Ім'я файлу: Зміст курсова Міша.docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 05.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Звінка Курсова.docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 05.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Звінка Курсова.docx
ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ШЛЮБУ. ОЗНАКИ І УМОВИ ШЛЮБУ 6
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ШЛЮБУ ЗА СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ 9
2.1 Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб. 9
2.2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов’язками. 11
2.4. Реєстрація шлюбу. 16
2.5. Особливості реєстрації шлюбу із засудженою особою 20
РОЗДІЛ 3. НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ 22
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30
ВСТУП
Актуальність теми. Проблеми сім’ї визначаються як один з пріоритетних напрямків державної політики. Шлюб – основна передумова сім'ї. Він ґрунтується на почутті любові, справжній дружбі і повазі – моральних принципах побудови родини в нашому суспільстві. В переважній більшості випадків саме це є основним аргументом жінки та чоловіка укласти шлюб.
Важливим етапом розвитку сімейного законодавства було прийняття Верховною Радою України СК України, який по-новому підійшов до врегулювання відносин в сфері порядку укладення шлюбу, зокрема щодо інституту заручин, місця укладення шлюбу тощо. Лише шлюб який зареєстрували в органі державної реєстрації актів цивільного стану є підставою коли подружжя набуває взаємних прав та обов’язків, які визначили у сімейному законодавстві.
Сімейний кодекс встановлює чіткий порядок укладення шлюбу, недотримання порядку призводить до недійсності шлюбу.
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці вчених у галузі цивільного і сімейного права: О. Бойко, В. Борисової, С. Братуся, В. Ватраса, К. Глиняної, В. Гопанчука, І. Дзери, О. Дзери, Л. Драгневича, А. Дутко, І. Жилінкової, О. Захарової, С. Індиченко, Т. Кириченко,Л. Липець, Н. Ляшенко, Г. Миронової
Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є розгляд правового регулювання порядку укладення шлюбу в Україні.
Задача дослідження:
Аналіз загальної характеристики шлюбу, та основні умови укладення;
Дослідження порядку укладення шлюбу за сімейним законодавством України;
Правові наслідки не дотримання порядку укладення шлюбу.
Предметом дослідження є вітчизняні наукова практика, законодавче закріплення правової природи шлюбу та порядку його укладення.
Структура курсової роботи зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової 31 сторінок.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ШЛЮБУ. ОЗНАКИ І УМОВИ ШЛЮБУ
Відповідно до ст. 21 СК України, шлюб ― це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно―правовими нормами. [10;с.72]
Ознаками шлюбу є: 1) добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК України); 2) досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК України); 3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом; 4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.
Не варто забувати і про те, що в наш час все популярнішим стає шлюбний договір (особливо серед заможного населення). Ним особи, що вступають в шлюб, регулюють відповідні майнові відносини на час шлюбу. В даному разі саме шлюбному договору (а не шлюбу) притаманні майже усі ознаки цивільно-правового договору. [6;с.48]
Сімейний кодекс України не визнає шлюб, не зареєстрований в органах РАЦС, а також церковний шлюб. Однак у ч.3 ст. 21 СК України зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов‘язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану. Стосовно шлюбу, не зареєстрованого в органах РАЦС, то новий СК України визнає можливість поширення на майно, набуте особами, що не перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності у разі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними . [2;ст.74]
Умови вступу в шлюб – це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу.
Матеріальними називають умови, наявність або відсутність яких, образно кажучи, запалює зелене або червоне світло на шляху до укладення шлюбу. Формальні умови — це вимоги до процедури укладення шлюбу. Правозгідним відповідно до ст. 37 СК України є шлюб, який укладено з дотриманням вимог закону. До випадків неправозгідності шлюбу відносяться: визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, а також недійсність шлюбу з підстав, передбачених пунктами 1―3 ст. 39 СК України, та подальше анулювання актового запису про шлюб органом РАЦС.
Умови вступу в шлюб - це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Таким, як свідчить стаття Сімейного кодексу, є шлюб, укладений з дотриманням вимог закону.
