Сутність і призначення управлінського обліку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство сільського господарства РФ

Федеральне державне освітній заклад

Вищого професійного навчання

"Мічурінський державний аграрний університет"

Кафедра "Бухгалтерський облік, аналіз і аудит"

РЕФЕРАТ

З дисципліни: "Бухгалтерський управлінський облік"

На тему: "Сутність і призначення управлінського обліку"

Мічурінськ - Наукограда РФ, 2009 р.

Управлінський облік - складова частина інформаційної системи підприємства. Ефективність управління виробничою діяльністю забезпечується інформацією про діяльність структурних підрозділів, служб, відділів підприємства. Цю інформацію управлінський облік формує для керівників різних рівнів управління всередині підприємства з метою прийняття ними правильних управлінських рішень.

Зміст управлінського обліку визначається цілями управління: воно може бути змінено за рішенням адміністрації в залежності від інтересів і цілей, поставлених перед керівниками внутрішніх підрозділів.

Становлення управлінського обліку відбулося на базі калькуляційного обліку, тому основний його зміст складає облік витрат на виробництво майбутніх і минулих періодів у різних класифікаційних аспектах. Цей момент присутній у визначенні поняття "управлінський облік", який з'явився останнім часом у перекладної і вітчизняної економічної літератури, а також і в роботах з бухгалтерського обліку та використання його інформації в управлінській діяльності.

Іншим найважливішим моментом, який відзначається всіма авторами при визначенні сутності управлінського обліку, є аналітичність інформації. У складі управлінського обліку інформація збирається, групується, ідентифікується, вивчається з метою найбільш чіткого і достовірного відображення результатів діяльності структурних підрозділів і визначення частки участі в отриманні прибутку підприємства. Ефективність виробничої діяльності представлена ​​в обліку як процес зіставлення фактичних і стандартних витрат і результатів від зроблених витрат.

Встановленню сутності управлінського обліку сприяє розгляд сукупності ознак, що характеризують його як цілісну інформаційно-контрольну систему підприємства: безперервність, цілеспрямованість, повнота інформаційного забезпечення, практичне відображення використання об'єктивних економічних законів суспільства, вплив на об'єкти управління при змінних зовнішніх і внутрішніх умовах.

Багато авторів висловлюють різні положення про сутність управлінського обліку. У силу специфічних умов сучасної російської економіки в підручнику зроблена спроба визначити сутність управлінського обліку.

Сутність управлінського обліку - інтегрована система обліку витрат і доходів, нормування, планування, контролю та аналізу, систематизує інформацію для оперативних управлінських рішень і координації проблем майбутнього розвитку підприємства.

Запропоноване визначення дане виходячи з об'єктів, ознак, завдань і цілей управлінського обліку, які розглянуті в цьому розділі.

Об'єкти управлінського обліку

Характеризуючи сутність управлінського обліку, слід відзначити його найважливішу особливість: управлінський облік пов'язує процес управління з обліковими процесом.

Предметом управління є процес впливу на об'єкт або процес управління з метою організації та координування діяльності людей для досягнення максимальної ефективності виробництва. Управління впливає на предмет управління за допомогою планування, організації, координування, стимулювання та контролю. Саме ці функції виконує управлінський облік, утворюючи свою систему, яка відповідає цілям і завданням управління.

В даний час немає чітких визначень предмета управлінського обліку. Автори поки обмежуються викладом розуміння сутності бухгалтерського обліку взагалі та управлінського зокрема. Між тим, змінюються система і методи управління діяльністю підприємства, відповідно змінюються процедури та утримання управлінського обліку. Особливо це стосується моделювання обліку витрат і доходів на підприємствах з різною організаційною структурою, впливом змінюються зовнішніх чинників (інфляції, структурної перебудови промисловості й т.п.). Звідси змінюється перелік об'єктів і суб'єктів управління.

Наука про управління формує концепцію й про предмет управлінського обліку.

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність об'єктів в процесі всього циклу управління виробництвом. Зміст предмета розкривають його численні об'єкти, які можна об'єднати у дві групи:

  • виробничі ресурси, щоб забезпечити доцільний праця людей в процесі господарської діяльності підприємства;

  • господарські процеси та їх результати, що складають у сукупності виробничу діяльність підприємства.

До складу виробничих ресурсів входять:

  • основні фонди - це засоби праці (машини, обладнання, виробничі будівлі тощо), їх стан та використання;

  • нематеріальні активи - об'єкти довгострокового вкладення (право користування землею, стандарти, ліцензії, товарні знаки і т.д.), їх стан та використання;

  • матеріальні ресурси - предмети праці, призначені для обробки в процесі виробництва за допомогою засобів праці.

Ці ресурси в управлінському обліку представлені виробничими запасами на складах підприємства, в коморах цехів та на дільницях, складах виробничого відділу і в процесі їх руху по стадіях виробничого циклу до складу готової продукції. Вони включають сировину як продукт видобувних галузей промисловості, сільського господарства; матеріали, які зазнали попередньої обробки як на даному підприємстві, так і на інших (напівфабрикати - заготовки, пакування, виливки, деталі, вузли тощо); трудові ресурси, якими володіє підприємство в даний момент, використання трудових ресурсів у процесі доцільної діяльності і результат праці.

До другої групи об'єктів управлінського обліку відносять наступні види діяльності:

постачальницько-заготівельну - придбання, зберігання, забезпечення виробництва сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами та виробничим обладнанням з запасними частинами, призначеними для його утримання та ремонту, а також маркетингову діяльність, пов'язану з постачальними процесами;

  • виробничу - процеси, обумовлені технологією виробництва продукції і складаються з основних і допоміжних операцій; операції щодо вдосконалення випускаються, і розробці нових;

  • фінансово-збутову - маркетингові дослідження та операції з формування ринку збуту продукції; безпосередньо збутові операції, включаючи упаковку, транспортування та інші види робіт; операції, що сприяють зростанню обсягу продажів, починаючи від реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків зі споживачами; контроль якості продукції, що випускається ;

  • організаційну - створення організаційної структури підприємства, виділення з системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, дільниць; організація інформаційної системи на підприємстві з прямого і зворотного зв'язком, що відповідає вимогам внутрішніх комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами, різними рівнями управління, відповідної функцій планування, контролю, оцінки виконання плану, стимулювання; операції координування дій внутрішніх виконавців, спрямованих на виконання основної мети підприємства. Може бути обрана інша групування об'єктів управлінського обліку, але в будь-якому випадку вона повинна відповідати основним цілям управління.

Метод і способи управлінського обліку

У системі управлінського обліку його об'єкти мають певне специфічне відображення. Перш за все, виробничі ресурси відображаються за станом, в русі, доцільності використання в процесі господарської діяльності підприємства.

Сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об'єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства, називається методом управлінського обліку. Він складається з наступних елементів: документації; інвентаризації, оцінки, групування та узагальнення, контрольних рахунків; нормування, планування і лімітування; контролю; аналізу.

Документація - первинні документи і машинні носії інформації, що гарантують управлінського обліку досить повне відображення виробничої діяльності підприємства. Первинний облік стосовно специфіки підприємства є основним джерелом інформації для фінансового та управлінського обліку.

Комплексний підхід до організації первинного обліку забезпечує: подальше вдосконалення оперативно-календарного планування, оперативного контролю та диспетчеризації ходу виробництва; розробку кожної облікової задачі виробництва і повну ув'язку всіх завдань оперативного обліку між собою і з завданнями оперативно-календарного планування, обліку вироблення і нарахування заробітної плати , контролю за правильним використанням матеріальних цінностей у виробництві, обліку незавершеного виробництва, розробку та впровадження єдиного для фінансового та управлінського обліку документообігу, упорядкування та уніфікацію первинної документації; суворий контроль за витрачанням матеріальних і трудових ресурсів, за відповідністю розмірів оплати праці списанню матеріалів відповідно до кількості виготовленої продукції; збереження заготовок, деталей, вузлів і напівфабрикатів у процесі їх руху по стадіях обробки, споживання та зберігання; поліпшення організації складського обліку деталей, вузлів і складальних одиниць у результаті обладнання спеціальних місць зберігання, забезпечення сучасними ваговимірювальними та аналітичними пристроями; закріплення за посадовими особами окремих колективів - бригад - функцій з оформлення облікової документації чи збору інформації з машинних пристроїв, підвищення персональної відповідальності за правильність оформлення та повноту збору інформації; достовірність та своєчасність інформації про виробництво шляхом використання балансів обліку руху деталей, напівфабрикатів в управлінському та фінансовому обліку у вигляді зведених документів; механізацію та автоматизацію збору, передачі та обробки інформації про рух деталей, вузлів та напівфабрикатів і отримання на основі первинного обліку результуючої інформації на персональних ЕОМ на різних рівнях управління; своєчасну і повну протягом певного звітного періоду проверкуданних. Цьому сприяє оперативний облік в зіставленні з фактичним станом, розмірами і комплектністю незавершеного виробництва за допомогою інвентаризації, що одночасно дозволить покращити інформаційну базу планування виробництва і нормування запасів за місцями виникнення і заділів.

Інвентаризація - спосіб визначення фактичного стану об'єкта, а також відхилень від облікових даних, неврахованих цінностей, втрат, нестач, розкрадань. Інвентаризація сприяє збереження матеріальних цінностей, контролює їх використання, встановлює повноту і достовірність облікової інформації.

Групування та узагальнення, використання контрольних рахунків - спосіб, що дозволяє накопичувати та систематизувати інформацію про об'єкт за певними ознаками. Головними ознаками угруповання об'єктів управлінського обліку вважаються: специфіка виробничої діяльності, технологічна і організаційна структура підприємства, організація управління, цільові функції системи управління. Згрупована інформація ефективно використовується для оцінки результатів діяльності і для прийняття оперативних і стратегічних рішень.

Контрольні рахунки - це підсумкові рахунку, де записи роблять за підсумковими сумами операцій даного періоду. Система контрольних рахунків виступає сполучною ланкою фінансового та управлінського обліку і дозволяє встановити повноту і правильність облікових записів. Так, записи, зроблені в картках складського обліку, повинні відповідати хронологічним записам у журналі реєстрації операцій, накопичувальним відомостями з найменувань матеріалів і контрольному рахунку, куди заносять підсумок всіх операцій, систематизованих за певною ознакою в накопичувальній відомості.

Планування, нормування та лімітування входять в систему управління підприємством.

Планування - безперервний циклічний процес, спрямований на приведення у відповідність можливостей підприємства до умов ринку. Воно пов'язане з рішенням майбутніх проблем, використовує методи вибору альтернативних рішень, напрямки яких мають як загальний, так і приватний характер. Планування тільки тоді ефективно, коли базується на статистичних дослідженнях та аналізі результатів господарської діяльності. Аналіз проводиться за даними інформації, згрупованої і обробленої відповідно до цілей управлінського обліку.

Нормування - процес науково обгрунтованого розрахунку оптимальних норм і нормативів, який спрямований на забезпечення ефективного використання всіх видів ресурсів, і пошук шляхів найбільш продуктивного перетворення витрат в продукцію. Комплекс норм і нормативів становить нормативне господарство підприємства, яке охоплює всі сфери його діяльності.

Без нормативного господарства неможлива організація системи управлінського обліку і контролю за станом запасів і фактичних витрат. Норми як основа системи контролю класифікуються і групуються по центрах відповідальності, продуктів та операцій.

Як показує досвід створення нормативної бази, основою для планування, організації та обліку виробництва є технологічні розрахунки. Нормативні технологічні показники пов'язують техніко-економічне планування з оперативно-виробничим ще на стадії технічної підготовки виробництва. Планові та нормативні показники визначають систему показників обліку виробництва, що значною мірою сприяє порівнянності показників нормування, планування, обліку за нормами витрат і відхилень від них. Технологічні нормативи можна розглядати як аналітичну базу виробничого обліку, що забезпечує його відповідними даними про діяльність підрозділів і рівні внутрішнього господарювання.

Таким чином, норми використовуються при плануванні, так як висловлюють кількісні цілі, які повинні бути досягнуті.

Лімітування - перший ступінь контролю за матеріальними витратами, заснована на системі норм запасів і витрат. Ліміт - норми витрати ресурсів на одиницю продукції, встановлені технологічною документацією і плановані виробничої програмою кожному виробничому підрозділу виходячи з конкретного асортименту випуску продукції.

Система лімітування повинна складатися не лише з розрахунку ліміту відпуску матеріалів цеху, але і з облікових і контрольних операцій. Тому в системі управлінського обліку лімітуванню відводять роль оперативної інформації, що дозволяє активно впливати на формування матеріальних витрат.

Аналіз - в силу специфічних особливостей цей елемент методу управлінського обліку взаємодіє практично з усіма іншими його складовими. Аналізу піддається виробнича діяльність як усього підприємства, так і окремих підрозділів, виражена економічними показниками. Вибір показників визначається цілями і можливостями системи управління. У процесі аналізу виявляються взаємозалежності і взаємозв'язку між підрозділами з виконання встановлених планових завдань, відхилення і причини, що викликали зміни в результатах виробництва, для прийняття відповідних управлінських рішень.

Контроль - завершальний процес планування й аналізу, що направляє діяльність підприємства на виконання раніше встановлених завдань, що дозволяє розкривати й усувати виникаючі відхилення. Основою системи контролю служить зворотний зв'язок, що дає більшу, надійну, необхідну і доцільну інформацію для здійснення контрольно-вимірювальної діяльності. Існують різні сфери і види контролю. Вони постійно змінюються, мають відмітними особливостями на кожному підприємстві, відбиваючи специфіку його діяльності.

Принципи управлінського обліку

Управління господарською діяльністю є складним і комплексним процесом. Система обліку, що відповідає вимогам управління, також складна й складається з безлічі процедур. До того ж склад елементів системи управлінського обліку може змінюватися в залежності від цілей управління. Тим часом будь-яка система обліку, організована на конкретному підприємстві, відповідає загальноприйнятим принципам.

До принципів управлінського обліку належать: безперервність діяльності підприємства; використання єдиних для планування та обліку (планово-облікових) одиниць вимірювання, оцінювання результатів діяльності підрозділів підприємства; наступність і багаторазове використання первинної і проміжної інформації з метою управління; формування показників внутрішньої звітності як основи комунікаційних зв'язків між рівнями управління; застосування бюджетного (кошторисного) методу управління витратами, фінансами, комерційною діяльністю; повнота та аналітичність, що забезпечують вичерпну інформацію про об'єкти обліку; періодичність, відбиває виробничий і комерційний цикли підприємства, встановлені обліковою політикою. Сукупність перерахованих принципів забезпечує дієвість системи управлінського обліку, але не уніфікує обліковий процес.

Безперервність діяльності підприємства, яка виражається відсутністю намірів самоліквідуватися і скоротити масштаби виробництва, означає, що підприємство буде розвиватися в майбутньому. Цей принцип націлює бухгалтерів на створення інформаційного обслуговування рішень довгострокових проблем: аналіз конкурентоспроможності виробництва продукції, постачання сировини і матеріалів, зміни асортименту та освоєння нових продуктів, інвестицій і т.д.

Використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні та обліку виробництва забезпечує між ними прямий і зворотний зв'язок.

Планово-облікові одиниці розкривають сутність систем оперативно-виробничого планування на різних його рівнях; з їх допомогою виникає реальна можливість для розробки методології системи обліку, заснованої на тісному взаємозв'язку показників управлінського обліку виробництва та бухгалтерського обліку витрат, визначення результатів господарювання окремих структурних підрозділів.

На різних рівнях оперативно-виробничого планування планово-облікові одиниці або більш укрупнені, або, навпаки, деталізовані. В основі деталізації закладений принцип переходу від більших одиниць на рівні підприємства (виріб, виробниче замовлення, серія виробів, найменування і т.п.) до більш дрібним на рівні цеху, дільниці, бригади (деталь, операція, комплекс операцій, машинокомплект, вузловий комплект, бригадний комплект та ін.)

Слід зазначити, що планово-облікові одиниці управлінського обліку виробництва і одиниці виміру готової продукції, зданої на склад, що застосовуються в бухгалтерському обліку, ідентичні. Через них простежується зв'язок управлінського і фінансового обліку виконаних замовлень. При цьому можлива будь-яка угруповання даних у тому чи іншому виді обліку по об'єктах управління, будь то угруповання за видами продукції, виробничими замовленнями або структурним підрозділам. Крім того, на рівні підприємства планово-облікові одиниці збігаються з об'єктами калькулювання або є їх частиною. На рівні структурних підрозділів планово-облікові одиниці можуть бути використані при виборі об'єктів обліку витрат.

Оцінка результатів діяльності структурних підрозділів підприємства - один з основоположних принципів побудови системи управлінського обліку. При всій відмінності організаційних форм на підприємствах управлінський облік повинен бути пов'язаний з оперативно-виробничим і техніко-економічним плануванням. У сукупності із системою планування і контролю управлінський облік являє собою механізм господарювання цеху, дільниці, бригади. Оцінка результатів діяльності передбачає визначення тенденцій та перспектив кожного підрозділу у формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукту.

Господарський механізм підприємства повинен бути пристосований до потреб оперативного управління підрозділами та всередині них.

Дотримання в процесі збору, обробки та транспортування первинних даних принципу наступності і багаторазового використання спрощує систему обліку та робить її ефективною (менше витрат - більше значимості у вирішенні поставленої менеджером перед бухгалтером-аналітиком мети). При оперативному управлінні інформація управлінського обліку підкріплюється і іноді доповнюється бухгалтерськими даними. У свою чергу дані фінансового обліку деталізуються, доповнюються інформацією, що надходить від управлінського обліку. Іноді його називають принципом комплексності. Сутність принципу полягає у разовій фіксації даних у первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазового їх використання при всіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

Даний принцип дозволяє створити на підприємстві раціональну та економічну систему обліку по його розмірам і масштабами виробничої діяльності. Його реалізація означає, що з мінімальної кількості даних отримують максимально необхідну для управлінських рішень кількість інформації. Тоді управлінський облік виконує свої функції.

Управлінський облік має здатність так формувати показники внутрішньої звітності за даними первинного обліку, що вони стають системою комунікацій всередині підприємства. На нульовому рівні виникає облікова інформація в первинних документах, звітах основних і допоміжних цехів; на першому рівні групується інформація у зведених документах відділу постачання, зовнішньої кооперації, виробничих підрозділів, збутового і фінансового відділу, бухгалтерії, складського господарства; на наступних рівнях проводиться об'єднання і формування звітної зведеної документації у функціональних відділах заводоуправління (головного конструктора, головного технолога, головного механіка, відділу кадрів, виробничого і т.п.).

На самому верхньому рівні відбувається узагальнення зведеної інформації, що надійшла зі структурних підрозділів, і перетворення її в результуючу звітну документацію відділами - виробничо-диспетчерським, планово-економічним і бухгалтерією. Зміст звітів залежить від їх цільового призначення або посади керівника, для якого вони призначені. Бухгалтери-аналітики складають: звіти з аналізу собівартості з метою визначення собівартості продукції; кошториси для планування майбутніх витрат; поточні оперативні звіти виробничих підрозділів для оцінки результатів роботи; звіти про витрати на виробництво для прийняття оперативних рішень; а також проводять аналіз кошторисів капітальних вкладень для довгострокового планування або прогнозування.

