4.3. Аналіз впливу на ІВ факторів, що залежать від діяльності колективу
На базі даних таблиці 4 зробимо розрахунок впливу факторів на відхилення фактичної продуктивності праці від планової:
Таблиця 4. Дані для аналізу трудових факторів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)	Відсоток виконання плану
1. Товарна продукція, тис. руб.	1320	1323	+3	100,2
2. Кількість персоналу	178	171	-7	96,07
3. З них робітників	150	140	-10	93,33
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками: а) людино-днів б) людино-годин	33000 264000	29400 220500	-3600 -43500	89,09 83,52
Розрахункові показники
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (рядок 4а: рядок 3)	220	210	-10	95,45
6. Тривалість робочого дня (рядок 4б: рядок 4а), годин	8,0	7,5	-0,5	93,75
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (рядок 4б подивися на строку3)	1760	1575	-185	89,49
8. Середньорічне виробництво, руб.: а) одного працюючого (рядок 1: рядок 2); б) одного робітника (рядок 1: рядок 3);	7415,7 8800	7736,8 9450	+321,1 +650	104,33 107,39
9. Середньодобова виробіток одного робітника (рядок 1: рядок 4а), грн.	40	45	+5	112,5
10. Середньогодинна виробіток одного робітника (рядок 1: рядок 4б), грн.	5	6	+1	120,0
11. Частка робітників у складі персоналу сфери обігу (рядок 3: рядок 2 * 100),%	84,27	81,87	-2,4	Х

1) зміна частки робітників у складі персоналу сфери обігу:
(-2,4) * 8800: 100 = -211,2 руб.;
2) зміна середньорічного виробітку одного робітника:
В з о г о +321 руб.
У тому числі на останній фактор, у свою чергу вплинули такі фактори:
а) зміна кількості відпрацьованих днів одним робочим
(-10) * 8 * 5 = -400 руб.;
б) зміна тривалості робочого дня
(-0,5) * 210 * 5 = -525 руб.;
в) зміна середньогодинного виробітку одного робітника
У м е с т е 650 руб.
Резервами зростання середньорічної виробітку одного робітника є зменшення негативного впливу перших двох факторів - 925 руб., Або 10,5%, до планового показника.
Після цього виконаємо розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції в результаті використання тільки категорії робітників:
1) зміна кількості робочих
(-10) * 220 * 8 * 5 = -88000 крб.;
2) зміна відпрацьованих одним робітником днів за рік (явки)
(-10) * 140 * 8 * 5 = -56000 крб.;
3) зміна тривалості робочого дня
(-0,5) * 140 * 210 * 5 = -73500 крб.;
4) зміна середньогодинного виробітку одного робітника
У м е с т е +3000 руб.
Цей розрахунок свідчить про те, що три фактори є негативні і тільки один, останній, діяв позитивно. Він був найбільш впливовим і перекрив негативний вплив перших трьох факторів, які формально можна розглядати як резерви виробництва. Зменшення чисельності робітників при забезпеченні необхідних обсягів виробництва завжди розглядають як позитивне явище. Тому резерви виробництва, виходячи з наведеного розрахунку, становлять лише 129,5 тис. руб. (56 +73,5).
4.4. Аналіз впливу на ІВ чинників, не залежних від діяльності колективу
До таких факторів належать в першу чергу обсяг і товарна структура роздрібного товарообігу. При цьому витрати обігу приймаються до уваги в їх постатейною розбивці.
Для цього використовуються елементи векторної і матричної алгебри. На їх основі розробляються алгоритми, блок-схеми і програми для факторного аналізу витратоємкості (як за статтями витрат так і з груп). Завдання успішно вирішується з використанням сучасної комп'ютерної техніки.
Суть алгоритму полягає в тому, що при визначенні впливу якісного чинника - зміни потоварний рівнів витрат обігу (DС) береться вектор фактичного товарообігу (х ^ф) і, навпаки, при обліку зміни обсягу товарообігу (D х) як кількісного показника в розрахунок приймається плановий вектор потоварний рівнів витрат (з ^п).
Загальну суму витрат обігу (z) можна представити як
z = с * х,
де
х - вектор-товарообіг, якщо (х _1, х _2, ..., х _i) - товарообіг відповідних товарних груп;
с - вектор середнього рівня витрат обігу, якщо (з _1, с _2, ..., с _i) - потоварний издержкоемкость.
Зміна індивідуальній витратоємкості або обсягу товарообігу викликає зміну загальної суми витрат обігу. Математично це виражається так:
Dz = z ^ф _i - z ^п _i,
тоді по всіх товарних групах
n
Dz = å Dz _i.
i = 1
Вплив зміни обсягу товарообігу на суму витрат по товарній групі обчислюють наступним чином:
D ₁ z _i = Dx _{i *} c ^п _i,
а по всіх товарних групах:
n
D ₁ z = å D ₁ z _i.
i = 1
Вплив зміни потоварний рівнів витрат на загальну суму витрат обігу можна обчислити:
D _i z _i = Dc _{1 *} x ^ф _i,
n
D ₂ z = å D ₂ z _i.
i = 1
Таким чином, вплив факторів дорівнює загальній відхиленню витрат:
Dz = D ₁ z + D ₂ z.
За допомогою прийомів матричної алгебри складені алгоритми аналізу витрат за статтями торгових витрат. Якщо уявити рівні витрат обігу на весь товарообіг у вигляді матриці
A = | | a _ij | |,
де a _ij - рівні витрат j-ї статті i-й товарної групи;
х = (х _1, х _2, ..., х _i) - вектор-товарообіг,
тоді помноживши вектор-товарообіг на матрицю рівнів витрат, одержимо вектор суми витрат обігу (z) по кожній статті на весь товарообіг:
z = x * A.
Зміна витрат від зміни вектора-товарообігу:
k n
D ₁ z = å å Dx ₁ a _ij.
j = 1 i = 1
Залежність же зміни загальної суми витрат від зміни потоварний рівнів витрат по кожній статті витрат складе:
k n
D ₂ z = å å x ^ф _i Da _ij.
j = 1 i = 1
Оскільки витрати представлені у вигляді добутку вектора-товарообігу і матриці рівнів витрат по кожній статті, то зміна витрат на весь товарообіг в результаті зміни обох компонентів можна виразити таким чином:
Dz = D ₁ z + D ₂ z.
Отримані результати свідчать про правильність проведених у цьому напрямку досліджень, можливості їх практичної реалізації.
4.5. Аналіз витрат на оплату праці
У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають значно меншу частку в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Але загальновідомо, що одним з найбільш важливих джерел для зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці. Тому аналізу витрат на оплату праці завжди потрібно приділяти увагу в першу чергу.
Оплату праці аналізують за двох напрямках:
1) аналіз фонду оплати праці, як елемента витрат на виробництво на базі спеціальної статистичної форми;
2) аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, і в першу чергу по самостійній статті - заробітна плата виробничих працівників.
Перший напрямок має явні переваги, оскільки базується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці починають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного за базовий період. Після цього досліджують причини цього відхилення. При цьому вивчають вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності персоналу (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати працюючих (якісний фактор).
Для розрахунку можна використовувати спосіб, згідно з яким вплив першого з названих факторів визначають множенням відхилення від плану за кількістю працюючих на планову середню заробітну плату, а вплив другого - множенням відхилення від плану по середній заробітній платі на фактичну чисельність персоналу.
Середньорічна заробітна плата одного робітника залежить від дії таких факторів: кількості робочих днів в періоді, тривалості робочого дня (зміни), середньогодинної оплати. Методика розрахунку така ж сама, як і при визначенні впливу факторів на середньорічну вироблення одного робітника.
Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно з'ясувати співвідношення між різними видами оплати праці (погодинна, додаткова та ін), а також з'ясувати непродуктивні виплати. Серед останніх найбільш відомі такі:
1) доплати у зв'язку зі змінами умов праці;
2) доплати за роботу в наднормативне час;
3) оплата добових простоїв і годин внутрізмінних простоїв;
4) заробітна плата у складі браку продукції.
Крім цього, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути такі приховані суми, як оплата невиконаних технологічних операцій, недоробленою готової продукції (пріпісаніе обсягів виробництва) і т.д. Ці суми треба враховувати як резерви економії фонду заробітної плати.
Зменшення непродуктивних виплат заробітної плати зовсім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і погодинної оплати, особливо коли спостерігається відповідне зростання продуктивності праці. Взагалі підвищення рівня заробітної плати на сучасному етапі - надзвичайно важливий економічний і соціальний фактор. Але він залежить не тільки від продуктивності праці, а повинен тісно узгоджуватися з фінансовим станом підприємства.
5. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНИХ Позареалізаційні І НАДЗВИЧАЙНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
До складу цих фінансових результатів входять множинні суми, які не пов'язані безпосередньо з реалізацією продукції, або такі, які є наслідком порушення договірних умов. У першу чергу потрібно вивчити суми, склад і динаміку штрафів, пені та неустойок. Після виявлення причин їх виникнення і винних, потрібно розробити конкретні заходи для їх зменшення з вини цього підприємства.
Аналізуючи фінансові результати надзвичайних ситуацій (збитки), потрібно чітко розрізняти, де діяли справжні стихійні сили, а де звичайна безгосподарність, яка маскується під природні катаклізми (наприклад, пожежу, яка виникла внаслідок грубих порушень правил пожежної безпеки і став причиною значних збитків не потрібно вважати чинником, який не залежав від роботи підприємства). Тому ці збитки за своєю суттю є не що інше, як резерв для зростання прибутку. Так само можна розглядати і інші види збитків. Це і списання заборгованості, строк пред'явлення суднового позову по якій вже вийшов, збитки від ліквідації основних засобів, операцій з цінними паперами і т.д.
Аналізуючи позареалізаційні збитки та обставини їх виникнення, завжди потрібно пам'ятати, що за кожною окремою сумою стоїть конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, чесності і відповідальності за свої дії - дуже важливе завдання аналітиків.
6. АНАЛІЗ взаємозв'язку обсягів продажів, ВИТРАТ І ПРИБУТКУ
Аналіз взаємозв'язку обсягів продажу, витрат і прибутку проводять за даними фінансового звіту. При цьому дається оцінка виконання плану прибутку (збитку) в цілому і за окремими його видами, вивчається динаміка відповідних сум і зміни в порівнянні з попереднім періодом (табл.5).
Таблиця 5. Фінансові результати підприємства

Показник	Минулий рік	Звітний рік		Відхилення фактичних даних
		За планом	фактично	від минулого року		від плану
				сума	%	сума	%
1. Прибуток від реалізації товарної продукції	4500	4600	5320	+820	+18,2	+720	+15,6
2. Прибуток (збиток) від іншої реалізації	-50	100	-20	+30	+40	-120	х
РАЗОМ (рядок1 + рядок2)	4450	4700	5300	+850	+19,1	+600	+12,8
3. Інші позареалізаційні: - Доходи - Витрати	120 150	х х	250 285	+130 +135	+108 +90	+250 +285
РАЗОМ	-30	х	-35	-5	+16,6	-35
4. Балансова прибуток	4420	4700	5265	+845	+19,1	+565	+12,0

За даними таблиці 5 можна зробити наступні висновки. План по прибутку успішно виконаний (112%), понадпланова прибуток 565 тис. руб. Це стало можливим завдяки значному перевиконанню плану по прибутку від реалізації товарної продукції (+720 тис. руб.). Підприємство має позитивну динаміку зростання прибутку (19,1%). Але в роботі підприємства існують і значні проблеми, в результаті чого резерви для зростання прибутку становлять 405 тис. руб. (120 +285).
Вивчаючи отримані суми прибутків за кілька років, потрібно з'ясувати, яка тенденція склалася в їх зміні, відображає вона зростання ефективності роботи підприємства. У зв'язку з цим потрібно особливо уважно дослідити якість прибутку. Це поняття характеризує достовірність розрахунку сум прибутків і збитків, які отримує підприємство. В першу чергу таке явище пов'язують з надійністю і отлаженностью бухгалтерського обліку на підприємстві та якістю складання балансів і фінансових звітів. Керівники підприємства можуть відносно легко змінювати за власним бажанням такі види витрат, як витрати на рекламу, ремонтні роботи, науково-дослідні розробки і підготовку кадрів. Ці витрати можуть значно коливатися в залежності від зміни фінансової політики підприємства. На Заході їх називають дискреційними. Форсоване скорочення таких витрат приводить до одночасного зростання прибутку, але цей процес справедливо пов'язують із зниженням їхньої якості.
Аналіз показника співвідношення балансового прибутку і обсягу продажів підприємства за декілька років досить надійно констатує можливі погіршення якості прибутків (табл. 6).
Таблиця 6. Динаміка прибутку та обсягів продажу
підприємства, тис. руб.

Показник	1996	1997	1998	1999 (минулий рік)	2000 (звітний рік)
1. Балансова прибуток	2808	8756	3600	4420	5265
2. Обсяг продажів	23401	28246	24050	18000	19000
3. Коефіцієнт прибутковості	0,12	0,31	0,15	0,245	0,277

Як показує таблиця 6, протягом п'яти років коефіцієнт прибутковості має значні коливання, і лише в останні два роки він нарешті стабілізувався. Такий характер змін називається "згладжуванням" прибутку (доходу). Він є наслідком свідомого штучного збільшення (зменшення) фінансових результатів за допомогою бухгалтерських прийомів, які спотворюють картину господарської діяльності підприємств. Такі ж результати можуть бути внаслідок нестабільної роботи.
7. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ прибутку від звичайної діяльності
Прибуток завжди належить власнику засобів виробництва, оскільки отримання власником прибутку є однією з основних форм економічної реалізації власності. Причому це стосується будь-якої форми власності. Власник має незаперечне право розпоряджатися прибутком на свій розсуд. Але він не дозволить собі весь або більшу частину прибутку використовувати на персональне споживання, тобто на "проїдання". Практика західних країн свідчить про те, що власники використовують прибуток на розширення та технічну реконструкцію виробництва, підготовку і перепідготовку кадрів, соціальні потреби колективу фірми, його преміювання, на охорону праці, благодійні фонди і т.д., не кажучи вже про виплату податків, відсотків за кредит і т.п.
Приблизно за такими ж напрямами розподіляється прибуток підприємств Росії. Після всіх необхідних відрахувань (розрахунки з держ. Бюджетом та іншими органами державного правління, відрахування на соціальне страхування, оплата відсотків за кредит, а також штрафів, пені, неустойок, якщо в цьому виникає необхідність) у підприємств залишається так звана чиста прибуток, з яких формуються:
1) фонд розвитку виробництва, науки і техніки;
2) фонд соціального розвитку колективу;
3) фонд матеріального стимулювання.
Аналіз використання прибутку ведеться за двох напрямках:
- Аналіз структури - розглядається частка різних статей використання прибутку;
- Порівняльний аналіз використання прибутку з попереднім періодом.
Кожне підприємство прагне, щоб частка статей виплати податків державі і відсотків банкам та кредиторам була меншою, а частка різних фондів економічного стимулювання була більшою. Тобто, щоб більше грошей йшло на розвиток самого підприємства. Це найбільш головний напрямок аналізу використання прибутку. Крім цього, порівнюючи поточні показники з показниками попереднього року можна також побачити чи успішно розвивається дане підприємство, чи планує вона розвиватися в наступному періоді.
Джерела інформації для проведення аналізу використання прибутку - бухгалтерський баланс, форма "Використання прибутку" за звітний і попередній періоди, а також інші бухгалтерські документи, в яких зафіксовані операції руху матеріальних і грошових коштів.
8. АНАЛІЗ ФОНДІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
У господарській діяльності підприємства і об'єднання використовують, крім позикових коштів, у формі короткострокових кредитів банку та кредиторської заборгованості, тимчасово вільні кошти спеціальних фондів, цільового фінансування, цільових надходжень і ремонтного фонду. Залишки спеціальних фондів, цільового фінансування та цільових надходжень відображаються за однойменною рядку третього розділу пасиву балансу, а тимчасово вільна їх частина, спрямована на фінансування планових заходів, у складі стійких пасивів.
Крім того, самостійними статтями в третьому розділі активу балансу виділені Витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування, та Засоби спеціальних фондів і цільового фінансування, внесені в банк на особливий рахунок. Вільні кошти цих фондів постійно повинні мати грошову форму, яка забезпечує негайне їх використання за цільовим призначенням.
У процесі аналізу перевіряється відповідність вільних залишків спеціальних фондів, цільового фінансування та цільових надходжень залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку, підраховується величина цих коштів, що знаходиться в обороті підприємства і вкладена в інші статті балансу, і вивчається їх рух за видами за аналізований період.
З цією метою із залишків за статтею Спеціальні фонди, цільове фінансування і цільові надходження віднімаються тимчасово вільні кошти спеціальних фондів, спрямовані на фінансування планових заходів, і кошти спеціальних фондів і цільового фінансування, внесені в банк на особливий рахунок. Отриманий результат зіставляється із залишком грошових коштів на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку (табл.7).
Перевищення залишків спеціальних фондів над залишками грошових коштів показує ту їхню частину, яка використовується в господарському обороті і вкладена в інші статті балансу.
Таблиця 7. Аналіз коштів фондів спеціального призначення,
тис. руб.

Показник	На початок періоду		Нараховано або надійшло	Витрачено	На кінець періоду		Зміна
	залишок	перевитрата			залишок	перевитрата	залишок	перевитрата
Фонди
- Матеріального заохочення	195	-	1231	1170	256	-	61	-
- Соціального розвитку	-	20	1282	1283	-	21	-	+1
- Розвитку виробництва, науки і техніки	307	-	2616	2409	514	-	+207	-
Премії, присуджені за підсумками роботи за період	-	-	21	21	-	-	-	-
І т о г о	502	20	-	-	770	21	+268	+1
Тимчасово вільні кошти спеціальних фондів, спрямовані на фінансування планових заходів	211	-	-	-	358	-	+147	-
Кошти спеціальних фондів і цільового фінансування, внесені в банк на особливий рахунок	51	-	-	-	130	-	+79	-
Залишки грошових коштів на рахунках в банку	72	-	-	-	85	-	+13	-
Кошти спеціальних фондів і цільового фінансування, тимчасово вкладені в інші статті балансу	168	-	-	-	197	-	+29	-

Розшифровка залишків або перевитрати коштів спеціальних фондів, цільового фінансування та цільових надходжень та їх руху по кожному виду наводиться у формі "Звіт про рух коштів фондів і цільового фінансування" (див. табл.7). Дані таблиці показують, що фактичні залишки фондів, цільового фінансування та цільових надходжень зросли з 502 на початок періоду до 770 тис. руб. на кінець, або 268 тис. руб. Витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування, склали відповідно 20 і 21 тис.руб., В тому числі за рахунок перевитрати фонду соціального розвитку, що є грубим порушенням фінансово-кошторисної дисципліни. Тимчасово вільні кошти спеціальних фондів і цільового фінансування, спрямовані в плановому порядку на формування власних оборотних і прирівняних до них коштів і відображені в групі Сталих пасивів зросли на кінець періоду на 147 тис.руб.
Вільний залишок коштів спеціальних фондів і цільового фінансування, що знаходиться в обороті підприємства і тимчасово вкладених до інших статей активу балансу, зріс з 168 до197 тис. руб., Або на 29 тис. руб. Таке їх використання негативно характеризує фінансовий стан і платоспроможність підприємства і викликає необхідність вивчення руху кожного виду коштів, виявлення причин відхилень в їх користуванні.
Для поліпшення фінансового стану підприємству необхідно відшкодувати позапланове відволікання коштів по фонду соціального розвитку за рахунок додаткових відрахувань або інших джерел та поновити на рахунках в банку кошти спеціальних фондів і цільового фінансування, позапланово розміщені в інших статтях активу балансу.
Залишки ремонтного фонду та інших джерел коштів капітального ремонту відображаються у третьому розділі пасиву балансу, а витрати на незакінчений ремонт - у відповідній групі третього розділу активу балансу.
Аналіз використання коштів ремонтного фонду починається з зіставлення витрат на незакінчений ремонт з джерелами коштів для його проведення. При цьому з джерел коштів виключаються кошти ремонтного фонду, спрямовані на планові заходи і на запаси матеріалів для ремонту (табл. 8).
Таблиця 8. Аналіз коштів на капітальний ремонт, тис. руб.

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Зміна
Витрати на незакінчений ремонт	75	124	+49
Кошти ремонтного фонду, спрямовані на планові заходи і на запаси матеріалів для ремонту	256	256	-
І т о г о	331	380	+49
Ремонтний фонд	326	364	+38
Перевищення витрат над джерелами	5	16	+11

Перевищення витрат на незакінчений ремонт над джерелами його фінансування являє собою іммобілізацію оборотних коштів у витрати, які не мають спеціальних джерел покриття, негативно впливає на платоспроможність, а перевищення джерел фінансування над витратами на незакінчений ремонт свідчить про позаплановому залученні коштів ремонтного фонду в господарський оборот. Аналізуючи дані таблиці 8, можна зробити висновок, що у витрати на незакінчений ремонт позапланово було відвернуто з господарського обороту на початок періоду 5, а на кінець - 16 тис. руб. оборотних коштів.
Вільна частина ремонтного фонду у відповідній сумі грошових коштів повинна знаходитися на розрахунковому або інших рахунках у банку.
У процесі аналізу вивчаються дотримання діючих інструктивних матеріалів з нарахування амортизації на капітальний ремонт та відрахувань на поточний ремонт, а отже, утворення ремонтного фонду, його використання та виконання плану з капітального ремонту основних засобів і виявляються причини іммобілізації оборотних коштів і позапланового залучення коштів у господарський оборот в частині ремонтного фонду. Джерелами аналізу є показники плану, розрахунки амортизації, відрахувань в ремонтний фонд і дані бухгалтерського обліку по руху ремонтного фонду та витрат на ремонт.
9. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як розподіл прибутку на витрати або задіяні ресурси (капіталу).
Рентабельність задіяних (інвестованих) ресурсів це і є рентабельність підприємства. Цей показник може визначатися як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить в першу чергу акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Рентабельність підприємства - найбільш узагальнений показник його діяльності. У ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність грошей і позареалізаційні фінансові результати. За даними таблиць 1 і 5 проведемо розрахунки і запишемо їх в таблицю 9.
Рентабельність підприємства за звітний період - 18%, це більше ніж планова на 1,5%. У порівнянні з минулим роком зростання склало 2%. Зміна цього показника є результатом дії двох факторів:
1) зміни реалізації на 1 руб. виробничих фондів
(64,957 - 65,158) * 24,556: 100 = - 0,04939;
2) зміни прибутку на 1 крб. реалізації продукції
У м е с т е +2,0.
Тепер зробимо наступні висновки: збільшення рентабельності підприємства пояснюється винятково зростанням рентабельності продукції. Використання виробничих фондів погіршився, в результаті чого цей показник підприємства впав на 0,049% (резерв для зростання).
Таблиця 9. Дані для аналізу рентабельності підприємства

Показник	Минулий рік	Звітний рік
		за планом	фактично
1. Балансовий прибуток, тис. руб.	4420	4700	5265
2. Середньорічна величина виробничих фондів, тис. руб.	18200 + +9485 = = 27625	19000 + +9485 = = 28485	19200 + +10050 = = 29250
3. Обсяг реалізації продукції, тис. руб.	18000	18800	19000
4. Рентабельність підприємства,% (рядок 1: рядок 2 * 100)	16	16,5	18
5. Реалізація на 1 грн. виробничих фондів, коп.	65,158	66,00	64,957
6. Прибуток на 1 руб. реалізації, коп.	24,556	25,00	27,711

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Спочатку обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна порахувати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.
Рентабельність окремих видів продукції розраховується за такою формулою:
R _i = (P _i - S _i) / S _i * 100,
де R _i - рентабельність i-го виду продукції,%;
P _i і   S _i - відповідно ціна і повна собівартість i-го виду продукції.
У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. В першу чергу всі вироби групують за критерієм - рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують частку у% до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Потрібно також обчислити, чи є серед нерентабельних виробів такі, які входять до складу найбільш важливих профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.
Дуже важливо провести угруповання продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:
- Вироби з низькою рентабельністю;
- Виробів з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);
- Високорентабельні вироби.
При цьому необхідно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.
Крім цього, проводять також угруповання виробів за ступенем або напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, за якими:
- Рентабельність значно зросла;
- Рентабельність істотно не змінилася;
- Рентабельність впала.
Угруповання виробів за названими та іншими критеріями дає можливість краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями для зростання прибутковості виробництва. При цьому треба враховувати вплив на рентабельність продукції таких чинників:
- Зміна ринкових цін на продукцію даного підприємства;
- Зміна податку на додану вартість;
- Зміна рівня собівартості виробу з усіма факторами які впливають на неї.
Серед факторів, які впливають на собівартість продукції, треба приділити особливу увагу часу випуску продукції. У перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, але в наступні кілька років простежується її зростання. Потім рентабельність стабілізується, а в кінці виробництва навіть може почати падати. Однією з причин зростання рентабельності або чинником, який до цього довів може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробництва на рівень рентабельності - повністю самостійна завдання аналізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичною точки обсягу виробництва (рис. 1).
Використовуємо дані таблиці 2 і крім цього порахуємо ще, що постійні витрати, які не залежать від зміни обсягу виробництва, в загальній сумі нараховують 200 тис. руб., А змінні витрати - 25 руб. на одиницю продукції. Наведені дані відображаємо на графіку, в якому по горизонтальній осі визначимо обсяг випуску продукції в натуральному вираженні а по вертикальній - вартість випуску в цінах реалізації за винятком ПДВ і загальна її собівартість. Лінія ВВ показує вартість продукції, АБ - постійні витрати, АС - змінні витрати. Тоді вертикальна лінія В ₁ О ₁ відображає величину вартості реалізованого кількості продукції, яка поділяється на такі складові частини: відрізок О ₁ Б ₁ - постійна частина витрат, Б ₁ С ₁ - змінні витрати і С ₁ В ₁ - фактичний прибуток при випуску 8000 одиниць даної продукції.