Відповідно до Сімейного кодексу України умовами вступу в шлюб є:
1) взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним;
2) досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку. Для жінки та чоловіка шлюбний вік становить ― 18 років. При цьому СК України встановлює можливість вступу в шлюб особи, яка досягла 16 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам. [9;с.96]
Перешкодами для укладення шлюбу є:
1) перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;
2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв‘язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. СК України не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри ― як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; [2;ст.26]
3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. Не можуть перебувати у шлюбі між собою особи, пов‘язані відносинами усиновлення. При цьому ч. 5 ст. 26 СК України допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише у разі скасування усиновлення. Стосовно укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, також між дітьми, які були усиновлені ним, – то право на укладення такого шлюбу може бути надане лише за рішенням суду;
4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним . [2;ст.36]
Це обумовлено тим, що, по-перше, недієздатна особа не може повністю усвідомити значення своїх дій та відповідно не може надати усвідомленої згоди на шлюб; по-друге, в більшості випадків захворювання, що є підставами для визнання особи недієздатною, передаються спадково, тобто становлять загрозу для майбутніх нащадків. [7;с.6]
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ШЛЮБУ ЗА СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
2.1 Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.
Проте не менш важливим і цікавим є завдання розглянути порядок укладання шлюбу. Його можна звести до чотирьох етапів. Спочатку подається заява з документами, перелік яких законодавчо закріплений. Потім майбутньому подружжю роз’ясняються їх права та обов’язки. З часу подання заяви особи вважаються зарученими. І, нарешті, після спливу одного місяця з дня подання заяви обов’язково за присутності обох наречених відбувається реєстрація шлюбу. З нею закон пов'язує виникнення особистих немайнових та майнових відносин між подружжям.
Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб
Першим етапом на шляху до укладення шлюбу є звернення до РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб. Згідно статті 28 Сімейного кодексу, а також пункту 4.1 Правил реєстрації актів цивільного стану, заява про реєстрацію шлюбу подається ними до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбудеться, то заява буде чинною протягом трьох місяців).
Якщо жінка або чоловік не в змозі через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу РАЦСу, то таку заяву, справжність підписів на якій має бути нотаріально засвідченою, можуть подати їх представники згідно з нотаріально посвідченим дорученням. Також до органів реєстрації актів цивільного стану подається нотаріально посвідчена довіреність, що засвідчує право представників на подання такої заяви.
Причиною подання заяви через представників може бути неможливість жінки і / або чоловіка подати заяву особисто через поважні причини. Сімейний кодекс не дає переліку таких причин, але можна припустити, що ними можуть бути хвороба або відрядження. Питання про вагомість причин вирішує начальник відділу РАЦСу. Відмова прийняти заяву про реєстрацію шлюбу від представника осіб, які бажають одружитися, з посиланням на неповажність причин, через які зазначені особи не можуть подати її особисто, як це випливає зі статей 55 і 124 Конституції, може бути оскаржена до суду з додержанням вимог глави 31-А Цивільно-процесуального кодексу.
При поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов’язані подати паспорти чи інші документи, які посвідчують особу, а також документи про припинення попередніх шлюбів (якщо такі були). Відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану такими документами є свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним.
Для громадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством цієї іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
При цьому у заяві про реєстрацію шлюбу робиться відмітка із зазначенням документа, що підтверджує припинення попереднього шлюбу. Якщо до зазначених документів додано їх переклад, достовірність якого засвідчено згідно із законодавством іноземної країни, у якій їх видано, то він також повинен бути легалізований у встановленому порядку.
В Правилах також зазначено, що особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов’язані пред’явити на посвідчення їх особи паспорт / паспортний документ. Якщо обидві особи, які бажають укласти шлюб / один з них не досягли 16 років і відповідно до статті Сімейного кодексу їм надано право на шлюб, то реєстрація може бути проведена на підставі свідоцтва про народження, у якому робиться запис про проведену реєстрацію. [2;ст.23]
Заяви від громадян України, які постійно проживають за кордоном, приймаються за паспортом громадянина України для виїзду за кордон, виданим уповноваженим органом, тимчасово проживаючих – при пред’явленні паспорта громадянина України. А іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України. [12]
2.2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов’язками.
Майбутнє подружжя має бути обізнане щодо своїх прав та обов’язків.
На органи РАЦСу покладено обов’язок щодо ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками як майбутнього подружжя і батьків та попередження про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Це положення, затверджене статтею 29 Сімейного кодексу та пунктом 4.6 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, спрямоване на забезпечення стабільності шлюбу, уникнення інцидентів між подружжям.
Однак навряд чи орган РАЦСу в змозі ознайомити зазначених осіб з усіма їх правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків. У такому випадку, як слушно зазначають деякі автори, йому довелось би переказати майбутньому подружжю більшу частину статей Сімейного кодексу (якщо навіть не весь кодекс повністю), що практично неможливо.
Тому мається на увазі, що орган реєстрації актів цивільного стану повинен ознайомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, перш за все з умовами вступу в шлюб і перешкодами цьому, встановленими законом. В контексті даного питання необхідно згадати про необхідність додержання правил статті 30 Сімейного кодексу, в якій зазначено, що особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. [10;с.74]
Однак не зазначаються наслідки, що можуть настати у разі порушення цього правила. До того ж, закон не передбачає можливості категоричної відмови у реєстрації шлюбу за медичними показаннями. Проте приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Держава забезпечує створення належних умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Порядок здійснення такого медичного обстеження встановлює Кабінет Міністрів України. Вже навіть прийняті відповідні нормативні акти, у яких вказується, що працівниками органів реєстрації актів цивільного стану заповнюється і видається направлення на добровільне медичне обстеження.
Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
Цілком природно, що зазначене положення більшою мірою відповідає інтересам осіб, що мають намір вступити у шлюб, та їх майбутніх можливих нащадків. правом цих осіб за власним бажанням укласти шлюбний договір (причому це право можна реалізувати як до реєстрації шлюбу, так і після неї. [2;ст.92]
На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Стаття СК передбачає зміст шлюбного договору. Ним регулюються майнові відносини між подружжям (у тому числі визначаються їхні майнові права та обов’язки як батьків). Зокрема, може регулюватися порядок користування одним з подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів. [2;ст.93]
Умовами шлюбного договору може бути передбачена можливість надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі, а також можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Якщо ж у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, установленому розділом.
Проте Сімейний кодекс встановлює деякі обмеження щодо змісту шлюбного договору. Так, ним не можуть:
- регулюватися особисті відносини подружжя (а також особисті відносини між ними та дітьми),
- зменшуватися обсяг прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом,- встановлюватися такі умови, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище,
- передаватися у власність одному з подружжя нерухоме та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації[6;с.56]
До речі, варто зауважити, що у випадку зниження шлюбного віку відповідно до чинного законодавства укладення шлюбного контракту неповнолітніми здійснюється за виключно згодою їхніх батьків або законних представників. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідченим.
В ньому може бути встановлено як загальний строк дії договору, так і строки тривалості окремих прав та обов’язків. Стаття 100 Сімейного кодексу передбачає можливість зміни подружжям шлюбного договору (угода про це нотаріально посвідчується). На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки або сина, що мають істотне значення.3. правами та обов’язками майбутнього подружжя щодо взаємного утримання.
Цей обов’язок закріплений у статті 75. І це, між іншим, одна з визначальних рис сім'ї – дружина та чоловік зобов’язані матеріально підтримувати одне одного. Обов’язок матеріальної підтримки виникає вже саме з моменту реєстрації шлюбу і має моральний характер з моменту появи необхідних для цього підстав.
Проте права на утримання не матиме той з подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. А той із подружжя, хто стане непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, матиме право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України;
Правом укладати договір про надання утримання. За статтею 78 подружжя має право укласти такий договір одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір може бути оформлений як самостійно, так і бути частиною шлюбного договору, укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі ж невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором про надання утримання аліменти будуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вищезгаданий обов’язок РАЦСу знаходимо і в пункті 4.6 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. Згідно нього, орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити осіб, які вступають у шлюб, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, переконатися, що ці особи взаємно обізнані зі станом здоров'я і сімейним станом один одного, а також роз'яснити їм права і обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу у шлюб.
Додержання правила статті 29 Сімейного кодексу необхідне для забезпечення стабільності шлюбу і сім'ї, виконання подружжям їх прав та обов’язків, у тому числі батьківських, а також для уникнення у майбутньому інцидентів у сім'ї.Якщо майбутнє подружжя згодне з усіма умовами і немає перешкод для укладення шлюбу, то державний орган РАЦСу приймає заяву. [11]
2.3.Заручини.Заручини Інститут заручин є нововведенням діючого Сімейного кодексу. Зарученими особи вважаються з моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів РАЦСу.
Це закріплено у статті 31 кодексу. Сімейний кодекс, як зазначає З. Ромовська, закріплює давню народну традицію, надаючи заручинам певного правового значення. Неоднозначність, а часом і суперечливість у бажаннях і поведінці дають змогу говорити про неможливість зрозуміти, пояснити й тим більше врегулювати вибір подружніх пар.
