Збалансований розвиток продовольчого ринку є важливим питанням світової, національної та регіональної економік. Його обсяг, якість і ефективність функціонування визначають рівень і якість життя населення

1 2 3

Ім'я файлу: 1.1 (Вторая попытка с изменениями).docx
Розширення: docx
Розмір: 102кб.
Дата: 11.11.2020
скачати

ВСТУП
Постійне зростання динамічності бізнес-середовища в умовах глобалізації та трансформації економіки України у світову вимагає від вітчизняних підприємств застосування системних процесів адаптації відповідно до тенденцій на постійній основі. Більшість українських промислових підприємств, які мали налагоджену систему виробничо-господарської діяльності, виявились нездатними своєчасно та адекватно реагувати на зміни у нестійкому зовнішньому середовищі, тому що мають нерозвинену систему адаптації і це значно знижує можливості управління. У зв'язку з цим актуальним стає розвиток теоретичної бази щодо адаптації системи управління та формування ефективної організаційно-економічної системи адаптації інноваційної діяльності підприємства до сучасних вимог часу з урахуванням впливу факторів та наявного власного потенціалу суб'єкту господарювання.

Збалансований розвиток продовольчого ринку є важливим питанням світової, національної та регіональної економік. Його обсяг, якість і ефективність функціонування визначають рівень і якість життя населення. Кисломолочний ринок є вагомою частиною продовольчого ринку й посідає провідне місце в забезпеченні продовольчої безпеки України.

Криза в українській економіці, ослаблення гривні, зниження доходів населення, а також постійне підвищення цін на продовольчі й непродовольчі товари створили нові реалії для ринку молока та кисломолочної продукції в Україні. Існування кризових тенденцій в економіці країни, важливість забезпечення населення кисломолочною продукцією відповідно до раціональних норм їх споживання, структурна й географічна перебудова експорту визначають значимість дослідження зовнішнього середовища діяльності молокопереробних підприємств, з боку наявних потенційних загроз і можливостей їх попередження та усунення в умовах активізації євроінтеграційних процесів.

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що забезпечення населення кисломолочними продуктами пов’язане з розвитком молочного ринку, кон’юнктура якого постійно змінюється, тому і виникає потреба періодично аналізувати поточну ситуацію та перспективи розвитку даного ринку. Посилення процесів економічної інтеграції вимагає коригування стратегій розвитку з метою утримання конкурентоспроможності продукції на вітчизняних молокопереробних підприємствах.

Спираючись на проблемні аспекти передумов адаптації інноваційної діяльності підприємств та аналізу ринку кисломолочних продуктів визначено мету роботи, яка полягає в дослідженні теоретичних, методичних засад та розробці практичних кроків вдосконалення діяльності на прикладі ТОВ «АНР-ГРУП».

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність виконання наступних завдань:

розкрити сутність, принципи та особливості передумов адаптації

інноваційної діяльності на підприємствах;

провести аналіз ринку кисломолочної продукції;
надати загальну характеристику досліджуваного підприємства ТОВ

«АНР-ГРУП»;

розробити аналіз діяльності підприємства ТОВ «АНР-ГРУП».

Об’єкт дослідження  діяльність підприємства ТОВ «АНР-ГРУП».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів реалізації та розвитку передумов адаптації інноваційної діяльності підприємства до сучасних вимог часу.

Методи дослідження. Теоретично-методологічною основою дослідження є розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у питаннях менеджменту та теорії маркетингу. У ході написання роботи використовувались такі методи, які базуються на загальнонаукових та емпіричних методичних прийомах економічної науки. Тому в процесі дослідження підходів щодо розвитку адаптаційної діяльності підприємств застосовувалися економіко-статистичні методи аналізу, методи абстрагування, а також опис, вимірювання, порівняння та спостереження. У процесі дослідження також використовувалися загально-теоретичні методи наукового пізнання: синтезу, дедукції, індукції та інші методичні прийоми.
РОЗДІЛ 1

ПЕРЕДУМОВИ АДАПТАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ДО СУЧАСНИХ ВИМОГ ЧАСУ
Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні вимагає від вітчизняних підприємств здійснення активних дій, спрямованих на пошук шляхів та механізмів адаптації до динамічного та нестійкого ринкового середовища. Більшість українських промислових підприємств, які мали налагоджену систему виробничо-господарської діяльності, виявились нездатними своєчасно та адекватно реагувати на зміни у нестійкому зовнішньому середовищі, тому що мають не розвинену систему адаптації і це значно знижує можливості управління. Посилення та ускладнення конкуренції на всіх рівнях господарювання, прискорення науково-технічного прогресу, інформатизація суспільства спонукають підприємства швидко та своєчасно адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі. Виявом такої адаптації є прискорення організації випуску нової, якісної, конкурентоспроможної продукції, заміна фізично та морально застарілих основних фондів на останні досягнення науки та техніки, впровадження у виробничий процес енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

Здатність підприємств успішно здійснювати економічну діяльність на протязі значного проміжку часу в значній мірі залежить від їх спроможності адаптуватися до змінених зовнішніх умов, що є одним з найважливіших завдань управління та запорукою успіху будь-якого підприємства.

Сьогодні більшість промислових підприємств України залишаються у стані кризи. Аналіз їх діяльності показав, що керівництво цих підприємств негативні наслідки своєї діяльності пов’язує з наступними трьома причинами: брак власних ресурсів, падіння платоспроможності споживачів та недосконалість державної податкової політики.

Керівники схильні бачити вплив тільки зовнішніх факторів на діяльність підприємства (брак ресурсів – нестабільність ринку, падіння попиту – світова криза, податкова політика – некомпетентність чиновників), що призводить до обмеженого сприйняття реальної ринкової ситуації і як наслідок негативні показники стратегічного розвитку. Головним у вирішенні цих проблем має стати перехід від застарілих форм і методів господарювання до ринкових.

Адаптація інноваційної діяльності підприємств до сучасних вимог часу припускає внесення значної кількості змін у діяльність підприємства; кількість, характер, масштаб змін і ресурси, необхідні для підтримки цих змін, при значній інтенсивності впливу факторів зовнішнього середовища можуть бути дуже різноманітні. У цьому випадку визначення характеру всіх змін, внесених у діяльність підприємства, їхня локалізація, взаємозв'язок і, головне, організація контролю за внесенням змін перетворюються в громіздку і трудомістку працю. Адаптація підприємства стає неконтрольованою, а, тому, некерованою.

Адаптація також розуміється як ступінь залучення підприємства до ринкових форм господарювання. На початковому етапі становлення ринкових відносин адаптація передбачала такі складові: зміну форми власності; самостійний вихід на зовнішній ринок; прагнення максимізувати прибутки; виробництво конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом зменшення видатків; закриттям збиткових виробництв; скороченням персоналу. З часом цей підхід до розуміння адаптації еволюціонував та почав враховувати соціальні наслідки економічних реформ у державі. Так, при різкому спаді виробництва адаптація передбачала виживання виробництва, збереження основних фондів та ключових технологій, але даний підхід не враховував перспективи розвитку підприємств.

У конкретній ситуації на функціонування організації впливає велика кількість умов і чинників, що мають різну природу. Так, до технічних чинників відносяться наявні на ринку технології, матеріали. Соціальні умови і чинники включають соціальні норми, цінності, уподобання і т.д. Організаційні чинники – це використовувані схеми управління, типи господарських зв’язків. Можна виділити також економічні, правові, політичні, культурно-історичні чинники й умови. Оскільки складність адаптації інноваційної діяльності підприємств проявляється не тільки у великій кількості й різномаїтті її елементів, але і в їхніх взаємозв’язках, виділяють два рівні взаємозв’язків. По-перше, це взаємозв’язки елементів одного чинника. Прикладом можуть бути взаємозв’язки між постачальниками, між конкурентами, між елементами законодавчої бази, між державними органами, що регулюють сферу, в якій виконуючою організацією реалізується проект. По-друге, це взаємозв’язки між різними чинниками зовнішнього середовища. Наприклад, політична нестабільність у вигляді регулярної зміни уряду в ситуації з міжнародним проектом не тільки утруднює надходження інвестицій, погрожує зривом фінансування, але і ускладнює в результаті закупівлю необхідних ресурсів і т. д.

Однією з особливостей адаптації підприємств до змін зовнішнього середовища є те, що вона (адаптація) повинна враховувати вимоги акціонерів, які зацікавлені в отриманні власних дивідендів, кредиторів, адміністративних органів управління, тощо. Кінцевою метою адаптації підприємства є також перемога в конкурентній боротьбі за споживача, за ринки збуту тощо.

Роль адаптації підприємства полягає в тому, що вона дозволяє підприємству:

- зберегти стабільність функціонування;

- створити конкурентні переваги;

- вийти на нові ринки збуту;

- ефективно використовувати нововведення та інновації без вагомих втрат;

- використовувати власний потенціал за нових умов функціонування.

Вирішення проблеми приведення можливостей товаровиробників у відповідність до вимог ринку, переорієнтація всіх функціональних сфер їх діяльності на задоволення потреб споживачів потребує подальшого розвитку положень теорії адаптації, узагальнення елементів її понятійного апарату та дослідження передумов розробки й функціонування організаційно-економічного забезпечення адаптаційного процесу.

В літературі поняття «адаптивність» з’явилось разом із «адаптацією» і наразі дуже стрімко використовується в описі живих організмів у біології, психології, соціології тощо. В економічній теорії воно актуалізувалось у 90-х роках 20 ст. і характеризувало «здатність бізнесу в цілому, що охоплює організаційну структуру, інформаційні системи, логістичні процеси та особливо свідомість». Спочатку адаптивність в термінології управління підприємством асоціювалась з автоматизацією виробництва та усвідомлювалась як здатність до переналагодження виробництва у зв’язку з потребами ринку. Пізніше вона набула більш широкого застосування, крім того з’явилась концепція адаптивності організації [1]. «Адаптивність» має власну історію поширення в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі в різноманітному ракурсі. Серед зарубіжних авторів, які звернули увагу на адаптивність, були такі видатні науковці, як Нейлор, Акофф, Ансофф, Денісон, Патен, Гхосал, Прахалад, Хамел та інші. Так, наприклад, Нейлор в описі логістичних ланцюгів підприємства дає наступне визначення адаптивності (agile): «використання знань про ринок та віртуальну корпорацію для використання прибуткових можливостей на мінливому ринку» [1]. За думкою І. Ансоффа адаптивність підприємства визначається «здатностями, можливостями й мотивацією для того, щоб мислити та діяти стратегічно» [2].

У зарубіжних літературних джерелах поняття адаптивність (adaptability) досить часто ототожнюється з гнучкістю (flexibility), упередженістю (anticipation), здатністю до швидкого переналагодження (agility). Карен Патен в ході проведення досліджень в галузі інформаційних технологій (ІТ) дослідив взаємозв’язок зазначених понять та дійшов висновку, що гнучкість комбінує у собі три аспекти, серед яких власне адаптивність, упередженість та маневреність. Однак, саме «адаптивність відображає ті аспекти гнучкості, які пов’язані із вирішенням завдань мінливості». Крім того, якщо інтерпретувати результати його досліджень із галузі ІТ у сферу економічних, то доцільною є його цитата щодо визначення гнучкої системи: «Гнучка система повинна володіти здатністю до ефективної адаптації чи бути в змозі реагувати на зміну оточення для отримання переваг (вигоди, користі тощо) у певних можливостях та мінімізації загроз» [3].

У вітчизняній економічній думці вперше адаптивністю як економічною категорією зацікавився науковець Нехрист О.А. в роботі «Сутність адаптивності як властивості підприємства» (2003 р.). Необхідність її появи у вітчизняній економічній думці зумовлена певними особливостями розвитку економіки країни. Її стан на той момент можна охарактеризувати словами С.А. Кравченко: «Нестабільність умов ринку породила основну задачу для вагомої кількості підприємств – задачу виживання в умовах хронічної нестабільності» [4]. На той час адаптивність уособлювала неімманентну й відносну властивість підприємства, що детермінується потенціалом, здатністю до цілеполягання й продуціювання, цілями й мотивацією персоналу, взаємодією із зовнішнім середовищем [5]. Згодом в наукових джерелах з’явились інші визначення зазначеного поняття, причому трактування авторами ключових його складників було в більшості випадків полемічне.

Адаптація – це пристосування в процесі еволюції будови, функцій, поведінки організмів до певних умов існування. Сьогодні вже термін "адаптація", закріпившись в інженерній сфері управління, зокрема в рамках теорії автоматизації об'єктів управління, потребує більш детального визначення з погляду роз'яснення його прояву в економіці [6].

В економічній літературі даний термін трактується по різному. Відповідно до першого підходу адаптація розуміється як ступінь залучення підприємства до ринкових форм господарювання [7, с. 9]. На першому етапі ринкових перетворень адаптація розумілась, як зміна форми власності, самостійний вихід на зовнішній ринок, прагнення максимізувати прибутки, виробництво конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом зменшення видатків, закриттям збиткових виробництв, скороченням персоналу. Але дане розуміння характеризується надмірною “економічністю” та не враховує соціального чинника.

З часом з’явився другий підхід до розуміння адаптації, який враховував соціальні наслідки економічних реформ у державі, так при різкому спаді виробництва адаптація передбачала виживання виробництва, збереження основних фондів та ключових технологій, але даний підхід не враховував перспективи розвитку підприємств [8, с. 146].

Відповідно до третього наукового підходу адаптація розумілась як ступінь освоєння “нових правил гри”, нових способів виробничо-фінансової діяльності у принципово новому зовнішньому середовищі. З точки зору мікроекономіки, адаптація – це стан виробництва, який забезпечує рівновагу попиту та пропозиції на ринку товарів та послуг, а виробник має можливість постійно підтримувати свої економічні показники у визначених межах на основі своєчасного і повного врахування у виробництві змін зовнішнього економічного середовища.

Усі перераховані підходи розглядають адаптацію як характеристику діяльності підприємства, стратегічними цілями якої є виживання або розвиток.

Аналіз досліджень властивостей підприємства як відкритої соціально-економічної системи дозволяє стверджувати, що наразі в економічній думці є відсутнім повний їх перелік [9]. Крім того, неоднозначність думок науковців щодо ключових властивостей системи призводить до полемічного трактування заходів з управління базовими властивостями економічної системи, які б, в свою чергу, забезпечили ефективне управління підприємством.

Еволюція поняття «адаптація» спричинила полемічність підходів до тлумачення його змісту. Це може бути спричинено використанням у дослідженнях науковців певного інструментарію з різних галузей економічних знань. Основні підходи до визначення поняття «адаптація» наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Основні підходи, які застосовуються в ході тлумачення змісту поняття «адаптація»

Підхід	Сутність підходу
Системний	Будь-які невизначеності, що спричиняють організацію включення механізму адаптації, включаються в результаті досягнення неформальних зв’язків між її підсистемами
Кібернетичний	Здатність до саморегулювання
Теорія організації	Переорієнтація зв’язків, що сприяє сприйняттю змін у зовнішньому середовищі й виживанню системи

Поняття адаптації досить широке і діалектично пов'язане з багатьма соціально економічними сферами і саме тому поняття адаптація має досить широке значення. Наприклад, у економічному енциклопедичному словнику адаптація розглядається як пристосування економічної системи та її окремих суб'єктів, працівників до умов зовнішнього середовища, що змінюється, виробництва, праці, обміну, життєвих потреб населення. Донець Л.І. визначає поняття адаптація, зважаючи на економічну безпеку, і зазначає, що адаптація є внесення змін у діяльність підприємства з метою забезпечити економічну безпеку [10].

Слід розглянути основні підходи до визначення поняття "адаптації підприємств", які найбільш повно відображають сутність процесу та ілюструють неоднозначність думок авторів щодо його змісту. Як правило, вони різняться залежно від ознаки за якою автори проводили свої дослідження (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Визначення терміна "адаптація підприємств" у працях науковців

Автор	Визначення
Є. В. Чиженькова	Адаптація підприємств – процес пристосування їх параметрів до невизначених умов зовнішнього середовища, який забезпечує підвищення ефективності їх функціонування протягом усього життєвого циклу[11].
Л. А. Растригін	Адаптація – це організація цілеспрямованого впливу на об'єкт, який спрямований на досягнення раніше поставлених цілей; з урахуванням особливостей складних систем: адаптація – це процес цілеспрямованої зміни параметрів та структури системи, яка полягає у визначенні критеріїв її функціонування та виконання цих критеріїв[12].
В. В. Дубчак	Адаптація підприємств виступає як вид взаємодії суб'єкта господарювання або групи суб'єктів із соціально-економічним середовищем, у ході якої узгоджуються вимоги з очікування її учасників[13].
Μ. М. Буднік	Адаптація підприємств – це кінцевий етап процесу пристосування підприємств до ринку[14].
Г. В. Козаченко	Адаптація підприємств – процес цілеспрямованої зміни параметрів, структури і властивостей будь-якого об'єкта у відповідь на зміни, що відбуваються як у зовнішньому середовищі діяльності об'єкта, так і всередині нього[15].
Є. А. Пастухова	Адаптація економічної системи – процес пристосування економічної системи, її підсистем та окремих елементів до мінливих умов зовнішнього чи внутрішнього середовища з метою забезпечення виживання системи, забезпечення стійкості та встановлення динамічної рівноваги між системою та середовищем [16].

Продовження табл. 1.2

Автор	Визначення
В. М. Ячменьова	Адаптація підприємств – процес пристосування параметрів господарюючих суб'єктів і систем загалом до нових, невизначених умов зовнішнього середовища, який забезпечує підвищення ефективності їх функціонування[17].
Ю. О. Капітанець	Адаптація – форма розвитку підприємства, охарактеризована швидким реагуванням і гнучким пристосуванням внутрішніх можливостей підприємства до майбутніх змін зовнішнього середовища його функціонування[18].
С. Б. Алексеев	Адаптація – процес розробки і здійснення заходів, спрямованих на зміну внутрішнього середовища підприємства відповідно до вимог зовнішнього середовища[19].
Ж. Крисько	Адаптація підприємств – це здатність своєчасно проводити адекватні зміни для корекції діяльності підприємства у відповідності до вимог зовнішнього середовища[20].
Π. М. Куліков	Адаптація підприємства – процес пристосування до мінливості умов середовища; це процес, який супроводжує весь його життєвий цикл, а адаптаційні заходи мають цілеспрямований стратегічний характер, а значить, їх слід розглядати як елементи стратегічного управління підприємством[21].

Таким чином, аналіз визначень поняття «адаптивність» ілюструє неоднозначність думок авторів щодо його ключових істотних ознак. Така ситуація призводить до відсутності в економічній теорії єдиного підходу до розуміння сутності адаптивності, а відтак і заходів з розробки ефективних шляхів управління нею.

В ракурсі підприємства адаптивність варто розглядати як його властивість, що забезпечує здатність, тобто є умовою динамізму, дієвості, яка супроводжує діяльність об’єкту дослідження; метою адаптивності є покращення ефективності цієї діяльності з ключових фінансово-економічних аспектів, що сприятимуть розвитку підприємства. Адаптивність, по суті, є тією «прихованою зброєю» підприємства, яка б за умови доцільного використання забезпечила його розвиток. Наявність адаптивності, як притаманної будь-якій системі властивості, ще не передбачає, що вона де-факто забезпечує виконання стратегічних цілей. Для її активізації необхідним є поштовх, що являє собою цілеспрямований набір управлінських дій на ключові складові адаптованості. Вони зосереджені в певних схованих можливостях будь-якого підприємства, зокрема його ресурсному, трудовому, організаційному забезпеченні тощо. На нашу думку, в економічній теорії доцільно використовувати поняття «економічна адаптивність підприємства». «Економічність» адаптивності змушує інтерпретувати її в рамках здійснення господарювання підприємством в ході зображення його властивостей з метою створення умов вдосконалення господарських процесів. Так, економічною адаптивністю підприємства варто вважати здатність підприємства як економічної системи передбачати, реагувати та чинити опір загрозливій для його функціонування та розвитку дії факторів мінливого середовища, що дозволить забезпечити пристосованість у життєзабезпечуючих процесах, покращити ефективність фінансово-економічної діяльності та сприятиме розвитку. Тому метою економічної адаптивності підприємства є забезпечення його життєздатності та розвитку.

Розкриваючи сутність адаптації економічних систем, зокрема, підприємств, необхідно зупинитися на певних принципових особливостях. Насамперед зазначимо, що адаптація підприємства в сучасних умовах швидких масштабних змін також відбувається дуже швидко. Крім того, елементи зовнішнього середовища підприємства перебувають у складній взаємодії. Провідна роль у процесі змін умов господарювання, еволюції зовнішнього середовища та підприємства постійно переходить від одних чинників оточення до інших. При цьому зміни, які відчуває підприємство, можуть бути наслідком складних багатоетапних впливів. Пристосування підприємства до поточних змін досягається шляхом реалізації технологічних, економічних та організаційних інновацій, які не вимагають радикальної реформи способу господарювання. Зазначимо, що необхідність системного підходу до проблеми адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища набуває все більшого значення.

Адаптація – це складний безупинний еволюційний процес розвитку та функціонування системи. І тільки комплексний розгляд цього процесу, системний аналіз його закономірностей і принципів дозволить визначити найбільш важливі напрями розв’язання проблеми успішного пристосування підприємства до змін зовнішнього середовища та підвищення ефективності його господарювання. Пошук шляхів адаптації підприємств – це напрями розвитку в різних областях їх функціонування, які забезпечують економічне зростання та ефективне функціонування в умовах конкуренції. Сьогодні для підприємств необхідна організаційна реструктуризація для перетворення виробничих комплексів у гнучкі структури з широким асортиментом товарної продукції, які зможуть швидко адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі.

Реалізація організаційної перебудови функціонування підприємств забезпечується шляхом:

– об’єднання учасників єдиного технологічного процесу в бізнес одиниці, котрі відповідають за рівень витрат та якість виготовленої продукції (вітчизняний

досвід – науково – виробничі об’єднання);

– укрупнення відділів заводоуправління (наприклад, об’єднання відділів маркетингу, постачання та збуту у відділ логістики);

– оновлення та перенавчання кадрів.

Багатоаспектність визначень поняття породжена багатоаспектністю дослідження ситуації, до яких пристосовується підприємство. Це, у свою чергу, породило багатозначність ознак за якими класифікуються адаптаційні процеси. Характеристика кожної з них в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Види адаптації підприємств

Ознака	Вид	Характеристика адаптацій
За спромож- ністю протистоя-ти кризі	Статична	передбачає існування на підприємстві вже набутих властивостей за допомогою яких підприємство адаптувалося до зовнішніх умов. В умовах кризи статична адаптація підприємств визначає його спроможність протистояти негативним впливам фінансової кризи.
За спромож- ністю протистоя-ти кризі	Динамічна	направлена на формування властивостей, що забезпечують та прискорюють пристосування підприємств до змін зовнішнього середовища. Динамічна адаптація є актуальною в період прояву кризових явищ, оскільки вона спрямовується на пошук шляхів пристосування і виживання підприємства у складних економічних умовах.

Продовження табл. 1.3

Ознака	Вид	Характеристика адаптацій
За складом участі у процесі	Індивідуальна	передбачає пристосування підприємств до зовнішнього середовища самотужки
За складом участі у процесі	Групова	застосована на різних формах взаємодії між господарюючими суб’єктами, що спрямовані на забезпечення та розвиток у мінливих умовах зовнішнього середовища. Використовується групою підприємств, які об’єднуються з метою пристосування до змін зовнішнього середовища спільними зусиллями.
За періоди-чністю	Тимчасова	забезпечує використання засобів та інструментів адаптації лише у випадках гострої потреби, а коли бажаний результат досягнуто – використання адаптаційних засобів припиняється
	Періодична	знаходить своє місце у випадках зміни зовнішнього середовища, а пристосувавшись до середовища, підприємство припиняє її заходи
	Постійна	використовується підприємствами у нестабільному, швидко мінливому середовищі, передбачає безперервне використання засобів адаптації у процесі управління
За характе-ристи- кою	Кількісна	передбачає зміну концентрації використання засобів адаптації, що спрямовані на пристосування підприємства
За характе-ристи- кою	Якісна	передбачає використання нових та новітніх засобів, які б сприяли процесу пристосування підприємства до зовнішнього середовища
За стратегі-чним напря- мом	Модуляційна	передбачає зміни у використанні вже існуючих на підприємстві засобів та інструментів пристосування до середовища
	Адаптація спрямована на виживання	передбачає цілеспрямовані дії, що направленні на формування у підприємства властивостей, що забезпечують йому беззбиткове функціонування у зовнішньому середовищі
	Адаптація спрямована на розвиток	використовується підприємствами , які впевнено почувають себе в існуючих умовах функціонування та прагнуть підвищити ефективність своєї діяльності з метою розширення масштабів виробництва
За змістом та резуль- татами	Активна	пристосування підприємства до зовнішніх умов господарювання, яке передбачає зміну внутрішньої організації підприємства
	Пасивна	полягає в нейтралізації збитків від непередбачених ринкових змін, пристосуванні до зовнішнього середовища шляхом модифікації своєї поведінки (реакція на поточні події)
	Проактивна	процес передбачення та прогнозування змін, коригування та «виправлення» змін, тобто система є адаптивною, коли вона здатна не лише пристосуватися до умов зовнішнього

Продовження табл. 1.3

Ознака	Вид	Характеристика адаптацій
		середовища, а й змінити стан зовнішнього середовища для досягнення стратегічних цілей діяльності і підвищення ефективності своєї діяльності

Таким чином, проаналізувавши характеристики видів адаптації підприємств за їхніми класифікаційними ознаками, для підприємств на сьогоднішній день у період кризи характерними є динамічна адаптація, оскільки вона спрямовується на пошук шляхів пристосування і виживання підприємства у складних економічних умовах; групова; тимчасова; за характеристикою більш підходить кількісна, бо кращою є зміна концентрації використання засобів адаптації, що спрямовані на пристосування підприємства, аніж використання новітніх засобів; за стратегічним напрямом кращою є адаптація, що спрямована на виживання у період кризи; пасивна адаптація, оскільки вона полягає в нейтралізації збитків від непередбачених ринкових змін, пристосуванні до зовнішнього середовища шляхом реакції на поточні події.

Отже, якщо підприємство є складною відкритою соціально-економічною системою, то перш за все для забезпечення гнучкості його функціонування менеджери повинні досконало володіти механізмом реалізації адаптивного реагування, а тому повна інформованість щодо змісту та сутності адаптивності є вимогою ефективного управління. Крім того, якщо говорити про ієрархічну цінність узгодження, маневрування та адаптивності, то «адаптивність – здатність до розвитку та навчання, а також узгодження, та маневрування в ході отримання звичного життєвого досвіду.

1 2 3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас