Зміст
Класифікація витрат для застосування рішень та планування
Практична частина
Список використаної літератури
Класифікація витрат для застосування рішень та планування
Без класифікації витрат неможливо вирішити окремі завдання управління ними на підприємстві. Складність структури і різноманіття процесів формування витрат передбачає підрозділ їх по ряду ознак. У залежності від цілей і методологічних підходів розрізняють кілька класифікацій витрат. [5,49]
При класифікації витрат підприємства необхідно мати на увазі, що угруповання витрат, що застосовуються в управлінському обліку, набагато ширше, ніж угруповання витрат фінансового обліку.
За складом витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні називаються витрати, що складаються з одного елемента, - матеріали, заробітна плата, амортизація та ін Ці витрати незалежно від їх місця виникнення і цільового призначення не діляться на різні компоненти. Комплексними називаються витрати, що складаються з декількох елементів, наприклад, цехові і общекомбінатскіе витрати, до складу яких входить заробітна плата відповідного персоналу, амортизація будівель та інші одноелементні витрати. Облік за видами витрат класифікує і оцінює ресурси, використані в процесі виробництва і реалізації продукції. За цією ознакою витрати класифікують за статтями калькуляції та економічними елементами. Угрупування витрат за економічними елементами є об'єктом фінансового обліку і показує, що саме витрачено на виробництво продукції, яке співвідношення окремих елементів у загальній сумі витрат. Дане угрупування використовується при складанні додатку до балансу (форма № 5). За місцем виникнення витрати групуються та обліковуються за виробництвам, цехам, ділянкам, відділам та іншим структурним підрозділам підприємства, тобто за центрами відповідальності. Таке групування витрат дозволяє організувати внутрішній госпрозрахунок і визначити виробничу собівартість продукції. Облік за центрами відповідальності "прив'язує" облік витрат до організаційної структури підприємства або організації. [8,111]
Наведені вище класифікації витрат характеризують певну функцію в системі калькулювання собівартості продукції, але вони не повністю відповідають завданням управлінського обліку витрат. В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат є надання допомоги керівнику в прийнятті правильних, раціонально обгрунтованих рішень, оскільки менеджер, приймаючи рішення, повинен знати, які витрати та вигоди вони за собою потягнуть. Тому суть процесу класифікації витрат - це виділити ту частину витрат, на які може вплинути керівник. У кожному з перерахованих вище трьох напрямків, у свою чергу, відбувається подальша деталізація витрат в залежності від цілей управління. Для калькулювання і оцінки собівартості виробленої продукції витрати в управлінському обліку групуються за різними ознаками. По функціях діяльності підприємства в системі управління виробництвом витрати поділяються на постачальницько-заготівельні, виробничі, комерційно-збутові та організаційно-управлінські. Розподіл витрат за функціями діяльності дозволяє в плануванні та обліку визначати величину витрат в розрізі підрозділів кожної сфери, що є одним з важливих умов організації внутрішньогосподарського розрахунку. Безпосереднє управління і контроль за госпрозрахунковою діяльністю цих підрозділів здійснюється шляхом обліку та узагальнення витрат за місцями їх виникнення (центрами витрат) і центрами відповідальності. Для визначення і оцінки собівартості продукції доцільно було б пов'язати облік витрат за видами та місцями виникнення з урахуванням витрат з їх носіям: видами продукції, робіт, послуг. За економічною роллю у процесі виробництва продукції витрати поділяються на основні і накладні. Основними називаються витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва: сировина та матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, витрати на оплату праці виробничих робітників та ін [4,91]
Накладні витрати утворюються у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Вони складаються з комплексних загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємствами. За способом включення до собівартості продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом певного виду продукції і можуть бути, на підставі даних первинних документів, що прямо і безпосередньо віднесені на її собівартість. Це витрати сировини та основних матеріалів, заробітна плата робітників та ін Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції, наприклад, витрати з управління та обслуговування виробництва. Вони включаються до собівартості конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється особливостями організації і технології виробництва і встановлюється галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Розподіл витрат на постійні та змінні важливо у виборі системи обліку і калькулювання. Крім того, це угруповання витрат використовується при аналізі та прогнозуванні беззбитковості виробництва і, в кінцевому рахунку, для вибору економічної політики підприємства. [6,74]
Вищенаведена класифікація витрат в умовах функціонування вітчизняних підприємств найкращим чином проявляє себе у вигляді виробничих і періодичних витрат. Поділ витрат на виробничі і періодичні засноване на тому, що в собівартість продукції повинні включатися лише виробничі витрати. Вони, як необхідні, формують виробничу собівартість виробів і використовуються для розрахунку собівартості одиниці продукції. Витрати періоду не є необхідними для виробництва продукції і не враховуються при визначенні собівартості одиниці продукції. Вони використовуються для забезпечення процесу реалізації продукції і функціонування підприємства як господарської одиниці і безпосередньо списуються на зменшення прибутку від реалізації продукції. Таке групування витрат рідко зустрічається в практиці вітчизняного бухгалтерського обліку. Між тим, вона давно і широко застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою, так як одержана облікова інформація більш адекватно відображає процес ринкового ціноутворення і дозволяє всебічно аналізувати і планувати співвідношення обсягів виробництва, цін і собівартості продукції. [8,84]
Виробничі накладні витрати складаються з витрат по експлуатації виробничих машин і обладнання та цехових витрат.
Періодичні витрати поділяються на комерційні, загальні та адміністративні витрати. До них відноситься суттєва частина загальної маси витрат на управління, обслуговування виробництва, збут продукції, яка, як вважають менеджери, залежить не від об'єму виробництва і продажів, а від організації виробничо-комерційної діяльності, ділової політики адміністрації, тривалості звітного періоду, структури підприємства та інших факторів. У процесі прийняття управлінських рішень керівник повинен володіти достатньою інформацією, яка обіцяла б вигоду підприємству від виробництва того чи іншого виду товару. У цих умовах особливу значимість набуває поділ витрат на альтернативні (змінні), диференціальні, безповоротні, інкрементні, маржинальні та релевантні. На підприємствах обмеженість ресурсів породжує обмеження виробничих можливостей. Кожна ресурсна одиниця володіє деякою віддачею, що характеризує ефективність її виробничого використання. Віддача має свої межі. Навіть при найкращій, матеріалозберігаючих технологій з тонни руди не отримати більше тонни металу. Продуктивність людей, машин, устаткування також має верхню межу. У підсумку, при цьому кількості ресурсів існує граничний обсяг випуску продукції. У цих умовах можливість збільшення виробництва одного товару досягається ціною зниження виробництва іншого. На цьому факті грунтується поняття альтернативної вартості. Альтернативна вартість товару визначається кількістю іншого товару, від якого доводиться відмовитися, щоб придбати, отримати додаткову одиницю даного. Це ціна відкинутої, упущеної альтернативи, яку довелося замінити більш кращою, тобто ціна втрати, упущеної можливості. Витрати, обумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називають альтернативними (поставлений) витратами. Вони означають упущену вигоду, коли вибір однієї дії виключає появу іншої дії. Альтернативні витрати виникають у випадку обмеженості ресурсів. Якщо ресурси не обмежені, змінні витрати дорівнюють нулю.
Практична частина
Облік витрат на виробництво розглядається на прикладі ЗАТ "Вектор". Підприємство виробляє два виробів: А і Б. Основне виробництво включає механоскладальний цех № 1, що випускає вироби А і Б. Крім того, паросилового цех № 2 виробляє пар для виробничих цілей.
Облік витрат і виходу продукції основного виробництва ведеться на рахунку 20 "Основне виробництво". За дебетом рахунку 20 протягом звітного періоду відображають витрат, а по кредиту оприбутковують готові вироби. В обліковій політиці передбачено обчислення повної собівартості вироблених виробів. Організація в обліковій політиці передбачила облік випуску готової продукції з використанням рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)". За дебетом рахунка 40 відображають фактичну, а по кредиту - планову собівартість продукції.
Фактичну вироблену собівартість продукції списують в дебет рахунку 40 з кредиту рахунку 20 "Основне виробництво".
Планову собівартість продукції відносять на кредит рахунка 40 і дебет рахунку 43 "Готова продукція".
Зіставленням дебетових і кредитових оборотів по рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" на перше число місяця визначають відхилення фактичної собівартості продукції від планової. Цю суму відхилення списують бухгалтерським записом за дебетом рахунка 90 "Продажі", субрахунок 2 "Собівартість продажів" і кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Перевищення фактичної собівартості продукції над плановою відображають додаткової проводкою, а економію - способом "Червоне сторно". Сальдо на звітну дату рахунок 40 не має.
Отриману електроенергію від енергозбуту списують на дебет рахунку 23 "Допоміжні виробництва" і кредитом рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". З кредиту рахунку 23 "Допоміжні виробництва" списують вартість електроенергії на споживачів послуг. Облік витрат по паросиловому цеху ведеться на рахунку 23 "Допоміжні виробництва". За дебетом рахунка відображаються витрати, а по кредиту вони списуються на споживачів послуг з фактичної собівартості.
На рахунку 25 "" Загальновиробничі витрати "передбачено два субрахунки:
1. "Витрати на утримання та експлуатацію обладнання" та субрахунок 2 "Загальновиробничі витрати".
2. Адміністративні та управлінські витрати в цілому по підприємству обліковуються на дебеті рахунка 26 "Загальногосподарські витрати".
За кредитом рахунку 25 витрати розподіляють на собівартість окремих видів виробів - рахунки 20 "Основне виробництво" і 28 "Брак у виробництві". Загальногосподарські витрати розподіляються на рахунок 20 "Основне виробництво". Базою розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат в обліковій політиці передбачена основна заробітна плата виробничих робітників.
Забраковані вироби враховують на рахунку 28 "Брак у виробництві". У нашому прикладі виявлено непоправний брак, витрати, якого на початку відображають за дебетом рахунка 28 "Брак у виробництві", а за кредитом рахунка 28 їх списують на винуватців шлюбу - це розрахунки за претензіями постачальникам за поставку недоброякісної сировини і матеріалів, працівників, що допустили шлюб і на витрати виробництва.
Витрати майбутніх періодів враховують на дебеті рахунку 97 "Витрати періодів". Ці витрати зроблені у звітному періоді, але вони відносяться до майбутніх звітних періодів. При настанні звітних періодів витрати майбутніх періодів списують рівними частками на витрати виробництва.
Облік витрат і виходу продукції за рахунками 20, 23, 25, 28 ведеться у відомості обліку витрат (ф. № 12). Облік витрат по перерахованим вище рахунках у відомості обліку витрат (ф. № 12) ведеться по кожному цеху в розрізі статей витрат за місяць і з початку року.
Облік витрат з адміністративних та управлінських витрат (рахунок 26), витрат майбутніх періодів (рахунок 97) ведеться у відомості загальногосподарських витрат (ф. № 15).
Аналітичний облік по кожному виробу ведеться в картках аналітичного обліку виробничих витрат, на основі яких обчислюють фактичну собівартість продукції по кожному виробу в цілому і по статтях витрат.
Синтетичний облік витрат і виходу продукції ведеться в журналі - ордері № 10, який заповнюється на підставі даних відомостей обліку витрат (ф. № 12) та відомості обліку загальногосподарських витрат (ф. № 15). У нашій задачі регістром синтетичного обліку є зведена відомість витрат на виробництво. Дані, які використовуються для заповнення оборотної відомості за синтетичними рахунками.
У плані за січень 2000р. передбачалося виготовити виробів А - 2500 шт., Б - 2480 шт. за плановою собівартістю за одиницю продукції відповідно 120 руб., 103 руб.
Всі розрахунки в задачі здійснюються в рублях, без копійок.
В кінці місяця після заповнення відомостей (ф. № 12 і ф. № 15) рахунки обліку витрат 20, 23, 25, 26, 28 закриваються наступним чином:
• закривають рахунок 23, субрахунок "Паросилові цех". Для цього всі витрати по утриманню та експлуатації машин і механізмів та загальновиробничі витрати цього цеху списують на дебет рахунку 23, субрахунок "Паросилові цех". За тим обчислюють фактичну собівартість 1 тис. Гкал і списують витрати з кредиту рахунку 23, субрахунок "Паросилові цех" на споживачів послуг. Після списання витрат на споживачів послуг рахунок 23, субрахунок "Паросилові цех" закривається і сальдо на кінець звітного місяця не має;
• розподіляють витрати на утримання машин і механізмів, загальновиробничі та загальногосподарські витрати і закривають рахунки 25, 26 і сальдо на кінець звітного періоду ці рахунки не мають;
• визначають витрати на невиправний брак і відображають за дебетом рахунка 28 "Брак у виробництві" і кредитом рахунку 20 "Основне виробництво", а за тим списують їх з кредиту рахунку 28 за призначенням.
Всі операції щодо закриття рахунків відображають у журналі реєстрації господарських операцій і регістрах (ф. № 12 і ф. № Г5), визначають фактичні витрати за дебетом рахунка 20 "Основне виробництво", заповнюють картки аналітичного обліку виробничих витрат по кожному виду виробів і оцінювати фактичну собівартість виробу за статтями та в цілому на один виріб. Визначають відхилення на вироби А і Б і списують на дебет рахунку 90 "Продажі". Виявляють фінансовий результат від реалізації виробів А і Б у відомостях обліку реалізації продукції.
Після відображення всіх операцій в журналі реєстрації підраховують суму обороту і на підставі регістрів (ф. № 12, № 15) заповнюють "Зведену відомість витрат на виробництво". Дані цієї відомості і балансу на 1 січня 200_р. є основою для складання оборотної відомості за синтетичними рахунками за січень 200_ р.
Підсумки оборотної відомості звіряють з підсумком обороту в журналі реєстрації господарських операцій.
Баланс АТЗТ "Вектор", 1 січня, 200_р.
Шифр рахунки | Найменування рахунку | Дебет | Кредит |
01 | Основні засоби | 4274935 | |
02 | Амортизація основних засобів | 406000 | |
10 | Матеріали | 1048500 | |
20 | Основне виробництво | 92491 | |
50 | Каса | 1500 | |
51 | Розрахункові рахунки | 40000 | |
69 | Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню | 62000 | |
70 | Розрахунки з персоналом з оплати праці | 155000 | |
80 | Статутний капітал | 4846426 | |
97 | Витрати майбутніх періодів | 12000 | |
Баланс | 5469426 | 5469426 |
Розшифровка витрат майбутніх періодів на 1 січня 200_р.
№ п / п | Найменування | Сума, руб. |
1 | Підписка на періодичну пресу на півроку | 12000 |
Розшифровка НЗВ на 1 січня 200_р. руб.
Статті калькуляції | Виріб А | Виріб Б |
Сировина і матеріали | 21200 | 19500 |
ТЗВ | 1060 | 975 |
Зворотні відходи | 160 | 75 |
Разом | 22100 | 20400 |
Заробітна плата виробничих робітників | 8900 | 7800 |
Додаткова заробітна плата виробничих робітників | 890 | 780 |
Відрахування на соціальні потреби | 3769 | 3303 |
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання | 4005 | 3510 |
Загальновиробничі витрати | 5874 | 5148 |
Загальногосподарські витрати | 3204 | 2808 |
Разом | 48742 | 43749 |