Ім'я файлу: запобігання злочинності.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 17.10.2020
Пов'язані файли:
Питання вдосконалення системи засобів виправлення -.docx

ЗАХОДИ ПРОТИДІІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ
Сучасна організована злочинна діяльність в Україні перебуває на якісно новому рівні порівняно з початковим періодом її розвитку. Це не просто новий вид злочинності, а особливе суспільно негативне явище, щільно пов’язане з тіньовою економікою і корупцією.

Організованій злочинності сприяють глобальні соціально-економічні процеси: урбанізація, міждержавна та міжрегіональна міграція, формування світового інформаційно-культурного простору. Вона є суттєвим чинником посилення соціальної напруженості та дестабілізації суспільних відносин, виникнення деформацій у сфері господарювання, уповільнення темпів економічного розвитку держави. Суттєвим чинником розвитку організованої злочинності є політична нестабільність у суспільстві. Останнім часом в Україні, як і в інших державах колишнього СРСР, з’явилося чимало різноманітних партій і рухів. З одного боку, це об’єктивні суспільні процеси, але з іншого – їх діяльність спрямована на боротьбу за владу будь-якою ціною, забуваючи при цьому, що суспільство розвивається успішно лише тоді, коли воно об’єднане спільною національною ідеєю [1, с. 85].

Нинішній стан криміногенної ситуації в державі свідчить про необхідність удосконалення заходів, спрямованих на нейтралізацію впливу чинників, що зумовлюють розвиток організованої злочинності, цим обумовлюється актуальність даної теми.

Питання кримінологічної характеристики організованої злочинності та напрями протидії їй в Україні досліджували у своїх працях В. О. Коновалова, А. В. Савченко, О. С. Омельченко, М. В. Корнієнко, К. Л. Бугайчук, М. А. Погорецький та інші.

Метою статті є характеристика поняття організованої злочинності та визначення заходів протидії, шляхом аналізу нормативно-правових актів, міжнародних документів та наукових джерел у цій сфері.

Дефініції поняття «організована злочинність» у нормативно-правових актах та науковій літературі є досить різноманітними. У статті 1 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань [2].

У міжнародних правових актах та законодавстві окремих країн вона характеризується як складний вид кримінальної діяльності, що здійснюється у великих масштабах організованими угрупованнями, які мають внутрішню структуру, отримують доходи шляхом створення та експлуатації ринків незаконних товарів і послуг [1, с. 86].

На думку М. В. Корнієнка, організована злочинність – це «структурована система злочинних формувань, що характеризується міжрегіональною, у ряді випадків – міжнародною злочинною діяльністю, спрямованою на заняття злочинним бізнесом (наркобізнес, секс-бізнес, нелегальна міграція, торгівля людьми, кіднепінг і т. ін.), яка здійснюється шляхом застосування насильства або без такого для отримання прибутків і надприбутків, використовуючи у своїх інтересах як державні структури, так і інститути громадянського суспільства» [3, с. 114].

Отже, організована злочинність – це особливе суспільно небезпечне явище, «вершина злочинності». В основі виокремлення цього виду злочинності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців під час здійснення протиправної діяльності. Вона відбувається на підставі згуртування осіб, розмежування між ними злочинних ролей, ієрархічності системи взаємовідносин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим рельєфніше управлінські функції відмежовуються від виконавських ролей. На сучасному етапі характерними ознаками організованої злочинності виступають:

– наявність елементів вираженої організаційно-управлінської структури, чітка ієрархія, єдині для всіх членів групи норми поведінки, санкції та заохочення;

– законспірований характер злочинної діяльності, загальна мета якої – це отримання значних матеріальних прибутків від тіньового обігу капіталів;

– спроби нейтралізації всіх форм соціального контролю з використанням розвідки та контррозвідки; виявленням планів державних органів, що протидіють злочинності, підкупом працівників правоохоронних органів, проникненням на посади до державних структур;

– наявність великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальні, для отримання надприбутків, контролю відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальної підтримки членів групи та їх родичів, оплати послуг адвокатів тощо;

– розмежування сфер впливу – кооперація організованих злочинних угруповань у різних галузях господарства, створення «чорного ринку» товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків і зброї, проституція) [1, с.87].