Проте час заручин для того й дається, щоб привести до спільного знаменника бажане, дійсне і належне.
Частина 2 згаданої статті підкреслює формальне значення заручин, тобто як такого стану, який не породжує у осіб обов’язку вступу в шлюб. Адже, як іноді так буває, наречений або наречена змінюють своє рішення, або ж виявляються обставини, що є істотними перешкодами до вступу в шлюб. І немає гріха, якщо в результаті взаємного вивчення молоді відмовляться від свого наміру поєднати долі.
Краще одразу визнати свою помилку, ніж із сорому через неправильне розуміння свого обов’язку наполягати на шлюбі, який із самого початку приречений на невдачу. До того ж, бувають такі випадки, коли так роблять наречені, які дізналися, що в сім'ї нареченого побутує традиційне пияцтво чи їй властиві інші моральні вади.
Сімейним кодексом встановлено певні правові наслідки відмови заручених від шлюбу. Так, особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Підставами для звільнення від відшкодування понесених затрат є:
- протиправна, аморальна поведінка нареченого або нареченої;
- приховання ним / нею обставин, що мають для особи, яка відмовилася від шлюбу, істотне значення. Кодекс зазначає такі причини, як тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо.
Причому зазначені обставини є підставами звільнення від відшкодування понесених затрат лише у тому разі, коли ці обставини спричинили відмову від шлюбу однієї із сторін, тобто має бути причинний зв’язок між зазначеними обставинами та відмовою від шлюбу.
Важливим є також питання повернення речей, подарованих майбутньому подружжю на весілля, у разі відмови заручених осіб від укладення шлюбу. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. І у разі розірвання договору особа зобов’язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася – відшкодувати її вартість. [14]
2.4. Реєстрація шлюбу.
Реєстрація є заключним етапом порядку укладення шлюбу.
Нагадаю, що в реєстрації шлюбу зацікавлена як держава, так і самі особи, що бажають поєднати свої долі. Будучи актом державного визнання, реєстрація шлюбу забезпечує неодмінне дотримання умов його укладення.
Реєстрація шлюбу проводиться також з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів жінки і чоловіка, а також дітей, народжених в шлюбі.
Отже, реєструється шлюб зазвичай після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (реєстрація одруження провадиться РАЦСом в книзі спеціального зразка, яка є єдиним доказом засвідчених у ній фактів (зразки книг затверджуються Кабміном).
Проте за наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.
Перелік таких причин відсутній, але можна припустити, що це може бути: переїзд на постійне проживання до іншої місцевості, довгострокове відрядження, призив на строкову військову службу, від'їзд майбутнього чоловіка, який проходить військову службу і приїхав на короткий час для реєстрації шлюбу, перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з тяжкою хворобою чи проведеною операцією. [6;с.57]
Сімейного кодексу встановлює, що у разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви. Ці та інші поважні причини повинні бути підтверджені відповідними документами – відпускними посвідченнями, довідками про вагітність, про народження дитини тощо. [2;ст.32]
Можливе і відкладення реєстрації шлюбу. Причому як за спільною заявою заручених осіб, так і за рішенням керівника державного органу РАЦСу. Збільшення місячного терміну може бути обумовлено важкою хворобою одного з майбутнього подружжя, що позбавило його можливості з'явитися в орган РАЦСу у призначений термін, терміновим від'їздом.
Термін може бути збільшений також, коли з'ясовується, що вступаючі до шлюбу познайомилися недавно, погано знають один одного, до створення родини відносяться несерйозно. Насторожують працівників РАЦСу і випадки, коли незадовго до подачі заяви про реєстрацію шлюбу один або обидва вступаючих до шлюбу зареєстрували розірвання попереднього шлюбу.В частині 3 статті 32 Сімейного кодексу зазначено: якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці (це положення закріплено і в статті 28). А в пункті 4.8 Правил реєстрації актів цивільного стану закріплено: якщо до органу РАЦСу надійде письмова інформація про наявність передбачених законодавством перешкод до реєстрації шлюбу, то реєстрація його відкладається, і в цьому разі заявникові, який про це повідомив, пропонується у тримісячний термін подати відповідні докази. Рішення про таке відкладення реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. Причому орган реєстрації актів цивільного стану може як на прохання зацікавлених осіб (які повідомили про наявність таких перешкод орган РАЦСу), так і зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку.
Шлюб – це особисто-правовий союз жінки та чоловіка. Тому він може реєструватися лише за присутності осіб, які беруть шлюб, що закріплено і в статті 34 кодексу. Крім того, присутність нареченого та нареченої під час реєстрації їх шлюбу необхідна для того, щоб посадова особа органу РАЦСу пересвідчилась в істинності їх згоди на укладання шлюбу (реєстрація шлюбу через представника не допускається). За заявою наречених реєстрація шлюбу може бути проведена у присутності запрошених (пункт 4.14 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).
Стаття 33 Сімейного кодексу зазначає місце реєстрації шлюбу – приміщення державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Проте за заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена і в іншому місці: за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо зазначені особи не можуть з поважних причин прибути до органу РАЦСу.
У цих випадках наявність поважної причини повинна бути підтверджена документально. Про реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається відповідна відмітка. Ще також варто зазначити, що кодекс дозволяє молодятам зареєструвати шлюб у будь-якому місті України, незалежно від місця реєстрації / прописки.
Варто згадати і про положення статті Сімейного кодексу, яка надає право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу. Причому наречені можуть як обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, так і надалі іменуватися дошлюбними прізвищами (частіше буває, звичайно, перше). Проте наречена / наречений мають право також приєднати до свого прізвища прізвище нареченого / нареченої. [2;ст.35]
Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і / або наречений.
Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну з частин свого прізвища на прізвище другого.У паспортах / паспортних документах осіб, які уклали шлюб, на відповідній сторінці проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по-батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу.
Якщо ж особа під час реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта / паспортного документа проставляється штамп про те, що він підлягає обміну в місячний строк у зв’язку зі зміною прізвища при вступі в шлюб.
У паспорти або паспортні документи іноземців та осіб без громадянства зазначений штамп проставляється в графі "Примітки", а в разі відсутності такої графи штамп проставляється на будь-якій вільній від записів сторінці паспорта / паспортного документа. [9;с.112]
З моментом реєстрації шлюбу сімейне законодавство пов’язує момент виникнення прав та обов’язків подружжя. При цьому СК України встановлює принцип неможливості надання одному з подружжя пільг чи переваг, обмеження прав та свобод, гарантованих Конституцією і законами України, внаслідок реєстрації шлюбу. Документом, що підтверджує реєстрацію шлюбу, є Свідоцтво про шлюб, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
В разі втрати свідоцтва про шлюб можна звернутися до органу РАЦСу з проханням про видачу повторного документу. Якщо ж в актових книгах органу реєстрації актів цивільного стану не зберігся запис про реєстрацію шлюбу, й у відновленні такого запису відмовлено, факт реєстрації шлюбу може встановити суд. Справа в тому, що вступ у шлюб породжує зміну сімейного статусу особи, однак не веде до зміни її правового статусу як громадянина України. [7;с.9]
2.5. Особливості реєстрації шлюбу із засудженою особою
Реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, провадиться відділом РАЦСу за місцезнаходженням таких установ на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України, з дозволу відповідного управління юстиції.
Питання реєстрації шлюбу із засудженою особою висвітлюються у Правилах реєстрації актів громадянського стану.
Особа, яка бажає зареєструвати шлюб із засудженим, заповнює заяву про шлюб за встановленою формою (у частині, яка торкається її) і представляє її до відділу реєстрації актів цивільного стану. Відділ РАЦСу звіряє зазначені в заяві відомості з паспортом / паспортним документом, який посвідчує особу заявника, засвідчує його підпис та правильність зазначених у заяві відомостей і повертає заяву заявнику, який направляє її адміністрації виправно-трудової установи для передачі засудженому.
Адміністрація виправно-трудової установи при надходженні заяви про одруження із засудженим передає її засудженому для заповнення тієї частини, яка стосується його. Правильність зазначених у заяві відомостей та підпис засудженого перевіряються та засвідчуються підписом начальника і гербовою печаткою виправно-трудової установи, в якій він відбуває покарання, після чого заява надсилається до органу РАЦСу, який проводитиме реєстрацію шлюбу.
Якщо питання про реєстрацію шлюбу ініціює засуджений, то адміністрація виправно-трудової установи забезпечує його бланком заяви про шлюб за встановленою формою.
Після заповнення засудженим тієї частини заяви, яка торкається його, адміністрація виправно-трудової установи звіряє вказані в заяві відомості з паспортом / паспортним документом, який міститься в особовій справі засудженого, засвідчує його підпис і правильність указаних у заяві відомостей та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає укласти шлюб. Одночасно цій особі повідомляється найменування та адреса відділу РАЦСу, у якому може бути проведена реєстрація шлюбу.
При погодженні на укладення шлюбу із засудженим особа, яка отримала таку заяву, заповнює її в тій частині, яка торкається її, та передає до відділу РАЦСу для засвідчення підпису та відомостей, указаних у заяві, після чого направляє заяву до відділу реєстрації актів цивільного стану, який зазначено в повідомленні виправно-трудової установи.
Відділ РАЦСу за місцезнаходженням виправно-трудової установи, який отримав спільну заяву про одруження, призначає дату та час реєстрації шлюбу, про що заздалегідь повідомляє осіб, які бажають одружитися, а також адміністрацію виправно-трудової установи, в якій утримується засуджена особа, яка бажає вступити в шлюб.
Реєстрація шлюбу із засудженим провадиться у присутності осіб, які одружуються, у приміщенні, визначеному адміністрацією виправно-трудової установи. У паспорті / паспортному документі засудженого відділ РАЦСу проставляє штамп про одруження із зазначенням прізвища, імені, по-батькові та року народження другого з подружжя. Штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням цих самих відомостей проставляється також у паспорті / паспортному документі другого з подружжя.
Якщо засуджений при одруженні змінив прізвище або приєднав до свого прізвища прізвище другого з подружжя, то на першій сторінці його паспорта / паспортного документа проставляється штамп або відмітка про те, що у зв’язку зі зміною прізвища при укладенні шлюбу паспорт / паспортний документ підлягає обміну (але лише після звільнення з виправно-трудової установи).Реєстрація шлюбу з особами, щодо яких суду як запобіжний захід обрано тримання під вартою, здійснюється відділом РАЦСу в слідчих ізоляторах (тюрмах) тільки з письмового дозволу органу, у провадженні якого перебуває справа, у тому самому порядку і за тими самими правилами, які встановлені для виправно-трудових установ. [11]
РОЗДІЛ 3. НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ
Не дотримання порядку та умов укладення шлюбу призводить до визнання шлюбу недійсним .
Обов’язковою умовою реєстрації шлюбу є вільно і незалежно висловлене взаємне волевиявлення осіб, що одружуються, яке підтверджує їх намір створити сім’ю на підставі укладення шлюбу. Недотримання цієї умови тягне недійсність шлюбу.
Недійсність шлюбу — це правова санкція, яка застосовується до подружжя внаслідок порушення ними встановлених законом умов та порядку укладення шлюбу і яка передбачає втрату таким шлюбом правової сили.
Для визнання шлюбу недійсним необхідна наявність вади волі сторін при його реєстрації. Під вадою волі в сімейному праві розуміють відсутність добровільної згоди на одруження, реєстрація шлюбу під примусом, під впливом обману, омани внаслідок неможливості через свій стан у момент укладення шлюбу усвідомлювати свої дії та керувати ними. Розглянемо їх детальніше:
Укладення шлюбу під примусом має місце, коли згода на укладення була виражена однією з сторін під впливом фізичного та психічного насильства чи під загрозою його застосування. Причому примушення до одруження може виходити від одного з майбутнього подружжя чи від третіх осіб, що діють в його чи в своїх власних інтересах.
Обман — це навмисне введення в оману особи, що одружується. Прикладом обману може слугувати не тільки повідомлення майбутньому чоловіку чи дружині свідомо хибних відомостей, а й свідоме замовчування деяких фактів, що мають істотне значення при укладенні шлюбу.
Омана — це помилкове уявлення особи, що одружується, щодо певних обставин укладення шлюбу. Омана може сформуватися під впливом різних причин, можливо, навіть таких, що не залежать від майбутнього чоловіка і дружини чи дій третіх осіб. Помилкове уявлення особи, введеної в оману, може виникати як щодо особистості іншого з подружжя, так і щодо юридичної значущості укладення шлюбу.
Перелік підстав недійсності шлюбу визначений у законодавстві та має вичерпний характер. СК поділяє всі шлюби, укладені з порушенням вимог закону, на три категорії.
Перша категорія — це так звані абсолютно недійсні шлюби. До цієї категорії відносяться шлюби, які порушують три засади шлюбу: одношлюбність (шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі), дієздатність осіб, які бажають укласти шлюб (шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною) і відсутність між ними близького споріднення (шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою).
