Ім'я файлу: Практична номер 1.docx Розширення: docx Розмір: 23кб. Дата: 09.09.2022 скачати Пов'язані файли: КУРСОВА РОБОТА.docx Поняття «адаптації» та види адаптації персоналу Адаптація — процес пристосування працівників до умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Термін «адаптація» досить поширений і застосовується в різних галузях науки. В соціології і психології виділяють соціальну й виробничу адаптацію. Адаптація — це взаємне пристосування працівника і умов організації, що базується на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці. Процес трудової адаптації працівника та організації буде більш успішним, коли норми і цінності колективу стануть нормами і цінностями окремого працівника і чим швидше він прийме і визначить свою соціальну роль у колективі. Виділяють два напрямки адаптації: первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які не мають досвіду професійної роботи (випускники середніх та вищих навчальних закладів); вторинний, тобто пристосування працівників при переході на новіробочі місця, посади, об'єкти. В умовах ринку зростає роль вторинної адаптації. Виробничу адаптацію, як складне явище, доцільно розглядати з різних позицій, виділяючи психофізіологічну, професійну, соціально-психологічну та організаційну її сторони. Кожна із них має свій об'єкт, свої цільові завдання, показники ефективності. Психофізіологічна адаптація — пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці. Об'єктом психофізіологічної адаптації є умови праці, які визначаються як комплекс факторів виробничого середовища, що суттєво впливають на самопочуття, настрій, працездатність працівника, а при тривалій їх дії — на стан здоров'я, що виражаються динамікою захворювань, травматизму та втомою. Професійна адаптація — повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації. Міра відповідності суб'єктивних і об'єктивних моментів професійної адаптації значною мірою визначається тим, як робоче місце відповідає соціально-професійній орієнтації працівника. Соціально-психологічна адаптація — це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і неписаних норм, до стилю роботи керівників. Вона ніби включає працівника в колектив як рівноправного, якого прийняли всі його члени. Виробничий колектив, як суб'єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Соціологи виділяють декілька етапів соціально-психологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу. Організаційна адаптація - засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця і підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління підприємством. У вирішенні кадрових проблем в організації важливе значення мають всі різновиди виробничої адаптації. Так, при формуванні колективу потрібно враховувати, що плинність кадрів або їх закріплення у більшості випадків залежить від результатів адаптації. Успішність адаптації залежить від цілого ряду умов, головними із яких є: якісний рівень роботи з питань профорієнтації потенційних працівників; об'єктивність лілової оцінки персоналу (як при відборі, так і в процесі трудової адаптації): престиж і привабливість професії, роботи за спеціальністю в цій організації; особливості організації праці, які б реалізували мотиваційні настанови працівника; гнучкість системи навчання персоналу на підприємстві; особливості соціально-психологічного клімату, що склався в колективі; особисті якості працівника, який проходить адаптацію, пов'язані з його віком, сімейним становищем, характером. Ключовою умовою успішного проведення адаптації є розробка організаційного механізму управління цим процесом. Відсутність такого механізму для вітчизняних організацій є однією з основних причин декларативності управління адаптацією і плакатним проголошенням її необхідності. Індивідуально-психологічні особливості адаптаційного процесу Форми і види адаптації академічних працівників в різних закладах освіти Адаптація персоналу – це процес пристосування колективу до умов зовнішнього і внутрішнього середовища організації, що змінюються . Адаптація працівника – це пристосування індивідуума до робочого місця і трудового колективу. Розрізняють наступні етапи і форми адаптації персоналу: - випробувальний термін тривалістю 3-6 місяців; - адаптація молодих фахівців тривалістю до 3-х років; - програма введення в посаду керівного працівника тривалістю до 1-го року; - наставництво і консультування; - розвиток людських ресурсів. Виділяють два напрямки адаптації: - первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які немають досвіду професійної роботи; - вторинний, тобто пристосування працівників при переході на нові робочі місця. Психофізіологічна адаптація – пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці. Професійна адаптація – повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації. Соціально-психологічна адаптація – це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і не писаних норм, до стилю роботи керівників. Виробничий колектив, як суб’єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Виділяються декілька етапів соціальнопсихологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу. Початковий етап – зовнішня переорієнтація, коли працівник не визнає ціннісних орієнтацій Другий етап – особистість і колектив взаємно визнають систему еталонів поведінки один одного, але даного колективу. не змінюють своїх позицій. Третій етап – особистість приймає систему цінностей колективу, який теж під її впливом змінює свою систему цінностей. Теорія та методика управління освітою, № 9, 2012 р. Четвертий етап – це заключна форма адаптації. Коли особистість повністю внутрішньо приймає ціннісні орієнтації, норми колективу та цілком перебудовує свою психологію та поведінку. Останній етап, не зовсім бажаний, бо на цьому етапі особистість розчиняється в колективі, втрачає частину своєї цілісності Чинники, що поглиблюють труднощі адаптаційного періоду педагогів. відсутність умінь і навичок самореалізації, саморегуляції поведінки і діяльності, що може викликати у молодого вчителя сумніви у своїх здібностях; нездатність усвідомлювати соціальні вимоги до вчителя фізичної культури, інтеграційні особливості навчальної дисципліни «Фізична культура», що спричиняє занижену самооцінку педагога; особистісна схильність спілкуватися на негативних тонах повсякденного професійного життя, а не в пошуках способів виходу із напруженої ситуації, шляхом активного самовиховання; розлука, із сім’єю, з людьми звичного кола, гострота переживань на основі побутових труднощів, складного матеріального становища; болісні сумніви у правильності вибору професії через недостатні стимули праці, розходження між раніше сформованою моделлю професійної діяльності та реальним станом матеріально-спортивних баз, відношенням учнів, педколективу, батьків до навчальної дисципліни «Фізична культура»; неспроможність формування професійної позиції, незадовільні стосунки з колегами, що спричиняє професійні невдачі; незначні можливості у встановленні неформальних зв’язків, що посилює особистісні переживання педагога; відсутність установки на конструктивне подолання професійних труднощів особливо в тих, хто очікує визнання власного успіху з перших днів професійної діяльності Професійна орієнтація та її роль в адаптаційному процесі Однією з важливих умов успішної професійної адаптації є грамотно і своєчасно здійснена професійна орієнтація. Вибір професії, що максимально відповідає індивідуальним здібностям, схильностям та інтересам людини, - запорука його успіху в майбутній професійній діяльності. Професійна орієнтація являє собою систему соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних, виробничо-технічних заходів, спрямованих на надання допомоги учням та молоді в професійному самовизначенні. Вона містить інформацію про професії, необхідних суспільству, і вимогах до виконавцям професій, а також оцінку можливостей особистості до оволодіння конкретною професією або до заняття певної посади. Роль професійної орієнтації в майбутній професійній адаптації співробітника на робочому місці формується на тому, що: вибір професії у відповідності з можливостями людини - об'єктивна передумова до досягнення ним високого рівня майстерності; вибір професії у відповідності з інтересами і схильностями людини служить основою високої мотивації праці, позаяк індивід зацікавлений самим процесом трудової діяльності, а не тільки її результатами; вибір професії відповідно до потреб суспільства (окремо взятої організації) дозволяє людині зрозуміти власне місце в суспільстві (функціонуванні всієї організації) і відчути суспільну значимість (корисність) своєї праці. Джерелами професійної орієнтації можуть служити: батьки та інформація про їх професійної діяльності однолітки або авторитетні для людини люди; школа зі спеціалізованою профорієнтаційної роботою; центр зайнятості з можливістю отримання професійної консультації; кадрова служба організації з можливістю використання потенціалу співробітника на новому робочому місці. Підрозділ з управління професійною орієнтацією повинно виконувати наступні функції: вивчати і прогнозувати потреби організації в тих чи інших категоріях співробітників; розробляти програми з професійного консультування та адаптації персоналу; брати участь у відборі та наймі персоналу; брати участь у розстановці кадрів по підрозділах, дільницях і робочих місцях; брати участь у формуванні кадрового резерву; взаємодіяти з регіональною системою управління професійною орієнтацією і службами зайнятості. До обов'язків консультанта з професійної орієнтації зазвичай відносяться: професійні консультації працівників підприємства; вивчення та прогнозування кон'юнктури ринку праці; участь у відборі та наймі персоналу; організація роботи з професійної орієнтації школярів; налагодження зв'язків зі спеціалізованими в галузі торгівлі освітніми установами; обладнання кабінету профорієнтації в організації; участь у розробці професіограм та проведенні атестації співробітників; участь у ярмарках вакансій вищих і середньоспеціальних освітніх установ; участь в організації на торговельному підприємстві днів відкритих дверей. В обов'язки менеджера відділу професійної орієнтації входять: організація ознайомлення з організацією (її історією, специфікою діяльності, умовами праці та її оплати); представлення нового працівника майбутньому керівнику; розробка спільно з керівниками підрозділів критеріїв оцінки ефективності діяльності співробітників; організація навчання і перепідготовки співробітників; участь у підготовці конкурсів фахової майстерності серед співробітників торгового підприємства. Таким чином, грамотно організована робота з професійної орієнтації співробітників торгового підприємства дозволяє збільшити ефективність їх адаптації на новому робочому місці. |