Ім'я файлу: право.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 19.09.2020
Пов'язані файли:
Мотивація як функція менеджменту.docx

Зміст

Вступ

  1. Сутність поняття й особливості джерел договірного права;

  2. Характеристика джерел договірного права за юридичною силою.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі глобалізації економіки значно зросла роль цивільноправових договорів (контрактів), за допомогою яких господарюючі суб’єкти – учасники міжнародних комерційних операцій оформляють свої відносини. В системі міжнародних комерційних контрактів виділяються два нових явища, що відповідають періоду глобалізації міжнародної економіки.
Договірне право як галузь правасистема правових норм, що регулюють договірні відносини.
Договірне право включає в себе елементи (розділи, частини), що встановлюють: 1) загальні положення договірного права та 2) положення окремих видів договорів.


1.Поняття й особливості джерел договірного права

Договірне право, як і будь-яка інша галузь українського права має свої джерела.
Під джерелом права в юридичному аспекті розуміється особлива форма вираження правил поведінки, яка безпосередньо робить їх загальнообов’язковими.
Те чи інше правило поведінки, щоб стати юридично обов’язковим, має бути прибране в певну правову форму. Воно повинне бути виражене у вигляді закону, указу, постанови, рішення, наказу, інструкції або в іншій встановленій формі [27, с. 19].
Під джерелами договірного права слід розуміти способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм, які засвідчують їх загальнообов'язковість і на підставі яких здійснюється встановлення і регулювання договірних відносин. Акти цивільного та господарського законодавства є фундаментом договірного права.
В українській правовій системі, яка відноситься до континентальної правової системи, або як її інакше називають – романо-германською, джерелами є нормативно-правові акти.
Під нормативним актом слід розуміти документ, який об’єднує сукупність предметно пов’язаних між собою норм. Чинні нормативні правові акти в своїй єдності і взаємодії утворюють законодавство.
Традиційно система джерел договірного права розглядається у вигляді класифікації джерел за юридичною силою.
Розглянемо більш докладно цю класифікацію.
Акти, прийняті на державному рівні і рівні суб’єктів у своїй сукупності, утворюють українське договірне законодавство.
Крім названих раніше джерел, в якості джерел договірного права так само виступають нормативні договори, що регулюють договірні відносини.
У доктрині договірного права їх прийнято поділяти на міжнародні та внутрішньодержавні.
Говорячи про міжнародні договори, необхідно відзначити, що вони займають особливе, унікальне місце в ієрархії джерел договірного права. Це обумовлене тим, що при розбіжності між національним законом і ратифікованим міжнародним договором, застосуванню підлягає ратифікований міжнародний договір. Так, міжнародні договори посідають особливе місце в ієрархії джерел права в нашій країні, володіючи верховенством по відношенню до національного законодавства [6, с. 59].
Характеризуючи систему джерел договірного права, можна сміливо зазначити, що законодавство займає в ній ключове значення. За останнє десятиліття договірне законодавство було повністю оновлене, і в даний час можна відзначити його динамічний розвиток.
Крім державних законів, до джерел договірного права належать підзаконні акти, такі як укази президента, постанови уряду і акти міністерств.
Отже, українське договірне право розвивається як складний комплекс правових норм, що регулюють договірні відносини.


2.Характеристика джерел договірного права за юридичною силою

За юридичною силою джерела договірного права поділяють таким чином:
1. Міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р.; Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р.; Генеральну угоду про торгівлю послугами від 15.04.1994 р.; Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 р.).
2. Конституція України – Основний Закон України, що має найвищу юридичну силу. В ній закладені загальні правові засади регулювання договірних відносин (ст.ст. 41, 42).
3. Закони України:
3.1. Кодифіковані закони (Цивільний кодекс (ЦК) України та Господарський кодекс (ГК) України від 16.01.2003 р., Кодекс торговельного мореплавства (КТМ) України від 23.05.1995 р., Повітряний кодекс (ПК) України від 19.05.2011 р., Сімейний кодекс (СК) України від 10.01.2002 р., Господарський процесуальний кодекс (ГПК) України від 06.11.1991 р.).
3.2. Закони України некодифіковані (Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р.; Закон України «Про оренду державного і комунального майна» 10.04.1992 р.; Закон України «Про концесії» від 16.07.1999 р.; Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р.; Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 р.; Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р.; Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. тощо).
4. Підзаконні нормативно-правові акти (Наказ Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774 «Про затвердження Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства)»; Примірний договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.1998 р. № 59 тощо).
5. Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ст. 648 ЦК України). Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту і особливості його укладення встановлюються актами цивільного законодавства.
6. Локальні акти (приймаються на конкретному підприємстві, зокрема установчі документи – статути, положення). Статути юридичних осіб також можуть бути джерелом договірного права, але лише в тій їх частині, в якій визначаються повноваження їх органів щодо укладення договорів. Більше того, органами державної виконавчої влади можуть затверджуватися типові статути, що мають ознаки нормативного акта.
Правила страхування, правила біржової торгівлі, правила фондової біржі та інші подібні документи є локальними правовими актами, які водночас є джерелом договірного права, але не є нормативними актами.
7. Договір як джерело договірного права. Господарсько-договірне регулювання акумулює в собі елементи як саморегулювання, так і законодавчого нормування договірних відносин у сфері господарювання.
8. Акти органів судової влади (судова практика) (рішення Конституційного Суду України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ, Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, рішення (постанови) Верховного Суду України


Висновки

Договірне право, як і будь-яка інша галузь українського права має свої джерела.
Під джерелом права в юридичному аспекті розуміється особлива форма вираження правил поведінки, яка безпосередньо робить їх загальнообов’язковими.
В українській правовій системі, яка відноситься до континентальної правової системи, або як її інакше називають – романо-германською, джерелами є нормативно-правові акти.
Традиційно система джерел договірного права розглядається у вигляді класифікації джерел за юридичною силою.
За юридичною силою джерела договірного права поділяють таким чином: Міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною, Конституція України, Закони України, підзаконні нормативно-правові акти, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, локальні акти, договір, акти органів судової влади тощо.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас