Ім'я файлу: Методика_розрахунку_штучного_осв_тлення.doc
Розширення: doc
Розмір: 344кб.
Дата: 09.12.2021
скачати
Розширення: doc
Розмір: 344кб.
Дата: 09.12.2021
скачати
Штучне освітлення. Розрахунок штучного освітлення
до практичної роботи з курсу “Охорона праці в галузі”
Теоретичні відомості
1.Виробниче освітлення. Нормування та забезпечення
При освітленні виробничих приміщень використовують природне або змішане (якщо в світлий час доби природне освітлення не відповідає нормам), в окремих випадках, а також в темну пору доби – штучне освітлення. Для забезпечення оптимальних умов зорової роботи встановлюються нормативи освітленості. Основними документами, якими регламентується освітлення є:
1. ДБН В.2.5.28-2006 «Природне і штучне освітлення»
Відповідно до цих документів встановлюються нормативні показники освітленості, які залежать від розряду зорової роботи, зумовленого. найменшим або еквівалентним діаметром об’єкта розрізнення.
Об'єкт розрізнення- це предмет, що розглядається, його окрема частина або дефект, які треба розрізнити в процесі роботи
Еквівалентний розмір об'єкта розрізнення - це розмір рівнояскравого кола на рівнояскравому фоні, який має той самий пороговий контраст, що і об'єкт розрізнення при даній яскравості фону. Для протяжних об’єктів розрізнення, довжина яких в 2 р більша за ширину визначається еквівалентний розмір, в інших випадках розряд зорової роботи встановлюється за мінімальним розміром об'єкта при розгляді з відстані 500 мм.
ДБН встановлюють 8 розрядів зорової роботи:
І – найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0,15 мм
ІІ – дуже високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,15 до 0,30 мм)
ІІІ – високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,30 до 0,50 мм)
ІV – середньої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,5 до 1,00 мм)
V – малої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 1,0 до 5 мм)
VІ – груба (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм)
VIІ – робота з матеріалами, які світяться (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм)
VIIІ – загальне спостереження за ходом процесу (незалежно від мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення, фону та контрасту)
Вказані групи зорової роботи поділяються в залежності від контрасту між об’єктом розрізнення і фоном на підгрупи, для яких і встановлюється нормована освітленість.
ДБН встановлюють також нормовані показники для штучного освітлення: допустимі показники осліпленості та коефіцієнта пульсації освітленості
Після визначення нормованої освітленості здійснюються заходи з її забезпечення: в випадку проектування приміщень здійснюється необхідний розрахунок з вибором освітлювачів та їх кількості і розміщення, в випадку діючого приміщення – здійснюється перевірка існуючого освітлення та його корекція .
2.Штучне освітлення. Розрахунок штучного освітлення
Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим.
Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.
Для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней передбачають комбіноване освітлення. Комбінованеосвітлення складається із загального та місцевого (світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочому місці). Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті). Тимчасове (переносне) місцеве освітлення здійснюється ручними, переносними чи переставними світильниками, що мають обмежену довжину проводу і рознімне з’єднання.
Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та профзахворювань (таке освітлення створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи)
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, чергове, охоронне, аварійне (безпеки і евакуаційне).
Робочеосвітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту і забезпечує нормальні освітленість і якість освітлення в приміщеннях та інших місцях виконання робіт.
Черговеосвітлення передбачене в неробочий час (частина робочого).
Охороннеосвітлення влаштовується вздовж меж території, освітленість 0,5 лк на висоті Н=0,5м.
Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки та евакуаційне.
Освітлення безпеки – освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення. Його передбачають в випадках, коли відключення робочого освітлення може привести до порушення в обслуговуванні відповідальних процесів, машин і механізмів, загрожує виникненням вибухів, пожеж, отруєнь та інших надзвичайних ситуацій. Освітлення безпеки здійснюється від автономних джерел. Освітленість всередині приміщення повинна бути не менше 2 лк, а поза приміщенням – не менше 1 лк.
Евакуаційне освітлення влаштовується для евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його живлення також здійснюється від автономних джерел. Освітленість всередині приміщення не менше 0,5 лк , а поза приміщенням не менше 0,2 лк. Якщо в приміщенні знаходиться більше 100 осіб повинні бути передбачені світні покажчики з надписом “Запасний вихід”, розміщені на відстані не більше 25 м один від одного і на висоті не нижче 2 м від підлоги.
Для аварійного освітлення застосовуються переважно лампи розжарювання, за деяких умов – люмінісцентні та газорозрядні високого тиску.
Джерела штучного освітлення
Джерелами штучного освітлення є лампи розжарювання (ЛР) та газорозрядні лампи (ГРЛ).
Переваги ГРЛ:
- основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність;
- світлова віддача 40-100 лм/Вт ;
- термін експлуатації – 10 тис. год.;
- невисока температура нагрівання (30-60 °С );
- спектр близький до денного: переважають білі кольори .
Недоліки ГРЛ:
- пульсація світлового потоку, що може спричинити виникнення стробоскопічного ефекту (обертові об’єкти здаються нерухомими в випадку збігу кратності частотних характеристик їх обертового руху та зміни світлового потоку в часі в освітлювальних установках з газорозрядними джерелами світла, що живляться змінним струмом). Ослаблення пульсації досягається підключенням паралельно працюючих ламп на різні фази трифазної мережі або застосуванням високочастотного постачання освітлювальної установки;
- складність схем вмикання відповідно до конструкції світильників ;
- шум дроселів;
- створення радіоперешкоди;
- значний час між вмиканням та запалюванням ламп;
- відносна дороговизна .
Переваги ламп розжарювання:широкий діапазон потужностей і напруг; простота конструкції та виготовлення; зручність експлуатації; дешевизна.
Недолікиламп розжарювання: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7—20 лм/Вт); порівняно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів порівняно з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.
Основними характеристиками ламп є: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; економічність; термін експлуатації; світлова віддача Лм/Вт; спектральний склад світла.
Лампи розжарювання
Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії.
Лампи розжарювання використовуються для місцевого освітлення, а також для приміщень з тимчасовим перебуванням людей.
ЛР бувають вакуумні; наповнені інертними газами (Не – гелій; Ne – неон; Ar – аргон; Kr – криптон; Xe - ксенон), криптоново-ксеноновими та метало-іодними наповнювачами, , інколи додають азот.
Нитки розжарювання (спіралі) бувають: прямі, спіральні.
Благородним металам притаманні низька хімічна активність, негорючість, легкість. Вольфрам при випаровуванні з’єднується з газами і повертається на нитку. При цьому вони збільшують термін експлуатації.
ЛР поділяють на звичайні з дзеркальним шаром.
Конструкція ЛР у вигляді колб; трубок.
Метало-галогенні лампи розжарювання :
КГ 220 – 1000 – 5; КГ 220 – 1500 ;
К – матеріал колби (кварцова) ;
Г – вид добавки (Г – галоген);
220 – U- напруга, В;
1000 – потужність, Вт;
5 – порядковий номер розробки.
Газорозрядні лампи .
Внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів або парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра. ГРЛ бувають високого та низького тиску. Вони забезпечують світловий потік будь-якого спектра шляхом відповідного підбирання інертних газів, парів металу, люмінофора.
Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД мають блакитний колір, за спектром випромінювання близькі до розсіяного світла чистого неба); денного світла з поліпшеною передачею кольорів (ЛДЦ – з кращою передачею кольорів теплих відтінків); холодно- білого (ЛХБ); тепло- білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів. Люмінесцентні лампи типу ЛЄ найбільш близькі до спектру природного сонячного світла, ЛХЄ дають кращу предачу світла, ніж лампи ЛБ та ЛД;
Люмінесцентні лампи належать до ГРЛ низького тиску. Їх не можна використовувати за низьких температур і вони характеризуються малою одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп.
У виробничих приміщеннях підприємств доцільно застосовувати люмінесцентні лампи білого світла - ЛБ. Вони найбільш економні та дають світло теплих тонів. Лампи ЛТБ можна застосовувати в приміщеннях для відпочинку. Там, де необхідно проводити ретельний контроль якості продукції, належить застосовувати лампи ЛДЦ. Люмінесцентні лампи треба застосовувати насамперед там, де недостатнє природне освітлення (приміщення з вікнами, що затіняються будівлями, деревами, або виходять на північ, експедиції, підвальні приміщення тощо). Для комбінованого освітлення краще застосовувати лампи ЛБ
Горіння за рахунок електричного розряду в парах ртуті утворює ультрафіолетове випромінювання, яке люмінофор перетворює у видиме.
ГРЛ високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовнішнього середовища. Такі лампи застосовують для освітлення в цехах при виконанні грубих робіт та робіт середньої точності, при загальному нагляді, а також для зовнішнього освітлення місць навантаження, вивантаження і в цехах великої висоти та площі. Серед ГРЛ високого тиску найчастіше використовують дугові ртутні люмінесцентні ДРЛ; дугові ртутні з іодитами ДРИ; металогалогенні лампи МГЛ; дугові натрієві трубчасті (ДНаТ); дугові ксенонові трубчасті (ДКсТ).
Дугові ртутні люмінесцентні ДРЛмають високу світлову віддачу (майже 75... 100 лм/Вт ) і велику гаму кольорів . Коефіцієнт світлової віддачі цих ламп визначають за формулою :
, лм/Вт ,де
- коефіцієнт світлової віддачі ДРЛ;Ф – світловий потік лампи в лм;
Р - потужність лампи у Вт.
Дуга створює інтенсивніший розряд і світло за рахунок дуги і люмінофора перетворює ультрафіолетові випромінювання у видимі.
Дугові ртутні з іодитами ДРИ та металогалогенні лампи МГЛ.
Такі лампи наповнені солями йодоводневої кислоти НІ і парами ртуті; солями калію, індію, натрію, літію тощо.
За конструкцією такі, як ДРЛ тільки без люмінофора мають високу світлову віддачу, а кольоровіддача близька до денного.
Дугові натрієві трубчасті(ДНаТ)лампи мають великий світловий потік, і задовільну кольоропередачу. Такі лампи рекомендуються для використання в приміщеннях, де немає підвищених вимог до кольору.
Дугові ксенонові трубчасті лампи бувають :
- з натуральним охолодженням ДКсТ;
- з водяним охолодженням ДКсТВ.
Такі лампи випромінюють різке світіння певного кольору відповідно до їх вмісту: Ar – синє, Ne – червоно-оранжеве тощо. Ці лампи мають велику одиничну потужність і надлишкову кількість ультрафіолетового випромінювання.
Окрім газорозрядних ламп для освітлення, промисловість випускає лампи спеціального призначення, а саме : бактерицидні, еритемні.
Характеристика світильників
Світильник – це світловий прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури. Освітлювальна арматура перерозподіляє світловий потік лампи в просторі або перетворює його властивості (змінює спектральний склад випромінювання), захищає очі працівника від засліплювальної дії ламп. Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу навколишнього пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.
Світильники відрізняються світлотехнічними та конструктивними характеристиками. Основними світлотехнічними характеристиками світильників є: світлорозподілення, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії та захисний кут.
За світлорозподіленням, що визначається відношенням потоку, випромінюваного світильником в нижню півсферу до повного світлового потоку (
), світильники поділяються на 5 класів: прямого світла (
); переважно прямого світла (
); розсіяного світла (
); переважно відбитого світла (
); відбитого світла (
).Криві сили світла (КСС)світильників можуть мати різну форму в просторі навколо світлового приладу: концентровану (К); глибоку (Г); косинусну (Д); півшироку (Л); широку (Ш); рівномірну (М); синусну (С).
Коефіцієнт корисної дії (ККД) світильника визначається відношенням світлового потоку світильника до світлового потоку встановленої в ньому лампи ( = FCB/FЛ). Освітлювальна арматура поглинає частину світлового потоку, що випромінюється джерелом світла, однак завдяки раціональному перерозподілу світла в необхідному напрямку збільшується освітленість на робочих поверхнях.
Захисний кут світильника– кут утворений горизонталлю, що проходить через нитку розжарювання лампи та лінією, яка з’єднує нитку з протилежним краєм освітлювальної арматури. Захисний кут визначає ступінь захисту очей від впливу яскравих частин джерела світла, тому його величину враховують з поміж інших чинників при визначені місця та висоти розташування освітлювальних приладів.
Залежно від конструктивного виконання розрізняють світильники:
- відкриті (лампа не відокремлена від зовнішнього середовища);
- захищені (лампа відокремлена оболонкою, що не перешкоджає вільному надходженню повітря);
- закриті (оболонка захищає від проникнення всередину великих частинок пилу, металу);
- пилонепроникні;
- вологозахищені;
- вибухобезпечні та підвищеної надійності проти вибуху;
- спеціального призначення (для робіт під водою).
За призначенням світильники можуть бути загального та місцевого освітлення.
1 2 3