Раціоналізація методів і прийомів праці Принципи економії рухів

Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ
РЕФЕРАТ
на тему:
«Раціоналізації методів і прийомів праці. ПРИНЦИПИ ЕКОНОМІЇ РУХІВ »
МІНСЬК, 2008

ЗМІСТ
1. Методи і прийоми праці: загальні положення.
2. Принципи економії рухів.
3. Раціоналізація прийомів і методів праці.

1. Методи і прийоми труда: загальні положення
Зміст трудового процесу багато в чому визначається технологією, яка встановлює послідовність трудових прийомів. Однак високі результати праці окремих працівників, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат, є не лише наслідком їх особистих здібностей, а й результатом застосовуваних прийомів і методів праці.
За даними ряду досліджень, витрати часу на виконання однойменних прийомів праці у різних робочих нерідко істотно відрізняються: у ряді випадків ставлення витрачається часу доходить до 5: 1. При цьому, у 20-30% робочих витрати часу на прийоми перевищують нормативні. Причиною такого явища в першу чергу є різні, не завжди ефективні, методи і прийоми праці, що застосовуються робітниками для виконання однієї і тієї ж роботи. Тому, раціоналізація прийомів та методів праці, навчання робітників цим методам, є вагомим чинником підвищення продуктивності праці.
Метод праці - спосіб здійснення працівником виробничого завдання, характеризується структурою трудового процесу, тобто входять у процес видами робіт, операціями, комплексами прийомів, прийомами, трудовими діями і рухами, їх послідовністю і взаємозв'язком.
Раціональними можна назвати такі прийоми і методи, які характеризуються найменшими витратами часу, фізичними і психічними (нервовими) зусиллями і витратами енергії. Наслідком застосування таких методів і прийомів є підвищення працездатності і продуктивності праці, висока якість роботи, краще використання устаткування, оснащення, матеріалів, енергії.
Зміст трудового процесу, як об'єкта розробки раціональних методів праці може бути різним. В одному випадку, це вузько обмежений комплекс дій, що становить лише один який-небудь прийом; в іншому - комплекс прийомів певної операції, у третьому - більший елемент трудового процесу або кілька операцій, здійснюваних одним робітником або цілою бригадою над певним об'єктом. Тому в одному випадку в результаті раціоналізації можуть бути усунені зайві і встановлений комплекс найбільш раціональних рухів, і таким чином знижена трудомісткість виконання роботи; в іншому - досягнута економія в результаті поліпшення загальної структури балансу робочого часу за категоріями витрат, усунення непродуктивних видів робіт, більш вигідного поєднання ручної і машинної роботи, синхронізації праці декількох виконавців і т.д.
У будь-якому випадку раціоналізація методів і прийомів праці являє собою систему, при якій кожна операція або робота ретельно аналізується з метою скасування всіх зайвих операцій, усунення зайвих рухів, дій і прийомів. Проектується оптимальна послідовність виконання операцій з урахуванням суміщення у часі роботи різних органів тіла працюючого.
Ця система включає удосконалення організації робочих місць, умов праці, а також навчання робочих запроектованому методу роботи.

2. Принципи економії рухів

До раціоналізації прийомів і методів праці не можна підходити з заздалегідь прийнятими рішеннями. Кожна операція або робота має свої особливості, які потребують у кожному конкретному випадку пошуку оригінальних рішень. Проте всі методи праці мають деякі подібні риси загальні для всіх видів робіт. Ця обставина дозволила виробити такі основні принципи економії рухів:
Природний рух. Природні рухи легкі і найкраще відповідають особливостям людського тіла. Будь-яка робота повинна виконуватися якомога меншою кількістю простих і коротких рухів, які повинні бути плавними, закругленими, з раціональному використанні активних і пасивних сил. Це зауваження легко зрозуміти, розглядаючи будову людського тіла. Так, рука рухається по дузі з центром в лікті або плечі. Нога повертається з племени або стегна. При повороті корпусу плечі описують дугу. Врахування цих особливостей забезпечується раціональним розташуванням органів керування устаткуванням, предметів і засобів праці на робочому місці, використанням зворотних рухів після переміщення предметів, дотриманням сталості розташування предметів праці та інструментів. Предмети постійного користування повинні розташовуватися в межах оптимальної робочої зони по можливості на рівні його рук. Предмети, які робочий бере правою рукою, слід розташовувати праворуч, а лівою - відповідно зліва.
Одночасність руху різних органів тіла. Полягає в необхідності забезпечення одночасності участі в трудовому процесі обох рук робітника, паралельної дії різних органів, наприклад, рук і ніг. Якщо одна рука працює, інша не повинна діяти. Необхідно, щоб обидві руки не тільки виконували корисну роботу, а й поєднати їх роботу в часі. Це легко досягається, якщо обидві руки виконують однорідну роботу. У тих випадках, коли неможливо двома руками виконати однорідну роботу з одним предметом, необхідно завантажити обидві руки різної роботою. Такий підхід не тільки призведе до скорочення витрат часу, але і дозволить знизити стомлення за рахунок полегшення рухових реакцій, включення до дії більш сильних груп м'язів і розвантаження інших. Крім того, одночасність рухів обох рук знижує статичні зусилля для підтримки рівноваги корпусу.
Симетричності рухів. Психофізіологічними дослідженнями встановлено, що більш зручними і менш нудними є симетричні рухи рук в сторони від середини корпусу, що виконуються одночасно; руху рук від себе і до себе по робочому столу в одному напрямку; плавні рухи по круговій або еліптичної траєкторії. Кожне з них має закінчуватися в положенні, зручному для початку наступного руху і плавно переходити в нього. Ці досягається не тільки поєднання руху різних органів робочого в часі, що скорочує загальний час виконання операції, але й забезпечується рівновагу всього корпусу, що полегшує виконання роботи.
Ритмічність і автоматизм рухів. Полягає в продуманої, добре освоєної, звичної послідовності прийомів і рухів, що позначається на зниженні стомлення. Остання рух по виконанню операції має легко переходити в перший рух наступної, точно так само як повинне поєднуватися послідовність рухів усередині операції. Непотрібні зміни у напрямку руху порушують ритм роботи.
Ритмічність роботи виробляє в працюючих навички виконання рухів. З розвитком цих навичок виникає автоматизм рухів, внаслідок чого значно зменшується розумова стомлюваність і напруга. Тому, проектування раціональної послідовність виконання рухів, необхідно поєднувати з проектуванням раціональної внутрішнього планування робочого місця, що забезпечує сталість розташування матеріалів, інструментів, пристосувань.
Всі перераховані принципи взаємозв'язані між собою. Їх не можна розглядати незалежно один від одного. Дотримання розглянутих принципів у комплексі, становить основну умову високої ефективності роботи з проектування трудових процесів. Дуже важливим доповненням є наявність сприятливих санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних умов на робочому місці, дотримання оптимальних режимів праці та відпочинку. Проте слід мати на увазі, що в різних умовах виробництва ці принципи мають неоднакове значення для вдосконалення трудових процесів. Так, на ручних роботах на перший план виступають принципи природності рухів, їх поєднання, ритмічності, простоти. У міру механізації та автоматизації виробничих процесів при проектуванні прийомів і методів праці, зростають роль, і значення необхідності забезпечення оптимального завантаження в часі робітників і устаткування.

3. Раціоналізація прийомів і методів праці

Принципи раціоналізації методів і прийомів праці мають загальну основу і застосовні в рівній мірі в будь-якій області людської діяльності. Значення має лише економічна доцільність проведення подібної роботи, оскільки детальний аналіз операції, що виконується в одиничному виробництві, на предмет раціоналізації методів її виконання не завжди виправданий. Витрати на проведення самого дослідження не повинні перевищувати суми очікуваної економії.
Економічним критерієм вибору операції для раціоналізації методів праці можна скористатися наступним співвідношенням:
З <С (Т _шт - Т _шт ) До N
де З - витрати на раціоналізацію трудового процесу;
С - тарифна ставка робітника;
Т _шт , Т _шт - Відповідно, норми часу на операцію до і після раціоналізації методів праці;
К - повторюваність операції на робочому місці;
N - кількість робітників, що виконують дану операцію.
Вважається вигідним проводити таку роботу на операціях, виконання яких повністю завантажує робочий час одного або кількох людей. Вибір об'єкта вивчення повинен визначатися трьома основними моментами: повторюваністю даної роботи, витратами праці на її виконання і передбачуваної тривалістю її здійснення.
Доцільно проводити вивчення робіт, які тривають більше 1 місяця, де ручна робота становить не менше 10% від всієї тривалості операції, а повторюваність виготовлення виробів становить не менше 500 одиниць у рік.
Часта повторюваність однакових і аналогічних процесів характерна не тільки для масового і великосерійного виробництва, але і для дрібносерійного і навіть одиничного виробництва, де при обробці різних деталей і особливо на слюсарних операціях повторюються однакові дії.
Вивчення та аналіз прийомів і методів праці здійснюється в такій послідовності:
а) вивчення операції;
б) вивчення рухів шляхом аналізу і запису в Карту;
в) проектування раціонального трудового процесу.
Вивчення операції починається з укрупненого аналізу її структури з технологічної і трудової точок зору, тобто по переходах і трудовим прийомів. Визначається кількість переходів та їх черговість, операція розчленовується на прийоми, дії і рухи. З'ясовують доцільність виконання видів робіт з точки зору кінцевих цілей операції - чи проблема необхідність тих чи інших дій внаслідок будь-яких випадкових обставин (незадовільний стан знарядь праці, невідповідне стану оброблюваного матеріалу, низька кваліфікація виконавця, недоробки на попередній операції, непродуманість поділу праці в бригаді і т.д.). У процесі аналізу самої операції вона піддається критичному розгляду з точки зору її необхідності, послідовності виконання; поєднання з іншими операціями, спрощення.
При проведенні такого аналізу необхідно дотримуватися певного порядку. Очевидно, що спочатку доцільно передбачити можливість усунення або зміни порядку виконання окремих операцій, а потім переходити до розгляду можливості їх поєднання та спрощення.
При аналізі трудових прийомів і рухів визначають:
- Здійснюються чи при виконанні операції переходи в межах робочої зони та за її межами;
- Здійснюються чи в процесі виконання операції повороти, нахили, присідання або інші складні рухи;
- Чи можна усунути зайві рухи, використовувати зворотні рухи рук, змінити завантаження лівої і правої рук, використовувати спеціальні пристосування для ліквідації зайвих рухів, змінити порядок виконання окремих прийомів або поєднати виконання їх, перекрити час виконання окремих прийомів машинним часом роботи устаткування;
- Позу робітника при виконанні операції, її зручність і можливість зміни у процесі роботи.
Для проведення такого аналізу необхідно опис існуючого трудового процесу. Таке опис дає Карта дослідження і проектування трудового процесу. Приклад її складання наведено в табл. 5.
Визначення фактичних витрат часу на виконання кожного прийому та операції в цілому, проводиться шляхом проведення хронометражу.
Проектування починається з раціонального розміщення деталей, заготовок, інструменту, пристосувань на робочому місці відповідно до правил економії рухів. Розробляється нова планування робочого місця і проектується новий зміст і послідовність виконання операції за допомогою його записів у Карті.
Оцінка спроектованого методу праці грунтується на визначенні ступеня наближення його результатів до рівня необхідних показників, норм і нормативів.
Проектування раціональних прийомів і методів праці на нововведені операції або при освоєнні нової продукції, доцільно проводити з використанням мікроелементних нормативів. Методика мікроелементного нормування передбачає проектування змісту та оптимальної послідовності виконання трудових рухів.

Таблиця 1
Карта суміщення рухів рук
Операція - протягнути отвір Æ до 60,4 мм
Прийом - надіти заготівлю на протягання і включити хід повзунка
Деталь - муфта перемикання передач

Руху лівої руки	Час, хв	Руху правої руки
Існуючі
Рука - до заготівлі (По станині верстата)	0,001 0,002 0,003	Назустріч лівій руці
Бере заготівлю (Охоплює)	0,004 0,005 0,006	Бездіяльність руки
Переміщає заготовку	0,007 0,008 0,009 0,010 0,011	Назустріч лівій руці
Перекладає заготівлю	0,012 0,013 0,014 0,015 0,016 0,017 0,018	Бере заготовку з лівої руки
Рука - до важеля	0,019 0,020 0,021 0,022	Переміщає заготовку до протягання (одночасно перевертає заготовку)
Включення ходу повзуна	0,023 0,024 0,025 0,026 0,027 0,028 0,029 0,030 0,031 0,032 0,033 0,034 0,035 0,036 0,037 0,038 0,039	Бездіяльність руки
Бездіяльність руки	0,040 0,041 0,042 0,043 0,044 0,045 0,046 0,047 0,048 0,049 0,050 0,051 0,052	Переміщає заготовку до протягання
	0,053 0,054	Одягає заготівлю на протягання
Натиснути на важіль	0,055 0,056
	0,057 0,058 0,059 0,060 0,061 0,062 0,063	Підтримує заготовку на протяжці
Проектовані
Бездіяльність руки	0,001 0,002 0,003 0,004 0,005 0,006 0,007 0,008 0,009 0,010	Рука до заготівлі
	0,011	Взяти заготівлю
	0,012 0,013 0,014 0,015 0,016 0,017 0,018 0,019 0,020 0,021 0,022	Перемістити заготівлю до протягання
Рука - до важеля включення ходу повзуна	0,023 0,024 0,025 0,026 0,027 0,028 0,029 0,030 0,031 0,032 0,033	Одягти заготівлю на протягання
Натиснути на важіль	0,034 0,035

ЛІТЕРАТУРА
1. Зубкова А.Ф., Слезінгер Г.Е. Організація нормування праці на підприємствах. - М.: Економіка, 2005.
2. Зудина Л.М. Організація управлінської праці. М., 1997.
3. Малиновський В.Р., Силантьєва Н.А. Технічне нормування праці в машинобудуванні. - М.: Машинобудування, 1990.
4. Методичні основи нормування праці робітників у народному господарстві. - М.: Економіка, 2006.