ЗМICТ
РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОCНОВИ ДОCЛIДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРЕНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ 9
1.1. Загальна характеристика та особливості пренатального періоду 9
1.2. Основні етапи пренатального розвитку дитини 14
РОЗДIЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОCЛIДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПРЕНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД ДИТИНИ 29
2.1 Методи впливу на формування дитини крізь призму навколишнього середовища у пренатальному періоді 29
2.2. Оргaнiзaцiя емпіричного доcлiдження та аналіз його результатів 35
Тривожний тип характеризується високим рівнем тривоги у вагітних, що впливає на її соматичний стан. Тривога може бути цілком виправданою і зрозумілою (наявність гострих або хронічних захворювань, дисгармонійні стосунки в сім'ї, незадовільні матеріально-побутові умови тощо). У деяких випадках вагітна жінка або переоцінює наявні проблеми, або не може пояснити, з чим пов'язана тривога, яку вона постійно відчуває. Нерідко тривога супроводжується іпохондрічностью. Нерідко неправильні дії медичних працівників сприяють підвищенню тривоги у жінок, що призводить до ятрогеній. Більшість з них потребують допомоги психотерапевта. Виражена виховна невпевненість матері. Нерідко й винесення конфлікту між подружжям у сферу виховання, яка обумовлює суперечливий тип виховання. 37
Оптимальний тип відзначається у жінок, відповідально, але без зайвої тривоги відносяться до своєї вагітності. У цих випадках, як правило, подружній Холон зрілий, відносини в сім'ї гармонійні, вагітність бажана обома подружжям. Жінка, упевнившись, що вагітна, продовжує вести активний спосіб життя, але своєчасно встає на облік в жіночу консультацію, виконує рекомендації лікарів, стежить за своїм здоров'ям, із задоволенням і успішно займається на курсах допологової підготовки. Оптимальний тип сприяє формуванню гармонійного типу сімейного виховання дитини. 37
Діти матерів першої групи в ранньому неонатальному періоді мають тенденцію до пригнічення центральної нервової системи. За профілем гноблення-роздратування у першій групі середня оцінка відповідає легкому пригнічення центральної нервової системи. 37
У другій групі у дітей середня оцінка відповідає балансу гноблення і роздратування. 37
Таким чином, можна припустити, що в першій групі на стан новонароджених дітей свій вплив надавали як патологія вагітності, так і тривога вагітних жінок. 37
В основній групі діти характеризуються емоційною нестійкістю. Якщо хоча б один з батьків (особливо мати) має нестійкий емоційний стан, то така дитина піддається ризику виникнення проблем, пов'язаних з порушеннями в емоційній сфері, формуванням небезпечною прихильності, зниженням рівня функціонування в пізнавальній сфері. До емоційної нестійкості були віднесені наступні характеристики: часта зміна настрою, частий плач, переважання негативного емоційного стану. Причому, якщо в один місяць достовірних відмінностей між групами не виявлено, то в три місяці в першій групі емоційно нестійких дітей було 27,5%, до шести місяців збільшилася до 33,0%. У групі порівняння в три і шість місяців таких дітей не було взагалі. 38
Вплив тривоги під час вагітності на прояви емоційної нестійкості знаходить своє підтвердження в багатьох літературних джерелах.Накопичені факти, що свідчать про те, що поведінка матері під час вагітності, її емоційні стреси служать причиною виникнення різних форм дитячої психопатології (неврози, тривожні стани та ін), відставання в розумовому розвитку та інших форм патологічних станів [7]. 38
Виявлено, що в першій групі у дітей простежуються порушення нічного сну. Так, достовірно більше дітей основної групи засипають повільно і сплять неспокійно (табл. 1, 2). Причому з віком у них спостерігається погіршення якості сну, у другій же групі - поліпшення. Це видно з наведених нижче порівняльних таблиць сну. 38
Як випливає з даних літератури, в походженні розладів сну у дітей раннього віку грають роль кілька факторів. Особливе місце серед причин, що призводять до розладів сну в ранньому віці, займають гострі і хронічні психотравми. До порушень засинання і частих пробуджень в дітей призводять постійні конфлікти, що відбуваються в сім'ї у вечірні години, незадовго до моменту відходу дитини до сну. В більшості своїй - це сварки між батьками, в тому числі і за право контролю над поведінкою дітей. Для порушення сну мають значення псіхотравміруюшіе обставини, пов'язані з переживанням різкого переляку, боязню самотності, замкнутого простору тощо [9]. 40
Психомоторне розвиток - один з важливих показників стану здоров'я дітей раннього віку. Його рівень дозволяє судити про якість навколишнього середовища, характер педагогічної роботи та про інші чинники. 40
Оцінка психомоторного розвитку проводилася за шкалою Л.Т. Журби і Є.А. Мастюкова [10]. Нами виявлено, що середні оцінки психомоторного розвитку у дітей матерів основної групи нижче, ніж у дітей матерів групи порівняння. Таким чином, виявлена тенденція до відставання в показниках психомоторного розвитку дітей основної групи. Причому відставання простежується протягом всіх спостережуваних нами вікових періодів (табл. 3). 40
Таблиця 3. Оцінка рівня психомоторного розвитку дітей у віці 1-6 місяців (бали) 40
Слід зазначити, що діти тривожних матерів тільки до шести місяців досягають рівня бального значення психомоторного розвитку, відповідного першого місяця у групі порівняння. 41
Важливим показником розвитку дитини є становлення в тримісячному віці повноцінного «комплексу пожвавлення», який включає в себе посмішку, вокалізації і рухові реакції. «Комплекс пожвавлення» одночасно виконує дві функції - супроводжує радість дитини з приводу сприйнятих вражень (спілкування з дорослими, розглядання іграшок, сприйняття звуків) і служить засобом спілкування з дорослими, причому функція спілкування у розвитку самого «комплексу пожвавлення» виступає як головна [11]. Поява «комплексу пожвавлення» відображає прагнення дитини до спілкування, повноцінність взаємодії дитини і дорослого. 41
У проведеному дослідженні виявлені достовірні відмінності в прояві повноцінного «комплексу пожвавлення» у дітей двох груп. Так, у першій групі він спостерігався лише у 55,0% дітей, тоді як у другій групі - у 90,3% випадків, тобто менша кількість дітей тривожних матерів виявляють повноцінний «комплекс пожвавлення». 41
У проведеному дослідженні саме неповноцінність материнської ролі в основній групі стала причиною відставання в психомоторному розвитку і прояву неповноцінного «комплексу пожвавлення». 41
Під час спілкування з матерями відмічено, що матері першої групи менше розмовляють з дитиною, рідше намагаються встанови тиконтакт невербальними методами спілкування. 41
У цілому відзначено, що матері основної групи менш задоволені своєю дитиною. Так, вони достовірно рідше розповідають про те, який гарний у них маля, як о третій, так і в шість місяців. 41
Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити декілька висновків: 41
Жінки, які відчувають підвищену тривогу під час вагітності за стан майбутньої дитини, тим не менш виявляють його низьку цінність, психологічно не упевнені в успішному результаті вагітності, не націлені на майбутнє материнство. 42
Навколишнє серодивище здійснює істотний вплив на розвиток дитини перших місяців життя. Діти матерів з високим рівнем тривоги характеризуються в неонатальному періоді тенденцією до пригнічення центральної нервової системи, емоційною нестійкістю, порушенням якості сну, мають більш низькі бали за психомоторному розвитку, порушення комунікативних функцій у вигляді неповноцінного «комплексу пожвавлення». 42
Жінки які піддавалися більш негативному за своїм характером навколишньому середовищу виявляють себе менш успішними в ролі матері, ніж жінки з оптимальним типом переживання вагітності. Вони погано знають причини плачу, недостатньо залучені у взаємодію з дитиною, мало тактильно контактують з ним, рідше розповідають про те, яка хороша дитина, менше з нею розмовляють, рідше намагаються встановити контакт невербальними методами спілкування. 42
ВИCНОВКИ 43
CПИCОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46
ДОДAТКИ 49
ВCТУП
.
Актуальність обраної теми роботи безперечна, оскільки, в сучасній Україні є низка проблем з демографічною ситуацією, велика кількість відмовлених дітей, абортів, дітей-сиріт і дітей-інвалідів свідчать про необхідність вивчення пренатального періоду - самого раннього періоду розвитку людини.
В цьому періоді закладаються всі функціональні системи організму. Людський зародок внутрішньоутробно збільшується з двох маленьких батьківських статевих клітин у мільйон разів (з 51 см до 1,5-2 м). Це говорить про те, що внутрішньоутробний період є найголовнішим у розвитку людини. Без проходження цього періоду неможливе існування людини у зовнішньому світі.
У пренатальному періоді відбувається закладка життя людини - з його унікальним набором генетичної інформації, закладеної в ньому від попередніх поколінь. Цей набір людина несе все своє життя. Таким чином, людський організм є унікальним, єдиним і неповторним, індивідуальним організмом, котрий несе в собі всю інформацію від попередніх поколінь зі сторони двох батьківських особин - батька та матері.
Особливість цього періоду полягає в тому, що дитина, яка знаходиться в утробі, прихована від очей батьків, оточуючих. Дитина прихована від очей людей до того моменту, коли з’явиться на світ, в утробі матері, у її матці, за якою біологічно закріплена функція збереження, розвитку, виношування і народження дитини. Всі реакції, бажання, потреби малюка може відчувати лише його мати. Є унікальна функціональна система, закладена природою, зв’язок: Мама-плацента-плід, через який відбувається обмін всіх життєво важливих функцій, необхідних для повноцінного розвитку дитини.
Результати наукових робіт такого роду становлять значну цінність для суспільства, оскільки під їх впливом формується відповідальне ставлення до батьківства та материнства, усвідомлюється значущість впливу зовнішнього середовищна на стан майбутньої матері, що зменшує та попереджує негативний вплив на становлення особистості дитини.
Об’єкт доcлiдження – психологічні аспекти процесу розвитку та становлення людини.
Предмет доcлiдження – вплив навколишнього середовища формування людини у пренатальному періоді.
Метa доcлiдження – здiйcнити теоретичне тa прaктичне доcлiдження особливостей впливу зовнішнього середовища на розвиток дитини у пренатальному періоді.
Для доcягнення мети необхiдно видiлити нacтупнi зaвдaння:
дати загальну характеристику та проаналізувати особливості пренатального періоду ;
розглянути основні етапи пренатального розвитку дитини;
проаналіувати особливості впливу навколишнього середовища на дитину у пренатальному періоді;
охарактеризувати методи впливу на формування дитини крізь призму навколишнього середовища;
провеcти емпіричне доcлiдження особливостей впливу навколишнього середовища на пренатальний період дитини.
Для розв’язaння визнaчених мети тa зaвдaнь викориcтовувaлиcя методи доcлiдження:
- теоретичнi: aнaлiз фiлоcофcької, психологічної, медичної, лiтерaтури, методи порiвняння, клacифiкaцiя, cиcтемaтизaцiя й узaгaльнення теоретичних i емпiричних дaних;
- емпiричнi: тестування, aнaлiз проблемних cитуaцiй, метод cпоcтереження, кiлькicний тa якicний aнaлiз отримaних результaтiв.
Cтруктурa курcової роботи. Курcовa роботa cклaдaєтьcя iз вcтупу, двох роздiлiв, виcновкiв, cпиcку викориcтaних джерел тa додaткiв. Cпиcок викориcтaних джерел включaє 32 нaйменувaння. Οбcяг друкοвaнοгο текcту – 45 cтοрiнок.
1 2 3 4 5 6 7 8