Ім'я файлу: Практична номер 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 09.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
КУРСОВА РОБОТА.docx

  1. Поняття «адаптації» та види адаптації персоналу

Адаптація — процес пристосування працівників до умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Термін «адаптація» досить поширений і застосовується в різних галузях науки. В соціології і психології виділяють соціальну й виробничу адаптацію. Адаптація — це взаємне пристосування працівника і умов організації, що базується на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці.

Процес трудової адаптації працівника та організації буде більш успішним, коли норми і цінності колективу стануть нормами і цінностями окремого працівника і чим швидше він прийме і визначить свою соціальну роль у колективі.

Виділяють два напрямки адаптації:

первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які не мають досвіду професійної роботи (випускники середніх та вищих навчальних закладів);

вторинний, тобто пристосування працівників при переході на новіробочі місця, посади, об'єкти.

В умовах ринку зростає роль вторинної адаптації. Виробничу адаптацію, як складне явище, доцільно розглядати з різних позицій, виділяючи психофізіологічну, професійну, соціально-психологічну та організаційну її сторони. Кожна із них має свій об'єкт, свої цільові завдання, показники ефективності.

Психофізіологічна адаптація — пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці.

Об'єктом психофізіологічної адаптації є умови праці, які визначаються як комплекс факторів виробничого середовища, що суттєво впливають на самопочуття, настрій, працездатність працівника, а при тривалій їх дії — на стан здоров'я, що виражаються динамікою захворювань, травматизму та втомою.

Професійна адаптація — повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації.

Міра відповідності суб'єктивних і об'єктивних моментів професійної адаптації значною мірою визначається тим, як робоче місце відповідає соціально-професійній орієнтації працівника.

Соціально-психологічна адаптація — це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і неписаних норм, до стилю роботи керівників. Вона ніби включає працівника в колектив як рівноправного, якого прийняли всі його члени.

Виробничий колектив, як суб'єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Соціологи виділяють декілька етапів соціально-психологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу.

Організаційна адаптація - засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця і підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління підприємством.

У вирішенні кадрових проблем в організації важливе значення мають всі різновиди виробничої адаптації. Так, при формуванні колективу потрібно враховувати, що плинність кадрів або їх закріплення у більшості випадків залежить від результатів адаптації.

Успішність адаптації залежить від цілого ряду умов, головними із яких є:

  • якісний рівень роботи з питань профорієнтації потенційних працівників;

  • об'єктивність лілової оцінки персоналу (як при відборі, так і в процесі трудової адаптації):

  • престиж і привабливість професії, роботи за спеціальністю в цій організації;

  • особливості організації праці, які б реалізували мотиваційні настанови працівника;

  • гнучкість системи навчання персоналу на підприємстві;

  • особливості соціально-психологічного клімату, що склався в колективі;

  • особисті якості працівника, який проходить адаптацію, пов'язані з його віком, сімейним становищем, характером.

Ключовою умовою успішного проведення адаптації є розробка організаційного механізму управління цим процесом. Відсутність такого механізму для вітчизняних організацій є однією з основних причин декларативності управління адаптацією і плакатним проголошенням її необхідності.



  1. Індивідуально-психологічні особливості адаптаційного процесу



  1. Форми і види адаптації академічних працівників в різних закладах освіти

Адаптація персоналу – це процес пристосування колективу до умов зовнішнього і внутрішнього середовища організації, що змінюються .

Адаптація працівника – це пристосування індивідуума до робочого місця і трудового колективу.

Розрізняють наступні етапи і форми адаптації персоналу:

- випробувальний термін тривалістю 3-6 місяців;

- адаптація молодих фахівців тривалістю до 3-х років;

- програма введення в посаду керівного працівника тривалістю до 1-го року;

- наставництво і консультування;

- розвиток людських ресурсів.

Виділяють два напрямки адаптації:

- первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які немають досвіду професійної роботи;

- вторинний, тобто пристосування працівників при переході на нові

робочі місця.

Психофізіологічна адаптація – пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці.

Професійна адаптація – повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації.

Соціально-психологічна адаптація – це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і не писаних норм, до стилю роботи керівників.

Виробничий колектив, як суб’єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Виділяються декілька етапів соціальнопсихологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу.

Початковий етап – зовнішня переорієнтація, коли працівник не визнає ціннісних орієнтацій Другий етап – особистість і колектив взаємно визнають систему еталонів поведінки один одного, але даного колективу.

не змінюють своїх позицій.

Третій етап – особистість приймає систему цінностей колективу, який теж під її впливом змінює свою систему цінностей. Теорія та методика управління освітою, № 9, 2012 р. Четвертий етап – це заключна форма адаптації. Коли особистість повністю внутрішньо приймає ціннісні орієнтації, норми колективу та цілком перебудовує свою психологію та поведінку. Останній етап, не зовсім бажаний, бо на цьому етапі особистість розчиняється в колективі, втрачає частину своєї цілісності

  1. Чинники, що поглиблюють труднощі адаптаційного періоду педагогів.

