Зміст
Введення
Ризики в аналізі інвестиційних проектів
Висновок
Список використаної літератури
Власне інвестиційна діяльність є змістом першої стадії "інвестиційні ресурси - вкладення коштів". Друга стадія "вкладення коштів - результат інвестування" характеризує взаємозв'язок витрат і досягається ефекту.
Відтворювальний підхід до аналізу інвестицій передбачає розгляд інвестицій в русі, яке носить повторюваний характер, оскільки дохід, що утворюється в результаті вкладення інвестиційних ресурсів, розпадається на споживання і накопичення, а нагромадження є основою наступного інвестиційного циклу.
З позицій структурного підходу інвестиції виступають як єдність суб'єктів, об'єктів і економічних відносин, пов'язаних з рухом інвестицій. Роль інвестицій в економіці проявляється у тому вплив на економічне зростання, обсяг виробництва і зайнятості, структурні зрушення, розвиток галузей і сфер господарства.
Зміна обсягу чистих інвестицій відповідно з ефектом мультиплікатора веде до наростаючого зміни доходів в економіці.
Інвестиції можуть здійснюватися в різних формах. Класифікація форм інвестицій визначається вибором критерію, покладеного в її основу. Основним критерієм класифікації інвестицій виступає об'єкт вкладення коштів.
По об'єктах вкладення засобів виділяють реальні і фінансові інвестиції. За мети інвестування розрізняють прямі та портфельні інвестиції; за строками вкладень - короткострокові, середньострокові і довгострокові інвестиції; за формами власності на інвестиційні ресурси - приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції; за ризиками - агресивні, помірковані й консервативні інвестиції; по сфері вкладень - виробничі і невиробничі інвестиції; за регіональною ознакою - інвестиції всередині країни та за кордоном; за галузевою ознакою - інвестиції в різні галузі економіки.
У рамках форм інвестицій можна виділити види інвестицій, які класифікуються за ознаками, що відображає подальшу деталізацію основних форм інвестицій.
Тому мета даної курсової роботи - розглянути сутність та класифікацію ризиків, методи оцінки інвестиційних ризиків.
Методологічною основою структури роботи та логічного зв'язку в ній управлінських питань послужили розробки вітчизняних і зарубіжних вчених в області менеджменту, інвестиційного менеджменту, маркетингу та інвестицій.
Малюнок 1. Класифікація ризиків інвестиційної діяльності
Послідовність дій з управління ризиками включає: ідентифікацію ризиків, що виникають у зв'язку з інвестиційною діяльністю; виявлення джерел та обсягів інформації, необхідних для оцінки рівня інвестиційних ризиків; визначення критеріїв і способів аналізу ризиків; розробку заходів щодо зниження ризиків і вибір форм їх страхування; моніторинг ризиків з метою здійснення необхідної коригування їх значень; ретроспективний аналіз регулювання ризиків [1.247-264с.] Традиційно статистична оцінка інвестиційних ризиків здійснюється двома методами: методом імовірнісного розподілу; методом оцінки за коефіцієнтом
М (А) =
де Ai - розрахунковий дохід при різних значеннях кон'юнктури; р - значення ймовірності, відповідне розрахунковому доходу; n - кількість спостережень. При цьому найбільш вірогідне значення прибутковості А вір знаходиться в діапазоні М (А) -
При однакових значеннях рівня очікуваного доходу більш надійними є вкладення, які характеризуються меншим значенням середньоквадратичного відхилення, що показує коливання ймовірності отримання очікуваного доходу (варіацію прибутковості). При розходженні значень середніх рівнів прибутковості по порівнюваним інвестиційним об'єктам вибір напрямку капіталовкладень виходячи з значень варіації неможливий, тому в даних випадках інвестиційне рішення приймається на основі коефіцієнта варіації, що оцінює розмір ризику на величину прибутковості. Перевага віддається тим інвестиційним проектам, за якими значення коефіцієнта варіації є нижчим, що свідчить про кращому співвідношенні прибутку і ризику.
Метод оцінки за коефіцієнтом використовується при визначенні ризику даного інвестиційного об'єкта (в основному фондових інструментів) по відношенню до рівня систематичного (ринкового) ризику. Коефіцієнт визначається за формулою
де kр - кореляція між прибутковістю даного фондового інструменту і середнім рівнем прибутковості фондових інструментів в цілому;
При
Використання статистичних методів для оцінки ризиків інвестиційної діяльності в російській економіці носить обмежений характер, що пов'язано з відсутністю або непредставницька статистичних даних по багатьох об'єктах інвестування. Однак оцінка ризиків інвестиційного кредитування та проектного фінансування на основі статистичних методів, як правило, не є достовірною. За відсутності необхідних інформаційно-статистичних даних для розрахунку величини ризиків на основі статистичних методів оцінка ризиків проводиться експертним шляхом. Для цього стосовно кожного об'єкту інвестування доцільно розробити комплекс показників по ідентифікованим раніше статтями номенклатури ризиків і визначити граничні та оптимальні значення за окремими показниками, їх комплексу. Після визначення простих ризиків вирішується питання про вибір методу зведення різноманітних показників до єдиної інтегральної оцінки. У якості такого методу можна використовувати один з традиційних методів отримання рейтингових показників: індексний метод, метод відстаней, відносних величин, зважених бальних оцінок. Для оцінки ролі окремих ризиків в загальному ризик використовується зважування; при цьому для кожного об'єкту інвестування можуть бути застосовані різні підходи [6.127-133с.].