Такий шлюб не потребує визнання його недійсним в судовому порядку із наведенням якихось доказів, тому орган реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний анулювати актовий запис про такий шлюб лише за заявою заінтересованої особи. Якщо ж шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.
Друга категорія — шлюби, які визнаються недійсними судом на тій підставі, що шлюб є фіктивним ( якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя) або шлюб було зареєстровано без вільної взаємної згоди жінки чи чоловіка (згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства).
Для визнання в таких випадках шлюбу недійсним необхідно подати відповідні докази, як то документальне підтвердження постійно роздільного проживання, пояснення свідків, довідки медично-лікувальних установ про стан психічного здоров’я одного з подружжя, висновки експертів тощо. Шлюб не може бути визнаний недійним лише в тому разі, якщо на момент розгляду справи судом відпали ті обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.
Третя категорія —шлюби, які можуть бути визнані судом недійсними за наявності порушень визначених законодавством у таких випадках:
– якщо він зареєстрований між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без права, наданого на це попереднім рішенням суду;
– якщо він зареєстрований між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком, племінником та племінницею;
– якщо він зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
– якщо він зареєстрований з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.
В таких випадках важлива роль належить власне судові, оскільки він наділений правом самостійно визначити визнати йому шлюб недійсним або відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, вирішуючи справу, суд повинен взяти до уваги, наскільки таким шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
У будь-якому разі шлюб за наявності перерахованих підстав не може бути визнаний недійсним, якщо в пари усиновлювач–усиновитель, двоюрідний брат–двоюрідна сестра, тітка/дядько-племінник/племінниця дружина вагітна або є дитина. Для подружжя ж, один з яких на момент укладання шлюбу не досяг шлюбного віку, рятівною є ще і умова досягнення таким подружжям шлюбного віку або надання йому права на шлюб.
На позов про визнання шлюбу недійсним не поширюється строк позовної давності. Отже, ці позови можуть подаватися до суду у будь-який час упродовж існування «шлюбу». Не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним його розірвання, смерть дружини або чоловіка. Якщо ж шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред’явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу, тобто якщо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним підлягає розгляду лише при скасуванні вказаного рішення, оскільки, приймаючи його, суд виходив з факту дійсності шлюбу. [13]
Наприклад, подружжя прожили 20 років в шлюбі, потім розірвали його і розділили майно. Через два роки чоловік довідався, що його колишня дружина вступила з ним до шлюбу, не розірвавши попереднього, а значить, знаходилась з ним у недійсному шлюбі, отже перед тим, як пред’явити позов про визнання його шлюбу з колишньою дружиною недійсним, підлягає скасуванню в порядку нагляду рішення суду про розлучення і розподіл майна.
Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У подружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що випливають із шлюбу. Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо.
Зокрема, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки; особа, яка поселилася у житлове приміщення не набула права на проживання у ньому і може бути виселена; особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави. До майна, придбаного спільно особами, шлюб яких визнано недійсним, застосовуються не норми сімейного законодавства про спільну сумісну власність, а норми Цивільного кодексу України про часткову власність. Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу РАЦС.
Визнання шлюбу недійсним здійснюється у порядку позовного провадження за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Позов про визнання шлюбу недійсним може бути поданий дружиною або чоловіком, іншими особами, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьками, опікуном, піклувальником дитини, опікуном недієздатної особи, прокурором, органом опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Від визнання шлюбу недійсним треба відрізняти “неукладений” шлюб.
Неукладеним вважається такий шлюб, який зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, чи зареєстрований за підробленими документами або за документами, що не належать нареченому або нареченій.
Анулювання запису про такий шлюб в органі ДРАЦС проводиться за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.
Неукладений шлюб не породжує жодних прав та обов’язків.
Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Майно, набуте особами протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності, при цьому розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами .
Аліменти за останні три роки, які особа одержала від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, підлягають поверненню
Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена .Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави .
Правові наслідки недійсності шлюбу, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; на аліменти; на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Шлюб визнається недійсним з метою досягнення для заінтересованої особи позитивного результату зокрема при визнанні права на спадщину, при поділі майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, при позбавленні права користування житлом тощо. [15]
ВИСНОВКИ
Сімейний кодекс розкриває поняття шлюбу лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами і розглядає його просто як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб є основою сім'ї, яка, згідно статті 3 Сімейного кодексу, є первинним та основним осередком суспільства.
Реєстрація шлюбу - це юридичний акт. У сукупності зі згодою на вступ до шлюбу він створює шлюбний союз як цілісне і складне правовідношення між жінкою і чоловіком. Для укладення шлюбу необхідно дотримуватися двох головних вимог: вільної згоди жінки та чоловіка на укладення шлюбу, а також, безперечно, досягнення шлюбного віку.
Особливого значення надається порядку укладення шлюбу. Спочатку жінка та чоловік, які мають намір створити сім'ю, звертаються до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Він приймає заяву за наявності всіх необхідних документів (паспорту, паспортних документів, а також документів про припинення попередніх шлюбів, якщо такі були; якщо особи не досягли шлюбного віку - свідоцтва про народження, довідки з місця проживання, дозволу суду). Законодавством на орган РАЦСу також покладений обов'язок ознайомити майбутнє подружжя з їхніми правами та обов'язками.
З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану жінка та чоловік вважаються зарученими. Сам же шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (проте за наявності поважних причин керівник державного органу РАЦСу дозволяє реєстрацію шлюбу як до спливу цього строку, так і після, тобто відкласти реєстрацію за існування відомостей про наявність перешкод до реєстрації шлюбу). Даний час (місяць) дається майбутнім молодятам для того, щоб вони пересвідчилися в правильності рішення поєднати свої долі. А місцем реєстрації шлюбу є зазвичай державний орган РАЦСу, проте Сімейний кодекс встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених та при наявності поважних причин. Документом, що підтверджує реєстрацію шлюбу, є Свідоцтво про шлюб,
Сім'я - дуже важлива, дуже відповідальна справа людини. Сім'я дає повноту життя, сім'я дає щастя, але кожна сім'я, особливо в сучасному житті, є насамперед великою справою, яка має державне значення. І тому цілком природно, що зараз держава все більше уваги приділяє питанням шлюбу та сім'ї.
Вона захищає права сім'ї як основної ланки суспільства. І, звичайно, важливе значення для майбутнього подружжя має знання умов та порядку укладення шлюбу, а також обізнаність щодо своїх майбутніх прав та обов'язків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативно-правові акти:
1.Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – ст. 141
2.Сімейний кодекс України від 10.01.2002., № 2947-ІІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135
4.Закон України Про державну реєстрацію актів цивільного стану від . 27.07.2010 р. 2398-VI// Відомості Верховної Ради (ВВР). № 38, ст.509
5. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні № 3307/5 від 24.12.2010 та № 2690/5 від 28.08.2019 z0719-00
Спеціальна література:
6. Баранова Л. М. В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.;Сімейне право України: Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. — 200 с.
7. Лежнєва Т.М Конспект лекцій з дисципліни «Сімейне право» Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Дніпро – 2016
8. Сімейне право України (історія, традиції, сучасність) навч. посіб./ Б.І. Андрусишин, С.І. Шимон, Л.С. Дубчак [та ін.], за ред. Андрусишина Б.І., ШимонС.І. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2013. – 454 с
9. Сімейне право України: підручник / за ред. А. О. Дутко. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2018. 480 с
10. Сiмейне право України : пiдручник / Л.М.Баранова, В.I.Бори сова, I.В.Жилiнкова та iн. ; за заг. ред. В.I.Борисової та I.В.Жилiнко вої. — 3тє вид., перероб. і допов. — К. : Юрiнком Iнтер, 2011. — 264 с
Електронні ресурси:
11. Умови і порядок укладення шлюбу \\[Електронний ресурс]- Режим доступу:https://knowledge.allbest.ru/law/2c0a65625a3ad68b4d43a88521216d27_1.htm
12. Умови і порядок укладення шлюбу \\[Електронний ресурс]- Режим доступу: https://www.bestreferat.ru/referat-158993.html
13. Укладання та розірвання шлюбу за законодавством України \\[Електронний ресурс]- Режим доступу: https://www.studmed.ru/kursova-robota-ukladannya-ta-rozrvannya-shlyubu-za-zakonodavstvom-ukrayini_ce7ebd67bac.html
14. Порядок укладення шлюбу \\[Електронний ресурс]- Режим доступу: https://cv01.studmed.ru/download/2bdc288a406/63539cf/rar/63539cf
15. Визнання шлюбу недійсним: підстави, порядок та правові наслідки \\[Електронний ресурс]- Режим доступу: http://gorsovet.org.ua/?p=26595