Ім'я файлу: Використання дидактичних ігор в корекційно - розвиваючій роботі
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 17.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Теорія.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 17.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Теорія.docx
Використання дидактичних ігор в корекційно - розвиваючій роботі з подолання порушень мовлення у дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови
План
Вступ
Значення мовлення для розвитку пізнавальної діяльності у дітей
. Особливості мовлення дітей з ЗНМ.
Роль дидактичних ігор в корекційно-розвитковій роботі з дітьми логопатами.
Види дидактичних ігор.
Висновки
Список літератури
Вступ
Мова- соціальне явище , яке існує незалежно від тих чи інших особливостей індивідуума. Розвиток людини являється складним процесом , який поступово перетворює біологічного індивіда у соціальну істоту , а саме особистість. Досить добре відомо що без мовлення не буває людини. Психічні функції та здібності ,людські форми поведінки , комунікації відбуваються лише через мовлення , яке не надане дитині від народження. Бо формується у перші роки життя , під впливом виховання , навчання , умов життя у суспільстві. Процес розвитку та виховання дитини проходить у трьох напрямах , а саме фізичному, когнітивному та психосоціональному.
При нормальному розвитку дитина з перших місяців є важливим спілкування , у процесі якого дитина опановує людське мовлення , яке відіграю головну роль , як в діяльності дитини так і в пізнанні навколишнього світу. Розвиток мови у процесі онтогенезу відбувається паралельно з фізичним та розумовим розвитком. Всі процеси ,а саме сприйняття , пам*ять,увага,мислення , цілеспрямована поведінка постають за безпосередньої участі мовлення. Дитина , яка має труднощі у мовленні , без своєчасних корекційних заходів може затримуватись у інтелектуальному розвитку.
Дуже важливо проводити спеціальну корекційну роботу по збагаченню, активізації та уточненню словника дітей, з порушеннями мовленнєвого розвитку.
Останню в дошкільному та молодшому шкільному віці може забезпечити використання ігор та ігрових прийомів. За своїм характером дидактичні ігри в більшій мірі, ніж інші, мають відповідати цілям та задачам роботи по збагаченню, активізації та уточненню словника у процесі лого-корекційної роботи з дітьми з вадами мовленнєвого розвитку.
Значення мовлення для розвитку пізнавальної діяльності у дітей
Мовлення відіграє досить важливу роль у житті людини. Воно є засобом спілкування, пізнання, також одним з провідних засобів навчання , здобуття та відтворення знань, вирішення різних навчальних та життєвих завдань. Щоб допомогти дитині подолати труднощі при вирішенні даних завдань, потрібно подбати про повноцінне його формування. Перший досвід у спілкування дитини , відбувається в родині.
Дитина повинна прийти у школу з достатніми знаннями про навколишній світ , а саме рослини,тварин,людей. Деякі етичні та моральні поняття про красу, добро,зло , правду і так далі. Мовлення є основою формування соціальних зв’язків дитини з оточуючим світом, тому при порушеннях мовлення у дитини завжди виникають додаткові проблеми, пов’язані з спілкуванням [12].
Особливості пізнавальної діяльності дітей із ЗНМ обумовлення складним патогенезом, що спричиняє мовленнєві порушення та затримку темпів психічного розвитку дитини. Будь яка затримка у розвитку мовлення дитини утруднює спілкування дитини з іншими дітьми та дорослими [2]. У дітей з ТПМ ( тяжкі порушення мовлення) , мовлення поєднується з неврологічною та психопатологічною симптоматикою.
Аналізуючи психолого-педагогічну та логопедичну літературу можна відмітити у дітей з ТПМ наявність стійких відхилень у вигляді порушень спілкування, незрілості окремих психічних функцій, зокрема словесно-логічного мислення; емоційної нестабільності, зниження рухливості когнітивних процесів.
Підводячи підсумок, зазначимо, що діти з ТПМ потребують комплексної допомоги багатьох спеціалістів, спрямованої як на розвиток мовленнєвих функцій, так і на розвиток усіх психічних процесів в цілому.
Особливості мовлення дітей з ЗНМ.
Діти що мають ТПМ , зараховуються до спеціальних шкіл та дошкільних закладів . Діти з нормальним слухом та збереженим інтелектом , що мають ТПМ , а саме алаліяю, ринолалію, дизартрію, заїкання та загальний недорозвиток мовлення далі ЗНМ, це все перешкоджає навчанню в звичайних загальноосвітніх закладах. Але в таких дітей природа дефекту різна , у них є наявні прояви , що вказують на системні порушення мовлення [2].
Найскладнішими мовленнєвими дефектами є порушення фонетико-фонематичні та лексико-граматичні сторони мовлення , яке й призводить до загального недорозвитку. Тому найбільшу групу дітей з ТПМ складають діти із ЗНМ. Під ним розуміють різні складні мовленнєві порушення , при яких у дітей порушуються формування всіх компонентів мовленнєвої системи , фонетичної та лексико-граматичної сторони розвитку при нормальному розвитку слуху та збереженому інтелекті [10; 12; 14; 18].
ЗНМ поділяється на три рівні , розглянемо їх детальніше.
Являється важким рівнем. Мовлення обмежене. Словник дитини знаходить у зародковому стані та має невелику кількість звуконаслідувань, лепет них слів, звукових комплексів. Мовленнєва активність у таких дітей не сформована.
Характеризується підвищення мовленнєвої активності. Діти спілкуються використовуючи постійний , хоча ще викревлений та обмежений запас слів. Користується простими реченнями з двох чи трьох слів. Покращується розуміння мовлення, збільшується активний і пасивний словник, формується розуміння окремих простих граматичних категорій.
Має наявність розгорнутого фразового мовлення з елементами лексики, граматики, фонетики та фонематики.Спостерігаються неточні знання та неправильне вживання багатьох загально-вживаних слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова, недостатньо слів, які означають якість предмета, його стан, ознаки дії; неправильно використовують прийменники, складними прийменниками майже не користуються[18].
Роботу над розвитком мовлення учнів вчитель має проводити в тісному зв'язку з предметно-практичною ігровою діяльністю, яка являється однією з головних на даному етапі і є стимулом для розвитку мовлення дітей з ТПМ.
Роль дидактичних ігор в корекційно-розвитковій роботі з дітьми логопатами.
Ігри мають досить велике значення у розумовому , моральному, естетичному та фізичному вихованні дитини. Є.А. Аркін відомий лікар та педагог , звертав увагу на досить велике значення ігор на дітей . а саме для їхнього успішного виховання. Гра для дитини , являється єдиною формою діяльності. Ніколи гра не пропонувала дітям вимог, щоб вона не могла виконати , та разом з тим вона потребує деякої напруги та сил, яке можна пов*язати з гарним самопочуттям . Гра як форма діяльності дитини сприяє гармонічному розвиткові психічних процесів, особистих рис, інтелекту, що дуже важливо для дітей з труднощами у розвитку мовлення [6].
Діти з різними порушеннями мовлення , саме ігрова діяльність зберігає своє значення та роль , що є необхідною умовою для всебічного розвитку та особистості інтелекту. Під час гри у дитини виникає потреба у мовному спілкуванні, закріплюються мовні навички, які дитина одержує на логопедичних заняттях. Але , для того щоб гра була умовою для розумового, морального та фізичного розвитку , дійовим заходом виховання , потрібно навчити дітей гратися правильно.
Також потрібно враховувати , що ці ігри повинні сприяти подоланню мовленнєвих труднощів , та особливостей поведінки . Гра сприяє формуванню повноцінної особистості дитини – логопата , створює правильні взаємовідносини між дітьми [5].
Діти - логопати оволодівають вмінням разом гратися, погоджувати свої інтереси з колективними, допомагати один одному. Ігри сприяють також розвитку ініціативи, вихованню позитивних рис характеру. Ігри, які проводяться з дітьми-логопатами на різних етапах роботи повторюються, поступово ускладнюючи не тільки зміст мовного матеріалу, але й правила кожної гри [13].
Види дидактичних ігор
Дидактичні ігри поділяються на : навчальні,ігрові, ігри з діями та правилами, організаційні, та ігри з роллю для вчителя. Дані класифікації співвідносять за змістом навчання та виховання , ігри для сенсорного виховання , які спрямовують дітей на ознайомлення з навколишнім світом ,формування математичних уявлень, мовленнєвий розвиток.
Дидактичні ігри можна поділити на такі класифікації [5].
Перша класифікація - це ігри з предметами. У таких іграх використовують іграшки , реальні предмети, природній матеріал. Дані ігри досить поширені у народній педагогіці, що враховує потреби дитини у вивченні та пізнанні предметів. Створювати сюжетні та безсюжетні дидактичні матеріали. Використовування сюжетних дидактичних іграшок має спільні риси з сюжетно-рольовими іграми. А от безсюжетні іграшки навпаки використовують для закріплення знань про властивості предметів [6].
Друга класифікація , настільно-друковані ігри , які передбачають дії не з предметами . а з зображенням. Часті їх орієнтують для розв*язання ігрових завдань , наприклад добір малюнків, доміно, складання з частинок , кубики, танграм та мозаїка.
Третя класифікація , це словесні ігри. Найскладніші , бо змушують дітей оперувати уявленнями , мислити , використовувати набуті знання у нових ситуаціях[6].
У дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення , уточнення та закріплення словникового запасу , також формувати вміння рахувати , орієнтуватись в просторі , розвивати самостійність мислення та активізувати розумову діяльність.
Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх авто-дидактична властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини [4].
Висновки
Отже цікавість до навчальних ігор , і впродовж багатьох років не згасав. Починають з*являтись нові напрями та дослідження. Але нині недостатньо теоретично обґрунтовані ігрові методи та форми , технології їх застосування , не розробили це структуру ігрового навчання [10].
Гра у навчальному процесі становить та створює мотивацію та збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці та розвиває комунікативні навички дітей , а головне мовлення дитини. Гра порівняно х іншими формами навчання , полягає в тому що своєї мети вона досягає непомітно для дитини , тобто їй не треба ніяких способів насильства над дитиною. Окрім того , дитина під час гри почуває себе вільно та комфортно. Педагог коли підбирає ігри , повинен поєднувати такі елементи , як пізнавальний та ігровий[12].
Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення , теоретичних знань та практичних умінь.
Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію дітей, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку[ 8 ].
Список літератури
1.Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх
дошкольников. — М.,1992.
2.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.2, Проблемы общей
психологии / Под ред. В.В.Давыдова. – М.: Педагогика, 1982. – 504с.
3. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М., 1982.
4.Жукова Н.С. и др. Логопедия. Преодоление общего недоразвития
речи у дошкольников: Кн. для логопеда / Н.С.Жукова, Е.М.Мастюкова,
Т.Б.Филичева. Экатеринбург: АРД ЛТД, 1998. – 320с.
5.Золотоверх В. Ігротерапія як засіб подолання порушень у дітей з
особливостями психофізичного розвитку// Дефектологія. - 2004. -№4. - С. 18-22
6.Игры в логопедической работе с детьми /под ред. Селиверстова В.И. -
М.:Просвещение; 1987 - 142с.
7.Кольцова М.М. Ребенок учится говорить. Пальчиковый игротренинг. /
СПб.: НД «МиМ», 1998 – 192с.
8.Колечко В.В. Педагогические условия организации дидактических игр
с детьми старшего дошкольного возраста. - М.: Просвещение; 1990 -38с.
9.Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М.: Просвещение,
1969. – 254с.
10. Логопедия: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Дефектология» / Л.С.Волкова, Р.И.Лалаева, Е.М.Мастюкова и др.; Под ред. Л.С.Волковой. – М: Просвещение, 1989. – 528с.
11.Люблинская А.А. Детская психология. Учебное пособие для студентов педагогических ин-тов. М.: Просвещение, 1975. – 415с.
12. Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика: Советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии.– М.: ВЛАДОС, 1997. – 304с.
13.Піроженко Т.О. Методика обстеження і координати зростання мовленнєвого розвитку дошкільника. // Практична психологія та соціальна робота, 2001. – №10. – С. 14 – 18.
14. Поваляева М.А. Справочник логопеда. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.– 448с.
15.Расстройства речи у детей и подростков / Под ред. С.С.Ляпидевского.– М.: Просвещение, 1969. – 316с.
16.Ребенок. Раннее выявление отклонений в развитииречи и их преодоление / Под ред. Ю.Ф.Гаркуши. – М.: Московский психолого- социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2001. – 256с.
17.Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: Навч.посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 143с.
18.Хватцев М.Е. Логопедия. – М.: Просвещение, 1959. – 476с.