Ім'я файлу: Використання новітніх інформаційних технологій в юридичній сфері
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 30.04.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 30.04.2022
скачати
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Індивідуальне завдання
з дисципліни:
Інформаційні технології
за темою
«Використання новітніх інформаційних технологій в юридичній сфері»
Виконав:
Студент 111/20 навчальної групи
Гайовий Артем Олександрович
Кривий Ріг-2020
| ЗМІСТ
| | ||||||||||||||
| | | ||||||||||||||
| | | ||||||||||||||
| | | ||||||||||||||
| | | ||||||||||||||
| | |
ВСТУП
Комп’ютерні технології є незамінним ефективним засобом роботи сучасного юриста та основним способом удосконалення її організації.
Сучасна інформатика має зняти просторові, часові, змістові й технологічні обмеження в роботі з інформацією, надавши можливості якісно змінити професійне, економічне і культурне життя сучасної людини. До юридичних аспектів інформатики так само належать ті, що, торкаються вивчення прав, обов’язків та відповідальності суб’єктів, діяльність яких пов’язана з виробництвом, розповсюдженням та використанням виробництвом, розповсюдженням та використанням інформації, питання правового виховання членів інформаційного суспільства.
Потрібно знайти такі правові механізми, які забезпечать ефективне регулювання нового рівня суспільних відносин – інформаційних, що дозволить економічно ефективно розвивати цю сферу людської діяльності, а також протистояти різним характерним для неї порушенням і злочинам. Перехід до усвідомлення таких реальностей зрушує і базові освітні орієнтири в юриспруденції.[1].
РОЗДІЛ 1 ПРАВОВА ІНФОРМАЦІЯ ТА ПРАВОВА ІНФОРМАТИКА
Правова інформатика.
Інформатика – це фундаментальна галузь наукового знання, що формує системно-інформаційний підхід до аналізу навколишнього світу, вивчає інформаційні процеси й системи, методи й засоби одержання, перетворення, передачі, збереження й використання інформації у різних галузях соціальної практики. Дослідження в правовій інформатиці повинні враховувати як інформаційні, так і правові аспекти об’єктів, явищ і процесів, що вивчаються.
Інформаційні технології довгий час розглядалися правовою інформатикою тільки з погляду ефективності організації юридичної діяльності. Проте останнім часом необхідність взаємодії фахівців різних професійних галузей вимагає від юриста знання і розуміння всіх технічних і інформаційних особливостей об’єктів, що досліджуються.
Тому можна говорити, що правова інформатика як підгалузь загальної інформатики вивчає закономірності інформаційних процесів, проблеми створення, впровадження й ефективного функціонування комп’ютеризованих систем обробки правової інформації і, зокрема, системної інформатизації законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності Це визначення узгоджується із Законом України “Про національну програму інформатизації” від 4 лютого 1998 р., де зазначено, що інформатизація – це сукупність взаємозалежних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі побудови, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, та застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.[2].
Поняття правової інформації.
У загальноприйнятому значенні інформація – це дані, знання, повідомлення, які є об’єктом збереження, передачі й перетворення і допомагають розв’язати поставлене завдання. Інформація – це нові дані, які може використати людина для вдосконалення своєї діяльності та поповнення знань. Інформувати, в теорії інформації, означає повідомити щось, раніше невідоме.
У побуті ми часто вживаємо слово “дані” як синонім слова “інформація”, однак у науці вони істотно відрізняються одне від одного. Дані – це величини, їх відношення, словосполучення, факти, перетворення й обробка яких дозволяє одержати інформацію, а потім і знання про той чи інший предмет, процес або явище. Іншими словами, дані є тим матеріалом, після обробки якого створюється інформація. Інформація – це продукт взаємо- 10 дії даних і адекватних їм методів обробки.
Щодо правової інформації, то в широкому розумінні – це зміст даних (повідомлень), використання яких допомагає вирішити ту чи іншу правову задачу чи сприяє її вирішенню.
Множинність таких завдань, з одного боку, визначає розмаїття видів правової інформації та її джерел, з другого – зумовлює певні труднощі в її відокремленні від інших типів інформації (наукової, економічної, політичної тощо).
В юридичній практиці правовою інформацією визнають значеннєвий зміст правових норм. При цьому вважають, що останній міститься не тільки в актах вищих і місцевих органів влади та управління, а й у відомчих нормативних актах. Як джерело правової інформації розглядають також судову, арбітражну і нотаріальну практику.
Такий підхід до аналізу правової інформації правильний, але явно недостатній. У сфері юридичної діяльності використовується інформація, що міститься не тільки в правових нормах, а й у низці інших джерел. Приміром, при розкритті й розслідуванні злочинів. Тут поряд із інформацією, що міститься в нормах Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України, органи, що здійснюють оперативну діяльність, дізнання і слідства широко використовують інформацію з таких джерел, як сліди злочинів і злочинця, а також з образів, які залишилися у свідомості людей (потерпілого, свідка і самого злочинця). Це джерела спеціальної криміналістичної інформації, які є різновидом правової інформації, оскільки саме на її основі вирішують завдання з розкриття й розслідування злочинів. Самостійним видом правової інформації є, наприклад, кримінологічна інформація.
Такий підхід до визначення правової інформації знайшов своє відображення і в Законі України про інформацію, в якому зазначено, що правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.[3].
РОЗДІЛ 2 КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ЮРИДИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Комп’ютерні технології фіксування судового процесу.
Одним із напрямів інформатизації судів є використання комп’ютерних систем фіксації судового процесу. Технічна фіксація судових процесів здійснюється комп’ютерними системами, які дозволяють крім аудіозапису судового процесу отримувати анотацію (журнал, формуляр тощо) подій судового процесу, згідно із аудіозаписом.
Технічний комплекс фіксування ходу судового процесу (далі – комплекс звукозапису) – це сукупність апаратно-програмних засобів, приладів і відповідних інструкцій, що забезпечують належне фіксування, зберігання, копіювання (дублювання) та використання інформації, яка відображає хід судового засідання (судового процесу).
Системи технічної фіксації судових процесів забезпечують такі техніко-технологічні функції:
1) реєстрацію вербальної процесуальної складової, яка переважно є доказами;
2) створення в реальному або відкладеному часі формуляра судового процесу, який відображає всі основні події судового процесу й нерозривно пов’язаний з фонограмою;
3) запис фонограми й нерозривно пов’язаного з нею формуляра на компакт-диск, що не перезаписується;
4) підтвердження фонограми електронним підписом, який об’єктивно виключає будь-яку модифікацію фонодокумента та забезпечує його легітимність;
5) стенографування за допомогою спеціального програмно-апаратного модуля транскрайбера;
6) захист системи від знищення даних і керуючих програм;
7) запис звуку з різних мікрофонів по окремих каналах;
8) аудіоконтроль процесу запису з можливістю відтворення запису для постійного контролю;
9) підтримка роботи в комп’ютерній мережі та можливість зберігання даних технічної фіксації судових процесів на сервері.
На сьогоднішній день у судах використовуються, в основному, такі системи технічної фіксації судових засідань:
– цифровий магнітофон “Тритон” (застосовується в місцевих загальних судах);
– система технічного фіксування судового процесу “СРС-Феміда” (застосовується в місцевих та апеляційних господарських судах);
– система технічного фіксування судового процесу “Оберіг” (застосовується в судах загальної юрисдикції).[4].
Основне завдання систем технічної фіксації судових засідань – належне фіксування, зберігання, копіювання та використання інформації, яка відображає хід судового засідання.
Перед початком судового процесу секретар судового засідання проводить підготовку обладнання, на якому здійснюватиметься фіксування судового процесу.
У разі наявності ознак втручання, порушення цілісності пломб, несправності комплексу звукозапису секретар зобов’язаний терміново повідомити про це адміністратора та суддю. Те ж саме секретар повинен зробити і в разі виявлення будьяких ознак несправності безпосередньо під час фіксування судового процесу.
Секретар не повинен залишати комплекс звукозапису, в якому він зареєструвався, без нагляду, передавати іншим особам пароль або електронний ключ та допускати інших осіб до роботи із системою.
Перед тим як завершити роботу комплексу звукозапису, необхідно його заблокувати або вийти з відповідної програми та завершити сеанс роботи з операційною системою Windows. Оригінал фонограми повинен зберігатися тимчасово в комп’ютері чи пристрої, яким безпосередньо робилося фіксування, і не може бути стертим до створення архівної та робочої копій.
Паралельно із записом перебігу судового засідання секретар має вести журнал судового засідання за допомогою спеціальної програми, при цьому повний перебіг процесуальної дії не фіксується. Вимоги до журналу судового засідання визначаються процесуальним законодавством.
Після закінчення судового засідання секретар зберігає та роздруковує журнал судового засідання, підписує його і приєднує до справи, а також створює архівну та робочу копії фонограми судового засідання.
Архівна копія фонограми – запис на відповідному носії комплексу звукозапису, що має статус оригіналу та призначений для довготривалого зберігання в архіві. Архівні копії використовуються у разі недостатності, пошкодження або знищення робочих копій та для вирішення спірних питань. Робоча копія фонограми – запис на відповідному носії комплексу звукозапису або на комп’ютері архіваріуса.
Робоча копія призначена для поточної роботи, наприклад, для створення копій сторонам процесу, прослуховування суддями тощо.
Для кожної судової справи виділяються два компактдиски: один – для архівної копії, другий – для робочої копії. На ці диски записуються всі фонограми судових засідань у справі. У разі, якщо фонограми засідань не вміщуються на один компактдиск, виділяються додаткові.
Після створення архівної та робочої копій фонограм із записом перебігу судового засідання компакт-диски повинні пакуватися в конверти. До маркування конверта компакт-диска входять такі відомості: номер судової справи, серійний номер компакт-диска, дата судового засідання, підпис секретаря, примітка.
Архівні копії мають зберігатися в архіві, робочі – у спеціальному конверті разом зі справою. Знищуються вони разом зі справою після закінчення встановленого терміну зберігання справи.
Повноваження щодо створення архівних та робочих копій, підтримання архіву, виготовлення з архівних даних робочих копій та копій на вимогу учасників процесу, підготовка дисків з фонограмами для передачі в інший суд, ознайомлення учасників процесу з фонограмами покладаються на архіваріуса суду відповідно до “Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами”, яка була затверджена наказом Державної судової адміністрації України 21 липня 2005 р.[6].
2.2. Основні програми фіксування судового процесу.
Програма звукозапису судових засідань “Тритон”. Для технічного фіксування судового процесу застосовуються комплекси звукозапису двох типів: персональний комп’ютер зі спеціальним обладнанням і програмним забезпеченням та цифровий магнітофон “Тритон”.
Персональний комп’ютер зі спеціальним обладнанням та програмним забезпеченням складається з:
апаратних засобів:
– персонального комп’ютера (мінімальна конфігурація: процесор не менше P300, оперативна пам’ять не менше 32 Мб, твердий диск не менше 1 GB (700 Мб вільного місця), звукова плата, пристрій CD-RW);
– мікшера (може бути вбудований у системний блок);
– від 1 до 6 мікрофонів, приєднаних до мікшера;
– навушників;
– динаміків;
– блоку безперебійного живлення;
програмних засобів:
– програми “Діловодство суду”;
– спеціальної програми звукозапису.
Цифровий магнітофон “Тритон” складається з:
апаратних засобів:
– блоку цифрового магнітофона
– від 1 до 6 мікрофонів, приєднаних до блоку;
– клавіатури;
– навушників;
– блоку безперебійного живлення.
програмних засобів:
– спеціальної програми звукозапису.
Систему технічного фіксування судового процесу “SRS Femida” використовують лише у Верховному Суді України, Вищому господарському суді України, в системі господарських судів України, а також у судах апеляційної інстанції.[6].
Особливістю системи є якісний цифровий аудіозапис судового процесу і можливість одержання текстових звітів на комп’ютері за допомогою програм. Система забезпечує повну фіксацію судового процесу завдяки одержанню фонограми виступів кожного учасника й електронного протоколу судового засідання. Має відповідні ступені захисту і не може бути відкорегована. Система також дозволяє секретарям безпосередньо під час судового засідання формувати в напівавтоматичному режимі короткий протокол процесу. Роботу системи можна порівняти з функціями звичайного відеомагнітофона або диктофона, однак її перевага полягає в тому, що аудіо-відеозапис розбивається на відрізки, що відповідають подіям судового процесу – це дозволяє надалі швидко знайти необхідний фрагмент.
Отримана інформація зберігається на твердому диску системи і дублюється на компакт-диску, що долучається до справи. Комплекс включає в себе як апаратні, так і програмні рішення. Так, у системі зведена до мінімуму ймовірність видалення збереженої раніше інформації – це досягається за рахунок багаторазового дублювання інформації на двох твердих дисках одночасно. Комплекс оснащений устаткуванням безперебійного живлення. Якщо в процесі судового засідання раптово виключиться електрика, то система IS Meshanics SRS Femida зможе працювати ще приблизно 40 хвилин.
Програма звукозапису судових засідань “Оберіг” призначена для технічної фіксації судового процесу в зручному інтерфейсі, дозволяє секретареві (відповідальній особі) в ході засідання формувати протокол звукозапису.
Результатом роботи є фонограма, розмічена відповідно до подій судового процесу і протокол, в якому відображається в хронологічній послідовності: час початку/кінця всіх виступів, коментарі до кожного з них, які за потреби робить секретар, номер компакт-диска, на який здійснюється запис, а також інша необхідна інформація.
Фонограма з відповідним протоколом судового засідання зберігається у вигляді електронного документа на твердому диску комп’ютера, який може копіюватися засобами “Оберіг” на будь-який змінний носій.
Програма створення протоколу засідання містить шаблони всіх основних дій, які можуть відбуватися під час засідання, і список дійових осіб. Перелік шаблонів за бажанням можна редагувати або поповнювати.
Прослуховування отриманих фонограм з компакт-диска здійснюється на звичайному комп’ютері після активації рядка події протоколу. Протокол може створюватися як одночасно із звукозаписом, так і після звукозапису.[7].
2.3. Електронне (віртуальне) судочинство.
У зв’язку з введенням у судочинство України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів у плані висунення проблеми мова може йти і про певні перспективи “електронізації” судових процесів завдяки ширшому використанню у майбутньому комп’ютерних та телекомунікаційних технологій, які мають забезпечити інформаційну підтримку електронного (віртуального) судочинства. Ця проблема стала майже головним питанням модернізації цивілістичних процесів в багатьох країнах (США, Канада, Нова Зеландія, Австрія, Італія, Англія, Німеччина тощо). Мова йде перш за все про електронну форму представлення документів до суду, викликів і повідомлень сторін, вірогідність та доказову силу електронних документів тощо, що забезпечує електронне документування судового діловодства відповідно до вимог процесуального законодавства. У більш широкому аспекті впровадження інформаційно-комп’ютерних технологій, по суті, означає і більш широке поняття електронного (віртуального) судочинства як системи не лише фіксації судових процесів, а й способів комунікації учасників судочинства, проведення дистанційного розгляду судових справ, функціонування банку даних справ та судових рішень, автоматичного формування статистичної звітності про діяльність судів, розподіл навантаження на суддів тощо.
Причинами пошуку альтернатив традиційним формам судочинства стали неефективність процедур судочинства, невдалість його реформ та сподівання, що завдяки використанню комп’ютерних технологій підвищиться якість правосуддя. Щодо цього висловлюється впевненість, що електронне судочинство має переваги, які виявляться значно пізніше. Воно в більшій мірі гарантуватиме доступ до правосуддя, швидкість розгляду справ судами, сприятиме підвищенню якості судових рішень, контролю сторін за розглядом справи та економії судових витрат, посилить змагальність та публічність судових процесів. Інформаційні технології у майбутньому стануть фундаментом судової системи, що викличе радикальні зміни у процесуальному праві. На думку прихильників такого підходу, традиційний судовий розгляд стає застарілим, оскільки існує обладнання, необхідне для проведення віртуальних судових процесів, а програмне забезпечення вдосконалюється досить швидко. Так, за прогнозами, в межах десяти років систему віртуального цивільного процесу можна вдосконалити без великих фінансових вкладень з боку судів, адвокатів та сторін. Враховуючи те, що цифрова інформація майже безкоштовна, має великий ступінь збереженості, може передаватися на велику відстань, у перспективі слід очікувати, що в судових процесах будуть не лише використовуватися електронні комп’ютерні технології як такі, а й те, що основні процесуальні дії, в тому числі особисті пояснення і сам судовий розгляд, будуть здійснюватися через мультимедійну презентацію. Так, наприклад, електронний протокол судового процесу буде реєструвати докази, які мають надати сторони, показання свідків будуть записані до початку судового розгляду та розглянуті адвокатами сторін, як і інші документальні дані. Оскільки всі докази будуть зібрані, обмін ними та іншими змагальними паперами здійснений, то кожне питання підготовки справи до судового розгляду, в принципі, може бути вирішене до судового розгляду, а можливість тих чи інших несподіванок у ході судового розгляду буде повністю ліквідовано. На розгляд суду при цьому може бути покладено лише огляд мультимедійної презентації, допит свідків під присягою у звичний спосіб або у спосіб відеоконференції незалежно від місця знаходження свідка, проведення крос-допитів сторін та їх адвокатів для захисту мультимедійних презентацій судового розгляду.
Цифровий формат проведення судового процесу, як стверджується, має вирішити також існуючу проблему неефективних процедур офіційних повідомлень та запитів, обміну змагальними паперами, керування справою з боку судді тощо. Віртуальне середовище проведення судових процесів має суттєво вплинути і на територіальну юрисдикцію, яка може визначатися місцем здійснення тих чи інших правочинів.
Як приклад застосування нових електронних технологій можна навести новели ЦПК Німеччини. Цей кодекс передбачає можливість участі у судовому засіданні учасників процесу завдяки використанню відео- та аудіозасобів, використання електронних документів, вручення та доставку документів, ознайомлення з матеріалами в електронній формі справи, огляд електронних документів, трансляцію зображення та звуку судового розгляду в залі судового засідання представників та помічників сторін, які під час судового розгляду знаходяться в іншому місті. У такому випадку зображення та звук судового розгляду транслюється в зал судового засідання та місцезнаходження сторін, представників та адвокатів. Якщо стосовно підготовчих процесуальних документів, доданих до них клопотань, заяв сторін, а також пояснень, висловлювань, висновків і заяв третіх осіб передбачена письмова форма, то достатнім і належним за процесуальним законодавством Німеччини визнається викладення документа в електронній формі, якщо такий документ може бути оброблений судом.
Застосуванню й упровадженню нових комунікаційних технологій значну увагу було приділено при останній новелізації цивільно-процесуального законодавства Англії. У 1991 р. в Англії був створений спеціальний Судовий комітет з інформаційних технологій. Вже до кінця 1995 р. Комітет ініціював проведення 25 пілотних проектів з питань сервісу інформаційних технологій у судочинстві. Правила цивільного судочинства 1998 р. Англії передбачили можливість подання до суду документів в електронній формі, впровадження телекомунікацій у судочинство тощо. Відповідно до правила 32.3. PD, Annex 3 RCP суд може дозволити свідку давати покази через відеозв’язок або інші засоби комунікацій. Так, у справі Polanski v Conde Nast Publications Ltd (2005) 1 WLR 637 позивачу, який піддавався ризику екстрадиції в США, якщо б він в’їхав до Англії, було дозволено давати свідчення по відеозв’язку. В Англії доктрина процесуального права впровадження нових телекомунікацій та інформаційних технологій розглядає як суттєвий крок до якості та доступності правосуддя.
Активні кроки у застосуванні комп’ютерних технологій у судочинстві зроблено в Бельгії. З 2008 р. тут діє проект “Фенікс”, який передбачає єдину, синхронну та структурну комп’ютеризацію судової системи. У зв’язку з цим Палатою представників Бельгії був ухвалений закон щодо проведення електронних судових розглядів, який передбачає відповідні зміни у Судовому кодексі та Кримінальному процесуальному кодексі Бельгії та прийняття інших підзаконних актів. Аналогічні тенденції відбуваються і в інших країнах.
Так чи інакше проблема електронних (віртуальних) судових процесів виникає і буде виникати. Але у даний час спостерігається неоднозначне ставлення до законодавчих нововведень у різних країнах та їх оцінка. Одна точка зору зводиться до того, що електронізація судочинства призводить до формалізації і може бути загрозою для проведення ефективних реформ правосуддя, є деструктивною, оскільки створює складні теоретичні та прикладні проблеми. Мова йде, зокрема, про перегляд основних принципів судочинства – доступності правосуддя, змагальності, усності, безпосередності тощо. Інша точка зору зводиться до того, що судовий процес відбувається з застосуванням систем передачі інформації і, по суті, є інформаційною системою, яка може інтерпретуватися як система комп’ютерної електронної інформації. Виходячи з цього, стверджується, що теоретично і практично існує наявна сумісність між процесуальними реаліями та електронними технологіями.[8].
Проблема електронного (віртуального) судочинства – це проблема, яка лише починає засвоюватись у юридичній науці і практиці судочинства. В основному, електронізація судочинства у даний час стосується електронних форм як виду процесуальної інформації та окремих випадків електронного (віртуального) процесу з використанням відеоконференцзв’язку, які, за великим рахунком, по суті є додатковими стосовно існуючих традиційних процедур взаємодії суду та учасників судового процесу. Відповідь на питання сумісності електронних технологій з принципами судового процесу дасть час.
Використання технологій відеоконференцзв’язку в судовій владі дозволяє підвищити ефективність використання часу, фінансових і людських ресурсів, збільшити кількість розглянутих справ за інтервал часу, скоротити терміни розгляду справ.
Для практичного судочинства застосування відеоконференцзв’язку дає наступні можливості:
- проведення касаційних і наглядових судових процесів з використанням відеотехнології для взаємодії суддів, прокурорів і адвокатів, що знаходяться в залі судового процесу з одним або декількома засудженими в одній або декількох виправних установах в реальному часі;
- допит свідків за програмою їх захисту (із спотворенням голосу і приховуванням очей) за кримінальним або іншим судовим діловодством відповідно до українських і міжнародних правових актів;
- консультації, наради, семінари суддів і співробітників апарату суду з колегами з одного або декількох судів;
- інтерактивне дистанційне навчання співробітників судів загальної юрисдикції і виправних установ служби виконання покарань.[9].
ВИСНОВКИ
Для інформаційних технологій в юриспруденції є цілком природним те , що вони застарівають і заміняються новими.
Так , наприклад , на зміну технології пакетного опрацювання програм на великий ЕОМ в обчислювальному центрі прийшла технологія роботи на персональному комп'ютері на робочому місці користувача . Телеграф передав всі свої функції телефону. Телефон поступово витісняється службою експрес -доставки. Телекс передав більшість своїх функцій факсу й електронній пошті.
При впровадженні нової інформаційної технології в організації необхідно оціню ¬ нитка ризик відставання від конкурентів у результаті її неминучого старіння , тому що інформаційні продукти , як ніякі інші види матеріальних товарів , мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами або версіями. Періоди змінюваності коливаються від декількох місяців до одного року. Якщо в процесі впровадження нової інформаційної технології цьому факторі не приділяти належної уваги , можливо , що до моменту завершення переходу фірми на нову інформаційну технологію вона вже застаріє і прийдеться вживати заходів щодо її модернізації. Такі невдачі з впровадженням інформаційних технологій звичайно пов'язані з недосконалістю технічних засобів , тоді як основною причиною невдач є відсутність або слабка опрацьованість методології використання інформаційної технології . [10].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Правова інформатика та комп’ютерні технології в юридичній діяльності: навч. посіб. / В.Г. Іванов, С.М. Іванов, В.В. Карасюк, В.В. Комаров [та ін.]. Харків, 2016. 237с.
Коваленко М.М. Комп’ютерні віруси і захист інформації. – К.: Наук. думка, 1999. – 262 с.
Гаврилов О.А. Курс правовой информатики: Учеб. для вузов. – М.: НОРМА-М, 2000. – 432 с.
Береза А.М. Електронна комерція: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2002. – 236 с.
Основи інформатики та обчислювальної техніки: Навч. посіб. / Іванов В.Г., Карасюк В.В., Гвозденко М.В; За заг. ред. В.Г. Іванова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 328 с.
Копанова В. Бібліотека в системі наукової електронної комунікації // Бібл. вісн. – 2007. – № 5. – С. 3-9.
Денисова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності : Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 315 с.
Правова інформатика: Підруч. / За ред. В. Дурдинця, Є. Мойсеєва та М. Швеця. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: ПанТот, 2007. – 524 с.
Основи сучасної криптографії / Бабичев С.Г., Гончаров В.В., Сєров Р.Е. – М.: Гаряча Лінія-Телеком, 2001.
Інтернет сайт: https://www.myunivercity.ru.