Словники та довідники російської мови

МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ

Кемеровський державний університет

Математичний факультет

ДОПОВІДЬ

"Словники та довідники російської мови"

студента 1 курсу, групи М-064

Ткаченко Івана Сергійовича

Кемерово 2007

ЗМІСТ

Введення

ВИДИ словників:

Орфографічні

Словники неологізмів

Граматичні

Антропонімічні

Діалектні

Морфемного та словотворчі

Зворотні

Орфоепічні

Словники омонімів

Тлумачні словники

Словники скорочень

Словники епітетів, метафор, порівнянь

Словники мови письменників і словники окремих творів

Словники назв жителів

Топонімічні

Частотні

Етимологічні словники

Словники-довідники труднощів російської мови

Історичні словники

ОПИС ДЕЯКИХ словників

Тлумачний словник російської мови С.І. Ожегова і Н.Ю. Шведової

Словник мови А.С. Пушкіна

Словник синонімів з схожих по сенсу виразів Абрамова Н.

Орфографічний словник Лопатіна В.В.

Словник Даля під редакцією Бодуена де Куртене

Словник російської арго В.С. Єлістратова

Семантичний словник під загальною редакцією Н.Ю. Шведової

Список літератури та джерел

ВСТУП

Щоденний потік інформації, що міститься в радіо-і телепередачах, в пресі, в художніх творах, породжує у школярів масу лінгвістичних питань. Наприклад, що означають слова консенсус, саміт, менеджер, інвестиція і т.п., як утворюються форми 1-го особи від дієслів перемогти, переконати і т.д., як утворюється форма родового відмінка множини від іменників мрія, віконце, ковдрочку , тільце і т.п., як утворюється форма родового відмінка множини від деяких назв народів - балкар, карелів, туркменів, уйгур тощо, на яку голосну падає наголос у словах інакше, крутиться, сир і т.д. , в коротких прикметників волога, вологі; бурхливо, бурхливі; галасун, буйні і т.д., вживається чи форма наказового способу від дієслів чути, бачити, хотіти, гнити, коштувати, означати і ін, як пишуться слова мелочовки або дрібнота, женьшень або жень-шень, плеєр, плеєр або плеєр, як треба вимовляти слова Було (чн) а чи Було (шн) ая, моло (чн) й або моло (шн) ий.

Таких питань виникає безліч. При наявності словників і довідників будь-яка людина легко знайде кожен носій російської мови самостійно. За допомогою них діти вчать самі себе. Словник - це ключ від Будинку знань з російської мови. Сучасний учень повинен мати словники на своєму столі постійно і в міру появи питань звертатися до них. Таким чином, вивчення мови має носити постійний, систематичний характер. У домашній бібліотеці учнів обов'язково повинні бути орфографічний, граматичний, словотвірний, морфемний, тлумачний, фразеологічний та інші словники і довідники. Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв. Словники прийнято ділити на два типи: енциклопедичні та лінгвістичні. Енциклопедичні (від грец. Enkyklios paideia - навчання з усього кола знань) словники містять екстралінгвістичну інформацію про описувані мовних одиницях; ці словники містять відомості про наукові поняттях, термінах, історичні події, персоналії, географії і т.п. В енциклопедичному словнику немає граматичних відомостей про слово, а дається інформація про предмет, що позначається словом.

Об'єкт опису лінгвістичних (мовних) словників - мовні одиниці (слова, словоформи, морфеми). У такому словнику слово (словоформа, морфема) може бути охарактеризоване з різних сторін, в залежності від цілей, обсягу і завдань словника: з боку смислового змісту, словотворення, орфографії, орфоепії, правильності вживання. У залежності від того, скільки ознак слова його описані в словнику, розрізняють словники одноаспектние і багатоаспектні.

Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття - основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну одиницю в словнику і описує її основні характеристики. Структура словникової статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття кожного словника починається із заголовного слова [по-іншому: заголовну слово, лема, чорне слово (від напівжирного шрифту, яким зазвичай виділено заголовної слово)]. Сукупність заголовних статей утворюють словник, чи ліву частину словника. Права частина словника - та, в якій пояснюється заголовна одиниця. Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне); ілюстрації (цитати, вислови); словотвірне гніздо; так звана «заромбовая» частина (фразеологізми) і ін Зони правої частини розробляються для кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворює корпус словника. Окрім корпусу, в будь-якому словнику є передмова, розділ «Як користуватися словником» (який чомусь ніким не читається); список умовних скорочень і ін Словникова стаття в тлумачному словнику - це портрет слова. Щоб правильно цей портрет сприймати, треба вміти читати словникову статтю, витягуючи з неї всю укладену в ній інформацію. Кожен вчитель зобов'язаний мати хорошу особисту словникову бібліотеку. Тиражі словників повинні відповідати потребам шкіл. Це основні вимоги державного підходу до використання словниково-довідкової літератури в сучасній школі. Літературну норму, високу культуру мовлення необхідно відстоювати більш рішуче, інакше літературна мова не зможе виконувати покладені на нього суспільні функції.

ВИДИ словників

Орфографічні словники

Орфографічні словники - словники, що містять алфавітний перелік слів у їх нормативному написанні. Орфографічні словники діляться на чотири типи відповідно до їх спрямованістю: загальні, галузеві (наприклад, «Орфографічний морський словник» М., 1974), словники-довідники для працівників преси, шкільні. Нагадаємо також, що перевіряти правопис слів випливає з авторитетним словників.

Новий академічний нормативний «Російський орфографічний словник» (М., 1999) відноситься до загального типу орфографічних словників. Цей словник відображає лексику російської літературної мови в тому її стані, яке склалося до кінця XX ст. У порівнянні з колишнім «Орфографічний словник російської мови», що виходив у 1956-1998 рр.. (Видання 1-33), обсяг словника збільшено більш ніж у півтора рази (зараз у ньому близько 160 000 слів і словосполучень). Нововведенням, що відрізняє словник від попереднього видання, є включення слів, які пишуться з великої літери, і поєднань з такими словами, в тому числі слів, які пишуться у різних своїх значеннях і вживаннях як з великої, так і з малої літери.

Словники-довідники присвячені будь-яким орфографічним складнощів. Словник такого словника включає тільки слова, в яких є дана орфограмма. Наприклад, словник Б.З. Букчиної «Орфографічний словник: Злито? Роздільно? Через дефіс? »(М., 1999), присвячений проблемі злитого, роздільного та дефісное написання слів; словник Д.Е. Розенталя «Прописна або рядкова?: Досвід словника-довідника» (М., 1986). Бувають словники, присвячені вживання однієї літери: словник К.І. Билінского Вживання літери Е: Довідник (М., 1945).

У зв'язку з необхідністю оптимізації навчального процесу постало завдання створення різних мінімумів, в тому числі орфографічні та пунктуаційні. Див посібник А.В. Текучева «Про орфографічні та пунктуаційні мінімумі для середньої школи» (М., 1976).

* Словник російської орфографії або правопису. М., 1813. (Один з перших маленьких словничків.)

* Геннінг В.П. Довідкова книжка і покажчик російського правопису. СПб., 1879.

* Ромашкевіч П. Російський орфографічний словник. СПб., 1881.

* Орфографічний словник з приєднанням повторювального курсу російської орфографії / Укл. А. Спіцин. М., 1883. (Перший шкільний орфографічний словник.)

* Ган І.К. Повний словник літери ять. Збори всіх слів російської мови, корінних і похідних, які пишуться через ять. З попередніми правилами та поясненнями щодо вживання цієї букви. З додатком повного списку міст, сіл, містечок і поштових станцій, в назву яких входітбуква ять. 6-е вид., Знову перезміни. і випр. Вльна, 1896.

* Сеславин Д.М. Кишеньковий орфографічний словник, що містить понад 30000 слів / Укл. Сеславин Д.М. СПб., 1897.

* Руч С.Г. Орфографічний словник з позначенням наголосів і зазначенням коренів слів російського походження. Сост. за новітніми джерелами С.Г. Руч. СПб., 1900.

* Чудінов О.М. Довідковий словник. Орфографічний, етимологічний і тлумачний російської літературної мови. СПб., 1901.

* Розігравши В. Довідковий покажчик російського правопису, з додатком всіх орфографічних правил і корнеслова, сост. по Рейф, Шімкевіч та ін СПб., 1884.

* Володимирський І. Орфографічний словник. З додатком правил правопису. Допомога при вивченні російського правопису. М., 1903.

* Абраменко Ф. Словничок, укладає близько десяти тисяч скрутних для правопису слів, правила правопису, правила переносу слів на інший рядок і правила розстановки розділових знаків. Склав по Гроту і доповнив за академічними словниками та іншими джерелами Ф. Абраменко. Восьмий вид. Київ, 1909.

* Зачіняев А. Орфографічний словник / За ред. І.А. Бодуена де Куртене. СПб., 1910.

* Новий орфографічний словник. Сост. гуртом коректорів по Я.К. Гроту та іншим, під загальною редакцією В. Гречанінова. 100 000 слів. М., 1911.

* Великий орфографічний словник: З граматичним додатком. Ок. 70000 слів. М., 1999.

* Букчиної Б.З. Російський орфографічний словник. М., 1999.

* Тихонов О.М., Тихонова О.М., Тихонов С.А. Словник-довідник з російської мови: Ок. 26000 слів / За ред. О.М. Тихонова. 4-е вид., Стереотип. М., 1999.

* Орфографічний словник російської мови: Посібник-довідник для школярів та абітурієнтів. М., 1999.

* Тихонов О.М. Орфографічний словник російської мови: Ок. 70000 слів. 2-е вид., Стереотип. М., 1999.

Словники неологізмів

Словники неологізмів описують слова, значення слів або сполучення слів, що з'явилися у визначений період часу або спожиті тільки один раз (Філологія). У розвинених мовах кількість неологізмів, зафіксованих в газетах і журналах протягом одного року, становить десятки тисяч.

Ще в стародавні часи неологізми привертали до себе увагу вчених. Посилаючись на «Лексикон вокабулам новим за алфавітом». Словник опублікований через 200 років після його створення і визнаний у нас першим виданням такого типу. (Йдеться про один з активних шляхів поповнення словника за рахунок запозичень з інших мов.) Цей рукописний словник першій чверті XVIII ст., Складений за вказівкою Петра I, містить 503 запозичених слова, що позначають нові реалії та поняття Петровської (почасти допетрівською) епохи, серед яких такі міцно ввійшли в російську мову слова, як декрет, проблема, інструмент, карта та ін

Словники неологізмів створювалися епізодично. Тільки з початку 70-х рр.. XX ст., Коли майже одночасно вийшли в світ близькі за характером та обсягом словники нових слів (неологіческіе) російської, англійської та французької мов, стало можливим говорити про появу нової лексикографічної спеціалізації зі своєю теоретичною базою.

Неологізм (від грец. Neos - новий і logos - слово) - буквально «нове слово». До неологизмам відносяться поодинокі слова, складні слова (звездоплаватель, ракета-носій); стійкі словосполучення з ознаками термінологічним (торговельна мережа, служба побуту, космічний корабель, вивести на орбіту); мовні звороти (нове мислення, людський фактор). Неологізми, сприйняті загальнолітературні мовою, у своїй більшості не є стилістично забарвленими словами, вони прямо і безпосередньо позначають нові предмети, явища, поняття.

Розрізняються неологізми лексичні і семантичні. Лексичні неологізми - це слова, новоутворені або запозичені. До цього розряду нещодавно ставилися, наприклад, такі, як позаземної, космопорт, дизайнер. Семантичні неологізми - це відомі слова, які придбали нові значення (супутник - у значенні «штучний супутник Землі», бомбардир - «член спортивної команди, відмінно грає в нападі»). Ці іменування у певний період пройшли стадію незвичайного, якісно нового вживання, а потім досить скоро були засвоєні що говорять і пишуть.

Неодмінні ознаки неологізмів - їх свіжість і новизна. Однак це ознаки тимчасові, оскільки зазвичай неологізми швидко засвоюються мовою, стають звичними для його носіїв і втрачають ці початкові ознаки (пор., наприклад, швидке входження в мовний ужиток таких спочатку нових слів, як космонавт, Космобачення, лазер, ротапринт, транзистор). Подібні слова «в ранг» неологізмів потрапляють лише в сенсі історичному, і, отже, в синхронному плані вони зазвичай нейтральні.

Нові слова утворюються, перш за все, за давно сформованим у мові законам словотворчості з використанням існуючих слів і розвиненої системи префиксально-суфіксальних засобів. Поповнення словника відбувається і за рахунок запозичень з інших мов, в більшості своїй це професійно-технічні, спортивні терміни та інші спеціальні позначення. Помітна частина неологізмів представлена ​​лексико-семантичними новоутвореннями, що виникають в результаті зміни сенсу давно відомих слів. Ще одне джерело збагачення словникового складу мови - це включення в нього діалектних та просторічних слів. Такі, наприклад, що стали звичними слова напарник, буханець, навчання, вушанка. Сюди ж відносяться і включаються в словник жаргонізми - соціальні та професійні.

* Нові слова і значення: Словник-довідник (за матеріалами преси та літератури 60-х років) / Под ред. Н.З. Котеловой, Ю.С. Сорокіна. М., 1971; 2-е вид., Стереотип. М., 1973.

* Нові слова та словники нових слів / Відп. ред. Н.З. Котелова. Л., 1978.

* Нове в російській лексиці. Словникові матеріали-78 / Под ред. Н.З. Котеловой. М., 1981.

* Нове в російській лексиці. Словникові матеріали-85 / Под ред. Н.З. Котеловой і Ю.Ф. Денисенко. СПб., 1996.

* Нові слова і значення: Словник-довідник за матеріалами преси і літератури 70-х років / За ред. Н.З. Котеловой і Ю.С. Сорокіна. М., 1984.

* Словник нових слів російської мови (середина 50-х - середина 80-х років). СПб., 1995.

* Нові слова і значення: Словник-довідник за матеріалами преси і літератури 80-х років / За ред. Е.А. Левашова. СПб., 1997.

* Тлумачний словник російської мови кінця ХХ століття. Мовні зміни / Под ред. Г.Н. Скляревської. СПб., 1998; 2-е вид. СПб., 2000.

Граматичні словники, словники сполучуваності

Граматичні словники - це словники, які містять відомості про морфологічних і синтаксичних властивостях слова. Граматичні словники включають слова, розташовані в прямому або зворотному алфавітному порядку. Принципи відбору і обсяг відомостей про слово різні залежно від призначення і адресата кожного граматичного словника.

Один з кращих граматичних словників - «Граматичний словник російської мови. Словозміна »А.А. Залізняка (М., 1977). У ньому міститься близько 100 000 слів, розташованих у зворотному алфавітному порядку, для яких розроблена унікальна система індексів, що відносять слова до конкретного розряду, типу всередині нього, різновиди наголоси і т.п.

Навчальний «Грамматіко-орфографічний словник російської мови» Б.Т. Панова та А.В. Текучева випущений в Москві в 1976 р. У 1985 р. вийшло друге (перероблене і доповнене) видання словника з новою назвою «Шкільний граматико-орфографічний словник російської мови». Автори цього словника дають різні відомості про слово: його складі (членуванні), написанні, вимові, граматичних формах, значенні (інформація з морфології та семантиці слова наводиться у важких випадках).

У 1978 р. опубліковано «Словник невідмінюваних слів» Н.П. Колесникова, в якому міститься 1800 невідмінюваних іменників та інших незмінних слів переважно іноземного походження. Крім відомостей про походження слів, наводиться тлумачення їх значень, вказуються особливості вимови, даються граматичні поноси.

Словник-довідник для працівників друку Д.Е. Розенталя «Управління в російській мові» (М., 1981) містить 2100 словникових статей, що дають уявлення про можливий вибір варіантів конструкцій, які різняться значеннєвими або стилістичними відтінками. У 1986 р. вийшло 2-е, значно доповнене (бл. 2500 словникових статей, видання цього словника). «Російське дієслово і його причетні форми: Толково-граматичний словник» - під такою назвою в 1989 р. був опублікований словник-довідник І.К. Сазонової.

Навчальний словник російської мови В.В. Репкіна описує 14100 слів, в т.ч. 3100 основних (великих) і понад 2700 синонімів і анонімів до них у 8300 слів, похідних від основних. Словник - частина комплекту навчальних посібників для учнів 2-5 класів, які вивчають російську мову за програмами розвивального навчання.

* Прокопович М.М., Дерибас А.А., Прокопович Є.М. Іменна і дієслівне керування в сучасній російській мові. М., 1975.

* Панов Б.Т., Текучев А.В. Граматико-орфографічний словник російської мови. М., 1976.

* Колесніков Н.П. Словник невідмінюваних слів. М., 1978.

* Російська семантичний словник: Досвід автоматичної побудови тезаурусу: від поняття до речі / Укл. Ю.Н. Караулов, В.І. Молчанов, В.А. Афанасьєв, Н.В. Міхальов; Відп. ред. С.Г. Бархударов. М., 1982.

* Панов Б.Т., Текучев А.В. Шкільний граматико-орфографічний словник російської мови. М., 1985.

* Розенталь Д.Е. Управління в російській мові: Словник-довідник для працівників друку. М., 1981; 2-е вид. М., 1986.

Антропонімічні словники

Антропоніміка (від грец. Antropos - людина і onyma - ім'я) - розділ ономастики, який вивчає антропоніми, тобто власні імена людей.

Крім тричленного іменування людей - ім'я, по батькові, прізвище - в антропонімічній систему російської мови входять також прізвисько і псевдонім. У різних суспільних верствах прізвища з'явилися в різний час. Першими в XIV-XV ст. придбали прізвища князі та бояри. Зазвичай вони давалися за назвами їх вотчинних володінь: Тверській, Звенигородський, Вяземський: У XVI-XVIII ст. формуються прізвища дворян. Серед них чимало прізвищ східного походження, оскільки багато дворяни прибували на службу до царя з чужих земель. У XVIII-XIX ст. стали з'являтися прізвища у служивих і торгових людей. У них часто відбивалися географічні поняття за фактом народження. У XIX ст. почали складатися прізвища духовенства. У селян не було прізвищ аж до кінця XIX ст., А у деяких вони з'явилися лише в 30-і роки XX століття.

