, коли l в цьому поєднанні не вимовляється, голосний а реалізується як [a:], наприклад, на Шетландських островах, у пн. Шотландії, в Нортамберленде, півн. Камберленд, півн. Ланкаширі: fall [fa:], small [sma:]. У Дарбішіре, пн.-сх.. Шропширі, Сассексі, Единбурзі, Вестморленді, півд. Лестершир це ж поєднання відображається як [o:]: all [o:], fall [fo:]. У Шотландії в кінці слова l не вимовляється і після u.
У зв'язку з цим дуже характерний наступний діалог на шотландському діалекті між покупцем і продавцем тканин:
Oo '? (Wool?)
Ay, oo '(yes, wool)
A 'oo'? (All wool?)
Ay, a 'oo' (yes, all wool)
A 'a'e' oo '? (All one sort of wool?)
Ay, a 'a'e' oo '(yes, all one sort of wool)
В умовно-відкритому складі а в англійських діалектах може реалізовуватися як [ei], тобто так само, як у літературному варіанті. Проте у ряді графств цей звук реалізується як довгий [i:], наприклад, в Нортамберленде, півн. Дареме, середньому Камберленд, в пд. Шотландії: make [mi: k], name [ni: m]. У зап. Вустерширі, сх. Дорсетшир, Саффолку, Глостерширі а в умовно-відкритому складі реалізується як дифтонг [ai]: lane [lain], take [taik], а в середньому і сх. Уілтширі, сх. Девонширі, середньому Камберленд, Сассексі, Сомерсетшіре - як широке [е:]: frame [frе: m], make [mе: k]. У деяких графствах а в умовно-відкритому складі відбивається як [iе], в інших же - як [oi]. Нарешті, в півд. Вестморленді, пн.-зх.. Йоркширі, півн. і середньому Ланкаширі а в умовно-відкритому складі реалізується або як [uе], або як [wuе]. У багатьох графствах (південий Нортамберленд, Вестморленд, півд. Чешир, Лестершир, Саррей) а в умовно-відкритому складі виступає у вигляді короткого [^]. Сюди відносяться випадки типу late [l ^ t], take [t ^ k]. З іншого боку, в тій же позиції в деяких графствах а реалізується як [e]: made [med], bane [ben] (Сассекс, Едінбург, сівши. Нортамберленд) або як коротке [i]: ale [il], sake [ sik] (пн.-сх.. Шропшир, зап. та середня Шотландія, Абердін, Оркнейські і Шетландськіє острови).
Голосний i в закритому складі реалізується в діалектах наступним чином. У півд. Оксфордширі, пн.-зх.. Девонширі, Лестершир i вимовляється як [e]: big [beg]. У зап. Сомерсеті i в закритому складі відбивається як про в німецькому слові schon: film [folm]. Односкладові слова з i часто вимовляються з довгим голосним в зх. Сомерсетшіре, сх. і півд. Девонширі, у пн. Дарбішіре, півд. Норфолку: bit [bi: t]. З іншого боку, довгий [i:] літературного варіанта нерідко відбивається як коротке [i].
Поєднання a + r (літературний варіант - [a:]) в Шотландії реалізується як [er]: arm [erm], harm [herm]. Те ж поєднання реалізується як [o:] в Глостерширі, півд. Вустерширі, півд. Оксфордширі, півн. Кенті, Сассексі: park [po: k]. В Ірландії в подібних словах чується [o: r]. Розглянуте поєднання в півд. Дареме, півн. Йоркширі, Лестершир відбивається як [е], а в ряді південних графств - як [a:].
Поєднання or відбивається як довгий [a:] в південно-сх. Кенті, півд. Саррей, Уілтширі, Дорсетшир, Сомерсетшіре: fork [fa: k]. У середньому Камберленд, зап. Вестморленді, Ланкаширі or відбивається як дифтонг [uе]. В Ольстері, на острові Мен і в Ірландії поєднання реалізується як [or], а в ряді середніх і південних графств його вимова не відрізняється від літературного.
Консонатізм
Півголосних w у позиції перед голосним зазвичай зберігається. Однак перед u в більшості діалектів цей звук не вимовляється, наприклад в словах: wolf, woman, wool.
У півд. Шотландії, Глостерширі, Гемпширі, Дорсетшир, Сомерсетшіре початковий протетичний [w] дуже часто виникає в діалектах в результаті того, що спадний дифтонг на початку слова чи після h перетворюється у висхідний [uo]. Такі old [wol], home [wom], hole [hwul]. Те ж саме відбувається і в таких словах, як oath, hold. Саме зазначеним явищем пояснюється вимова сучасної англійської літературної one [w ^ n]. З іншого боку, перед голосними заднього ряду замість відпадає w може з'явитися [h]: what - hot, wood - hood.
Поєднання wr на початку слова в пн.-сх.. Шотландії, зап. Сомерсетшіре відбивається як [vr] в словах типу wreck, write, wrong. На решті території w перед r не вимовляється. Спостерігається процес поступової втрати початкової w перед r і в Шотландії.
У середині слова після початкових проривних перед голосними заднього підйому в півд. Мідленді, південних і південно-західних діалектах вимовляється протетическую w: boy [bwoi], country [kwintri].
У південно-західних діалектах між l і r, r і l, n і r розвинулося паразитичне [d]: tailor [tailder], quarrel [kwo: dl]. Неетімологіческіе звуки відзначаються також і в таких словах, як gaum - glaum, keach - cleach.
Приголосний [p] зазвичай не озвончается у діалектах ні в одній позиції. Озвонченіе відбувається лише в деяких словах: captain [kabtn], piece [bi: z]. У слові disturb (південий Мідленд, Сомерсетшир) [b] реалізується як [v] - [distе: b].
У Ессексі, Норфолку, східних і південних діалектах приголосний [v] на початку слова відображається як [w]: vessel, very, vice, vow.
У ряді графств [h] на початку слова (особливо перед голосним) не вимовляється: (h) and, (h) ole, (h) ome. З іншого боку дуже поширене приєднання до слів, що починаються з голосного, неетімологіческого [h]: hawful (awful), henjoy (enjoy).
замість типового для літературного стандарту вимови поєднання qu як [kw] в ряді графств воно вимовляється [hw], [w], [tw]. Наприклад, [tw] вимовляється в словах: queak (Уоркшир), quill (Нортамберленд, Дарем, Камберленд, Ланкашир), quilt (Шотландія, Дарем, Ланкашир). Вимова [hw], [w] замість [kw] знаходимо в словах: quarrel, quick (головним чином у північних графствах).
Серединна [l] не вимовляється в словах: almost (північно Дарем, південно-зах. Йоркшир, середній Ланкашир); already (східний Уїлтшир, зап. Сомерсетшир); always (південий Чешир, зап. Сомерсетшир). Серединна [l] зникає в поєднаннях ld, lf, lh, lp, ls, lt в словах: bald, bold, hold, old, sold, salt, false (особливо в Шотландії).
Кінцеві v, f, th часто не вимовляються, особливо в Шотландії: give [gi], love [lu:], leave [li:]. У множині іменників wife, life вимовляється [f]: [waifs], [laifs].
Фонетичні особливості соціальних діалектів
Дифтонг літературного варіанта [оu] зазвичай відбивається в сленгу як [еo] або [au]: go [gеo] або [gаu]; row [rеo] або [гаu].
У свою чергу дифтонг [au] літературного варіанта відбивається як [a:]: mouth [ma: f], about [е'Ьа: t], loud la: d].
3. Дифтонг [ai], зображуваний на листі в літературному варіанті через i в умовно-відкритому складі, у слензі вимовляється як [oi]: time [toim], fine [foin], line [loin] та інших
4. У безударном складі [ai] редукується в [i]: by ту self [bi mi'self]. Дифтонг [ei] вимовляється як [ai]: pale [pail], day [dai], baby ['baibi] та інших
5. Замість літературного короткого [е] в сленгу зазвичай вимовляється короткий [i]: get [git], catch [kitj], steady ['stidi], а замість короткого [i] - [e]: spirit [' sperit].
6. Англійське літературне [ju:] в сленгу відбивається як [u:]: duke [du: k], tune [tu: n], suit [su: t], new [nu:]. З іншого боку, паразитичне j з'являється після [d, tJ, r, v]: parents ['peirjеns], favour [' feivjеr].
7. Короткий про відбивається як [^]: god [g ^ d], dog [d ^ g], loss [i ^ s].
8. Короткий [^] вимовляється як [i] або [е]: sich, sech (such), jist, jest (just), brisk, bresh (brush).
9. Після довгих [u:] та [i:] використовується полусогласний звук, який перетворює їх у дифтонги: booze [buwz], [bauz], treat [trijt].
10. У ряді випадків замість звуку [е:] вимовляється [а:]: first [fa: st].
Перелічені вище приклади показують, наскільки велика різниця між стандартним вимовою і діалектної промовою, цим пояснюється й те, що дві людини з різних точок однієї і тієї ж англомовної країни, що говорять на різних діалектах, можуть абсолютно не зрозуміти один одного, незважаючи на те, що рідна мова обох - англійська.
Однак необхідно відзначити, що з плином часу територіальних діалектів стає менше і менше, вони змішуються між собою, все більше наближаючись до літературного варіанту. Це зумовлено такими факторами як географічна мобільність, підвищення рівня освіти серед населення, відтік населення в крупні міста. Так, наприклад, 50-60 років тому жителі англомовних країн говорили на десятках різних діалектів, сьогодні ж ці діалекти можна порахувати на пальцях, проте це не означає, що діалекти коли-небудь вимруть взагалі. Вони продовжать своє існування і розвиток, тому їх вивчення вкрай необхідно для всіх, хто говорить англійською мовою.
Бібліографія
М.М. Маковський «Англійська діалектологія», 1980
М.М. Маковський «Англійські соціальні діалекти», 1982
Г.П. Торсуев «Константность і варіативність у фонетичній системі», 1977
Дж.А. Шахбагова «Фонетичні особливості вимови варіантів англійської мови», 1982
J. Brown «Listening to Spoken English».