Зміст
ЗмістПідготовка дітей з порушеннями інтелекту до школи
Список літератури
Підготовка дітей з порушеннями інтелекту до школи
Психологічна готовність до навчання у школі розглядається на сучасному етапі розвитку дитячої психології як комплексна характеристика дитини, в якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, які є найважливішими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності на етапі шкільного дитинства.Основними компонентами психологічної готовності до школи є: розумова, мотиваційна, емоційно-вольова готовність, готовність до спілкування з однолітками і з учителем.
Вирішальна роль у підготовці до школи належить соціальному середовищі, умов виховання та навчання.
При цьому виховання і навчання мають носити розвиваючий характер, тобто максимально сприяти розвитку пізнавальних можливостей дитини, формування його особистісних якостей, соціальних потреб та інтересів.
Підготовка дітей з порушеннями інтелекту до шкільного навчання здійснюється в основному в спеціальних дошкільних установах.
Основні вимоги до фізичного, розумового і морального виховання дітей з порушеннями інтелекту визначені в "Програмі виховання і навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку".
Там же визначені і основні вимоги до засвоєння дітьми певних знань, умінь, навичок.
Шкільне навчання вимагає, перш за все, достатнього рівня фізичного розвитку, що дозволяє дитині витримати увеличившуюся навантаження.
Дитина повинна перейти до нового режиму роботи, сну і адаптуватися до нових соціальних умов.
Оскільки значна кількість дітей з порушеннями інтелекту надходить із спеціальних (корекційних) дошкільних установ у спеціальні (корекційні) школи, особливе значення для адаптації дитини набувають навички самообслуговування.
Тим часом педагоги спеціальних шкіл часто відзначають, що діти, котрі вступили в I клас, не вміють достатньо швидко і правильно одягатися, роздягатися, акуратно їсти, зачісуватися, стежити за своїм зовнішнім виглядом і т.д.
У той же час відомо, що при постійній увазі до виховання навичок самообслуговування до старшого дошкільного віку в дітей формуються всі необхідні вміння та навички: одягання, роздягання, їжі, користування туалетом, зміст особистих речей.
Для того щоб дитина увійшов в новий режим, включився у нову діяльність, важливою передумовою є організація і темп діяльності.
Дитина повинна вміти вчасно включитися в роботу, вміти переключитися з одного завдання на інше. Усе це формується в спеціальному дошкільному закладі в процесі навчання і виховання.
Інший необхідною передумовою до засвоєння шкільної програми є наявність у дитини з порушеннями інтелекту елементарних пізнавальних інтересів і пізнавальної активності.
Формування пізнавальних інтересів не зводиться до того, щоб дати дітям певні знання, вміння і навички.
Мова, перш за все, повинна йти про те, щоб виховати в них потребу в знаннях і по можливості сформувати способи їх придбання.
Розвиток інтересу до навколишнього, до пізнання відбувається, як правило, в різних видах дитячої діяльності.
Кожен вид дитячої діяльності вносить свій особливий внесок у розвиток дитини.
Перша самостійна його діяльність - предметна - вводить у світ речей, створених руками людини, знайомить його з їх роллю в житті людського суспільства.
Слідом за предметною діяльністю розвивається ігрова, яка спочатку теж протікає як дії з предметами.
Але в міру свого розвитку гра веде дитину до відбиття і осмислення людських відносин, до розвитку нових сторін мислення і уяви, до розвитку знаково-символічної функції.
Спочатку дитина заміщає відсутні предмети іншими, схожими, потім будь-якими, яким він надає відповідну функцію, і нарешті, просто словами.
Якщо дитину з порушеннями інтелекту систематично навчають грі, поступово підводять його до використання предметів-заступників, то до старшого дошкільного віку відзначаються вже елементи знаково-символічної функції, необхідної для оволодіння мовою, елементарними математичними уявленнями, географічними та іншими знаннями. Пізніше на цьому фундаменті будується пізнавальна діяльність.
Образотворча і конструктивна діяльність - перші види продуктивної діяльності.
Задачі створення своїми руками нового продукту - будь то малюнок, ліпний виріб, будівля - змушують дитину прагнути отримати правильне відображення сприйнятого і тим самим сприяють подальшому розвитку сприйняття, уявлень, знань про предмет, закріплених в мові, тобто активізують всю його пізнавальну і мовну діяльність.
Все це необхідно для виникнення передумов до засвоєння шкільних програм.
Трудова діяльність дитини з порушеннями інтелекту починається при вступі до спеціальне дошкільний заклад з самообслуговування. Надалі виникає господарсько-побутової працю, працю в природі, ручна праця, що включає в себе створення різних виробів.
Роль праці в розвитку пізнавальної діяльності та в підготовці дитини з порушеннями інтелекту до школи важко переоцінити, оскільки в праці він стикається з різними предметами, з їх властивостями і відносинами, ставить його перед необхідністю цілеспрямованого аналізу практичного завдання і ситуації.
Особливо важливу роль у підготовці дитини до школи та в активізації його пізнавальних можливостей грають елементи навчальної діяльності, які формуються і розвиваються з самого початку перебування дитини в спеціальному (коррекционном) дошкільному закладі в процесі всіх занять.
Отже, всі види діяльності дошкільника дозволяють так організувати досвід дитини з вадами інтелекту, щоб мобілізувати всі його пізнавальні можливості.
Але цим не вичерпується роль діяльності в корекції психічного розвитку дітей з порушеннями інтелекту. У діяльності формується ще одна необхідна передумова до шкільного навчання - загальні інтелектуальні вміння.
Суттєво те, що у всіх видах діяльності є загальні основи.
Розглянемо їх трохи докладніше: в будь-якій діяльності треба визначити, а на перших порах і усвідомити, поставлену дорослим мета, продумати способи її досягнення, планувати послідовність своїх дій, контролювати себе під час роботи, зуміти правильно оцінити отримані результати.
Так, приступаючи до малювання, дитина має мету (задум), засоби втілення задуму (папір, олівці чи фарби тощо). Приступаючи до виконання, він повинен дотримуватися певної послідовності дій (спочатку малюють контур, потім зафарбовують його; спочатку малюють основні частини предмета, потім деталі тощо).
По ходу роботи потрібно виправляти помилки, а отримавши результат, оцінювати його з точки зору втілення мети поставленої на початку роботи.
Постановка й усвідомлення мети, аналіз умов і засобів її досягнення, вибір способів дії і планування послідовності виконання, а також оцінка результату - необхідні умови будь-якої діяльності людини.
Тому вони називаються спільними інтелектуальними уміннями. Без оволодіння загальними інтелектуальними вміннями шкільне навчання виявляється неможливим.
Ще більш зримо загальні інтелектуальні вміння формуються і проявляються в трудовій діяльності дітей. Наприклад, приступаючи до збирання приміщення, діти повинні подумки уявити собі кінцевий результат (мета їх діяльності) - як гарно, як чисто буде в групі.
Вони обговорюють, продумують способи досягнення цього результату, вибирають потрібні кошти (віник, ганчірку, щітку і т.п.), обговорюють послідовність дій - що будуть робити спочатку, що потім, окреслюють межі своєї діяльності, контролюючи кожен етап своїх дій.
Оцінка тут виявляється особливо значущою для дітей, так як носить соціальне забарвлення, наповнює їх свідомістю, що їх праця приносить користь оточуючим.
Природно, що сформовані в дитячих видах діяльності загальні інтелектуальні уміння складають необхідну основу шкільного навчання.
Особливе значення для корекції психічного розвитку дітей з порушеннями інтелекту та підготовки їх до школи має розвиток емоційної сфери. Педагоги та вихователі повинні завжди пам'ятати, що у спеціальному дошкільному закладі повинен бути в першу чергу встановлений здоровий емоційний клімат - спокійний, доброзичливий, радісний. Треба спиратися на особистісно-орієнтований підхід до кожної дитини, виявляти любов і ласку, оточувати їх справжнім увагою.
Але при цьому пам'ятати, що ласка не повинна переходити в затягування, сюсюкання. Створення сприятливого емоційного клімату вимагає щирості і стриманості по відношенню до дітей, без різких переходів від крику до ласки, які створюють у дитини невпевненість і тривожність. Позитивний емоційний фон, необхідний для правильного розвитку особистості дитини, вимагає від педагогів великої уваги до свого власного поводження, терпіння, гнучкості.
Бувають випадки, коли педагоги або вихователі реагують різкими окриками, заборонами, навіть покараннями за поведінку, мотиви якого їм незрозумілі. А між тим, якщо б уважно в них розібратися, реакція була б зовсім іншою.
Наприклад, може здаватися, що дитина з упертості не хоче виконати вимогу вихователя, насправді ж дитина просто не може зробити те, чого від нього вимагають (чи, може бути, йому здається, що не може).
Радість необхідна дитині для нормального світовідчуття. Але вона не може виникнути так. Завдання виховання полягає в тому, щоб радісний емоційний фон виникав на справжньої моральної основі. Ми добре знаємо, що дитина з порушеннями інтелекту може радіти і тоді, коли він порвав книжку, вдарив товариша, забрав у нього іграшку. Але таку радість заохочувати не можна.
Дитині необхідно прищепити вміння радіти досягненням, радіти тому, що допоміг товаришеві, взяв участь у спільній праці, правильно виконав певні вимоги і отримав заслужену похвалу. Звичайно, така радість пов'язана з подоланням перешкод, з умінням підкорити свою поведінку певним вимогам, тобто з вольовими процесами. Тут емоційна сфера тісно змикається з вольовою.
Однак вольові процеси не обмежуються суто емоційними переживаннями, але сходяться і з пізнавальною сферою, і з розвитком діяльності. У самому справі, для вирішення пізнавальної або практичної задачі необхідні вольові зусилля.
Для того щоб досягти мети в праці, в малюванні, в грі, в придбанні нових знань, дитині необхідно, перш за все, довільну увагу, досить стійке, зосереджене, потрібно вміння тривало рухатися до мети, не відволікаючись, долати труднощі, які зустрічаються на шляху , помилки.
Лише в цьому випадку дитина з порушеннями інтелекту буде готовий до шкільного навчання, яке вимагатиме від нього і позитивного емоційного настрою, що сприяє засвоєнню знань, оволодіння навчальним працею, входженню в дитячий колектив і становленню правильних взаємин з однолітками і вчителями, чималих вольових зусиль.
Від розвитку емоційно-вольової сфери залежить формування особистості дитини в цілому. У спеціальному дошкільному закладі діти засвоюють моральні норми, уміння підкоряти свої вчинки і дії моральним і етичним правилам, у них складаються навички поведінки в колективі.
Педагогічний колектив повинен пам'ятати про те, що емоційно-вольова сфера розвивається не сама собою, а вимагає тривалої кропіткої виховної роботи.
При правильному вихованні до восьмирічного віку дитина з порушеннями інтелекту не лише засвоює основні моральні норми, але й привчається в певних умовах діяти відповідно до них.
До цього часу в нього виробляється адекватна реакція на осуд і схвалення: дитина у відповідь на зауваження дорослого вже не припиняє свою діяльність, не плаче, а намагається виправити помилки, знайти нові шляхи завершення розпочатої справи.
Але вихователі повинні при цьому пам'ятати, що їх оцінка повинна бути дуже точною і об'єктивною, тому що дитина бачить себе очима інших, їхнє ставлення служить для нього основою, еталоном самооцінки.
Саме тому в цьому віці оцінка, яку дають оточуючі, переживається розумово відсталим дитиною дуже гостро. У цей період він особливо потребує співпереживанні і розуміння з боку дорослих і товаришів. Одночасно він починає і сам оцінювати вчинки інших дітей, їх моральні якості.
До того ж у дітей з порушеннями інтелекту виникають і моральні почуття, такі, як сором, якщо вчинок не відповідає нормам поведінки, і гордість, якщо вчинок їм відповідає, особливо якщо він пов'язаний з подоланням труднощів і перешкод.
У процесі перебування в спеціальному дитячому саду у дитини виникає потреба в спілкуванні з іншими дітьми, у входженні в дитячий колектив.
Тут він вчиться співвідносити свої дії з діями однолітків, вважатися не тільки зі своїми бажаннями, але і з інтересами інших дітей, бачити себе очима однолітків, оцінювати вчинки однолітків і свої власні.
Розвиток особистості, формування її соціально цінних якостей стає основою для підготовки дитини з порушеннями інтелекту до життя в шкільному колективі.
Паралельно з формуванням пізнавальних процесів, діяльності та емоційно-вольової сфери йде і накопичення дитиною певних знань, умінь і навичок, передбачених програмою спеціального дитячого саду.
Засвоєння програмного матеріалу є необхідною складовою частиною підготовки дитини з порушеннями інтелекту до школи.
Зупинимося на тих умовах, які забезпечують всебічну підготовку дітей до школи. Першим з них чиниться постійний співпраця дитини з дорослими.
Під співробітництвом ми розуміємо спільне життя дитини і дорослого, в процесі якої дорослий передає йому людський досвід у різних його формах, а дитина його засвоює, робить своїм, тобто привласнює.
Співробітництво припускає активну орієнтування дитини на дорослого як на джерело соціального досвіду, моральних норм поведінки, умінь і знань, як на еталон. Особливу увагу ми хочемо звернути на те, що не тільки дорослий повинен хотіти передати все, що він знає, розуміє, все своє світовідчуття, але і дитина повинна хотіти все це взяти, засвоїти. Ми з вами знаємо, що діти дошкільного віку з порушеннями інтелекту орієнтовані на дорослого, потрібно лише вміло скористатися цією спрямованістю.
Співпраця дитини з дорослим здійснюється в різних формах і далеко не завжди зводиться до процесу спілкування. Воно здійснюється і в спільній діяльності дитини і дорослого, і під час прямого навчання, як індивідуального, так і колективного.
Співробітництво може виникати навіть тоді, коли увага дорослого не спрямоване безпосередньо на дитину, так як у дитини виробляється орієнтування на поведінку дорослого, на його реакцію, вимоги.
Таке непряме співпраця виникає і тоді, коли, дорослі і діти дивляться разом спектакль, кінофільм або телевізійну передачу, і тоді, коли дорослі, спілкуючись між собою, висловлюють своє ставлення до подій і людей, і тоді, коли дитина спостерігає за роботою дорослих, за їхніми діями, вчинками, а потім намагається їх наслідувати.
Тут хочеться ще раз підкреслити відповідальну роль дорослого, сам вигляд якого, його звички, дії багато в чому визначають особистісне, моральне формування розумово відсталих дітей.
Іншою умовою, необхідним для успішного здійснення виховного процесу, виявляється вміння дитини долати труднощі. Труднощі виникають перед дітьми з вадами інтелекту при оволодінні навичками самообслуговування, і тоді, коли вони стикаються з практичними завданнями, з трудовими завданнями.
Не менше зусиль з подолання труднощів вимагає від дітей сприйняття, мислення. Можна навіть сказати, що весь процес розвитку мислення, від наочно-дієвого і до словесно-логічного, виявляється для них процесом наполегливої праці, пошуку виходу з тих труднощів, які виникають перед ними в проблемах, незвичних ситуаціях.
Значить, і підготовка дитини до школи не може нормально здійснюватися там, де в нього не вироблено правильне ставлення до труднощів, бажання і вміння їх долати.
Зустріч з непосильними труднощами, раптово виникли перед дитиною з порушеннями інтелекту при переході до школи, може призвести до невпевненості в собі, до появи заниженої самооцінки, до негативного ставлення до навчання, до порушень поведінки.
Тому дуже важливо визначити ще в дошкільному віці тип школи, в яку повинен потрапити дитина. Приміщення дитини з вадами інтелекту в умови, що не враховують його особливості та темп розвитку, може призвести до спотворення особистісного розвитку, до виникнення додаткових відхилень - психопатоподобного поведінки, агресивності, відмова від діяльності, логоневроза, енурезу і т.п. Але і при правильному визначенні типу школи дитина зустрінеться з певними труднощами, пов'язаними зі зміною умов життя і характеру діяльності. Тому в дошкільному закладі дітей поступово і повсякденно потрібно вчити долати посильні труднощі.
Ще однією необхідною умовою для того, щоб забезпечити підготовку до школи, виявляється ситуація успіху. Щоб дитина хотіла займатися яким-небудь видом діяльності - малюванням, конструюванням, грою чи навчанням, - вона повинна приносити йому задоволення, пов'язане з переживанням успіху.
Те ж саме відбувається у сфері поведінки, виконання моральних норм. Тривалий неуспіх, який часто переживає дитина з порушеннями інтелекту, не тільки негативно позначається на розвитку його діяльності, формуванні його психічних процесів, але і на його особистості - у дитини з'являються такі небажані якості, як невпевненість, тривожність, відмова від діяльності, небажання співпрацювати з дорослим.
Дорослі повинні забезпечити дитині такі умови діяльності, в яких він обов'язково зустрінеться з успіхом. Але успіх має бути реальним. Його в жодному разі не слід плутати з незаслуженої похвалою. Реальний успіх, може бути, досягнутий, коли дитина отримує в процесі діяльності заздалегідь заданий результат.
Реальний успіх, може бути, досягнутий і тоді, коли дитина виконує відомі йому моральні норми, робить моральний вчинок. Цей успіх може бути і невеликим просуванням вперед у порівнянні з тим, що було досягнуто раніше, або ж подоланням виникли на шляху до мети труднощів, але навіть маленький крок вперед повинен бути своєчасно помічений і оцінений.
Співпраця дитини з дорослими лише змінить свої форми, уміння працювати, долати труднощі, стане ще більш нагальною необхідністю, потреба в успіху і в спілкуванні теж буде супроводжувати дитину в нових, шкільних умовах.
Непересічне значення будуть мати і сформовані в дошкільному віці загальні інтелектуальні вміння, які дозволяють дитині не тільки реалізувати отримані в дошкільному закладі знання, вміння і навички, але й успішно здобувати нові.
Таким чином, весь процес корекційно-виховної роботи, що здійснюється педагогічним колективом спеціального дошкільного закладу, і є процес, який би підготовку розумово відсталих дітей до шкільного навчання.
Список літератури
1. Гаврілушкіна О.П. Формування передумов навчальної діяльності у дошкільнят з порушенням інтелекту в процесі навчання конструювання. / Зб. Корекційно-виховна робота у підготовчих групах спеціальних дошкільних закладах для дітей з порушеннями інтелекту. - М., 1990. - С.86-108.2. Кравцов Г.Г., Кравцова Е.Е. Шестирічна дитина, психологічна готовність до школи. - М., 1987.
3. Морозова Н.Г. Виховання позитивного ставлення до навчання у розумово відсталих дітей в дошкільних установах. / Зб.
4. Корекційно-виховна робота у підготовчих групах спеціальних дошкільних закладах для дітей з порушеннями на інтелекту. - М., 1990. - С.149-160.
5. Проскура О.В. Розвиток пізнавальних здібностей до школяра. - Київ, 1985.
6. Соколова НД. Виховання позитивного ставлення до навчання у розумово відсталих дітей в дошкільних установах. / Зб. Корекційно-виховна робота у підготовчих групах спеціальних дошкільних закладах для дітей з порушеннями інтелекту. - М., 1990. - С.131-148.