Прізвища зазвичай утворювалися за допомогою суфіксів від власних і загальних імен, причому більшість - від присвійних прикметників з суфіксами-ів (-ів),-ин (Іван - Іванов, Сергій - Сергєєв, Кузьма - Кузьмін і т.п.).

Поряд з канонічними іменами (так званими календарними, наявними в церковному календарі), такими, як Віра, Володимир, Петро і т.п., а також деякими новими (Гелій, Каріна - від назви «Карське море» тощо), збереглися старі слов'янські (язичницькі) імена: Добромисл (від основ слів зі значеннями «добро», «думка»), Доброслав (від основ слів зі значенням «добро», «слава») і ін Сліди цих слов'янських язичницьких імен виявляються і в прізвищах (Неждан - Нежданов, Некрас - Некрасов та ін.)

У книзі А.В. СУПЕРАНСКАЯ «Ім'я - через століття і країни» (М., 1990) розглядається понад 1000 відомих нам імен, по батькові та прізвищ, пояснюється їх походження. Окрема частина книги присвячена географічним. Виявляється, багато імен, не визнаючи кордонів, «подорожують» по нашій планеті, переходячи з однієї мови в іншій, хоча дещо змінюються, інакше звучать, але цілком пізнавані. Автор вказує, з якої мови прийшло до нас те або інше ім'я, і дає тлумачення, до якого імені загального мови-джерела сходить особисте ім'я. Наприклад: Тетяна - з грец. «Встановлювати», «наказувати», що тлумачиться як управителька, розпорядниця. Петро - з грецьк. «Петрос» (камінь), пор.: Петрографія, петрологія - науки про гірські породи, їх мінералогічний і хімічний склад.

Цікаві приводяться варіанти імен різних народів і країн. Наприклад: Іван (Іоанн - црк.-слов.) З ін-евр. «Бог милує»: Джованні (іт.), Ханс (нім.), Ян (пол.), Ованес (вірм.), Вано (груз.), Хуан (ісп.), Джон (англ.), Жан (фр. .).

Правильність відмінювання імен, по батькові та прізвищ регламентується довідником Л.П. Калакуцкой (М., 1995). Наведені у довіднику правила орфографії і типи відмінювання власних назв засновані на надійному і обширному матеріалі двох останніх століть.

В останньому, 6-м, стереотипному, виданні «Словника російських особистих імен» Н.А. Петровського (М., 2000) міститься понад 3000 імен, як старих, так і новітніх. Словникова стаття включає зменшувальні імена, по батькові, пояснює їхнє походження. Словник містить два покажчика: покажчик зменшувальних імен і покажчик днів святкування відповідного святому. В якості додаткової інформації у видання словника включено додаток, що містить популярні розповіді про імена, написані Т.С. Александрової.

* Тупіков Н.М. Словник давньоруських власних імен. СПб, 1903.

* Морошкин М. Слов'янський іменослов або збори слов'янських особистих імен в алфавітному пордке. СПб., 1867.

* Ачарян Р.Я. Словник власних імен у вірменській мові. Т. 1-4. Єреван, 1942-1948.

* Дзятковська Н.П. Українсько-російський і російсько-український словник власних імен людей / Под ред. І.М. Кириченко. Київ, 1954.

* Чичагов В.К. З історії російських імен, по батькові та прізвищ. М., 1959.

* Глонті А.А. Картвельські власні імена. Словник антропонімів. Тбілісі, 1967.

* Єремія А.І., Коснічану М. Особисті імена: Короткий антропонімічні довідник. Кишинів, 1968.

Діалектні словники

Діалект (від грец. Dialektos - розмова, говір, наріччя) - різновид цієї мови, що вживається як засіб спілкування особами, пов'язаними тісному територіальної, соціальної чи професійної спільністю.

Діалектні (або обласні) словники - різновид тлумачних словників, що описують лексику одного або групи говірок (діалектів).

За принципом відбору лексики виділяються словники диференціальні і повні.

Диференціальні словники включають специфічні діалектні слова і так звані семантичні діалектизми, які відрізняються за змістом від общєрускіх слів.

У повні діалектні словники поміщається вся лексика говірок, а також включаються слова, загальні для діалекту і літературної мови.

За охопленням територій, обраних для опису, розрізняються словники однодіалектние (відображають лексичну систему одного говірки) і многодіалектние (узагальнюючі) (відображають словниковий склад групи говірок).

На підставі тимчасового підходу до опису лексики діалектні словники діляться на синхронні (фіксують лексику говірки в її сучасному стані) і діахронно (описують діалектну лексику в її історичному розвитку).

* Збори особливих слів, вживаних (во) Володимирській губернії в Покровському повіті між селянами / Зібрав П.Ф. Горенкін / / Праці ОЛРС (Товариства любителів російської словесності). 1817. Ч. 8.

* Досвід обласного великоросійського словника / За ред. А.Х. Востокова, А.М. Коркунова. СПб., 1852; Те саме: Доповнення. СПб., 1858.

* Навроцький М. Обласні слова, що вживаються в Царевокашском повіті. Казань, 1852.

* Данилевський Н.Я. Додатки до досвіду обласного великоросійського словника. СПб., 1869.

* Підвисоцький А. Словник обласного архангельського прислівники в його побутовому та етнографічному застосуванні. СПб., 1885.

* Якушкін Є.І. Матеріали для словника народної мови в Ярославській губернії. Ярославль, 1896.

Морфемного та словотворчі словники

Словотворчі словники (дериваційні словники) - словники, що показують членування слів на складові їх морфеми, словотвірну структуру слова, а також сукупність слів (словотвірне гніздо) з даною морфемою - кореневої або аффиксальной. Слова у словотворчих словниках наводяться з розчленуванням на морфеми і з наголосом.

Морфема (від греч.morphe - форма) - мінімальна значуща частина слова.

Існує чотири основних типи морфемних словотворчих словників: словники-корнеслова (одиницями таких словників є кореневі морфеми, в алфавітному порядку наводяться слова без вказівки на словотворчі відносини однокореневих слів); ​​словники морфемної членімості слів (завдання таких словників - показати не тільки морфемний склад кожного слова, а й розкрити його словотворчу структуру); тлумачні словники афіксальних морфем (такі словники розкривають значення афіксів та особливості їх функціонування); частотні словотворчі словники (морфеми розташовані по їх спадної частотності).

* Калайдовіч І.Ф. Досвід правил для складання російського похідного словника ... «Твори у прозі і віршах» / / Праці Товариства любителів російської словесності при імп. Московському університеті. М., 1824. Кн. 15. Ч. 5. С. 330-390.

* Шімкевіч Ф.С. Корнеслов російської мови, порівняно з усіма найголовнішими слов'янськими прислівниками і двадцятьма чотирма іноземними мовами: У 2 ч. СПб., 1842.

* Потіха З.А. Шкільний словотвірний словник. М., 1961; 2-е вид. М., 1964.

* Дін С. Уортп, Ендрю С. Козак, Дональд Б. Джонсон. Російський словотворчий словник. Нью-Йорк, 1970. (У словнику слова поміщені в звичайному порядку (за алфавітом), але по корінню. Тобто суфіксально-префіксальним освіти і слова з чергуванням в корені об'єднані в одному словниковому ряду. Словник заснований на "Орфографічний словник російської мови» за ред. С.І . Ожегова і А. Б. Шапіро. 4-е вид. М., 1959.)

* Шкляров В.Т., Кюнерт Х. Короткий словотворчий словник російської мови. Потсдам, 1973.

* Тихонов О.М. Шкільний словотвірний словник. М., 1978.

* Потіха З. Будова російського слова: Навчальний словник для зарубіжних шкіл. М., 1981.

Зворотні словники

У зворотних словниках слова розташовуються за алфавітом не початкових, а кінцевих літер, і вирівнюються не по лівому, а по правому краю.

Словники цього типу є цінним посібником при вивченні суфіксального словотворення, особливостей фонетичного будови і морфологічного складу кінця слів, при розшифровці текстів та складанні програм для їх машинної обробки.

Родоначальниками зворотних словників вважаються середньовічні арабські класичні словники XIII-XIV ст. У Європі в XVIII ст. зворотний алфавітний порядок слів використовувався при складанні словників рим (ріфмовніков). У кінці XIX - початку XX ст. з'явилися власне лінгвістичні зворотні словники. Це були зворотні словники древніх індоєвропейських мов: латинського, давньогрецької, санскриту, тохарської, давньоперсидського і старослов'янської.

Перші зворотні словники російської мови з'явилися за кордоном: в 1958 р. - в Берліні (під редакцією Г. Більфельдта), у 1958-1959 рр.. - У Вісбадені (словник Р. Греве, Г. креш під редакцією М. Фасмера).

Вітчизняні зворотні словники почали видаватися у 70-х рр.. Першим у цьому ряду є «Зворотний словник російської мови» (наукові консультанти А. А. Залізняк, Р. В. Бахтурин, Є. М. Сморгунова) (М., 1974), що містить близько 125 000 слів. Машинна обробка матеріалу та обчислювальні роботи проводилися в Обчислювальному центрі АН СРСР.

* Більфельдт Г. Зворотний словник російської мови. Берлін, 1958.

* Греве Р., креш Г. Зворотний словник російської мови / За ред. М. Фасмера. Вісбаден, 1958 -1959.

* Зворотний словник російської мови / Наук. конс. А.А. Залізняк, Р.В. Бахтурин, Є.М. Сморгунова. М., 1974.

* Кудрявцева Л.А. Зворотний дериваційний словник російських новоутворень. Київ, 1993.

* Тихонов О.М. Шкільний словотвірний словник. М., 1978.

* Потіха З.А. Будова російського слова: Навчальний словник для зарубіжних шкіл. М., 1981.

* Залізняк А.А. Граматичний словник російської мови. Словозміна. М., 1977; 3-тє вид. М., 1987.

Орфоепічні словники

Орфоепічні словники - словники, що відображають правила літературної вимови.

Орфоепія (грец. orthoepia, від orthos - правильний, epos - мова) - сукупність норм літературної мови, пов'язаних зі звуковим оформленням значущих одиниць: морфем, слів, пропозицій.

* Огієнко І.І. Російське літературний наголос. 2-е вид. 1914.

* Аванесов Р.І. Російське літературну вимову. М., 1950; 5-е вид. М., 1972

* Російське літературну вимову і наголос / Под ред. Р.І. Аванесова, С.І. Ожегова. М., 1955; 2-е вид. М., 1960.

* Агеєнко Ф.Л., Зарва М.В. Словник наголосів для працівників радіо і телебачення / Под ред. К.І. Билінского. М., 1960; 6-е вид. испр. і доп. Під ред. Д.Е. Розенталя. М., 1985.

* Воронцова В.Л. Російське літературний наголос XVIII - XX ст. Форми словозміни. М., 1979

Словники омонімів

Словники омонімів - це тип словників, що описує омоніми, такі слова, які збігаються за своїм оформлення (звучанням і / або написання; в деяких або у всіх формах) і розрізняються значеннями.

Термін "омоніми" зазвичай вживають стосовно словами, хоча можливо говорити, наприклад, і про омонимах-морфемах.

Поряд з омонімами зазвичай виділяють також омографи (слова, однакові за написанням, але розрізняються наголосом: борошно '- му'ка), Омофони (слова, вимовляють однаково, але розрізняються в написанні: кістковий - відсталий) і омоформи (слова, випадково збігаються у деяких своїх формах: дам - форма рід. п. мн. ч. іменника 'дама' і Господь наказав. накл. дієслова 'дати').

Найбільш послідовна, повна і детально розроблена класифікація російських омонімів і максимально повна інформація про них дана в "Словнику омонімів російської мови" О. С. Ахманова.

Системою послід в словнику враховується приналежність слів до загальнолітературної мови або до спеціальної термінології, до мови однієї і тієї ж місцевості або різних, до одного або різних стилів.

Для того щоб ще більше показати смислове несумісність, їх абсолютну змістовну неспівмірність, вони забезпечені перекладами на англійську, французьку, німецьку мови (у яких, природно, фігурують як слова, зовсім ні в чому не збігаються один з одним).

У "Словнику омонімів російської мови" Н.П. Колеснікова матеріал дано "суцільним масивом" (як про це сказано в передмові), без стилістичних послід. Це довідковий посібник містить великий матеріал, який представляє омоніми як елементи мовного потоку.

* Ахманова О.С. Словник омонімів російської мови. М., 1974; 3-тє вид. М., 1986.

* Колесніков Н.П. Словник омонімів російської мови / За ред. Н.М. Шанського. М., 1976; 2-е вид., Испр. М., 1978.

* Словник омонімів російської мови. М., 1986.

Тлумачні словники

Тлумачні словники - лінгвістичні словники, в яких пояснюються значення слів і фразеологізмів будь-якої мови засобами самого цієї мови.

* Тлумачний словник російської мови: У 4 т. / За ред. Д.М. Ушакова. Т. 1. М., 1935; Т. 2. М., 1938; Т. 3. М., 1939; Т. 4, М., 1940. (Перевидавався в 1947-1948 рр..); Репринтне видання: М., 1995; М., 2000.

* Словник сучасної російської літературної мови: У 17 т. / За ред. А.М. Бабкіна, С.Г. Бархударова, Ф.П. Філіна та ін М.; Л., 1948-1965. Т. 1 (А-Б), 1948; Т. 2 (У-вящий), 1951; Т. 3 (Г-Е), 1954; Т. 4 (Ж-З), 1955; Т. 5 (І- К), 1956; Т. 6 (Л-М), 1957; Т. 7 (Н), 1958; Т. 8 (О), 1959; Т. 9 (П-Штовхнути), 1959; Т. 10 (За -Поясочек), 1960; Т. 11. (Пра-пятю), 1961; Т. 12. (Р), 1961; Т. 13. (С-Знятися), 1962; Т. 14 (Со-Сям), 1963; Т. 15. (Т), 1963; Т. 16 (У-Ф), 1964; Т. 17 (Х-Я), 1965 (прийняте скорочення БАС)

* Словник сучасної російської літературної мови: У 20 т. 2-е вид., Перераб. і доп.: У 20 т. Т. 1 (А-Б), 1991; Т. 2 (В), 1991; Т. 3 (Г), 1992; Т. 4 (Д), 1993; Т. 5 - 6 (Е-З), 1994 (Видання не завершено).

* Навчальний словник російської мови (Для неросійських). М., 1962.

* Ожегов С.І. Словник російської мови / За ред. С.П. Обнорського. М., 1949; Стереотип.: 2-е вид., Испр. і доп. М., 1952; 3-тє вид. М., 1953; 4-е вид., Испр. і доп. М., 1960; Стереотип.: 5-е вид. 1963; 6-е вид. М., 1964; 7-е вид. М., 1968; 8-е изд., М., 1970; 9-е изд., Испр. і доп., 1972, під ред. Н. Ю. Шведової; Стереотип.: 10-е изд., М., 1973; 11-е вид. М., 1975; 12-е вид. М., 1978, 13-е изд., Испр. і доп. М., 1981; Стереотип.: 14-е вид. М., 1982; 15-е вид. М., 1984; 16-е изд., Испр. М., 1984; Стереотип.: 17-е вид. М., 1985; 18-е вид. М., 1986; 19-е изд., Испр. М., 1987; Стереотип.: 20-е вид. М., 1988; 21-е изд., Перераб. і доп., М., 1989; Стереотип.: 22-е вид. М., 1990, 23-е изд., Испр. М., 1991;

* Словник російської мови: У 4 т. / За ред. А.П. ЄВГЕНЬЄВА. М., 1957-1961. Т. 1 (А-Й); Т. 2 (К-О); Т. 3. (П-Р); Т. 4. (С-Я);. 2-е вид., Испр. і доп. М., 1981-1984; 3-тє вид., Стереотип. М., 1985-1988; 4-е вид., Стер.: М., 1999 (МАС - "Малий академічний словник").

Словники скорочень

Абревіатура (від лат. Abbrevio - скорочую) - іменник, що складається з усічених слів або усічених компонентів вихідного складного слова. Освіта абревіатур (абревіація) як особливий спосіб словотвору отримало широке поширення в європейських мовах в XX ст. У російській мові абревіатури поряд з іншими скороченнями особливо активно поширюються після Жовтневої революції 1917 р.

Поява великої кількості складноскорочених слів різного типу зробило необхідним створення спеціальних словників скорочень.

Початок видання таких словників відноситься до 20-их рр.. XX ст. Одним з подібних словників був невеликий (58 с.) «Словник увійшли в ужиток скорочених назв» (Владивосток: Видавець М. М. Серокузов, 1924).

Найбільш відомим зборами абревіатур є «Словник скорочень російської мови» (упор. Д. І. Алексєєв, І. Г. Гозман, Г. В. Сахаров). У першому виданні 1963 р. (за ред. Б. Ф. Корицького) налічувалося 12 500 скорочень, у третьому (1983 р.) і четвертому (1984 р. - обидві під редакцією Д. І. Алексєєва) число скорочень значно поповнилося і склало 17 700. У словнику розшифровуються скорочені найменування держав, партій, організацій, установ, навчальних закладів, виробничих підприємств, марки машин, приладів, позначення одиниць вимірювань. У словнику дані відомості про типи абревіатур, про вимову, наголос у скорочених словах і їх написанні. Найбільш повним з коли-небудь виходили друком словників скорочень російської мови на сьогоднішній день вважається словник під редакцією Є.Г. Коваленко (М., 1995). У ньому дається розшифровка близько 32 000 абревіатур та інших скорочень. У словнику подано скорочення різного типу: ініціальні скорочення (абревіатури), графічні скорочення та складноскорочені слова. Словник має практичну спрямованість, тому система послід і пояснень в ньому зведена до мінімуму: скорочення наводяться без наголосу, без граматичних послід і без вказівки вимови. Самий останній словник скорочень під ред. І.В. Фаградянца (М., 2000) є доповнення до «Нового словника скорочень російської мови» за ред. Є.Г. Коваленко (див. вище). Видання містить близько 10 000 нових скорочень і складається з двох частин. Перша частина включає скорочення, які не ввійшли до словника 1995 р., а також з'явилися в російській мові в період 1996-1999 рр.. У другій частині наведені скорочені і повні назви федеральних органів виконавчої влади та органів при Уряді Російської Федерації за станом на 01.04.1999 р. і правила їх написання. У «Російський орфографічний словник» за ред. В.В. Лопатіна (М., 1999) включено багато нових абревіатур, дана їх розшифровка, вказані граматичні характеристики, особливості вимови і написання. Наприклад: ОВ [ОВЕ /], нескл., С. (Скор.: отруйна речовина). Крім того, цей словник містить Додаток «Основні загальноприйняті графічні скорочення» (наприклад: мм., Тобто, е.к.с.), в кінці якого наведені традиційні скорочення назв какноніческіх книг Біблії (наприклад: АВВ. Книга пророка Авакума , Пс. Псалтир, 2 Фес. Друге послання до солунян).

У зв'язку з широким вживанням складноскорочених слів та їх структурним своєрідністю необхідно згадати про двох різноспрямованих тенденціях мовного взаємодії.

Абревіатури нерідко піддають критиці за їх незрозумілість, особливо коли мова йде про спеціальні терміни, про скорочення місцевого характеру, що не увійшли до загальнолітературний мову. Тому зайве захоплення, зловживання хитромудрими скороченнями може утруднити їх розуміння. З іншого боку, абревіатури та скорочення допомагають уникати довгих, багатослівних конструкцій, економити мовленнєві зусилля і домагатися стислості в спілкуванні.

* Словник увійшли в ужиток скорочених назв. Владивосток, 1924.

* Словник російських і литовських скорочень / Укл. Г.Ф. Фейгельсонас, В. Петраускас, Є. Розаускас, В. Ванагас. Вільнюс, 1960.

* Алексєєв Д.І., Гозман І.Г., Сахаров Г.В. Словник скорочень російської мови / За ред. Б.Ф. Корицького. М., 1963; 2-е вид. М., 1977; 3-тє вид. / Под ред. Д.І. Алексєєва. М., 1983; 4-е вид., Стереотип. М., 1984.

Словники епітетів, порівнянь, метафор

Епітет (від грец. Epitheon - прикладена, доданий) - образне художнє визначення предмета, поняття, явища. Слово (або поєднання слів) виконує синтаксичну функцію визначення або обставини і зазвичай вживається в переносному значенні. Метафора (грец. metaphora - перенесення) - троп або фігура мови, вживання слова, що позначає певний клас об'єктів, явищ, дій чи ознак, для характеризації або номінації іншого, подібного з даними класу об'єктів або індивіда. Порівняння - стилістичний прийом, заснований на образній трансформації граматично оформленого зіставлення.

* Квятковський А.П. Поетичний словник. М., 1966.

* Ведерников Н.В. Короткий словник епітетів російської мови. Л., 1975. (У словнику вміщено 730 визначаються іменників і до них 13 270 епітетів).

* Горбачевич К.С., Хабло Є.П. Словник епітетів російської літературної мови. Л., 1979. (Словник складено на основі художніх творів російської літератури від Пушкіна до наших днів, публіцистики, періодики. У словнику розглянуті три типи епітетів: загальномовного, народно-поетичні, індивідуально-авторські, а також найбільш уживані термінологічні визначення. У ряді випадків до епітетів даються стилістичні поноси, іноді наводиться граматична характеристика.).

* Баранов О.М., Караулов Ю.М. Російська політична метафора (матеріали до словника). М., 1991. (Частина I).

* Баранов О.М., Караулов Ю.М. Словник російських політичних метафор. М., 1994. (У словнику зібрані контексти вживання метафор, характерні для сучасної російської політичної мови. Метафори класифікуються за семантичним моделям і по реалій політичного життя.).

* Самокрученого слово: Словник російської поезії XX століття. М., 1998.

Словники мови письменників і словники окремих творів

Словник мови письменника містить опис слів, ужитих в його творах. При цьому робиться повна вибірка слів з ​​усіх літературних творів, включаючи тексти варіантів, а також з листів, нотаток та офіційних паперів письменника.

Найбільш повним теоретично розробленим тлумачним словником письменника є чотиритомний «Словник мови Пушкіна» під редакцією В.В. Виноградова (М., 1956-1961, 2-е вид. Т. 1-2, М., 2000), який був створений в Інституті російської мови АН СРСР за програмою Г.О. Винокура. У словнику міститься і пояснюється 21 191 слово. У 1982 р. вийшов додатковий том «Нові матеріали до словника А.С. Пушкіна & кaquo; (1642 слова), куди увійшли нові словникові матеріали, витягнуті з усіх початкових варіантів творів А.С. Пушкіна.

Перший словник мови письменника - «Словник до віршів Державіна. Твори Державіна з пояснювальними примітками Я. Грота »(СПб., 1883. Т. 1).

У словники окремих творів включаються слова з певних творів того чи іншого письменника. Сюди відносяться (на відміну від власне лінгвістичного праці, яким є словник мови письменника) різного роду довідники по творчості письменників, забезпечені поясненнями і коментарями. До подібних видань відносяться: «Досвід історичного словника про російських письменників« Н.І. Новікова (М., 1772), де наведені відомості про 250 літераторів; семитомний «Словник літературних типів» під редакцією Н.Д. Носкова (Пг., 1908-1914); «Щедринський словник» М.С. Ольмінського (М., 1937); «Словник комедії" Лихо з розуму "А.С. Грибоєдова »В.Ф. Чистякова (Смоленськ, 1939); «Словник-довідник" Слова о полку Ігоревім "» В.Л. Виноградової (вип. 1-6. М., 1965-1982); «Лексичний склад" Повісті временних літ ": Словоуказателі і частотний словник» О.В. Творогова (Київ, 1984).

У 1989 р. в Мінську видано книгу «Слово о полку Ігоревім» в літературі, мистецтві, науці: Короткий енциклопедичний словник ». Її автор - відомий вчений в галузі східнослов'янської філології М.Г. Булахов - зазначає, що це «перша спроба створення довідника тільки про найважливіші досягнення в дослідженні і творчому освоєнні твори з 90-х рр.. XVIII ст. до нашого часу ». У цьому багато ілюстрованому виданні вміщено відомості про відкривач «Слова» Мусін-Пушкін, перекладачах унікальної пам'ятки давнини на сучасну російську мову та інші мови, наведено висловлювання дослідників і письменників про «Слово». Представлені діячі мистецтва, які створили свої твори за мотивами «Слова о полку Ігоревім».

Цікаве і унікальне опис неологізмів окремо взятого автора зроблено Н.П. Колесніковим у «Словнику неологізмів В.В. Маяковського »під редакцією Н.М. Шанського (Тбілісі, 1991). У ньому зібрано близько 2000 «спеціально зроблених & кaquo; поетом слів.

Оригінальний «Словник до п'єс О.М. Островського & кaquo; Н.С. Ашукина, С.І. Ожегова, В.А. Філіппова випущений в Москві видавництвом «Веста & кaquo; в 1993 р. (репринтне видання). Це словник своєрідного етнокультурного типу, про що емоційно і точно сказано в передмові: «Словник вийшов дивним. Його і словником-то назвати важко. Це ціла енциклопедія російського життя, що пішла зараз у далеке минуле. Як виглядав трактир? Чим були знамениті Мар'їна роща і Кузнецький міст? Хто такий боярин Плещеєв? Що значить "рукобитье", "Узяти на цугундер" - кожна сторінка повна сюрпризів. Словник читається як захоплива повість ».

Цей словник містить коментарі трьох типів: історико-побутовий, історико-театральний і філологічний. В історико-побутовому та історико-театральному коментарях містяться тонкі життєві спостереження, цінні відомості і мальовничі замальовки історико-культурного та побутового характеру. Що стосується філологічного коментування, то в словнику є багато слів старовинних, обласних, що вийшли з ужитку, малозрозумілих або зовсім не зрозумілих сучасному читачеві, а також представлений великий шар лексики та фразеології просторечного характеру (повсякденна мова представників купецької, міщанської, мелкочіновнічій середовища). Вміщено також слова і вирази, характерні для індивідуального стилю автора. Наведемо типовий приклад введення Островським в мову старого слова «жупел» з іншим (більш широким) значенням. У церковно-слов'янською воно спочатку означало поняття «гаряча сірка». У Островського (комедія «Важкі дні») в мові купчихи воно означає зовсім інше, а саме: щось, незрозумілістю своєї вселяє страх, жах, огиду; лякало («Як почую я слово" жупел ", так руки-ноги і затремтять») . З комедії Островського це слово і увійшли до загального вжитку в новому значенні.

* Новиков Н.І. Досвід історичного словника про російських письменників. М., 1772.

* Грот Я.К. Словник до віршів Державіна / / Твори Г.Р. Державіна з пояснювальними примітками Я. Грота. Т. IX. СПб., 1883.

* Куницький В.М. Мова і стиль комедії «Лихо з розуму». До 100-річчя від дня народження А.С. Грибоєдова.; Січня. 1795 - 4 січня. 1895 (З додатком словника комедії). Київ, 1894.

* «Матеріали для словника Пушкінського прозового мови» В.А. Водарского / / Філологічні записки. Воронеж, 1901-1905.

* Словник до творів і перекладів Д.І. Фонвізіна / Укл. К.П. Петров. СПб., 1904.

* Словник літературних типів: У 7 т. / За ред. Н.Д. Носкова. Пг., 1908-1914.

* Ольмінський М.С. Щедринський словник. М., 1937.

* Чистяков В.Ф. Словник комедії «Лихо з розуму» А.С. Грибоєдова. Смоленськ, 1939.

Словники назв жителів

При утворенні назв жителів від найменувань населених пунктів нерідко виникають труднощі, вирішити які допомагають спеціальні словники.

У 1964 р. вийшов «Словник назв жителів РРФСР» під редакцією А.М. Бабкіна. До нього включено близько 6000 іменувань мешканців 2000 населених пунктів Російської Федерації. Назви жителів наводяться з наголосом, стилістичними позначками, ілюстраціями.

У 1975 році опубліковано «Словник назв жителів СРСР» під редакцією А.М. Бабкіна та Є.А. Левашова. У ньому вміщено близько 10 000 назв осіб за місцем проживання (за назвами міст, сіл, річок, озер, островів і т.п.), дано багато ілюстрацій з творів художньої літератури та періодичної преси. У додатку до словника дається великий перелік назв жителів міст зарубіжних держав.

Останнім виданням, що регламентує іменування людей за місцем їх проживання, є словник-довідник Є.А. Левашова (СПб., 2000). Тематику словника складають географічні назви в цілому, назви жителів, таким чином, становлять один із його аспектів. (Більш докладно про словник див. в розділі про географічних назвах.) Думка про включення до загального словник літературної мови "вітчизняних" імен виникла ще в кінці XIX ст., Коли готувався перший академічний словник російської мови, - і тоді ж були висунуті заперечення проти внесення до нього таких слів. Відмовившись від включення в назв осіб по місцевості в тлумачні словники загального типу, російська лексикографічна наука висунула ідею самостійної словника-довідника, в якому тлумачення слів замінено їх простим співвіднесенням з відповідними географічними назвами.

Докладніше питання про іменуванні жителів викладена в історико-лінгвістичному працю Р.А. Агеєвої «Країни і народи: походження назв" (М., 1990), а в 2000 р. вийшов етнолінгвістичний словник-довідник Р. А. Агеєвої "Якого ми роду племені?» (М., 2000). У цьому словнику-довіднику дана етноісторичних і лінгвістічекая інформація.

* Словник назв жителів РРФСР / Под ред. А.М. Бабкіна. М., 1964.

* Словник назв жителів СРСР / Под ред. А.М. Бабкіна, Е.А. Левашова. М., 1975.

* Народи світу. М., 1988 (енциклопедія).

* Народи Росії. М., 1994 (енциклопедія).

* Левашов Є.А. Географічні назви: Прикметники, утворені від них. Назви жителів:

Словник-довідник. СПб., 2000.

Топонімічні словники

Топонім - власна назва окремого географічного місця. Топоніміка (від грец. Topos - місце) - сукупність топонімів який-небудь місцевості, а також розділ мовознавства, що вивчає топоніми. За характером об'єктів виділяються основні види топонімії: ойконіми (грец. oikos - будинок, житло) - назви населених пунктів; гідронімія (від грец. Hydor - вода) - назви водних об'єктів; оронімія (від грец. Oros - гора) - назви особливостей рельєфу ; космонімія - назви неземних об'єктів. Топонімічні словники (або словники географічних назв) дають відомості про власні імена географічних об'єктів - річок, озер, морів, островів, гір, міст і т. п. Про відміну топонімів див.: Граудина Л.К., Іцкович В.А., Катлінская Л.П. Граматична правильність російської мови. М., 1976 (с. 1 38-150); «Російський орфографічний словник» також містить відомості про відміну топонімів. Далі наведено список топонімічних словників і нарисів, що включають відомості з топоніміки.

* Міллер П.В., Ситін П.М. Походження назв вулиць, провулків, площ Москви. М., 1931.

* Семенов П.П. Географічно-статистичний словник Російської імперії. СПб., 1853-1875.

* Ситін П.В. Минуле Москви в назвах вулиць. М., 1958.

* Ситін П.В. Звідки сталися назви вулиць Москви. М., 1959.

* Барсою Н. Матеріали для історико-географічного словника Стародавньої Русі до XIV ст. включно. Вільно, 1865.

* Мурзай Е., Мурзаева В. Словник місцевих географічних термінів. М., 1959.

Частотні словники

Частотні словники наводять числові характеристики употребительности слів (словоформ, словосполучень) будь-якої мови. Звичайно як характеристики употребительности використовується частота зустрічальності слова в тексті певного обсягу. Частотні словники дають можливість порівняти чисельні закономірності в структурі словника і тексту. Ці словники корисні у багатьох відношеннях і становлять велику цінність для викладачів, методистів і лексикографів. Відомості про найбільш частотних і комунікативно важливих словах тієї чи іншої мови значно розширюють можливості як успішного викладання іноземної мови, так і більш глибокого оволодіння рідною мовою.

Першим частотним словником російської мови є «Словник російської мови» Г. Іоссельсона (Josselson Н. Н. The Russian word count ... Detroit, 1953). Обсяг словника становить 1700 слів.

У 1963 р. в Талліні був виданий «Частотний словник сучасної російської літературної мови» Е.А. Штейнфельдт, в якому дано 2 500 найбільш уживаних слів.

У 1977 р. вийшов у світ «Частотний словник російської мови» за редакцією Л.М. Засоріной. Він складений на основі обробки засобами обчислювальної техніки 1 млн. слововживань (40 000 слів). У 1980 р. видавництвом «Наука» опублікований «Частотний словник семантичних множників російської мови» Ю.М. Караулова. У 1978 р. з'явився навчальний словник для зарубіжних шкіл під редакцією Н.М. Шанського «4000 найбільш уживаних слів російської мови».

* Іоссельсон Г. [Josselson, H.] Словник російської мови. Детройт, 1953.

* Штейнфельдт Е.А. Частотний словник сучасної російської літературної мови. Таллінн, 1963.

* Полякова Г.П. І Солганик Г.Я. Частотний словник мови газети. М., 1971.

Частотний словник загальнонаукової лексики / За заг. ред. Є.М. Степанової. М., 1970.

* Грузберг А.А. Частотний словник російської мови другої половини XVI - початку XVII століття. Перм, 1974.

* Оліверус Зденек Ф. Морфеми російської мови: Частотний словник. Praha, 1976.

Частотний словник російської мови: Близько 40 000 слів / За ред. Л.М. Засоріной. М., 1977.

Етимологічні словники

Етимологічні словники - спеціальні довідкові словники, що містять інформацію про етимологію слів певної мови або групи споріднених мов.

Етимологія (грец. etymologia встановлення справжнього змісту слова, від граматичного терміна etymon - справжнє значення слова і logos - визначення, вчення) - походження слова, а також розділ мовознавства, що вивчає походження слова.

Один з найбільш авторитетних етимологічних словників - «Етимологічний словник російської мови» Макса Фасмера (М., 1964-1973).

Макс Фасмер (1886-1962) народився в Санкт-Петербурзі в родині російських німців, у 1910 р. закінчив Петербурзький університет, де він вивчав славістику і порівняльне мовознавство. У 1906 році з'явилася перша частина «Греко-слов'янських етюдів», яка відразу зробила М. Фасмера знаменитим. «Про складання" Етимологічного словника російської мови "як про головну мету своєї наукової діяльності я мріяв ще під час перших досліджень, присвячених впливу грецької мови на слов'янські», - говорив учений. Створенню словника передувала все життя лінгвіста, хоча, як сам він говорив пізніше, тільки в 1938 р. він став працювати над ним систематично, але в 1944 р., коли значна частина словника була підготовлена, при бомбардуванні загинули всі рукописи і вся бібліотека автора. «У цих умовах робота не могла вийти такий, який я представляв її собі в молодості. Вона заснована на виписках, які я збирав у голодні 1945-1947 рр.. в запустевшіх берлінських бібліотеках і пізніше, під час моїх дворічних занять у бібліотеках Стокгольма (1947-1949) », - з гіркотою признавався М. Фасмер. У 1950 р. з'явився перший випуск словника; в 1958 р. у Гейдельберзі було завершено видання тритомного російського етимологічного словника. У 1958 році на IV Міжнародному з'їзді славістів виникла ідея створення російського перекладу словника. У 1964-1973 з'являється чотиритомний «російський Фасмер». Переклад був виконаний О. М. Трубачова, який про свою роботу говорив так: «доставляє щире задоволення переодягати працю Фасмера по-російськи». Вийшов переклад, виконаний з дбайливістю і повагою до авторського тексту, що містить доповнення: нові етимології О.М. Трубачова, нову літературу питання, облік рецензій на словник - і все це, щоб чітко виділити втручання перекладача в оригінал, в квадратних дужках і забезпечено позначкою Т. Рецензент російського перекладу К. Мюллер оцінив значущість доповненого матеріалу: «Об'єм при перекладі в порівнянні з німецьким оригіналом виріс завдяки доповненням Трубачова більш ніж на одну третину ». (Див. детальніше: М. І. Чернишшева. Макс Фасмер / / Вітчизняні лексикографи. XVIII-XX століття / За ред. Г. А. Богатова. М., 2000.)

* Горяєв Н. Порівняльний етимологічний словник російської мови. 2-е вид. Тіфліс, 1896.

* Преображенський А.Г. Етимологічний словник російської мови: У 2 т. М., 1910-1914; 2-е вид. М., 1959.

* Шанський М.М., Іванов В.В., Шанская Т.В. Короткий етимологічний словник російської мови. М., 1961.

* Фасмер М. Етимологічний словник російської мови: У 4 т. / Пер. з нім. і доп. О.Н. Трубачова. Т. 1 (А-Д); Т. 2 (Е-Чоловік); Т. 3 (Муза-СЯП); Т. 4 (Т-Ящур). М., 1964-1973; 2-е вид. М., 1986 - 1987. (Видання німецькою мовою було здійснено раніше в Гейдельберзі в1950-1958 рр..); 3-тє вид., Стереотип. СПб., 1996.

* Шанський М.М. Етимологічний словник російської мови. Вип. 1 (А). М., 1963; вип. 2 (Б). М., 1965; вип. 3 (В). М., 1968; вип. 4 (Г). 1972; вип. 5 (Д, Е, Ж). 1973; вип. 6 (З). 1975; вип. 7 (І). 1980; вип. 8 (К). 1982; вип. 9 (Л) під назвою: Етимологічний словник російської мови / За ред. А.Ф. Журавльова, Н.М. Шанського. М., 1999.

* Циганенко Г.П. Етимологічний словник російської мови. Київ, 1970.

Словники-довідники труднощів російської мови

Довідники правильність продовжують традицію «словників неправильностей», що склалася в російській лексикографії ще в XIX - початку XX ст. Словники правильності (ортологіческіе словники - від ортологів розділ мовознавства, об'єктом якого є теорія правильної літературної мови;. Грец orthos - правильний і logos - слово, поняття, вчення) - це словники нормативно-стилістичного характеру, за жанром вони відносяться до словників, присвячених проблемам кодифікації і нормалізації літературної мови. Словники цього типу відповідають на питання, як краще, як правильніше сказати, який варіант краще в даній мовної ситуації - нормативні словники, службовці завданням вдосконалення мови і мови, зміцненню діючих норм літературної мови.

* Долопчев В.П. Досвід словника неправильностей в Південній Русі. Одеса, 1886; 2-е вид. Варшава, 1909.

* Огієнко І.І. Словник неправильних, важких і сумнівних слів, синонімів і виразів у російської мови. Київ, 1911; 4-е вид. Київ, 1915.

* Чернишов В.І. Правильність і чистота російської мови: Досвід російської стилістичної граматики: У 2 т. СПб., 1911; 2-е вид. СПб., 1914; 3-тє вид. СПб., 1915. (Текст третій вид. Відтворений в кн.: Чернишов В. І. Вибрані праці: У 2 т. М., 1970. Т. 1).

* Крисін Л.П., Скворцов Л.І. Правильність російської мови / За ред. С. І. Ожегова. М., 1962; 2-е вид., Доп. М., 1965.

* Правильність російської мови. Важкі випадки сучасного слововживання: Досвід словника-довідника / Под ред. С.І. Ожегова. М., 1962.

* Словник російської літературного слововживання. Київ, 1967.

Історичні словники

Історичні словники розуміються двояко, або як словники, в яких дається історія слів, або як словники, в яких тлумачаться слова, що вживаються в стародавніх пам'ятках писемності. У зв'язку з цим існує два підходи до принципів складання історичних словників, згідно з якими в історичних словниках відображається або тільки лексика стародавніх писемних пам'яток, або - вона ж, але з урахуванням її походження і розвитку у часі. На практиці ця проблема вирішується окремим складанням етимологічних та власне історичних словників.

Попередниками історичних словників були азбуковнікі, лексикони і так звані прітекстовие словники: вони містилися прямо при текстах і в них пояснювалися слова тільки конкретного даного тексту. Сутність історичного словника Л.В. Щерба свого часу охарактеризував так: «Історичним у повному розумінні цього терміна було б такий словник, який давав би історію всіх слів протягом певного часу, причому вказувалося не тільки виникнення нових слів і нових значень, але і їх відмирання, а також їх видозміну ».

Подібні словники містять матеріали та відомості історичного характеру, що представляють інтерес не тільки для лінгвістів, а й для істориків, етнографів, літературознавців.

Першорядне значення має в цьому плані тритомна праця видатного філолога та етнографа І.І. Срезневського під назвою «Матеріали для словника давньоруської мови по письмових пам'ятниках», виданий у 1893-1903 рр.., А доповнення до нього - у 1912 р. Створенню словника І.І. Срезневський присвятив більше 40 років, копітко і дбайливо збираючи безцінні скарби давньоруської лексики з 2700 джерел XI-XIV ст. (Пам'ятники XV-XVI ст. Залучені лише частково). Слова в цьому Cловарь дані в алфавітному порядку, забезпечені цитатами з літописів, грамот, сказань, житій святих, статутів і т.п. До недоліків словника можна віднести те, що не до всіх слів даються пояснення, не завжди суворо проведено виділення і розподіл значень слів, не у всіх випадках наводяться етимологічні відомості.

У передмові до перевидання тритомника в 1958 р. С.Г. Бархударов писав: «Словник І.І. Срезневського - величний пам'ятник російської історичної лексикографії. Як і кожен класична праця, він ніколи не втратить свого історичного значення, навіть тоді, коли будуть видані більш досконалі словники давньоруської мови ». Знайомство з історичними (як і з етимологічними) словниками дозволяє з'ясувати історію слів і виразів сучасної мови, заглянути в їх «біографію». Так, наприклад, відкривши словник І.І. Срезневського, можна дізнатися, що такі однокореневі і близькі за значенням сучасні слова, як працівник, робітник, робоча (про особу), сходять до слова раб, зазнавши тривалу еволюцію у своїх значеннях. Тепер колишня зв'язок зі словом раб цих та інших однокореневих слів ніким безпосередньо не усвідомлюється, наприклад: робота - рабство, неволя ... (Т. 3, с. 2 зазначеного словника); работат, працюю - перебувати в рабстві, в неволі ... (Т. 3, с. 4); работ'нік' - раб, невільник ... (Т. 3, с. 5); работ'ніца - служниця, раба ...; работ'ний - що відноситься до рабства ...; раб - слуга, невільник ... (Т. 3, с. 5) і т. д. Ці та інші слова з таким же коренем забезпечені прикладами з давніх пам'яток писемності.

Гадане на перший погляд «недавнім» слово «змагання»: зафіксовано у Срезневського в такому вигляді: с'р'в'ност' - с'рев'ност' - суперництво, змагання. Приклад вживання (т. 3, с. 817) наведено з пам'ятника писемності, датованого 1578-1584 рр.., - «Послання царя Івана Васильовича в Кирило-Білозерський монастир».

До запозиченого з старослов'янської мови речі собор у словнику С.І. Ожегова дано два значення: «1. За старих часів: збори, з'їзд ... 2. Головна або велика церква у місті, в монастирі ...». У «Матеріалах ...» Срезневського дані приклади давнього вживання цього слова, мають такі значення, а також наведені споріднені слова: с'бор', собора - збори, скупчення, церковна громада духовенства; с'борьньі, соборьньі - що відноситься до зборів; сьборьнікь - книга, що містить у собі статті різноманітного змісту (пор. часто вживається в наші дні слово соборність). Такі приклади наочно показують, що історія слів йде в глиб століть, кожне слово - це цілий світ, знати який корисно і повчально.

* Дювернуа А.Л. Матеріали для словника давньоруської мови. М., 1894.

* Срезневський І.І. Матеріали для словника давньоруської мови по письмових пам'ятниках: У 3 т. СПб., 1893-1903; Те ж: Додатки. СПб., 1912; 3-тє вид., Стереотип. М., 1958; репринт. вид. М., 1988.

* Хочин Г.Є. Матеріали для термінологічного словника давньої Росії / Під ред. Б.Д. Грекова. М.; Л., 1937.

* Словник російської мови XI-XVII ст. / Гол. ред. С.Г. Бархударов. Вип. 1-6. М., 1975-1979; Те ж / Под ред. Ф.П. Філіна. Вип. 7-10. М., 1980-1983; Те ж / Под ред. Д.М. Шмельова. Вип. 11-14. М., 1986-1988; Те ж / Под ред. Г.А. Богатова. Вип. 15-25. М., 1989-2000. (З 1975 р. виходить окремими випусками. Видання продовжується.)

* Словник давньоруської мови XI-XIV ст. / Гол. ред. Р.І. Аванесов. Т. 1-5. М., 1988 - 1995. (Видання продовжується.)

ОПИС ДЕЯКИХ словників

Тлумачний словник російської мови С.І. Ожегова і Н.Ю. Шведової

Коротка анотація: Однотомное тлумачний словник російської мови С.І. Ожегова і Н.Ю. Шведової містить 80 000 слів і фразеологічних виразів (рахуючи заголовні слова, похідні слова), вміщені у словотвірному гнізді, і фразеологічні вирази та ідіоми. Слова і фразеологізми, укладені в словнику, відносяться до загальнолітературної російської лексиці, а також до взаємодіючим з нею спеціальним сферам мови; в тлумачному словнику широко представлена ​​також просторечная лексика, вживана в літературі і в розмовній мові. Словникова стаття включає тлумачення значення, характеристику будови багатозначного слова, приклади вживання, відомості про сполучуваність слова, граматичні та акцентологические (у необхідних випадках також орфоепічні) характеристики слова. Словникова стаття супроводжується описом тих фразеологічних виразів, які породжені цим словом або так чи інакше з ним пов'язані. Книга адресована широким колам читачів: нею можуть користуватися як приступають до вивчення російської мови, так і ті, хто добре ним володіє і звертається до тлумачного словника для уточнення або поповнення своїх знань.

Словник мови А.С. Пушкіна

Словник мови Пушкіна: у 4 т. / Відп. ред. акад. АН СРСР В.В. Виноградов. - 2-е вид., Доп. / Російська академія наук. Ін-т укр. яз. ім. В.В. Виноградова. - М.: Азбуковнику, 2000.

Коротка анотація: Ця книга є 2-м виданням "Словника мови Пушкіна" в чотирьох томах (К., 1956-1961), доповненого "Новими матеріалами до Словника Пушкіна" (М., 1982), наведеними в розділі "Додатки до словника" . Це найбільш повний і теоретично розроблений словник мови письменника. У ньому описується більше 20000 слів російської мови, що зустрічаються в художніх і публіцистичних творах А.С. Пушкіна, а також у його листах і ділових паперах. Для кожного слова розроблена словникова стаття, в якій показано число випадків його вживання в текстах Пушкіна, сформульовано його значення, проілюстровані цитатами і забезпечені повним переліком слововживань, що містить вказівку на граматичні форми та посилання на всі тексти, в яких зустрічається дане слово; окремо показано функціонування слова у складі фразеологічних сполучень. Кожен том містить також додатки, в яких представлений довідковий апарат книги. Спеціально для 2-го видання був складений "Алфавітний покажчик віршів". Книга "Словник мови Пушкіна" представляє собою лексикографічний пам'ятник і буде цікава філологам, а також усім, хто цікавиться російською мовою і його історією.

Словник синонімів і схожих по сенсу виразів Абрамова Н.

Абрамов Н. Словник російських синонімів і схожих по сенсу виразів: Близько 5 000 синонімічних рядів. Більше 20 000 синонімів - 7-е вид., Стереотип. - М.: Російські словники, 1999.

Коротка анотація: Справжній словник з історичної точки зору є першим відносно повним зведенням російських синонімів і до цих пір не втратив своєї актуальності ні щодо складу синонімічних рядів, ні у відношенні тієї концепції, яка була покладена автором в основу словника. Довідник призначений як для фахівців, - філологів, журналістів, перекладачів, викладачів російської мови (у тому числі і як іноземної), - так і для широкого кола читачів.

Орфографічний словник Лопатіна В.В.

Російський орфографічний словник: близько 180 000 слів. / Російська академія наук. Інститут російської мови ім. В.В. Виноградова / О.Є. Іванова, В.В. Лопатин (відп. ред.), І.В. Нечаєва, Л.К. Чельцова. - Москва, 2005. - 960 с.

Коротка анотація: «Російський орфографічний словник» - найбільший за обсягом з існуючих орфографічних словників російської мови. Це академічний словник, що відображає російську лексику в тому її стані, яке склалося до кінця XX - початку XXI століття. Словникові одиниці даються в їх нормативному написанні із зазначенням наголосів і необхідної граматичною інформацією. Орфографічний словник має два додатки: «Основні загальноприйняті графічні скорочення» і «Список особистих імен». У 2-му виданні обсяг словника збільшений на 20 тис. одиниць, в тому числі закріпилися у вжитку в самий останній час.

Орфографічний словник призначений для широкого кола користувачів, включаючи викладачів російської мови, видавничих і редакційних працівників, а також всіх тих, хто вивчає російську мову. Орфографічний словник підготовлений в секторі орфографії та орфоепії Інституту російської мови ім. В.В. Виноградова РАН і є нормативним загальнообов'язковим довідковим посібником.

Тлумачний словник живої великоруської мови В.І. Даля під ред. І.А. Бодуена де Куртене

Коротка анотація: Справжній тлумачний словник є третім, «виправленим і значно доповненим», виданням «Тлумачного словника живої великоруської мови» В.І. Даля (1863 - 1866, св. 200 тисяч слів, 2 изд., 1880 - 1882). Це видання вийшло під редакцією професора І.А. Бодуена де Куртене, який ввів до словника Даля не менше 20 тисяч нових слів, у тому числі вульгарно-лайливих. Всі редакторські доповнення були відзначені особливими дужками, щоб можна було відокремити їх від автентичного тексту Даля, який залишився в недоторканності. Однією з головних завдань редактора було впорядкування словотвірного гнізда: багато слова були «вийняті» з гнізда і поміщені на свої алфавітні місця; були зроблені перестановки всередині гнізд, змінені і доповнені граматичні поноси; дієслова, що відкривають словникову статтю, переведені з недосконалого у досконалий вигляд. За радянських часів «бодуеновскій словник Даля» не перевидавався.

"Словник російської арго" Єлістратов В.С.

Словник російської арго: Матеріали 1980-1990 рр..: Близько 9 000 слів, 3 000 ідіоматичних виразів. - М.: Російські словники, 2000.

Коротка анотація: Словник є перероблене і доповнене видання «Словника московського арго», вперше випущеного в 1994 р. і з тих пір завоював визнання як у фахівців, так і у широкого читача. Дане видання словника істотно доповнено матеріалами другої половини 90-х років, в ній принципово перероблена система подачі фразеологізмів, більш всеохоплюючої та логічною стала система посилань. Дане видання адекватно відображає мовну ситуацію в Росії кінця 20-го ст. в тому, що стосується понижених регістрів російської мови. Словник призначений для викладачів російської мови, в т. ч. і як іноземної, перекладачів, журналістів, а також для філологів різного профілю.

Семантичний словник під загальною редакцією Н.Ю. Шведової

Російський семантичний словник. Тлумачний словник, систематизований за класами слів і значень / Російська академія наук. Ін-т укр. яз. ім. В.В. Виноградова; Під загальною ред. Н.Ю. Шведової. - М.: "Азбуковнику", 1998.

Коротка анотація: Семантичний словник є шеститомного видання, в якому в багатоступінчастих класах слів представлена ​​система сучасної російської загальновживаної лексики. Первинною одиницею опису в словнику є значення слова; такі значення згруповані за частинами мови і далі - за лексико-семантичним класами слів і їх окремих дільницях. Семантичний словник в цілому охоплює близько 300 000 лексичних одиниць - значень слів і фразеологізмів. Кожен том семантичного словника є окремим закінчений твір і може бути використаний як самостійне лексикографічне дослідження.

Список літератури та джерел

1. Тлумачний словник, систематизований за класами слів і значень / Російська академія наук. Ін-т укр. яз. ім. В.В. Виноградова; Під загальною ред. Н.Ю. Шведової. - М.: "Азбуковнику", 1998.

2. Російський орфографічний словник: близько 180 000 слів. / Російська академія наук. Інститут російської мови ім. В.В. Виноградова / О.Є. Іванова, В.В. Лопатин (відп. ред.), І.В. Нечаєва, Л.К. Чельцова. - Москва, 2005. - 960 с.

3. Словник російських синонімів і схожих по сенсу виразів: Близько 5 000 синонімічних рядів. Більше 20 000 синонімів - 7-е вид., Стереотип. - М.: Російські словники, 1999.

4. Циганенко Г.П. Етимологічний словник російської мови. Київ, 1970.

5. Чистяков В.Ф. Словник комедії «Лихо з розуму» А.С. Грибоєдова. Смоленськ, 1939.

6. Російський орфографічний словник Російської академії наук. Відп. ред. В.В. Лопатін. Електронна версія, 2001-2002.

7. Словник труднощів вимови і наголосу в сучасній російській мові. Автор К.С. Горбачевич. Друковане видання СПб.: «Норінт», 2000.

8. Новий словник російської мови. Тлумачно-словотворчий. Автор Т.Ф. Єфремова. Друковане видання М.: «Російська мова», 2000.

9. Словник російських синонімів і схожих по сенсу виразів. Автор Н. Абрамов. Друковане видання М.: «Російські словники», 1999.

10. Словник російських особистих імен: Більше 3000 одиниць. Автор Н.А. Петровський. Друковане видання К.: «Російські словники», 2000.

11. Інтернет-портал www. Slovari. Ru

12. Електронний словник скорочень, акронімів, абревіатур і складені слів російської мови www. Sokr. Ru

13. Словники та енциклопедії на dic.academic.ru

14. Електронна версія словника Даля на www.slovardal.ru

15. Словники на www.rambler.ru/dict/ і на slovari.yandex.ru