Ім'я файлу: Тема 1. Ринок фінансових послуг та його роль.doc
Розширення: doc
Розмір: 369кб.
Дата: 19.05.2022
скачати


ТЕМА 1.

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

  1. Сутність ринку фінансових послуг, його функції.

  2. Законодавчі основи функціонування ринку фінансових послуг.

  3. Регулювання ринку фінансових послуг.


1.1 СУТНІСТЬ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ, ЙОГО ФУНКЦІЇ

Ринок фінансових послуг є одним з індикаторів розвитку економіки країни. Через механізм фінансових послуг здійснюється ефективний кругообіг фінансових ресурсів держави та суб'єктів господарювання всіх форм власності. Основна умова функціонування ринку фінансових послуг - наявність попиту споживачів і пропозиції продавців фінансових активів і послуг.

Ринок фінансових послуг — це система економічних відносин, що виникають під впливом попиту і пропозиції між продавцями і споживачами фінансових активів і послуг.

Поняття «ринок фінансових послуг» та «фінансовий ринок» мають складний взаємозв'язок. Вони не включаються один до одного, оскільки мають різне призначення і різні сфери. Більш загальним є ринок

фінансових послуг, до якого належить більша частина фінансового ринку

Ринок фінансових послуг як сферу взаємодії інтересів учасників подано на рисунку 1.1.







Сутність фінансових послуг безпосередньо пов'язана з фінансовими активами, які лежать в основі фінансових послуг і операцій.

Фінансові послугu – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осібза власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а також за рахунок залучених від інших осіб фінансових ресурсів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фактично будь-яка фінансова операція в основі своїй вже є послугою, оскільки за певну винагороду (плату) передбачає отримання фінансового активу (в тому числі купівлі-продажу), який в даний конкретний момент задовольняє інтереси (потреби) покупців, продавців та інвесторів на ринку.

Фінансові послуги створюються у виробництві і у сфері обміну. Обов'язковою умовою процесу обміну є еквівалентність, що передбачає безумовне отримання блага за певну грошову суму. Фінансовий актив, як і будь- який інший товар має споживчу вартість.

Фінансові активи - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) угоди, що надають право отримати грошові кошти або фінансові активи підприємства;

в) угоди, що надають право обмінятися фінансовими інструментами на потенційно вигідних умовах;

г) частина власного капіталу підприємства.
Функції ринку фінансових послуг:

    1. трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Ринок фінансових послуг робить рівнодоступними фінансові ресурси для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету - збільшення капіталу;

    2. мобілізація заощаджень приватних осіб, бізнесу, державних органів, інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у інвестиційний капітал;

    3. реалізація вартості, втіленої у фінансових активах та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

    4. перерозподіл грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

    5. фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

6) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

      1. формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

      2. страхова діяльність та створення умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

      3. операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів, інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

      4. кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

      5. розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.

Функція ринку фінансових послуг, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживачів, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і т.п.) Її завдання полягає в наданні послуг ефективного інвестування грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять.

Рух фінансових активів, передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти (фінансові активи) переміщуються від власників заощаджень до користувачів коштів. Це переміщення може здійснюватись за двома напрямками: через пряме та непряме інвестування.

Пряме інвестування передбачає:

        1. дольову участь - власник заощаджень шляхом обміну одержує право на дольову участь у власності фірми (підприємства) або на умовах пайовика, або на умовах акціонера;

        2. інвестування шляхом одержання позик - грошові кошти являють собою інвестиції в обмін на зобов'язання виплатити ці кошти у майбутньому з обумовленим відсотком, при цьому правом власності власник грошового внеску не володіє.

При непрямому інвестуванні фінансові активи проходять через фінансових посередників, які надають фінансові послуги за певну частку прибутку (комісійну винагороду) від ефективних інвестицій.
1.2 ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Законодавчі та нормативно-правові акти, за якими здійснюється регулювання фінансового ринку та ринку фінансових послуг за логікою субординації юридичних документів представлені на рисунку 1.2.