Розуміючи важливість та небезпечність цього соціального явища, 21 жовтня 2011 року Указом Президента України було схвалено «Концепцію державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю», яка визначила низку заходів, спрямованих на зменшення проявів організованої злочинності, зміцнення соціальної та політичної стабільності в державі, зростання довіри інститутів громадянського суспільства.

Однак організовані злочинні формування модернізуються, змінюють свої види, виходять за межі національних кордонів однієї держави, набувають транснаціонального характеру. У зв’язку з цим є нагальна потреба у продовженні низки послідовних заходів, що сприятимуть створенню національної системи боротьби з організованою злочинністю як складової системи забезпечення національної безпеки України. Важливим кроком у цьому напрямі є розробка оновленої Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю на 2017–2021 роки.

Метою зазначеної Концепції повинно стати визначення напрямів та механізмів реалізації державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю шляхом формування нових та вдосконалення чинних норм адміністративного, кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства і практики їх застосування, розроблення та виконання заходів, спрямованих на розбудову сучасної системи суб’єктів запобігання організованій злочинності та правових основ їх діяльності, а також на запобігання виникненню організованих злочинних угруповань і вчиненню ними правопорушень.

При розробці оновленої Концепції її ефективність та дієвість багато в чому буде залежати від того, наскільки будуть враховані всі реалії сьогодення, а саме ті загрози, які виникли у результаті збройної агресії проти України: зміна стандартів і норм поведінки окремих соціальних груп викликає збільшення кількості тяжких та особливо тяжких кримінальних злочинів; неконтрольоване розповсюдження зброї з Донецької та Луганської областей призвело до різкого зростання злочинів із використанням вогнепальної зброї, вчинених, в тому числі, організованими злочинними угрупованнями.

Окремої уваги, заслуговує таке соціальне явище, як корупція, що є одним із негативних чинників організованої злочинності, яка за певних обставин стає її зовнішньою складовою [3, с. 143].

Враховуючи існуючий стан організованої злочинності, а також темпи зростання її рівня в Україні, для забезпечення прав і законних інтересів особи, суспільства і держави від злочинних посягань організованих груп та злочинних організацій важливим є розробка заходів протидії, які були б адекватними проявам, формам і методам здійснення злочинної діяльності цих злочинних угруповань. Такі заходи мають бути спрямовані на:

  1. формування правової культури та правової свідомості громадян, державних службовців та посадових осіб правоохоронних органів;

  2. вдосконалення законодавства у сфері боротьби з організованою злочинністю та реформування органів кримінальної юстиції відповідно до європейських стандартів;

  3. ліквідацію корупції в діяльності державних, виконавчих та правоохоронних органів;

  4. вдосконалення інститутів державної служби, зокрема, щодо добору кадрів на державну службу, належного матеріального забезпечення державних службовців, вдосконалення механізмів атестації державних службовців на окремих посадах;

  5. законодавче встановлення окремих етичних правил поведінки державних службовців, контроль за їх дотриманням та можливості притягнення до відповідальності за порушення цих правил.


Список використаної літератури:

1. О. С. Омельченко, Сучасний стан та заходи протидії організованій злочинності в Україні / О. С. Омельченко / / Вісник ХНУВС. 2013. № 4 (63). С. 85-94.

2. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1993. N 35. ст.358

3. Корнієнко М. В. Організована злочинність в Україні: сучасний стан, кримінологічна характеристика, заходи протидії / М. В. Корнієнко. К. : Фонд Юрнауки, 2004. 300 с.

4. К. Л. Бугайчук, Концептуальні засади здійснення державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю / К. Л. Бугайчук // Матеріали VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Протидія злочинності: теорія та практика». Харків. 2016. с. 143-146.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас