Контрольна робота

З ПРЕДМЕТУ "АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС"

ПО ТЕМІ: «ПІДВІДОМЧІСТЬ І ПІДСУДНІСТЬ

АРБІТРАЖНОМУ СУДУ »

ПІДВІДОМЧІСТЬ І ПІДСУДНІСТЬ АРБІТРАЖНОМУ СУДУ

Захист порушених чи оскаржених цивільних прав нині здійснює відповідно до підвідомчості справ, встановленої процесуальної законодавством, суд, арбітражний суд або третейський суд (ст.11 ЦК України). Питання, хто з зазначених органів повинен вживати заходів щодо захисту конкретних суб'єктивних прав, оскарженого або порушених будь-ким, вирішується шляхом визначення підвідомчості цих органів.
Підвідомчість - це розмежування компетенції між різними органами. Компетенція - це сукупність встановлених нормативними правовими актами прав і обов'язків (повноважень) організацій, органів, посадових осіб. Судова компетенція являє собою встановлені законом повноваження суду з розгляду справ.
Повноваження як складова частина компетенції представляє собою право (і одночасно обов'язок) відповідного суб'єкта діяти в певній ситуації способом, передбаченим законом або іншим нормативно-правовим актом [1]
Інститут підвідомчості грав певну роль у забезпеченні захисту прав, однак, вона була для нього провідною, не можна. Головне призначення цього інституту полягала в розмежуванні компетенції між органами, що дозволяють спори про право, а не в забезпеченні ефективного захисту прав і охоронюваних законом інтересів від будь-яких порушень, у тому числі з боку держави, її органів і посадових осіб.
На ступінь ефективності захисту порушених прав, що здійснюються шляхом вирішення спорів про право, впливають багато чинників. Найбільш важливі з них можна виділити у дві групи. Перша пов'язана з органами, що дозволяють суперечки, друга - з процедурою вирішення спорів.
Саме по собі наявність таких органів і процедур, у яких вони діють, достатньо лише для розмежування компетенції між ними, але воно не забезпечує виконання означеної раніше більш важливого завдання - забезпечення ефективного захисту порушених прав. Для цього органи, що вирішують спори про право, повинні відповідати принаймні таким вимогам:
- Вирішення спорів про право, з урахуванням важливості цієї діяльності, має бути для них головною функцією;
- Вони повинні викликати до себе довіру зацікавлених осіб, а тому їм належить бути незалежними від учасників спору про право, не зацікавленими в результаті справи, дозволяючи яке, повинні підкорятися лише закону;
- Бути доступні для зацікавлених осіб, що гарантувало б вільний обіг у ці органи та особисту участь у розгляді справ;
- Мати статусом і компетенцією, достатніми для виконання зазначеного завдання, незалежно від того, який спір, між якими суб'єктами ці органи дозволяють.
Процедура вирішення спорів органами, що відповідають перерахованим вимогам, для виконання завдання ефективного захисту прав повинна як мінімум забезпечувати:
· Рівність процесуальних прав учасників справи по спору про право;
· Можливість зацікавленим особам особисто або через представників брати участь у розгляді справи;
· Об'єктивне, неупереджене з'ясування всіх мають значення обставин, обговорення всіх доводів та заперечень сторін, подання доказів на їх підтвердження або спростування;
· Винесення законного і обгрунтованого рішення, яке за вступ в законну силу могло бути в необхідних випадках виконано примусово від імені держави;
· Оскарження рішення зацікавленими особами та його перегляд у разі незаконності.
Всім цим вимогам найбільше відповідає судова процедура, і норми права, які мають регламентувати все перераховане (визначити відповідні органи, їх компетенцію, процедуру вирішення справ і т.д.), включають в себе і норми, що регулюють інститут підвідомчості.
1 вересня ц.р. вступив в силу новий Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації (за винятком окремих положень). У повному обсязі Кодекс вступив у дію з 1 січня 2003
Необхідність прийняття нового АПК пояснюється наступними обставинами.
В останні роки було прийнято низку нових матеріально-правових законів (чергові частини ГК, Податковий і Бюджетний кодекси, законодавство у сфері корпоративного права, закон про виконавче провадження і т.д.). Вони розширили компетенцію арбітражних судів і зажадали адекватної процесуальної форми вирішення суперечок. Вступ Росії до Ради Європи, ратифікація Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, поширення на Росію юрисдикції Європейського Суду з прав людини вимагають приведення процесуального законодавства у відповідність до стандартів Ради Європи, що стосуються підвищення ефективності судового захисту.
Інтереси правосуддя вимагали більш чіткого позначення ролі і повноважень суду в умовах реальної дії принципу змагальності сторін. Назріли також необхідність серйозних змін в розмежуванні підвідомчості між арбітражними судами та судами загальної юрисдикції і в той же час доцільність узгоджених підходів арбітражного процесуального та цивільного процесуального законодавства до основних питань судочинства. Поряд з цим практика застосування АПК 1995 року виявила в ньому прогалини, суперечності, неотработанность деяких положень, а також неузгодженість його норм з іншими законами.
Новий АПК увібрав в себе багато нових підходів. Змістовно змінено або редакційно оновлено більшість статей колишнього Кодексу, додано багато нових. Відбулися й помітні структурні зміни. Зокрема, з розділу "Загальні положення" вилучено голови про призупинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду, припинення провадження у справі. Вони поміщені тепер в розділі "Виробництво в арбітражному суді першої інстанції". Зроблено це за пропозицією низки вчених-процесуалістів для зближення структури АПК зі структурою ЦПК. У той же час в розділі "Загальні положення" з'явилася голова "Судові сповіщення". Раніше такі норми були розосереджені по тексту Кодексу. Поява голови пояснюється міркуваннями зручності при користуванні Кодексом та потребами практики. Враховано також досвід ЦПК. Введено нові розділи "Виробництво в арбітражному суді першої інстанції у справах, що виникають з адміністративних та інших публічних відносин" та "Особливості виробництва в арбітражних судах за окремими категоріями справ". У останній включена глава про провадження у справах за участю іноземних осіб.
Разом з тим не втрачені позитивно себе зарекомендували положення колишнього Кодексу, збережена концептуальна спадкоємність.
Розширено сферу справ, підвідомчих арбітражним судам. Законодавець більш послідовно став орієнтуватися не тільки на суб'єктний склад учасників, але і на утримання спірних правовідносин, зосередивши в економічному суді справи, що випливають з підприємницької та іншої економічної діяльності.
У статті 33 АПК РФ перераховані категорії справ, які розглядаються арбітражним судом незалежно від складу учасників (наприклад, спори між акціонером і акціонерним товариством). Крім того, "заяву, прийняте арбітражним судом до свого провадження з дотриманням правил підвідомчості, повинно бути розглянуто ним суті, хоча б у подальшому до участі в справі буде притягнутий громадянин, який не має статусу індивідуального підприємця, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору "(ч.4 ст.27 АПК РФ). Таким чином, визначальний критерій для суперечок, що розглядаються арбітражним судом-економічний характер спору.
Відповідно до цього до підвідомчості арбітражних судів віднесено справи за участю громадян, які є індивідуальними підприємцями, не тільки (як було і раніше) в сфері банкрутства, а й по спорах між акціонером (незалежно від його статусу) і акціонерним товариством, учасниками інших господарських товариств і товариств, що випливають з діяльності даного господарського товариства, товариства (за винятком трудових спорів). Зосередження всіх корпоративних спорів в одній судовій системі (в даному випадку - в арбітражних судах) дозволить усунути нерідко навмисно використовувану до останнього часу можливість порушення паралельного справи в іншій судовій системі для затягування спору і перешкоджання виконанню судових рішень.
Практика застосування колишнього Кодексу часто стикалася з проблемою підвідомчості, коли в процесі з'являлися треті особи, статус яких формально не підпадав під юрисдикцію арбітражних судів. Оскільки розгляд справи в арбітражному суді є здійснення правосуддя судом, то новий АПК цілком обгрунтовано передбачив, що заява, прийняте арбітражним судом до свого провадження з дотриманням правил підвідомчості, повинно бути розглянуто ним суті, хоча б у подальшому до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, буде притягнутий громадянин, який не має статусу індивідуального підприємця.
Відніс новий АПК до підвідомчості арбітражних судів і справи про захист ділової репутації у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності незалежно від суб'єктного складу учасників спору (наприклад, відповідачем може бути журналіст).
З урахуванням положень Податкового кодексу та деяких інших законів тепер закріплена підвідомчість арбітражним судам справ про оскарження нормативних правових актів у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, якщо федеральним законом це віднесено до компетенції арбітражного суду.
В АПК включено положення, що арбітражним судам підвідомчі справи про адміністративні правопорушення, якщо федеральним законом їх розгляд віднесено до компетенції арбітражного суду.
Для забезпечення єдності підходу до суб'єкта, що розглядає справи у сфері підприємницької діяльності, законодавець поширив компетенцію арбітражних судів у повному обсязі на справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів по спорах, що виникають при здійсненні підприємницької та іншої економічної діяльності. За цих же міркувань поряд з підтвердженням компетенції арбітражних судів щодо розгляду спорів за участю іноземного елемента до їх підвідомчості віднесені і справи про визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень по спорах, що виникають при здійсненні підприємницької та іншої економічної діяльності.
У порівнянні з колишнім Кодексом відбулися зміни в правилах про склад суду. Розширено сферу одноосібного розгляду суддею справ у першій інстанції, тепер він одноосібно розглядає справи про визнання недійсними ненормативних актів державних та інших органів (інший порядок збережений у справах про оскарження нормативних правових актів). У випадках, встановлених законом, допускається і одноособовий розгляд суддею справ про неспроможність (банкрутство). З метою більш повної реалізації права на законного суддю, виключення випадків формування складу суду на розсуд голови суду прибрано положення про те, що за рішенням голови суду будь-яку справу може бути розглянуто колегіально. У порядку реалізації Федерального конституційного закону "Про судову систему Російської Федерації" передбачено розгляд певних економічних суперечок за участю арбітражних засідателів. Кандидатуру арбітражного засідателя для розгляду справи вибирає кожна зі сторін зі списку, що затверджується відповідно до Федерального закону "Про арбітражних засідателів арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації".
Виділений в Кодексі розділ про виробництво в арбітражному суді першої інстанції у справах, що виникають з адміністративних та інших публічних правовідносин, передбачає диференціацію судового процесу в залежності від категорій справ. Виділено в окрему главу статті про розгляд справ про оскарження нормативних правових актів. Разом з тим наявність такої глави не означає саме по собі віднесення Кодексом до підвідомчості арбітражних судів контролю за законністю всіх нормативних правових актів. Встановлюється режим розгляду справ для випадків, коли конкретним федеральним законом це буде покладено на арбітражний суд (що, як вже вказувалося, зроблено Податковим кодексом). З особливостей голови не можна не відзначити два положення.
1. Якщо є що вступило в законну силу рішення суду з раніше розглянутій справі, в якому вже здійснено перевірку законності з тих самих підстав оспорюваного нормативного акту, то провадження у справі припиняється, хоча б заявником було інше обличчя. Тим самим вирішується питання преюдиція для таких випадків.
2. Рішення у справі про оскарження нормативно-правового акта може бути оскаржене тільки в касаційному порядку (тому що воно вступає в законну силу негайно) і в скорочений (протягом місяця) термін.
Необхідно звернути увагу і на главу "Розгляд справ про адміністративні правопорушення". Мова йде про адміністративні правопорушення, вчинені юридичними особами та індивідуальними підприємцями у зв'язку із здійсненням підприємницької та іншої економічної діяльності. Число таких справ в арбітражних судах постійно зростала, але вони не мали своєї процедури розгляду, незважаючи на специфіку, а розглядалися в режимі заперечування ненормативних актів. АПК за Кодексом про адміністративні правопорушення передбачає два виробництва: розгляд справ про притягнення до адміністративної відповідальності і розгляд справ про оскарження рішень адміністративних органів про притягнення до адміністративної відповідальності.

ЗАВДАННЯ:
Згідно з главою 4 АПК Арбітражному суду підвідомчі справи з економічним суперечкам, які виникають з цивільних, адміністративних та інших правовідносин.
Згідно з ч. 2 ст. 27 АПК арбітражні суди вирішують економічні суперечки і розглядають інші справи з участю організацій, які є юридичними особами, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і мають статус індивідуального підприємця, набутий у встановленому законом порядку (далі - індивідуальні підприємці), а у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими федеральними законами, за участю Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень, державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, посадових осіб, утворень, що не мають статусу юридичної особи, і громадян, які не мають статусу індивідуального підприємця ( далі -
ЗАТ "Сільгосппродукт" має статус юридичної особи і виник спір носить економічний характер, тому що виник у зв'язку здійсненням нею підприємницької діяльності. Це дає підставу для звернення з позовом до Арбітражного суду.
Цивільний кодекс називає в числі учасників цивільних відносин поряд з юридичними особами також суб'єкти РФ муніципальні освіти (сг.2 ГК РФ). Це дає підставу говорити про можливість пред'явлення юридичною особою, в даному випадку ЗАТ "Сільгосппродукт", позову до суб'єкта РФ або муніципального утворення, в особі відповідного уповноваженої органу в даному випадку до адміністрації.
Даний спір, підвідомчий Арбітражному суду, дозволяється Арбітражним судом суб'єкта РФ.
Позов ЗАТ "Сільгосппродукт" про визнання недійсним постанови адміністрації пред'являється до Арбітражного суду цього суб'єкта РФ.
Відповідно до ст. 34 АПК справи, підвідомчі арбітражним судам, розглядаються в першій інстанції арбітражними судами республік, країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів (далі - арбітражні суди суб'єктів Російської Федерації), за винятком справ, віднесених до підсудності Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Арбітражний процесуальний кодекс РФ - М: - Юрайт-Издат - 2002;
2. Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга: Текст, коментар, алфавітно-предметний покажчик / За ред. О. Козир, А. Маковського, С. Хохлова. - М., - 1996;
3. Тихомирова Л., Тихомиров М. Юридична енциклопедія / За ред. М. Тихомирова. - М., -1997;
4. Юридичний енциклопедичний словник. - М., -1984;
5. Є.І. Карабанова, Арбітражний процес у Росії: виникнення і розвиток / / Законодавство і економіка .- № 1,-січень 2003;
6. Н. В. Разорьонов, Новели Арбітражно-процесуального кодексу Російської Федерації / / Громадянин і право, - № 11/12, - листопад-грудень 2002;