Ім'я файлу: Припинення шлюбу.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 06.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна робота №2.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 06.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна робота №2.docx
Припинення шлюбу
1. Поняття та пiдстави припинення шлюбу
Припинення шлюбу є юридичним фактом, iз яким закон пов’язує важливi правовi наслiдки. У разi припинення шлюбу припиняються особистi та майновi правовiдносини подружжя. Водночас припинення шлюбу може слугувати пiдставою виникнення iнших правовiдносин, нових особистих та майнових прав колишнього подружжя. Так, особа, яка змiнила своє прiзвище у зв’язку з реєстрацiєю шлюбу, має право пiсля розiрвання шлюбу надалi iменуватися цим прiзвищем або вiдновити своє дошлюбне прiзвище, а другий з подружжя не може їй у цьому перешкоджати; пiсля розiрвання шлюбу кожен iз подружжя набуває право на утримання вiд другого з колишнього подружжя; якщо шлюб припинився внаслiдок смертi одного з подружжя, то другий має право на визначення своєї частки у спiльному майнi та право на спадкування щодо майна померлого; iз припиненням шлюбу пов’язано набуття особою права на повторний шлюб тощо. Усi цi обставини свiдчать про важливiсть визначення пiдстав, порядку та процедури припинення шлюбу.
Вiдповiдно до законодавства (ст.104 СК), шлюб припиняється за однiєї з двох пiдстав:
а) внаслiдок смертi одного з подружжя або оголошення його померлим;
б) внаслiдок розiрвання шлюбу.
Якщо шлюб припиняється унаслiдок смертi одного з подружжя або оголошення його померлим припинення шлюбу не потребує спецiального оформлення. Вiдповiднi права та обов’язки в цьому випадку виникають або припиняються внаслiдок самого факту смертi або оголошення особи померлою. Реєстрацiя смертi, яка проведена вiдповiдно до цивiльного законодавства, i отримання свiдоцтва про смерть є достатнiм пiдтвердженням
припинення шлюбу. Якщо особа оголошена померлою, то правовою пiдставою виникнення юридичних наслiдкiв є вiдповiдне рiшення суду про оголошення особи померлою, що набрало законної сили.
В життi можуть виникнути певнi колiзiї мiж двома зазначеними вище рiзновидами припинення шлюбу. Це може статися у випадку, якщо подружжя (один з них) звернулися до суду iз заявою (позовом) про розiрвання шлюбу, а потiм один iз них помер. Новий СК України вирiшує цю колiзiю таким чином: якщо один iз подружжя помер до набрання чинностi рiшенням суду про розiрвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслiдок його смертi (ч. 3 ст. 104 СК); якщо у день набрання чинностi рiшенням суду про розiрвання шлюбу один iз подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслiдок його розiрвання (ч. 4 ст. 104 СК).
2. Припинення шлюбу унаслiдок його розiрвання
За життя подружжя шлюб може бути припинено шляхом його розiрвання. Вiдповiдно до сiмейного законодавства, з урахуванням обставин, що склалися в сiм’ї, розiрвання шлюбу може здiйснюватися: державним органом реєстрацiї актiв цивiльного стану (статтi 106 i 107 СК); судом (статтi 109 i 110 СК).
Розiрвання шлюбу державним органом РАЦС. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 106 СК України розiрвання шлюбу здiйснюється державним органом реєстрацiї актiв цивiльного стану за наявностi двох умов:
а) подружжя не має дiтей
б) iснує взаємна згода подружжя на розiрвання шлюбу.
Вiдповiдно до ч. 3 ст. 106 СК України шлюб розривається незалежно вiд наявностi мiж подружжям майнового спору.
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 106 СК державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу пiсля спливу одного мiсяця вiд дня подання заяви подружжя, якщо вона не була вiдкликана. Таким чином, законодавство дає змогу подруж_
жю обдумати своє рiшення i остаточно визначити серйознiсть своїх намiрiв щодо розiрвання шлюбу.
У певних випадках розiрвання шлюбу державним органом РАЦС може здiйснюватися не за спiльною заявою подружжя, а за заявою одного з них. Таким чином закон допускає можливiсть врахування волi лише одного з подружжя щодо розiрвання шлюбу. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 107 СК шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо другий з них:
а) визнаний безвiсно вiдсутнiм;
б) визнаний недiєздатним;
Якщо мiж подружжям виникає спiр майнового характеру, то це не впливає на вирiшення питання про розiрвання шлюбу. Якщо одного з подружжя було визнано безвiсно вiдсутнiм або недiєздатним, то мiж ним i другим iз подружжя спiр майнового характеру виникну_
ти не може. Вимоги майнового характеру в такому разi будуть пред’являтися опiкуном вiдсутньої або недiєздатної особи.
Розiрвання шлюбу за рiшенням суду. Як вже зазначалося, розiрвання шлюбу крiм органiв РАЦС може бути здiйснено судом. Закрiплений в СК України порядок розiрвання шлюбу судом мiстить iстотнi змiни. Найбiльш принциповим є введення двох самостiйних процедур розiрвання шлюбу залежно вiд згоди чи незгоди подружжя на припинення шлюбу. Вiдповiдно до цього новий СК України закрiплює:
а) розiрвання шлюбу за рiшенням суду за спiльною заявою подружжя, яке має дiтей (ст. 109 СК);
б) розiрвання шлюбу за позовом, пред’явленим одним iз подружжя, тобто за наявностi спору (ст. 110 СК).
В першому випадку мається на увазi добровiльне розiрвання шлюбу, коли нiхто з подружжя не заперечує проти припинення подружнього життя. Утiм, якщо така сiм’я має дiтей, розiрвання шлюбу не може здiйснюватися органами РАЦС. У цьому випадку розiрвання шлюбу мiж подружжям традицiйно здiйснюється судом. Це викликано необхiднiстю забезпечення iнтересiв дiтей у разi розпаду сiм’ї. Разом iз тим СК закрiплює нове правило щодо договiрного регулювання багатьох аспектiв вiдносин подружжя, якi виникають у процесi розiрвання шлюбу.
Якщо подружжя погоджується розiрвати шлюб, то вiдповiдно до ч. 1 ст. 109 СК України вони мають право подати до суду про це спiльну заяву. Таким чином,суд лише з’ясовує вiдповiднiсть волевиявлення подружжя їхнiй справжнiй волi на розiрвання шлюбу та забезпечення iнтересiв дiтей подружжя пiсля розiрвання шлюбу. Разом iз заявою про розiрвання шлюбу, подружжя передають на розгляд суду письмовий договiр, в якому зазначають: з ким iз них будуть проживати дiти; яку участь у забезпеченнi умов життя дiтей братиме той з батькiв, хто буде проживати окремо; умови здiйснення тим iз батькiв, який проживає окремо права на особисте виховання дiтей.
Вiдповiдно до ч. 1 ст. 109 СК такий договiр має просту письмову форму.
Новий СК України передбачає ще один договiр подружжя, який подається суду при розiрваннi шлюбу за спiльною заявою подружжя. Це договiр щодо визначення розмiру алiментiв на дитину (ч. 2 ст. 109 СК). Слiд сказати, що природу цього договору важко визначити повною мiрою. По_перше, не зрозумiло, чи є його укладення обов’язковим. В частинi 1 ст. 109 мiститься диспозитивне правило, вiдповiдно до якого подружжя має право подати до суду письмовий договiр про порядок виховання дитини. У свою чергу ч. 2 ст. 109 СК носить iмперативний характер, проте не ясно, чи ця iмперативнiсть стосується лише форми договору про алiменти (нотарiальна), чи самого факту укладення такого договору.
По_друге, в СК чiтко не визначено питання щодо змiсту такого договору. Виходячи безпосередньо з тексту ч. 2 ст. 109 СК, вiн може стосуватися тiльки розмiру алiментiв. Разом iз тим СК мiстить ще одну норму, яка регулює договiрнi вiдносини мiж батьками про сплату алiментiв на дитину — ст. 189. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 189 СК батьки мають право укласти договiр про сплату алiментiв на дитину, у якому визначити розмiр та строки виплати. Як видно з тексту, в цьому договорi батьки, по-перше, мають право укласти цей договiр, а не зобов’язанi це робити i, по-друге, вправi визначити не тiльки розмiр, але й строки виплати алiментiв.
Другим рiзновидом судового порядку розiрвання шлюбу є порядок, вiдповiдно до якого розiрвання шлюбу здiйснюється за позовом одного з подружжя (ст. 110 СК). Таким чином, у даному випадку йдеться щодо вiдсутностi згоди подружжя стосовно цього питання внаслiдок чого розiрвання шлюбу здiйснюється за iнiцiативою лише одного з них. Загальний дозвiл щодо розiрвання шлюбу за позовом одного з подружжя має певнi ви_
ключення. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 110 СК такий позов не може бути пред’явлений протягом вагiтностi дружини та протягом одного року пiсля народження дитини.
З аналiзу ч. 2 ст. 110 СК України можна дiйти висновку, що обмеження на пред’явлення позову про розiрвання шлюбу поширюється i на той випадок, коли дитина померла до досягнення нею одного року. Можна вважати, що аналогiчнi наслiдки виникатимуть i при народженнi мертвої дитини.
Проте, СК України мiстить виключення з цього правила:
1. По-перше, звернення до суду з позовом про розiрвання шлюбу протягом вагiтностi дружини та протягом одного року пiсля народження дитини можливо, якщо один iз подружжя вчинив протиправну поведiнку, яка мiстить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини (ч. 2 ст. 110 СК).
По-друге, чоловiк, дружина мають право пред’явити позов про розiрвання шлюбу протягом вагiтностi дружини, якщо батькiвство зачатої дитини визнане iншою особою (ч. 3 ст. 110 СК).
По-третє, чоловiк та дружина мають право пред’явити позов про розiрвання шлюбу до досягнення дитиною одного року,якщо:
а) батькiвство щодо неї визнане iншою собою
б) за рiшенням суду вiдомостi про чоловiка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (ч. 4 ст. 110 СК).
За вiдсутностi таких обставин позов кожного з подружжя про розiрвання шлюбу може бути пред’явлено лише пiсля спливу одного року пiсля народження дитини. Якщо перешкод для пред’явлення позову про розiрвання шлюбу немає, суд приймає позов та розглядає справу. При цьому вiн уживає заходiв щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспiльства (ст. 111 СК). За розгляду справи суд з’ясовує
фактичнi взаємини подружжя, дiйснi причини позову про розiрвання шлюбу, бере до уваги наявнiсть малолiтньої дитини, дитини_iнвалiда та iншi обставини життя подружжя (ч. 1 ст. 112).
В лiтературi зазначалося, що у бiльшостi випадкiв подружжя сповiщають суд щодо причин розпаду своїх сiмейних стосункiв, але якщо вони вiдмовляться їх розкрити, суд не вправi їх понудити до цього. З’ясовуючи усi питання подружнього життя, суд має враховувати, що Сiмейний кодекс закрiплює правило, вiдповiдно до якого регулювання сiмейних вiдносин здiйснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасникiв (ч. 4 ст. 7 СК).
3. Правовi наслiдки розiрвання шлюбу
Розiрвання шлюбу як юридичний факт викликає певнi юридичнi наслiдки. Мiж подружжям припиняються особистi права та обов’язки (статтi 51, 52, 54, 55, 56 СК). Вiдповiдно до ст. 113 СК пiсля розiрвання шлюбу особа, яка змiнила своє прiзвище у зв’язку з реєстрацiєю шлюбу, має право надалi iменуватися цим прiзвищем або вiдновити своє дошлюбне прiзвище.
Для вирiшення цього питання згода iншого з подружжя не потрiбна. Пiсля розiрвання шлюбу та одержання вiдповiдного Свiдоцтва особа має право на повторний шлюб (ст. 116 СК).
З припиненням шлюбу закон пов’язує питання щодо визначення походження дитини. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 122 СК вважається, що дитина походить вiд подружжя, якщо вона народжена до спливу десяти мiсяцiв пiсля припинення шлюбу. За такої умови колиш
нiй чоловiк жiнки не може бути записаний як батько дитини в Книзi реєстрацiї народжень.
З припиненням шлюбу закон пов’язує також виникнення у подружжя права на утримання. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 76 СК пiсля розiрвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розiрвання шлюбу або протягом одного року вiд дня розiрвання шлюбу i потребує матерiальної допомоги, а її колишнiй чоловiк або дружина може надавати матерiальну допомогу. Крiм того, особа має право на утримання, якщо вона стала iнвалiдом пiсля спливу одного року вiд дня розiрвання шлюбу, а її iнвалiднiсть була результатом протиправної поведiнки щодо неї колишнього чоловiка або жiнки пiд час шлюбу.
Розiрвання шлюбу означає припинення режиму спiльної сумiсної власностi подружжя. Речi, набутi кожною особою пiсля розiрвання шлюбу, належать їй на правi приватної власностi. Разом iз тим особливiстю вiдносин колишнього подружжя є те, що вiдносно майна, яке було набуто пiд час шлюбу, режим спiльної сумiсної власностi зберiгається до часу подiлу майна.
У зв’язку з тим, що розiрвання шлюбу викликає значнi правовi наслiдки та взагалi впливає на правовий статус особи важливого значення набуває правильне визначення моменту припинення шлюбу. Вiн залежить вiд того, який державний орган здiйснює розiрвання шлюбу. Вiдповiдно до ст. 114 СК у разi розiрвання шлюбу органом реєстрацiї актiв цивiльного стану шлюб припиняється у день реєстрацiї розiрвання шлюбу. Якщо розiрвання шлюбу здiйснюється за рiшенням суду, шлюб припиняється у день набрання чинностi рiшенням суду. СК України по_новому визначає час припинення шлюбу у другому випадку. Вiдповiдно до законодавства, яке дiяло ранiше (ст. 44 КпШС України) навiть якщо шлюб розривався за рiшенням суду, вiн вважався припиненим iз моменту реєстрацiї розлучення в органах запису актiв громадянського стану. Таким чином, пiсля на
брання чинностi рiшенням суду i до реєстрацiї розiрвання шлюбу в органах РАГС шлюб продовжував iснувати. Такий стан справ пояснювався намаганням зберегти сiм’ю шляхом надання подружжю останньої можливостi для примирення. Втiм, як показала практика, такий допомiжний спосiб змiцнення подружнiх стосункiв не був дiєвим. Тому нове законодавство пов’язує припинення шлюбу з моментом набрання чинностi рiшенням суду, а не реєстрацiєю розiрвання шлюбу в органах РАЦС.
В СК України передбачається правовий механiзм поновлення шлюбу пiсля його припинення. У випадку оголошення фiзичної особи померлою або визнання її безвiсно вiдсутньою шлюб в юридичному сенсi вважається припиненим. На пiдтвердження цього факту вiдповiдними органами можуть видаватися спецiальнi документи (свiдоцтво про смерть особи або свiдоцтво про розiрвання шлюбу на пiдставi рiшення суду про розiрвання шлюбу з безвiсно вiдсутньою особою). Проте як при оголошеннi особи померлою, так i при визнаннi її безвiсно вiдсутньою закон дозволяє певний «зворотний рух» вiдносин подружжя, а саме — поновлення шлюбу, який припинився. Поновлення шлюбу здiйснюється в порядку, передбаченому законом (ст. 118 СК).
4. Режим окремого проживання подружжя
Iстотною новелою нового СК України є введення iнституту окремого проживання подружжя (ст. 119 СК) або сепарацiї.
Режим окремого проживання подружжя може бути встановлено судом:
а) за взаємною заявою подружжя, коли чоловiк та жiнка не можуть проживати разом i згоднi щодо встановлення такого режиму. Це може бути викликано певними проблемами
в сiм’ї, якщо подружжя ще остаточно не вирiшило питання щодо розiрвання шлюбу i бажає перевiрити свої почуття, з’ясувати подальшi намiри щодо збереження чи незбереження сiм’ї;
б) за позовом одного з подружжя у разi небажання дружини або чоловiка проживати спiльно.
В такому випадку iнiцiатором роздiльного проживання виступає лише один iз подружжя (ч. 1 ст. 119 СК).
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 120 СК у разi встановлення режиму окремого проживання виникають такi наслiдки:
а) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловiком, не вважатиметься набутим у шлюбi;
б) дитина, народжена дружиною пiсля спливу десяти мiсяцiв, не вважатиметься такою, що походить вiд її чоловiка.
Зазначена норма передбачає дуже важливi наслiдки особистого та майнового характеру. Так, за окремого проживання припиняється режим спiльної сумiсної власностi подружжя, не дiють правила, якi встановленi законом щодо їх майна. Утiм, сторони мають право положення п. 1 ч. 2 ст.120 СК щодо майна, яке буде набуто при окремому проживаннi подружжя, змiнити шлюбним договором. Це випливає з ч. 1 ст. 120 СК, в якiй, зокрема зазначено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язкiв подружжя, якi встановленi шлюбним договором. Це означає, що подружжя може звернутися до суду iз заявою про встановлення режиму окремого проживання та до нотарiуса щодо посвiдчення шлюбного договору, в якому будуть встановленi правила щодо правового режиму їхнього майна. В договорi сторони можуть, наприклад вказати, що окремi речi, якi сторони набуватимуть пiд час окремого проживання, будуть становити їх спiльну (сумiсну або часткову власнiсть), спiльне майно, набуте пiд час шлюбу та продане пiд час окремого проживання, буде належати одному з подружжя, передбачити iншi моменти.
Особистi вiдносини подружжя, якi врегульованi ст. 120 СК пов’язанi з визначенням походження дитини, яка була народжена дружиною пiсля спливу десяти мiсяцiв пiсля встановлення режиму окремого проживання, та порядком усиновлення дитини одним iз подружжя. СК України не мiстить вказiвки щодо iнших особистих прав та обов’язкiв подружжя у цей перiод. У формальному розумiннi це означає, що такi права й обов’язки подружжя зберiгаються.
Задача 1.
Ноткін пред`явив позов до Красицької про розірвання шлюбу, в якому вказував, що шлюб вони уклали 15 травня 2004 року, а в червні того ж року вони припинили шлюбні відносини через ненормальні відносини з відповідачкою і втручання в сімейне життя її матері.
Посилаючись на неможливість продовження шлюбних відносин, позивач просив шлюб розірвати.
Красицька пред`явила зустрічний позов про визнання шлюбу недійсним, обгрунтовуючи його тим, що у Ноткіна не було наміру створювати з нею сім`ю, бо вже в червні 2004 року він припинив з нею шлюбні відносини, задовольнившись пропискою у неприватизованій квартирі у м. Києві та вселенням у квартиру.
Вирішіть спір.
Задача 2
15.07.2004року районним судом було постановлено рішення про розірвання шлюбу між Короленко та Москвіною. В органах РАЦСу Короленко та Москвіна розірвання шлюбу не реєстрували. 15.09.2004 року Короленко помер.
Чи буде М. спадкувати після нього як його дружина?
Яке юридичне значення має рішення суду про розірвання шлюбу і реєстрація розірвання шлюбу в органах РАЦСу ?
Дайте правову оцінку ситуації.