Методика проведення занять з елементами машинознавства на уроках технології

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
Введення
Глава I. Аналіз взаємозв'язку технологічної освіти і елементів машинознавства
1.1. Сутність понять технологія і технологічна освіта
1.2. Методика навчання школярів елементам машинознавства
Глава II. Методика проведення занять з елементами машинознавства на уроках технології
2.1. Методи навчання та їх класифікація
2.2. Розгорнуті сценарії уроків
2.3. План - конспекти уроків
Висновок
Література

ВСТУП
Знання учнів з машинознавства широко використовуються при вивченні обробки матеріалів на верстатах, і, навпаки, при формуванні понять з машинознавства вчитель спирається на знання учнів з обробки матеріалів на верстатах. Тому необхідно дотримуватися певної послідовності в чергуванні навчального матеріалу, щоб уникнути відносного випередження чи відставання. Це досягається лише в тому випадку, якщо вчитель систематизує навчальний матеріал. Мистецтво викладання кожної дисципліни має свої особливості і специфіку у відповідності до змісту, однак, у цьому посібнику викладається загальна методика викладання всіх загальнотехнічних дисциплін.
Оскільки в навчання технології входять елементи машинознавства для цього необхідно розширення лабораторної бази, виходячи з цього - обрана тема «Методика навчання елементам машинознавства на уроках технології» курсової роботи є актуальною.
Об'єктом роботи є технологічна підготовка учнів елементам машинознавства на уроках технології в системі технологічної освіти.
Предметом роботи є розвиток технологічних знань, умінь і навичок в учнів на уроках технології.
Метою є визначення значення технологічної підготовки елементів машинознавства на уроках технології учнів у системі технологічної освіти.
Гіпотеза даної роботи зводиться до того, що виконання проектної діяльності ефективно якщо:
1. У зміст навчання будуть введені вивчення елементів машинознавства.
2. Для найбільшої ефективності освоєння матеріалу на заняттях будуть використовуватися наочні посібники.
Завданнями курсової роботи є:
1. Огляд теоретичної та методичної літератури з теми курсової роботи;
2. Дати зрозуміти учням про поняття технологія і технологічна освіта;
3. Розробити план - конспекти уроків з проблеми дослідження.
Методами курсової роботи при виконанні поставлених завдань є:
1. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури.
2. Застосування логічних прийомів порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення для побудови дедуктивних і індуктивних умовиводів, представлених у викладі даної роботи.
3. Реалізація уроків технологічної підготовки учнів.

ГЛАВА I. АНАЛІЗ взаємозв'язок технологічних ОСВІТИ І ЕЛЕМЕНТІВ Машинознавство
1.1. СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ ТЕХНОЛОГІЯ І ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОСВІТА
Технологія - це певна послідовність виробничих операцій, дій, які забезпечують виготовлення будь - якої продукції заданих параметрів, якостей.
Технологія займається виявленням фізичних, хімічних, біологічних закономірностей з метою вивчення та використання найбільш ефективних і економних процесів.
Таким чином, технологія - наука про перетворення і використанні матерії, енергії та інформації за планом і в інтересах людини, включаючи необхідні для цього методи і засоби.
XXI століття ознаменоване становленням нової парадигми освіти, націленої на розвиток особистості в динамічно змінюється [3].
Кардинальні зміни соціально - економічних орієнтирів суспільства в сфері духовних і матеріальних цінностей, необхідність підготовки випускників школи до життя в умовах самостійного подолання труднощів ринкової економіки ставлять проблему вдосконалення системи технологічної підготовки на якісно новий рівень учнів. Встановлено, що процес підготовки до праці повинен не просто відповідати вимогам рівня розвитку техніки і технологій, але і гнучко реагувати на можливу схему обираються товариств, альтернатив.
Технологічне навчання - це процес підготовки учнів та молоді до практичної діяльності на основі формування в їх свідомості технологічної картини світу як найважливішого елементу світогляду та розвитку таких якостей особистості, як перетворює мислення і творчі здібності.
Технологічна освіта являє собою прогресивну лінію руху людини, процес розвитку талантів і здібностей особистості, прагнення до вдосконалення інтелекту через реалізацію власних умінь і навичок, здатність набувати і систематизувати знання, і як результат - адаптацію до соціальних і технологічних змін.
Реалізація освітніх, розвиваючих можливостей освітньої галузі «Технологія» є багатостороння взаємодія учнів як активних суб'єктів діяльності з навколишнім соціально - економічної, виробничої, природно-соціальним середовищем, у процесі, якого вони формуються як особистості - представники екосистеми «Людина - Природа - Суспільство» [10].

1.2. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ Машинознавство
Навчальною програмою приділяється багато уваги навчання учнів верстатним операціях і повідомленням їм початкових загальних відомостей про машину. Це не випадково. По-перше, одне з головних завдань трудового навчання у V-VII класах полягає в тому, щоб дати учням правильне уявлення про характер сучасного суспільного виробництва та шляхів його подальшого розвитку. Найбільш показовим у цьому відношенні є заміна ручної праці механізованим і автоматизованим. Тому було б неприпустимим обмежитися ознайомленням учнів лише з ручною обробкою матеріалів.
По-друге, опитування учнів показує, що багато п'ятикласники на підставі життєвого досвіду мають уявлення про машину, механізм, деталі. Це свідчить про те, що саме життя вимагає ознайомлення учнів V-VII класів з елементами машинознавства на науковій основі, що важливо для посилення політехнічної спрямованості освіти.
По-третє, починаючи професійне навчання в VIII класі, вчителю значно легше буде забезпечити формування нових понять, якщо він зможе спертися на знання учнів про пристрій будь-якої конкретної машини, придбані в V-VII класах [6].
При навчанні учнів верстатним операціях і при ознайомленні з загальними відомостями про технологічні машинах перед вчителем праці, крім загальних навчально-виховних завдань трудового навчання, ставляться такі основні завдання:
1) розкрити переваги машинної праці порівняно з ручним;
2) знайомство із загальним пристроєм свердлильного, токарного та фрезерного верстатів і дати на цій основі уявлення про технологічну машині;
3) сформувати основні поняття про деталі, механізмі, машині. Дати уявлення про класифікацію машин;
4) навчити роботі на деревообробних і металорізальних верстатах. Дати уявлення про обробку матеріалів зняттям стружки;
5) познайомити на базі деревообробних і металорізальних верстатів з типовими деталями машин, видами їхніх сполук та механізмів;
6) познайомити з процесом розбирання і складання машин і окремих складальних одиниць.
Навчальною програмою з праці в V-VII класах з міркувань дидактики на обробку матеріалів вручну відводиться більше часу, ніж на обробку матеріалів на верстатах. Щоб в учнів не склалося на цій підставі неправильне уявлення про чільну роль ручної обробки матеріалів в умовах сучасного промислового виробництва, вчитель повинен дати учням поняття про переваги машинної праці і показати його місце в народному господарстві. Для цієї мети обробка матеріалів на верстатах зіставляється з обробкою матеріалів вручну за показниками, які дозволяють переконатися в її переваги, а саме: продуктивність праці, точність обробки, трудомісткість процесу виготовлення деталі [8].
Розкриваючи переваги машинної обробки матеріалів порівняно з ручною, слід у той же час застерегти учнів від недооцінки значення слюсарної та столярної професій для народного господарства. Тому вчитель, з одного боку, підкреслює, що ручна обробка не втратила і ще довго не втратить свого самостійного значення, а з іншого боку, показує на прикладах що, володіючи прийомами ручної обробки, легше навчитися роботи на верстатах.
Завдання політехнічного освіти вимагають, щоб учні мали загальні поняття про машину, деталі, механізми та т. п. На базі цих понять можна систематизувати знання учнів з машинознавства.
У навчально-методичній літературі зустрічаються різні, часом суперечливі визначення поняття «машина». Машина визначається як пристрій, що виконує механічні рухи для перетворення енергії, матеріалів та інформації. Засвоїти ці поняття учням V-VII класів школи не під силу. Тому, спираючись на це загальне визначення, з урахуванням загального розвитку учнів, можна скористатися, наприклад, таким визначенням: «Машиною називається механізм або система механізмів, призначена для перетворення енергії або виконання корисної роботи».
Загальне визначення поняття «механізм» виведено на базі теорії механізмів і машин та недоступне розумінню учнів. У зв'язку з цим можна рекомендувати, наприклад, таке визначення поняття «механізм»: «Сукупність деталей, в якій переміщення однієї деталі (ведучої) викликає цілком певні переміщення інших деталей цієї системи, називається механізмом» [15].
Нарешті, визначення поняття «деталь» можна рекомендувати в наступному формулюванні: «Окремі частини механізмів і машин, виготовлені без складальних операцій, називаються деталями машин. Деталлю вважають частину машини чи механізму, що складається з одного шматка матеріалу ».
Визначення перерахованих понять вивчаються у V-VII класах. Цьому передує накопичення знань учнів, так що формування понять здійснюється як єдиний дидактичний процес протягом декількох років.
Розглянемо, наприклад, як відбувається формування поняття «машина».
Учні знайомляться з машинами на практичних заняттях у навчальних майстернях на прикладі устаткування для обробки деревини і металів різанням. Вперше учні зустрічаються з деревообробними верстатами в V класі. Звичайно, п'ятикласники не підготовлені ще до того, щоб сприйняти верстат як машину. Знайомство їх з даними обладнанням носить в основному описовий характер. Проте вже тут необхідно повідомляти учням знання, які послужать згодом базою для формування поняття «машина».
Для цього потрібно, перш за все, вказати на деякі з якостей деревообробних і металорізальних верстатів, характерні для будь-якої машини: більш високу, ніж при ручних видах робіт, продуктивність праці і полегшення праці робітника. У V класі учні знайомляться з пристроєм свердлильного верстата і виконують на ньому обробку деревини і металів. Учні дізнаються, з яких частин складається свердлильний верстат, набувають умінь з управління верстатом і виконання на ньому основних трудових прийомів. Однак верстат як і раніше не розглядається ще як технологічна машина [20].
У VI класі відбувається якісна зміна у змісті вивчення названого вище обладнання: верстати розглядаються як машини. Для такого вивчення машин до цього часу створені необхідні передумови. Учні накопичили достатній досвід і отримали початкові знання з фізики, необхідні їм для осмислювання процесів, що відбуваються у верстатах, з позицій основ наук. Таким чином, учні виявляються підготовленими до формування поняття «машина», і воно дається їм спочатку на прикладі токарного верстата, а потім уявлення учнів про машину розширюється.
Можна створити в учнів певне уявлення про класифікацію машин. Завдання це цілком обгрунтовано і посильна, якщо взяти за основу досвід учнів і їх знання з основ наук.
В даний час машини прийнято ділити на дві великі групи. Це машини-знаряддя і машини-двигуни. У свою чергу, серед машин-знарядь розрізняють машини технологічні, а також машини транспортні та транспортуючі. На заняттях у майстернях учні знайомляться досить докладно і глибоко з технологічними машинами. Знайомляться вони також з електричними машинами. До цього потрібно додати знання учнів про двигунах внутрішнього згоряння, а також їх знання на базі життєвого досвіду про призначення та пристрої транспортних машин (автомобілів і ін.) Якщо все це врахувати, то стає очевидною підготовленість учнів до формування деякого уявлення про класифікацію машин [24].
Формування уявлень про класифікацію машин будується на основі зіставлення різних машин за призначенням і конструкції. При цьому ставиться завдання показати, що при всьому своєму різноманітті машини мають багато спільного. Саме тому не обов'язково знайомитися з усіма машинами (що практично і неможливо), щоб скласти собі уявлення про них. Досить розглянути найбільш типові машини, за якими можна судити про родинні машинах, близьких до типових за своїм призначенням і конструкції. Наприклад, спираючись на знання про пристрій токарного верстата, можна створити в учнів уявлення про металорізальному обладнанні в цілому. Таким чином, при формуванні уявлення про класифікацію машин слід мати на увазі не ознайомлення учнів з усіма машинами, а узагальнення знань, які були отримані на заняттях з праці, предметів природничо-математичного циклу і поза школою.
Велике значення надається ознайомленню учнів з кінематичними схемами машин, так як саме на них найлегше показати те спільне, що характерно для машин, різних за конструкцією і призначенням. Досвід роботи вчителів переконує, що завдяки застосуванню кінематичних схем значно полегшується вивчення устрою машин, їх регулювання, знаходження несправностей.
Навчання учнів читання кінематичних схем доцільно починати з зіставлення схем з машинами і механізмами, які вони зображують. Спеціальні дослідження дозволяють рекомендувати таку послідовність читання і складання кінематичних схем:
· Читання схем: з'ясувати назву, призначення і застосування машини; пояснити принцип її роботи; прочитати специфікацію і визначити положення деталей машини, способи і послідовність передачі рухів;
· Складання схем: визначити принцип роботи верстата; визначити положення джерела руху і робочих органів; визначити види рухів; визначити способи і послідовність передачі механічної енергії; користуючись умовними позначеннями кінематичних схем, показати відносне розміщення джерела руху або провідного валу, проміжних валів, веденого вала, деталей на валах з урахуванням їх кріплення і роботи; показати графічну зв'язок між валами на основі існуючих в механізмах передач; дати контури корпусу машини.
Знання учнів з машинознавства широко використовуються при вивченні обробки матеріалів на верстатах, і, навпаки, при формуванні понять з машинознавства вчитель спирається на знання учнів з обробки матеріалів на верстатах. Тому необхідно дотримуватися певної послідовності в чергуванні навчального матеріалу, щоб уникнути відносного випередження чи відставання. Це досягається лише в тому випадку, якщо вчитель систематизує навчальний матеріал, керуючись наступними рекомендаціями про етапи навчання:
1. Учні знайомляться із загальним пристроєм свердлильного верстата та оволодівають прийомами управління ним, прийомами свердління й розсверждювання отворів. Вводяться поняття «деталь», «механізм», «машина», які формуються на базі знань учнів про пристрій верстата. Завдяки цьому стає можливим створити в учнів перші уявлення про типові деталях, тому що можна проілюструвати використання однакових деталей у різних верстатах. Разом з тим можна познайомити на конкретних прикладах з деякими спеціальними деталями (станина, шпиндель і ін.)
2. Учні знайомляться з пристроєм і роботою токарних верстатів для обробки деревини і металів. Токарний верстат розглядається як машина, що складається з двигуна, передавального механізму та робочого органу. Учням пропонується вирішити і дати відповідне обгрунтування, чи є машиною свердлильний верстат.
3. Представлення учнів про машини розширюється. Їх ознайомлять із класами машин (машини-двигуни та машини-знаряддя).
4. Учні знайомляться з розвитком знарядь праці на прикладі деревообробних і металорізальних інструментів і машин. Перед ними розкривається перспектива подальшого розвитку обробки металів зняттям стружки за рахунок автоматизації технологічного процесу.
5. Вводиться поняття «типові деталі», розглядаються види сполук і механізмів. При цьому використовуються знання учнів про пристрій деревообробного і металорізального устаткування.
6. Формуються вміння з розбирання та збирання. В якості об'єктів роботи використовуються складальні одиниці токарного верстата.
7. Узагальнюються знання учнів з обробки металів на верстатах. Для цієї мети зіставляються різні види обробки і характерні для них ріжучі інструменти. На базі знань учнів з фізики розглядається процес утворення стружки. Учні знайомляться з видами робіт з виготовлення деталей машин на металорізальних верстатах.
8. Зіставляються металорізальні верстати з тим, щоб виявити в них типові риси, характерні для технологічної машини. Для цієї мети порівнюються головні руху і руху подачі, дається класифікація частин верстата за призначенням, роз'яснюється, завдяки чому на металорізальному верстаті можна обробити деталь будь-якої геометричної форми.
Таким чином, навчальний матеріал з вивчення елементів машинознавства та обробки матеріалів на верстатах взаємопов'язаний. І від того, наскільки вміло буде забезпечена така взаємозв'язок у навчальному процесі, залежить успіх у вирішенні тих завдань, які поставлені перед учителем у зв'язку з навчанням учнів машинній техніці і праці [19].

Вивчення пристрої свердлильного, токарного та фрезерного верстатів
Знайомство учнів з машинною обробкою деревини і металів на заняттях у майстернях обмежується головним чином вивченням свердлильного, токарного та фрезерного верстатів. На виробництві ж застосовується багато інших верстатів. Тому навчальний процес повинен будуватися таким чином, щоб учні на прикладі свердлильного, токарного та фрезерного верстатів отримали загальне уявлення про верстати і обробці матеріалів на них. Для цього потрібно розглядати кожен верстат і вид обробки не сам по собі, а у зв'язку з іншими верстатами та іншими видами обробки.
Порівнюючи між собою різні групи верстатів, неважко побачити в них багато спільного. Пояснюється це тим, що обробка матеріалів на різних металорізальних верстатах заснована на одних і тих же законах фізики, хімії та інших наук. Тому, засвоївши загальні закономірності, використані при обробці матеріалів на металорізальних верстатах, можна розібратися в принципі дії й пристрої незнайомого верстата [11].
При показі учням того загального, що є у всіх металорізальних верстатах, доцільно зупинитися на наступних трьох вузлових питаннях:
1. Освіта заданої форми деталі. Кінцева мета обробки матеріалів на верстатах полягає в отриманні деталі заданої форми і розмірів.
За своєю зовнішньою формою деталі дуже різноманітні, і це створює враження, що для обробки деталей, для надання їм різноманітних форм повинні існувати і різноманітні методи обробки.
Таке неправильне уявлення зникає, якщо розглянути деталі з точки зору їх геометричної форми. Виявляється, що навіть найбільш складні деталі представляють собою поєднання декількох простих геометричних тіл. Так, деталі, оброблювані на токарних верстатах, за своєю формою найчастіше являють собою поєднання циліндрів різних розмірів, рідше - конус і ще рідше - кулю; деталі, що обробляються на фрезерних верстатах, являють собою багатогранники, які можна розглядати як сукупність простих геометричних тіл ( призма, піраміда).
Тому, незважаючи на величезну різноманітність деталей, всі вони обробляються на верстатах всього лише дев'яти груп. На верстатах кожної групи можна надавати деталі тільки певну геометричну форму. Знаючи це, легко встановити, на якому верстаті слід обробляти цю деталь в залежності від її форми.
Таким чином, щоб учні могли розібратися в тому, як на металорізальних верстатах досягається обробка деталі будь-якої форми, їм необхідно розглянути деталі машин як геометричні тіла.
2. Основні руху верстата. Вирішальне значення при утворенні форми деталі мають основні рухи. У цьому легко переконатися на прикладі токарного верстата. Головний рух токарного верстата - обертальний, тому деталі, оброблені на ньому, є круглі тіла. Однак форма їх в осьовому перерізі залежить від траєкторії руху різця. У залежності від траєкторії руху різця деталі можна надати форму циліндра, конуса або кулі.
Таким чином, для додання деталі заданої форми і розмірів верстат повинен мати основні рухи. Однак за своїм характером, як самі рухи, так і їх поєднання відрізняються у верстатів різних груп. Так, на круглошліфувальних верстатах обидва основні руху - обертальні, на поперечно-стругальні - прямолінійні, на токарному верстаті деталь має обертовий рух, а різець - поступальний, на фрезерному - навпаки, на свердлильному верстаті обидва основні рухи робить інструмент. Освіта заданої форми деталі пояснюється у всіх випадках використанням одного і того ж правила складання рухів.
3. Класифікація частин верстата за призначенням. За своїм зовнішнім виглядом металорізальні верстати вельми різноманітні. Пояснюється це тим, що на них доводиться обробляти деталі різної форми і розмірів. Однак кожен верстат, незалежно від його конструкції, виконує одне і те ж призначення. Тому частини кожного металорізального верстата можна розділити залежно від їх призначення на наступні чотири групи: для закріплення деталі й інструмента; для забезпечення основного (головного) руху; для забезпечення руху подачі; для з'єднання в одне ціле всіх частин верстата.
Для того щоб розібратися в пристрої незнайомого верстата, необхідно знайти в ньому згадані частини. При аналізі верстата з такої точки зору зовнішні відмінності не зможуть приховати того загального, що пов'язує його з іншими верстатами, і завдяки цьому можна застосувати свої знання та вміння, які були придбані при вивченні токарного верстата, для роботи, наприклад, на стругальні, фрезерному і інших верстатах [4].
Знакомя учащихся с устройством и работой настольного сверлильного станка, следует обратить их внимание, прежде всего на основные части и типовые механизмы станка и не загружать память учащихся второстепенными вопросами.
Объяснение устройства сверлильного станка целесообразно проводить по такому плану:
а) рассказ о назначении и применении сверлильных станков;
б) показ и объяснение устройства основных частей станка: станины, стола, хобота, электродвигателя, пускового устройства;
в) демонстрация и объяснение устройства и работы передаточного механизма и его деталей: ведущий вал электродвигателя; ведущий шкив ременной передачи; ремень; ведомый шкив ременной передачи; шпиндель (ведомый вал); патрон; сверло;
г) демонстрация и объяснение устройства механизма подачи сверла: штурвал (ручка); вал; шестерня реечного механизма; рейка; пиноль; подшипники качения; шпиндель; патрон; сверло;
д) обобщение сведений об устройстве и работе сверлильного станка: закрепление детали; закрепление сверла; передача движения резания; передача движения подачи; сверление; сравнении процессов сверления на станке и с помощью ручной дрели.
Аналогично строится изучение устройства и работы токарного и фрезерного станков.
На примере токарного станка можно интересно и убедительно проиллюстрировать развитие орудий труда. Для этого следует познакомить учащихся с простейшими приспособлениями, применявшимися с незапамятных времен для обработки отверстий в камне, в которых приводом служил охотничий лук. На базе этого приспособления возник токарный станок с ручным лучковым приводом. Указанные конструкции описываются в литературе по истории техники.
Учитель обращает внимание учащихся на то, что токарный станок с лучковым приводом был весьма неудобен, так как половина времени уходила на обратный (холостой) ход лука, причем перемещением лука была занята одна рука работающего. Дальнейшее развитие токарного станка выразилось в появлении сначала ножного привода, а затем и люнета. Ножной привод, в свою очередь, был заменен приводом, вынесенным за пределы станка: маховик передачи вращал вспомогательный рабочий, а движение на шпиндель передавалось через канатную передачу, благодаря чему токарь мог сосредоточить свое внимание на инструменте.
Во второй половине XVIII столетия изобрели паровую машину, которую стали использовать как источник энергии для приведения в движение машин на заводах и фабриках. Один двигатель обслуживал группу станков. При этом движение с двигателя передавалось на трансмиссионный вал, а с последнего - на станки с помощью ременных передач. В цехах возникали «леса» ремней, создавая для рабочих неудобства и опасность травмирования.
В 1712 г. русский изобретатель А. К. Нартов создал механизированный суппорт («держалку»). Во второй половине XIX столетия паровая машина стала уступать место электродвигателю, что открыло путь к созданию индивидуального привода станка [7].
Превращение простых орудий труда в машины-орудия может быть показано учащимся и на других примерах. Замена пробойника сверлом привела вместе с тем к присоединению простого орудия труда к механизму (ручная дрель), а затем и к сверлильному станку. То же самое можно показать учащимся и на других примерах: рубка зубилом - резание на рычажных ножницах - резание на механических ножницах; гибка вручную - гибка в приспособлении - гибка на прессе; резание ручной ножовкой - резание на приводной ножовке; опиливание вручную - опиливание на станке и др.
Обзор развития орудий труда завершается формированием у учащихся представления об автоматизации технологических процессов. С механизацией труда учащиеся встречаются на занятиях в мастерских неоднократно. С автоматизацией учащиеся малознакомы; чаще всего их знания в этой области ограничиваются общими представлениями об автоматах по продаже газированной воды, почтовых открыток и т. п. Опираясь на эти представления, целесообразно показать, в чем заключается автоматизация работы на токарном станке. Для этого можно рассмотреть технологию изготовления болта и наметить вместе с учащимися, какие элементы работы станочника могут быть автоматизированы, а затем в общих чертах объяснить по схеме устройство простейшего токарного станка-автомата. На экскурсии или с помощью кинофильма желательно показать учащимся станок-автомат в действии.
Знания учащихся об устройстве и действии сверлильного и токарного станков становятся более прочными благодаря закреплению и некоторому расширению их в процессе практических работ по разборке и сборке машин и их узлов.
В качестве объектов работы при ознакомлении учащихся с операциями сборки и разборки рекомендуются части и узлы металлорежущих станков, в частности задняя бабка, люнет, патрон, коробка подач, фартук и другие части токарного станка [23].
Обычно количество объектов работы ограничено, поэтому невозможно проводить практические работы по сборке и разборке фронтально. В таком случае учащиеся делятся на звенья и работают поочередно в соответствии с графиком, составленным учителем. Возможна и такая организация занятий, при которой одно звено выполняет практические работы по машиноведению, второе - по обработке материалов на станках, а остальные - другие виды работ, предусмотренные учебной программой. Правда, в этом случае учителю приходится одновременно руководить выполнением нескольких видов работы, что создает определенные методические трудности. Устранить указанные трудности можно, если использовать - письменные инструкции, руководствуясь которыми учащиеся самостоятельно выполняют практические работы, а учитель контролирует их деятельность.
Применение письменных инструкций дает возможность повысить активность и самостоятельность учащихся, приблизить занятия в учебных мастерских к условиям производства. Инструкция должна быть лаконичной и вместе с тем содержать все необходимые сведения для выполнения практической работы.
Выполняя работы по разборке и сборке, учащиеся должны соблюдать ряд специфических правил безопасности труда. Прежде всего, они должны пользоваться исправными инструментами и применять их строго по назначению. Иногда, к сожалению, нарушению указанного требования способствует сам учитель, если выдает учащимся неисправный инструмент или не запрещает пользоваться им не по назначению, например, при отсутствии гаечных ключей требуемых размеров разрешает пользоваться прокладками, в результате ключ срывается с детали и может привести к травме. В процессе разборки и сборки учащимся приходится поднимать сборочные единицы машин, механизмы и т. п. Учитель следит, чтобы при этом не превышались нормы, допускаемые для детей.
Успешному выполнению работ по сборке и разборке способствует рациональная организация рабочего места. Опыт показывает, что нередко учащиеся складывают крепежные и другие мелкие детали не в заранее подготовленные коробочки, а куда придется, так что найти нужную деталь в общей их массе трудно. Учитель указывает учащимся на эту ошибку и допускает их к работе лишь после проверки того, насколько правильно организовано рабочее место.
Непосредственной разборке объекта предшествует ознакомление с его устройством и принципом действия. Учащиеся часто недооценивают значения этого этапа работы, а главное - не умеют направить свои действия, поставить перед собой конкретные задачи. Поэтому именно здесь важна руководящая роль учителя. Учитель разъясняет, что, прежде чем разобрать объект, нужно хорошо запомнить, как расположены детали по отношению друг к другу. Последовательность разборки запоминают для того, чтобы в обратном порядке произвести сборку деталей. Иногда приходится специально помечать детали, чтобы при сборке было легче установить их на прежнее место [28].
Объекты труда, используемые при обучении учащихся элементам сборочного процесса, должны служить в мастерских длительное время, так как часто менять их практически очень трудно. Поэтому учитель внимательно следит за тем, чтобы в процессе работы соблюдались такие правила, как применение молотков с бойками из цветных металлов либо подкладок из цветных металлов, смазывание деталей перед сборкой.
Формирование умений по разборке и сборке машин, механизмов и т. п. важно для политехнического образования, так как служит расширению представлений учащихся об основах современного производства, где сборка изделий в настоящее время широко распространена. Кроме этого, формирование умений по сборке и разборке связано с более глубоким ознакомлением учащихся с элементами машиноведения.

Обучение работе на деревообрабатывающих и металлорежущих станках
Работа на станках связана с возможностью травматизма, поэтому особенное внимание должно быть уделено правилам безопасности труда. Опыт работы показывает, что учащиеся не всегда осознают грозящую им опасность и нарушают элементарные правила безопасности, пытаясь, например, остановить руками части станка, вращающиеся по инерции после выключения последнего, измерить на ходу станка деталь и др. Поэтому учитель подробно разъясняет учащимся правила безопасности труда и указывает, к чему может привести нарушение их. Конечно, предостерегать учащихся нужно так, чтобы не вызвать у них боязни к работе на станке. Известно, что некоторые учащиеся не сразу решаются работать на станке, и поэтому в процессе разъяснения правил безопасности труда нужно вселять в них уверенность в свои силы.
Работа на станке начинается с организации рабочего места. Учитель показывает на конкретных примерах, на что надо обратить особое внимание, например на правильное расположение инструментов в тумбочке и заготовок на стеллаже.
Непосредственной обработке материалов на станках предшествует ознакомление с приемами управления: включение и выключение станка, переключение коробки скоростей и подач, перемещение рабочих органов. Особое внимание следует уделить разъяснению правил пользования рукоятками, так как учащиеся, не понимая, чем это грозит, пытаются иногда переключать рукоятки, не останавливая станка.
Работая на станках, учащиеся овладевают приемами выполнения ряда операций. Так, после ознакомления с устройством и работой сверлильного станка и соответствующего инструктажа учащиеся накернивают центры будущих отверстий, закрепляют детали, подбирают и закрепляют сверла требуемого диаметра, подводят сверло к накерненному месту детали и выполняют сверление. Целесообразно предупредить учащихся, что сверло следует подавать равномерно, а по окончании сверления сквозного отверстия, когда сверло идет легче, необходимо с меньшей силой нажимать на ручку подачи. Следует предупредить и об опасности увеличения скорости подачи во время выхода сверла из сквозного отверстия [22].
Учитель внимательно следит за работой учащихся и своевременно предостерегает их от ошибок и нарушений правил безопасности труда. Чаще всего учащиеся делают такие ошибки при освоении приемов сверления:
1. Ненадежно закрепляют деталь для сверления. В таком случае учащегося не следует допускать к работе, пока он не научится закреплять деталь.
2. Слабо зажимают сверло в патроне, в результате чего оно останавливается во время сверления. Следует остановить станок и хорошо закрепить сверло.
3. Чрезмерно или недостаточно нажимают на рычаг (ручку) подачи. Учитель должен положить свою руку на руку учащегося и продемонстрировать силу нажима.
4. Неправильно располагают заготовку по отношению к сверлу, вследствие чего сверло «уводит» и оно изгибается либо заклинивается. Необходимо исправить положение детали с тем, чтобы ось будущего отверстия совпадала с осью сверла.
5. Несвоевременно выводят сверло из отверстия для освобождения его от стружки.
С целью усовершенствования умений по сверлению на станке учащимся показывают приемы сверления глухих отверстий, знакомят с применением переходных конусных втулок для крепления сверла больших диаметров и порядком сверления отверстий диаметром более 10—12 мм, показывают приемы затачивания сверла.
На занятиях рекомендуется продемонстрировать кинофильм «Сверлильный станок», а во время экскурсии познакомить учащихся с различными производственными сверлильными станками, в том числе станками-автоматами.
Работая на токарном станке, учащиеся обтачивают наружные цилиндрические поверхности, подрезают торцы и уступы, протачивают канавки, отрезают заготовки, растачивают отверстия. При этом могут применяться различные методики обучения трудовым операциям.
В одних случаях обучение строится так, чтобы учащиеся с первых уроков занимались общественно полезным трудом. Для этого объединяется изучение таких операций, как обтачивание наружной цилиндрической поверхности и отрезание, что дает возможность с самого начала придать работе учащихся производственный характер.
Другие учителя предлагают учащимся изучить сначала только одну новую операцию, а после овладения первоначальными навыками по ее выполнению приступить к следующей операции. Такая методика связана с различными формами организации занятий. Первая форма характеризуется тем, что учащийся, обрабатывая деталь, выполняет изучаемую и ранее усвоенные операции, а незнакомые ему операции выполняет учитель. По мере овладения операциями учащийся принимает все большее участие в изготовлении детали, а участие учителя становится соответственно меньше. Такая организация занятий удобна тем, что учащиеся с самого начала обучения могут включаться в производительный труд; благодаря последовательному изучению отдельных операций облегчается процесс овладения ими. Однако существенный недостаток такого обучения заключается в том, что значительное время на станке работает сам учитель, а школы, как известно, имеют небольшое количество станков [24].
Вторая форма организации занятий предусматривает такой подбор заготовок, при котором учащиеся, обрабатывая их, изучают все предусмотренные программой операции, переходя от простых к более сложным. Так, на первом занятии учащиеся обтачивают наружную поверхность заготовки, на втором - подрезают торцы и уступы, а на следующих - протачивают канавки, отрезают деталь и, наконец, растачивают отверстия. Таким образом, появляется возможность соединить обучение с изготовлением полезных изделий при сохранении последовательности изучения операций, оправданной с технологической и педагогической точек зрения. Стремясь быстрее изготовить изделие, учащиеся с интересом изучают новые операции. Однако необходимость в этом случае иметь большое количество заготовок затрудняет применение данной формы организации занятий во всех школах.
Третья форма организации занятий обусловлена тем, что одну и ту же деталь изготавливают два учащихся. При этом простейшие операции выполняет тот, кто только приступил к работе на станке, а более сложные - тот, кто уже работал на нем. Для этого заблаговременно, например, на кружковых занятиях, учитель обучает нескольких учащихся работать па станке. При данной форме организации занятий достигается более рациональное использование станков, чем при первой форме. Именно поэтому она широко распространена в школах [18].
Заслуживает внимания еще один вопрос, связанный с методикой обучения работе на станках. При профессиональной подготовке рекомендуется изучать вспомогательные приемы отдельно от основных. При этом изучение вспомогательных приемов рассматривается как подготовка к овладению основными приемами. Эти рекомендации достаточно обоснованы, и с ними можно согласиться, когда идет речь о подготовке токарей. Что же касается занятий в мастерских, где учащиеся знакомятся лишь с элементами обработки материалов на станках, то опыт показывает, что процесс обучения ускоряется при одновременном изучении вспомогательных и основных приемов. Кроме того, в этом случае удается с самого начала соединить обучение с производительным трудом. Ранее в пособии приведена инструкция к работе «Наладка станка и обработка наружной цилиндрической поверхности», согласно которой учащиеся должны одновременно изучать основные и вспомогательные приемы. Аналогично можно организовать и другие практические работы на станке.
Изучение каждой новой операции, приема начинается с демонстрации их учителем, после чего 1—3 учащихся воспроизводят то, что они видели. Если учитель убеждается, что новый материал воспринят правильно, он предлагает учащимся приступить к работе. В процессе работы учащиеся должны себя контролировать. Поэтому очень важно вооружать их критериями для самоконтроля, на основании которых они могли бы судить, насколько успешно идет работа. Такими критериями могут быть цвет стружки, вибрация резца, чистота обработанной поверхности и др.
В процессе работы учащихся на деревообрабатывающих и металлорежущих станках следует знакомить их с типовыми деталями машин, механизмами, видами их соединений.
При решении указанной учебной задачи особенного внимания заслуживает ознакомление учащихся с понятием о типовой детали машин. Овладение этим понятием важно для развития технического кругозора учащихся. Раскрывая понятие «типовые детали машин», следует показать учащимся, что оно возникло как результат многолетней, кропотливой работы многих ученых и инженеров-практиков. Для того чтобы выявить типовые детали машин, необходимо было сопоставить между собой тысячи и тысячи различных конструкций машин и отобрать те детали, которые наиболее часто встречаются.
Опыт показывает, что учащиеся легко усваивают сущность данного понятия, но очень часто не осознают его практическое значение. Поэтому необходимо познакомить учащихся с тем, какие преимущества обеспечивает типизация деталей, как благодаря этому облегчается труд конструктора и технолога, повышается качество продукции, снижается ее себестоимость, упрощается изготовление запасных частей для машин [13].
Для развития технического кругозора учащихся особенное внимание следует обращать на то, что детали машин непрерывно совершенствуются. Например, в последние годы в машиностроении появляются подшипники, изготовленные не из металлов, а из других материалов. Так, подшипники качения изготавливаются из прессованной древесины и картона, подшипники скольжения - из сплава пластмассы с графитом, благодаря чему отпадает необходимость в смазке поверхностей трения. Знакомясь с такими фактами, учащиеся убеждаются в том, что изучаемые ими технические объекты нельзя воспринимать как навсегда устоявшиеся конструкции, что нужно находить пути для их совершенствования.
Вторым примером могут быть такие часто встречающиеся детали, как зубчатые колеса. Для того чтобы создать у учащихся целостное представление о конструктивных разновидностях зубчатых колес, необходимо не только охарактеризовать и продемонстрировать различные зубчатые колеса, но и сопоставить их между собой, сравнить их преимущества и недостатки. Известно, что основными показателями эксплуатационных качеств зубчатых колес являются плавность передачи движения и наибольший крутящий момент, который можно передать с одного вала на другой. По этим показателям и следует сравнивать различные конструктивные разновидности зубчатых колес. Следует подчеркнуть, что и сейчас, когда, казалось бы, машиностроение располагает таким солидным арсеналом зубчатых колес, рассчитанных на различные виды и величины передаваемой нагрузки, различную скорость вращения, точность работы, конструкторы не отказались от дальнейших поисков. Так, в последнее время появились зубчатые колеса с переменным передаточным отношением, которые позволяют изменять скорость ведомого вала на протяжении одного оборота. Появились также колеса со специальным профилем зубьев, который при той же прочности колес делает их меньше по массе. Это особенно важно, например, для самолетостроения.
Ознакомление с классификацией соединений деталей машин имеет большое значение для политехнического образования учащихся. Знакомясь с преимуществами и недостатками отдельных видов соединений, учащиеся приобретают знания, которые могут быть использованы ими при изучении устройства и работы любых машин, встречающихся на практике.
В процессе изучения механизмов передачи и преобразования движения учащимся можно указать, что для преобразования движения используется всего лишь семь основных видов различных механизмов, а для передачи вращательного движения - пять.
Наиболее полное представление о механизме можно создать у учащихся на примере токарного станка. Именно в этой машине встречаются основные механизмы, применяющиеся на практике (ременные, фрикционные, зубчатые, червячные, винтовые, реечные).
Рассматривая механизмы, целесообразно сопоставлять их между собой, анализировать преимущества и недостатки каждого из них.
Заканчивая ознакомление учащихся с обработкой материалов снятием стружки, целесообразно обобщить их знания на примере резания металлов на станках. При этом учитель подчеркивает, что сущность процесса стружкообразования остается неизменной, несмотря на то, что внешний вид стружки может быть различный (сливная стружка, стружка скалывания и надлома) в зависимости от обрабатываемого материала и режима работы. Сам процесс, стружкообразования может быть раскрыт перед учащимися на научной основе, так как они знакомы по курсу физики с упругой и пластической деформациями материалов, которыми сопровождается резание металлов. Учащиеся подготовлены также к пониманию таких явлений, сопутствующих процессу резания металлов, как трение, нагревание заготовки, стружки и инструмента [10].
Обобщению подлежат также знания учащихся об инструменте, применяющемся для резания материалов. В связи с этим целесообразно, знакомя учащихся с новыми операциями, сопоставлять режущие инструменты по конструкции, показывая, что в них есть общего и различного. Так, например, токарный резец может быть рассмотрен в сравнении с зубилом. При этом делается вывод, что режущая часть резца, как и всех других режущих инструментов, имеет форму клина. Но форма режущей части токарного резца, если ее сравнить с режущей частью зубила, является более сложной, что объясняется более трудными условиями работы, в которых находится станочный инструмент. Опираясь на знания учащихся об устройстве сверла и токарного резца, можно объяснить, что фреза представляет собой как бы несколько резцов, сложенных вместе для повышения производительности труда, и предложить учащимся самостоятельно найти на зубьях фрезы режущую кромку, переднюю и заднюю поверхности. Опыт показывает, что такое задание посильно, оно активизирует учащихся, учит их находить общие признаки во внешне различных технических объектах.
Последним среди металлорежущих инструментов рассматривается шлифовальный круг. Учитель обращает внимание учащихся на то, что внешне шлифовальный круг ничем не напоминает токарный резец. Однако если рассмотреть под микроскопом отдельные зерна, из которых он состоит, то легко убедиться, что они представляют собой маленькие резцы, только геометрическая форма их не такая правильная, как у специально заостренных резцов. Наряду с сущностью процесса резания металлов учитель объясняет его основные достоинства и недостатки как одного из способов изготовления деталей машин.
Говоря о преимуществах обработки материалов резанием по сравнению с другими способами изготовления деталей, применяющихся на современных промышленных предприятиях, следует указать, в первую очередь, на следующие из них:
· возможность достижения любой практически необходимой точности;
· возможность получения детали любой конфигурации;
· относительная дешевизна.
В качестве недостатка указать на отходы металла в стружку, которые составляют в среднем 10% от массы заготовки.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНИЯ ЗАНЯТИЙ ПО ТЕХНОЛОГИИ
2.1. МЕТОДЫ ОБУЧЕНИЯ И ИХ КЛАССИФИКАЦИЯ
Как и сама педагогика, сложившаяся на сегодня система методов образовалась не сразу. При случайном обучении, которое, мы помним, опережало организуемое в школе, преобладали методы, основанные на подражании. Наблюдая и повторяя за взрослыми трудовые действия, ученики овладевали ими. С появлением школ родились методы словесные, которые долго доминировали.
Американский педагог Кларк Керр выделяет четыре «революции в области методов обучения». Первая состоялась, когда учителя-родители уступили место профессиональным учителям. Существо второй состояло в замене устного слова письменным. Третья революция привела к введению в обучение печатного слова, а четвертая, свидетелями которой мы являемся, направлена на частичную автоматизацию и компьютеризацию дидактической работы.
Понятно, что в разные периоды развития образования тем иным методам придавалось более существенное значение. Вместе тем практика доказала, что ни один из них, будучи использован исключительно сам по себе, не обеспечивает нужных результатов. Вот почему в технологии успехов можно достигнуть только при использовании многих методов, поскольку ни один из них не является универсальным.
Большинство отечественных ученых считают продуктивной классификацию, предложенную Л.Я. Лернером. В ней выделяют следующие методы.
Объяснительно-наглядный (репродуктивный) метод . Он включает демонстрацию, лекцию, изучение литературы, радио- и телевизионные передачи, использование дидактических машин и т. п. Он тренирует память и дает знания, но не обеспечивает радость исследовательской работы и не развивает творческое мышление.
Проблемный метод используется главным образом на лекции, в ходе наблюдений, при работе с книгой, при экспериментировании, на экскурсиях. Благодаря нему учащиеся приобретают навыки логического, критического мышления.
Частично-поисковый метод при самостоятельной работе учащихся, беседе, популярной лекции, проектировании и т. п. предоставляет школьникам возможность принять участие в отдельных этапах поиска. При этом они знакомятся с определенными моментами научно-исследовательской работы.
Исследовательский метод : учащиеся постепенно познают принципы и этапы научного исследования, изучают литературу по проблеме, проверяют гипотезы и оценивают полученные результаты. Авторы предложенной классификации считают, что она обеспечивает постепенный переход от методов, предполагающих сравнительно небольшую самостоятельность учащихся, к методам, опирающимся на их полную самостоятельность. Таким образом, у педагога есть возможность перехода от преподносящих методов к методам, предполагающим взаимные действия учителя и учащихся, и, наконец, к методам самостоятельной работы.
В технологии все эти методы могут быть конкретизированы по трем группам - в соответствии со способом передачи и усвоения информации: словесные, наглядные и практические . Кроме того, существуют четкие, выработанные практикой рекомендации по особенностям методики их применения в преподавании технологии. Следует иметь в виду обстоятельство, о котором уже упоминалось ранее: названные методы достигают оптимального эффекта в гармоническом единстве. Для определения рациональности их сочетания необходимо знать дидактические особенности каждой группы и методические аспекты их использования при занятиях со школьниками по технологии.

2.2 Развернутые сценарии уроков
Сценарій уроку № 1
Раздел программы : Элементы машиноведения
Тема : Вводное занятие.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроку:
Учащиеся должны усвоить следующие знания:
1. Ознакомиться с содержанием программы «Технология»;
2. Научить правильной организации труда и рабочего места;
3. Ознакомить с безопасностью и гигиеной труда
Розвиваючі цілі уроку:
Учащиеся должны развить умения и навыки:
1. Знать о цели и содержании программы «Технология»;
2. Знать правила поведения в школьной мастерской;
3. Учить технику безопасности.
Воспитательные цели урока:
Знание правил поведения в школьной мастерской позволят правильной организации труда;
Знание техники безопасности позволят избежать несчастных случаев.
Тип урока: изучение нового материала
Метод проведения урока : эвристическая беседа
Обладнання:
- оборудование школьных мастерских;
- доска, мел;
- эталон изготовляемой детали.
Література:
1. Симоненко В.Д. «Технологи – 6 класс. М.: - 2004.
2. Миркин Б.М., Л.Г. Наумова, Экология России – М. - 1995.
Место проведения: учебные мастерские
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Изучение нового материала;
4. Подведение итогов урока;
5. Домашнє завдання.
Сценарий урока
I. Организационный этап
Учитель : Здравствуйте! Сідайте!
(Учні стоять біля своїх місць і сідають після слів викладача).
Черговий хто сьогодні відсутній? (Черговий класу повідомляє про відсутніх, якщо вони є).
II. Мотиваційний етап
Сегодня мы приступаем к изучению нового раздела – «Элементы машиноведения».
Какие технологии вы знаете?
Ученик : (Технология обработки древесины, технология обработки металла, технология ремонтно-строительных работ).
Учитель : Под технологией понимают совокупность приемов и способов получения, обработки или переработки сырья, материалов, полуфабрикатов или изделий, осуществляемых в процессе производства продукции.
III. Вивчення нового матеріалу
Учитель : Теперь рассмотрим, что входит в рабочее место столяра:
1. Столярный верстак.
2. Стул.
3. Стеллажи, ящики, полки.
4. Тумбочки для хранения инструментов, приспособлений и заготовок.
Давайте вспомним из курса 5 класса, из чего состоит столярный верстак.

Рис. 2. Столярный верстак:
1 - предплечье; 2 - крышка с отверстиями; 3 - клинья лотка;
4 - передний зажим; 5 - выдвижные и поворотные пальцы.
Учитель : Далее давайте вспомним, как правильно подобрать верстак для удобства работы?
Ученики: …
Учитель : Встать возле верстака, опустить руки вниз, положить руку на его крышку: если не требуется наклоняться или сгибать руку, значит, верстак подобран правильно.
Учитель : Далее разберем основные правила техники безопасности
1. Работы выполняются в специальной одежде:
> халат;
> комбинезон или фартук;
> берет.
2. Основные правила техники безопасности при работе на верстаке.
· Оберегать крышку верстака от повреждений режущими инструментами.
· Не закручивать сильно передний и задний зажимы верстака.
· Не ударять молотком по крышке верстака.
· Клинья в отверстия верстака забивать только киянкой.
· По окончании работы очищать верстак только щеткой.
IV. Практична частина.
1. Подобрать верстак в соответствии с ростом.
2. Потренироваться в закреплении заготовки в зажимах и между клиньями.
V. Подведение итогов урока, выставление и комментирование оценок .
Перевірка закріплення заготовок, вказівка ​​на недоліки. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні.
VI. Завдання домашнього завдання
Запишіть домашнє завдання: прочитати додатковий матеріал.
Питання є за сьогоднішньою темі?
Ученик: ………
Учитель : урок закончен. До побачення!
Сценарій уроку № 2
Розділ програми: Елементи машинознавства.
Тема : Понятие о технологическом процессе и технологической карте
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроку:
Учащиеся должны усвоить следующие знания:
1. Ознакомить с понятием технологический процесс ;
2. Научить читать технологическую карту;
3. Ознакомить с техникой безопасности.
Розвиваючі цілі уроку:
Учащиеся должны развить умения и навыки:
1. Усвоить понятие технологический процесс ;
2. Учить читать технологическую карту;
3. Учить технику безопасности.
Воспитательные цели урока:
Умение разрабатывать технологическую карту позволит изготавливать изделия по указанным в карте технологическим операциям.
Знание техники безопасности позволят избежать несчастных случаев.
Тип урока: изучение нового материала
Метод проведения урока : эвристическая беседа
Обладнання:
- оборудование школьных мастерских;
- доска, мел;
Література:
1. Симоненко В.Д. «Технологи – 6 класс. М.: - 2004.
2. Миркин Б.М., Л.Г. Наумова, Экология России – М. - 1995.
Место проведения: учебные мастерские
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Этап актуализации знаний;
5. Изучение нового материала;
6. Этап применения нового материала;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.
Сценарий урока
I. Организационный этап
Учитель: Здравствуйте! Сідайте!
(Учні стоять біля своїх місць і сідають після слів викладача).
Дежурный, кто отсутствует? (Черговий класу повідомляє про відсутніх, якщо вони є).
II. Мотивационный момент
Учитель: Что же такое технологический процесс?
Ученики: … .
Учитель: Это часть всего производственного процесса, содержащая целенаправленные действия по изменению формы, размеров и свойств материалов при изготовлении из них изделий.
III. Сообщение темы и цели урока
Запишите тему сегодняшнего урока «Понятие о технологическом процессе и технологической карте». ( ученики записывают тему урока в тетради, учитель контролирует, чтобы все писали).
Целью нашего урока является ознакомление с понятием технологический процесс и технологическими картами. И вы сегодня научитесь читать технологическую карту.
IV. Вивчення нового матеріалу
Технологический процесс осуществляют на различном технологическом оборудовании:
·   станках;
· приспособлениях;
· инструментах.
Учитель: а что называют технологической картой?
Ученики:???
Учитель: Технологической картой называется документ, в котором записан весь процесс обработки деталей и изделий с указанием технологических операций. Теперь давайте поподробнее разберем технологическую карту изготовления разделочной доски.
Технологическая карта
Изготовление кухонной разделочной доски
№ п.п.
Последователь-
ность выполне-
ния переходов
Графическое изображение
Инструменты и приспособления
1
Выбрать заготовку из доски или фанеры толщиной 10…12 и разметить контур изделия по шаблону

Шаблон, карандаш
2
Выпилить контур изделия

Ножовка столярный верстак
3
Наколоть шилом центр отверстия, высверлить отверстие.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Шило, сверло, коловорот или дрель
4
      
Зачистить изделие, скруглить острые кромки и углы
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Верстак, шлифовальная колодка, тиски.
V. Этап применения нового материала
Учитель: А теперь я вам предлагаю самостоятельно разработать технологическую карту простейших деталей (брус, скалку, угольник и др.)!
1. Уважно вивчіть креслення деталі, яку ви хочете виготовити.
2. Пользуясь таблицей, разработайте технологическую карту на изготовление вашей детали.
3. Порівняйте складену технологічну карту з технологічною картою, розробленою для цієї деталі вашими однокласниками.
VI. Підведення підсумків уроку
Учитель: Молодцы! Всі сьогодні відмінно попрацювали.
VII. Домашнє завдання
Учитель: Открываем тетради и записываем домашнее задание: прочитать параграф, почитать дополнительную литературу ответить на вопросы после параграфа.
Если у вас нет ко мне вопросов, то на этом все. Усі вільні.
До побачення!
Сценарий урока № 3
Раздел программы : Технология обработки древесины. Елементи машинознавства.
Тема урока: Точение конических и фасонных деталей.
Клас: 6
Трудовое задание (объект труда): Изготовление ручки напильника.
Время работы: 90 минут
Освітні цілі уроку: учащиеся должны освоить следующие понятия:
1. Ознайомити з технологією виготовлення конічних і фасонних виробів з деревини;
2. Ознайомити учнів з технологією виготовлення шкільної указки;
3. Ознайомити учнів з технікою безпеки при роботі на токарному верстаті.
Розвиваючі цілі уроку: учащиеся должны овладеть следующими видами действий:
1. Вчитися технології точіння конічних і фасонних деталей;
2. Вчити створювати різні об'єкти праці на токарному верстаті;
3. Вчитися техніки безпеки при роботі на токарному верстаті.
Воспитательные цели урока: убедить учащихся в том, что:
1. Знання технології виготовлення конічних і фасонних деталей з деревини на токарному верстаті дозволить створювати різні об'єкти праці;
2. Знання техніки безпеки при роботі на токарному верстаті, дозволить уникнути нещасних випадків.
Тип урока: Урок совершенствования и развития знаний, умений, навыков и способов действий.
Основной метод ведения урока: Объяснительно-наглядный (репродуктивный) метод.
Обладнання:
- оборудование школьных мастерских;
- доска, мел;
- эталон изготовляемой детали.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-сост.: В.Г.Соловьянюк - Бирск, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Этап актуализации знаний;
5. Изучение нового материала;
6. Этап применения нового материала;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.
Сценарии урока
I. Организационный этап
Учитель: Здравствуйте! Сідайте!
(Учні стоять біля своїх місць і сідають після слів викладача).
Дежурный, кто отсутствует? (Черговий класу повідомляє про відсутніх, якщо вони є).
II. Мотиваційний етап.
Вчитель: Хлопці! Всі ви працювали на токарному верстаті, і робили різні вироби з деревини.
- Скажіть, будь ласка, які деталі можливо зробити з деревини на токарному верстаті?
Учні: Скалку, вазу, склянку, тарілку ...
Вчитель: Правильно! А яку форму потрібно надати заготівлі до отримання фасонних поверхонь?
Учні: Потрібно надати заготівлі циліндричну форму, обточуючи її напівкруглою стамескою.
III. Тема і мети уроку.
Учитель: Отже, тема сьогоднішнього уроку «Точіння конічних і фасонних деталей», зверніть увагу на дошку, де вона записана.
Сьогодні ви будете виготовляти ручки напилка і додатковим завданням буде виготовлення шкільної указки.
IV. Підготовка до виконання трудового завдання.
1) Трудове завдання.
Учитель: Від вас вимагається виготовлення ручки напилка. Відкрийте підручники, на сторінці 47 у таблиці 2 дана технологічна карта, де є послідовність виготовлення ручки напилка.
На первом этапе изготовления ручки напильника нужно разметить центры торцов, затем просверлить один торец Ø3 мм на глубину 6 мм (Ø3X6). Для цього вам буде потрібно лінійка, олівець, шило, коловорот і свердло.
Далее необходимо прострогать ребра рубанком до восьмигранника и пропилить под трезубец паз глубиной 5 мм.
На наступному етапі слід закріпити заготовку на верстаті і точити циліндр Ø40 по всій довжині. Потім розмітити заготовку за розмірами заданими у технологічній карті.
Протачивать циліндри необхідно під діаметри Ø27X37 і Ø30X5.
Потом фасонную поверхность точить в направлении от а к в от с к в до Ø25 и подрезать левый торец детали на Ø10 и точить фасонную поверхность от а к d . Правий торець заготовки підрізати до Ø10, далі проточити фаски 2X45 º і потім потрібно шліфувати деталь.
Нарешті необхідно зняти деталь і зачистити торці.
Вчитель: Наступним завданням є виготовлення шкільної указки.
На дошці дані необхідні розміри.
Спочатку слід розбити заготівлю за розмірами, а потім закріпити заготовку на столі. Заготівлю слід закріпити за один кінець і вставити упор у вигляді бруска. Далі прострогать ребра рубанком. Рівність заготовки слід на-віч, порівнюючи початок і кінець указки.
Ø10
Підпис: Ø10
600


2) Планування роботи учнями з опорою на технологічну карту.
3) Повторення знайомих прийомів роботи.
4) Можливі помилки.
а) при обтачивании циліндричних поверхонь:
· Частина поверхні деталі залишилася необробленої;
причини: недостатні розміри заготовки (мало припуску на обробку), кривизна заготівлі, неправильна її установка і неточна вивірка;
· Неправильні розміри обточеної поверхні;
причини: неточна установка заготовки.
5) Повторение техники безопасности.
· включать станок только с разрешения учителя;
· перед началом работы проверить исправность станка, наличие ограждений вращающихся частей, наличие и исправность инструментов и приспособлений, подготовить все необходимое для работы;
· работать в головном уборе. Одежда должна быть застегнута на все пуговицы и не иметь свисающих концов;
· во время работы прочно и надежно закреплять заготовки в патроне.
· нельзя осматривать, трогать руками или измерять заготовку не выключив станка;
· обо всех неисправностях в работе станка немедленно сообщать учителю.
V. Перевірка готовності робочих місць.
VI. Самостійне виконання учнями трудового завдання.
VII. Підведення підсумків уроку з залученням учнів до оцінки робіт.
Учитель: Молодцы! Всі сьогодні відмінно попрацювали.
VIII. Прибирання робочих місць.
(За 10 хвилин до дзвінка)
VII. Домашнє завдання
Учитель: Открываем тетради и записываем домашнее задание: прочитать параграф, почитать дополнительную литературу ответить на вопросы после параграфа.
Если у вас нет ко мне вопросов, то на этом все. Усі вільні.
До побачення!

2.3. ПЛАН КОНСПЕКТЫ УРОКОВ
Урок №1
Раздел программы : Элементы машиноведения
Тема: Этапы создания изделий из древесины.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Ознакомить учащихся с ходом действий в создании изделий из древесины;
2. Дать понятие сборке;
3. Дать понятие о специальных инструментах и технологических картах;
4. Рассказать о технологических переходах
Розвиваючі цілі уроку:
1. Вміти правильно підібрати заготовку;
2. Уметь проверять на прочность изготавливаемые детали;
3. Научиться четко, распределять переходы;
4. Формировать умение правильно составлять технологические карты.
Виховні цілі уроків:
1. Виховувати дбайливе поводження з інструментами;
2. Виховувати повагу до людей праці;
3. Виховувати сумлінне ставлення до дорученої справи.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведення уроку: евристична бесіда
Оборудование: заготовка, сборочная единица, инструкционная и технологическая карта.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробный учебник для мальчиков 6 класса / под ред. В.Д.Симоненко – Издательство Брянского пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-сост.: В.Г.Соловьянюк - Бирск, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный этап;
2. Мотивационный этап;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Этап актуализации знаний;
5. Изучение нового материала;
6. Этап применения нового материала;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.
Урок №2
Раздел программы: Технология обработки древесины. Елементи машинознавства
Тема: Разметка заготовок из древесины
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Ознакомить с предварительной разметкой;
2. Ознакомить с технологией пользования угольником при разметке;
3. Дать понятие рейсмуса;
4. Дать представление о правильном пользовании рейсмусом, шаблоном.
Розвиваючі цілі уроку:
1. Научиться осуществлять предварительную разметку;
2. Уметь с помощью угольника указывать разметки;
3. Уметь пользоваться рейсмусом, циркулем;
4. Научиться правильно, экономично применять рейсмус.
Виховні цілі уроків:
1. Виховувати дбайливе поводження з інструментами;
2. Воспитывать аккуратность;
3. Воспитывать любовь к труду
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведення уроку: евристична бесіда
Оборудование: угольник, линейка, рейсмус, циркуль, шаблон.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-сост.: В.Г.Соловьянюк - Бирск, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный этап;
2. Мотивационный этап;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Этап актуализации знаний;
5. Выполнение учащимися трудового задания;
6. Подведение итогов урока;
7. Домашнє завдання.
Урок № 3
Раздел программы : Технология обработки древесины. Елементи машинознавства
Тема : Пиление столярной ножовкой.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Дать представление о пилении и указать разновидности;
2. Ознакомить с разновидностями пил и их правильным применением;
3. Ознайомити з правилами безпеки;
4. Дать определение понятию стусло и его применение.
Розвиваючі цілі уроку:
1. Уметь различать виды пиления;
2. Научиться работать с разными видами пил;
3. Научиться соблюдать правила безопасности при пилении;
4. Уметь пользоваться стуслом при распиливании.
Виховні цілі уроків:
1. Воспитывать бережное отношение к инструментам;
2. Воспитывать аккуратность
3. Воспитывать любовь к труду
4. Виховувати сумлінне ставлення до дорученої справи.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведения урока: беседа
Оборудование: ножовка, стусло, виды пил.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-сост.: В.Г.Соловьянюк - Бирск, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный этап;
2. Мотивационный этап;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Этап актуализации знаний;
5. Выполнение учащимися трудового задания;
6. Подведение итогов урока;
7. Домашнє завдання.
Урок №4
Раздел программы : Технология обработки древесины. Елементи машинознавства
Тема: Строгание древесины.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Дать понятие струга;
2. Ознакомить учащихся с устройством рубанка;
3. Обучать обработке детали при помощи рубанка;
4. Ознакомить с правилами безопасности.
Розвиваючі цілі уроку:
1. Уметь различать виды струга;
2. Знать устройство рубанка;
3. Научиться закреплять заготовку и обрабатывать;
4. Создавать знания о правилах безопасности при строгании со столярными инструментами.
Виховні цілі уроків:
1. Воспитывать бережное отношение к инструментам;
2. Виховувати повагу до людей праці;
3. Воспитывать любовь к труду
4. Виховувати акуратність.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведения урока: беседа
Оборудование: рубанок, фуганок, ножи, колодка.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-сост.: В.Г.Соловьянюк - Бирск, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Подготовка к выполнению трудового задания;
5. Организация и подготовка рабочего места;
6. Самостоятельное выполнение учащимися трудового задания;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.
Урок №5
Раздел программы : Технология обработки древесины. Елементи машинознавства
Тема : Соединение деталей на шурупах.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Дать понятие шурупа;
2. Ознакомить учащихся с инструментами, необходимыми для соединения деталей;
3. Ознакомить с правилами ввинчивания шурупов;
4. Ознакомить учащихся с техникой безопасности.
Розвиваючі цілі уроку:
1. Усвоить понятие шурупа и различать по видам;
2. Научиться пользоваться инструментами, необходимыми для соединения деталей;
3. Научиться подбирать шурупы, необходимые для соединения деталей изготавливаемого изделия;
4. Уметь соединять детали при помощи отвертки..
Виховні цілі уроків:
1. Воспитывать находчивость
2. Воспитывать уважение к труду;
3. Воспитывать аккуратность при работе;
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведения урока: беседа
Оборудование: шуруп, шлиц, отвертка.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-упоряд.: В.Г. Соловьянюк - Бірськ, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Подготовка к выполнению трудового задания;
5. Организация и подготовка рабочего места;
6. Самостоятельное выполнение учащимися трудового задания;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.
Урок №6
Раздел программы : Технология обработки древесины. Елементи машинознавства
Тема : Выпиливание лобзиком.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Дать понятие о лобзике;
2. Ознакомить с последовательностью выпиливания лобзиком внутреннего контура;
3. Дать понятие о надфиле;
4. Ознакомить с техникой безопасности.
Розвиваючі цілі уроку:
1. Уметь создавать знания о лобзике и его составных частях;
2. Научиться пользоваться лобзиком;
3. Научиться выпиливать внутренние контуры;
4. Уметь вычищать внутренний выпиленный контур надфилем.
Виховні цілі уроків:
1. Воспитывать эстетические качества;
2. Воспитывать уважение к труда;
3. Воспитывать аккуратность при работе;
4. Развивать силу воли.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведения урока: беседа
Оборудование: лобзик, пилка, выпиловочный столик.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-упоряд.: В.Г. Соловьянюк - Бірськ, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Подготовка к выполнению трудового задания;
5. Организация и подготовка рабочего места;
6. Самостоятельное выполнение учащимися трудового задания;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.
Урок №7
Раздел программы: Технология обработки древесины. Елементи машинознавства
Тема : Лакирование изделий.
Клас: 6
Час: 45 хв.
Освітні цілі уроків:
1. Дать понятие лакирования и его назначение;
2. Ознакомить с процессом лакирования;
3. Ознакомить учащихся с техникой безопасности.
Розвиваючі цілі уроку:
1. Получить знания о процессе лакирования;
2. Научиться подготавливать поверхности под лакирование;
3. Знать инструменты, необходимые для лакирования;
4. Уметь создавать знания о мерах безопасности перед лакированием.
Виховні цілі уроків:
1. Развитие художественного вкуса;
2. Привитие любви к красоте изделия;
3. Воспитывать аккуратность при работе;
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведения урока: беседа
Оборудование: Лак, морилка, кисточки, томпоны.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 6 класу / під ред. В. Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-упоряд.: В.Г. Соловьянюк - Бірськ, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку
1. Организационный момент;
2. Мотивационный момент;
3. Сообщение темы и цели урока;
4. Подготовка к выполнению трудового задания;
5. Организация и подготовка рабочего места;
6. Самостоятельное выполнение учащимися трудового задания;
7. Подведение итогов урока;
8. Домашнє завдання.

ВИСНОВОК

Метою курсовой работы являлась определение значения технологической подготовки элементам машиноведения на уроках технологии учащихся в системе технологического образования.
Сучасний етап науково-технічного прогресу, та й будь-які інші історичні етап характеризуються серйозними змінами, що відбуваються в техніці, технології та організації виробництва, вимагають від людини будь-якої професії мобільності трудових функцій, здатності адаптуватися до нової, сучасної техніки і технології. Этого требует время, это необходимо для того, чтобы решить проблему социальной незащищённости выпускников школ и вузов.
Завданнями курсової роботи були:
1. Обзор теоретической и методической литературы по теме курсовой работы;
2. Дать понять учащимся о понятии технология и технологическое образование;
3. Разработать план – конспекты уроков по проблеме исследования.
Методами курсової роботи при виконанні поставлених завдань були:
1. Теоретический анализ научно-методической литературы.
2. Застосування логічних прийомів порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення для побудови дедуктивних і індуктивних умовиводів, представлених у викладі даної роботи.
3. Реализация уроков технологической подготовки учащихся.
На основе проведенного исследования сформулируем следующие выводы: в результате данной работы нами разработано методическое пособие для обучения учащихся 6 класса элементам машиноведения на уроках технологии.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ангеловскі К. Вчителі та інновації. М., 2001.
2. Артоболевський С. І. Теорія механізмів і машин. - М.: «Вища школа», 2005.
3. Ахіяров К.Ш., Атутов П.Р., Тагара Р. З. Політехнічна спрямованість навчання основам наук в освітній школі: Учеб. посіб. для студентів педагогічних інститутів. - М., 1990.
4. Вибір методів навчання в середній школі. / Под ред. Ю.К. Бабанського. М., 2001.
5. Заняття з трудового навчання: 6 - 7 кл.: Посібник для вчителя / Г.Б. Волошин та ін; Під ред. Д. О. Тхоржевський. - М., 2000.
6. Кирилова Г. Д. Теорія і практика розвивального навчання. - М., 2002.
7. Кочетов А. І. Трудове виховання школярів. - Мінськ, 1991.
8. Короткий автомобільний довідник. НИИАТ. М.: Машинобудування, 2007.
9. Кругліков Г. І. Теоретичні основи методики викладання технології. - Курськ, 1998.
10. Лернер І. Я. Дидактичні основи методів навчання. М., 2001.
11. Машинобудування: Енциклопедія в 40 т. / Ред .- сост.В.Ф. Платонов, М.: Машинобудування, 1997. - Стор 97.
12. Методика навчання учнів технології: Книга для вчителя / Н.Л. Бронніков, Г.І. Кругліков, В.Д. Симоненко. - Брянськ; Ішим, 1998.
13. Пожидаєва С. П. Курсові та випускні кваліфікаційні роботи на факультеті технології та підприємництва (методичні рекомендації). - Бирск: держ. соц-пед. Акад., 2006.
14. Самородскій П. С. Дидактичні основи спеціальної підготовки вчителя технології і підприємництва. - Брянськ: Видавництво БДПУ, 1999. - Стор. 256.
15. Самородскій П. С. Дидактична система конструкторсько-технологічної підготовки майбутнього вчителя технології і підприємництва. - Брянськ: Видавництво БДПУ, 2000 - Стор. 230.
16. Самородскій П. С., Симоненко В. Д. Технологія обробки конструкційних матеріалів: Навчальний посібник для студентів індустріально-педагогічних, технолого-економічних факультетів педінститутів і вчителів праці .- Брянськ: Видавництво БГПІ, 1994 .- Стор. 280.
17. Самородскій П. С., Симоненко В. Д. Теорія механізмів і машин: Навчальний посібник для студентів педвузів спеціальностей «Технологія і підприємництво» та «Інженер-педагог». - Брянськ: Видавництво БДПУ, 2001. - Стор. 80.
18. Самородскій П. С. Основи розробки творчих проектів: Короткий курс лекцій з машинознавства для студентів технолого-економічних факультетів педвузів. - Брянськ: Видавництво БДПУ, 1999.
19. Симоненко В. Д., Овечкін В. П. Основи технології. - Брянськ: Видавництво БДПУ, 1999. - Стор. 180.
20. Симоненко В. Д., завзятість М. В., Матяш М. В. Технологічна освіта школярів. Теоретико-методологічні аспекти / За ред. В. Д. Симоненко. - Брянськ: Видавництво БДПУ, 1999. - Стор. 230.
21. Соловьянюк В. Г. Основні поняття технологічної освіти. - Бірськ, 2005.
22. Соловьянюк В. Г. Педагогічні аспекти технологій навчання - БірГПІ, 2004.
23. Соловьянюк В. Г. Підготовка вчителя технології. - Бірськ, 2005.
24. Тагара Р. З. Технологічна освіта. - М.: Изд-во РАЙ, 2002.
25. Технологія 5. Під ред. Симоненко В.Д. - Брянськ, 2002.
26. Технологія 6. Під ред. Симоненко В.Д. - Брянськ, 2002.
27. Тхоржевський А. Д. Методика трудового навчання з практикумом. - М., 2001.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Курсова
177.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Методика проведення теоретичних занять
Методика проведення занять з художньої гімнастики
Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі
Організація та методика проведення занять з технічної праці в 5-му класі
Методика підготовки та проведення лекційних занять у вищій школі
Методика проведення лекційних занять з розділу Наноматеріали та нанотехнології при вивченні дисципліни
Методика проектування на уроках технології
Проведення занять в дитячому саду і в школі
Організація і проведення занять і змагань з плавання
© Усі права захищені
написати до нас