Ім'я файлу: Звіт.docx
Розширення: docx
Розмір: 849кб.
Дата: 23.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
grammar rules.docx
Розширення: docx
Розмір: 849кб.
Дата: 23.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
grammar rules.docx
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра туризму
ЗВІТ
ПРО ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ
«УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНИМИ ФІРМАМИ ТА ГОТЕЛЯМИ»
Студента ГРТм-12
Іваська Юрія
Керівники практики:
Доц. Паньків Н.М.
Проф. Антонюк Н.В.
Львів-2021
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………..…..3
Розділ 1. Сучасний стан розвитку туристичної галузі України
Закони та постанови………………………………………………..4
Розвиток туристичної галузі Львівської області………………..8
Розділ 2. Передумови функціонування туристичної сфери Львівської області
2.1. Природно-географічні………………………………………………13
2.2. Культурно-історичні………………………………………………..20
2.3. Соціально-економічні………………………………………………25
Розділ 3. Сучасний стан розвитку туризму у Львівській області
3.1. Аналіз туристичних потоків……………………………………….29
3.2. Суб’єкти туристичного господарювання…………………………34
3.3 Заклади розміщення………………………………………………...41
Висновки……………………………………………………………………...…47
Література……………………………………………………………………….49
Додaток 1 …………………………………………………………… ………….52
ВСТУП
Туризм – це багатогранне явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має значний потенціал для постійного прогресу, тісно взаємодіє з багатьма галузями економіки, зумовлюючи його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Динамічний розвиток сфери туризму здійснює мультиплікаційний ефект на інші галузі економіки, в яких активізується інвестиційна діяльність та прискорюється обіг грошових коштів.
Туризм має великий вплив на економіку регіону, в якому він розвивається. З метою отримання високих результатів та соціально-економічного ефекту від розвитку туризму у регіоні необхідно насамперед дослідити наявні туристично-рекреаційні ресурси, що обумовлює актуальність теми дипломної роботи. Важливим та актуальним завданням сьогодення є окреслення проблем розвитку туристичного регіону, розробка та формування стратегії розвитку, виходячи з специфічних особливостей його функціонування. Результати дипломної роботи полягають у розробці комплексу заходів з метою підвищення ефективності використання туристично-рекреаційних ресурсів для розвитку туризму у Львівській області.
Розділ 1. Сучасний стан розвитку туристичної галузі України.
Закони та постанови
Через свій величезний потенціал туристична сфера набула статусу однієї з галузей, що найбільш динамічно розвивається. Стрімкий розвиток туризму, який знаходить своє відображення в щорічному зростанні кількості подорожуючих, як українських, так і зарубіжних, тягне за собою необхідність регулювання певних правовідносин, які відповідають сучасним вимогам українського законодавства.
Відносини в сфері туристської діяльності це складні суспільні відносини, в яких беруть участь чотири сторони: туристська фірма, турист, держава і організації туристичної індустрії (перевізники, засоби розміщення, підприємства громадського харчування). У зв’язку з тим, що здійснення туристичної діяльності за відсутності однієї з названих сторін є неможливим,
особливого значення набуває координаційна політика зі створення балансу між суб’єктами туристських відносин. Головним інструментом балансової політики є дієвий правовий механізм державного регулювання туристської діяльності.
В сучасних реаліях в Україні відбувається активізація правових механізмів державного регулювання туристичної сфери, а саме: впроваджуються нові закони, вносяться деякі зміни в діючі нормативно-правові акти, корегуються положення національного законодавства в галузі туризму відповідно до міжнародних стандартів. Насамперед правовою основою сфери туризму виступає Конституція України. Конституція України – це правовий акт, що наділений вищою юридичною силою, що закріплює відправні принципи правового регулювання і є базою всього законодавства в області туристської діяльності. Так, ст. 45 Конституції України наголошує «кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки». Ст. 33 Конституції України визначає, що «кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом». Ст. 42 регламентує право на «підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт». Розширення меж туризму, а також необхідність формування сучасної туристичної індустрії потребує правового регулювання туристської діяльності з урахуванням світового досвіду.
Формування нормативно-правової бази, що відповідає сучасним реаліям, є найважливішою основою для розвитку туризму в Україні. Відповідно до ст. 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України» [1].