Діяльність учасників ринку фінансових послуг в Україні регулюється:

1) Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями;



Рисунок 1.2 Законодавчі та нормативно-правові акти, за якими здійснюється регулювання ринку фінансових послуг




          1. Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-Ш зі змінами і доповненнями;

          2. Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.101996 року № 448/96-ВР зі змінами і доповненнями;

          3. Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР зі змінами і доповненнями;

          4. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 14.10.2001 року № 2745-ПІ;

          5. Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 року № 710/97-ВР зі змінами і доповненнями;

          6. Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 року № 2121-ІІІ зі змінами і доповненнями;

          7. Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9.07. 2003 року № 1057-IV зі змінами і доповненнями;

          8. Законом України Про внесення змін до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 22 грудня 2011 року № 4225-VI;

          9. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.12.2006 року № 3480-IV зі змінами і доповненнями;

          10. Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23.11.2011 року № 1070/2011;

          11. Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 року № 55/94.

Розглянемо зміст основних законодавчих актів в частині регулювання ринку фінансових послуг.
Конституція України зі змінами і доповненнями

Є законодавчим актом вищої юридичної сили. Положення Конституції України щодо ринку фінансових послуг є загальними і прямо особливостей його функціонування не стосуються. Відповідно до ст. 92 виключно законами України встановлюються основи створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, порядок випуску та обігу державних цінних паперів.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зі змінами і доповненнями

Один з основних законодавчих актів з регулювання ринку фінансових послуг. Дія закону розповсюджується на усі сегменти ринку та фінансові послуги, які надаються його учасниками. Законом визначені організаційні правила діяльності фінансових установ, розмір капіталу, прийняття рішень при конфлікті інтересів. Подано порядок реорганізації, ліквідації та об'єднання фінансових установ.

Цим законодавчим актом встановлююся форми державного регулювання ринку фінансових послуг, визначено спеціально уповноважений орган у сфері регулювання ринку фінансових послуг. Наведено перелік документів, які подаються органу ліцензування для одержання ліцензії, порядок прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії.

За порушення вимог законодавства та адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг до учасників ринку застосовуються заходи впливу та штрафні санкції.
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» зі змінами і доповненнями

Закон спрямований на висвітлення механізму державного регулювання ринку цінних паперів. Визначено цілі та форми регулювання, зокрема: прийняття актів законодавства, регулювання випуску та обігу цінних паперів, видача та ліквідація ліцензій, створення системи захисту прав інвесторів. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Конкретизовано завдання комісії та функції її структурних елементів. Окреслено відносини Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з правоохоронними та іншими державними органами.

Закон України «Про страхування» зі змінами і доповненнями. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» Подано сутність страхової послуги, договору страхування, правила страхування, права і обов'язки страховика та страхувальника, умови забезпечення платоспроможності страховиків, страхові резерви, фонди страхових гарантій. Визначено державний нагляд за страховою діяльністю, функції і права спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, ліцензування страхової діяльності.
Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зі змінами і доповненнями Визначено сутність депозитарію, функції зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів. Визначено види депозитарної діяльності, особливості послуг зберігання і обслуговування обігу, умови послуг клірингу та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Окремі положення Закону стосуються ліцензійних умов депозитарної діяльності, які встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» зі змінами і доповненнями

Закон є основним у сфері надання фінансових послуг установами банківської системи України. Його положення визначають особливості створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та порядок реорганізації банків. Визначено порядок відкриття філій і представництв вітчизняних та іноземних банків на території України, дочірніх банків, філій і представництв українських банків на території інших держав. Подано способи та умови реорганізації банку. Розглянуто особливості формування капіталу, фондів та резервів банку (структура капіталу, розмір і порядок формування статутного капіталу на момент реєстрації банку, акції та паї банку, адекватність капіталу, резервний та інші фонди банку). Визначено механізм управління банком (органи управління та контролю, загальні збори учасників, діяльність спостережної ради та виконавчого органу банку, функції ревізійної комісії, вимоги до керівників банків, управління ризиками). Наведені вимоги до діяльності банку (банківські послуги і операції, прямі інвестиції банку), врегульовано відносини банку з клієнтами (право на інформацію, гарантування вкладів фізичних осіб, відповідальність за власними зобов'язаннями). Окреслено сутність банківської таємниці, конфіденційність інформації, запобігання та протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Регулювання банківської діяльності здійснюється Національним банком України. Наведено можливі заходи впливу на банківські установи та умови застосування зазначених заходів, їх наслідки, права, а також обов'язки тимчасового адміністратора та організація його роботи. Подано умови введення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку та створення санаційного банку. Наведені підстави та умови ліквідації банків, порядок оцінки та продаж майна банку, а також черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» зі змінами і доповненнями. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення "

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначає місце недержавних пенсійних фондів у загальному механізмі пенсійного забезпечення. Визначено систему недержавного пенсійного забезпечення, основи діяльності суб'єктів та установ у цій сфері. Передбачено створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів, які різняться залежно від мети створення.

