Ім'я файлу: Роль рухливих ігор у фізичному вихованні Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 06.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат_Фізичне_виховання_та_здоровий_спосіб_життя.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 06.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат_Фізичне_виховання_та_здоровий_спосіб_життя.docx
ЗМІСТ
Вступ
Зміст поняття «рухливі ігри» та їх роль у системі освіти
Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор
Класифікація рухливих ігор для школярів
Висновок
Використана література
Вступ
Фізична культура розглядається як найважливіший, іноді вирішальний чинник зміцнення здоров’я молодого покоління і його стійкості до несприятливих умов довкілля. Важливим завданням фізичного виховання є зміцнення здоров’я людини як складової повноцінного розумового й морального розвитку особистості ще з раннього дитинства.
Цінність рухливих ігор полягає в тому, що вони розвивають рухи дітей, спонукають бути активним, діяльним, міркувати, досягати успіху, зміцнюють нервову систему, поліпшують апетит, розвивають психічні та моральні якості - колективізм, дисциплінованість, сміливість, винахідливість, рішучість, чесність, повагу. Рухливі ігри є чудовим виховним засобом, і успішне проведення їх значною мірою залежить від знань раціональної методики і творчого використання її педагогом.
У рухливій грі вдосконалюються якість і швидкість рухових дій, гнучкість рухових навичок, ефективність їх застосування. Цьому сприяє наявність певних чинників у рухливій грі, а саме: самостійне вирішення рухових завдань з урахуванням ігрової ситуації; відсутність часу для підготовки виконання основного руху; швидке переключення з одного руху на інший; емоційна насиченість; узгодження своїх рухів із діями ведучого та інших дітей.
Рухливі ігри, які є дійовим засобом всебічного виховання підростаючого покоління, широко використовуються у різних ланках системи фізичного виховання. У школі заняття рухливими іграми сприяють рішенню оздоровчих, освітніх та виховних задач, підготовці учнів до складання нормативів оцінки фізичного розвитку (тестові завдання). Майстерність проведення рухливих ігор з освітніми та виховними цілями є важливою складовою професійної підготовки учителя фізичної культури.
Зміст поняття «рухливі ігри» та їх роль у системі освіти
Рухливі ігри – один із важливих засобів всебічного виховання дітей на уроках фізичної культури. Характерною особливістю їх є комплексність впливу на організм і на всі сторони особистості дитини. У грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання. Саме рухливі ігри є складною руховою, емоційно забарвленою діяльністю зумовленою точно встановленими правилами, які допомагають виявити її кінцевий результат.
Несподівані ситуації, що виникають під час гри, привчають дітей доцільно використовувати набуті рухові навички й уміння. Завдяки рухливим іграм створюються найсприятливіші умови для виховання фізичних якостей. Саме рухливі ігри сприяють розвиткові спритності, витривалості. Під час гри важливе місце посідають правила. Саме їх повинні виконувати всі учасники цього процесу. Адже правила регулюють поведінку гравців і сприяють виробленню певних якостей, як-от: чесність , підтримка, взаємодопомога, дисциплінованість. Разом з тим потреба виконувати правила, а також долати перешкоди, неминучі під час гри, сприяють вихованню вольових якостей.
У рухливих іграх дитина сама вирішує як діяти, щоб досягти мети. Зміна умов змушує школярів шукати нових шляхів вирішення завдань, які постають перед ними. Усе це вимагає від них активності, самостійності, кмітливості та творчості.
Рухливі ігри – це ще одна можливість для всебічного та фізичного розвитку особистості
Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор
Гра - історично склалося суспільне явище, самостійний вид діяльності, властивої людині. Гра може бути засобом самопізнання, розваги, відпочинку, засобом фізичного та загального соціального виховання, засобом спорту. Ігри є скарбницею людської культури. Величезна їх різноманітність. Вони відображають усі галузі матеріального і духовного творчості людей. Природно, що вивченням ігор займалися і займаються багато галузей знань: історія, етнографія, антропологія, педагогіка, теорія і методика фізичного виховання та ін.
Ігри, що використовуються для фізичного виховання, дуже різноманітні. Їх можна розділити на 2 великі групи: рухливі та спортивні. Спортивні ігри - це найвищий ступінь розвитку рухливих ігор. Вони відрізняються від рухомих єдиними правилами, що визначають склад учасників, розміри і розмітку майданчика, тривалість гри, обладнання та інвентар та ін, що дозволяє проводити змагання різного масштабу. Змагання зі спортивних ігор носять характер спортивної боротьби і вимагають від учасників великого фізичного напруження і вольових зусиль.
