Ім'я файлу: внутрішній аудит. контрольна.docx
Розширення: docx
Розмір: 578кб.
Дата: 01.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Публічне адміністрування.docx
Розширення: docx
Розмір: 578кб.
Дата: 01.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Публічне адміністрування.docx
Внутрішній аудит у системі управління підприємством.
| |
Схематично внутрішній аудит у системі управління підприємством можна цредставити в такий спосіб (рис. 2.2)
Як бачимо, в системі управління підприємством внутрішній аудит посідає одне з центральних місць. Виконання завдань з експертизи ефективності системою бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, серед яких є підтвердження стану збереження активів, збереження таємниці, збереження вимог нормативних актів тощо забезпечує адміністрацію і власника підприємства достовірною інформацією для прийняття управлінських рішень.
Щодо інформаційної системи в управлінні підприємством, значення внyтрішнього аудиту полягає у тому, що завдяки застосуванню відповідних видів аудиту (операційний, на відповідність, фінансової звітності), підтверджується реальність та достовірність даних про діяльність як функціональних та структурних підрозділів, так і підприємства в цілому.
Роль і значення служби внутрішнього аудиту в системі управління та внутрішньогосподарського контролю визначається їі взаємозв'язками з іншими службами та підрозділами підприємства
Унікальність функції внутрішнього аудиту полягає у тому, що фактично кожна підсистема управління підприємством забезпечує інформацією внутрішній аудит (рис. 2. 4). В системі внутрішнього аудиту основними є процеси експертизи, оцінки, контролю і аналізу інформації з метою встановлення ії достовірності для підготовки для прийняття управлінських рішень.
2. Обґрунтування мети, завдань і функцій внутрішнього аудиту.
Серед складових внутрішнього контролю значне місце посідає внутрішній аудит. Внутрішній аудит — це незалежна діяльність з перевірки та оцінки роботи суб'єкта господарювання в його інтересах. Мета внутрішнього аудиту — допомогти членам суб'єкта господарювання ефективно виконувати свої функції. Внутрішні аудитори надають керівництву суб'єкта господарювання дані аналізу й оцінки, рекомендації та іншу необхідну інформацію за результатами перевірок.
Внутрішні аудитори проводять незалежну експертну оцінку управлінських функцій суб'єкта господарювання. Вони надають головному підприємству, яке здійснює управління, результати аналізу, оцінки, рекомендації, поради й інформацію щодо діяльності надрозділу, що ними перевіряється. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і у приватному секторах. Вони перевіряють бухгалтерську інформацію та її достовірність, звітують перед вищим керівництвом.
Завдання внутрішнього аудиту:
♦ перевірка системи економічних регламентів і регуляторів на предмет достатності та відповідності чинним правовим актам і статуту;
♦ перевірка правильності складання та умов виконання господарських договорів;
♦ перевірка: наявності, стану, правильності оцінки майна; ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів; дотримання чинного порядку встановлення та застосування цін, тарифів; розрахунково-платіжної дисципліни; своєчасності внесення до бюджету податків і платежів до позабюджетних фондів;
♦ експертиза бухгалтерських балансів і звітів, правильності організації, методології та техніки ведення бухгалтерського обліку;
♦ експертиза достовірності обліку витрат на виробництво, повноти відображення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), точності формування фінансових результатів, об'єктивності використання прибутку та фондів;
♦ розробка та надання обґрунтованих пропозицій щодо покращання організації системи контролю, бухгалтерського обліку і розрахункової дисципліни, підвищення ефективності програм розвитку, зміни структури виробництва та видів діяльності;
♦ консультування засновників, керівників підрозділів, спеціалістів і працівників апарату управління з питань організації та управління, права, господарської діяльності та інших проблем;
♦ організація підготовки до перевірки (експертиз) зовнішнього аудиту, податкової інспекції та інших органів зовнішнього контролю.
Завдання внутрішнього аудиту, як правило, відрізняються від завдань зовнішнього аудитора, його результати розраховані лише на внутрішнього користувача. Разом з тим, хоча внутрішній аудит скорочує кількість і обсяг процедур, виконаних зовнішнім аудитором, але не може повністю їх замінити.
Масштаб і завдання внутрішнього аудиту залежать від розміру та структури підприємства, вимог його керівництва. Роль внутрішнього аудитора визначається керівництвом підприємства.
Суб'єкти внутрішнього аудиту
Внутрішній аудит розглядається як невід'ємна частина загальної системи внутрішньогосподарського контролю.
Служба внутрішнього аудиту створюється на підприємстві для виконання контрольних функцій залежно від мети і завдань, покладених на внутрішніх аудиторів керівництвом підприємства. Внутрішні аудитори залежні, підпорядковані керівнику підприємства, вони проводять як планові, так і позапланові перевірки за вказівкою останнього. За результатами складають звіт про проведену роботу, звітують перед керівництвом, дають оцінку, рекомендації, поради та інформацію. Вони не зобов'язані мати сертифікат. Це може бути фахівець із бухгалтерського обліку, економіст, фінансист.
Залежно від специфіки підприємства внутрішній аудит може бути представлений однією особою або цілою службою (відділом внутрішнього аудиту).
У додатку ІЗ показано зразок положення про відділ внутрішнього аудиту, а в додатку 14 — зразок контракту з аудитором.
Положення про відділ (службу) внутрішнього аудиту визначає особливе місце внутрішнього аудиту в системі управління підприємством, його цілі й завдання, відповідальність і взаємовідносини з іншими функціональними службами підприємства. Основний принцип діяльності внутрішнього аудиту — незалежність — визначений чітким встановленням прав, обов'язків і відповідальності, підзвітністю і підлеглістю тільки керівникові підприємства.
Права, обов'язки і відповідальність спеціалістів відділу (служби), а також кваліфікаційні вимоги до цих посад регламентуються посадовими інструкціями. З метою забезпечення якісного проведення перевірок службою внутрішнього аудиту на підприємстві необхідно мати Методичні рекомендації з питань аудиторських перевірок.
У складі методичного забезпечення внутрішнього аудиту повинні бути представлені:
♦ аудиторські стандарти за різними перевірками внутрішнього аудиту;
♦ стандарти внутрішнього аудиту, які забезпечують дотримання вимог законодавства;
♦ стандарти внутрішнього аудиту з відповідності фактичної діяльності підприємства положенням засновницьких документів;
♦ критерії визначення повноти інформаційного забезпечення за кожним видом внутрішнього аудиювання;
♦ методичні рекомендації з реалізації результатів аудиторської перевірки внутрішнього аудиту і підготовки рішень і пропозицій керівництву підприємства;
♦ звіти внутрішніх аудиторів про проведені перевірки, консультації і видані рекомендації.
Відділ внутрішнього аудиту відіграє важливу роль у попередженні та виявленні помилок і випадків шахрайства. Внутрішні аудитори мають такі обов'язки: контроль політики підприємства щодо сумнівних боргів; перевірка дотримання даної політики; аудиторська перевірка значних, нетипових та не підтверджених необхідними документами витрат та ін. Послідовність виконання функцій внутрішніми аудиторами показана на рис. 6.2.
Внутрішній аудит провадить свою діяльність у тісному контакті з керівництвом підприємства, спеціалістами апарату управління, керівниками структурних підрозділів. Отже, ці посадові особи безпосередньо беруть участь у процесі аудиювання, застосовують у своїй діяльності його результати, використовують консультації. Без їх активної участі ефективність внутрішнього аудиювання буде мінімальною.
На рис. 6.3 показана організаційна модель внутрішнього аудиту.
3. Аудит маркетингової діяльності
Успішне функціонування підприємств в умовах ринкової економіки України залежить не тільки від їх внутрішньогосподарської діяльності, а й насамперед від того, як вони зможуть пристосуватися до постійних змін у зовнішньому середовищі.
Управляти маркетинговими функціями достатньо складно, навіть якщо маркетологу доводиться мати справу тільки з контрольованими змінними маркетингового комплексу. Реальність же набагато складніша. Компанія здійснює свою діяльність в складному маркетинговому середовищі, що полягає і з неконтрольованих чинників, з якими компанії доводиться миритися. Як відомо, мікросередовище підприємства включає в себе покупців, постачальників, конкурентів, партнерів, контактні аудиторії і державні органи – тобто, тих суб'єктів, з якими воно постійно і безпосередньо взаємодіє. Взаємостосунки між підприємством і суб'єктами мікросередовища рівноправні – як вони можуть робити вплив на підприємство, так і воно на них. Макросередовище підприємства – це чинники, з якими ваше підприємство не стикається безпосередньо, але які, проте, роблять серйозний вплив на його діяльність (економічні, політичні, правові, науково-технічні, соціально-демографічні, соціально-культурні, природні, екологічні і міжнародні).
У макросередовища є дві важливі особливості: воно робить вплив не тільки на підприємство, але і на мікросередовище: конкурентів, партнерів, клієнтів; не можливо вплинути на макросередовище. Тобто, мікросередовище складається з тих, з ким можна поговорити на кого можна впливати, а макросередовище – це те, що не можна навіть ясно побачити. Середовище, з одного боку, надає можливості, а з іншою – таїть загрози. Компанія повинна ретельно і безперервно аналізувати дане середовище, щоб вчасно уникнути загроз і реалізувати можливості.
При цьому необхідна відмова від традиційних методів управління, перегляд основних цілей діяльності підприємства в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На багатьох підприємствах спостерігається відсутність стратегічної орієнтації; планування діяльності здійснюється, виходячи з внутрішніх можливостей і ресурсів підприємства. При такому підході підприємство не в змозі реалізувати свою мету, у результаті чого торговельне підприємство рано чи пізно вибуває з бізнесу. Тому сучасний керівник повинен постійно «тримати руку на пульсі» середовища, в якому працює підприємство, бути в змозі адекватно проаналізувати і оцінити ситуацію, прийняти відповідні заходи. Важливість аналізу і аудиту маркетингової діяльності підприємства розуміє сьогодні все більша і більша кількість керівників та менеджерів.
Здійснювати управління маркетинговою діяльністю на підприємстві є складним завданням, тому що маркетологу доводиться мати справу з багатьма неконтрольованими змінними складного маркетингового середовища, у якому підприємство здійснює свою діяльність. Воно вимушене миритися з неконтрольованими його чинниками. Середовище, з одного боку, надає можливості, а з іншою – таїть загрози. Підприємство повинне ретельно і безперервно аналізувати дане середовище, щоб вчасно уникнути загроз і реалізувати можливості. Це можна робити за допомогою аудиту маркетингової діяльності підприємства, який є не разовим заходом, а постійним і безперервним процесом, систематичним і всебічним дослідженням діяльності середи, цілей та стратегій підприємства для виявлення її проблем і можливостей. Він поставляє інформацію про стан всіх елементів системи маркетингу на підприємстві і про ринки. При здійсненні аудиту маркетингової діяльності підприємства часто використовуються такі методи, як SWOT-аналіз, метод компанії Boston Consulting Group (BCG), метод компанії General Electric (GE).
У табл. 1.2 приведені основні напрямки та відповідні аспекти аудиту маркетингової діяльності підприємства, які повинні бути в зоні постійного увага маркетингового відділу компанії . Стратегічний аналіз і аудит охоплює збір найважливішої інформації про діяльність компанії. Аудит маркетингової діяльності підприємства – не разовий захід, а постійний і безперервний процес, який поставляє інформацію про стан всіх елементів системи маркетингу на підприємстві і про ринки. Аудит складається з двох основних частин: внутрішнього і зовнішнього аудиту. Зовнішній аудит, або аудит маркетингового середовища, досліджує макросередовище і середовище завдань компанії. Внутрішній аудит досліджує всі аспекти діяльності компанії. Вона включає всі основні операції, які здійснюються в процесі руху товарів і послуг через організації: матеріально-технічне постачання, виробництво, відправка продукції, продаж, маркетинг і післяпродажне обслуговування.
Таблиця 1.2.Аспекти та склад аудиту маркетингової діяльності підприємства
| Напрямок аудиту | Аспекти напрямку аудиту |
| Аудит маркетингового середовища (макросередовище) | Демографічний; економічний; екологічний; технологічний; політичний; культурний аспект. |
| Галузь завдань | Ринки; споживачі; конкуренти; канали збуту; постачальники; контактні аудиторії |
| Аудит маркетингової стратегії | Мета компанії; завдання маркетингу; маркетингова стратегія; бюджет. |
| Аудит організації маркетингу | Формальна структура; функціональна ефективність; узгодженість. |
| Аудит системи маркетингу | Маркетингова інформаційна система; система маркетингового планування; контролю; розробка нових товарів. |
| Аудит ефективності маркетингу | Аналіз прибутковості; аналіз витрат. |
| Аудит функцій маркетингу | Товари; ціна; розповсюдження; реклама, просування і створення іміджу; служба збуту. |
Вивчення фінансових звітів є основним моментом для розуміння поточного положення компанії і особливостей її розвитку. Звіт про результати господарської діяльності і баланс підприємства – два основні фінансові документи компанії. Баланс показує активи і пасиви компанії, власний капітал на певну дату. Звіт про результати господарської діяльності (іноді його називають звітом про прибутки і збитки, або звітом про доходи компанії) з погляду маркетингової інформації є важливішим. Він показує рівень продажів, витрати на виробництво і реалізацію товарів за певний період часу. Зіставляючи час від часу ці звіти за різні періоди, фірма може помітити позитивні і негативні тенденції і вжити відповідні заходи.
Для цього збирається повна інформація про внутрішнє середовище організації, її конкурентах, ситуації на ринку і про все інше, що може впливати на роботу компанії. Цей процес носить назви SWOT-аналізу. SWOT-аналіз – щонайпотужніший методологічний інструмент, що дозволяє здійснити повний аудит маркетингової і іншої діяльності компанії. Він дозволяє виявити сильні і слабкі сторони організації, можливості і загрози (strength, weaknesses, opportunities and threats) при проведенні стратегічного аудиту.Менеджеру слід перерахувати всі загрози і можливості, які він тільки здатний уявити. При розгляді джерел можливостей і загроз слід врахувати всі чинники макросередовища компанії: політико-правове середовище, демографічне, економічне, соціально-культурне, технологічне і природне.
Сформулювавши місію, керівництво повинне спланувати свій бізнес-портфель – набір видів діяльності і товарів, якими займатиметься компанія. Хорошим вважається той бізнес-портфель, який оптимальним чином пристосовує сильні і слабкі сторони компанії до можливостей середовища. Компанії слід, по-перше, проаналізувати бізнес-портфель, що є у неї, і вирішити, на які напрями діяльності направити більше або менше інвестицій
(або не направляти), і, по-друге, розробити стратегію зростання для включення в портфель нових товарів або напрямів діяльності. Аналіз бізнес-портфеля компанії повинен допомогти менеджерам оцінити поле діяльності компанії.
Після проведення аудиту накопичується велика кількість інформації різного ступеня важливості і надійності. SWOT-аналіз очищує дану інформацію і виділяє найбільш важливі результати внутрішнього і зовнішнього аудиту. Готується докладний звіт про сильні і слабкі сторони компанії, можливостях і загрозах, з якими їй доведеться зіткнутися. Потім вище керівництво вирішує, якими конкретно видами діяльності слід займатися, яку підтримку необхідно надати кожному з них. У свою чергу, кожен підрозділ, що відповідає за окремий товар або вид діяльності, повинен розробити свої докладні маркетингові плани. Таким чином, маркетингове планування, здійснюване на рівнях підрозділів, полегшує стратегічне планування. Останнє є фундаментом для решти видів планування в компанії. Воно починається з визначення глобальних цілей і місії компанії. Потім встановлюються конкретніші цілі.
4. Ситуаційне завдання № 1.
Аудит основних засобів.
Мета аудиту відповідно до МСА200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації щодо основних засобів.
Виходячи з мети, основними завданнями аудиту основних засобів є: 1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з основними засобами; 2) перевірка правильності документального оформлення операцій, пов’язаних з рухом основних засобів; 3) перевірка правильності визнання, класифікації та оцінки необоротних активів; 4) перевірка фактичної наявності і стану основних засобів; 5) перевірка правильності нарахування амортизації; 6) виявлення фактів неефективного використання основних засобів, реалізації їх за заниженою ціною, заниження оцінки, необґрунтованого списання; 7) оцінка придатності наявних основних засобів для експлуатації; 8) перевірка правильності визначення фінансових результатів від реалізації основних засобів; 9) перевірка відображення в обліку результатів надзвичайних подій, пов’язаних з основними засобами; 10) перевірка правильності проведення індексації, переоцінки основних засобів; 11) перевірка операцій з орендованими і переданими в оренду об’єктами; 12) встановлення джерел фінансування відтворення основних засобів; 13) перевірка правильності списання недоамортизованої частини основних засобів під час їх ліквідації; 14) аналіз показників використання основних засобів.
Керуючись нормами МСА, можна визначити наступні аудиторські процедури, які необхідно застосовувати при аудиті основних засобів.
Перевірка записів або документів - це аудиторські процедури, які складаються з вивчення записів або документів, як внутрішніх, так і зовнішніх, які зберігаються на паперових, електронних або інших носіях інформації. Перевірка записів або документів надає аудитору докази різного ступеня достовірності в залежності від їх характеру і джерела, а також, у випадку внутрішніх документів і записів, в залежності від ефективності процедур контролю за їх створенням.
Стосовно ділянки "Аудит операцій з основними засобами", аудитор перевіряє документи з надходження основних засобів на підприємство (наприклад, встановлює правильність визначення первинної вартості шляхом перевірки договорів купівлі-продажу, накладних, супровідних документів та актів прийому-передачі основних засобів тощо), документи з їх руху на підприємстві, ремонту (наприклад, вивчає відомість дефектів, кошторис ремонту тощо), документи зі списання основних засобів (наприклад, акти на списання транспортних засобів, акти на списання основних засобів).
Перевірка матеріальних активів - це аудиторські процедури, які полягають у встановленні фізичної наявності активів. Перевірка матеріальних активів може дати достовірні докази щодо їх існування, але не обов'язково докази прав і зобов'язань або оцінки вартості активів. Перевірка повинна супроводжуватися наглядом і інвентаризацією.
Аудитору необхідно підтвердити наявність основних засобів на певну дату, у той час як за період, який пройшов з моменту складання звітності міг бути рух основних засобів. Тобто аудитор може перевірити фактичну наявність певних видів основних засобів на дату, відмінну від дати, яка підтверджується аудитом звітності. Проте, оскільки основні засоби відносять до необоротних активів, то їх рух на підприємство буде менш інтенсивним, порівняно із оборотними активами.
Спостереження - це аудиторські процедури, які охоплюють спостереження за процесом або процедурою, яка виконується іншими особами. Так, відповідно до частини А МСА 501 "Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей", спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації на підприємстві, що перевіряється, дають можливість переконатися в правильності проведення інвентаризації і відображення її результатів в обліку.
Запит - це аудиторські процедури, які полягають в зверненні за інформацією, як фінансовою, так і не фінансовою, до обізнаних осіб суб'єкта господарювання або за його межами. Запити широко застосовуються в ході аудиторської перевірки і часто доповнюють виконання інших аудиторських процедур. Запити можуть бути різного роду: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних. Оцінювання відповідей на запити є невід'ємною частиною процесу запиту.
В даному випадку використовувати таку процедуру як запит доцільно, наприклад, при необхідності перевірки достовірності формування первинної вартості придбаних або побудованих підрядним способом об'єктів; при переоцінці проведеної професійними оцінювачами.
Підтвердження - це процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу або існуючих умов безпосередньо від третіх осіб. Так, наприклад, підтвердженням є акт звірки сум сплачених підприємством постачальникам основних засобів або підрядників, які виконали будівельні роботи і т.п.
Перерахунок - це аудиторські процедури, які полягають у перевірці арифметичної точності документів або записів. Перерахунок можна виконувати із застосуванням інформаційних технологій, комп'ютеризованих методів аудиту тощо.
Стосовно до даної ділянки аудиту актуальність використання перерахунку полягає в наступному. Можливі математичні помилки при формуванні первинної вартості об'єкта на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", при проведенні переоцінки основних засобів, нарахування амортизації, списання та ін. Тому необхідно вибірково провести перерахунок регістрів синтетичного та аналітичного обліку.
Повторне виконання - це аудиторські процедури, які полягають у незалежному виконанні аудитором процедур або заходів контролю, які спочатку виконувалися як частина системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання, або вручну, або з застосуванням комп'ютеризованих методів аудиту.
Стосовно до ділянки "Аудит операцій з основними засобами" це може бути повторне проведення переоцінки основних засобів. При відсутності автоматизації обліку на підприємстві аудитор може зробити повторне складання головної книги або окремих регістрів обліку.
Аналітичні процедури - це аудиторські процедури, які складаються з оцінки фінансової інформації шляхом дослідження важливих зв'язків між фінансовими і не фінансовими даними. Аналітичні процедури також охоплюють подальше вивчення певних відхилень і зв'язків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.
Стосовно до даної ділянки аудиту виконання аналітичних процедур необхідно, якщо дата звітності, що підлягає підтвердженню, відрізняється від дати присутності аудитора на підприємстві. Крім того, аудитору необхідно провести порівняння залишків регістрів з обліку основних засобів і даних фінансової звітності.
Аудиторські докази отримують із відповідних джерел, притаманних тому чи іншому об’єкту аудиту.
Стосовно даної ділянки аудиту, зазначимо, що основними джерелами є:
вимоги нормативних документів, що регламентують облік основних засобів;
наказ про облікову політику підприємства;
розпорядчі документи керівника підприємства щодо руху основних засобів;
установчі документи (статут, засновницький договір);
первинні документи з обліку основних засобів;
регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам: 10, 13, 15, 23, 40, 41, 42, 46, 63, 74, 91, 92, 94 тощо;
акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює результати контролю;
контракти, угоди про оренду, страхові поліси, кошториси, плани ремонтів основних засобів; фінансова та статистична звітність (ф. 1 "Баланс", ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності" тощо);
відповіді на запити аудитора; результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.
Методику аудиту основних засобів можна представити як послідовність певних процедур, а саме:
1) дослідження облікової політики підприємства, зокрема щодо основних положень організації обліку основних засобів (визнання, класифікація, оцінка, переоцінка, методи нарахування амортизації тощо);
2) встановлення забезпеченості бухгалтерії підприємства діючими нормативними документами, що регламентують облік основних засобів; типовими первинними документами з обліку основних засобів, регістрами синтетичного і аналітичного обліку, що застосовуються за даною формою обліку. Ця інформація дозволить аудитору скласти загальне уявлення про організацію обліку основних засобів на підприємстві та визначити питання, що вимагають особливої уваги;
3) ознайомлення з даними останньої інвентаризації основних засобів, її результатами та своєчасністю;
4) перевірка наявності наказів керівника про створення на підприємстві постійно діючої комісії зі списання основних засобів, переліку матеріально відповідальних осіб та встановлення наявності договорів про повну матеріальну відповідальність;
5) перевірка наявності картотеки основних засобів, правильності ведення інвентарних карток;
6) встановлення відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку і бухгалтерського балансу;
7) встановлення наявності орендованих основних засобів, правильності їх обліку, ознайомлення з договорами оренди (лізингу) основних засобів, що укладені з юридичними і фізичними особами [6].
Висновки. Використання Міжнародних стандартів аудиту в аудиторській практиці в нашій країні супроводжується рядом проблем. Однією з яких є відсутність визначеної МСА чіткої методики перевірки чи виконання інших аудиторських послуг.
Враховуючи зазначене вище, у статті була зроблена спроба означити методичні підходи до аудиту будь-якої ділянки. Перш за все, необхідно сформулювати мету проведення аудиту і визначити основні завдання, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту даної ділянки. З урахуванням цього важливо виділити окремі об'єкти аудиту в межах визначеного завдання. Будь-яка аудиторська перевірка, а в особливості завдання з надання впевненості повинні мати відповідні критерії. Для отримання аудиторських доказів необхідно володіти достатньою і відповідною інформацією, тому треба чітко позначити джерела отримання цієї інформації. Після чого визначити ті твердження керівництва, які є предметом перевірки.
Список використаної літератури
1. Єрофєєва В.А., Піскунов В.А., Бітюкова Т.А. Аудит. - М.: Юрайт, Вища освіта, 2010. - С. 62.
2. Рогуленко Т.М., Пономарьова С.В. Аудит. - М.: КноРус, 2010. - С. 73.
3. Суйц В.П., Ситникова В.А. Аудит. - М.: КноРус, 2010. - С. 87.
4. Рогуленко Т.М., Пономарьова С.В. Аудит. - М.: КноРус, 2010. - С. 87.
5. Чечоткін А.С., Кліпперт Є.М. Організація обліку та аудиту. - М.: ІОЦ Мінфіну, 2009. - С. 132.