Управління активами недержавних пенсійних фондів здійснюється компаніями з управління активами, що отримали для цього відповідний дозвіл і виконали вимоги законодавства щодо провадження такої діяльності.

Визначено склад активів пенсійного фонду, напрямки їх використання та обмеження; пенсійні внески та їх розмір; прибуток від інвестування активів пенсійного фонду. Чітко встановлені порядок подання звітності різними видами зберігачів, оприлюднення інформації та реклама у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Цим законом конкретизовано сутність пенсійного контракту та пенсійної схеми, право на його укладання, основні умови, зобов'язання та строк дії. Подано складові частини пенсійних схем та види пенсійних виплат, умови та строки їх здійснення для різних видів договорів. Особливо наголошено на механізмі успадкування пенсійних активів.

Фінансові послуги з недержавного пенсійного забезпечення надаються недержавними пенсійними фондами, які для здійснення цієї діяльності мають чітко визначені права і обмеження для захисту пенсійних внесків. Враховуючи активний розвиток недержавного пенсійного забезпечення в останні роки, Законом України Про внесення змін до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 22 грудня 2011 року № 4225-VI, що набрав чинності 22 червня 2012 року, розширено сферу діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку в частині здійснюваних фінансових операцій та інвестування частки пенсійних коштів у фінансові активи і цінні папери.

У сфері недержавного пенсійного забезпечення визначено органи державного нагляду: Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері ринку фінансових послуг, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет України.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» зі змінами і доповненнями

Цей закон спрямовано на регулювання обігу цінних паперів, послуг та операцій з ними в усіх сегментах ринку фінансових послуг. Розглянуто сутність акції, права акціонера, механізм і порядок емісії. Подано сутність різних видів облігацій, права власника, порядок емісії та погашення. Визначено сутність інвестиційних, депозитних (ощадних) сертифікатів, іпотечних, приватизаційних, похідних та товаророзпорядчих цінних паперів; розглянуто сутність векселя та основні риси вексельного обігу.

Розглянуто сутність професійної діяльності на фондовому ринку, її види. Наведено особливості організації торгівельних послуг на фондовій біржі, правила біржі; порядок поєднання окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку та вимоги до професійних учасників фондового ринку.

Специфіка емісії цінних паперів у разі відкритого (публічного) та закритого (приватного) їх розміщення стосується вимог до такого випуску, порядку реєстрації та обліку зареєстрованого випуску цінних паперів. З метою сприяння розвитку українського фондового ринку подано порядок розміщення цінних паперів іноземних емітентів на території України та українських емітентів за межами України та емісія цінних паперів інститутів спільного інвестування у разі відкритого (публічного) та закритого (приватного) їх розміщення.

Особливе місце в Законі посідають інформаційні послуги на фондовому ринку. Подано вимоги до розкриття інформації клієнтами, подання звітності емітентом, порядок розкриття інформації про облік іменних цінних паперів учасниками депозитарної системи України, розкриття інформації про професійних учасників фондового ринку. Визначено сутність інсайдерської інформації та заборону її використання, а також правила подання рекламної інформації на фондовому ринку.

Визначено роль держави та діяльність саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку.
Указ Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»

Цим Указом створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), яка є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг є юридичною особою, має відокремлене майно, що є державною власністю, самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Визначено функції, завдання, права органу у сфері надання фінансових послуг. Зазначено, що рішення Нацкомфінпослуг, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями.
Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії»

Указ затверджує «Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Його мета - вирізнити зазначені установи на ринку фінансових послуг, конкретизувати сферу їх діяльності та управління. Оскільки інвестиційні фонди та компанії надають послуги та здійснюють операції, пов'язані з рухом грошових коштів, конкретизовано їх засновників та учасників. На ринку фінансових послуг діяльність інвестиційних компаній обмежується здійсненням капіталовкладень у інші фінансові компанії. Інвестиційні фонди - комплексні фінансові структури, із розширеною класифікацією (залежно від мети та специфіки діяльності). До них можна віднести, зокрема: інститути спільного інвестування, компанії з управління активами, пайові, корпоративні інвестиційні фонди та ін. За обсягом охоплення ринку фінансових послуг їх діяльність масштабна і багатогранна, тому умови функціонування передбачають обов'язкове створення вищого органу управління.

Положенням визначено діяльність інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування. Розглянуто порядок емісії інвестиційних сертифікатів та особливості їх обігу; порядок формування доходів фонду і публікування звітів про свою діяльність; державний контроль за діяльністю та порядок реалізації майна у разі банкрутства і ліквідації фонду.
1.3 РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Регулювання ринку фінансових послуг умовно можна розділити на: державне регулювання, наддержавне регулювання і саморегулювання.

Мета державного регулювання визначена ст. 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і полягає у діях держави, спрямованих на:

  • проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

  • захист інтересів споживачів фінансових послуг;

  • створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринку фінансових послуг;

  • створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства.


Форми державного регулювання:

  • ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

  • нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ;

  • нагляд за діяльністю фінансових установ;

  • застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.


Органи, які здійснюють державне регулювання ринку фінансовихпослуг:

  • Нацкомфінпослуг - державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг;

  • Національний банк України - здійснює регулювання ринку банківських послуг;

  • Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку - здійснює регулювання фінансових послуг на ринку цінних паперів.


Контроль за діяльністю учасників ринку фінансових послуг також здійснюють такі міністерства та відомства: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Національний Депозитарій України, Антимонопольний комітет України.
Нацкомфінпослуг (створена згідно Указу Президента України від 23.11.2011 року)
Регулювання ринку фінансових послуг здійснюється на основі законодавчих та нормативно-правових актів України Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг. Передбачено регулювання нагляду за діяльністю учасників ринку фінансових послуг та їх об'єднаннями, формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері ринку фінансових послуг (крім ринку банківських послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів), що мають право надавати окремі фінансові послуги.

Нацкомфінпослуг здійснює нагляд за небанківськими фінансовими групами, бюро кредитних історій, страховими та фінансовими установами, суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення.

Нацкомфінпослуг веде Державний реєстр фінансових установ, єдиний реєстр бюро кредитних історій, Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків), Державний реєстр страхових та перестрахових брокерів, реєстр саморегулівних організацій учасників ринку фінансових послуг. До компетенції цього ж органу включена видача фінансовим установам відповідних дозволів та ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Одним з основних завдань Нацкомфінпослуг є захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
Територіальні управління не мають статусу юридичної особи та діють на підставі положень, що затверджуються Нацкомфінпослуг.

Нацкомфінпослуг взаємодіє з Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольним комітетом, Пенсійним фондом України, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, саморегулівними об'єднаннями фінансових установ, а також підприємствами, установами та організаціями.
Національний банк України (створений 7 жовтня 1991 року)
Регулювання ринку фінансових послуг України здійснюється через департаменти і управління у структурі НБУ, а саме: Департамент монетарної політики, Департамент готівково-грошового обігу, Департамент перевезення цінностей та організації інкасації, Департамент валютного регулювання, Генеральний департамент банківського нагляду, Фінансовий департамент, Управління аналізу банківських операцій.

Основні функції НБУ у державному регулюванні ринку фінансових послуг:

  • Відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику

    • Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування

    • Встановлює для банків правила проведення банківських операцій

    • Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками

    • Здійснює банківське регулювання та нагляд

    • Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках

    • Здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій

    • Забезпечує накопичення та зберігання золото-валютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами

  • Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин


НБУ здійснює регулювання ринку фінансових послуг з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці і ефективного руху державних фінансових ресурсів.
Одним з основних важелів НБУ на ринку фінансових послуг є облікова ставка НБУ, яка виступає стимулюючим (або обмежуючим) фактором обігу тих чи інших банківських послуг.
Національний Депозитарій України (НДУ) (створений 17 травня 1999 року)

Створений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України згідно з Законом України «Про Національну депозитарну ситстему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»
Національний Депозитарій України здійснює регулювання ринку фінансових послуг з метою забезпечення організованого внутрішнього і зовнішнього ринків.
У регулюванні ринку фінансових послуг НДУ здійснює функції:

  • зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

  • кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

  • ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

  • стандартизація депозитарного обліку та документообігу щодо операцій з цінними паперами;

  • нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

  • встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших держав;

  • укладання двосторонніх та багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи;

  • контроль кореспондентських відносин з депозитарними установами інших держав.


Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку (створена 12 червня 1995 року)

Регулювання ринку фінансових послуг України здійснюється черех департаменти і управління у структурі Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, а саме: Департамент методології регулювання ринку цінних паперів, Департамент корпоративних відносин, Департамент з питань контрольно-правової роботи, Департамент моніторингу та стратегії розвитку фондового ринку, Управління ліцензування діяльності професійних учасників ринку цінних паперів, Управління спільного інвестування.

Основні завдання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у сфері регулювання ринку фінансових послуг такі:

  • формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

  • координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

  • здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України;

  • захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

  • сприяння розвитку ринку цінних паперів;

  • узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні.


Антимонопольный комітет України (створений 26 листопада 1993 року)

Регулювання ринку фінансових послуг здійснюється через департаменти і відділи у структурі Антимонопольногокомітету України, а саме: Департаменту конкурентної політики, Департаменту розслідування справ в агропромисловому комплексі, Департаменту розслідування справ у паливно-енергетичному комплексі, Управління розслідування справ на ринках транспорту та зв'язку, Управління розслідування недобросовісної конкуренції, Відділу розслідування антиконкурентних дій, Управління розслідування справ у банківській та фінансовій сферах, Управління розслідування справ у промисловості.
Антимонопольный комітет України регулює ринок фінансових послуг з метою обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.
Основні завдання Антимонопольного комітету України у сфері регулювання ринку фінансових послуг такі:

  • здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;

  • запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції

  • контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання;

  • контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

  • сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

  • методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.


Наддержавне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється:

  • міжнародними організаціями світового та регіонального рівнів (МВФ, МБРР, ЄБРР, БМР та інші);

  • інститутами окремих країн, в коло інтересів яких входить Україна (транснаціональні компанії).


Саморегулювання - об'єднання професійних учасників ринку фінансових послуг за видами діяльності з метою створення системи регулювання, контролю, мінімізації ризиків та захисту інтересів інвесторів. Цей вид регулювання є альтернативою державному через здатність швидко пристосовуватись до нових умов.

Існують різні організаційно-правові форми саморегулювання: галузеві організації, фондові біржі, приватні асоціації.

Метою саморегулівних організацій є забезпечення діяльності професійних учасників ринку фінансових послуг, які є їх членами, розробка й затвердження правил, стандартів професійної поведінки та здійснення відповідного виду професійної діяльності.

Основні функції саморегулівних організацій наведені на рисунку 1.4.





У кожному з рівнів професійної діяльності Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України може делегувати саморегулівній організації такі повноваження:

  • збір, узагальнення й аналітичне опрацювання даних щодо здійснення відповідного виду професійної діяльності;

  • проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства, правил, стандартів професійної поведінки;

  • подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про припинення дії ліцензії на здійснення професійним учасником певного виду діяльності;

  • сертифікація фахівців фінансового ринку;

  • видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку.

Станом на 20.10.2011 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України зареєстровано три саморегулівні організації: Асоціація «Українські фондові торговці», Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв, Українська асоціація інвестиційного бізнесу.

Регулювання асоціацій є особливим видом саморегулювання, що провадиться різноманітними асоціаціями (договірними об'єднаннями господарюючих суб'єктів, юридичних та фізичних осіб, створеними з метою координації їх діяльності) на недержавному рівні. Найбільш типовими представниками асоціативних структур є асоціації фінансових посередників.

Об'єднання фінансових посередників - добровільне об'єднання юридичних осіб з метою досягнення певних цілей (координація дій учасників, представництво інтересів у органах держаної влади, взаємодопомога тощо) із збереженням самостійності та незалежності його учасників.

Об'єднання фінансових посередників - це:

    1. об'єднання некомерційного типу:

- асоціативні структури (асоціації, спілки, ліги, союзи, картелі, консорціуми, синдикати);

    1. об'єднання комерційного типу:

  • картелі, консорціуми, синдикати;

  • корпоративні структури:

а) на акціонерних засадах (концерни (корпорації));

б) на пайових засадах (трести).

На ринку фінансових послуг України функціонують такі великі асоціації: Асоціація українських банків (АУБ), Київський банківський союз (КБС), Національна асоціація кредитних спілок України (НАКСУ), Всеукраїнська асоціація лізингу „Укрлізинг", Ліга страхових організацій України (ЛСОУ).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас