Операції комерційних банків на валютному ринку

ЗМІСТ.

I. ВИДИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

1.1. Загальні питання організації валютних операцій в Україні на сучасному етапі.

1.2. Ліцензії Національного банку України на проведення операцій з валютними цінностями.

1.3. Відповідальність резидентів за проведення операцій з валютними цінностями без отримання відповідної ліцензії.

II. ХАРАКТЕРИСТИКА МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.

2.1. Оптова діяльність.

2.2. Роздрібна діяльність.

III. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ.

3.1. Оптові споживачі.

3.2. Роздрібні споживачі.

Використана література та нормативні документи.

I. ВИДИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

1.1. Загальні питання організації валютних операцій в Україні на сучасному етапі.

Зовнішньоекономічні зв'язки, міжнародні валютні і кредитні відносини - невід'ємна частина світового господарства. Регулювання цих відносин здійснюється через ринковий механізм, а також за допомогою впливу держави. Воно регулює валютні відносини через регламентацію порядку проведення валютних операцій і міжнародних розрахунків. Для цього держава використовує як прямі (видання законодавчих актів), так і непрямі методи регулювання (економічний вплив на суб'єктів валютного ринку). Регулювання валютних і кредитних операцій здійснюється також на міждержавному рівні для координації валютної політики окремих держав.

Сучасний етап валютного регулювання в Україні почався в кінці 80-х років. Скасування монополії зовнішньої торгівлі і валютної монополії держави привела до децентралізації валютних ресурсів і створила передумови для формування в Україні внутрішнього валютного ринку.

Прийнятий у лютому 1993р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" регламентує проведення валютних операцій на території України. Декретом визначені принципи здійснення валютних операцій в Україні, повноваження і функції органів валютного регулювання та валютного контролю, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб при володінні, користуванні та розпорядженні валютними цінностями. Суб'єкти валютних відносин підрозділяються декретом на дві категорії:

резидентів;

нерезидентів.

Як йдеться в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93. [1.1]

К "резидентам" належать:

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі тимчасово знаходяться за кордоном;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, не здійснюють підприємницьку діяльність.

К "нерезидентам" належать:

фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі тимчасово знаходяться на території Україні;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність на підставі законів України.

Об'єктом валютного регулювання є операції, які здійснюються з валютними цінностями.

До валютних цінностей декрет відносить:

іноземну валюту - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських квитків, монет, що знаходяться в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи вилучені з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові н банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

До валютних операцій Декрет відносить:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, здійснюваних між резидентами у валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Основними інститутами, що здійснюють валютне регулювання в Україні, є Національний банк України та Кабінет Міністрів України. Дані структури мають право законодавчої ініціативи і розробили цілий комплекс нормативних документів, що визначають спосіб і порядок валютного регулювання в країні, але основним з них є "Декрет Кабінету Міністрів України" Про систему валютного регулювання і валютного контролю "від 19 лютого 1993р. № 15-93 [1.1].

Зокрема у статті 11, вищевказаного "Декрету ..." говориться, що Національний банк України у сфері валютного регулювання:

здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України,

складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України,

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України,

визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам,

видає обов'язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України,

накопичує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики,

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування,

встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті Україні курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях,

встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням,

забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України,

бере участь у складанні платіжного балансу України,

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей,

забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України,

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, що використовуються в неторговому обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

1.2. Ліцензії Національного банку України на проведення операцій з валютними цінностями.

Національні банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно операцій перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їх неухильне дотримання є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93. [1.1] Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції:

Вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.
Ввезення, переклад, пересилання в Україну валюти України, якщо
вони перевищують, встановлені Національним банком України межі.
Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі.
Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Розміщення валютних цінностей на рахунки і вклади за межами України.
Здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок або в спадщину.

Перелік валютних операції, відповідних генеральної ліцензії Національного банку України видаються комерційним банкам.

Залежно від якості, наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення наступних операцій (усіх чи деяких з них).

1. Ведення валютних рахунків клієнтів.

Зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів (включаючи транзитні) і списання сум перерахувань, передбачені чинним законодавством.

2. Неторгові операції.

Операції з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експорт та імпорт товарів і послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат осіб, що виїжджають за кордон у відрядження).

Купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті. Видача грошових акредитивів (оплата грошових акредитивів, відкриття грошових акредитивів). Організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах. Інкасо готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті.

3. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками.

3.1. Встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками.

Самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками. Досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках.

3.2. Робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків.

Встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

4. Операції по міжнародних торгових розрахунках.

Операції по міжнародних розрахунках, пов'язаних з експортом і імпортом товарів і послуг, відповідно до вимог чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил і традицій міжнародної торговельної палати.

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку.

Купівля і продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формі за власний рахунок або згідно доручення клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському і біржовому ринках.

6. Операції з залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку (здійснюються з резидентами України, з обмеженнями, встановленими нормативними актами Національного банку України).

6.1. Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), одержання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків).

6.2. Активні операції - використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, номінований у національній валюті).

7. Операції з залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках (здійснюються з нерезидентами України, з обмеженнями, встановленими нормативними актами Національного банку України).

7.1. Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів в іноземній валюті, (за винятком міжбанківських одержання кредитів в іноземній валюті).

7.2. Активні операції - використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, номінований у національній та іноземній валюті).

8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках.

Депозитні та конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), що здійснюються з комерційними банками і міжнародними фінансовими організаціями - нерезидентами України.

9. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку.

Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави по виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражено в монетарних металах, якщо ці операції здійснюються на території України з резидентами України.

10. Операції з монетарними металами на міжнародному ринку.

Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражено в монетарних металах, якщо ці операції здійснюються не на території України або з нерезидентами Україні .

Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність, згідно чинного законодавства Україна.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

за здійснення операцій з валютними цінностями комерційними банками без одержання генеральної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованої у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення, повторне здійснення таких операцій тягне за собою штраф у сумі, розрахованої в порядку, зазначеному вище, та виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків, або припинення діяльності фінансово-кредитної установи,

за здійснення операцій з валютними цінностями резидентами України, без одержання відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованої у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Санкцій до порушників, чинного валютного законодавства України, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться в судовому порядку.

Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

II. ХАРАКТЕРИСТИКА МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.

Маркетингова діяльність у банківській сфері на валютному ринку можна розділяти на оптову банківську діяльність (банківська діяльність з надання послуг юридичним особам) і роздрібну банківську діяльність (надання послуг фізичним особам).

2.1. Оптова діяльність.

Основним напрямком діяльності комерційного банку на ринку валютних операцій є операції на оптовому ринку - діяльність спрямована на задоволення потреб оптових споживачів послуг - різних суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб).

У цьому напрямку комерційний банк займається в першу чергу такими операціями, як:

обслуговування зовнішньоторговельного обороту клієнтів за допомогою відкриття і ведення валютних рахунків, здійснення платежів, зарахування надходжень коштів, касове обслуговування);

біржові операції, купівля іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) і українському міжбанківському валютному ринку (УМВР) під зовнішньоекономічні контракти клієнтів. Обов'язкова і надобов'язкових продаж валюти на УМВБ і УМВР;

залучення коштів клієнтів у ВКВ у депозити банку;

валютне кредитування підприємств.

Зупинимося на деяких з них.

Основою оптової діяльності комерційного банку на ринку валютних операцій є відкриття і обслуговування рахунків клієнтів, що передбачено в Інструкції НБУ № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" від 27.05.1996г. [2.1].

Даний вид валютних операцій комерційного банку дозволяє клієнту банку здійснювати свою зовнішньоекономічну діяльність:

здійснювати перекази коштів самому і отримувати їх від своїх контрагентів;

виробляти документарні операції: виставляти і отримувати акредитиви, гарантії, інкасо і т.д., що передбачено різними правилами світової торгівлі (правилами Інкотермс, Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, Уніфікованими правилами по інкасо і т.д.);

інших операцій.

Доходом комерційного банку є комісія від проведення цих операцій.

Ще одним з основних видів діяльності комерційного банку на оптовому ринку валютних послуг, є біржові операції, операції конвертації національної валюти в іноземну і назад, організація даного виду операцій розглянута в "Правилах здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти на українській міжбанківській валютній біржі", затверджених на засіданні Біржового Комітету 3 березня 1993р. протокол № 3, із змінами та доповненнями, затвердженими на засіданні Біржового комітету 15 листопада 1994р., протокол № 13. [2.2] і "Інструкції про порядок встановлення і використання курсу українського карбованця." Від 14 березня 1993р. № 19029/379 [2.3].

Доходом від проведення таких операцій є комісійна винагорода. При діючому валютному законодавстві, коли існує ще 50 процентна обов'язковий продаж валютних коштів на УМВБ, даний вид діяльності буде приносити стабільний дохід.

Перспективним напрямом діяльності комерційного банку на оптовому валютному ринку є кредитування суб'єктів господарської діяльності в іноземній валюті. Кредити в іноземній валюті комерційний банк видає за рахунок:

залишків на валютних рахунках клієнтів;

залишків на депозитних рахунках клієнтів в іноземній валюті;

залучення вкладів громадян у ВКВ;

власних коштів банку у ВКВ;

шляхом відкриття валютної позиції, як це зазначено в "Тимчасовому порядку ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку України", затвердженому постановою Правління Національного банку України від 18 вересня 1995р. № 7. [2.4].

Даний вид операцій дуже прибутковий.

2.2. Роздрібна діяльність.

Маркетингова діяльність комерційного банку на роздрібному ринку спрямована в основному на проведення таких операцій для фізичних осіб:

торгівля готівковою іноземною валютою через обмінні пункти;

вклади громадян у ВКВ;

отримання переказів фізичними особами з-за кордону;

видача дозволів на вивіз валюти, продаж дорожніх чеків.

Розглянемо деякі з них докладніше.

Як йдеться в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93. [1.1] Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, які отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами -резидентами.

Роботу пунктів обміну іноземної валюти комерційні банки організують згідно "Положення про пункти обміну іноземної валюти" від 7 липня 1994 р. № 129 [2.6], листи НБУ "Про порядок укладання агентських угод між уповноваженими банками і юридичними особами щодо відкриття обмінного пункту" від 25 травня 1993р. № 19029/936 [2.7] і Глави VII "Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України" затвердженої постановою Правління НБУ від 7 липня 1994р. № 129 [2.8] і доповненнями до них.

Обмінні операції повинні проводиться з обов'язковим використанням електронного контрольно-касового апарату (ЕККА) або сертифікованої комп'ютерної системи, зареєстрованої в Державній податковій адміністрації за місцем розташування пункту.

Обов'язкова видача клієнтам довідок форми 377 та 377-а.

Забороняється відмовляти в прийомі старих, старих, але платоспроможних купюр.

Курси покупки і продажу не повинні відрізнятися від офіційного більше, ніж на 10 відсотків у більшу чи меншу сторону.

Маржа між курсами купівлі та продажу не повинна перевищувати 10 відсотків.

Вкладні операції у ВКВ.

Навіть за часів глибокого застою, коли операції з валютними цінностями були виключною монополією держави, деякі громадяни СРСР, яким пощастило попрацювати за кордоном, мали валютні рахунки на які їм зараховувалася заробітна плата. На ці рахунки дуже часто нараховувалися відсотки, їх можна вважати початком вкладних операцій у ВКВ. В даний час вклади громадян у ВКВ набирають все більш широке поширення. Кожен громадянин України, як це передбачено до Декрету Кабінету Міністрів УКРАЇНА Про РЕЖИМІ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ громадян в уповноважених банках УКРАЇНИ № 2-92 від грудня 1992р. і Листа НБУ від 1 січня 1993р. № 19029/39 "Про ТИМЧАСОВИЙ РЕЖИМІ ПОТОЧНИХ РАХУНКІВ ГРОМАДЯН В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ В УПОВНОВАЖЕНИХ БАНКАХ УКРАЇНА", має право відкрити валютний рахунок типу "Б" і отримувати по ним відсотки, які, як і вклади в національній валюті не обкладаються прибутковим податком.

