Розвинені природні мови виявляють себе в різних стилях; не можна зводити уявлення про мову до його кодифікованому варіанту - з цим твердженням погоджуються більшість філологів і приводять як доказ результати стилістичного аналізу літературних творів [1]. Виявляється, письмові тексти, хоча вони відображають лише малу частку всіляких говорів і в них чутні тільки окремі звуки живої вуличної різноголосся, доводять існування різноманітних арго в різні культурно-історичні епохи. При цьому саме ті тексти, в яких використаний потенціал так званих знижених стилів, є найбільш багатими, експресивними, хвилюючими навіть сучасного читача. З пам'яток давньоруської літератури тут доречно згадати "Моління Данила Заточника", про тональність якого не вщухають суперечки і донині; листа Івана Грозного до Андрія Курбського, що демонструють контраст офіційної мови і майстерно використаного розмовного стилю, і "Сповідь" протопопа Авакума, шалена лайка якого звучить зовсім не книжно, але жваво і природно. Але все ж за цими джерелами, неможливо уявити в повній мірі усну мову Київської Русі, тому нам залишається тільки шкодувати, що цілеспрямоване вивчення і опис російських розмовних стилів почалося лише в 19 столітті.
Вперше жаргонна лексика широкого вживання була представлена в лексиконі Мікуцкого (Мікуцкій С. Матеріали для порівняльного і пояснювального словника російської мови та інших слов'янських наріч. - СПб., 1832) і, звичайно, в словнику Даля. Більшість інших досліджень ненормованої мови велося, в основному, у формі лексикографічних описів мови окремих соціальних і професійних груп: злодіїв, жебраків, бродячих торговців і ремісників. Так В. Боржковський склав словник таємного мови кобзарів (Київська Старина. - 1889. - № 9), а Ф. Ніколайчик - таємної мови подільських жебраків (Київська Старина. - 1890. - № 4) [2], дещо раніше "Російсько- жебрацький словник, складений з розмови жебраків Слуцького повіту мін. губ., містечка Семежова "видав Ф. Спецура (Записки Академії наук. - 1881. - Т. 37) [3]. Паралельно йшла активна фіксація різноманітних прислівників у літературних творах. Далеко не найвідомішим, але дуже цікавим прикладом є нарис "Петербурзький двірник" В. Луганського (Даля) [4], герой якого добре вміє говорити по-злодійському, сам не будучи злодієм, і використовує цю свою здатність, щоб лякати мазуриків [5 ]. У творах письменників натуральної школи з більшим чи меншим успіхом відображалися говірки селян, канцелярських службовців, ремісників і т.п.
На рубежі століть великий інтерес був спрямований як на професійні і групові жаргони, так і на мову кримінального світу. Найбільш цікавим дослідженням у цій галузі є "Блатная музика" В. Трахтенберга (С.-П., 1908), куди входять близько чотирьохсот словникових одиниць.
Бурхливий сплеск у вивченні різних пластів російської мови стався після революції 1917 року. У 1918 році був створений Інститут живого слова, який займався проблемами соціальної діалектології. У 20-ті - 30-ті роки з'являються роботи Є. Д. Поливанова, Л. П. Якубинского, Б. О. Ларіна та інших дослідників, які розглядали проблеми жаргонів, арго, умовних дитячих мов і т.п. При цьому часом "мова революції" сприймається як "революція мови". Мова бідняків, люмпен-пролетаріату часом зводиться в ранг "мови майбутнього" [6]. Або ж, навпаки, викликає відторгнення, розглядається як небезпечне безкультур'я, загрозливе чистоті і цілісності російської мови. "У протиборстві усталених елементів і народжуються, спірних явищ відбувалося затвердження нових літературних норм. Завершальним етапом формування норми стало видання" Тлумачного словника російської мови "під редакцією Д. Н. Ушакова" [7].
Вплив "блатний музики" на розмовну і літературну російську мову в нашій країні, що пережила безліч катаклізмів, що пройшла через табори і в'язниці, - це факт, який не підлягає сумніву, але викликає суперечливе емоційне ставлення. У Радянському Союзі жаргон кримінального світу став досліджуватися, переважно з криміналістичної, а не лінгвістичної точки зору. Так з'явилися численні словники для службового користування з грифом "Не підлягає розголошенню". Складені працівниками карного розшуку, вони перевершували аналогічні роботи філологів за кількістю словникових одиниць, але поступалися за якістю аналізу та подачі матеріалу. Багато суто філологічні праці з "російської фені" публікувалися за кордоном [8]. Все це ускладнювало обмін матеріалами і думками серед дослідників і негативно позначалося на якості їхньої праці.
У третьому - четвертому десятилітті двадцятого століття численні публікації були присвячені проникненню злодійського арго в мову молоді [9]. При цьому, ставлення філологів до цього явища було переважно негативним. На таких пуританських позиціях було непросто вибудувати серйозні дослідження. Тому активне вивчення молодіжної мови як явища (що проводилися в 60-70-ті роки [10]) сформувало більш наукове і менш емоційне ставлення до природних мовним процесам. Тим не менш, ліберально налаштованим лінгвістам все ще доводилося відстоювати свої права на вивчення "низьких" матерій. К. Косцінський в 1968 році писав: "Біда нашої лексикології як і раніше полягає в тому, що вона досліджує головним чином" хороші "слова і з гидливістю класної дами з інституту для благородних дівиць, піднявши свої крохмальні спідниці, обходить стороною" погані "слова "[11].
У перебудовний час стався справжній "бум" у вивченні знижених стилів російської мови. Це було обумовлено вибухом громадянських і мовних свобод. Стрімкі соціальні процеси спричинили за собою значні зміни у стилістиці усного та писемного мовлення. А філологи отримали багате джерело матеріалу для досліджень і можливість вивчати і обговорювати у пресі будь-яку область мовознавства. Стало допустимим вийти за рамки спостереження за розмовною мовою і просторіччям і взятися за "блатну музику", табуйовану лексику, жаргони хіпі, наркоманів та кримінальних структур, не мотивуючи своє дослідження бажанням допомогти правоохоронним органам, підвищити культуру мови і т.п. На жаль, поряд із серйозними матеріалами, на деякі з яких ми посилаємося в нашій роботі, з'явилося безліч публікацій, які експлуатують інтерес пересічного читача до приземленим предметів [12]. Проте вони доволі швидко переситився публіку і перестали приносити серйозну фінансову прибуток, внаслідок чого в наші дні практично зникли з книжкового ринку.
У 80-ті - 90е роки намітилися нові тенденції в дослідженні неформальної молодіжної мови. Її стали вивчати в контексті мови міста [13]. Питання культури мови в дослідженнях цього періоду практично не обговорюються; термін "жаргон" повністю втрачає зневажливий смисловий відтінок [14].
В даний час кількість наукових робіт, присвячених молодіжній розмовної мови значно скоротилося. Якщо в 1997 році в Російську Державну бібліотеку надійшло вісім дисертацій на цю тему, то в 1998 - дві, а в подальший час - жодної (дані на кінець серпня 2000 р. [15]). Періодичні видання та збірки філологічних праць відзначають схожу тенденцію. Увага більшої частини дослідників переключилася на ідіостилі сучасних письменників, а також на різні корпоративні жаргони, які з'являються слідом за новими професіями та пологами діяльності: менеджментом, обслуговуванням комп'ютерів, юриспруденцією і т.д. Думаємо, це частково відбувається тому, що лексичний матеріал для цих досліджень набагато простіше зафіксувати, описати і укласти в термінологічні рамки.
Стійкий інтерес до варіантів розмовної мови зберігається в мережі Інтернет. Час від часу на сайтах, що мають відношення до словесності, з'являються конференції з питань культури мови (наприклад, в молодіжній газеті "П'ять кутів" від 12 березня 1999 "Навіщо підліткам свою мову?"), Вивішуються передруку журнальних статей (наприклад, Ю. Шинкаренко "На палубі" Арго ", або Похід за владою" з журналу "Урал", № 2, 1997). Деякі дослідники публікують свої роботи в мережі з метою отримати відгуки читачів, які не мають відношення до наукового світу (наприклад, робота Є. Гуц "Фізичні можливості і зовнішній вигляд людини в мовній картині світу підлітка"). Великою популярністю користуються словники "блатний музики", молодіжного сленгу, жаргону наркоманів і т.п. Автори деяких сайтів (наприклад, видавництво ЕТС на www.russianstory.com) пропонують відвідувачам брати участь у створенні різноманітних словников. Таким чином, Інтернет, як інтерактивне ЗМІ, може надати величезну допомогу філологам, що вивчають живої розмовної мови у зборі та аналізі лексичного матеріалу, а також швидко довести результати їх досліджень до читаючої публіки.
Незалежно від способу збору, обробки та оприлюднення матеріалів до вивчення молодіжного розмовної мови, міського просторіччя, жаргонів і т.п., сучасні дослідники потрапляють у створену їхніми попередниками величезну мережу термінів, які заміняють і доповнюють один одного. Тому, перш ніж перейти безпосередньо до предмета вивчення, необхідно позначити "систему координат" у найширшому термінологічному полі.
Термінологічне поле
"Арго - одне з найбільш суперечливих явищ мовної культури" [16]. Арго настільки сильно схильне стрімких змін, що його вивчення і особливо фіксація стають проблематичним. "Вичленувати його як замкнуту систему, як об'єкт спостереження можна тільки умовно" [17]. Тому філологам вкрай складно встановити суворі термінологічні рамки з чіткими визначеннями складових предмета дослідження. "Вийшло так, що з приводу арго та жаргонів лінгвісти створили свій жаргон, причому, на відміну, наприклад, від носіїв" блатний музики ", самі лінгвісти розуміють один одного не завжди" [18]. Тим не менш, ми постараємося дати короткий огляд думок сучасних дослідників з цього питання, по можливості відзначаючи, як вони оцінюють поняття, які знаходять вираження в термінах, за наступними критеріями: відкритість, експресивність, семантичне поле, коло носіїв.
ТЕРМІНИ жаргонів, арго та СЛЕНГ У англо-і франкомовна ЛІНГВІСТИКИ
Терміни "жаргон" і "арго" прийшли в російську лінгвістику з французької мови, а "сленг" - з англійської. Тому ми вважаємо за необхідне звернутися до
першоджерел для того, щоб прояснити споконвічний зміст цих слів.
У французькій лінгвістиці зустрічаються діаметрально протилежні тлумачення термінів "жаргон" і "арго". Малий словник Робер [19] дає загальновживане значення терміна арго "мова криміналу" і лінгвістичне - "нетехнічних лексика, використовувана якоїсь соціальної групою". Етимологічно арго - "corporation des gueux" - спільнота зловмисників.
Жаргон в Робера пояснюється як "неправильний, спотворений" або штучно винайдений мову, зрозумілий тільки членам конкретної угруповання. Такої трактування дотримуються і творці Ашетт [20]. Проте укладачі словника з Бібліотеки Ларусс [21] вважають, що саме термін арго (а не жаргон) означає "сукупність слів і висловів, які використовуються людьми однієї соціальної та професійної групи з метою виділитися на тлі інших соціальних об'єднань". Термін сленг в Ларусс відсутня, а в Робера і Ашетт пояснюється як "англійське арго".
Сучасний французький лінгвіст Луї-Жан Кальве, автор книги "Арго за 20 занять" [22] надає цьому терміну більш широке значення. На його думку, арго - це образний усну мову, пістрявить недовговічними авторськими неологізмами, частина яких постійно переходить в розмовну мову. За концепцією Кальве, існує 20 основних семантичних полів, в яких постійно за відомою схемою винаходяться нові арготизми. Лінгвіст вважає, що, опанувавши базової метафорою для кожного поля, людина зможе зрозуміти будь-який незнайомий і створити новий арготизм, значення якого буде зрозуміло оточуючим. Таким чином, у дослідженні Кальве арго постає як якась схема словотворчості.
В англомовному мовознавстві спостерігається більш чітке розмежування термінів жаргон і арго, хоча і тут ці слова нерідко взаємозамінні. Так, і в словнику Мерріам Уебстерс [23], і в Оксфордському тлумачному словнику [24] значення "таємний, засекречений мова" належить терміну арго, а професійна лексика входить в семантичне поле жаргон. В оцінці цих понять за критеріями "експресивність", "мета створення" і "коло носіїв" укладачі словників не солідарні, а іноді мають протилежну думку.
Однак, незважаючи на те, що поле для серйозних термінологічних баталій в цій області велика, не арго і не жаргон приковують пильну увагу англійських і американських філологів; ні в Британніці, ні в Енциклопедії мови і лінгвістики немає окремих статей, присвячених цим поняттям. В англомовній мовній культурі прийнято використовувати термін сленг для позначення некодифицированного мови.
Етимологія слова сленг невідома. Вперше термін був зафіксований в 1750 році зі значенням "мова вулиці". В даний час "у словниках зустрічається як мінімум два основних тлумачення слова сленг. По-перше, особлива мова підгруп чи субкультур суспільства, і, по-друге, лексика широкого вживання для неформального спілкування" [25]. Причому, друге значення у сучасній лексикографії превалює над першим. "Сленг займає проміжне становище між усім відомими словами і виразами для неформального спілкування і лексикою вузьких соціальних груп" [26]. Тому в англомовній лексикографії проблема полягає не в тому, щоб відокремити сленг від жаргону і арго, а в тому, щоб зафіксувати перехід слів із сленгу в розмовну мову (popular speech).
Таким чином, англо-і франкомовне мовознавство відзначає безліч тенденцій у вивченні підсистем мови і не має однозначного ставлення до термінів арго, жаргон, сленг і т.п.
У російськомовній лінгвістиці співвідношення цих термінів ще більш неоднозначні. У розробці термінології бере участь практично кожен філолог, який займається проблемами некодифицированного російської мови. Деякі лінгвісти винаходять проміжні терміни, типу интержаргон, інтерсленг, междужаргонная лексика і т.п. Таке багате словотворчість може здатися надлишковим і навіть безглуздим. Однак було б невірно думати, що суперечка йде просто про слова. Проблематика цієї дискусії набагато глибше. Що таке мова: сукупність численних підсистем (арго, жаргонів, діалектів тощо) або ж неподільне ціле? Чи можливо зафіксувати і дослідити компоненти усного мовлення? Нарешті, чи існує "правильна" мова, чи дійсно хороша мовна норма? Ось принципові питання, які є джерелом термінологічних суперечок. Саме з цих позицій ми їх і будемо розглядати.
АРГО
Термін арго зустрічається в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона. Однак замість тлумачення він супроводжується відсиланням до статті "Злодійський мова", що говорить про синонімічності цих лексичних одиниць. Згодом деякі дослідники розширюють значення терміна. Так у словнику О. С. Ахманова арго - те ж, що й жаргон, але на відміну від останнього "позбавлене пейоративного, зневажливого значення [27]". Тим не менше, більшість дослідників трактують арго як мовний ужиток низів суспільства (Російська мова: Енциклопедія). Запеклі філологічні суперечки ведуться про природу сучасного арго: чи існує арго як таємну мову і чи є воно експресивним.
У Брокгауза і Ефрона йдеться про те, що, наприклад, "подільські лірники представляють собою тісно згуртовану корпорацію ... язика тримають у глибокій таємниці і висловлюються на нього тільки тоді, коли нікого немає, або так тихо, що ніхто не почує [28 ] ". Однак сучасні лінгвісти таємницю арго виключають. На думку А. Т. Ліпатова, "створення штучної мови - непомірно велика праця" навіть для фахівця, тому зловмисники спілкуються на звичайному вульгарному говіркою [29], позбавленому схильності до мовної грі. М. Грачов [30], В. Саляєв [31] також говорять про неекспрессівності арго, про його утилітарному призначенні. Проте письменник Сергій Довлатов, який викликає в нас довіру, як людина не тільки досліджує мову, а й добре їм володіє, дотримується протилежної думки.
Закони мовознавства до табірної дійсності - непридатні. Оскільки табірна мова не є засобом спілкування. Вона - не функціональна.
Табірний мову менш за все розрахований на практичне використання. І взагалі, він є метою, а не засобом ....
Табірний монолог - це є завершений театральний спектакль. Це - балаган, яскрава, що викликає і вільна творча акція ...
Довлатов стверджує перевага особистісного начала в арго, але також він вказує на наявність мовних традицій, які, на наш погляд, з'явилися рудиментами герметики попередників.
Мистецтво табірної мови спирається на давно сформовані традиції. Тут існують непорушні канони, залізні штампи і незліченні регламенти, плюс - необхідний творчий вишукування. Це як у літературі. Справжній художник, спираючись на традицію, розвиває риси особистого своєрідності. ... Справжній кримінальник цінує якість, а не децибели. Віддає перевагу точність - достатку.
Бридливе: "Твоє місце біля параші" - варто десятка добірних лайки. Гнівне: "Що ж ти, сука, дешево?!" - Вбиває наповал. Поблажливе: "Ось так фраєр - ні вкрасти, ні покарауліть" - дезавуює людини абсолютно ... [32]
Про широке поняття арго - як системі словотворчості - ми докладніше поговоримо в окремому розділі, присвяченому мовної концепції В. Єлістратова. Тут же відзначимо, що в сучасній лінгвістиці термін арго переважно використовується у значенні "злодійський" мову. Існує уявлення про арго як про таємне мовою малої групи, які існували в минулому. У будь-якому випадку, для багатьох учених значення терміна пов'язані з герметизацією словесного спілкування.
Жаргон
Зафіксоване в словнику Даля слово "жаргон" сприймається як запозичення з французької мови і відповідно просто перекладається (без пояснювальних російських прикладів) як "говірка", "говір", "вимова", "місцева мова" [33]. У цьому тлумаченні підкреслюється відміну жаргону від кодифікованого мови, проте значення терміна не має зневажливого відтінку. У Брокгауза і Ефрона до такого розуміння додається нове: "зіпсоване наріччя", а також пояснення "жаргони іноді придумуються для певної мети, наприклад, жаргони злодіїв, жебракуючих та ін [34]". "Під" відомою метою "тут явно мається на увазі герметизація словесного спілкування" [35]; до того ж, термін набуває негативно-оцінну забарвлення. В даний час жаргон нерідко подається як протилежність культури мови. Він, як правило, "вживається в контексті соціальної стратифікації (" жаргон злодіїв "," жаргон студентів "і т.п.) і позбавлений узагальнено-культурологічного тла" [36]. До склалася ще в 19 столітті традиції дослідити професійні жаргони примикає новий напрямок: жаргони соціально-вікові. Причому, якщо провести межу між професійним жаргоном і загальнонаціональної лексикою не складає труднощів, то визначити рамки соціально-вікових жаргонів видається проблематичним.
Про природу молодіжного жаргону, який привертає пильну увагу дослідників, існують різні думки. Деякі лінгвісти відмовляють жаргону в систематичності і цілісності, представляючи його як "особливий словник" якоїсь соціальної групи. М. Копиленко пише: "Значна частина носіїв російської мови у віці від 14-15 до 24-25 років вживає в спілкуванні з однолітками кілька сот специфічних слів і словосполучень сільноідіоматіческіх, іменованих молодіжним жаргоном" [37]. Багато хто відзначає, що жаргон обслуговує лише найважливіші для його носіїв ситуації. У такому трактуванні жаргон - це "сукупність слів, що розширюють мовної репертуар групи носіїв тієї чи іншої конкретної мови, структурних аспектів якого жаргон не зачіпає, реалізуючись лише на лексичному рівні для опису найбільш значущої для групи ситуації" [38].
Інші дослідники бачать у жаргоні частина, досить-таки складну підсистему російської мови, яка виділяється вибірковістю семантичних полів, зниженим стилем і обмеженістю кола носіїв. "Спираючись на мовну систему в цілому, жаргон є частиною цієї системи - частиною, яка живе і розвивається за законами, загальним для всієї системи. Разом з тим жаргону властиві деякі особливості, які і дозволяють виділити його в окрему підсистему" [39]. Схожу думку висловлює Є. Уздінская: "Молодіжний жаргон - це особливий підмову в складі загальнонаціональної мови, що використовується людьми у віці від 14 до 25 років у невимушеному спілкуванні з однолітками. Молодіжний жаргон характеризується як особливим набором лексичних одиниць, так і специфікою їх значення. Носії - це соціально-демографічна група в складі народу, яку об'єднує, насамперед, вік "[40].
Дослідники, які вважають принципово важливим провести грань між арго і жаргоном, як правило, слідують за Л. Скворцовим, який стверджував, що ці терміни відрізняються за ступенем відкритості. Арго - це таємний мова, якою користуються члени закритої групи, низи суспільства, а жаргон - атрибут негерметичної групи - це соціальний діалект певної вікової спільності або професійної корпорації [41]. У зв'язку з цим деякі вчені відзначають, що, оскільки сучасні кримінальні угруповання використовують швидше вульгарну, ніж езотеричну лексику, то арго припинило своє існування.
Деякі філологи прагнуть не виділити жаргон у підсистему, а, навпаки, розглянути його в складі загальнонаціональної мови. Однак навіть їм жаргон бачиться соціально маркованим. "В даний час (з середини 60х років) уже не можна говорити про жаргоні як замкнутому мовному побуті будь-якої соціальної групи: жаргон молоді - скоріше знижений стиль мовлення, засіб невимушеного спілкування в колі однолітків" [42].
Интержаргон. Жаргонізовану ЛЕКСИКА. МЕЖДУЖАРГОННАЯ ЛЕКСИКА
Мабуть, усвідомлюючи марність спроб зафіксувати і описати молодіжну мова способами, які застосовуються для вивчення професійних і корпоративних жаргонів, деякі філологи ввели в обіг нові терміни. Вони покликані підкреслити широке коло носіїв, гнучкість і мінливість мови соціально-вікової групи, а також його тенденцію до запозичення слів з різних жаргонів. Таким чином, під интержаргон зазвичай розуміється якийсь знижений стиль спілкування, переважно в середовищі молоді. Терміни жаргонізовану або междужаргонная лексика виступають в якості його синонімів. "Междужаргонная лексика, або интержаргон, представляють собою проміжне мовна освіта, вбирає в себе лексику відмираючих корпоративних жаргонів і елементи жаргонів професійних. З интержаргона (а не безпосередньо з арго) черпає молодіжний сленг арготичні за походженням елементи" [43]. Деяким дослідникам здається точніше називати неформальне усне спілкування молоді жаргонізовану промовою, оскільки в ній спостерігається своєрідне переплетення загальновживаних і жаргонних слів [44]. Одиниці интержаргона або виходять з ужитку, або через якийсь час переміщаються в просторічне вживання. За образним визначенням Л. Скворцова, "жаргонна лексика - своєрідна" кухня "просторіччя" [45].
Деякі дослідники використовують термін интержаргон у значенні загальне мовний простір. У словнику "Російська фєня" В. Биков "ставить перед собою завдання опису интержаргон лексики, використовується з метою спілкування асоціальними елементами: злодіями, грабіжниками, хуліганами, гвалтівниками, спекулянтами, укладеними різних виправно-трудових установ. Интержаргон об'єднує лексику, уживану представниками перелічених вище угруповань "[46].
СЛЕНГ (СЛЕНГ)
Термін "сленг" з'явився в російській лексикології відносно недавно; на відміну від "жаргону" він не зафіксований ні в Словнику Даля, ні в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона. Проникнення цього слова в російську мову було пов'язано з вивченням англомовних культур. Спочатку сленгом називалася винятково іншомовна реалія (див. розділ "Терміни ... в англо-і франкомовної лінгвістиці"), але надалі сфера вживання цього слова була розширена.
У процесі вивчення живої розмовної мови стало зрозуміло, що поняття "жаргону" і "арго" історично вказують на обмеженість групи їхніх носіїв, а також на вузькість семантичного поля лексичних одиниць. У той же час стала очевидною відмінна від норми мовне середовище усного спілкування, що об'єднує велику кількість людей. Саме це поняття одержало найменування сленг.
Під сленгом розуміють різновид розмовної мови, яка оцінюється суспільством як підкреслено неофіційна ("побутова", "фамільярно", "довірча"). При цьому сленгу властиво запозичати одиниці арго та жаргонів, метафорично переосмислюючи і розширюючи їхні значення. Маються на увазі різновиди мовлення зі штучно завищеною експресією, мовною грою, модною неології ... Якщо інформант, розповідаючи про реальних табірних охоронців, називає їх вертухаями, він користується жаргоном. Якщо ж він, розповідаючи про вахтера в гуртожитку, іменує його вертухаїв, перед нами сленг. [47]
У словнику О. С. Ахманова дано дві дефініції терміна "сленг".
1. Розмовний варіант професійного мовлення.
2. Елементи розмовного варіанту тієї чи іншої професійної або соціальної групи, які, проникаючи в літературну мову або взагалі в мову людей, які не мають прямого відношення до цієї групи осіб, набувають у цих різновидах мови особливу емоційно-експресивне забарвлення [48].
Таким чином, сленг, на думку багатьох дослідників, є вторинним утворенням порівняно з жаргонами і арго, що адаптує до своїх потреб запозичені одиниці. Проте якщо деякі відзначають велике значення ігрового начала у сленгу, то А. Ліпатов вважає, що "всякий мовної експресив, опинившись у сленгу, нейтралізується [49]", пристосовуючись до нової семантичної специфіки.
Дослідники також виділяють такі особливості сленгу, як депрециативность, домінування репрезентативною, а не комунікативної функції, людіческая спрямованість [50]. При цьому, сленг є частиною загальнонародної мови; всі властиві мові процеси проходять у сленгу "у багато разів швидше і доступні безпосередньому спостереженню" [51]. Значення слова "сленг" близьке до понять "розмовної мови" і "просторіччя", проте на відміну від них воно має відчутну соціальну маркування. Тим не менш, далеко не всі дослідники допускають можливість вважати сленг одним з численних соціолектів.
Соціальні діалекти (соціолект)
Нерідко за пропозицією використовувати термін соціолект замість арго, жаргону, сленгу і т.п. стоять чисто утилітарні цілі: спростити термінологію, використовувати слова, які не є оціночними [52]. Однак у цього рішення є і мовна мотивування, яку наводить В. Д. Бондалетов:
Загальною рисою всіх мовних утворень, що включаються в категорію соціальний діалект, є обмеженість їх соціальної основи: вони виступають засобом спілкування окремих соціально-станових, виробничо-професійних груп і вікових колективів.
Традиції досліджувати мову в якості соціального явища були закладені такими відомими лінгвістами, як В. Жирмунський та Є. Поліванов, і продовжені Е. Берегівської, А. Швейцером і Л. Нікольським [53] та іншими. Соціальний діалект розглядається ними як узагальнююче поняття для позначення мовних варіантів, що вживаються в побуті певних суспільних чи професійних груп. Також термін служить "для протиставлення літературній мові з одного боку та обласному діалекту - з іншого" [54].
На жаль, велика частина робіт, присвячених арго, жаргонів, соціолектам і т.п. страждає вузькістю поглядів. Спроби відмежувати будь-якої мовної ужиток від загальнонаціонального мови приречені на невдачу, оскільки вони свідомо виключають можливість дослідження внутрішньомовних і внутрікультурних зв'язків. Залишаючись у межах соціолінгвістики, філологи не беруть до уваги цікаві аспекти зв'язку мови і культури у найширшому розумінні.
В. Єлістратов у своїй роботі "Арго і культура" спробував представити мову як єдине ціле і "показати, що арго [55] є найскладнішою і невід'ємною частиною не тільки будь-який людського життя, людської поведінки, але і всіх тих атрибутів" високої "культури, які в повсякденній свідомості вже ніяк не співвідносяться з настільки "низькою" матерією, як арго "[56].
АРГО У КОНЦЕПЦІЇ ВОЛОДИМИРА Єлістратова [57]
В. Єлістратов під арго розуміє "систему словотворчості, систему породження слів, висловів і текстів, систему прийомів поетичного мистецтва, коротко кажучи, поетику, різновид поетики ... Арго - це не тільки" соціальний діалект "... арго - одиниця взаємодії мови та культури ".
На думку дослідника, "існують тисячі, десятки і сотні тисяч різних арго, які не мають між собою жодних чітких, визначених меж ні в часі, ні в просторі, ні в соціальній ієрархії". При такому підході виходить, що в мові як такому немає і ніколи не було нічого крім численних арго, постійно пульсуючих, які підтримують його оновлення. А це, як і у будь-якого організму, свідчить про його, мови, життєдіяльності. Тому дослідник вважає арго структуруючим чинником національної мови.
Арго, в концепції В. Єлістратова, протягом свого існування переживає три етапи: Арго як закрита система (Герметичний комплекс), Арго як відкрита система (кинической комплекс) і Арго як відкрита система (раблезіанських комплекс). У першому періоді арго гранично відособлене, езотерічно; воно відкидає всі і всілякі контакти "на вхід або ж на вихід" мовних одиниць. Проте "образно кажучи, будь-яке герметичне мовне утворення рано чи пізно занедужує на клаустрофобію". Відбувається "плебеїзація" герметичного арго. Воно "як би лопається, розбризкуючи колишні арготизми в навколишньому просторі мови". Народжується "кинической" арго, щомиті відкривається, "побудоване на найтонших нюансах мови, на окказіоналізма і аномаліях". Надалі арго рухається до сміховому олюднювання світу [58] і таким чином від відособленості приходить до народного сміху, розчиняючись у стихії зниженою розмовної мови.
У висновку В. Єлістратов говорить про те, що арго "відбиває не тільки застиглу, завершену культуру, але й культуру в її динамічному розвитку. Арго - це мова людей, які знаходяться в процесі творення культури ... арго - це чернетка майбутньої культури" . У зв'язку з цим, автор сподівається, що наука про арго - аргологія - "займе гідне місце в науці про людський мовою і людській культурі".
ВИСНОВКИ
Як вже було сказано вище, термінологічні дискусії - явище більш глибоке, ніж суперечка про те, яке слово краще звучить. За кожним терміном стоїть певне поняття, на формування якого пішли роки, якась реалія, дослідження якої вніс свій внесок в пізнання живої мови, кут зору, під яким у подальшому будуть розглядатися питання гуманітарного знання.
Соціолінгвістична традиція у вивченні розмовної мови, яка в даний час є основоположною у вітчизняному мовознавстві, на наш погляд, є дещо обмеженою, оскільки вона прагне поділити мову на складові. Можливо, це зручно для систематизації і лексикографічного опису, але явно недостатньо для комплексного розуміння такого складного явища як людську мову. Тому ми вважаємо напрацювання у цій сфері лише частинками фундаменту, на якому належить з'явитися науці про взаємодію мови та культури.
Варіант В. Єлістратова - аргологія - уявляється нам гідним уваги. По-перше, всі поняття, які стоять за термінами жаргон, сленг, интержаргон тощо, включені в систему "Арго і культура" як арго різного ступеня герметизації. Наприклад: жаргон перукарів - це закрите арго; молодіжний сленг - відкрите (раблезіанських); мова Володимира Маяковського - арго кініческой і т.п. По-друге, у концепції представлена взаємозв'язок різних пластів мови, їх взаємозалежність. В. Єлістратов переконливо, на безлічі прикладів доводить, що його алгоритм постійного оновлення мови застосуємо до різних культурних формацій. І, по-третє, концепція "Арго і культура" цінна також тенденцією усунути "головне" і "другорядне" у мові. Вона закликає оцінити значення аномальних явищ в лінгвістиці, які можуть багато чого пояснити в механізмах трансформації мови. Цей напрямок є особливо перспективним у контексті сучасної "раблезіаціі", яку відзначають багато дослідників [59], називаючи, наприклад, "новим витком вульгаризації" [60] російської мови.
Список літератури
1 Єлістратов В. Арго і культура / / Єлістратов В. Словник московського арго: Матеріали 1984-1990рр. - М., 1994
2 Злодійський мову / / Енциклопедичний словник, розпочатий проф. І. Є. Андріївським, продовжений під ред. К. К. Арсеньєва і засл. проф. Ф. Ф. Петрушевского / Видавці Ф. А. Брокгауз (Лейпциг), І. А. Ефрон (СПб). - СПб, 1892.
3 Зрозуміло, це вибіркові приклади з російської лексикографії. Більш повний список досліджень можна знайти, наприклад, в різних роботах В. Єлістратова, Е. Рабиновича та ін
4 Вперше опубліковано в "Фізіології Петербурга" в 1844 році.
5 Див Рабинович Є.Г. Поетика жаргону: Про деякі прийомах стереотипізації мови / / Етнічні стереотипи чоловічої та жіночої поведінки. - СПб., 1991
6 Єлістратов В.С. Російське арго в мові, суспільстві і культурі / / Російську мову за кордоном. - 1995. - № 1
7 Саляєв В. Лексика арготического і жаргонного походження в тлумачних словниках сучасної російської мови: Дис. ... канд. філол. наук. - М., 1998. - С. 7
8 Биков В. Проблеми словника російської злодійського интержаргона ("Російської фені") / / Биков В. Російська фєня. - Смоленськ, 1994
9 Копорський С. Злодійський жаргон в середовищі школярів / / Вісник освіти. - 1927. - № 1. - С. 7-12; Рибникова М. Про спотворення і огрубении мовлення учнів / / Рідна мова в школі. - 1927. - № 1. - С. 243-255; Поліванов Є. Про блатному мовою учнів і про "слов'янському" мовою революції / / За марксистське мовознавство. - М., 1931; Страте В. Про арго і арготизмами / / Російська мова в радянській школі. - 1923. - № 5. - С. 39-54.
Більш повний список робіт на цю тему див Гуц Є.М. Ненормативна лексика в мові сучасного міського підлітка (у світлі концепції мовної особистості): Дис. ... канд. філол. наук. - Омськ, 1995.
10 Див Скворцов Л.І. Взаємодія літературної мови і соціальний діалектів: Дис д-ра філол. наук. - М., 1966; Скворцов Л.І. Про оцінках мови молоді (жаргон і мовна політика) / / Питання культури мовлення. - М., 1964. - Вип.5; Капанадзе Л.А. Жаргон і "модні слова / / Наша мова. - М., 1965. - С. 45 - 52; Лошманова Л. Г. жаргонізовану лексика в побутовому мовленні молоді: Дис. ... Канд. Філол. Наук. - Л., 1974; Копиленко М. Про семантичної природі молодіжного жаргону / / Соціально-лінгвістичні дослідження. - М., 1976 і ін
11 Косцінський К. Чи існує проблема жаргону? / / Питання літератури. - 1968. - № 5. - С. 181 - 191
12 На нас велике враження справив створений безіменним видавництвом досить товстий "Тлумачний словник російського мату". Першим в ньому чомусь було слово "аборт".
13 Пестерова М.Т., Рут М.Е. Номінативна та експресивність у семантиці образного слова (іменування людей в мові школярів) / / Жива мова уральського міста. - Свердловськ, 1988. - С. 88 - 96; Гусєва Л.Г., Маніон Я.Г. Локальний соціально-вікової жаргон. - Там же; Іванищев С.І. Звернення до міського мовлення (на мателіале мови першокурсників) / / Культура мови в різних сферах суспільства: Тези доповідей Всерос. конф. - Челябінськ, 1992. - С. 95 - 96. Див також указ. роботи Батюковой Н., Єлістратова В. та ін
14 Словник лінгвістичних термінів / За ред. О. С. Ахманова. - М., 1964
15 Оскільки з деяких наукових кандидатські дисертації надходять до бібліотеки протягом року, а докторські - двох-трьох років з дня захисту, ми представили дані по врахованим авторефератів.
16 Єлістратов В.С. Російське арго в мові, суспільстві і культурі / / Російську мову за кордоном. - 1995. - № 1
17 Берегівська Е.М. Молодіжний сленг: формування і функціонування. / / Зап. мовознавства. - М., 1996. - № 3
18 Єлістратов В.С. Російське арго в мові, суспільстві і культурі / / Російську мову за кордоном. - 1995. - № 1
19 Petit Robert 1: Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue francaise. - Paris: Les Dictionnaires LE ROBERT, 1992
20 Le Dictionnaire du Francais: Langue Francaise avec Phonetique et Etimologie. - Hachette, 1992
21 Dictionnare du Francais Contemporain: Manuel et Travaux Pratiques pour L'Enseignement de la Langue Francaise. - Paris: Librairie Larousse, 1971
22 Calvet Louis-Jean. L'Argot en 20 Lecons. - Paris: Payot, 1993
23 Britannica'97 / Encyclopedia Britannica and Merriam Webster's Collegiate Dictionary: Tenth Edition on CD-Rome
24 Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. - UK: Oxford University Press, 1995
25 Slang / / The Encyclopedia of Language and Linguistics. - UK: Pergamon Press, 1994
26 Slang / / Britannica'97 / Encyclopedia Britannica and Merriam Webster's Collegiate Dictionary: Tenth Edition on CD-Rome
27 Арго / / Словник лінгвістичних термінів / За ред. О. С. Ахманова. - М., 1964
28 Злодійський мову / / Енциклопедичний словник, розпочатий проф. І. Є. Андріївським, продовжений під ред. К. К. Арсеньєва і засл. проф. Ф. Ф. Петрушевского. Т. XIa / Видавці Ф. А. Брокгауз (Лейпциг), І. А. Ефрон (СПб). - СПб, 1892
29 Ліпатов А.Т. Російський сленг і його співвіднесеність з жаргоном і арго. / / Семантика та рівні її реалізації. - Краснодар, 1994
30 Грачов М.А. Механізм переходу арготизмів в загальнонародну мову / / Російська мова в школі. - № 5. - 1996
31 Саляєв В.А. Про основні етапи еволюції арготического слова / / Російська мова в школі. - № 5. - 1996
32 Довлатов С. Зона (Записки наглядача) / / Довлатов С. Собр. Соч. в 3 тт. Том 1. - СПб., 1993.
33 Даль В. Тлумачний словник живої великоруської мови. - М., 1998 (компакт-диск: репринт).
34 Жаргон / / Енциклопедичний словник, розпочатий проф. І. Є. Андріївським, продовжений під ред. К. К. Арсеньєва і засл. проф. Ф. Ф. Петрушевского. Т. XIa / Видавці Ф. А. Брокгауз (Лейпциг), І. А. Ефрон (СПб). - СПб, 1892.
35 Рабинович Є.Г. Поетика жаргону: Про деякі прийомах стереотипізації мови / / Етнічні стереотипи чоловічої та жіночої поведінки. - СПб., 1991
36 Єлістратов В. Арго і культура / / Єлістратов В. Словник московського арго: Матеріали 1984-1990рр. - М., 1994
37 Копиленко М. Про семантичної природі молодіжного жаргону / / Соціально-лінгвістичні дослідження. - М., 1976
38 Рабинович Є.Г. Поетика жаргону: Про деякі прийомах стереотипізації мови / / Етнічні стереотипи чоловічої та жіночої поведінки. - СПб., 1991
39 Дубровіна К.Н. Студентський жаргон / / Філологічні науки. - 1980. - № 1
40 Уздінская Є.В. Семантичне своєрідність сучасного молодіжного жаргону. / / Активні процеси в мові та мовленні. - Саратов, 1991
41 Жаргон / / Російська мова: Енциклопедія
42 Борисова Є.Г. Про деякі особливості сучасного жаргону молоді / / Російська мова в школі. - М., 1987. - № 3
43 Гуц Є.М. Ненормативна лексика в мові сучасного міського підлітка (у світлі концепції мовної особистості): Дис. ... канд. філол. наук. - Омськ, 1995
44 Наприклад: Зайковська Т.В. Шляхи поповнення лексичного складу сучасного молодіжного жаргону. - Дисс. ... канд. філол. наук. - М., 1994
45 Цит. по Гуц Є.М. Ненормативна лексика в мові сучасного міського підлітка (у світлі концепції мовної особистості): Дис. ... канд. філол. наук. - Омськ, 1995.
46 Биков В. Проблеми словника російської злодійського интержаргона ("Російської фені") / / Биков В. Російська фєня. - Смоленськ, 1994
47 Мордвинов А.Б., Осипов Б.І. Навчальна практика з вивчення народно-розмовної мови міста. - Омськ, 1990. - С. 22
48 Сленг / / Словник лінгвістичних термінів / За ред. О. С. Ахманова. - М., 1964
49 Ліпатов А.Т. Російський сленг і його співвіднесеність з жаргоном і арго. / / Семантика та рівні її реалізації. - Краснодар, 1994
50 Берегівська Е.М. Молодіжний сленг: формування і функціонування. / / Зап. мовознавства. - М., 1996. - № 3
51 Там же.
52 Ліпатов А.Т. Російський сленг і його співвіднесеність з жаргоном і арго. / / Семантика та рівні її реалізації. - Краснодар, 1994
53 Жирмунський В.М. Національна мова і соціальні діалекти. - Б., 1936; Він же. Проблеми соціальної діалектології / / Изв. АН СРСР. Сер. літ. і яз. 1964. - Т. 23. Вип. 2. -. С. 99 - 112; Поліванов Є.Д. Завдання соціальної діалектології російської мови / / Рідний яз. і літ. в трудовій школі. - 1928. - № 2. - С. 39 - 49; Швейцер А.Д., Нікольський Л.Б. Введення в соціолінгвістику. - М., 1978.
54 Саляєв В.А. Лексика арготического і жаргонного походження в тлумачних словниках сучасної російської мови. - Дисс. ... канд. філол. наук. - М, 1998
55 Автор прагне не брати участь у термінологічних дискусіях і використовує термін "арго" без претензій з його перевага над іншими.
56 Єлістратов В. Арго і культура / / Єлістратов В. Словник московського арго: Матеріали 1984-1990рр. - М., 1994. - С. 592.
57 Єлістратов В. Арго і культура / / Єлістратов В. Словник московського арго: Матеріали 1984-1990рр. - М., 1994. Або див. однойменну дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
58 В. Єлістратов, розмірковуючи про "раблезіанських" комплексі арго, неодноразово посилається на праці М. Бахтіна.
59 Російська мова кінця ХХ століття (1985-1995). - М., 1996
60 Какорін Є.В. Трансформація лексичної семантики та сполучуваності (на матеріалі мови газет) / / Російська мова кінця ХХ століття (1985-1995). - М., 1996
61. Бабіна Ганна Костянтинівна. Арго: історія питання.