 відсутність умінь і навичок самореалізації, саморегуляції поведінки і діяльності, що може викликати у молодого вчителя сумніви у своїх здібностях;

 нездатність усвідомлювати соціальні вимоги до вчителя фізичної культури, інтеграційні особливості навчальної дисципліни «Фізична культура», що спричиняє занижену самооцінку педагога;

 особистісна схильність спілкуватися на негативних тонах повсякденного професійного життя, а не в пошуках способів виходу із напруженої ситуації, шляхом активного самовиховання;

 розлука, із сім’єю, з людьми звичного кола, гострота переживань на основі побутових труднощів, складного матеріального становища;

 болісні сумніви у правильності вибору професії через недостатні стимули праці, розходження між раніше сформованою моделлю професійної діяльності та реальним станом матеріально-спортивних баз, відношенням учнів, педколективу, батьків до навчальної дисципліни «Фізична культура»;

 неспроможність формування професійної позиції, незадовільні стосунки з колегами, що спричиняє професійні невдачі;

 незначні можливості у встановленні неформальних зв’язків, що посилює особистісні переживання педагога;

 відсутність установки на конструктивне подолання професійних труднощів особливо в тих, хто очікує визнання власного успіху з перших днів професійної діяльності

  1. Професійна орієнтація та її роль в адаптаційному процесі

Однією з важливих умов успішної професійної адаптації є грамотно і своєчасно здійснена професійна орієнтація. Вибір професії, що максимально відповідає індивідуальним здібностям, схильностям та інтересам людини, - запорука його успіху в майбутній професійній діяльності.

Професійна орієнтація являє собою систему соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних, виробничо-технічних заходів, спрямованих на надання допомоги учням та молоді в професійному самовизначенні. Вона містить інформацію про професії, необхідних суспільству, і вимогах до виконавцям професій, а також оцінку можливостей особистості до оволодіння конкретною професією або до заняття певної посади.

Роль професійної орієнтації в майбутній професійній адаптації співробітника на робочому місці формується на тому, що:

  • вибір професії у відповідності з можливостями людини - об'єктивна передумова до досягнення ним високого рівня майстерності;

  • вибір професії у відповідності з інтересами і схильностями людини служить основою високої мотивації праці, позаяк індивід зацікавлений самим процесом трудової діяльності, а не тільки її результатами;

  • вибір професії відповідно до потреб суспільства (окремо взятої організації) дозволяє людині зрозуміти власне місце в суспільстві (функціонуванні всієї

організації) і відчути суспільну значимість (корисність) своєї праці.

Джерелами професійної орієнтації можуть служити:

  • батьки та інформація про їх професійної діяльності

  • однолітки або авторитетні для людини люди;

  • школа зі спеціалізованою профорієнтаційної роботою;

  • центр зайнятості з можливістю отримання професійної консультації;

  • кадрова служба організації з можливістю використання потенціалу співробітника на новому робочому місці.

Підрозділ з управління професійною орієнтацією повинно виконувати наступні функції:

  • вивчати і прогнозувати потреби організації в тих чи інших категоріях співробітників;

  • розробляти програми з професійного консультування та адаптації персоналу;

  • брати участь у відборі та наймі персоналу;

  • брати участь у розстановці кадрів по підрозділах, дільницях і робочих місцях;

  • брати участь у формуванні кадрового резерву;

  • взаємодіяти з регіональною системою управління професійною орієнтацією і службами зайнятості.

До обов'язків консультанта з професійної орієнтації зазвичай відносяться:

  • професійні консультації працівників підприємства;

  • вивчення та прогнозування кон'юнктури ринку праці;

  • участь у відборі та наймі персоналу;

  • організація роботи з професійної орієнтації школярів;

  • налагодження зв'язків зі спеціалізованими в галузі торгівлі освітніми установами;

  • обладнання кабінету профорієнтації в організації;

  • участь у розробці професіограм та проведенні атестації співробітників;

  • участь у ярмарках вакансій вищих і середньоспеціальних освітніх установ;

  • участь в організації на торговельному підприємстві днів відкритих дверей.

В обов'язки менеджера відділу професійної орієнтації входять:

  • організація ознайомлення з організацією (її історією, специфікою діяльності, умовами праці та її оплати);

  • представлення нового працівника майбутньому керівнику;

  • розробка спільно з керівниками підрозділів критеріїв оцінки ефективності діяльності співробітників;

  • організація навчання і перепідготовки співробітників;

  • участь у підготовці конкурсів фахової майстерності серед співробітників торгового підприємства.

Таким чином, грамотно організована робота з професійної орієнтації співробітників торгового підприємства дозволяє збільшити ефективність їх адаптації на новому робочому місці.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас