• 
  гостро і повністю виліковуватися (при адекватній терапії і відсутності несприятливих факторів);
  
• 
  як хронічний рецидивуючий процес (при неадекватній первинній терапії, наявності несприятливих факторів).
  

• 
  Медикаменти (НСПП, глкокортикоїди тощо), інші токсичні агенти;
  
• 
  Ендокринні захворювання (синдром Золлінгера-Еллісона, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз);
  
• 
  Виражені стреси ( у т.ч. локальна гостра гіпоксія – при ІМ, інсульті, гострому панкреатиті);
  
• 
  Локальна хронічна гіпоксія (при цирозах – гепатогенні виразки, при ХОЗЛ, атеросклерозі)
  
• 
  Інші захворювання (з реакцією лімфоїдної тканини та системними і місцевими імунними порушеннями ): саркоїдоз, хвороба Крона, лімфома та ін.
  

• 
  Наявність активного (колонізованого) гелікобактеріозу;
  
• 
  Гіперацидність і пов’язані з нею порушення (збільшення маси секреторних клітин шлунка і продукування HCL, пепсину, “закислення” цибулини 12-п.к.;
  
• 
  Моторно-евакуаторні порушення (затримка або прискорення евакуації вмісту шлунка в 12-п.кишку,
  

• 
  Патологічна дія деяних медикаментів (НСПП та ін.).
  

• 
  Достатнє утворення слизу та його компонентів;
  
• 
  Достаннє продукування бікарбонатів;
  
• 
  Збережене кровопостачання слизової оболонки;
  
• 
  Адекватний місцевий імунний захист;
  
• 
  Адекватна регенерація епітелію;
  
• 
  пов’язана з вказаними вище моментами
  

• 
  Виразка шлунку (уточняти зону: кардія, мала або велика кривизна, передня або задня стінка, антрум, воротар).
  
• 
  Виразка 12-палої кишки (уточняти зону: цибулина чи постбульбарна локалізація).
  

• 
  медикаментозна;
  
• 
  стресова;
  
• 
  ендокринна ( синдром Золінгера-Елісона, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз);
  
• 
  при інших захворюваннях (хвороба Крона, лімфома, саркоїдоз; серцева недостатність, цироз печінки, хронічне обструктивне захворювання легень);
  
• 
  неясного генезу (ідіопатична).
  

3. 
   Змішаного генезу ( Нр + інший встановлений етіологічний фактор).
   

• 
  Легкий (частота рецидивів – один раз на рік і рідше).
  
• 
  Середньої важкості (2 рази на рік).
  
• 
  Важкий (рецидиви понад 2 рази на рік або наявність ускладнень).
  

• 
  загострення;
  
• 
  ремісії (неповної ремісії).
  

• 
  локалізація та активність гастрита і дуоденіта;
  
• 
  наявність та ступінь атрофії слизової оболонки;
  
• 
  наявність кишкової метаплазії;
  
• 
  наявність ерозій, поліпів;
  
• 
  наявність рефлюксу;
  
• 
  стан секреторної та моторно – евакуаторної функції шлунку.
  

• 
  кровотеча
  
• 
  перфорація
  
• 
  пенетраця
  
• 
  стеноз
  
• 
  малігнізація.
  

1. 
   Основною скаргою хворих ВХ єбіль в епігастральній ділянці ниючого,ріжучого, пекучого, іноді пронизуючого характеру. Біль характери­зується ритмічністю і нерідко пов'язаний із прийомом їжі. В залежності від прийому їжі розрізняють ранні, пізні, а також голодні і нічні болі. Ранні болі характерні для виразки шлунка. При виразках ДПК частіше спостерігається го­лодний, нічний та пізній (через 1,5-3 часу після їжі) біль. Прийом їжі приносить тимчасове полегшення. Біль зменшується також після прийому питної соди, антацидів, лужної мінеральної води і після блювоти внаслідок звільнення шлунка від кислого вмісту. Характерна періодичність болю (чергування періодів загострень і ремісій). Хворий звичайно точно локалізує біль у епігастральній ділянці в за­лежності від розташування виразки на обмеженій ділянці черевної стінки. Інтенсивність болю залежить від активності виразкового процесу, залучення в нього серозного покрову, виразності запального процесу навко­ло виразки, виразності моторно-евакуаторних порушень. Поява іррадіюючого болю вказує на ускладнення виразкового процесу пенетрацією у сусідні орга­ни, розвиток злукового процесу (перигастрит, перидуоденіт), наявність супровідніх захворювань (холецистит, панкреатит, остеохондроз та ін.) і може супроводжуватись порушенням або зникненням звичного добового ритму болю.
   

План обстеження неускладненої ВХ

1. 
   Клініко – анамнестичні дані ( біль в епігастрії, пілородуоденальній зоні, шлункова диспепсія – зараз і/або в анамнезі).
   
2. 
   Ознаки хвороби ( виявлення виразки) при ФГДС з прицільною множинною біопсією.
   
3. 
   Рентгенологічне дослідження шлунку і 12-палої кишки – уточнення даних ФГДС, особливо при підозрі на малігнізацію; визначення стану моторно-евакуаторної функції шлунку і цибулини 12-палої кишки.
   
4. 
   При підозрі на Нр- позитивну виразку - позитивні тести на виявлення та активність Нр (швидкий уреазний тест в біоптаті,гістологічний, мікробіологічний, серологічний, дихальний та імунокопрологічний тести).
   
5. 
   При підозрі на Нр- негативну виразку – виявлення провокуючих факторів ( НСПП, гострі стреси, гастринома тощо), відсутність даних за активний гелікобактеріоз.
   
6. 
   Для уточнення стану секреторної функції шлунку при ВХ – зондові методи дослідження шлункової секреції.
   

• 
  Гістологічний (забарвлення біопсійних зразків і мікроскопія);
  
• 
  Культивація Нр на спецсередовищах.
  

• 
  Імунологічні:
  

• 
  Дихальний тест з міченою ( C13 або C14) сечовиною –
  

Покази до стаціонарного чи амбулаторного лікування ВХ

1. 
   Терапія першої лінії (стартова, стандартна) – потрійна терапія:
   

• 
  Запропоновані попереднім переглядом схеми лікування та препарати зберігають свою актуальність.
  
• 
  Двотижнева антигелікобактерна терапія має деяку (на 12-25%) перевагу в ефективності ерадикації над тижневою схемою (ерадикація – повне видалення з організму колонізованих в слизовій оболонці активних цитотоксичних штамів Нр).
  
• 
  Квадротерапія може застосовуватись не тільки як резервне лікування, але як повноправна стартова терапія (на розсуд лікаря).
  

• 
  лікування (усунення) причин для розвитку виразки ( НСПП, гострі стреси, гастринома тощо);
  
• 
  Н2 – гістаміноблокатори: ранітидин - по 300 мг на добу , частіше на 1 прийом вечером або фамотидин (квамател) по 40 мг на вечірній прийом 4 тижні, іноді постійно; рідше –ІПП;
  
• 
  сукральфат (вентер) – по 1 г за 30 хв. до їжі 3 рази і ввечері через 2 год. після їжі 4 тижні , далі по 2 г на добу 4-8 тижнів або інші репаранти, мембраностабілізатори;
  
• 
  антациди ( маалокс, алмагель тощо) - “на вимогу” по 1-2 рази ( при болях, печії).
  

• 
  селективні М1 – холінолітики (гастроцепін по 0,025 – 0,05г 2 р. в день або по 10 мг в/м 2-3 рази при болях);
  
• 
  прокінетики (метоклопрамід, домперидон, мосаприд ) – по 10 мг 3 рази в день перед їжею; еглоніл (сульпірид) по 10 мг 3 рази в день – при болях, нудотах;
  
• 
  мізопростол (сайтототек) по 0,2 мг. 4 рази в день після їжі – при медикаментозних (НСПП - асоційованих) виразках;
  
• 
  інші репаранти, гастроцитопротектори (солкосерил, обліпихова олія, смекта, ессенціале, тіотриазолін тощо);
  
• 
  седативні засоби ( діазепам, еленіум, сульпірид, засоби рослинного походження – ново-пассит, персен, саносан тощо);
  
• 
  апаратна фізіотерапія ( з другої половини стаціонарного лікування): магнітотерапія або електрофорез зі спазмолітиками чи даларгіном на епігастрій, д‘Арсонваль волосистої частини голови № 7-10 та ін.
  
• 
  при потребі арсенал додаткових засобів розширяється за рахунок вітамінотерапії, анаболічних стероїдів, пробіотиків, гепатопротекторів, ербісолу та інших імунотропних засобів .
  

1. 
   При Нр-позитивній виразці:
   

• 
  неповна ерадикація Нр внаслідок неправильно призначених схем терапії або наявності резистентних штамів мікроорганізму;
  
• 
  реінфекція Нр у пацієнтів з неконтрольованою гіперацидністю, з рядом супутніх захворвань, курців та іншими факторами ризику.
  

2. 
   При Нр-негативній виразці:
   

• 
  наявність нерозпізнаного синдрому Золлінгера-Еллісона;
  
• 
  прийом НСПП;
  
• 
  куріння;
  
• 
  ряд супутніх захворювань (ендокринних, гінекологічних, печінки тощо).
  

1. 
   Розвиток ускладнень ВХ:
   

• 
  при неефективності медикаментозних та ендоскопічних методів зупинки гастродуоденальної кровотечі;
  
• 
  при пенетрації ВХ в підшлункову залозу з розвитком гострого панкреатиту та загрозою його ускладнень (перитоніт тощо);
  

• 
  при частих кровотечах в анамнезі, після самостійної зупинки останньої кровотечі;
  
• 
  при пенетрації ВХ без загрозливих життю ускладнень (зробити вибір між операцією та пробною консервативною терапією);
  
• 
  при декомпенсованому чи субкомпенсованому стенозі пілоруса (при компенсованому стенозі воротаря – вибір між тривалою підтримуючою терапією та пілоропластикою).
  

2. 
   Відносне (дискутабельне) показання до планової операції – важкий або середньої важкості перебіг ВХ і бажання хворих прооперуватися (осмислена відмова від регулярного медикаментозного лікування за фінансово-економічноми мотивами). Методики вибору – органозберігаючі операції.
   

3. 
   Синдром Золінгера – Елісона – на фоні консервативного лікування виразки та гіперсекреції – планова операція на підшлунковій залозі (видалення гастриноми).