Це стосується також зарубіжних нормативно-правових актів, які усе більше уніфікуються та переймаються національним законодавством. Міжнародним співтовариством прийнята велика кількість спеціальних документів, що регулюють різні напрями туристичної діяльності. Зазначимо лише, що їх прийняття надало додатковий імпульс розвитку вітчизняного туризму, викликало необхідність гармонізації національного туристичного законодавства з іноземним [2].
Наступним за значимістю правовим актом, що регулює туристичну діяльність, є Закон України «Про туризм», який «визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про туризм» реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом: визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних
напрямів розвитку туризму; визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони; спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму; визначення основ безпеки туризму; нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян); ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу; організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму; визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму; участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. [3]
Однак попри те, що в цілому Закон «Про туризм» став правовою основою відносин у сфері туризму і створив передумови для розвитку державного і регіонального туристського законодавства, його зміст ще далекий від досконалості і потребує подальшого корегування та доповнення з урахуванням туристських відносин, що розвиваються.
Засоби реалізації державної політики в галузі туризму зумовлюють прийняття законодавчих та інших правових актів, впливають на розвиток і розширення предмета правового регулювання, в якості якого виступає туристична діяльність.
Звичайно, що без активної підтримки і безпосереднього втручання держави в питання реорганізації та розвитку туристичної галузі, ефективне функціонування та вдосконалення туризму буде практично неможливо або вкрай ускладнено. Так, Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму розвитку туризму на 2002–2010 рр., де передбачив для центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, щорічні асигнування з Державного бюджету України на її здійснення. Цією програмою передбачалося здійснення комплексу заходів щодо удосконалення системи управління
туристичною галуззю, розроблення відповідних нормативно-правових актів, нагромадження на різних підприємствах туристичної галузі необхідних для здійснення структурних перетворень фінансових та кадрових ресурсів, зміцнення наявної матеріально-технічної бази, удосконалення системи статистики, створення умов для реалізації інвестиційних проектів. Цей документ започаткував державне регулювання туристичної діяльності в нашій країні. [4]
На сучасному етапі Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, основними завданнями якої є: здійснення комплексу заходів з підтримки розвитку туристичної індустрії, зокрема створення привабливого інвестиційного клімату у сфері туризму та курортів; забезпечення належного рівня міжгалузевої координації та міжрегіональної кооперації, що сприятиме раціональному використанню туристичних ресурсів і дасть можливість оптимізувати витрати з державного і місцевих бюджетів на здійснення заходів у сфері туризму та курортів; об’єднання зусиль органів державної влади та органів місцевого самоврядування, представників туристичного бізнесу, інших галузей економіки та інститутів громадянського суспільства для популяризації України у світі і формування
іміджу України як країни, привабливої для туризму; гармонізація національного законодавства з європейським, дотримання цілей і принципів, проголошених стратегічними документами розвитку держави. Стратегією визначено основні засоби реалізації за напрямом «Нормативно-правова база сфери туризму та курортів». Це, по-перше, імплементація законодавства ЄС у сфері туризму та курортів, що забезпечить вдосконалення законодавства у зазначеній сфері з урахуванням досвіду провідних туристичних країн ЄС шляхом: розроблення пропозицій щодо внесення змін до Законів України «Про туризм» та «Про курорти»; розроблення законопроектів щодо запровадження інституту саморегулівних організацій у сфері туризму та курортів (створення національної туристичної організації); візової лібералізації та спрощення візових процедур для туристів із країн, що є цільовими ринками для України; актуалізації діючих та укладення нових міжвідомчих та міжурядових угод про співпрацю у сфері туризму та курортів; розроблення і затвердження порядку створення і ліквідації туристичних представництв України за кордоном тощо. По-друге, гармонізація національних стандартів у сфері туризму та курортів з міжнародними стандартами, що сприятиме підвищенню якості національного
туристичного продукту шляхом: забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації із залученням суб’єктів туристичного ринку, організацій роботодавців та громадських об’єднань у сфері туризму та курортів; впровадження міжнародної системи якості послуг за такими напрямами, як туроператорська та турагентська діяльність; готелі та аналогічні засоби розміщення; заклади громадського харчування; гіди-перекладачі та екскурсоводи; туристичні ін формаційні центри; курорти, оздоровчі послуги та кемпінги; пляжі, дайвінг; екологічний, сільський, активний туризм; інші пріоритетні види туризму для держави та регіонів; виставкова та конгресна діяльність тощо; визначення та забезпечення типізації та спеціалізації курортів. По-третє, лібералізація та ефективне регулювання провадження підприємницької діяльності у сфері туризму та курортів шляхом: скасування ліцензування туроператорської діяльності і впровадження альтернативного механізму ефективного регулювання діяльності туроператорів та інших суб’єктів туристичного ринку; скасування обов’язкової та заохочення
добровільної категоризації готелів та аналогічних засобів розміщення; створення сприятливих умов для організації діяльності національних туристичних операторів та підтримка малого бізнесу у сфері туризму та курортів [5].
Специфіка туристичного бізнесу полягає в комплектації турпродукту з різними видами сервісу – транспорту, харчування, розміщення, консульських служб тощо. Тобто правове регулювання туристичної діяльності має комплексний характер, бо будується на сукупності норм, які належать
до підприємницького, фінансового, адміністративного та інших галузей права. Звідси велика кількість правових і нормативних документів, що регулюють туристичну діяльність. Загалом правові норми з питань туризму сьогодні містяться у понад 200 нормативних актах, які створюють відповідну систему вітчизняного туристичного законодавства. Наприклад, адміністративним законодавством регламентується питання одержання в’їзних віз, валютним законодавством – форма розрахунків, митним – порядок пропуску через кордон декларуючих товарів. Є нормативні акти
Держстандарту України про сертифікацію туристичних послуг, акти державних антимонопольних органів про застосування до туристичних послуг законодавства в сфері прав споживачів тощо [6].
У нашій державі основними документами, які складають нормативно-правову базу туризму, є: Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, Цивільний та Господарський кодекси України, Закони України «Про курорти», «Про музеї та музейну справу», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону навколишнього природного середо-
вища», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про державний кордон України», «Про захист прав споживачів», «Про страхування», «Про рекламу», «Про стандартизацію», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про господарські товариства», «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» тощо.
Розвиток туристичної галузі регіону дослідження
Львівщина – один із найпривабливіших і найпопулярніших туристично-рекреаційних регіонів України. Він відзначається позитивною та стабільною динамікою розвитку туристичної галузі продовж останніх десяти років.
Беручи до уваги складне історичне минуле, а також, багатовікове добросусідство багатьох народів та релігій, регіон має чи малий куль-
турно – туристичний потенціал. На території Львівщини, приблизно, зосереджено 25% всієї історико-архітектурної спадщини України −
понад 4 тисячі пам’яток. Культурний потенціал області формується за рахунок архітектурно-історичних пам’яток національного та місцевого значення, у тому числі 794 пам’яток архітектури та містобудування національного значення, 2637 пам’яток місцевого значення та 834 пам’ятки археології, 14 з яких мають статус національних [7].
Слід підкреслити, що важливе значення для розвитку туристичної галузі Львівщини має її географічне розташування. По її території проходять міжнародні комунікації, які з’єднують Україну з такими країнами як:
Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія. Північна частина області лежить у межах Волинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. Хребти українських Карпат розташовані на південному заході області. Північна частина області розташована в зоні лісостепу. Має сприятливі умови для розвитку сільського господарства та відпочинку. Більше того, Львівщина приваблює туристів та гостей унікальним поєднанням місцевого колориту та ділової активності.
Однак донедавна подорож на Львівщину асоціювалася в уяві туристів із містом Львовом, замками, горами та курортами. Але сама територія Львівщини – з її унікальною історичною та культурною спадщиною, мистецтвом, водними та ландшафтними ресурсами, самобутніми традиціями та звичаями у поєднанні з вигідним географічним розташуванням – є чудовою базою для розвитку різних видів та форм туризму та відпочинку.
Велику зацікавленість серед вітчизняних та іноземних туристів викликають об’єкти історикo-культурної спадщини, за кількістю яких Львівщина займає одне з провідних місць в Україні. Значну кількість пам'ятoк істо-
рії та архітектури розміщено у Львoві (2500), а також у таких містах як: Самбір, Жовква, Белз, Золочів, Дрогобич. Наявність такої кількості
історико-культурних пам’яток можна пояснити давністю заселення даної території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно висoким економічним розвитком та значною густотою населення [8].
Львівська область посідає одне з перших місць в країні за наявністю природних, рекреаційних та оздоровчих ресурсів, які представлені цілющими мінеральними водами (7 видів), лікувальними грязями, озокеритом, на базі яких відомі курорти України та за кордоном – Трускавець, смт Східниця, смт
Моршин, смт Немирів, смт Великий Любин, смт Шкло. Південну частину Львівщини займають гірські ландшафти Українських Карпат. На його території знаходяться національні парки «Сколе Бескиди» та «Яворівський». В області є 400 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема державний заповідник «Розточчя», 33 заповідники, ботанічний сад Львівського національного університету І. Франка, 240 пам’яток природи, 55 парків –пам’яток садово-паркового мистецтва[7].
Відсоток природно-рекреаційного потенціалу Львівщини у загальному природно-ресурсному потенціалі України становить 5,377%. За даним показником Львівщина поступається лише Закарпаттю. Показник якого становить, приблизно, 7,036%. У структурі рекреаційних ресурсів області 70% припадає на ресурси відпочинку та туризму та 30% – на ресурси санаторно-курортного лікування. Загалом, природно-рекреаційні ресурси Львівщини складають 14,3%, які суттєво перевищують відповідний показник для України (9,5%) [9].
Особливістю регіону, яка значно підвищує увагу до нього та спонукає до розвитку культурного туризму, є те, що у 2009 році Львів здобув статус культурної столиці України. Головними підставами такого успіху є включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО історичної частини міста через велику кількість архітектурних пам’яток, проведення понад 100 фестивалів у Львові та області щорічно, безліч замків та фортець, об’єднаних у «Золота підкова», більше 60 музеїв та 100 храмів різних конфесій, які викликають велику зацікавленість регіоном з боку туристів.
В регіоні існує більше 50 туристичних маршрутів (замки, руїни замків, збережені старожитності, монастирі та храми тощо). Згідно з дослідженнями, найбільш поширеними екскурсійними маршрутами, що рекомендують
туристичні агентства, є: «До Страдчанської печери», «Жовква та Крехівський монастир», «Свірський замок та Звенигород», «Невідома Львівщина – околиця Львова», «Мала Золота підкова», «На батьківщину Івана Франка в
Нагуєвичах», «Перлини Белзького князівства». Польських туристів запрошують відвідати важливі місця їхньої історії – Жовкву, Городок, Івано-Франківськ, а німецькі туристи віддають превагу колишнім німецьким коло-
ніям – Хоросно, Тернопіль (Дорнфельд), Мервичі (Візенберг) [8].
Різноманітність природних умов та багатство еколого-рекреаційних ресурсів Львівщини створюють сприятливі умови для розвитку екологічного туризму. Загалом у Львівській області є:
1) 1 заповідник Розточчя (площею 2084,50 га);
2) 2 національні природні парки – «Яворівський» (7078 600 га) та «Сколівські Бескиди» (35684 га);
3) 3 регіональних ландшафтних парку – «Верхньодністровські Бескиди» (8536 га), «Надсян-ський» (19428 га) та «Знесення» (312100 га);
4) 37 резервів; 5) 176 пам’яток природи;
6) 48 охоронних урочищ;
7) 261 парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва;
8) 3 ботанічних саду та 1 зоопарк.
Щодо інфраструктури туристичної галузі, то вона охоплює: 124 санаторії, 500 садиб зеленого туризму, 250 закладів розміщення, 280 закладів харчування, 12 туристичних інформаційних центрів, понад 162 держав-
них та громадських музеїв та галерей, 10 театрів, інші туристичні та рекреаційні заклади; 320 найбільш відвідуваних туристичних об’єктів та пам’яток архітектури, 37 природних комплексів. Регіон надає послуги з підготовки фахівців з підтримки туризму 8 організацій, 3 консульства, 14 туристичних громадських організацій [10].
Туристичні послуги надають 354 туристичних підприємства. Екскурсійні маршрути обслуговують 750 кваліфікованих гідів та перекладачів.
Показник туристичних обмінів є дуже інформативним показником, що характеризує туристично-рекреаційний потенціал Львівщини. Він відображає не тільки особливості
туристичних потоків, а й їх соціально-економічний вплив на розвиток міжнародного туризму в регіоні. Згідно з результатами, серед туристів з Австрії, Болгарії, Греції, Єгипту, Ізраїлю, Італії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Туреччини, Угорщини, Франції, Хорватії, Чехії та Чорногорії виїзний туризмпереважає над в'їзним туризмом. Водночас прибуття іноземців з США переважило виїзд місцевих жителів за кордон. В основному це сталося через збільшення використання туристичних послуг у
регіоні та підвищення ефективності роботи місцевого туристичного комплексу [11].
Позитивну динаміку зростання кількості іноземних та вітчизняних туристів у Львівській області забезпечують:
1. Наявність значної кількості історичних, архітектурних та культурних об’єктів, у тому числі включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
2. Збереження та підтримка традицій та культурної ідентичності (проводиться значна кількість традиційних фестивалів та ярмарків).
3. Різноманітні природні ресурси, які забезпечують розвиток туризму в будь-яку пору року (лижний туризм, оздоровлення та відпочинок, активний туризм тощо).
4. Вигідне географічне розташування регіону в центрі Європи та транспортна
доступність, що сприяє збільшенню кількості туристів, включаючи транзитних туристів (3 міжнародні транспортні коридори проходять територією Львівської області: МТК No 3 Берлін-Дрезден-Вроцлав-Львів-Київ; МТК No 5 Трієст Любляна-Бухарест-Будапешт-Львів; МТК Європа-Азія).
5. Густа мережа транспортних маршрутів, включаючи міжнародне значення, міжнародні рейси, державний кордон з країнами-членами ЄС, які є сприятливими факторами для залучення туристів з багатьох країн (Львівська область межує з Республікою Польща, зокрема, з 8 міжнародними прикордонними переходами, 4 з них автомобільні та 4 залізничні, є пункт пропуску міжнародного повітряного кордону – аеропорт Львів) [7].
Характеризуючи туристично-рекреаційну сферу Львівщини, слід звернути увагу на проведений SWOT-аналіз який дозволив виявити позитивні та негативні сторони туристичної галузі регіону, а також охарактеризувати сприятливі можливості та загрози (табл. 1).
Для запобігання негативному впливу туризму на розвиток регіону та використання його можливостей необхідне відповідне регулювання з боку місцевої влади. Щоб оцінити можливості культурного туризму для сталого
розвитку міста, необхідно всебічно вивчити його економічні, соціальні, культурні та екологічні наслідки. Оскільки туризм впливає на всі сфери суспільної діяльності, він може бути невід’ємною частиною стратегій розвитку різних галузей промисловості регіону [8].
Таблиця 1
SWOT-аналіз туристично-рекреаційного потенціалу Львівської обл.
| Позитивні аспекти | Негативні аспекти |
| 1. Географічне положення регіону. 2. Багата мінерально-рекреаційна база (мінеральні води, природні та ландшафтні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо). 3. Значна кількість санаторіїв. 4. Відомі театри та музеї. 5. Історичні контакти з українською діаспорою у світі. | 1. Невиразна політика щодо розвитку туристичної галузі в курортних містах. 2. Високий рівень бюрократії на рівні міських та районних рад. 3. Незадовільний стан багатьох туристичних об'єктів. 4. Невелика кількість готелів різних стандартів. 5. Зниження привабливості курортних міст через надзвичайний стан їхніх будинків. 6. Низька конкурентоспроможність курортних міст у туристичному секторі. 7. Низький рівень розвитку місцевих та національних туристичних агентств. 8. Відсутність курортних міст Львівщини у міжнародній туристичній мережі. 9. Низький розвиток екологічної інфраструктури. 10. Екологічні проблеми курортних міст регіону (утилізація твердих побутових відходів, сміттєзвалища тощо). 11. Невеликі інвестиції в культурні, освітні, мистецькі установи та організації |
| Сприятливі можливості | Потенційні загрози |
| 1. Близькість державного кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, іншими країнами ЄС. 2. Велика кількість об’єктів обслуговування. 3. Близькість до рекреаційної зони Карпатського регіону. 4. Покращення міжнародного іміджу України та Львівської області.. 5. Збереженість природного біорізноманіття. 6. Покращення екологічної ситуації в регіоні. 7. Розвиток різних елементів туристично- рекреаційної інфраструктури | 1. Ситуація в Україні. 2. Скорочення пам’яток архітектури та міської структури курортних міст. 3. Неефективне просування курортних міст на міжнародному рівні. 4. Негативний міжнародний імідж регіону через складні соціально-політичні події в Україні. 5. Недостатній рівень модернізації туристичної інфраструктури Львівщини. 6. Складна екологічна ситуація через активну роботу міжнародних транспортних коридорів. 7. Скорочення інвестицій в екологічну сферу та охорону навколишнього середовища. |
1 2 3 4