Найбільшої уваги заслуговує підхід, що передбачає ранжування окремих ризиків за ступенем пріоритетності та визначення вагових коефіцієнтів k у відповідності зі значимістю цих ризиків. Так, максимальне значення вагового коефіцієнта k 1 присвоюється ризикам, які мають в ситуації, що склалася першорядне значення, мінімальне kn - ризикам останнього рангу; ризики з рівною значимістю отримують однакові вагові коефіцієнти. Визначається також значення співвідношення між ваговими коефіцієнтами першого і останнього рангів (q = k 1 / kn). В якості способу зважування використовується розрахунок середньої арифметичної або середньої геометричної. Відстань між сусідніми рангами можна обчислити за формулою:
s = kn (q - 1) / (n - 1) (7)
Ваговий коефіцієнт окремого ризику з рангом m становить:
km = kn + (n - m) s. (8)
Звідси km = kn + (n - m) kn (q - 1) (n - 1) = kn [1 + (n - m) (q - 1) (n - 1]. (9)
Якщо прості ризики не ранжуються за ступенем пріоритетності, то вони, відповідно, мають рівні вагові коефіцієнти (1 / n). З метою контролю за достовірністю результатів оцінки ризиків при використанні вагових коефіцієнтів відповідно до ступеня пріоритетності можна обчислити загальний ризик об'єкта інвестування, застосовуючи вагові коефіцієнти, знайдені за допомогою випадкового розподілу. Як значення вагових коефіцієнтів можна використовувати, зокрема, середню величину (1 / n) і величину середньоквадратичного відхилення, розрахованого виходячи з можливого значення коефіцієнта варіації.
Наступна стадія процесу регулювання ризиків пов'язана з розробкою заходів щодо їх страхування. В якості об'єктів страхування можуть розглядатися як весь комплекс ризиків, властивих даному виду інвестування, так і найбільш значущі ризики (зокрема, ті, на частку яких припадає понад 5% від значення сукупних ризиків). В останньому випадку істотні ризики виділяються в окремий блок з тим, щоб виробити конкретні заходи щодо їх зниження [8.44-51с.].
Спільними способами страхування ризику є диверсифікація ризиків, створення спеціальних резервів, що використовуються при реалізації ризиків, повна або часткова передача ризиків спеціалізованим кредитно-фінансовим інститутам - страховим компаніям, система укладання термінових контрактів та угод на ринку цінних паперів, надання гарантій, включення захисних застережень в укладаються договори [3.151-163с.]. Диверсифікація інвестиційних рискою передбачає вдосконалення управління інвестиційними активами та джерелами фінансування, їх оптимізацію за обсягами, термінами і структурі. Важливе значення має дотримання принципу диверсифікації при здійсненні інвестиційно-кредитної діяльності банків. Слід зазначити, що економічні нормативи, введені в дію Центральним банком РФ, орієнтують банки в основному на зниження кредитних ризиків. Диверсифікація кредитних вкладень здійснюється шляхом встановлення показника граничної суми позик, максимального розміру ризику на одного позичальника, кількості великих кредитів та їх середнього розміру. Підвищення ступеня диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів у загальній сумі кредитних вкладень і зменшенням розміру великих кредитів [4.582-590С.].
Разом з тим використовувана методика не враховує інші види банківських ризиків, зокрема процентний ризик, і необхідність диверсифікації інвестиційних активів за термінами. Для вимірювання ступеня ризику інвестицій банку з точки зору їх відповідності джерел фінансування за обсягами і термінами з урахуванням процентного ризику можна використовувати наступний показник:
де
Крім того, розглянутий показник, будучи результатом зіставлення інвестиційних активів та джерел їх фінансування, зважених за термінами, свідчить про надлишок або нестачу коштів для забезпечення інвестиційної діяльності та дає можливість передбачити ймовірність виникнення в банку фінансових труднощів. Отримані результати, скориговані з урахуванням ризику втрат, показують максимальну величину резервів, які необхідно сформувати на випадок реалізації ризиків. Наступний етап регулювання ризиків передбачає проведення моніторингу ризиків з метою здійснення необхідної коректування прийнятих рішень. Важливим принципом проведення моніторингу є порівнянність результатів, для забезпечення якої необхідно застосовувати єдину методику і використовувати його через регулярні інтервали часу [11.201-219с.].
Завершальною стадією процесу регулювання ризиків виступає ретроспективний аналіз результатів їх регулювання. Проведення аналізу цілком обгрунтовано, тому що дає можливість порівняти плановані і досягнуті результати регулювання ризиків, врахувати отриманий досвід для оптимізації процесу управління ризиками в майбутньому. Оцінка ризику при інвестиціях в реальні активи - завдання вкрай неоднозначна. Перш за все, така оцінка не може бути однакової, так як на будь-який інвестиційний проект можна подивитися з різних точок зору: менеджера, який готує проект, для розгляду керівництвом фірми і буде відповідати за його реалізацію; президента фірми, що відповідає за загальні результати її діяльності; власників, зацікавлених у найбільшому зростанні цінності фірми; державних органів, які прагнуть захистити конкуренцію на цьому ринку [6.127-133с.].
Тому розгляд проблеми ризиковості інвестиційного проекту легше вести, якщо прийняти в якості вихідної точки погляд менеджера, який готує даний проект. Така оцінка ризиковості може збігатися з оцінкою з позицій фірми в цілому, а може і відрізнятися від неї, якщо ми маємо справу з великою фірмою, що реалізує багато проектів. Це означає ізольовану оцінку ризиковості проекту, тобто розгляд його поза зв'язку з загальними характеристиками діяльності фірми або не з позицій всього портфеля інвестицій диверсифікованого інвестора. Для такої оцінки інвестиційних проектів у світовій практиці найчастіше застосовуються такі прості методи: аналіз чутливості, аналіз умов досягнення беззбитковості; методи, засновані на апараті теорії ймовірностей, в тому числі імітаційні моделі та дерево рішень.
Перші два методи найбільш прості, але зате дають менш точні оцінки ризику, так як ігнорують закономірності формування вірогідності тих чи інших подій. Їх перевагою є дешевизна і зрозумілість для більшості менеджерів, тоді як методи, засновані на теорії ймовірностей, істотно складніше, їх застосування вимагає великих витрат. Крім того, в умовах Росії застосування таких підходів до оцінки ризиків поки вкрай утруднено відсутністю достатньо надійною статистичної бази. Тому надалі ми зупинимося на розгляді аналізу чутливості та аналізу умов досягнення беззбитковості як методів оцінки ризику [11.201-219с.].
Аналіз чутливості. При підготовці та обговоренні будь-якого інвестиційного проекту зазвичай виникають питання про те, що може піти не так, як задумано, або про те, що може бути для проекту найбільш небезпечним. Аналіз чутливості - процедура визначення відмінностей в економічній прийнятності проекту в залежності від коливань значень принаймні одного з його істотних параметрів. Наприклад, при розробці проекту ми можемо зіткнутися з великою невизначеністю в оцінці рівнів майбутніх продажів і залишкової вартості устаткування, що одержується фірмою для випуску продукції за даним проектом. У цьому випадку величина чистої поточної вартості за проектом буде мати не єдине значення, а якийсь ряд можливих значень, що залежать від коливань сум виручки і залишкової вартості (грошових надходжень на етапі ліквідації активів). На основі такого роду аналітичних досліджень можна виявити ті параметри проекту, які здатні найбільш істотно вплинути на його кінцеві результати. Приклад такого багатопараметричного аналізу чутливості показаний на рис.2.
NPV, млрд.руб. Ціна товару
Ставка дисконтування 18 Обсяг ризику
Постійні витрати
6
- 16 0 грудня 1916
- 6 - 4 2 Відхилення від
очікуваної
величини,%
Малюнок 2. Багатопараметричний аналіз чутливості
Як ми бачимо, цей графік об'єднує лінії зміни величин чистої поточної вартості або внутрішньої норми прибутку в залежності від зміни величини того чи іншого вихідного параметра (горизонтальна вісь). Наприклад, для проекту, описаного рис.2, величина NРV за умови, що всі параметри будуть такими, як це передбачається в нормі, складе 6 млрд руб. Але вона стане рівною нулю, якщо, скажімо, ціна товару, виробництво якого є метою проекту, знизиться на 3,5%. До такого ж результату приведе даний проект і звуження ринку на 6% або збільшення суми постійних витрат на 12%.
Звідси ми можемо зробити висновок про те, що прибутковість реалізації цього проекту в переважної мірою залежить від рівня ставки дисконтування та можливої в майбутньому ціни реалізації: для "обнулення" величини NРV досить збільшення ставки або зниження ціни. Стійкість NРV до скорочення місткості ринку і тим більше зростання суми постійних витрат куди більше. А раз це так, то стає ясно, що для забезпечення більшої стійкості позитивної величини МРV за проектом необхідно приділити особливу увагу запобіганню можливості падіння ціни реалізації (цього можна добитися, наприклад, шляхом модифікації товару з метою надання йому тих додаткових властивостей, за які покупці згодні будуть заплатити більш високу ціну, або за допомогою інтенсифікації рекламної кампанії). При цьому, звичайно, добре мати ще й оцінки ймовірності того, що ми можемо зіткнутися з тим чи іншим варіантом коливань вихідних параметрів. Для решения такого рода задач могут быть использованы методы теории вероятностей или можно ограничиться субъективными оценками такой вероятности самими менеджерами. Наконец, важно обратить внимание на то, что, выявив наиболее существенные из вероятностного колеблющихся параметров проекта, можно и нужно затем попытаться найти способы сузить диапазон их колебаний до приемлемых значений (этой цели могут служить, например, различного рода фьючерсные контракты и т.п.) [3.151-163с.].
Анализ условий безубыточности по NРV. С помощью анализа чувствительности мы можем выявить те исходные параметры проекта, которые способны повлиять на его конечные результаты наиболее существенно. Как правило, одним из основных таких параметров оказывается объем продаж. И это вполне закономерно, так как именно он оказывает решающее влияние на потоки денежных поступлений фирмы. Соответственно чрезвычайно полезно при анализе рисковости инвестиционных проектов проследить границы сохранения прибыльности проекта при тех или иных колебаниях объемов продаж [8.44-51с.].
Таким образом, анализ чувствительности пригоден в том случае, когда необходимо и возможно выделить один или небольшое число ключевых факторов, способных повлиять на результаты. Подобный подход позволяет также анализировать небольшое число сценариев развития ситуации при инвестировании, но для математически корректной оценки риска он непригоден. Для этого необходимы либо комплексные экспертные оценки, либо применение достаточно сложных процедур расчета вероятностей.
Метод корректировки коэффициентов дисконтирования. На практике чаще всего уровень рисковости учитывают в инвестиционных расчетах путем увеличения уровней коэффициентов дисконтирования, т.е. руководство фирмы может, например, установить для своих аналитиков шкалу дифференциации коэффициентов дисконтирования (условный пример) (т.1).
Таблиця 1. Корректировка уровня коэффициента дисконтирования в зависимости от числа факторов риска и меры опасности их неблагоприятного изменения (в процентных пунктах)
Скажем, если ставка доходности по безрисковым внешним инвестициям составляет в данный момент 35%, а реализация инвестиционного проекта сопряжена со средним риском неблагоприятного изменения двух факторов, влияющих на его прибыльность, то ставка дисконтирования будет принята на уровне 40%. Если же риск возможен по двум параметрам, но по одному он минимален, а по другому высок, то ставка дисконтирования составит 41% (35 + 1 + 5). Подбор корректирующих надбавок осуществляется эмпирически и существенно зависит от склонности менеджеров фирмы к уклонению от риска [12.618-632с.].
Інвестиційна діяльність пов'язана з різними видами ризиків. Принято выделять общие (систематические) риски - одинаковые для всех участников инвестиционной деятельности и определяемые факторами, на которые инвестор не может воздействовать, и специфические (несистематические) риски, зависящие от способности инвестора к выбору объектов инвестирования с приемлемым риском и регулированию рисков.
Алгоритм действий по регулированию риска включает: идентификацию рисков, возникающих в связи с инвестиционной деятельностью; выявление источников и объемов информации, необходимых для оценки уровня инвестиционных рисков; определение критериев и способов анализа рисков; разработку мероприятий по снижению рисков и выбор форм их страхования; мониторинг рисков с целью осуществления необходимой корректировки их значений; ретроспективный анализ регулирования рисков. Оценка уровня риска связана с расчетом отклонения ожидаемых доходов по инвестициям от средних или расчетных значений дохода. Она может производиться статистическими и экспертными методами.
Использование рассмотренных методов анализа и регулирования инвестиционных рисков требует накопления больших массивов информации, средств ее обработки, обширного багажа теоретических и практических знаний, высокой квалификации специалистов-аналитиков, их способности к конструктивному мышлению и прогностическим оценкам. Все это делает процесс регулирования рисков весьма сложным, трудоемким и дорогостоящим. Однако, как показывает опыт, недостаточное внимание к процессам регулирования рисков ставит под вопрос не только возможность максимизации прибыли, но и финансовую устойчивость субъектов инвестиционной деятельности.
Следует отметить, что формирование специальных резервов как способ страхования рисков может осуществляться и в обязательном Порядке (в соответствии с нормативными актами), и добровольно. Основными видами резервов, которые могут создаваться на случай Реализации рисков, являются: резерв под общие риски, под кредитный риск, обесценение ценных бумаг, по рискованным операциям и Финансированию. Мониторинг рисков
Эффективность мониторинга во многом зависит от качества построения системы показателей риска, степени ее репрезентативности, а также чувствительности к неблагоприятным изменениям, имеющим отношение к рассматриваемому инвестиционному объекту.
2. Бочаров В.В. Інвестиції: навч. - СПб.: Пітер, 2002. - 288 с.;
3. Вахрін П.І. Інвестиції. - М.: "Дашков і К", 2004. - 384 с.;
4. Гітман Л. Дж. Основи інвестування / пров. з англ. - М.: Справа, 1999. - 1008 с.;
5. Зимін І.А. Реальні інвестиції: навч. посібник. - М.: ТАНДЕМ, 2000. - 304 с.;
6. Ігоніна Л.Л. Інвестиції: навч. посібник. - М.: Економіст, 2004. - 478 с.;
7. Інвестиційна політика: навч. посібник. - М.: КНОРУС, 2005, - 320 с.;
8. Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент: навч. посібник. - М.: "Річ навіть і Сервіс", 2001. - 400 с.;
9. Курс економіки: навч. / Під ред. Б.А. Райзенберга - М.: ИНФРА-М, 2001. - 716 с.;
10. Ліпсіц І.В. Економічний аналіз реальних інвестицій: навч. посібник. - М.: Економіст, 2004. - 347 с.;
11. Павлова Ю.М. Фінансовий менеджмент: Уч. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, - 269 с.;
12. Шарп У. Інвестиції / пров. з англ. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 1028 с.;
Введення
Ризики в аналізі інвестиційних проектів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Інвестиційна діяльність може розглядатися в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні інвестиційна діяльність - це діяльність, пов'язана з вкладенням коштів у об'єкти інвестування з метою отримання доходу (ефекту), у вузькому - процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення (власне інвестиційна діяльність, або інвестування).Власне інвестиційна діяльність є змістом першої стадії "інвестиційні ресурси - вкладення коштів". Друга стадія "вкладення коштів - результат інвестування" характеризує взаємозв'язок витрат і досягається ефекту.
Відтворювальний підхід до аналізу інвестицій передбачає розгляд інвестицій в русі, яке носить повторюваний характер, оскільки дохід, що утворюється в результаті вкладення інвестиційних ресурсів, розпадається на споживання і накопичення, а нагромадження є основою наступного інвестиційного циклу.
З позицій структурного підходу інвестиції виступають як єдність суб'єктів, об'єктів і економічних відносин, пов'язаних з рухом інвестицій. Роль інвестицій в економіці проявляється у тому вплив на економічне зростання, обсяг виробництва і зайнятості, структурні зрушення, розвиток галузей і сфер господарства.
Зміна обсягу чистих інвестицій відповідно з ефектом мультиплікатора веде до наростаючого зміни доходів в економіці.
Інвестиції можуть здійснюватися в різних формах. Класифікація форм інвестицій визначається вибором критерію, покладеного в її основу. Основним критерієм класифікації інвестицій виступає об'єкт вкладення коштів.
По об'єктах вкладення засобів виділяють реальні і фінансові інвестиції. За мети інвестування розрізняють прямі та портфельні інвестиції; за строками вкладень - короткострокові, середньострокові і довгострокові інвестиції; за формами власності на інвестиційні ресурси - приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції; за ризиками - агресивні, помірковані й консервативні інвестиції; по сфері вкладень - виробничі і невиробничі інвестиції; за регіональною ознакою - інвестиції всередині країни та за кордоном; за галузевою ознакою - інвестиції в різні галузі економіки.
У рамках форм інвестицій можна виділити види інвестицій, які класифікуються за ознаками, що відображає подальшу деталізацію основних форм інвестицій.
Тому мета даної курсової роботи - розглянути сутність та класифікацію ризиків, методи оцінки інвестиційних ризиків.
Методологічною основою структури роботи та логічного зв'язку в ній управлінських питань послужили розробки вітчизняних і зарубіжних вчених в області менеджменту, інвестиційного менеджменту, маркетингу та інвестицій.
Ризики в аналізі інвестиційних проектів
Інвестиційний ризик являє собою ймовірність виникнення фінансових втрат у вигляді зниження капіталу або втрати доходу, прибутку внаслідок невизначеності умов інвестиційної діяльності. Співвідношення ризику і прибутковості. Прибутковість і ризик, як відомо, є взаємопов'язаними категоріями. Найбільш загальними закономірностями, що відображають взаємний зв'язок між прийнятою ризиком і очікуваною прибутковістю діяльності інвестора, є наступні: більш ризикованим вкладенням, як правило, властива більш висока прибутковість; при зростанні доходу зменшується ймовірність його отримання, в той час як певний мінімально гарантований дохід може бути отриманий практично без ризику [3.151-163с.].| Інвестиційні ризики | ||
| Загальні | Специфічні | |
| Зовнішньоекономічні ризики | ||
| Внутрішньоекономічні ризики | Ризики інвестиційного профілю | Ризики об'єктів інвестування |
| Соціально- політичні ризики | ||
| Екологічні ризики | Ризик незбалансованості | Ризик країни |
| Ризики пов'язані з заходами державного регулювання | Ризик зайвої концентрації | Галузевий ризик |
| Кон'юнктурні ризики | Капітальний ризик | Регіональний ризик |
| Інфляційні ризики | Селективний ризик | Тимчасової ризик |
| Інші ризики | Ризик ліквідності | |
| Кредитний ризик | ||
| Операційний ризик | ||
Послідовність дій з управління ризиками включає: ідентифікацію ризиків, що виникають у зв'язку з інвестиційною діяльністю; виявлення джерел та обсягів інформації, необхідних для оцінки рівня інвестиційних ризиків; визначення критеріїв і способів аналізу ризиків; розробку заходів щодо зниження ризиків і вибір форм їх страхування; моніторинг ризиків з метою здійснення необхідної коригування їх значень; ретроспективний аналіз регулювання ризиків [1.247-264с.] Традиційно статистична оцінка інвестиційних ризиків здійснюється двома методами: методом імовірнісного розподілу; методом оцінки за коефіцієнтом
М (А) =
де Ai - розрахунковий дохід при різних значеннях кон'юнктури; р - значення ймовірності, відповідне розрахунковому доходу; n - кількість спостережень. При цьому найбільш вірогідне значення прибутковості А вір знаходиться в діапазоні М (А) -
При однакових значеннях рівня очікуваного доходу більш надійними є вкладення, які характеризуються меншим значенням середньоквадратичного відхилення, що показує коливання ймовірності отримання очікуваного доходу (варіацію прибутковості). При розходженні значень середніх рівнів прибутковості по порівнюваним інвестиційним об'єктам вибір напрямку капіталовкладень виходячи з значень варіації неможливий, тому в даних випадках інвестиційне рішення приймається на основі коефіцієнта варіації, що оцінює розмір ризику на величину прибутковості. Перевага віддається тим інвестиційним проектам, за якими значення коефіцієнта варіації є нижчим, що свідчить про кращому співвідношенні прибутку і ризику.
Метод оцінки за коефіцієнтом використовується при визначенні ризику даного інвестиційного об'єкта (в основному фондових інструментів) по відношенню до рівня систематичного (ринкового) ризику. Коефіцієнт визначається за формулою
де kр - кореляція між прибутковістю даного фондового інструменту і середнім рівнем прибутковості фондових інструментів в цілому;
При
Використання статистичних методів для оцінки ризиків інвестиційної діяльності в російській економіці носить обмежений характер, що пов'язано з відсутністю або непредставницька статистичних даних по багатьох об'єктах інвестування. Однак оцінка ризиків інвестиційного кредитування та проектного фінансування на основі статистичних методів, як правило, не є достовірною. За відсутності необхідних інформаційно-статистичних даних для розрахунку величини ризиків на основі статистичних методів оцінка ризиків проводиться експертним шляхом. Для цього стосовно кожного об'єкту інвестування доцільно розробити комплекс показників по ідентифікованим раніше статтями номенклатури ризиків і визначити граничні та оптимальні значення за окремими показниками, їх комплексу. Після визначення простих ризиків вирішується питання про вибір методу зведення різноманітних показників до єдиної інтегральної оцінки. У якості такого методу можна використовувати один з традиційних методів отримання рейтингових показників: індексний метод, метод відстаней, відносних величин, зважених бальних оцінок. Для оцінки ролі окремих ризиків в загальному ризик використовується зважування; при цьому для кожного об'єкту інвестування можуть бути застосовані різні підходи [6.127-133с.].
Найбільшої уваги заслуговує підхід, що передбачає ранжування окремих ризиків за ступенем пріоритетності та визначення вагових коефіцієнтів k у відповідності зі значимістю цих ризиків. Так, максимальне значення вагового коефіцієнта k 1 присвоюється ризикам, які мають в ситуації, що склалася першорядне значення, мінімальне kn - ризикам останнього рангу; ризики з рівною значимістю отримують однакові вагові коефіцієнти. Визначається також значення співвідношення між ваговими коефіцієнтами першого і останнього рангів (q = k 1 / kn). В якості способу зважування використовується розрахунок середньої арифметичної або середньої геометричної. Відстань між сусідніми рангами можна обчислити за формулою:
s = kn (q - 1) / (n - 1) (7)
Ваговий коефіцієнт окремого ризику з рангом m становить:
km = kn + (n - m) s. (8)
Звідси km = kn + (n - m) kn (q - 1) (n - 1) = kn [1 + (n - m) (q - 1) (n - 1]. (9)
Якщо прості ризики не ранжуються за ступенем пріоритетності, то вони, відповідно, мають рівні вагові коефіцієнти (1 / n). З метою контролю за достовірністю результатів оцінки ризиків при використанні вагових коефіцієнтів відповідно до ступеня пріоритетності можна обчислити загальний ризик об'єкта інвестування, застосовуючи вагові коефіцієнти, знайдені за допомогою випадкового розподілу. Як значення вагових коефіцієнтів можна використовувати, зокрема, середню величину (1 / n) і величину середньоквадратичного відхилення, розрахованого виходячи з можливого значення коефіцієнта варіації.
Наступна стадія процесу регулювання ризиків пов'язана з розробкою заходів щодо їх страхування. В якості об'єктів страхування можуть розглядатися як весь комплекс ризиків, властивих даному виду інвестування, так і найбільш значущі ризики (зокрема, ті, на частку яких припадає понад 5% від значення сукупних ризиків). В останньому випадку істотні ризики виділяються в окремий блок з тим, щоб виробити конкретні заходи щодо їх зниження [8.44-51с.].
Спільними способами страхування ризику є диверсифікація ризиків, створення спеціальних резервів, що використовуються при реалізації ризиків, повна або часткова передача ризиків спеціалізованим кредитно-фінансовим інститутам - страховим компаніям, система укладання термінових контрактів та угод на ринку цінних паперів, надання гарантій, включення захисних застережень в укладаються договори [3.151-163с.]. Диверсифікація інвестиційних рискою передбачає вдосконалення управління інвестиційними активами та джерелами фінансування, їх оптимізацію за обсягами, термінами і структурі. Важливе значення має дотримання принципу диверсифікації при здійсненні інвестиційно-кредитної діяльності банків. Слід зазначити, що економічні нормативи, введені в дію Центральним банком РФ, орієнтують банки в основному на зниження кредитних ризиків. Диверсифікація кредитних вкладень здійснюється шляхом встановлення показника граничної суми позик, максимального розміру ризику на одного позичальника, кількості великих кредитів та їх середнього розміру. Підвищення ступеня диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів у загальній сумі кредитних вкладень і зменшенням розміру великих кредитів [4.582-590С.].
Разом з тим використовувана методика не враховує інші види банківських ризиків, зокрема процентний ризик, і необхідність диверсифікації інвестиційних активів за термінами. Для вимірювання ступеня ризику інвестицій банку з точки зору їх відповідності джерел фінансування за обсягами і термінами з урахуванням процентного ризику можна використовувати наступний показник:
де
Крім того, розглянутий показник, будучи результатом зіставлення інвестиційних активів та джерел їх фінансування, зважених за термінами, свідчить про надлишок або нестачу коштів для забезпечення інвестиційної діяльності та дає можливість передбачити ймовірність виникнення в банку фінансових труднощів. Отримані результати, скориговані з урахуванням ризику втрат, показують максимальну величину резервів, які необхідно сформувати на випадок реалізації ризиків. Наступний етап регулювання ризиків передбачає проведення моніторингу ризиків з метою здійснення необхідної коректування прийнятих рішень. Важливим принципом проведення моніторингу є порівнянність результатів, для забезпечення якої необхідно застосовувати єдину методику і використовувати його через регулярні інтервали часу [11.201-219с.].
Завершальною стадією процесу регулювання ризиків виступає ретроспективний аналіз результатів їх регулювання. Проведення аналізу цілком обгрунтовано, тому що дає можливість порівняти плановані і досягнуті результати регулювання ризиків, врахувати отриманий досвід для оптимізації процесу управління ризиками в майбутньому. Оцінка ризику при інвестиціях в реальні активи - завдання вкрай неоднозначна. Перш за все, така оцінка не може бути однакової, так як на будь-який інвестиційний проект можна подивитися з різних точок зору: менеджера, який готує проект, для розгляду керівництвом фірми і буде відповідати за його реалізацію; президента фірми, що відповідає за загальні результати її діяльності; власників, зацікавлених у найбільшому зростанні цінності фірми; державних органів, які прагнуть захистити конкуренцію на цьому ринку [6.127-133с.].
Тому розгляд проблеми ризиковості інвестиційного проекту легше вести, якщо прийняти в якості вихідної точки погляд менеджера, який готує даний проект. Така оцінка ризиковості може збігатися з оцінкою з позицій фірми в цілому, а може і відрізнятися від неї, якщо ми маємо справу з великою фірмою, що реалізує багато проектів. Це означає ізольовану оцінку ризиковості проекту, тобто розгляд його поза зв'язку з загальними характеристиками діяльності фірми або не з позицій всього портфеля інвестицій диверсифікованого інвестора. Для такої оцінки інвестиційних проектів у світовій практиці найчастіше застосовуються такі прості методи: аналіз чутливості, аналіз умов досягнення беззбитковості; методи, засновані на апараті теорії ймовірностей, в тому числі імітаційні моделі та дерево рішень.
Перші два методи найбільш прості, але зате дають менш точні оцінки ризику, так як ігнорують закономірності формування вірогідності тих чи інших подій. Їх перевагою є дешевизна і зрозумілість для більшості менеджерів, тоді як методи, засновані на теорії ймовірностей, істотно складніше, їх застосування вимагає великих витрат. Крім того, в умовах Росії застосування таких підходів до оцінки ризиків поки вкрай утруднено відсутністю достатньо надійною статистичної бази. Тому надалі ми зупинимося на розгляді аналізу чутливості та аналізу умов досягнення беззбитковості як методів оцінки ризику [11.201-219с.].
Аналіз чутливості. При підготовці та обговоренні будь-якого інвестиційного проекту зазвичай виникають питання про те, що може піти не так, як задумано, або про те, що може бути для проекту найбільш небезпечним. Аналіз чутливості - процедура визначення відмінностей в економічній прийнятності проекту в залежності від коливань значень принаймні одного з його істотних параметрів. Наприклад, при розробці проекту ми можемо зіткнутися з великою невизначеністю в оцінці рівнів майбутніх продажів і залишкової вартості устаткування, що одержується фірмою для випуску продукції за даним проектом. У цьому випадку величина чистої поточної вартості за проектом буде мати не єдине значення, а якийсь ряд можливих значень, що залежать від коливань сум виручки і залишкової вартості (грошових надходжень на етапі ліквідації активів). На основі такого роду аналітичних досліджень можна виявити ті параметри проекту, які здатні найбільш істотно вплинути на його кінцеві результати. Приклад такого багатопараметричного аналізу чутливості показаний на рис.2.
NPV, млрд.руб. Ціна товару
Ставка дисконтування 18 Обсяг ризику
6
- 16 0 грудня 1916
- 6 - 4 2 Відхилення від
очікуваної
величини,%
Малюнок 2. Багатопараметричний аналіз чутливості
Як ми бачимо, цей графік об'єднує лінії зміни величин чистої поточної вартості або внутрішньої норми прибутку в залежності від зміни величини того чи іншого вихідного параметра (горизонтальна вісь). Наприклад, для проекту, описаного рис.2, величина NРV за умови, що всі параметри будуть такими, як це передбачається в нормі, складе 6 млрд руб. Але вона стане рівною нулю, якщо, скажімо, ціна товару, виробництво якого є метою проекту, знизиться на 3,5%. До такого ж результату приведе даний проект і звуження ринку на 6% або збільшення суми постійних витрат на 12%.
Звідси ми можемо зробити висновок про те, що прибутковість реалізації цього проекту в переважної мірою залежить від рівня ставки дисконтування та можливої в майбутньому ціни реалізації: для "обнулення" величини NРV досить збільшення ставки або зниження ціни. Стійкість NРV до скорочення місткості ринку і тим більше зростання суми постійних витрат куди більше. А раз це так, то стає ясно, що для забезпечення більшої стійкості позитивної величини МРV за проектом необхідно приділити особливу увагу запобіганню можливості падіння ціни реалізації (цього можна добитися, наприклад, шляхом модифікації товару з метою надання йому тих додаткових властивостей, за які покупці згодні будуть заплатити більш високу ціну, або за допомогою інтенсифікації рекламної кампанії). При цьому, звичайно, добре мати ще й оцінки ймовірності того, що ми можемо зіткнутися з тим чи іншим варіантом коливань вихідних параметрів. Для решения такого рода задач могут быть использованы методы теории вероятностей или можно ограничиться субъективными оценками такой вероятности самими менеджерами. Наконец, важно обратить внимание на то, что, выявив наиболее существенные из вероятностного колеблющихся параметров проекта, можно и нужно затем попытаться найти способы сузить диапазон их колебаний до приемлемых значений (этой цели могут служить, например, различного рода фьючерсные контракты и т.п.) [3.151-163с.].
Анализ условий безубыточности по NРV. С помощью анализа чувствительности мы можем выявить те исходные параметры проекта, которые способны повлиять на его конечные результаты наиболее существенно. Как правило, одним из основных таких параметров оказывается объем продаж. И это вполне закономерно, так как именно он оказывает решающее влияние на потоки денежных поступлений фирмы. Соответственно чрезвычайно полезно при анализе рисковости инвестиционных проектов проследить границы сохранения прибыльности проекта при тех или иных колебаниях объемов продаж [8.44-51с.].
