Ім'я файлу: Європа як експортер державотворчих засад успіхи і невдачі.doc
Розширення: doc
Розмір: 34кб.
Дата: 27.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
uroki_asociativnoji_skripkovoji_metodiki-andrejko_.docx
Історіографія та архівознавство.docx
method_бакалавр_2019.doc
154819362.pdf
Загальний артеріальний стовбур.pptx
Філос.docx
критичний огляд літератури.docx

“Європа як експортер державотворчих засад: успіхи і невдачі”

За всю багатовікову історію Європи, на її теренах створювалися, занепадали та знову відроджувалися тисячі держав. Кожна намагалась отримати першість у силі, заможності та впливі на своїх сусідів, як по кордону, так і по континенту. Але тільки одиницям вдавалося це зробити. Одними з них у свій час стали Англія, Іспанія та Португалія – найголовніші експортери державотворчих засад на американський континент.

Може здатися, що не має великого значення під чиєю владою опинився, наприклад, Перу: англійців або іспанців. Результат, на думку деяких вчених, був би таким же, тому що англійці прагнули б пограбувати інків і настільки ж ймовірно впали б жертвою жаги до збагачення. А іспанські поселенці, напевне, виявили б більшу винахідливість, якби опинились в Чесапікській затоці, позбавленому золотих розсипів. Але, на мою думку, ключовим моментом є ментальність та досвід самих держав-колонізаторів. Саме англійська колонізація привела до кращих економічних результатів, ніж іспанська або португальська. Таким чином, можливо, колонізація англійцями Мексики і Перу привела б у майбутньому до утворення нової, сильної та незалежної держави. А іспанська колонізація Північної Америки залишила б її бідної і роз'єднаною.

Відмінність між діями англійців й іспанців почали проявлятися на перших же етапах колонізації, коли потрібно було залучити поселенців. Англія пропонувала кожному бажаючому: «... кожному повноправного громадянину, який приїде ... до 25 березня 1672 року сюди для проживання і облаштування, покладається навічно 100 акрів землі для нього і його спадкоємців». Це відмінно підходила для колоній, де землі було багато, а робочих рук не вистачало. Саме так в Північній Америці з’явилася «демократію власників». А що в цей час робила Іспанія? Вона обіцяла багатства та легкої наживи за рахунок вбивства та грабунку місцевого населення. А загарбана земля опинялася в рука виключно дворяни та католицької церкви.

Відмінності продовжились й надалі. 2 липня 1776 року натовп перед Старою біржою в Чарльстоне слухав, як Південна Кароліна оголошує про незалежність від Великобританії. Таке трапилося вперше. Перша революція, в Північній Америці, закріпила «демократію власників» і привела до створення федеративної республіки, яка через століття стала найбагатшою державою світу, за американськими революціями пішли два століття роздробленості, нестабільності та економічної відсталості всієї Америки. Конституція 1787 року поклала цьому кінець, створивши життєздатну федеральну структуру. Війна за незалежність не тільки згуртувала колишні англійські колонії. Вона направила США по шляху до неповернення в ярмо метрополії. Чогось подібного хотів досягти й Сімон Болівар - лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в Південній Америці. Але він мріяв не про демократії, а про диктатуру, і не про федералізм, а про унітаризму, що не задовольняло населення. За таких умов і почали створюватися перші держави Південної Америки, які почали своє існування без традиції представницького правління, з глибоко нерівним розподілом землі і з міжрасовою ворожнечею, тісно пов'язаної з економічною нерівністю. А всі спроби встановлення демократичного режиму закінчувалися невдало.

Ось так дві-три європейські країни вплинули на розвиток цілого континенту. Своїми вдалими, та не дуже, діями спонукали до створення нових держав, про деяких з яких можна сказати, що вони “перевершили свого вчителя”, а про інших, що їм ще довго і наполегливо потрібно працювати над собою.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас