Ім'я файлу: критичний огляд літератури.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 09.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
uroki_asociativnoji_skripkovoji_metodiki-andrejko_.docx
Історіографія та архівознавство.docx
method_бакалавр_2019.doc
Європа як експортер державотворчих засад успіхи і невдачі.doc
154819362.pdf
Загальний артеріальний стовбур.pptx
Філос.docx

Огляд статті «ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ» автори Теницька Н.Б., Гришко Ю.С.
У статті досліджено категорію «платоспроможність», її роль у діяльності підприємств. Визначено економічну сутність платоспроможності, її класифікацію та фактори впливу на платоспроможність підприємства. Також досліджено методику проведення оцінки платоспроможності підприємства.

Виклад основного матеріалу автори починають з того, що стверджують, що не існує єдиного визначення поняття «платоспроможність» і тому актуальним з точки зору теорії є розкриття сутності даного показника.

Далі розглядається класифікація платоспроможності за різними ознаками. В економічній літературі вирізняють два основні види платоспроможності (за часовою ознакою): поточну та очікувану (перспективну).

Існують зовнішні (загальноекономічні) та внутрішні (мікроекономічні) фактори впливу на платоспроможність підприємства.

Зовнішніми стосовно підприємства являються фактори: стан економіки, грошова, податкова, кредитна, амортизаційна політика, стабільність фінансового та валютного ринків, неплатоспроможність партнерів, соціальнокультурні, демографічні, політичні, правові чинники та розвиток науки і техніки.

До внутрішніх факторів відносять: склад і структура необоротних та оборотних активів, грошові кошти та їх еквіваленти, сума короткострокових зобов’язань, управління ліквідністю підприємства, дебіторсько-кредиторська заборгованість, фінансове планування, рівень організації бізнес-процесу, договірна дисципліна, рівень техніки, технології та організації виробництва, маркетинг та цінова політика, організація збуту.

Оцінку платоспроможності проводять як зовнішні, так і внутрішні користувачі інформації. Внутрішні користувачі розраховують показники платоспроможності з метою оцінки та прогнозування діяльності підприємства на перспективу. Зовнішні – користувачі аналітичної інформації, зокрема: банківські установи – з метою оцінки рівню кредитоспроможності підприємства; інвестори, ділові партнери повинні мати інформацію стосовно фінансових можливостей підприємства за умов надання йому комерційного кредиту, позик або відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. І автори надають загальне визначення поняття «ліквідність».

Методику оцінки платоспроможності підприємства доцільно здійснювати за такими пунктами:

– аналіз ліквідності балансу підприємства;

– оцінка фінансового стану підприємства;

– розрахунок і аналіз основних показників ліквідності;

– розрахунок показників поточної платоспроможності; інтегрального показника та загального показника платоспроможності.

Для зручності розрахунків всі зазначені методики наведено у вигляді таблиць, в яких вказується вид показника, формула для розрахунку та нормативні значення. Це і є, запропонована авторами, розширена система показників оцінки платоспроможності підприємства, яка дозволяє здійснити розгорнутий аналіз платоспроможності підприємства, виявляти причини її зміни в часі, своєчасно вживати відповідні заходи для покращення фінансового стану та пошуку шляхів удосконалення управління платоспроможністю.
Висновок: як зазначають автори даної статті, на сучасному етапі розвитку нашої країни діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання значною мірою ускладнюється тривалою кризою неплатежів, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, скороченням виробництва, гострим дефіцитом фінансових ресурсів.

Причиною зростання дебіторської заборгованості є неспроможність споживачів в повному обсязі виконувати свої фінансові зобов’язання перед підприємствами-продавцями, через кризові явища, що мають місце в економіці нашої країни. Кредиторська заборгованість виникає через те, що підприємства-продавці є, в свою чергу, споживачами і не виконують свої зобов’язання через виникнення дебіторської заборгованості.

Надана класифікація методи оцінки платоспроможності підприємства дає можливість внутрішнім користувачам в повній мірі оцінити стан підприємства на певному етапі його функціонування та спрогнозувати результати діяльності підприємства на перспективу.

Огляд статті «МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА» автор Х. Я. Яремик
В даній статті розглянуто сутність поняття платоспроможність, систематизовано методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємств, узагальнено складові аналізу платоспроможності, приведено характеристику відносних показників ліквідності(платоспроможності), вказано проблеми виконання оцінки платоспроможності на основі діючої фінансової звітності підприємств, відображено переваги, недоліки, охарактеризовано сферу використання методичних підходів до оцінки платоспроможності підприємств та запропоновано напрями їх вдосконалення.

Виклад основного матеріалу автор починає з того, що надає найбільш поширене визначення поняття «платоспроможність».

Дослідження платоспроможності в науковій літературі має певні особливості, що обумовлено характером інформаційної бази підприємства та періодом оцінки. В результаті узагальнення зібраної інформації, автор наводить характеристику цих методик.

Проте, як стверджує автор, існує інша особливість аналізу платоспроможності та ліквідності, яка здійснюється за певними етапами, які здійснюються в різній послідовності і зводяться до вирішення конкретних завдань.

За такої особливості оцінки платоспроможності аналіз даної характеристики діяльності підприємства здійснюють з використанням відносних показників ліквідності: коефіцієнта абсолютної ліквідності; коефіцієнта проміжної ліквідності та коефіцієнта загальної ліквідності.

Розрахункові формули та нормативні значення зведено в таблицю для зручності використання.

Автор погоджується з думкою Мниха Є.В., що серед недоліків коефіцієнтного аналізу платоспроможності підприємства є: його статичний характер, тобто на певну дату за даними балансу, необ’єктивність величини коефіцієнтів ліквідності, в результаті врахування в складі оборотних активів неліквідних запасів, простроченої дебіторської заборгованості, наявність потенційних зобов’язань, які не відображено в балансі; неврахування виплат, що обумовлюють перспективні грошові потоки з метою прогнозування платоспроможності.

Лахтіонова Л.А. пропонує в процесі зовнішнього аналізу платоспроможності паралельно оцінювати ліквідність суб’єкта господарської діяльності. На думку автора в умовах кризи неплатежів такий підхід не може розцінюватися як достатнім в оцінці діяльності платоспроможності вітчизняних підприємств.

Оперативний аналіз поточної платоспроможності проводиться на основі формування платіжного календаря, в якому відображають очікувані надходження грошових коштів в розрізі джерел їх формування та строкові платіжні зобов’язання на відповідному проміжку часу.

Основною метою аналізу ліквідності балансу є оцінка можливостей підприємства здійснити розрахунки за зобов’язаннями власним майном у певний період часу. Однак проблемним є відсутність в економічній літературі єдиного підходу до складу кожної з груп при групуванні активів за ступенем ліквідності та пасивів за термінами погашення.

Платоспроможність підприємства характеризується не тільки можливостями негайного погашення зобов’язань на момент проведення оцінки за рахунок грошових коштів, а також як здатність забезпечувати утворення грошових потоків, які за обсягом та термінами відповідають платіжним потребам підприємства. Дослідження грошових потоків на думку автора дає найбільш об’єктивну оцінку платоспроможності підприємства, оскільки дозволяє оцінити можливість постійно розраховуватися за зобов’язаннями на основі грошових коштів.

Як результат дослідження, автором виявлено, що до напрямів вдосконалення оцінки платоспроможності підприємства можна віднести покращання аналітичних можливостей його інформаційної бази для проведення аналізу, шляхом використання облікових даних; розрахунок системи показників платоспроможності на основі грошових потоків підприємства; проведення оперативного аналізу платоспроможності. Подальшим напрямом дослідження є формування системи показників платоспроможності підприємства та обґрунтування їх нормативних значень на галузевому рівні.
Висновок: методичний підхід, який базується на використання відносних показників ліквідності підприємства не забезпечує об’єктивної оцінки результатів дослідження. Саме тому, науковцям потрібно розробити єдину систему групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за термінами погашення.

Огляд статті «ДІАГНОСТИКА ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА» автор І. В. Олександренко
У статті досліджено підходи до трактування сутності поняття «ліквідність» та «платоспроможність» підприємства. Представлено показники, що лежать в основі діагностики ліквідності та визначено методику їх розрахунку. Обґрунтовано основні критерії розподілу підприємств за рівнем платоспроможності.

Функціонування підприємств у ринкових умовах вимагає постійного контролю за результатами діяльності, що є запорукою досягнення бажаних фінансових результатів та розробки ефективних управлінських рішень. Для прийняття важливих рішень необхідним є володіння інформацією про якісні та кількісні показники діяльності об'єкта, його можливості та загрози. Отримання необхідної інформації потребує проведення діагностики діяльності як в цілому, так і за окремими напрямками.

Виклад основного матеріалу автор починає визначенням понять «ліквідність» та «платоспроможність» за визначенням різних науковців. І надає найпоширеніше визначення понять: під ліквідністю варто розуміти спроможність підприємства швидко реалізувати активи й одержувати гроші для оплати зобов'язань, тобто це співвідношення величини ліквідних активів і поточної заборгованості. Платоспроможність підприємства – це його здатність вчасно і в достатніх обсягах розраховуватись за зобов'язаннями. Відповідно до поданих нами визначень можна зробити узагальнення, що чим більш ліквідним є баланс, тим вищий рівень платоспроможності має підприємство.

У цілому, на думку автора, діагностику ліквідності та платоспроможності підприємств варто здійснювати в наступній послідовності: 1) вибір методів діагностики; 2) збір інформації та її систематизація; 3) визначення цілей діагностики; 4) розподіл активів за рівнем ліквідності та пасивів за термінами їх повернення; 5) розрахунок коефіцієнтів ліквідності; 6) аналіз грошових потоків; 7) визначення рівня платоспроможності підприємства; 8) подання узагальнюючих висновків з виокремленням факторів впливу на ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта.

Для здійснення діагностики ліквідності та платоспроможності автор вирізняє наступні методи: трансформаційні, вертикального та горизонтального аналізу звітності, методи дискримінантного аналізу, коефіцієнтний аналіз та аналіз грошових потоків.

Далі автором надано стислий опис кожного з методів діагностики. Трансформаційні методи застосовуються у випадку трансформації звітності у більш зручний вигляд.

Вертикальний аналіз спрямований на визначення та зміну структури активів та пасивів, розподілених, відповідно, за рівнем ліквідності та термінами повернення. Горизонтальний аналіз полягає у вивченні змін величини активів, пасивів, грошових потоків та коефіцієнтів ліквідності в динаміці.

Методи дискримінантного аналізу застосовуються, коли у процесі діагностики платоспроможності визначається ймовірність банкрутства.

Коефіцієнтний аналіз застосовується у процесі розрахунку показників ліквідності.

Метод аналізу грошових потоків полягає в дослідженні вхідних та вихідних грошових потоків, визначенні чистих грошових потоків.

Також в статті надано детальну характеристику розподілу активів за рівнем ліквідності (абсолютно ліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні, важко ліквідні) та пасиву за термінами погашення (найтерміновіші, коротко- та довгострокові, стійкі).

Автор зазначає, що основними показниками, що визначають ліквідність підприємства, є коефіцієнт абсолютної, швидкої, поточної та загальної ліквідності. Розрахункові значення цих коефіцієнтів, дозволяють виявляти, яка частка поточних боргів підприємства покривається різними активами.

В статті автор надає короткий опис кожного коефіцієнта та розрахункові формули.

В таблиці авторської розробки показано рівні платоспроможності підприємства та критерії віднесення останніх до того чи іншого рівня.

Як висновок, автор рекомендує у подальших дослідженнях спрямувати увагу на визначення впливу рівня платоспроможності суб'єкта господарювання в поточному періоді на ймовірність банкрутства в майбутньому.
Висновок: на мою думку, дана стаття дає найбільш повну характеристику методів оцінки платоспроможності підприємства з розрахунком ліквідності та класифікує її за певними критеріями, які зручно використовувати на практиці.

Огляд статті «УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДІАГНОСТИКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА» автор Чемчикаленко Р.А., Яременко В.Г., Павленко О.О
У статті розглянуто систему оцінки платоспроможності підприємства. Запропоновано власне бачення наповнення системи показників, що використовуються в процесі оцінки та аналізу платоспроможності підприємства, в тому числі довгострокової.

Досліджуючи сутність проблеми оцінки та управління платоспроможністю підприємства, автори зіштовхнулися насамперед із тим, що ця проблематика найчастіше розглядається з двох позицій: оцінки поточної та перспективної платоспроможності.

У більшості робіт із цієї тематики одним із найпоширеніших методів оцінки поточної платоспроможності підприємства зараз є агрегатний підхід, коли всі активи розподіляються за швидкістю перетворення їх на гроші та відповідно ці групи активів порівнюються з пасивами, згрупованими за терміновістю їх погашення.

Оцінюючи ж переваги і недоліки цього методу оцінки ліквідності балансу, автори відзначають, що він є максимально простим і забезпеченим інформаційними джерелами у вигляді форм фінансової звітності. Проте, на їх думку, цей метод не позбавлений і численних недоліків, деякі з яких криються в його перевагах. Так, доступність інформації, зумовлена використанням балансу як основної форми фінансової звітності, приводить до того, що оцінка має моментний характер і характеризує спроможність забезпечити зобов’язання підприємства майном тільки на дату складання балансу.

Ще одним розповсюдженим підходом до оцінки поточної платоспроможності є використання системи показників, що характеризують структуру джерел фінансування майна підприємства. Зокрема, найчастіше вживаними показниками є коефіцієнти: покриття (визначається шляхом відношення оборотних активів до обсягу поточних зобов’язань) та поточної платоспроможності, розрахованої порівнянням притоку та відтоку грошових коштів.

Автори констатують, що коефіцієнт покриття не тільки не може перманентно надавати точну вартісну характеристику можливого залучення коштів від їх тільки фактична вартість угод з їх продажу й різниця між ринковою та залишковою балансовою вартістю майна може бути досить суттєвою), але й розраховується за даними балансу всього чотири рази на рік.

Не зайвим, на думку авторів, є й розрахунок показників, що характеризують оборотність та тривалість обороту окремих складників оборотних коштів та поточних зобов’язань (аналіз оборотності та тривалості обороту грошових коштів та запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей та їх основних складників, а також тривалості операційного та фінансових циклів.)

Автори вважають, шо найдієвішим механізмом врахування ритмічності та достатності надходження на підприємство грошових коштів є запровадження елементів системи бюджетування, яка включає в себе бюджету доходів і витрат, бюджету продажів та закупівель тощо.

Одним із більш дієвих механізмів установлення рівня довгострокової платоспроможності підприємства є визначення рівня фінансової стійкості. До цієї групи показників довгострокової платоспроможності належать: коефіцієнт фінансової автономії (фінансової незалежності), коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансової стабільності (фінансової стійкості).

Автори статті пропонують доповнити цей перелік показників коефіцієнтом саморозвитку підприємства – відношення фактично можливого обсягу активізації власних фінансових ресурсів до запланованого приросту активів підприємства (запланованого обсягу витрачання власних фінансових ресурсів підприємства на цілі споживання).

Автори погоджуються із можливістю генерувати позитивні грошові потоки з’являться у підприємства лише в тому разі, коли всі перелічені напрями діяльності будуть ефективно реалізовуватися на підприємстві.

Автори визнають проблему визначення довгострокової платоспроможності підприємства, оскільки вона є недостатньо дослідженою та потребує доопрацювання. Зокрема, потребує уточнення система оціночних критеріїв, до яких можна віднести не тільки ефективність та результативність формування капіталу підприємства, виражені в таких фінансових показниках, як стан фінансової стійкості та ділової активності підприємства, але й рівень та ефективність використання фінансового, трудового, ресурсного потенціалів та їх взаємоузгодженість і підпорядкованість генеральній меті діяльності підприємства.
Висновок: дана стаття доповнює попередню. Вона також дає нам характеристику методів оцінки платоспроможності, хоча і не надає нам ніяких розрахункових формул.

Огляд статті «УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ОЦІНКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ» автор Цал-Цалко Ю.С.
В запропонованій статті досліджуються проблеми теорії і практики економічного механізму оцінки платоспроможності суб’єктів господарювання, побудови інтегральних показників, які можуть об’єктивно відбити рівень здатності підприємств виконувати свої поточні зобов’язання.

Виклад основного матеріалу дослідження починає з того, що акцентує увагу на тому, що оцінка платоспроможності підприємств потребує чіткої конкретизації сутнісного змісту показників, методики їх розрахунку та обґрунтування еталонних величин.

Для аргументації цієї проблеми в табл. 1 наведена лише незначна кількість показників, у вітчизняних та зарубіжних літературних джерелах, за якими пропонується визначати платоспроможність підприємств.

Дослідження сутності економічних категорій “ліквідність” і “платоспроможність” показує, що перша передбачає спроможність оборотних активів підприємства, визначених об’єктами платіжних засобів, перетворюватись в грошову форму для виконання всіх необхідних розрахунків у міру настання їх строку, а друга – здатність господарюючої системи вчасно і повністю виконати свої зобов’язання. Кожна з цих категорій має свій якісний і кількісний вимір, який може бути оцінений через конкретні показники – їх рівні

Якщо ліквідність – це спроможність окремих активів як об’єктів можливих платіжних засобів перетворюватись в гроші, то рівень ліквідності, напевно, мають визначити показники структури розміщення фінансових ресурсів за якісними видами активів: – високо (абсолютно) –, швидко – і повільно ліквідні.

Платоспроможність,автор вважає, слід розглядати як можливий рівень здатності підприємств на певний момент часу виконувати зобов’язання перед кредиторами, які виникають у результаті здійснення ними господарської діяльності. Показник платоспроможності підприємства, як ділення можливих платіжних активів (об’єктів) на його зобов’язання перед кредиторами показує, скільки є активів на оплату кожної гривні боргів.

Такий підхід виокремлення показників ліквідності і платоспроможності, на погляд автора, дозволив би однозначно визначитися з вірним застосуванням термінології, а це підвищило б рівень порозуміння вчених і практиків.

У сфері формування інформаційних ресурсів для розрахунку показників платоспроможності існують наступні проблеми:

− виробничі запаси як ресурси, які забезпечують процес господарської діяльності, не можуть бути одночасно об’єктами оплати зобов’язань підприємства;

− вартість готової продукції в балансі відображається за виробничою собівартістю, що значно зменшує розрахунковий рівень платіжних засобів (активів) в частині можливого одержання доходів при їх реалізації;

− балансова вартість товарів не відображає можливий рівень доходів стосовно можливого одержання націнки в процесі їх продажу.

Всі активи підприємств, автор вважає, можна представити у вигляді “інвестицій”, тих які забезпечують процес виробництва та об’єкти “платіжних засобів”, що забезпечують процес реалізації і розрахунки за поточними зобов’язаними. Перші потребують постійного відтворення, приросту в динаміці і ефективного використання, останні – повинні забезпечити надійний зв’язок між першими і джерелами фінансових ресурсів.

Для наочності свої тверджень автор надає оцінку рівня ліквідності розміщення фінансових ресурсів в об’єктах платіжних засобів для забезпечення поточних зобов’язань підприємств України за видами економічної діяльності та платоспроможність підприємств України за видами економічної діяльності.

Після проведених досліджень, автор вважає, що перенесення в економіку України зарубіжних термінів і підходів оцінки платоспроможності підприємств має ряд негативних позицій щодо економічного змісту показників та алгоритмів їх розрахунку. Використання зарубіжного досвіду без належної його адаптації до реальних умов ринкової економіки України, призведе ще до більшого відриву теорії від практики.
Висновок: виходячи з даного дослідження, я мушу погодитися з автором в тому, що зарубіжний досвід оцінки платоспроможності підприємств є неможливим для застосування в Україні, адже рівень розвитку економіки в нас різний, кризові явища, характерні для України, не є характерними для економіки європейських країн.

Тому, доцільним було б проводити додаткові дослідження теми платоспроможності підприємств та адаптація досліджень до українських підприємств.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас