Творча особистість та інформація

ЗМІСТ

Введення 2

1. Поняття і структура творчості 3

2. Особливості роботи творчої особистості з інформацією 7

Висновок 14

Список літератури 15

ВСТУП

Проблема творчості стала в наші дні настільки актуальною, що по праву вважається «проблемою століття». Творчість далеко не новий предмет дослідження. Воно завжди цікавило мислителів усіх епох і викликало прагнення створити «теорію творчості».

З. Фрейд вважав творчу активність результатом сублімації (зміщення) статевого потягу на іншу сферу діяльності: у творчому продукті опредмечивается в соціальнопріемлемой формі сексуальна фантазія.

А. Адлер вважав творчість способом компенсації комплексу недостатності (неправильний переклад - неповноцінності). Найбільшу увагу феномену творчості приділив К. Юнг, який бачив у ньому прояв архетипів колективного несвідомого.

Р. Ассаджіолі (почасти слідом за А. Адлером) вважав творчість процесом сходження особистості до «ідеального Я», способом її саморозкриття.

Психологи гуманістичного напрямку (Г. Олпорт і А. Маслоу) вважали, що первинне джерело творчості - мотивація особистісного росту, що не підкоряється гомеостатическом принципу задоволення; по Маслоу - це потреба в самоактуалізації, повної та вільної реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей.

Ситуація науково-технічної революції початку ХХI століття створила умови, що відкривають новий етап розвитку досліджень творчості.

Актуальність вивчення психології творчості виникла у зв'язку з потребою оптимізації та інтенсифікації принципів організації наукової діяльності та управління нею.

1. ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА ТВОРЧОСТІ

Творчість визначається як діяльність людини, створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значимістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього ще не існуюче.

Поняттю «творчість» також можна дати і більш широке визначення.

Філософи визначають творчість, як необхідна умова розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.

Творчість - це процес створення суб'єктивно нового, заснований на здатності породжувати оригінальні ідеї та використовувати нестандартні способи діяльності.

По суті справи, творчість - це «здатність створювати будь-яку принципово нову можливість».

У тому числі відмітною ознакою інтелектуальної творчості є удосконалення способів вирішення вже проблем. У дослідженні А. Г. Виноградова було показано, що здатність відшукувати (відкривати) способи власної діяльності в різних типах проблемних ситуацій є наслідком організації індивідуального понятійного знання, яке може виступати в якості одного з джерел індивідуальних відмінностей в здатності до процедурного творчості.

Важливу роль в інтелектуальному творчості відіграє можливість трансформувати інтуїтивні, виражені в незвичайному, часто досить неясному вигляді суб'єктивні уявлення у придатні для людського спілкування форми (словесно-мовні, категоріальні, комунікативні). ¹

Поняття природи творчості пов'язано з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість може бути розглянуто в різних аспектах: продукт творчості - це те, що створено; процес творчості - як створено; процес підготовки до творчості - як розвивати творчість.

Продукти творчості - це не тільки матеріальні продукти - будівлі, машини і т.д., але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не нейт відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість-це створення нового в різних планах і масштабах.

При характеристиці сутності творчості важливо враховувати різноманітні фактори, ознаки, властиві процесу створення.

Творчість має ознаки технічні, економічні (зниження собівартості, підвищення рентабельності), соціальні (забезпечення умов праці), психолого-педагогічні - розвиток у творчому процесі психічних, моральних якостей, естетичних почуттів, інтелектуальних здібностей людини, придбання знань та ін

З точки зору психології та педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості.

Творчість є цілеспрямованим, наполегливим, напруженою працею. Воно вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.

Творчість характеризується як вища форма діяльності особистості, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції та інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ.

Загальні проблеми дослідження механізмів творчості можна сформулювати наступним чином:

1. Аналіз творчості, як конкретного явища з метою виявлення в ньому специфічних сторін і вказівки на загальний характер відповідних їм закономірностей.

2. Синтез підсумків спеціальних досліджень кожної з виділених сторін з метою створення можливостей раціонального управління ходом конкретної творчої діяльності, розрахунком творчого потенціалу.

У загальній структурі творчої діяльності, що розглядається, як системі, можна виділити декілька основних підсистем.

Це - процес творчої діяльності, продукт творчої діяльності, особистість творця, середовище й умови, в яких протікає творчість. У свою чергу в кожній з названих підсистем можна виділити їх складові.

Процес діяльності може мати такі основні складові, як формування задуму і його реалізація.

Особистість творця характеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером і т.д.

Середа і умови є фізичне оточення, колектив, стимулятори і бар'єри у творчій діяльності і т.д.

Творчість здавна ділять на наукове і художнє.

Побудова загальної теорії творчості, тобто перехід від емпіричних до більш фундаментальним дослідженням цього складного феномена привів до того, що всі наполегливі стали шукати спільні риси, властиві як науковому, так і художньої творчості.

Складання багатьох схем дозволяють зробити висновок, що творчий акт і звичайне рішення проблем мають однакову психологічну структуру, яка виражається у вигляді етапів, що включають в себе ланцюг розумових завдань.

Процес творчої діяльності можна розбити на етап знаходження принципу рішення і етап застосування рішення.

Причому вважається, що найбільш вираженим предметом психологічного дослідження є події першого етапу, так як наукова творчість не можна звести до логічних операцій «застосування рішення».

Більш докладно можна виділити наступні етапи творчої діяльності:

1. Накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого викладу та формування завдання, виникнення проблеми (постановка завдань).

2. Зосередження зусилля і пошуки додаткової інформації, підготовка до вирішення завдання.

3. Відхід від проблеми, переключення на інші заняття (період інкубації).

4. Осяяння або інсайт (геніальна ідея і проста здогад скромних масштабів - тобто логічний розрив, стрибок у мисленні, отримання результату, не випливає однозначно з посилок)

5. Перевірка і доробка задуму, його втілення.

Можна виділити також і основні ланки творчого процесу:

- Ланка зіткнення з новим;

- Ланка творчої невизначеності;

- Ланка прихованої роботи;

- Ланка еврика;

- Ланка розвитку вирішення;

- Ланка критики;

- Ланка підтвердження і втілення.

Представлені етапи можна назвати і по-іншому, та й саме число етапів можна збільшити або зменшити, але в принципі творчий процес характеризується саме такою структурою. ¹

Творчості повинні бути притаманні адекватність, тобто рішення має бути дійсно рішенням, новизна та оригінальність, доопрацьована.

Рішенням вважається не просто гарна ідея, а неодмінно здійснена ідея, витонченість і простата.

Творчість - несуцільне і безперервний рух. У ньому чергуються підйоми, застої, спади. Найвищою точкою творчості, його кульмінацією є натхнення, для якого характерний особливий емоційний підйом, ясність і виразність думки, відсутність суб'єктивного переживання, напруги.

Творчі рішення змінюють істотні методи, рідше традиції, ще рідше основні принципи і зовсім рідко - погляд людей на світ.

2. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ З ІНФОРМАЦІЄЮ

Культурний рівень сучасної людини визначається його інформаційною культурою. А інформаційна культура особистості, як культура взагалі, відображає активну творчу діяльність людини і, отже, розвиток самої людини, як суб'єкта цієї діяльності. Тому що мова йде про культуру інформаційної, значить діяльність людини пов'язана з інформацією. Тобто, інформаційна культура передбачає не тільки певні знання, а й певне застосування цих знань для чого-небудь, у зв'язку з чим-небудь, і вдосконалення їх у процесі тієї чи іншої діяльності, в тому числі діяльності, пов'язаної з інформацією. Причому сам додаток і вдосконалення знань значимо лише у творчості, реалізованому в будь-якій сфері життєдіяльності людини. А тому мотиви творчості, мотиви цієї діяльності людини є природною психологічною компонентою такої характеристики особистості, як її інформаційна культура. ¹

Творчість є прерогатива вільної, здатної до саморозвитку особистості, є спосіб «особистісного» існування на противагу знеособленому действованію, яке у своєму гранично «очищеному» вигляді вбиває особистість. Не існує знеособленої діяльності, це абстракція. В умовах життя особистісний та діяльнісної початку взаємно збагачують один одного, і можуть розвиватися тільки одне через одного.

Питання про зовнішній прояві творчого начала особистості фактично являє собою питання про одну зі сторін зовнішнього прояву креативності мислення особистості. Здається, що інтелектуальна активність і є один з проявів творчого початку в діяльності особистості. Для виникнення і реалізації творчої діяльності необхідно формувати здатність до такої діяльності, що у свою чергу передбачає виховання креативного стилю мислення, наявність якого відрізняє інформаційно-культурної людини.

Завдяки швидкому розвитку комп'ютерних технологій люди мають доступ до найрізноманітнішої інформації у будь-якій точці планети, обмінюються інформацією, спілкуються в режимі реального часу. Для вільної орієнтації в інформаційних потоках сучасний фахівець будь-якого профілю повинен вміти отримувати, обробляти і використовувати інформацію за допомогою комп'ютерів, телекомунікацій та інших засобів зв'язку. Але для цього необхідно знати правила навігації по величезній кількості доступної інформації та володіти певною інформаційною культурою.

Інформаційна культура - це новий тип спілкування, який дає можливість вільного виходу особистості в інформаційне буття; свобода виходу і доступ до інформаційного буття на всіх рівнях від глобального до локального, оскільки внутрішньонаціональний, внутрішньодержавний тип інформаційного буття так само неспроможний, як і національна наука; новий тип мислення, що формується в результаті звільнення людини від рутинної інформаційно-інтелектуальної роботи, серед рис, що визначають його, вже сьогодні яскраво проявляється орієнтація останнього на саморозвиток і самонавчання.

У понятті «інформаційна культура» провідним є слово «культура», саме воно містить в собі найбільшу смислове навантаження. Дослідження найвизначніших вітчизняних культурологів дозволяють визначити культуру як складне поняття, що означає результат, процес, спосіб, ставлення, норму, систему діяльності, єдиним суб'єктом і переважним об'єктом якої є людина.

Інформаційна культура - це ^1:

· Новий тип спілкування, який дає можливість вільного виходу особистості в інформаційне буття;

· Свобода виходу і доступ до інформаційного буття на всіх рівнях від глобального до локального, оскільки внутрішньонаціональний, внутрішньодержавний тип інформаційного буття так само неспроможний, як і національна наука;

· Новий тип мислення, що формується в результаті звільнення людини від рутинної інформаційно-інтелектуальної роботи, середовища рис, що визначають його, вже сьогодні яскраво проявляється орієнтація останнього на саморозвиток і самонавчання.

Інформаційна культура творчої особистості [Каракозов С. Д.] представляє собою складову частину базисної культури особистості як системної характеристики людини, яка дозволяє йому ефективно брати участь у всіх видах роботи з інформацією: отриманні, накопиченні, кодуванні та переробці, створення на цій основі якісно нової інформації , її передачу, практичному використанні.

Інформаційна культура включає грамотність і компетентність у розуміння природи інформаційних процесів і відносин; гуманістично орієнтовану інформаційну ціннісно-смислову сферу (прагнення, інтереси, світогляд, ціннісні орієнтації); розвинену інформаційну рефлексію, а також творчість в інформаційному поведінці та соціально-інформаційної активності.

Один з найважливіших елементів інформаційної культури людини - знання інформаційних ресурсів. У нашій країні багато організацій займаються збором, обробкою, зберіганням і розподілом інформації: бібліотеки, статистичні центри, інформаційні служби, ЗМІ. ²

Вперше поняття «інформаційна грамотність» було введено в 1977 році в США і використано в національній програмі реформи вищої освіти. Асоціація Американських бібліотек інформаційно грамотною людиною назвала особистість, здатну виявити, розмістити, оцінити інформацію і найбільш ефективно її використовувати.

Академік А. П. Єршов розуміє під комп'ютерною грамотністю «володіння навичками вирішення завдань за допомогою ЕОМ, вміння планувати дії і передбачити їх наслідки, розуміння основних ідей інформатики, уявлення про роль інформаційних технологій в житті суспільства». ¹

Інформаційна компетентність творчої особистості - це особливий тип організації предметно-специфічних знань, що дозволяє приймати ефективні рішення у відповідній галузі діяльності. Компетентність - складова не тільки професійної культури, вона також може бути спільною, допрофесійної. Відмінність професійної інформаційної компетентності від загальної полягає в колі вирішуваних завдань, проблем, а також рівні їх вирішення.

У роботі Моляко В.О. ² наводиться таке визначення інформаційної компетентності. Це:

· Мотивація, потреба й інтерес до отримання знань, умінь і навичок у галузі технічних, програмних засобів та інформації;

· Сукупність суспільних, природничих і технічних знань, що відображають систему сучасного інформаційного суспільства;

· Знання, складові інформативну основу пошукової пізнавальної діяльності;

· Способи і дії, що визначають операційну основу пошукової пізнавальної діяльності;

· Досвід пошукової діяльності у сфері програмного забезпечення і технічних ресурсів;

· Досвід відносин «людина - комп'ютер».

Поняття інформаційної культури характеризує одну з граней культури, пов'язану з інформаційним аспектом життя людей. Інформаційна культура передбачає, що людина використовує інформаційні технології при вирішенні задач, які ставить для досягнення мети своєї діяльності.

При розгляді сутності інформаційної культури необхідно враховувати подання дослідників про інформаційні процеси в науці. Так при розгляді психолого-педагогічної науки в інформаційній парадигмі як систему збору, переробки та зберігання інформації, все більшого значення набувають інформаційні моделі:

· Сукупність сигналів, що несуть інформацію про об'єкт управління та зовнішньому середовищі, організована за певними правилами і має значення для прийняття рішень;

· Схема потоків інформації, що звертається в процесі управління об'єктом (частіше за все, у формі графів, схем, планів з включенням прямих і зворотних інформаційних зв'язків);

· Система впорядкованих за особливими правилами сигналів, що генеруються засобами перенесення і відображення інформації та несуть інформацію про об'єкт управління, контролю, дослідження зовнішнього середовища в самій системі управління;

· Сукупність понять та їх семантичних зв'язків в інформаційному полі, якщо саме поняття - інформаційна модель об'єкту, процесу, явища або системи на природній мові.

Основи інформаційної культури творчої особистості включають і самостійну роботу з інформацією. Так робота з джерелами інформації передбачає;

· Пошук необхідної інформації (орієнтація в інформаційних потоках і комунікаціях, вміння користуватися довідковим апаратом електронних бібліотек, проведення первинного і вторинного відбору інформації і т.д.);

· Знання основ бібліографії в електронних бібліотеках (вміння користуватися джерелами бібліографічної інформації - каталогами, картотеками, знання системи науково-допоміжного та рекомендаційної, галузевої та міжгалузевої, поточної, ретроспективної та перспективної бібліографії: навички бібліографічного опису документів, складання бібліографічних списків і т.д. );

· Вміння працювати з джерелом інформації (володіння різними методиками читання, а також методиками конспектного, тезово, реферативного викладу матеріалу і т.д.);

· Робота з різними видами і типами літератури (довідкової, навчальної, методичної, наукової, науково-популярної, художньої, книгами, періодикою);

· Використання технічних засобів (зокрема, комп'ютерів) в навчальних, наукових і практичних цілях.

У зміст інформаційної культури входить:

· Аналіз і синтез отриманої інформації;

· Вміння виділяти головне з безлічі другорядного;

· Переробка (осмислення) інформації;

· Запам'ятовування інформаційних одиниць;

· Подальше відновлення в пам'яті;

· Перетворення отриманої інформації у власне знання;

· Процес створення нової інформації і нового знання (евристика) і т.д.

Формування інформаційної культури творчої особистості має свої особливості:

· Ініціативність, вміння самому знаходити вирішення своїх проблем;

· Інтелектуальна, технологічна, економічна, екологічна, моральна, політична, соціально-психологічна, організоване читання, організаторські якості;

· Вміння самостійного аналізу інформаційної ситуації;

· Орієнтація в інформаційному потоці, вміння організації оптимального зберігання і використання документів;

Інформаційна культура вбирає в себе знання з тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних і ряд інших дисциплін).

Невід'ємною частиною інформаційної культури є знання нової інформаційної технології та вміння її застосовувати як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, що вимагають нетрадиційного творчого підходу. Отже, інформаційна культура - це новий тип спілкування, який дає можливість вільного виходу особистості в інформаційне буття; свобода виходу і доступ до інформаційного буття на всіх рівнях від глобального до локального, оскільки внутрішньонаціональний, внутрішньодержавний тип інформаційного буття так само неспроможний, як і національна наука; новий тип мислення, що формується в результаті звільнення людини від рутинної інформаційно-інтелектуальної роботи, серед рис, що визначають його, вже сьогодні яскраво проявляється орієнтація останнього на саморозвиток і самонавчання.

ВИСНОВОК

Творчі можливості людини необмежені і невичерпні, а творча діяльність є одним з головних визначень людської сутності. Саме здатність до творчої діяльності характеризує людину, підкреслює перевагу і своєрідність його психіки. Людина створила настільки складні і досконалі машини, що стали говорити про можливість побудови машини, яка могла б перевершити самого людини, яка опинилася б у стані мислити і творити. Але творити, створювати нове машина не в змозі. Здатність до творчості властива тільки людині.

Творчими особистостями не народжуються, а стають. Креативна здатність, яка багато в чому носить вроджений характер, виступає як ядро творчої особистості, але остання - продукт соціального, культурного розвитку, впливу соціального середовища і творчого клімату. Ось чому сучасна практика тестування креативної здатності як такий не може задовольнити соціальне замовлення, що виник з початком постіндустріальної фази в розвитку суспільства, на виявлення творчих особистостей. Творча особистість характеризується не просто високим рівнем креативної здатності, але особливої ​​життєвої позицією людини, її ставленням до світу, до сенсу здійснюваної діяльності. Важливе значення має духовне багатство внутрішнього світу особистості, її постійна спрямованість на творчу дію в зовнішньому світі. Проблема творчої особистості - це не тільки проблема психологічна, а й проблема гуманітарна і соціокультурна.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєв Н.Г., Юдін Е.Г. Про психологічних методах вивчення творчості .- М.: Наука, 1971.

2. Дружинін В.М. Психологія загальних здібностей. - СПб.: Пітер Ком, 1999.

3. Моляко В.О. Психологія творчої діяльності. - М. Вища школа, 1998.

4. Холодна М.А. Психологія інтелекту: парадокси, дослідження. - Томськ: Вид-во Томськ. ун-ту. Москва: Изд-во «Барс», 1997.

5. Михайлівський В. М. Формування наукової картини світу та інформатизація. - СПб.: Пітер, 2004.

6. Медведєва Є. А. Основи інформаційної культури / / Соціс, 2002. - № 11.

7. Єршов А. П. Інформатизація: від комп'ютерної грамотності учнів до інформаційної культури суспільства. - М.: ИНФРА-М, 2000.

8. Овчинникова К.Р. Інформаційно-комп'ютерна культура в контексті готовності особистості до самоосвіти. Матеріали наукової конференції. - М.: МГУ, 2004.