Серед безлічі фінансових інститутів, що функціонують на сьогоднішній день на російському ринку, банки займають одне з провідних місць. Специфіка діяльності та відмінні риси розвитку банків, пов'язані з правовою системою і особливостями даного бізнесу, роблять оцінку ринкової вартості банків досить складною.
Оцінку ринковою вартістю банків можна умовно розділити на аутсайдерські і інсайдерську. Основна відмінність цих двох оцінок полягає в тому, що при проведенні інсайдерської оцінки оцінювач має в своєму розпорядженні набагато більший обсяг інформації, в тому числі і конфіденційної, а, отже, така оцінка відрізняється більшою компетентністю у проведенні аналізу діяльності банку, достовірністю і більшою точністю у визначенні підсумкового результату ринковою вартістю банків.
Визначення ринкової вартості банків проводиться з допомогою трьох основних підходів оцінки:
Витратний
Прибутковий
Порівняльний
Всі ці три підходи не тільки не виключають один одного, але взаємопов'язані між собою.
Витратний підхід, або метод оцінки чистих активів.
Відповідно до витратним підходом ринкова вартість банку розраховується як ринкова вартість його активів за вирахуванням величини його зобов'язань.
Відповідно до Листи Центрального Банку від 28.10.1996 р. № 350 чисті активи - це активи, вільні від зобов'язань, що відповідає поняттю власних коштів (капіталу) стосовно до кредитної організації. У зв'язку з цим, у відношенні кредитної організації замість показника чистих активів розраховується показник власних коштів (капіталу). Розрахунок даного показника здійснюється на підставі Положення Центрального Банку РФ від 26.11.2001 р. № 159-П «Про методику розрахунку власних коштів (капіталу) кредитних організацій», наведеної нижче:
| № рядка | Найменування показника | Залишок на звітну дату, тис. руб. |
| 1 | 2 | 3 |
| 000 | Власні кошти (капітал) РАЗОМ: У тому числі: | |
| 100 | Основний капітал | |
| 101 | КК кредитної організації, що діє у формі АТ | |
| 102 | КК кредитної організації, що діє у формі ТОВ | |
| 103 | Емісійний дохід кредитної організації, що діє у формі АТ | |
| 104 | Емісійний дохід кредитної організації, що діє у формі ТОВ | |
| 105 | Безоплатно і безповоротно отриманої кредитною організацією майно | |
| 106 | Частина фондів кредитної організації | |
| 107 | Частина прибутку поточного року | |
| 108 | Частина фондів кредитної організації, сформованих у поточному році | |
| 109 | Частина резервів під знецінення акцій і часток участі | |
| 110 | Різниця між КК кредитної організації, що діє у формі АТ, і її власними коштами (капіталом) | |
| 111 | Різниця між КК кредитної організації, що діє у формі ТОВ, і її власними коштами (капіталом) | |
| 112 | Додаткові власні кошти - частину рахунку 10704 | |
| 113 | Прибуток попередніх років (або її частина) | |
| 114 | Джерела основного капіталу РАЗОМ: | |
| 115 | Нематеріальні активи | |
| 116 | Власні викуплені акції | |
| 117 | Перейшли до кредитної організації частки (вклади) учасників | |
| 118 | Непокриті збитки минулих років | |
| 119 | Збиток поточного року | |
| 120 | Основний капітал РАЗОМ: | |
| 200 | Додатковий капітал | |
| 201 | Приріст вартості майна за рахунок переоцінки | |
| 202 | Частина резервів на можливі резерви по позиках (резерви загального характеру) | |
| 203 | Фонди, сформовані в поточному році (або їх частину) | |
| 204 | Прибуток поточного року (або її частина) | |
| 205 | Субординований кредит (за залишковою вартістю) | |
| 206 | Частина КК, сформованого за рахунок капіталізації приросту вартості майна при переоцінці | |
| 207 | Частина привілейованих (включаючи кумулятивні) акції | |
| 208 | Різниця між КК кредитної організації, що діє у формі АТ та її власними коштами у разі зменшення КК за рахунок зменшення номінальної вартості привілейованих (включаючи кумулятивні) акцій | |
| 209 | Прибуток попереднього року | |
| 210 | Джерела додаткового капіталу РАЗОМ: | |
| 211 | Додатковий капітал РАЗОМ: (з урахуванням обмежень) | |
| 300 | Показники, що зменшують суму основного і додаткового капіталу | |
| 301 | Величина недосозданного резерву на можливі втрати по позиках 2-4 груп ризику | |
| 302 | Величина недосозданного резерву на підставі Положення № 137-П | |
| 303 | Величина недосозданного резерву під знецінення цінних паперів | |
| 304 | Величина недосозданного резерву під операції з юр. і фізособами, резидентами Латвії, а також резидентами офшорних зон | |
| 305 | Прострочена дебіторська заборгованість тривалістю понад 30 днів | |
| 306 | Частина вкладень кредитної організації в акції (частки участі), придбані для інвестування, а також вкладення в КК кредитних організацій0резідентов | |
| 307 | Субординовані кредити, надані кредитним організаціям-резидентам | |
| 400 | Проміжний підсумок | |
| 501 | Кредити, гарантії та поруки, надані кредитною організацією своїм акціонерам (учасникам) і інсайдерам понад встановлені нормативами Н9, Н9.1, Н10, Н10.1 обмежень | |
| 502 | Перевищення витрат на придбання матеріальних активів (у т.ч. основних засобів) над власними джерелами | |
| 503 | Різниця між дійсною вартістю частки, належної вийшли з товариства учасниками, і вартістю, за якою частка була реалізована іншому учаснику |
Далі визначається ринкова вартість активів і зобов'язань банку, а ринкова вартість капіталу банку буде дорівнює різниці між ринковою вартістю його активів та ринковою вартістю боргу.
Для оцінки ринкової вартості деяких активів банку рекомендується використовувати методичні рекомендації, затверджені Указом ЦБ РФ від 13.11.1997 р. № 18-У «Про введення в дію нової редакції методичних рекомендацій про порядок оцінки заходів з фінансового оздоровлення (планів санації), затверджених листом Банку Росії від 08.09.1997 р. № 513 ». Слід зазначити, що, незважаючи на жорстку регламентацію діяльності банків, оцінка ринкової вартості їх активів, як і власного капіталу, процес дуже трудомісткий, тому що потребує детального розкриття внутрішньої інформації по кожній статті.
Таким чином, використання методу чистих активів дозволяє врахувати в процесі розрахунку ринкової вартості оцінки бізнесу, як загальні моменти, так і специфічні особливості комерційного банку.
Прибутковий підхід.
Прибутковий підхід є базовим в оцінці ринкової вартості банків. Даний підхід дозволяє визначити вартість бізнесу (банку) шляхом розрахунку поточної вартості прогнозованих майбутніх доходів, тобто орієнтований на одержання доходів у майбутньому.
Існують 2 основні методи в оцінці дохідним підходом 1. метод капіталізації доходів; 2. метод дисконтування грошових потоків.
Метод капіталізації базується на приведенні потоку майбутніх доходів в єдину суму поточної вартості. Застосовується: коли очікується, що майбутні чисті доходи банку (грошові потоки) залишатимуться на тому ж рівні, тобто дорівнюють поточним, або будуть стабільно зростати. Основна формула розрахунку за цим методом:
Ринкова вартість об'єкта на дату оцінки =
= Чистий дохід / Коефіцієнт капіталізації.
В інших випадках застосовується метод дисконтування грошових потоків, тобто при отриманні непостійних доходів. Цей похід заснований на прогнозування майбутніх грошових потоків і дисконтуванні їх до поточної вартості. Основна формула розрахунку за цим методом:
Ринкова вартість об'єкта на дату оцінки =
= Сума доходів за прогнозний (1) і постпрогнозний періоди (2),
(1) Грошовий потік за n-період / (1 + ставка дисконтування) n (n-порядковий номер прогнозного періоду (року))
(2) Вартість об'єкта в постпрогнозний період / (1 + ставка дисконтування)) j (j-тривалість прогнозного періоду)
Для застосування даного методу необхідна точна інформація про розвиток бізнесу банку протягом усього прогнозного періоду, зазвичай цей період становить від трьох до п'яти років. Особливо необхідно відзначити, той факт, що в силу відносної закритості та конфіденційності інформації, наявності прихованого капіталу і нематеріальних активів, а також у зв'язку зі складністю прогнозування деяких операцій банку зазвичай дуже складно спрогнозувати майбутні грошові потоки на весь прогнозний період.
Порівняльний підхід.
При порівняльному підході проводиться порівняння об'єкта оцінки з порівнянними об'єктами. Можливість застосування цього підходу залежить, по-перше, від наявності активного фінансового ринку, оскільки підхід передбачає використання даних про фактично здійснені угоди. По-друге, від відкритості ринку і наявності фінансової інформації. У залежності від цілей оцінки зазвичай застосовують 2 методи: 1. метод угод, або метод продажів (на основі фактичних угод або котирувань акцій); 2. метод компанії-аналога, або метод ринку капіталу (з використанням цінових мультиплікаторів).
На сьогоднішній день, даний підхід застосовується дуже рідко, в зв'язку з відсутністю інформації по скоєних угодах з акціями російських банків на фондовому ринку. Існує й інша думка, прямо протилежне: використання методів порівняльного підходу (особливо методу компанії-аналога) стосовно оцінки банків іноді є єдино можливим за даними зарубіжного фондового ринку.
Список літератури
Коупленд Т., Колер Т., Мурін Д. «Вартість компаній: оцінка і управління»
Тазіхіна Т.В. «Оцінка кредитно-фінансових інститутів» Навчальний посібник.
Ларіонова І.В. «Реорганізація комерційних банків»
Грязнова А.Г., Федотова М.А. «Оцінка бізнесу»
Журнал «Питання оцінки», № 2'01, № 1 "02.