Таким чином, система повинна відповідати принципам повноти та аналітичності інформації. Показники, що містяться у звітах, повинні бути представлені в зручному для аналізу вигляді, не вимагати додаткової аналітичної обробки, не передбачати зворотних синтезу (від нижчих до вищих рівнів управління) процедур. Порушення цього принципу призводить до подорожчання системи й втраті оперативності управління.

Принцип періодичності, що відбиває виробничий і комерційний цикли підприємства, також важливий для побудови системи управлінського обліку. Інформація для керівників необхідна тоді, коли це доцільно - ні раніше, ні пізніше. Скорочення часу може значно зменшити точність інформації, підготовленої управлінським обліком. Як правило, апарат управління встановлює графік збору первинних даних, їх обробки і угруповання в підсумкової інформації.

Особливої ​​уваги заслуговує принцип бюджетного (кошторисного) методу управління витратами, фінансами, комерційною діяльністю. Він використовується на великих підприємствах як інструмент планування, контролю і регулювання. Бюджетний цикл складається з процедур планування всіх сфер діяльності, підрозділів; підсумовування проектних рішень всього колективу; розрахунку проекту бюджету; розрахунків варіантів плану та внесення коректив; остаточного планування та обліку зміни умов та відхилень від запланованого.

Кошторисами (бюджетом) охоплюють виробництво, реалізацію, розподіл і фінансування. У кошторисах знаходять відображення витрати на виробництво всього підприємства і його підрозділів, доходи від видів діяльності, підрозділів, підприємств у цілому, прибуток.

Функції управлінського обліку

Розуміння сутності управлінського обліку дозволяє виявити залежність функцій, виконуваних цим видом обліку, від функцій управління. Функції управління зазвичай складаються з: планування, контролю, оцінки,

Рис. 1 Управлінські функції

безпосередньо організаційної роботи, внутрішніх інформаційних зв'язків і стимулювання. Функції представлені на рис 1.

Планування - процес опису варіантів дій, які можуть бути здійснені в майбутньому. Він включає: постановку мети; формулювання завдань; пошук шляхів вирішення завдань для досягнення поставленої мети; вибір варіантів альтернативних дій. На цій стадії керівник повинен мати інформацію про кошторис і передбачуваних джерелах її виконання. Добре складені плани бувають настільки гнучкими, що дозволяють керівнику їх змінювати за певних виробничих ситуаціях.

Плани можуть бути короткостроковими і довгостроковими. Перспективний план являє собою припущення адміністрації щодо розвитку підприємства на 3-5 років. Він передбачає комплекс заходів, які повинна провести адміністрація в даний або найближчим часом. Таким чином вирішують питання інвестицій в основні фонди, виробничі запаси, у створення та освоєння нової продукції, так як зміна асортименту продукції, що випускається страхує підприємство від ризику зниження прибутку.

Контроль - перевірка здійснення планів з боку керівника, менеджера - складається з визначення стану об'єкта; зіставлення фактичних результатів з плановими; перегляду планів, якщо стає зрозумілим, що вони не можуть бути виконані; виявлення відхилень від запланованого та регулювання. Контроль настільки тісно пов'язаний з плануванням, що у звичайній роботі не проводять межу між ними. Будь-яке управлінське рішення грунтується на оцінці діяльності, де управлінське планування і система контролю повністю взаємодіють.

На цій стадії управління керівник має інформацію у вигляді звітів виконавців, в яких зібрано кількісний вимір фактичного стану об'єкта. Часто у звіті порівнюються фактичні та бюджетні дані, виявляються відхилення. Це дозволяє керівнику концентрувати увагу на негативних процесах і виявляти проблеми, які потребують вирішення в майбутньому, наприклад, перегляд зобов'язань з поставки продукції деяким покупцям.

Оцінка - розуміється як заключний процес аналізу всієї системи прийняття рішень. У цьому випадку визначається, чи була досягнута поставлена ​​мета (зворотний зв'язок), і з'ясовуються причини відхилень: недоліки планування; неоптимальний набір дій, який призвів до збільшення кількості оперативних рішень; невідповідність системи контролю вимогам управління; вибір невірної мети.

Організаційна робота полягає в створенні організаційної структури підприємства, призначеної для практичної реалізації поставлених цілей - відділів, бюро, груп, підрозділів тощо; розподіл обов'язків між виконавцями; координації дій виконавців на основі внутрішніх інформаційних зв'язків, що поєднують різні рівні управління; встановлення комунікаційних каналів зв'язку з використанням лінійних і нелінійних відносин.

Функціонування системи управлінського обліку визначається організаційною структурою підприємства. Виробнича бухгалтерія постає як система внутрішньої звітності структурних підрозділів. Облік витрат на виробництво будується за центрами відповідальності, що дає інформацію керівництву підприємства про ефективність спеціалізації, підпорядкованості, поділу повноважень у досягненні мети.

Стимулювання - це засіб мотивації учасників виробничого процесу, що спонукає усвідомити цілі і завдання підприємства і приймати рішення, що відповідають цим цілям. У цій якості виступають кошторису і виконавські звіти про їх виконання.

Кошториси містять збалансовані планові показники і орієнтують менеджерів на виконання кінцевої мети підприємства. Виконавські звіти мотивують обгрунтованість коригування фактичних результатів по відношенню до запланованих і стимулюють персонал підприємства до вживання заходів з усунення відхилень або до виявлення потенційних проблем у майбутньому. Внутрішня звітність створює основу для підвищення ефективності системи контролю та регулювання, що здійснюється менеджерами.

Внутрішня інформаційна зв'язок - це обмін інформацією та звітністю. Він дозволяє скоординувати дії різних структурних підрозділів для виконання кінцевої мети; конкретизує завдання кожного підрозділу на майбутній бюджетний період; визначає умови, в яких буде діяти кожен керівник підрозділу, і вимоги (потреби і обмеження) до нього суміжних виробничих підрозділів. Виконавчі звіти надають будь-якого менеджера дані для аналізу та оцінки своїх дій, розробки заходів щодо усунення дій, що призвели до зниження ефективності управління.

Функції управління та інформація, яка забезпечує їх дієвість, дозволяють сформулювати функції управлінського обліку:

  • забезпечення інформацією керівників усіх рівнів управління, необхідної для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень;

  • формування інформації, яка служить засобом внутрішньої комунікаційного зв'язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня;

  • оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в досягненні мети;

  • перспективне планування і координація розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності.

Список використаних джерел

  1. Вахрушина, М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для вузів. / М.А. Вахрушина. - М.: Омега-Л, 2007. - 570с.

  2. Волкова, О.Н. Управлінський облік: навч. / О.М. Волкова. М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 472 с.

  3. Жарикова, Л. А. Управлінський облік: уче6. посібник / Л.А. Жарикова. - Тамбов: Вид-во Тамбо. держ. техн. ун-ту, 2004. - 136 с.

  4. Карпова, Т.П. Управлінський облік: уче6. для вузів / Т.П. Карпова. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 350 с.

  5. Кукуніна, І.Г. Управлінський облік: навч. посібник / І.Г. Кукуніна. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 400 с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Реферат
85.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Сутність і призначення управлінського обліку 2
Сутність та основи бухгалтерського управлінського обліку
Сутність та основні завдання бухгалтерського управлінського обліку
Сутність управлінського обліку і його місце в інформаційній системі організації
Сутність управлінського обліку його структура і місце в інформаційній системі підприємства
Метод обліку витрат АВС сутність і призначення
Призначення і сутність обліку історичний огляд його розвитку
Призначення властивості управлінського документа
Основи управлінського обліку
© Усі права захищені
написати до нас