Таким образом, анализ чувствительности пригоден в том случае, когда необходимо и возможно выделить один или небольшое число ключевых факторов, способных повлиять на результаты. Подобный подход позволяет также анализировать небольшое число сценариев развития ситуации при инвестировании, но для математически корректной оценки риска он непригоден. Для этого необходимы либо комплексные экспертные оценки, либо применение достаточно сложных процедур расчета вероятностей.
Метод корректировки коэффициентов дисконтирования. На практике чаще всего уровень рисковости учитывают в инвестиционных расчетах путем увеличения уровней коэффициентов дисконтирования, т.е. руководство фирмы может, например, установить для своих аналитиков шкалу дифференциации коэффициентов дисконтирования (условный пример) (т.1).
Таблиця 1. Корректировка уровня коэффициента дисконтирования в зависимости от числа факторов риска и меры опасности их неблагоприятного изменения (в процентных пунктах)
| Число факторов неопределенности | Надбавка к коэффициенту дисконтирования в зависимости от уровня риска изменения данного фактора в нежелательном направлении (%) | ||
| мінімальний | середній | високий | |
| 1 2 3 4 | 1 3 5 7 | 3 5 7 10 | 5 7 10 12 |
Висновок
Інвестиційний ризик являє собою ймовірність виникнення фінансових втрат у вигляді зниження капіталу або втрати доходу, прибутку внаслідок невизначеності умов інвестиційної діяльності. Співвідношення ризику і прибутковості. Прибутковість і ризик, як відомо, є взаємопов'язаними категоріями. Найбільш загальними закономірностями, що відображають взаємний зв'язок між прийнятою ризиком і очікуваною прибутковістю діяльності інвестора, є наступні: більш ризикованим вкладенням, як правило, властива більш висока прибутковість; при зростанні доходу зменшується ймовірність його отримання, в той час як певний мінімально гарантований дохід може бути отриманий практично без ризику.Інвестиційна діяльність пов'язана з різними видами ризиків. Принято выделять общие (систематические) риски - одинаковые для всех участников инвестиционной деятельности и определяемые факторами, на которые инвестор не может воздействовать, и специфические (несистематические) риски, зависящие от способности инвестора к выбору объектов инвестирования с приемлемым риском и регулированию рисков.
Алгоритм действий по регулированию риска включает: идентификацию рисков, возникающих в связи с инвестиционной деятельностью; выявление источников и объемов информации, необходимых для оценки уровня инвестиционных рисков; определение критериев и способов анализа рисков; разработку мероприятий по снижению рисков и выбор форм их страхования; мониторинг рисков с целью осуществления необходимой корректировки их значений; ретроспективный анализ регулирования рисков. Оценка уровня риска связана с расчетом отклонения ожидаемых доходов по инвестициям от средних или расчетных значений дохода. Она может производиться статистическими и экспертными методами.
Использование рассмотренных методов анализа и регулирования инвестиционных рисков требует накопления больших массивов информации, средств ее обработки, обширного багажа теоретических и практических знаний, высокой квалификации специалистов-аналитиков, их способности к конструктивному мышлению и прогностическим оценкам. Все это делает процесс регулирования рисков весьма сложным, трудоемким и дорогостоящим. Однако, как показывает опыт, недостаточное внимание к процессам регулирования рисков ставит под вопрос не только возможность максимизации прибыли, но и финансовую устойчивость субъектов инвестиционной деятельности.
Следует отметить, что формирование специальных резервов как способ страхования рисков может осуществляться и в обязательном Порядке (в соответствии с нормативными актами), и добровольно. Основными видами резервов, которые могут создаваться на случай Реализации рисков, являются: резерв под общие риски, под кредитный риск, обесценение ценных бумаг, по рискованным операциям и Финансированию. Мониторинг рисков
Эффективность мониторинга во многом зависит от качества построения системы показателей риска, степени ее репрезентативности, а также чувствительности к неблагоприятным изменениям, имеющим отношение к рассматриваемому инвестиционному объекту.
Список використаної літератури
1. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. - Київ.: МП "Ітем", 1995. - 448 с.;2. Бочаров В.В. Інвестиції: навч. - СПб.: Пітер, 2002. - 288 с.;
3. Вахрін П.І. Інвестиції. - М.: "Дашков і К", 2004. - 384 с.;
4. Гітман Л. Дж. Основи інвестування / пров. з англ. - М.: Справа, 1999. - 1008 с.;
5. Зимін І.А. Реальні інвестиції: навч. посібник. - М.: ТАНДЕМ, 2000. - 304 с.;
6. Ігоніна Л.Л. Інвестиції: навч. посібник. - М.: Економіст, 2004. - 478 с.;
7. Інвестиційна політика: навч. посібник. - М.: КНОРУС, 2005, - 320 с.;
8. Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент: навч. посібник. - М.: "Річ навіть і Сервіс", 2001. - 400 с.;
9. Курс економіки: навч. / Під ред. Б.А. Райзенберга - М.: ИНФРА-М, 2001. - 716 с.;
10. Ліпсіц І.В. Економічний аналіз реальних інвестицій: навч. посібник. - М.: Економіст, 2004. - 347 с.;
11. Павлова Ю.М. Фінансовий менеджмент: Уч. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, - 269 с.;
12. Шарп У. Інвестиції / пров. з англ. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 1028 с.;