З метою створення громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства умов для зберігання коштів в іноземній валюті в уповноважених банках України Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Встановити що: уповноважені банки України відкривають громадянам поточні (депозитні) рахунки в іноземній валюті без підтвердження джерел одержання валютних коштів; видача громадянам коштів у іноземній валюті з поточних (депозитних) валютних рахунків здійснюється без обмежень за сумами і напрямами використання; доходи громадян, отримані від розміщення коштів в іноземній валюті на поточних (депозитних) рахунках в уповноважених банках України, не обкладаються податком.

2. Забороняється застосування режиму валютного оподаткування або обов'язкового продажу щодо коштів у іноземній валюта, що належать громадянам.

Зазначені кошти можуть бути продані уповноваженим банкам України лише за згодою їх власників.

Кошти у ВКВ, залучені комерційними банками у вигляді внесків громадян, можуть використовуватися для кредитування суб'єктів господарювання. Подальший розвиток даний вид послуг розвивається в напрямку початку функціонування анонімних валютних рахунків фізичних осіб, що передбачено в УКА3Е ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "ПРО ВІДКРИТТІ АНОНІМНИХ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (резидентів і нерезидентів)" від 1 серпня 1995р. №. 679/95. [3.2] і Постанові Правління НБУ. Від 16.08.95 №. 205 "ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ АНОНІМНИХ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (резидентів і нерезидентів) [3.3]. Даний вид вкладів створює передумови початку повернення валютних цінностей в Україну.

Отримання і відправлення переказів з-за та за кордон фізичними особами.

Даний вид операцій комерційних банків набуває все більшого поширення в даний час, у зв'язку з відкриттям "залізної завіси" і виїздом все більшого і більшого числа наших співвітчизників за кордон. Ці операції тісно пов'язані з вкладними, зарахування коштів і бухгалтерські записи проводяться на аналогічних рахунках.

Дані операції менш прибуткові, ніж вкладні, кошти на рахунки знаходяться не тривалий час, а відразу знімаються після отримання, вони скоріше є методом підвищення престижу комерційного банку і залученням потенційних клієнтів, особливо це стосується отримання переказів соціального характеру з країн колишнього СРСР, як це передбачено в Угоді між державами - членами СНД від 9.09.1994г. "Про порядок переказів грошових коштів громадянам за соціальнозначенним неторговельними платежами". (Лист - роз'яснення НБУ № 13-134/766 від 22.05.1996г.) [2.11], в якому передбачено здійснення наступних платежів: Пенсій, аліментів, державної допомоги, виплат і компенсацій, включаючи виплати по компенсації отриманого працівником каліцтва, з професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових зобов'язань.

Сум, які виплачуються на підставі рішень і постанов судових і слідчих органів.

Платежі, які пов'язані зі смертю громадян (транспортні витрати та витрати на поховання).

Платежі по компенсації витрат судових, слідчих, арбітражних, нотаріальних та інших правоохоронних органів, а також державне мито у справах, що розглядаються цими органами.

Грошові компенсації жертвам політичних репресій, членам їх сімей, спадкоємцям.

Перерахування і виплата коштів громадянам здійснюється уповноваженими банками.

При цьому забезпечується вільний переказ та виплата грошових коштів громадянам за неторговельними платежами соціального характеру.

Прийняття грошових коштів від відправника і виплата їх одержувачам проводиться в національних валютах відповідних сторін. З цією метою сторони забезпечують повну та своєчасну конвертацію своїх національних валют у порядку, встановленому двосторонніми угодами.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про припинення справляння державного мита по грошових переказах, що надходять з-за кордону" № 3-92 від грудня 1992р. надходження переказів громадянам України у ВКВ не обкладаються державним митом і прибутковим податком.

Видача дозволів на вивіз валюти, продаж дорожніх чеків.

В даний час, коли виїзд за кордон громадянина України не є великою проблемою, почав розвиватися вид діяльності комерційних банків з видачі дозволів на вивезення готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті. Проводити такі дії комерційні банки уповноважив НБУ своєю Постановою "Порядок переміщення валюти через кордон України", затверджений НБУ 14 березня 1993р. № 19029/381 та Постановою Державного митного комітету України 17 березня 1993р. № 11/1-530 [2.13] і доповненнями до них.

Дані нормативні документи передбачають наступний порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України:

громадянам-резидентам і нерезидентам дозволяється вивезення за кордон іноземної валюти готівкою і чеками, платіжних документів та інших цінних паперів, якщо іноземна валюта вивозиться громадянами-резидентами і нерезидентами, особами без громадянства в сумі до 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті , перерахованої за курсом, встановленим Національним банком України) на одну особу незалежно від віку, громадянам-резидентам і нерезидентам, які виїжджають за кордон з метою туризму та в приватних справах, дозволяється вивезення за кордон іноземної валюти готівкою на підставі дозволу уповноваженого банку в розмірі до 4000 доларів США при знятті валюти з валютного рахунку громадянина, а також дорожні чеки та інші платіжні документи в сумі, що не перевищує 5000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої за курсом, встановленим Національним банком України),

громадянам-резидентам і нерезидентам, які постійно проживають в Україні (мають посвідку на проживання) і виїжджають за кордон за запрошенням, на лікування чи навчання при наявності візи, уповноважений банк дає дозвіл на вивезення купленої іноземної валюти в сумі не більше 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).

За проведення даних операцій комерційний отримує комісійну винагороду.

III. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ.

В умовах, коли наша держава знаходиться на шляху становлення ринкової економіки, лібералізації валютного ринку, у комерційних банків є великі можливості розвитку діяльності в напрямку проведення валютних операцій.

Маркетингова діяльність комерційних банків на валютному ринку в умовах переходу до ринкових відносин спрямована на обслуговування оптових споживачів - суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) і різних - громадян (фізичних осіб).

3.1. Оптові споживачі.

Оптових споживачів послуг комерційних банків може зацікавити проведення валютних операцій терміном ("форвардні" операції).

При здійсненні угоди "форвард" угоду про покупку або продаж досягається в даний час, але сама операція здійснюється в певний момент часу в майбутньому, тобто в даний час фіксується валютний курс для обміну валютами в майбутньому. Угоди "форвард" відомі також, як форвардні валютні контракти (або просто форвардні контракти).

Форвардний валютний контракт - це закріплене шляхом контракту угода між двома сторонами (банк і небанківський клієнт, або ж два банки). Уклавши одного разу контракт, клієнт не може, ні відмовитися згодом від нього, ні змінити його умови, не маючи згоди на те банку-контрагента.

Кожен форвардний контракт включає три основних елементи:

угода, що має форму зобов'язання купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу;

валютний курс фіксується в момент укладання контракту;

виконання контракту (поставка валюти) здійснюється в узгоджений час в майбутньому, ті або в певну дату або між двома певними датами, в залежності від умов контракту

Для клієнтів комерційних банків даний вид угод дозволяє більш точно розрахувати надходження і платежі в своїй зовнішньоекономічній діяльності на перспективу, застрахуватися на випадок підвищення або зниження курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної валюти.

При зваженому підході, оптимальних обсягах таких операцій і своєчасному закриття валютної позиції, комерційний банк очікує отримання достатнього прибутку.

3.2. Роздрібні споживачі.

Для задоволення потреб роздрібних покупців банківського продукту комерційний банк може прикладати маркетингові зусилля в напрямку розвитку анонімних валютних рахунків. Проведення даних валютних операцій має великі перспективи в майбутньому, наближає нашу державу до нормальних банківсько-фінансових відносин, загальноприйнятим в світовій банківській практиці і створює законодавчі умови для легалізації валютних цінностей з "тіньової" економіки та повернення валюти з-за кордону, а неоподаткування податком доходів за цими рахунками створює економічні умови для проведення даних операцій.

Відкриття анонімних валютних рахунків законодавчо закріплено в УКА3Е ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "ПРО ВІДКРИТТІ АНОНІМНИХ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (резидентів і нерезидентів)" від 1 серпня 1995 року № 679/95 [3.2], де говориться, що: З метою лібералізації валютного ринку України та залучення додаткових валютних коштів фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) в уповноважені банки України ПОСТАНОВЛЯЮ: Дозволити уповноваженим банкам Україні відкривати анонімні валютні рахунки фізичним особам (резидентам і нерезидентам).

Умови відкриття та проведення операцій на анонімних валютних рахунках обумовлені в Постанові Правління НБУ від 16.08.95 № 205 "ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ АНОНІМНИХ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (резидентів і нерезидентів) [3.3], де йдеться про те, що: Анонімний валютний рахунок - поточний або депозитний рахунок, який відкривається виключно у вільно конвертованій валюті фізичній особі (резиденту або нерезиденту) без посвідчення особи власника рахунку.

Анонімні валютні рахунки фізичним особам дозволяється відкривати лише тим уповноваженим банкам, які мають сплачений та зареєстрований статутний фонд у сумі не менше 1 млн. ЕКЮ і власні кошти у сумі не менше 3 млн. ЕКЮ, отримали генеральну ліцензію Національного банку України на право роботи з валютними цінностями (пункт 1-8) і мають сертифіковане НБУ відповідне програмне забезпечення.

Уповноважений банк зобов'язаний забезпечити безпеку клієнтів при укладанні угоди про анонімний рахунок, конфіденційність при керуванні їм та при доступі до нього.

Анонімний валютний рахунок відкривається на певний строк або безстроково на підставі письмової заяви фізичної особи.

Ніяких даних про особу та документах, що засвідчують особу власника рахунку, при заповненні заяви не вимагається.

Доступ до анонімного валютного рахунку можливий за наявності шифру - коду (набору цифр та / або літер), встановленого за бажанням власника рахунку при його відкритті.

Максимальна сума готівкової іноземної валюти, яка може бути покладена на рахунок протягом одного робочого дня, не може перевищувати в еквіваленті 10 тис. доларів США, а в безготівковій формі - без обмежень.

Інформація по анонімному валютному рахунку може бути розкрита уповноваженим банком тільки за розпорядженням власника рахунку або на підставі окремого рішення суду про розкриття анонімності конкретного анонімного рахунку із зазначенням шифру (коду) цього рахунку.

На функціонування анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) поширюються вимоги функціонування валютних рахунків фізичних осіб типу "А".

При цьому:

при зарахуванні готівкової іноземної валюти реєстрація митних органів не потрібно;

при списанні не дозволяються перерахування коштів:

а) за кордон,

б) на будь-які рахунки нерезидентів в банках України (за винятком аналогічних анонімних рахунків нерезидентів).

Кошти з анонімного валютного рахунку можуть бути також використані в Україну для придбання власником рахунку чи банком (за дорученням власника рахунку) цінних паперів резидентів України, для інвестування в економіку Україну та для благодійних внесків.

Відповідно до чинного законодавства України оподаткування валютних рахунків фізичних осіб не здійснюється.

Одним з перспективних напрямків розвитку валютних операцій комерційних банків є операції з обслуговування "пластикових" кредитних карток міжнародних платіжних систем в іноземній валюті і відповідно емітування власних "пластикових" карток в національній та іноземній валюті.

Використання і широке розповсюдження технології пластикових карток з обслуговування фізичних осіб отримало за кордоном. Технологія пластикових карток дозволяє банкам надавати широкі сервісні можливості для обслуговування своїх клієнтів, що є важливим для залучення фізичних осіб в клієнти банку. Це, насамперед, можливість виробляти клієнтом операції над своїм рахунком з виконання розрахунків та отримання готівки через банкомати, в будь-який час і в будь-якому місці. Необхідність у використанні таких можливостей виникає і у клієнтів українських банків. Ця обставина і викликає рішення завдання впровадження пластикової технології в комерційних банках України.

Основним атрибутом, супутнім даної технології, є пластикова картка. Існує кілька видів пластикових карток. Це магнітні картки, електронні картки з пам'яттю, електронні картки з процесором і пам'яттю (такі картки називаються "розумними картками" або SMART картками) і картки з оптичною пам'яттю (лазерні картки). Найбільшого поширення в реалізаціях пластикових технологій отримали магнітні картки. Причиною тому є їх дешевизна, простота виготовлення і використання, і та обставина, що їх використання стало початком впровадження пластикової технології. Вони завоювали велику частину ринку пластикових технологій. Магнітні картки в основному є ідентифікаційними через їх слабку захищеність.

Електронна картка з пам'яттю є проміжною між магнітної і електронною карткою з процесором (SMART карткою). Вона значно дорожче магнітній, проте функціональні її можливості незначно збільшують можливості магнітних карток. Широкого поширення електронні картки з пам'яттю не знайшли, і тому детально на цьому варіанті електронної картки зупинятися не будемо.

Картки з оптичною пам'яттю володіють величезними можливостями по зберіганню інформації, проте їх незахищеність від копіювання дозволяє використовувати їх лише як ідентифікаційні. Вони набагато дорожче магнітних карток.

Електронні картки з процесором (SMART картки) - це значний крок у розвитку пластикових технологій. Потенційні можливості таких карток величезні. Їх впровадження дозволить істотно змінити технологію електронних розрахунків. Ці картки на порядок дорожче магнітних, однак намітилася тенденція до широкого їх впровадження значно змінить вартісні співвідношення.

Впровадження даної системи платежів обумовлено в Листі НБУ № 12-111/609-2498 від 7.05.1996г. Проект "Порядку здійснення операцій з електронними пластиковими картками". [3.4] та Постанова НБУ від 30 грудня 1996р. № 353, що затверджує: "Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками Національної системи".

"Положення про систему захисту електронної інформації та вимоги з питань захисту електронної інформації в системі масових електронних платежів населення за товари та послуги в Україну". [3.5].

Використаної літератури І НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ.

1.1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.

1.2. Т. Н. Нестерова Банківські операції. Частина четверта. Банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності. Москва, Инфра-М, 1996р.

1.3. "Інструкція про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93г. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 16010/1568 від 30 липня 1993р.

1.4. В. І. Колесникова, Л. П. Кроливець та ін Банківська справа. М, Фінанси і статистика, 1995р.

2.1. Інструкція НБУ № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" від 27.05.1996г.

2.2. "Правила здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти на українській міжбанківській валютній біржі", затверджених на засіданні Біржового Комітету 3 березня 1993р. Протокол № 3, із змінами та доповненнями, затвердженими на засіданні Біржового комітету 15 листопада 1994р., Протокол № 13.

2.3. "Інструкція про порядок встановлення і використання курсу українського карбованця. "14 березня 1993р. № 19029/379.

2.4. "Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку України", затверджений постановою Правління Національного банку України від 18 вересня 1995р. № 227.

2.5. Кредити ком. за рахунок вкладів

2.6. "Положення про пункти обміну іноземної валюти" від 7 липня 1994 р. № 129.

2.7. "Про порядок укладання агентських угод між уповноваженими банками і юридичними особами щодо відкриття обмінного пункту" Лист НБУ від 25 травня 1993р. № 19029/936.

2.8. "Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України" затверджено постановою Правління НБУ від 7 липня 1994р. № 129.

2.9. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках УКРАЇНИ № 2-92 від 2 грудня 1992р.

2.10. Лист НБУ від 12 січня 1993р. № 19029/39 "Про ТИМЧАСОВИЙ РЕЖИМІ ПОТОЧНИХ РАХУНКІВ ГРОМАДЯН В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ В УПОВНОВАЖЕНИХ БАНКАХ УКРАЇНА" 2.11. Угода між державами - членами СНД від 9.09.1994г. "Про порядок переказів грошових коштів громадянам за соціально-значенням неторговельними платежами". (Лист - роз'яснення НБУ № 13-134/766 від 22.05.1996г.) 2.12. Декрет Кабінету Міністрів України "Про припинення справляння державного мита по грошових переказах, що надходять з-за кордону" № 3-92 від 2 грудня 1992р.

2.13. "Порядок переміщення валюти через кордон України", затверджений Національним банком України 14 березня 1993р. № 19029/381 та Державним митним комітетом України 17 березня 1993р. № 11/1-530.

3.1. А. Н. Мороз та ін Основи банківської справи. Київ, Видавництво Лібра, 1994р.

3.2. УКА3 ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "ПРО ВІДКРИТТІ АНОНІМНИХ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (резидентів і нерезидентів)" від 1 серпня 1995 року № 679/95.

3.3. Постанова Правління НБУ від 16.08.95 № 05 "ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ АНОНІМНИХ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (резидентів і нерезидентів).

3.4. Лист НБУ № 12-111/609-2498 від 7.05.1996г. Проект "Порядку здійснення операцій з електронними пластиковими картками".

Постанова НБУ 30 грудня 1996р. № 353, що затверджує:

"Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками Національної системи".