Гра розглядається як осмислена діяльність, спрямована на досягнення конкретних рухових завдань у швидкоплинних умовах. У ній проявляється творча ініціатива грає, що виражається в різноманітності дій, узгоджена з колективними діями.
В ігровій діяльності дітей об'єктивно поєднуються два дуже важливих фактори: з одного боку, діти включаються в практичну діяльність, розвиваються фізично, звикають самостійно діяти, з іншого боку - отримують моральне і естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють пізнання навколишнього їхнього середовища. Все це в кінцевому підсумку сприяє вихованню особистості в цілому. Таким чином, гра - один з комплексних засобів виховання: вона спрямована на всебічну фізичну підготовленість (через безпосереднє оволодіння основами руху і складних дій в умовах, що змінюються колективної діяльності), вдосконалення функцій організму, рис характеру, що грають.
В умовах сучасної цивілізації у зв'язку з різким зниженням рухової активності людини зростає роль систематичних занять фізичними вправами, рухливими іграми.
Особливе значення рухливих ігор полягає в тому, що вони широко доступні людям різного віку. Рухливі ігри, незважаючи на величезну різноманітність, пов'язане з етнічними та іншими особливостями, так чи інакше відображають такі загальні характерні риси, притаманні цій формі діяльності, як взаємини грають з навколишнім середовищем і пізнання реальної дійсності. Цілеспрямованість і доцільність поведінки при досягненні наміченої мети, пов'язаного з раптово виникають і постійно мінливих умов, потребою широкого вибору дій, вимагають прояву творчих здібностей, активності, ініціативи. Така широта використання можливостей, що виражається у самостійності і відносній свободі дій, поєднаних з виконанням добровільно прийнятих або встановлених умовностей при підпорядкування особистих інтересів загальним, пов'язана з яскравим проявом емоцій. Все це з методичної точки зору характеризує рухливу гру як багатопланове, комплексне по впливу, педагогічний засіб виховання. Комплексність виражається у формуванні рухових навичок, розвитку і вдосконаленні життєво важливих фізичних, розумових і морально-вольових якостей. Однак таке різносторонню дію не перешкоджає виборчої спрямованості у використанні народних рухливих ігор.
Наявність змагального елементу в природних видах рухів дозволяє використовувати народні рухливі ігри для підготовки до занять спортивними іграми. Правильний відбір і керівництво іграми набувають вирішального значення у вихованні у займаються почуття колективізму, активності, ініціативи, свідомої дисциплінованості; наполегливості у досягненні поставленої мети, сміливості.
Рухливі ігри мають оздоровче, виховне та освітнє значення і легко доступні для сімейної фізкультури. Доведено. Що вони покращують фізичний розвиток дітей, благотворно впливають на нервову систему і зміцнюють здоров'я. Крім цього це дуже емоційний спортивне заняття, яке може створювати дуже велике фізичне навантаження на дитину, що необхідно обов'язково враховувати при організації занять та ігор.
Майже в кожній грі присутня біг, стрибки, метання, вправи на рівновагу і т.д. В іграх виховуються основні фізичні якості дитини, такі як сила, швидкість, витривалість і удосконалюються найрізноманітніші рухові вміння і навички.
Гра є одним з найважливіших засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вона сприяє фізичному, розумовому, моральному й естетичному розвитку дитини. Різноманітні рухи і дії дітей під час гри при вмілому керівництві ними ефективно впливають на діяльність серцево-судинної і дихальної систем, сприяють зміцненню нервової системи, рухового апарату, поліпшенню загального обміну речовин, підвищенню діяльності всіх органів і систем організму людини, збуджують апетит і сприяють міцному сну. За допомогою рухливих ігор забезпечується всебічний фізичний розвиток дитини.
Під час ігор у дошкільнят формуються і вдосконалюються різноманітні навички в основних рухах (бігу, стрибках, метанні, лазаній та ін) Швидка зміна обстановки в процесі гри привчає дитину використовувати відомі йому руху відповідно до тієї чи іншою ситуацією. Все це позитивно позначається на вдосконаленні рухових навичок.
Гра - перша діяльність, якій належить велика роль у формуванні особистості. В іграх діти відображають накопичений досвід, поглиблюють, закріплюють своє уявлення про зображуваних подіях, про життя. Дитина, як і дорослий, пізнає світ в процесі діяльності. Заняття іграми збагачують учасників новими відчуттями, уявленнями та поняттями. Ігри розширюють коло уявлень, розвивають спостережливість, кмітливість, уміння аналізувати, порівнювати й узагальнювати бачене, на основі чого робити висновки з явищ, що спостерігаються в навколишньому середовищі. У рухливих іграх розвиваються здібності правильно оцінювати просторові і тимчасові відносини, швидко і правильно реагувати на ситуацію, що склалася в часто змінюється обстановці гри. Велике освітнє значення мають рухливі ігри, що проводяться на місцевості в літніх і зимових умовах: у піонерських таборах, на базах відпочинку, в походах та екскурсіях. Ігри на місцевості сприяють утворенню навичок, необхідних туристові, розвіднику, слідопити.
Велике також значення рухливих ігор у вихованні фізичних якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості. Ігри виховують у дітей почуття солідарності, товариства і відповідальності за дію один одного. Правила гри сприяють вихованню свідомої дисципліни, чесності, витримки, вміння "взяти себе в руки" після сильного порушення, стримувати свої егоїстичні пориви.
У зв'язку з цим важливо творчо підходити до проведення фізкультурних занять дітей і при необхідності самостійно складати ігрові завдання, що містять такі види рухів, в яких дитина особливо потребує на даний момент.
Класифікація рухливих ігор для школярів
У педагогічній практиці існує така класифікація рухливих ігор:
із предметами («М’яч середньому», «Квач зі стрічками»);
без предметів («Квач», «Гопак»);
індивідуальні (« Вудочка», «Абетка», «Квач» та інші);
з ведучими («Їжак», «Ми веселі діти»);
без ведучих («Передай далі»);
за місцем проведення (у залі «Пасування волейболістів», на свіжому повітрі «Класи», «Другий зайвий», на воді: «Перекинь швидше», на снігу: «Швидкі санки»;
за інтенсивністю фізичного навантаження (ігри малої інтенсивності: «Карлики і велетні», «Тиша», ігри середньої інтенсивності: «Вище землі», «Пошта йде у всі міста», ігри великої інтенсивності: «Вудочка», «Потяг»);
за спрямованістю рухових дій ( ігри з бігом: «Ворота», «Всі до своїх прапорців», ігри з ходьбою: «Зайчик», «Котики», ігри зі стрибками: «У річку, гоп», «Довга лоза», ігри з передачею м’яча: «Злови м’яч», «Передай далі»), ігри з метанням: «Снайпери», «Влуч у ціль», «Спритний м’яч»;
за переважаючим розвитком фізичних якостей ( ігри для розвитку швидкості: «День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває», ігри для розвитку сили: «Гопак», «Човник», «Силачі», ігри для розвитку спритності: «Квач зі стрічками, «Море хвилюється» тощо).
Висновок
Рухливі ігри мають відігравати важливу роль в покращенні фізичного виховання. Для цього необхідно, щоб вчителі фізичної культури були готові проводити їх на високому професійному рівні. Під готовністю учителя фізичної культури до здійснення фізичного виховання учнів через використання рухливих ігор у процесі навчання ми розуміємо систему послідовних дій, які основані на знаннях змісту, методів та прийомів, які можуть бути реалізовані у ході теоретичних і практичних занять з фізичної культури.
Будучи у загальних рисах схожими, народні, рухливі і спортивні ігри певною мірою різняться між собою. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків), розвиваються такі важливі фізичні якості, як сила, швидкість, спритність, витривалість. Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв'язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань
Народні, рухливі та спортивні ігри, за умови їх систематичного використання, сприяють зміцненню здоров'я та забезпечують достатню фізичну активність молодших школярів. У системі фізичного виховання дітей ігри займають значне місце. Вони удосконалюють рухові здібності школярів і водночас формують моральні та вольові якості, притаманні суспільно активній особистості, забезпечують підготовленість кожної дитини до плідної праці та інших важливих для суспільства видів діяльності.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Гуменюк Н.П., В.В. Клименко., Психологія фізичного виховання і спорту.-К:, Вища школа,1985 р.
2. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі: Монографія.-К.:КМПУ, 2003.- 272 с.
3. Коваль М.С., кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник інституту педагогіки АПН України. «Основи здоров’я», видавництво «Початкова школа», К., 2005.
4. Колотило Н.М. «Навички заради здоров’я. Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я» -, ВООЗ, ЮНІСЕФ. – К., 2004 р.
5. Сокуренко О.О. Від дитячої гри – до дорослого світу( Формування світорозуміння особистості): Навчально – методичний посібник. – Миколаїв: ОІППО, 2006. – 136 с.
6. Педагогічні технології: Навчальний посібник для студентів педагогічних спеціальностей/ Под общ. ред. В.С. Кукушкина. – М.: ИКЦ «Март», 2006. – 336 с.